Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №376/1328/26 — Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/1328/26

Провадження № 3/376/382/2026

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2026 року Суддя Сквирського районного суду Київської області Батовріна І.Г., розглянувши матеріали, що надійшли з полку патрульної поліції в м.Біла Церква та Білоцерківському районі батальйон №2 про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ,

за ч.1 ст. 122-2, ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

01.04.2026 о 21.25 год. за адресою: Київська область, Білоцерківський район, с.Великополовецьке, вул.Новоселиця 101 водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Volkswagen Transporter д.н.з. НОМЕР_2 кк з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager alcotester 7510, а також у закладі охорони здоров`я КНП БМР Білоцерківська міська лікарня №1 відмовився. Своїми діями порушив п.2.5 ПДР України.

Крім того, ОСОБА_1 при вищевикладених обставинах 01.04.2026 о 21.25 год. за адресою: Київська область, Білоцерківський район, с.Великополовецьке, вул.Новоселиця 101, керуючи транспортним засобом Volkswagen Transporter д.н.з. НОМЕР_2 кк не виконав законну вимогу про зупинку транспортного засобу працівниками поліції, подану шляхом увімкнення проблискових маячків синього і червоного кольору та звукового спеціального сигналу. Своїми діями порушив п.2.4 ПДР України.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, причини неявки суду не відомі, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, заяв та клопотань не надходило.

Представник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, адвокат Семенюта Р.А. в судовому засіданні просив закрити провадження по справі, посилаючись на те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, він знаходився автомобілі на передньому пасажирському сидінні, автомобілем керував наглядно знайомий, анкетні дані якого повідомити не зміг. Оскільки ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, тому відмовився проходити огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння. З підстав, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, вважає, що і нести відповідальність за ч.1 ст. 122-2 КУпАП також не може. Разом з тим вказував на порушення працівниками поліції права на захист ОСОБА_1 , так як працівники поліції не представились належним чином не роз`яснили йому його права.

Суд, вислухавши представника особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, переглянувши відео, дійшов до наступного.

Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, згідно зі ст. 245 КУпАП, є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи з дотриманням процесуальної форми її розгляду.

Згідно практики Європейського суду з прав людини будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для її правильного вирішення.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, ПДР України).

Пунктом 1.3 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п.2.4. ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: а) пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; б) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; в) дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю.

Відповідальність за порушення вимог п. 2.4 ПДР України передбачена ст. 122-2 ч.1 КУпАП.

Відповідно до пункту 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення вимог п. 2.5 ПДР України передбачена ст. 130 КУпАП.

Положенням ч.1 ст. 130 КУпАП передбачено, що адміністративна відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з положеннями вимог частини 2,3 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров`я).

Отже, відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема, алкогольного сп`яніння за допомогою технічних засобів або у лікаря нарколога, в закладі охорони здоров`я є підставою притягнення особи до відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується: протоколами про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 №629775, №629723 від 01.04.2026, в якому приведені обставини вчинених правопорушень; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння до КНП БМР Білоцерківська міська лікарня №1; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння, відповідно до якого огляд не проводився у зв`язку з відмовою; постановою про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №6948678 від 01.04.2026 за ч.1 ст. 121-3 КУпАП; відеозаписами з нагрудної бодікамери працівників поліції та відеореєстратора службового транспорту.

Так, протоколи про адміністративні правопорушення відповідають вимогам ст. 256 КУпАП, серед іншого в них зазначена суть адміністративних правопорушень; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.

Зокрема у протоколі серії ЕПР1 №629775 вказані ознаки алкогольного сп`яніння, що були встановлені патрульним поліцейським, серед інших запах алкоголю з порожнини рота та поведінка, що не відпвідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук, що узгоджується з п. 3 розділу1Інструкції №1413/27858.

У відповідності до національного законодавства протокол про адміністративне правопорушення, в силу положень статті 251 КУпАП є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

З урахуванням правової позиції, викладеній в рішенні ЄСПЛ по справі «Карелін проти Російської Федерації» протокол про адміністративне правопорушення не може визнаватись автоматично недопустимим доказом, а підлягає оцінці із сукупністю з іншими доказами.

Зазначені в протоколах обставини підтверджуються дослідженими в судовому засіданні відеозаписами з відеореєстратора службового автомобіля та нагрудних бодікамер поліцейських, які чітко відображають рух транспортного засобу Volkswagen Transporter, якого наздоганяє службовий автомобіль працівників поліції з увімкненими проблисковими маяками і автомобіль не зупиняється, двоє осіб чоловічої статті, один з яких ОСОБА_1 , який протягом усього часу складання матеріалів про адміністративні правопорушення не заперечував, що він керував транспортним засобом. Крім того, на записах з бодікамер працівників поліції вбачається, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності визнає факт, що його наздоганяли працівники поліції( clip-1 20.04х. диск 2/2), що перебуває в стані алкогольного сп`яніння (clip-1 21.14х. «скажіть, що тверезий, ми отблагодарім» 22.04х. «я не прав» диск 2/2), проте відмовляється від проходження огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння ( clip-0 01.06х. диск 1/2).

