Вирок від 28 червня 2026 р. у справі №539/1999/26 — Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/1999/26

Провадження № 1-кп/539/260/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року місто Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Лубенського міськрайонного суду Полтавської області кримінальне провадження № 12026170570000286, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 квітня 2026 року, щодо

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця міста Лубен Полтавської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з вищою освітою, працюючого на Приватному підприємстві «Лубнимаш», має на утриманні чотирьох дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , вдівця, не є депутатом та особою з інвалідністю, є учасником бойових дій, перебуває на військовому обліку, раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 263 Кримінального кодексу України (далі - КК України), -

ВСТАНОВИВ:

Історія провадження

У травні 2026 року до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від прокурора Лубенської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 квітня 2026 року за № 12026170570000286, щодо ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 263 КК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 539/1999/26 між суддями від 01 травня 2026 року визначено головуючого суддю Лубенського міськрайонного суду Полтавської області ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 04 травня 2026 року у кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання на 05 травня 2026 року.

Ухвалою суду від 05 травня 2026 року судовий розгляд у кримінальному провадженні призначено у відкритому судовому засіданні на 13 травня 2026 року, доручено органу пробації скласти досудову доповідь щодо обвинуваченого. Судове засідання 13 травня 2026 року відкладено на 08 червня 2026 року у зв`язку з відсутністю електроенергії в приміщенні суду.

Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним

ОСОБА_4 у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи у зоні бойових дій у період з 25 лютого 2022 року до 07 квітня 2023 року, привіз до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , ручну осколкову гранату РГД-5 та 3 патрони калібру 5,45 х 39 мм зразка 1974 року.

Усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, спрямованим на незаконне придбання та зберігання бойових припасів, не маючи передбаченого законом дозволу, в порушення вимог наказу Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року № 622 «Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і холощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів» та постанови Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 576 «Про затвердження Положення про дозвільну систему», ОСОБА_4 придбані бойові припаси зберігав, а в подальшому вирішив перевезти з адреси свого проживання до гаражного приміщення домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 .

15 квітня 2026 року приблизно о 22.30 год цивільна дружина ОСОБА_4 - ОСОБА_9 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , необережно поводилась із запалом ручної гранати - УЗРГМ, в результаті вибуху отримала тілесні ушкодження у вигляді травматичної ампутації І, ІІ, ІІІ пальців правої кисті, рвані рани IV пальця правої кисті, рвані рани долонної поверхні правої кисті.

16 квітня 2026 року з метою фіксації та вилучення слідів вчинення правопорушення, запобігання знищенню речових доказів слідчим Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області прийнято рішення про проведення невідкладного обшуку житла та іншого володіння особи за адресою: АДРЕСА_1 , у ході якого виявлено та вилучено, зокрема: предмет, який відповідно до висновку судової вибухо-технічної експертизи від 22 квітня 2026 року № СЕ-19/117-26/7334-ВТХ є корпусом ручної осколкової гранати РГД-5, спорядженим всередині; предмет, який відповідно до зазначеного висновку є складовими запалу ручної гранати модернізованого типу УЗРГМ; а також предмети, які відповідно до висновку судової балістичної експертизи від 24 квітня 2026 року № СЕ-19/117-26/7724-БЛ є бойовими припасами - проміжними військовими патронами калібру 5,45 х 39 мм зразка 1974 року у кількості 3 штук, виготовленими промисловим способом, придатними для стрільби.

Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення

ОСОБА_4 обвинувачується у незаконному придбанні та зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 263 КК України.

Позиція сторін судового провадження

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні обставини, визначені в обвинувальному акті, підтримав у повному обсязі, просив визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 263 КК України, призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки із застосуванням положень статті 75 КК України та звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, визначеним судом, водночас звернув увагу, що можливо призначити іспитовий строк і тривалістю в 1 рік, з покладенням обов`язків, передбачених статтею 76 КК України. Просив суд врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та характеризуючі дані обвинуваченого, його щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а також ту обставину, що до 2023 року він боронив державу, перебуваючи на військовій службі. Вказував на необхідність стягнення з обвинуваченого витрат на залучення експертів, а також вирішення питання щодо речових доказів, а саме: предмет, що є корпусом ручної осколкової гранати РГД-5, спорядженим всередині, три проміжні військові патрони калібру 5,45 х 39 мм зразка 1974 року передати на потреби ЗСУ; зразок асфальтного покриття зі слідами речовини бурого кольору, контрольний зразок асфальтного покриття, предмет, зовні схожий на важіль запалу, шорти білого кольору зі слідами речовини бурого кольору, предмет, що є складовими запалу ручної гранати модернізованого типу УЗРГМ, знищити; автомобільний килимок зі слідами речовини бурого кольору, який передано на зберігання ОСОБА_4 залишити останньому.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав у повному обсязі та вказав, що дійсно, за вказаних в обвинувальному акті обставин, вчинив зазначене кримінально каране діяння. Обвинувачений заявив, що він у повній мірі усвідомив кримінально-протиправний характер своїх дій, щиро розкаявся у вчиненому, просив суд суворо не карати. З мірою покарання, запропонованою прокурором, погодився. Зазначив, що готовий понести покарання. Вказував, що він утримує своїх чотирьох дітей, мати яких загинула у 2023 році.

