Вирок від 28 червня 2026 р. у справі №293/1232/20 — Черняхівський районний суд Житомирської області

Справа №293/1232/20

Провадження №1-кп/293/30/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

представника потерпілого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12020060310000008 від 08.01.2020 по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с-ща Черняхів Житомирської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, на утриманні має особу з інвалідністю, працюючого інженером-програмістом ТОВ «Жерм», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого вироком Черняхівського районного суду Житомирської області за ч. 1 ст. 286 КК України, військовозобов`язаного,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, безпосередньо після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив вирок про наступне:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

05.01.2020 близько 04 години між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , які перебували на прилеглій території до нічного кіоску за адресою АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виник конфлікт, в ході якого у ОСОБА_4 виник злочинний умисел нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 .

У вказаний день, час та місці, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , ОСОБА_4 наніс останньому один удар кулаком правої руки в область скроневої ділянки голови зліва, один удар кулаком правої руки в область носа та один удар кулаком правої руки в область скроневої ділянки голови зліва, в результаті нанесення яких ОСОБА_7 втратив рівновагу та впав на землю.

Продовжуючи свої злочинні дії, направленні на умисне нанесення тілесних ушкоджень потерпілому, ОСОБА_4 , перебуваючи навпроти нього, наніс один удар правою ногою обутою у взуття в область носа та один удар правою ногою обутою у взуття в область скроневої ділянки зліва.

Таким чином, в результаті своїх злочинних дій з боку ОСОБА_4 , потерпілому ОСОБА_7 були спричиненні тілесні ушкодження у виді забою головного мозку, закритого багато уламкового перелому кісток носа, лінійного перелому передньої стінки лівої гайморової пазухи, забою м`яких тканин в скроневій ділянці зліва, які відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, які не були небезпечними для життя в момент заподіяння, оскільки потягли за собою тривалий розлад здоров`я та закритого уламкового вдавлення перелому лівої скроневої кістки, який відноситься до тяжкого тілесного ушкодження, яке є небезпечним для життя в момент заподіяння.

II. Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

У ході судового розгляду справи ОСОБА_4 визнав себе винним вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті, щиро розкаявся, а також повідомив, що з потерпілим примирився та відшкодував йому повністю матеріальну та моральну шкоду. Під час допиту обвинувачений показав, що 05.01.2020 вночі між ним та ОСОБА_7 поблизу нічного кіоску по вул. Коростенська, смт Черняхів Житомирської області відбувся словесний конфлікт, у результаті якого ОСОБА_4 наніс кулаком ОСОБА_7 декілька ударів в обличчя та ногою по скроні потерпілого, після чого їх розборонили знайомі. В подальшому ОСОБА_4 надавав необхідну матеріальну допомогу потерпілому.

Покази ОСОБА_4 є послідовними, логічними, та такими, що не викликають у суду сумніву щодо їх достовірності, добровільності та істинності її позиції.

Відповідно до ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне відстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Вказаних вимог закону при розгляді даного кримінального провадження суд дотримався, створивши передбачені процесуальним законом умови для реалізації як стороною обвинувачення, так і стороною захисту їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. Зокрема, суд допитав потерпілого, свідків сторони обвинувачення та сторони захисту.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_7 показав, що 05.01.2020 він разом зі своїми друзями ОСОБА_8 та ОСОБА_9 після закриття дискотеки вирішили попити каву в нічному кіоску, який розташований по АДРЕСА_2 . Прийшовши до нічного кіоску ОСОБА_7 помітив, що на прилеглій до нього території стояли невідомі особи в кількості 10-15 чоловік. Потерпілий ОСОБА_7 став в чергу за кавою, а його друзі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 стояли в стороні. В цей час в натовп прийшов ОСОБА_4 , який зробив зауваження потерпілому, про те, що він нібито ображає дівчат, які стояли в черзі. На вказані зауваження потерпілий повідомив ОСОБА_4 , про те що він нікого не ображає. Після цього, ОСОБА_4 наніс ОСОБА_7 один удар кулаком правої руки в область голови, а саме скроневої ділянки, два послідовні удари кулаком в область скроневої ділянки та в область носа, в результаті чого він не втримався на ногах та впав на коліна, а ОСОБА_4 наніс потерпілому один удар правою ногою в область носа, після чого відразу ж наніс один боковий удар ногою в область скроневої ділянки голови зліва. Після цього, до них підійшли ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та інші особи, які їх розборонили. Після отримання вказаних тілесних ушкоджень, ОСОБА_7 звернувся до Черняхівського ТМО для отримання медичної допомоги, якого було направлено до ЖОКЛ ім.Гербачевського, де з отриманими травмами перебував на лікуванні.

