Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №358/906/26 — Богуславський районний суд Київської області

Справа № 358/906/26 Провадження № 2-о/358/70/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Романенко К.С.,

за участю секретаря судового засідання Шпак К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Богуслав цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Богуславська міська рада Обухівського району Київської області про встановлення факту належності правовстановлюючих документів,-

В С Т А Н О В И В:

Представник заявниці ОСОБА_1 – адвокат Орло Ю.В. звернулася до Богуславського районного суду Київської області із заявою, в якій просить встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 445161, виданого Богуславською міською радою від 09.03.2005, зареєстрованого в Книзі записів реєстраційних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 603; свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Богуславської міської ради від 11.04.2005 на житловий будинок по АДРЕСА_1 .

В обгрунтування заявлених вимог зазначила, що згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 445161, виданого Богуславською міською радою від 09.03.2005, заявниці на праві власності належить земельна ділянка площею 0,0648 га з цільовим призначенням – для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Дана земельна ділянка має старий кадастровий номер.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Богуславської міської ради від 11.04.2005, житловий будинок по АДРЕСА_1 належить заявниці. Свідоцтво видане на підставі рішення №62/3 від 16.03.2005, яким затверджено акти прийомки в експлуатацію завершеного житлового будинку ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 . Право власності на житловий будинок зареєстровано.

З метою присвоєння кадастрового номеру заявниця зверталася до землевпорядної організації, де з`ясувалося, що державний акт та свідоцтво про право власності на нерухоме майно видані із помилкою у написанні прізвища заявниці. Так, у правовстановлюючих документах її прізвище зазначено « ОСОБА_3 », тоді як у паспорті її прізвище вказано « ОСОБА_4 ».

Установа, яка видала державний акт на право власності на земельну ділянку, не має можливості внести виправлення у прізвища заявниці, оскільки форми державного акту на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, затверджені постановою КМАУ від 02.04.2002 № 449, яка втратила чинність, не видаються. Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів взагалі не передбачено внесення виправлень.

Таким чином, виправлення орфографічних помилок відбувалося до 2013 року шляхом видачі нових державних актів замість тих, що містять помилки. Проте з 2013 року державні акти не видаються, а відтак отримати новий державний акт замість того, в якому є помилка, неможливо.

Крім того, виправити помилку у свідоцтві про право власності на житловий будинок також неможливо, оскільки БТІ з 2013 року позбавлені такого права, а саме рішення, на підставі якого видано свідоцтво, також містить помилку у написанні прізвища.

Встановлення цих фактів потрібне заявниці для реалізації свого права на реєстрацію права власності у ДРПП та присвоєння нового кадастрового номеру, а так як у позасудовому порядку вона це зробити не може, змушена звернутися до суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2026 справу передано на розгляд судді Романенко К.С.

Ухвалою від 26.05.2026 відкрито окреме провадження та призначено справу до розгляду.

У судове засідання сторони не з`явилися.

Представник ОСОБА_1 – адвокат Орло Ю.В. подала до суду заяву, в якій просила справу розглядати за її відсутності та відсутності ОСОБА_1 , подану заяву про встановлення факту підтримала та просила задовольнити.

Представник заінтересованої особи – Богуславської міської ради Обухівського району Київської області Хоменко В.М. подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно з Державним актом про право власності на земельну ділянку серії ЯА № 445161, виданого на підставі рішення сесії Богуславської міської ради від 02.12.2004 № 152-16-IV 09.03.2005, ОСОБА_2 надано у власність земельну ділянку площею 0,0648 га по АДРЕСА_1 , цільове призначення (використання) – для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (а.с. 6).

У свідоцтві про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 , яке видане на підставі рішення виконкому Богуславської міської ради № 62/3 від 16.03.2005 на житловий будинок по АДРЕСА_1 , витягу БТІ про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 11.04.2005 власником зазначено « ОСОБА_5 » (а.с. 7-8).

Водночас, як вбачається із копії паспорта серії НОМЕР_3 , виданого 06.06.2007 Богуславським РВГУ МВС України в Київській області, прізвище заявниці зазначено « ОСОБА_4 » (а.с. 5).

Також як « ОСОБА_6 » заявниця зазначена у картці платника податків, чорнобильському посвідченні, пенсійному посвідченні (а.с. 9).

Відтак, судом встановлено, що у правовстановлюючих документах заявниці наявна різнобіжність у написанні її прізвища. У позасудовому порядку виправити помилку вона не має змоги, оскільки рішення виконавчого комітету Богуславської міської ради від 16.03.2005, на підставі якого ОСОБА_1 затверджено акти прийомки на індивідуальний житловий будинок по АДРЕСА_1 , також видано на ім`я ОСОБА_7 , тобто із помилкою у написанні прізвища (а.с. 10).