Положення закону, якими керувався суд, висновки та мотиви суду

Відповідно до статті 2 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Допит обвинуваченого здійснюється обов`язково, крім випадку, якщо він відмовився від давання показань, та випадків, передбачених частиною третьою статті 323 та статтею 381 цього Кодексу.

Частиною першою статті 2 КК України визначено, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 263 КК України носіння, зберігання, придбання, передача чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

Об`єктом цього кримінального правопорушення є громадська безпека в частині убезпечення від неконтрольованого обігу зброї, бойових припасів, вибухових речовин та вибухових пристроїв. Об`єктивна сторона полягає, зокрема, у придбанні та зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу. Суб`єктивна сторона характеризується прямим умислом.

За змістом частини другої статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

При цьому каральна функція не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільш сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства. У будь-якому разі покарання має бути співмірним злочину, що передбачає врахування способу й об`єкту посягання, тяжкості його наслідків і потенційної суспільної небезпеки. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.

Виправлення, як мета покарання, це той наслідок, який прагне досягнути держава передбаченими законом заходами примусу. Виправлення засудженого - це ті певні зміни в його особистості, які утримують його в подальшому від вчинення нових злочинів. З моральної точки зору виправлення засудженого і є кінцевою метою покарання.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню.

Частиною першою статті 65 КК України визначено, що суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень (частина друга статті 65 КК України).

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи з відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, належним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 66 КК України при призначенні покарання обставинами, які його пом`якшують, визнаються, зокрема, з`явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Відповідно до статті 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Щире каяття обвинуваченого полягає, зокрема, у визнанні обставин, регламентованих пунктом 1 частини другої статті 91 КПК України, щодо події кримінального правопорушення (його час, місце, спосіб та інші обставини вчинення).

Після роз`яснення учасникам судового розгляду наслідків застосування частини третьої статті 349 КПК України вони підтвердили відсутність оспорюваних ними обставин по справі та погодилися, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Показання ОСОБА_4 у судовому засіданні відповідають фактичним обставинам справи, які ніким не оспорюються, його показання є послідовними, логічними і правдивими, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції. Наведене, на думку суду, свідчить про щире каяття ОСОБА_4 .

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, який надійшов до провадження суду, обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції, із врахуванням заяви прокурора про відмову від допиту в судовому засіданні свідків, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, та вирішив обмежитись допитом ОСОБА_4 та дослідженням характеризуючих матеріалів.

Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд вважає «поза розумним сумнівом» доведеним пред`явлене ОСОБА_4 обвинувачення та кваліфікує дії останнього за частиною першою статті 263 КК України, як незаконні придбання та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_4 покарання, суд відповідно до вимог статті 65 КК України враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 263 КК України, яке згідно зі статтею 12 КК України є тяжким злочином;

- особу винного, який характеризується позитивно, на обліку у лікаря-психіатра та у лікаря-нарколога не перебуває, є учасником бойових дій, має вищу освіту, працює, має на утриманні чотирьох дітей, є вдівцем з 07 березня 2023 року, раніше не судимий, не є особою з інвалідністю, здійснив благодійний внесок у розмірі 1 000 грн на рахунок відповідної військової частини;

- обставини, що пом`якшують покарання.

Так, згідно зі статтею 66 КК України суд визнає пом`якшуючими обставинами щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обвинувачений повністю визнав свою вину, проявив готовність понести відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до статті 67 КК України, не встановлено.

Відповідно до тексту досудової доповіді Лубенського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Полтавській області від 04 червня 2026 року обвинувачений раніше не притягувався до кримінальної та адміністративної відповідальності. Дане кримінальне правопорушення є умисним. ОСОБА_4 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом з матір`ю, цивільною дружиною ОСОБА_9 та дітьми; місце проживання його влаштовує, конфліктів у родині не виникає. За місцем проживання та за місцем роботи характеризується виключно позитивно як врівноважений, працьовитий, стриманий, доброзичливий, відповідальний працівник; порушень трудової дисципліни та громадського порядку не має. Має вищу освіту, є учасником бойових дій, офіційно працює підсобним робітником на Приватному підприємстві «Лубнимаш». Матеріальне становище задовільне, боргів та кредитів не має. На обліку у лікаря-психіатра та під наглядом у лікаря-нарколога не перебуває, психічних розладів не має, наркотичні чи психоактивні речовини не вживає, зв`язків з особами з антисоціальною поведінкою не підтримує. Серед факторів ризику виявлено неусвідомлення наслідків своїх протиправних дій; захисними ресурсами обвинуваченого є відсутність судимостей та адміністративних правопорушень, наявність місця проживання, роботи та освіти, наявність позитивних стосунків з рідними, позитивна характеристика за місцем проживання та роботи. Ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства оцінено як середній. Дослідження інформації, що характеризує особу за місцем її проживання, роботи, умов її життєдіяльності, відносин у суспільстві, результати оцінки ризику вчинення нею повторного кримінального правопорушення, а також її імовірної небезпеки для суспільства свідчать про можливість виправлення особи без ізоляції від суспільства. У разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним покладення на нього обов`язку відповідно до частини третьої статті 76 КК України - не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Підстав для застосування положень статей 69, 70, 71 КК України суд не знаходить.