Будучи допитані свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 кожен окремо показали, що після закінчення дискотеки «Анело» вони разом з ОСОБА_7 пішли у напрямку нічного кіоску ФОП « ОСОБА_10 », що в АДРЕСА_2 , щоб попити каву. Прийшовши до кіоску побачили, що біля нього стояла велика кількість людей. В чергу за кавою став ОСОБА_7 , свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 стояли неподалік вікна для відпустки товарів. Перебуваючи в черзі та підходячи до віконця для відпуску товарів в чергу між ОСОБА_7 та невідомими дівчатами став ОСОБА_4 , почав безпричинно спочатку в словесній формі чіплятися до ОСОБА_7 з приводу того, щоб він ніби ображав цих дівчат. Після цього, ОСОБА_4 раптово наніс ОСОБА_7 один удар кулаком правої руки в область голови - скроневої ділянки зліва, один удар кулаком правої руки в область скроневої ділянки голови зліва та один удар кулаком правої руки в область носа. Під час нанесення ударів свідки не встигли відреагувати на те, що трапилося, оскільки удари були нанесенні досить швидко та на перший погляд були характерними для людини, яка займається боксом. Коли ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підбігли до потерпілого, щоб припинити бійку, то не бачили чи ОСОБА_4 наносив інші удари потерпілому. Після отримання вказаних тілесних ушкоджень, ОСОБА_7 звернувся до Черняхівського ТМО для отримання медичної допомоги, якого було направлено до ЖОКЛ ім.Гербачевського, де з отриманими травмами він перебував на лікуванні.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показала, що 05.01.2020 близько 03 години разом зі своєю знайомою перебувала біля нічного кіоску ОСОБА_10 , що по вул. Коростенська смт. Черняхів. Під час перебування неподалік кіоску вона помітила, що ОСОБА_4 підійшов до віконця продажу товарів, біля якого раніше стояв ОСОБА_7 . Далі між вказаними особами виник словесний конфлікт, під час якого ОСОБА_4 наніс однин удар кулаком правої руки в область голови, а саме скроневої ділянки зліва, після чого наніс один удар кулаком правої руки в область лівого виска та удар правою ногою в область лівої частини голови, а саме виска. Після завершення бійки, ОСОБА_4 пішов у невідомому напрямку, а у потерпілого ОСОБА_7 вона помітила, що з носа текла кров.

Допитаний свідок ОСОБА_12 повідомив, що 05.01.2020 дізнався про те, що його сина ОСОБА_13 побив ОСОБА_4 поблизу нічного кафе ОСОБА_10 , що по вул. Коростенська смт. Черняхів та він знаходиться в ЖОКЛ ОСОБА_14 . Після чого, свідок зателефонував ОСОБА_15 , якому розповів про побиття його сина ОСОБА_4 . Після вказаної телефонної розмови поїхав до лікарні в м.Житомир, де перебував до моменту проведення операції. Після закінчення операції, до лікарні приїхали ОСОБА_16 з дружиною ОСОБА_17 та сином ОСОБА_13 . В подальшому після розмови з сім`єю ОСОБА_4 вони повідомили, що будуть допомагати матеріально грошовими коштами на лікування ОСОБА_7 .