З 1 січня 2013 року у зв`язку з набранням чинності Закону України «Про Державний земельний кадастр» (далі – Закон № 3613) державні акти на право власності чи право постійного користування земельною ділянкою не видаються.

З 01.01.2013 р. земельні ділянки як об`єкти права реєструються в Державному земельному кадастрі (далі – ДЗК), а права на них (власності, користування тощо) – у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Реєстрація прав щодо земельної ділянки можлива лише за умови, що таку ділянку зареєстровано в ДЗК.

Виправлення орфографічних помилок відбувалось до 2013 року шляхом видачі нових державних актів замість тих, що містять помилки. Проте з 2013 року державні акти не видаються, а,отже отримати новий акт замість того, в якому міститься помилка, неможливо. Крім того,слід звернути увагу на те, що за весь період видачі державних актів на право власності та на право постійного користування землею Інструкцією по їх заповненню заборонялося робити виправлення або помарки.

Отже, в раніше виданих державних актах на право власності на земельну ділянку чи право постійного користування земельною ділянкою жодних виправлень робити не можна, оскільки його можна визнати зіпсованим.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що розбіжності у написанні прізвища заявниці у правовстановлюючих документах має виключно технічний (орфографічний) характер, оскільки всі інші ідентифікаційні дані особи, місцезнаходження нерухомого майна, підстави видачі документів та інші письмові докази узгоджуються між собою. При цьому судом встановлено, що можливість виправлення зазначеної помилки у позасудовому порядку відсутня.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України та ст. 20 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду з метою захисту своїх цивільних прав, свобод чи інтересів у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.2 ст.19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Частиною 7 ст. 19 ЦПК України визначено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з ч.1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч.2 ст.293 ЦПК України у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені розділом IV ЦПК України.

Згідно п. 6 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по-батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по-батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Частиною 2 ст. 315 ЦПК України визначено, що у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Стаття 89 ЦПК України встановлює, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1); жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2); суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 3).

Отже, для задоволення заяви суд повинен встановити, що спірні документи належать саме заявниці, встановлення такого факту породжує для неї юридичні наслідки, інший порядок його встановлення законом не передбачений, а між сторонами відсутній спір про право.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (далі Постанова)в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року № 643/6447/19 (провадження № 61-14968св20), від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19 (провадження № 61-14667св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 554/3600/19 (провадження № 61-8937св20), від 25 листопада 2020 року у справі № 636/4087/19 (провадження № 61-13847св20), від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц (провадження № 61-24660св18), від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18 (провадження № 61-18230св19).

Згідно із згаданою вище Постановою, суд вправі розглядати справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі прізвище, ім`я, по-батькові якої зазначені в документі не збігаються в свідоцтві про народження, паспорті, свідоцтві про смерть, інше. Відповідно до п.12 цієї Постанови, суд може встановлювати факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу, наприклад, довідок про поранення чи перебування у госпіталі у зв`язку з пораненням, повідомлення військових частин, військкоматів і інших органів військового управління про загибель чи пропажу без вісті в зв`язку з обставинами військового часу, а також заповіту, страхового свідоцтва (полісу), ощадної книжки, трудової книжки, іншого документа про трудовий стаж.

Отже, у цій справі наявні всі передбачені законом умови для розгляду заяви в порядку окремого провадження, оскільки встановлення зазначених фактів породжує для заявниці юридичні наслідки, інший порядок їх встановлення законом не передбачений, спір про право між сторонами відсутній, а встановлення факту необхідне для реалізації належних їй майнових прав.

Оцінюючи досліджені у судовому засіданні письмові докази відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд приходить до висновку, що вони є належними, допустимими, достовірними та достатніми у своїй сукупності для встановлення обставин справи. Подані документи підтверджують, що державний акт на право власності на земельну ділянку та свідоцтво про право власності на нерухоме майно стосуються саме заявниці, а різниця у написанні її прізвища полягає виключно у використанні літер «Е» та «Є», що свідчить про технічну помилку.

Таким чином, судом встановлено, що заявниця позбавлена можливості здійснити державну реєстрацію свого речового права відповідно до вимог чинного законодавства та присвоїти земельній ділянці кадастровий номер у зв`язку з технічною помилкою, допущеною у правовстановлюючих документах.

Враховуючи, що інший порядок усунення зазначених розбіжностей чинним законодавством не передбачений, спір про право між учасниками справи відсутній, а встановлення відповідного факту має юридичне значення для заявниці, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви.

Керуючись ст. 259, 293, 315, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Богуславська міська рада про встановлення факту належності правовстановлюючих документів задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 445161, виданого Богуславською міською радою від 09.03.2005, зареєстрованого в Книзі записів реєстраційних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 603.

Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Богуславської міської ради від 11.04.2005 на житловий будинок по АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: суддя К. С. Романенко