Крім того, при призначенні покарання суд також враховує особливості й обставини вчинення злочину: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку обвинуваченого під час та після вчинення злочинних дій.

Обставин, які б виключали кримінальну протиправність діянь ОСОБА_4 або звільняли його від кримінальної відповідальності чи від покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, судом не встановлено, тому обвинувачений підлягає покаранню на загальних підставах.

На підставі викладеного, за наявності обставин, які пом`якшують покарання відповідно до статті 66 КК України, що в своїй сукупності істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи обвинуваченого та критичного відношення винного до вчиненого, суд вважає за необхідне призначити покарання ОСОБА_4 у виді 3 років позбавлення волі.

Підставою звільнення особи від відбування покарання з випробуванням на основі статті 75 КК України є переконання суду, викладене у мотивованому висновку про можливість її виправлення без відбування покарання за умов, що вчинене діяння не підпадає під виключення, викладені в цій нормі закону. Висновок суду має ґрунтуватися на тих відомостях, які він оцінює на час ухвалення вироку, зокрема на відомостях про вчинений особою злочин, його суспільну небезпечність, посткримінальну поведінку та її характеристику, спосіб життя, соціальні зв`язки тощо. Важливе значення для застосування звільнення від відбування покарання мають дані, які характеризують особу винного, а саме: його поведінка до, в момент та після вчинення кримінального правопорушення, його соціально-демографічні властивості та соціально-психологічна характеристика. Лише проаналізувавши всі зазначені обставини, суд може дійти висновку про наявність підстав для звільнення особи від відбування покарання (постанова Верховного Суду від 05 лютого 2026 року у справі № 756/16525/23).

При призначенні покарання суд враховує тяжкість кримінального правопорушення, особу винного, який має бажання виправитись, має на утриманні чотрьох дітей, усі зазначені обставини, та доходить висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, застосувавши інститут звільнення від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки у порядку статті 75 КК України та із застосуванням щодо нього вимог статті 76 КК України.

Саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Цивільні позови у кримінальному провадженні не заявлено.

На підставі статті 124 КПК України необхідно стягнути з обвинуваченого на користь держави процесуальні витрати, а саме документально підтверджені витрати на залучення експертів (проведення судової балістичної експертизи від 24 квітня 2026 року № СЕ-19/117-26/7724-БЛ та судової вибухо-технічної експертизи від 22 квітня 2026 року № СЕ-19/117-26/7334-ВТХ) у розмірі 6 739,04 грн (2 888,16 грн + 3 850,88 грн).

Відносно обвинуваченого запобіжний захід не обирався.

Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні необхідно вирішити відповідно до статті 100 КПК України.

Керуючись статтями 50, 65-67, 75, 76 КК України, статтями 2, 7, 84, 100, 124, 349, 368-371, 373, 374, 376, 532 КПК України,

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 263 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 (два) роки.

Відповідно до статті 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку суду.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати, а саме документально підтверджені витрати на залучення експертів у розмірі 6 739 (шість тисяч сімсот тридцять дев`ять) гривень 04 копійки.

Речові докази: предмет, що є корпусом ручної осколкової гранати РГД-5, спорядженим всередині, три проміжні військові патрони калібру 5,45 х 39 мм зразка 1974 року, які зберігаються в кімнаті речових доказів Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області, передати уповноваженому представнику Міністерства оборони України на потреби Збройних Сил України для використання за призначенням.

Речові докази: зразок асфальтного покриття зі слідами речовини бурого кольору, контрольний зразок асфальтного покриття, предмет, зовні схожий на важіль запалу, шорти білого кольору зі слідами речовини бурого кольору, предмет, що є складовими запалу ручної гранати модернізованого типу УЗРГМ, які зберігаються в кімнаті речових доказів Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області, знищити.

Речовий доказ - автомобільний килимок зі слідами речовини бурого кольору, який передано на зберігання за розпискою ОСОБА_4 , залишити власнику - ОСОБА_4 .

Вирок може бути оскаржено, з урахуванням положень частини другої статті 394 КПК України, до Полтавського апеляційного суду через Лубенський міськрайонний суд Полтавської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо вирок ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1