Свідки ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 кожен окремо показали, що 05.01.2020 близько 03 години ночі, після закриття дискотеки разом з друзями ОСОБА_21 , ОСОБА_4 пішли до нічного кіоску ОСОБА_10 , що по вул. Коростенська смт. Черняхів для того, щоб попити каву. В подальшому, під час перебування навпроти нічного кіоску помітили, що на іншій стороні дороги неподалік нічного кіоску відбувся конфлікт між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 . Вказані особи тягли один одного за верхній одяг, а саме тримали один одного. Надалі, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 розборонили, вказані особи між собою помирилися та розійшлися в різні сторони.

Будучи допитаний свідок ОСОБА_22 показав, що 05.01.2020 близько 03 години перебував біля нічного кіоску ОСОБА_23 , що по вул. Коростенська смт. Черняхів, де в той час побачив, що ОСОБА_4 та ОСОБА_7 смикали один одного за верхній одяг, тримали один одного за рукави. Побачивши це, свідок підійшов до них та їх розборонив. Після чого, вказані особи між собою помирилися та потиснули руки та розійшлися в різні сторони.

Допитані свідки ОСОБА_24 , ОСОБА_25 кожен окремо показали, що 05.01.2020 в нічну пору доби перебували біля нічного кіоску ОСОБА_10 , що по вул. Коростенська смт. Черняхів, в той час біля кіоску перебувало багато людей, але будь-яких конфліктів не бачили.

Свідки ОСОБА_26 та ОСОБА_27 під час допитів кожен окремо показали, що 05.01.2020 близько 02 год 30 хв разом перебували біля нічного кіоску ОСОБА_10 , що по вул. Коростенська смт. Черняхів, і чекали, щоб купити кави. Перед ними стояв ОСОБА_7 та дівчата. В цей момент перед ними в чергу став ОСОБА_4 , який зробив зауваження ОСОБА_7 , що нібито він погано розмовляє з дівчатами. Після цього, ОСОБА_4 кулаком правої руки наніс декілька ударів ОСОБА_7 в область голови, від яких ОСОБА_7 втратив рівновагу та впав на землю спершись на поверхню колінами, а ОСОБА_4 наніс ОСОБА_7 удари в область голови. В подальшому через декілька секунд ОСОБА_7 піднявся на ноги та вони почали тягнути один одного за одяг. Через декілька хвилин конфлікт між вказаними особами розборонили невідомі.

Будучи допитана свідок ОСОБА_28 показала, що з 04.01.2020 перебувала на чергуванні в приймальному відділенні КНП « Черняхівське ТМО». 05.01.2020 близько 04 години ранку звернувся за медичною допомогою ОСОБА_7 . Під час огляду було встановлено діагноз «перелом кісток носа», після чого надано направлення на консультацію та госпіталізацію до ЖОКЛ. Також, під час огляду потерпілий розповів, що вказані тілесні ушкодження наніс йому ОСОБА_4 біля кіоску «Несик» по вул. Коростенська смт. Черняхів.

Допитані свідки ОСОБА_29 та ОСОБА_30 кожен окремо показали, що ОСОБА_4 являється їм сином. 05.01.2020 їм стало відомо, про те, що між їхнім сином ОСОБА_4 та ОСОБА_7 виникла суперечка біля кіоску «Несенко» по вул. Коростенська, смт. Черняхів, де вказані особи тягали один одного за верхній одяг, після чого їх розборонили, хлопці між собою помирилися та розійшлися в різні сторони. ОСОБА_29 та ОСОБА_30 разом з своїм сином їздили до лікарні м.Житомир в якій перебував на лікуванні ОСОБА_7 для того, щоб дізнатися з яким діагнозом він перебуває у лікарні, оскільки після конфлікту між ОСОБА_31 та ОСОБА_7 все було добре. В лікарні батькам потерпілого вони надали матеріальну допомогу для лікування ОСОБА_7 .