Суд відзначає, що ці відеозаписи є належними та допустимими доказами, оскільки згідно з приписами п.1ч.1ст. 40 ЗУ «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою виявлення та фіксування правопорушення.

Також додані до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписи відповідають вимогам ст. 251 КУпАП, оскільки є показаннями технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Порядок проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від проходження встановлюється ст. 266 КУпАП, а також Інструкцією № 1413/27858.

Встановленим порядком визначено, що водій має право не погодитись на проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, а також не погодитись з його результатами.

У такому випадку водій зобов`язаний пройти відповідний огляд у закладі охорони здоров`я.

В судовому засіданні встановлено, що самостійно ОСОБА_1 після складання матеріалів про адміністративні правопорушення до медичного закладу не звертався, огляд не проходив, лабараторні аналізи не здавав.

Постанова серії ЕНА №6948678 від 01.04.2026 за ч.1 ст. 121-3 КУпАП про накладення адміністративного стягнення ОСОБА_1 не оскажувалась.

Зазначені вище докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку, та в сукупності вказують на наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 122-2, ч.1 ст. 130 КУпАП.

Посилання представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – Семенюти Р.А. на те, що матеріали справи не містять доказів що саме ОСОБА_2 керував транспортним засобом, спростовуються відеозаписом з нагрудної бодікамери, на якій зображено як ОСОБА_1 після того, як його наздогнали працівники поліції не заперечував, що він керував даним автомобілем, він же заходить та сідає на сидіння водія і дістає звідти документи щоб надати працівникам поліції. Більш того, власником транспортного засобу Volkswagen Transporter д.н.з. НОМЕР_2 кк є сам ОСОБА_1 . Також в матеріалах справи наявна постанова про накладення адміністративного стягнення за ст. 121-3 ч.1 КУпАП від 01.04.2026 відносно ОСОБА_1 , яка на час судового розгляду не змінена, не скасована.

Судом було забезпечено право на захист особи, можливість особи бути присутнім в судовому засіданні, надати докази та пояснення з приводу обставин справи про адміністративне правопорушення.

Доводи представника ОСОБА_1 про його невинуватість, суд розцінює як спосіб захисту, спрямований на уникнення відповідальності за вчиненні правопорушення.

Будь-яких відомостей, які б свідчили про незаконність дій працівників поліції, в тому числі щодо причин зупинення транспортного засобу або при складанні протоколів стосовно ОСОБА_1 , оскарження їх дій або бездіяльності згідно чинного законодавства України матеріали справи не містять, а отже суб`єктивні твердження предтавника особи, яка приягується до адміністративної відповідальності з цього приводу, а саме те, що працівниками поліції порушені права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, є необґрунтованими.

Зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогамст. 251 КУпАП

Викладені обставини свідчать про доведеність «поза розумним сумнівом» наявності в діянні ОСОБА_1 складу правопорушень, передбачених ч.1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За таких обставин викладені обставини дають обґрунтоване право притягнути ОСОБА_1 до відповідальності за ознаками вчинення правопорушень, передбачених ч.1 ст. 122-2, ч.1 ст.130 КУпАП.

Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення, дотримуючись принципу співвідношення між тяжкістю вчинених адміністративних правопорушень та заходом державного примусу, враховуючи умови та характер вчинених адміністративних правопорушень, які є умисними і суспільно небезпечними, особу порушника, ступінь його провини, вважаю за необхідне та достатнє для виховання особи, запобігання вчиненню нових правопорушень застосувати до ОСОБА_1 з урахуванням вимог ст. 36 КУпАП адміністративне стягнення в межах санкцій ч. 1 ст.130 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з правопорушника підлягає стягненню судовий збір в розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 283, 284, 285 КУпАП, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» суддя,-

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 122-2 КУпАП та ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на підставі ст. 36 КУпАп застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн (сімнадцять тисяч гривень), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк на 1 (один).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, що становить 665,60 грн.

Відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.

Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Строк пред`явлення постанови до примусового виконання протягом трьох місяців з дня її винесення.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Сквирський районний суд Київської області протягом десяти днів.

Повний текст постанови суду складено 29.06.2026

Суддя І. Г. Батовріна