Постанова від 25 червня 2026 р. у справі №554/9003/26 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Дата документу 26.06.2026Справа № 554/9003/26

Провадження № 3/554/1054/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2026 року місто Полтава

Суддя Шевченківського районного суду міста Полтави Лизенко А. В., розглянувши матеріали справи, які надійшли від батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності неповнолітнього

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , до адміністративної відповідальності протягом року не притягався,

за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП

В С Т А Н О В И В :

07 червня 2026 року, приблизно о 22:19 год, неповнолітній ОСОБА_1 в м. Полтаві, по вул. Соборності, 42Г, керував електричним двоколісним транспортним засобом VALTINSU EM22, оснащеним електричним двигуном потужністю 2.5 кВт, без реєстраційного номера, при цьому не маючи права керування таким транспортним засобом, чим порушив вимоги п. 2.1 “а”, 2.13 Правил дорожнього руху, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, ст. 15 Закону України “Про дорожній рух” та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, неповнолітній ОСОБА_1 , та/або його законний представник в судове засідання не з`явились.

Також суддя враховує, що при розгляді справ про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та надані докази, суддя дійшов до таких висновків.

Згідно зі ст. 9 КУпАП України, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 2 статті 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Статтею 15 Закону України “Про дорожній рух” визначені основні положення щодо допуску до керування транспортними засобами.

Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, відповідно до Закону України “Про дорожній рух” встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Пунктом 2.1а ПДР України передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до п. 2.13 Правил дорожнього руху право на керування транспортними засобами особам може бути надано, зокрема, мототранспортними засобами та мотоколясками (категорії А1, А) - з 16-річного віку; при цьому до категорії А1 належать такі транспортні засоби: мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт.

Суддя вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 686798 від 07 червня 2026 року відносно ОСОБА_1 , що відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, складений уповноваженими на те посадовими особами, та в протоколі зафіксовано дату, місце та обставини вчинення правопорушення; суддя констатує, що фактичні обставини події правопорушення у Протоколі конкретизовано, викладено у належній процесуальній формі, вказано необхідну та вичерпну інформацію, а під час складання такого Протоколу істотних порушень, що тягли б за собою визнання доказів недопустимими, працівниками поліції допущено не було; водночас у графі для пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зазначено “транспортний засіб не являється механічним транспортом, а тому права не потрібні”; водночас за змістом протоколу особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 ознайомився та отримав копії протоколу, а також йому роз`яснені права та обов`язки та повідомлено про дату, час і місце розгляду справи в Шевченківському районному суді міста Полтави, про що в Протоколі містяться особисті підписи (а. с. 1), до протоколу додано картку обліку адміністративного правопорушення (витяг з ІКС ІПНП підсистеми “Адмінпрактика”) а. с. 2); дослідженими відеозаписами з нагрудної камери поліцейського № 470231, а також відеореєстратора службового автомобіля патрульної поліції, що зафіксовані на оптичному носії інформації та долучені до протоколу (а. с. 3), а також матеріалами справи у їх сукупності.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» електричний колісний транспортний засіб - це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Пунктом 1.10. ПДР України передбачено, що транспортним засобом є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

Однак, при цьому, норма ст. 126 КУпАП не розділяє транспортні засоби на механічні, немеханічні, електричні чи будь-які інші.

Механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

Таким чином, як вбачається з вищенаведених термінів, поняття «транспортний засіб» та «механічний транспортний засіб» можна трактувати як два різні поняття: в широкому - транспортний засіб, в тому числі і електроскутер (електросамокат), і у вузькому - механічний транспортний засіб.

Слід зазначити, що 23 березня 2023 року набрав чинності Закон України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів», яким внесено зміни до Закону України "Про автомобільний транспорт", зокрема, визначено, що:

- електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії;

- легкий персональний електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину;

- низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.

Зазначені зміни були також викладені і в Законі України «Про автомобільний транспорт».

Отже, електроскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами. Їх фактично поділено на дві зазначені вище категорії.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Підпунктом б) частини 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Водночас, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 15 березня 2023 року у справі № 127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

Таким чином, особа, яка керує електричним колісним транспортним засобом, є водієм транспортного засобу, у розумінні положень п. 1.10 Правил дорожнього руху.

Тому, електросамокат відповідає поняттю «транспортний засіб», оскільки призначений для перевезення людей на ньому встановлений механізм, за допомогою якого самокат приводиться в рух, а особа, яка ним керує є водієм у розумінні п. 1.10 Правил дорожнього руху.

Крім того, пунктом 2.13 Правил дорожнього руху України визначено категорії транспортних засобів. Зокрема зазначено, що до транспортних засобів категорії А1 відносяться - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт;

З огляду на вищевикладене, електросамокат (VALTINSU EM22, оснащений електричним двигуном потужністю 2.5 кВт, без реєстраційного номера), яким ОСОБА_1 керував як учасник дорожнього руху, офіційно визнається транспортним засобом.

Згідно зі ст. 12 КУпАП адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.

На день вчинення правопорушення – 11 листопада 2025 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 3), не досяг 18-річного віку, тобто вчинив вказане адміністративне правопорушення у віці від 16 до 18 років.

Відповідно до ст. 13 КУпАП до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 24-1 КУпАП за вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років може бути застосовано такі заходи впливу як: 1) зобов`язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого; 2) попередження; 3) догана або сувора догана; 4) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.

Враховуючи, що ОСОБА_1 є неповнолітнім (повних 17 років), а тому з метою його виховання в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню ним нових правопорушень, суддя вважає, що на підставі ст. 24-1 КУпАП, потрібно застосувати до нього такий захід впливу як попередження.

При застосуванні заходу впливу суддя враховує дані про особу неповнолітнього ОСОБА_1 , його вік, ставлення до вчиненого правопорушення, та вважає, що попередження що буде сприяти належному виховному впливу на цю особу. На переконання судді, саме такий вид впливу є необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження вчинення нових правопорушень.

Відповідно до статті 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Заходи впливу, передбачені ст. 24-1 КУпАП не є адміністративними стягненнями у розумінні ст. 23 КУпАП, а є альтернативними заходами впливу, які можуть бути застосовані тоді, коли виховання неповнолітнього правопорушника є можливим без накладення адміністративного стягнення у загальному порядку. Тому, при застосуванні до неповнолітнього правопорушника заходів впливу, передбачених ст. 24-1 КУпАП, судовий збір не стягується.

Крім того, враховуючи, що суддя вирішив застосувати до неповнолітнього ОСОБА_1 заходи впливу відповідно до статті 24-1 КУпАП, а не адміністративне стягнення, підстави для стягнення судового збору відсутні.

Керуючись ст. ст. 13, 24-1, 175-1, 276-280, 283-285 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В :

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, та застосувати до нього захід впливу у виді попередження.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Полтави.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя А. В. Лизенко