Наведені у вироку показання потерпілого та свідків суд визнає послідовними, такими, що є належними та допустимими, адже вони прямо і непрямо вказують на існування обставин, які підлягають доказуванню, та інших обставин, що мають значення для кримінального провадження. Ці показання отримано в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом, і ними, як процесуальними джерелами доказів, в розумінні ст. 84 КПК України підтверджується час, місце та спосіб вчинення інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення.

Прокурором на підтвердження вини ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, надано наступні документи та речові докази, які досліджено судом, зокрема:

- висновок експерта № 383 від 26.02.2020 відповідно до якого вбачається, що згідно представленим медичним документам на ім`я ОСОБА_7 ( медична карта стаціонарного хворого № 205 ЖОКЛ), у потерпілого мались тілесні ушкодження у вигляді: закритого уламкового вдавлення перелому лівої скроневої кістки, забою головного мозку, закритого багатоуламкового перелому кісток носа: лінійного перелому передньої стінки лівої гайморової пазухи; забою м`яких тканин в скроневій ділянці зліва. Оскільки уламковий вдавлений перелом черепа в лівій скроневій ділянці являється небезпечним для життя, вказане тілесне ушкодження виникло від дії твердого тупого з обмеженою контактуючою поверхнею предмету, яким могла бути взута нога, тощо могло виникнути 05.01.2020 та відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень. Тілесні ушкодження у вигляді: закритого багатоуламкового перелому кісток носа, лінійного перелому стінки лівої гайморової пазухи, які відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості, оскільки потягнули за собою тривалий розлад здоров`я, але не були небезпечними для життя, могли виникнути від дії твердого тупого з обмеженою контактуючою поверхнею предмету, яким міг бути кулак, тощо, могли виникнути 05.01.2020. Виникнення тілесних ушкоджень у ОСОБА_7 внаслідок падіння з положення стоячи на тверде дорожнє покриття, маловірогідно. При нанесенні тілесних ушкоджень потерпілий міг знаходитись в любому положенні, а місця локалізації описаний тілесних ушкоджень були доступні для дії травмуючих предметів. Тілесні ушкодження у ОСОБА_7 могли виникнути 05.01.2020 при обставинах вказаних в постанові при призначення судово - медичної експертизи.

- протокол проведення слідчого експерименту від 14.04.2020 за участі потерпілого ОСОБА_7 , в ході проведення якого потерпілий розповів та показав про обставини нанесення ОСОБА_4 йому тілесних ушкоджень за адресою АДРЕСА_2 , а саме механізм нанесення трьох ударів по голові, і продемонстрував нанесення одного удару правою ногою в область носа, який був нанесений по принципу підняття ноги з низу до гори, після чого продемонстрував механізм нанесення одного бокового удару ногою в область скроневої ділянки голови зліва.

- висновок експерта № 735 від 16.04.2020 відповідно до якого вбачається, що згідно представленим медичним документам на ім`я ОСОБА_7 (медична картка стаціонарного хворого № 205 ЖОКЛ), у потерпілого мались тілесні ушкодження у вигляді закритого уламкового вдавлення перелому лівої скроневої кістки; забою головного мозку; закритого багато уламкового перелому кісток носа, лінійного перелому передньої стінки лівої гайморової пазухи: забою м`яких тканин в скроневій ділянці зліва. Описані тілесні ушкодження, які були виявленні у ОСОБА_7 більш вірогідно, що утворились при обставинах вказаних самим потерпілим під час проведення ним слідчого експерименту 14.04.2020.

- протокол проведення слідчого експерименту від 14.04.2020 за участі свідка ОСОБА_9 , в ході проведення якого свідок розповів та показав про обставини нанесення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень ОСОБА_7 за адресою АДРЕСА_3 , а саме механізм нанесення трьох ударів кулаком правої руки в область голови;

- протокол проведення слідчого експерименту від 24.06.2020 за участі свідка ОСОБА_11 , в ході проведення якого вона показала та розповіла про обставини нанесення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень ОСОБА_7 за адресою АДРЕСА_3 , а саме механізм нанесення одного удару кулаком правої руки в область скроневої ділянки голови зліва, після чого поклавши манекен на правий бік, вказала, що саме в такому положенні після нанесення ударом кулаком правої руки в область лівого виска знаходився ОСОБА_32 , після чого продемонструвала механізм нанесення ОСОБА_4 двох ударів правою ногою в область лівої частини голови ОСОБА_7

- виписку із медичної картки стаціонарного хворого № 205 ОСОБА_33 ;

- протокол мультиспіральної комп`ютерної томографії ОСОБА_33 ;

- індивідуальну програму реабілітації інваліда № 520 ОСОБА_33 ;

- довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_33 ;

- протокол огляду місця події від 23.06.2020 за адресою АДРЕСА_4 мобільного телефону марки Xiomi Redmi Note 7, належного потерпілому ОСОБА_7 , в якому виявлено два аудіозаписи телефонної розмови ОСОБА_4 з ОСОБА_7 про обставини вчинення вказаного кримінального правопорушення.

- оптичний диск DVD-R (речовий доказ), з двома аудіозаписами телефонних розмов ОСОБА_4 з ОСОБА_7 про обставини конфлікту між ними.

Вказані докази є належними та допустимими, адже вони прямо і непрямо вказують на існування обставин, які підлягають доказуванню, та інших обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку сторони обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, враховуючи, що суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.

З дотриманням вимог ст. 363 КПК України, після з`ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірки їх доказами головуючий у судовому засіданні з`ясував в учасників судового провадження, чи бажають вони доповнити судовий розгляд і чим саме. У зв`язку з відсутністю клопотань про доповнення судового розгляду, суд постановив ухвалу про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів.

ІІІ. Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Аналізуючи наявність складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Розглядаючи кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, суд вважає, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, доведена.

З огляду на вік обвинуваченого, а також відсутність будь-яких фактичних даних, які б вказували на неосудність (обмежену осудність) обвинуваченого або перебування його у такому стані до постановлення вироку, суд вважає, що ОСОБА_4 є суб`єктом цього злочину.

З огляду на наведене та у світлі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, суд кваліфікує дії ОСОБА_4 , як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, за ч.1 ст. 121 КК України.

Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

ІV. Мотиви призначення відповідного покарання.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченій суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Судом враховано, що обвинувачений ОСОБА_4 є молодою особою, одружений, має постійне місце проживання та роботи, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, характеризується позитивно, здійснює постійний догляд за бабусею ОСОБА_34 , яка є особою з інвалідністю 1 групи, здійснив перерахування значної суми коштів на рахунок Збройних Сил України в якості благодійної допомоги, щиро розкаявся у вчиненому, повністю відшкодував збитки потерпілому, враховано позицію потерпілого, який просив не позбавляти волі ОСОБА_4 , не наполягає на суворістю покарання; відношення обвинуваченого до вчиненого, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно класифікації за ст. 12 КК України є тяжким злочином, особливості й обставини вчинення злочину: форму вини, мотив і мету, спосіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій.

Враховано, що ОСОБА_4 судимий вироком Черняхівського районного суду Житомирської області від 29.04.2025 за ч.2 ст.286 КК України (за порушення 28.12.2017 Правил дорожнього руху) до 4 років позбавлення волі. Проте, ухвалою Житомирського апеляційного суду від 13.05.2026 вирок Черняхівського районного суду Житомирської області від 29.04.2025 стосовно ОСОБА_4 в частині призначення покарання змінено. На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбування призначеного йому основного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку 3 (три) роки не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього судом обов`язки. На підставі ч.1 ст.76 КК України зобов`язано ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти цей орган про зміну місця проживання та роботи.

Таким чином, суд вважає за необхідне призначити покарання ОСОБА_4 у межах санкції ч. 1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі, ближче до мінімальної межі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням, з урахуванням вироку Черняхівського районного суду Житомирської області від 29.04.2025, зміненого ухвалою Житомирського апеляційного суду від 13.05.2026, слід призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у вигляді позбавлення волі.

Відповідно до п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м`якого, виду основного покарання (ст.69 КК України) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого особливо тяжкого, тяжкого злочинів або злочину середньої тяжкості, з урахуванням особи винного.

Проте, враховуючи встановлені обставини кримінального правопорушення, суд вважає, що щире каяття та відшкодування потерпілому збитків не є такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого тяжкого злочину, тобто суд вважає неможливим застосування ст.69 КК України при призначенні обвинуваченому покарання.

Також суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 19.07.2018 у справі №755/6254/17, про правові підстави звільнення особи від відбування покарання з випробуванням. Так, суд може застосувати норми статті 75 КК України у разі, коли при призначенні покарання, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, оскільки звільнення з випробуванням має на меті настання позитивних змін в особистості засудженого та створення в нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки в суспільстві.

Кримінально-правові норми, передбачені статтями 70, 75 КК не передбачають окремого порядку призначення покарання за сукупністю злочинів в тих випадках, коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від покарання з іспитовим строком, вчинила до ухвалення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, від відбування якого вона також звільняється з іспитовим строком. Оскільки самостійне виконання таких вироків не засноване на вимогах закону про кримінальну відповідальність, призначаючи остаточне покарання згідно з вимогами ч. 4 ст. 70 КК, суд має право вмотивовано вирішити питання про звільнення особи від відбування остаточного покарання з випробуванням, та визначити іспитовий строк в порядку та в межах, передбачених ст. 75 КК. Вказані висновки зазначено в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 199/1496/17.

За наведеного вище, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання у виді позбавлення волі, призначивши остаточне покарання у виді позбавлення волі зі звільненням від нього на підставі ст. 75 КК України, якщо протягом встановленого цим вироком іспитового строку обвинувачений не вчинить нового кримінального правопорушення (злочину) та виконає обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Дане покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.

V. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Арешт на майно не накладався.

Потерпілим ОСОБА_7 було заявлено цивільний позов до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 35894,45 грн та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, у розмірі 150000 грн.

Відповідно до змісту ст. 129 КПК України при вирішенні цивільного позову в кримінальному провадженні, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому, або залишає без розгляду.

У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_7 та представник потерпілого звернулися до суду із заявою про залишення цивільного позову до обвинуваченого без розгляду, у зв`язку із тим, що обвинувачений ОСОБА_4 добровільно повністю відшкодував потерпілому завдану матеріальну та моральну шкоду, претензій до обвинуваченого потерпілий не має, тому від позову відмовляється.

Приймаючи рішення по заявленому цивільному позову суд прийшов до висновку, що цивільний позов слід залишити без розгляду на підставі поданої потерпілим заяви. Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 18.10.2022 по справі №753/6486/21.

Процесуальні витрати у кримінальному проваджені відсутні.

Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішено згідно положень ст. 100 КПК України.

Клопотань про застосування запобіжного заходу у даному кримінальному провадженні не подано, підстав згідно ст. 177, 178 КПК України для застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Керуючись ст. 368,370,373,374,376 КПК України,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного вироком Черняхівського районного суду Житомирської області від 29.04.2025, зміненого ухвалою Житомирського апеляційного суду від 13.05.2026, більш суворим покаранням, призначеного даним вироком, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 3 (три) роки не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ч.1,3 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 :

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Відповідно до ст. 165 КВК України засудженому ОСОБА_4 початок іспитового строку обчислювати з моменту проголошення вироку, а саме з 29.06.2026.

Запобіжний захід обвинуваченому до набрання вироком законної сили не обирати.

Речові докази у кримінальному провадженні, після набрання вироком законної сили: оптичний диск DVD-R з двома аудіозаписами телефонних розмов ОСОБА_4 з ОСОБА_7 , залишити в матеріалах справи.

Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди залишити без розгляду.

Вирок, якщо інше не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок можуть бути подані апеляції до Житомирського апеляційного суду через Черняхівський районний суд Житомирської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя ОСОБА_35