Рішення від 17 червня 2026 р. у справі №274/1007/26 — Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 274/1007/26 Провадження № 2/0274/1584/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"18" червня 2026 р. м. Бердичів

Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Большакова Т. Б., за участю секретаря судового засідання Гориніної Ю. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, у якому просить визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини в один місяць для подання заяви до нотаріальної контори/нотаріуса про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті матері - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3 .

Після її смерті відкрилась спадщина, яка складається з квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

В січні 2026 він звернувся до приватного нотаріуса Бердичівського РНО Сітяшенко В. А. з проханням видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на вказану квартиру, проте нотаріус постановою від 28.01.2026 відмовив у вчиненні даної нотаріальної дії, у зв`язку з тим, що він із заявою у встановлений шестимісячний строк для прийняття спадщини після ОСОБА_3 не звертався.

У встановлений законом шестимісячний строк позивач не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини з наступних підстав.

Так, згідно свідоцтва про право власності на житло від 22.12.1998, дана квартира АДРЕСА_2 належала на праві спільної часткової власності його матері та його братові - ОСОБА_2 .

Проте, у 2019 його брат вирішив подарувати йому 1/2 частку вищезазначеної квартири. Під час вчинення нотаріальної дії брат повідомив те, що він дарує свою частку, а матір за час свого життя складе на нього заповіт.

Після смерті матері, він був впевнений в тому, що брат прийняв спадщину за заповітом, але виявилось те, що матір склала заповіт на нього.

Також зазначив, що після смерті матері у нього погіршився стан здоров`я, пропущений строк звернення до нотаріуса є незначним. Спадщина ніким не прийнята та не визнана судом відумерлою.

ІІ. Процедура та позиції сторін

Ухвалою суду від 10.03.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку загального позовного провадження, призначено у справі підготовче засідання. Витребувано у приватного нотаріуса Бердичівського районного нотаріального округу Житомирської області Сітяшенко В. А. копію матеріалів спадкової справи №06/2026, заведеної після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

30.04.2026 на адресу суду надійшла копія матеріалів спадкової справи, щодо майна померлої ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 13.05.2026 підготовче судове засідання закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Позивач подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Відповідач подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнав.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Приписами п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України визначено, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Оскільки в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників провадження, які належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи.

За правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, відповідно до ст. ст. 244, 259 ЦПК України у судовому засіданні 18.06.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, складення повного тексту якого відкладено до десяти днів.

ІІІ. Національне законодавство, що підлягає застосуванню

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення суду першої інстанції не відповідає.

Відповідно до статей 1216,1218 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно з частинами першою, другою статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом зазначеної статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини;

2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини;

3) ці обставини визнані судом поважними.

Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22.

Вирішуючи питання поважності причин пропуску позивачем шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Цивільна справа вирішується з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

ІV. Фактичні обставини справи, встановлені судом, докази на їх підтвердження, оцінка та мотиви суду

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є синами ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження позивача серії НОМЕР_2 та свідоцтвом про народження відповідача серії НОМЕР_3 .

Згідно свідоцтва про право власності на житло від 22.12.1998, квартира АДРЕСА_2 належала на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Згідно договору дарування частки квартири від 06.09.2019 ОСОБА_2 подарував ОСОБА_1 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 .

06.09.2019 ОСОБА_3 склала заповіт, яким на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: «належну мені 1/2 частку квартири номер АДРЕСА_2 я заповідаю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

З матеріалів спадкової справи вбачається, що спадкодавиця - ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , шестимісячний строк для прийняття спадщини після її смерті закінчився 22.12.2025.

Постановою приватного нотаріуса Бердичівського РНО Сітяшенко В. А. про відмову у вчинені нотаріальної дії №23/02-31 від 28.01.202, позивачу ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з пропущеним строком для прийняття спадщини за заповітом.

Пропуск строку для прийняття спадщини позбавляє позивача можливості прийняти спадщину та потребує визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

Обґрунтовуючи поважність пропуску строку для прийняття спадщини, позивач зазначає, що у встановлений шестимісячний строк він не звернувся до нотаріуса з відповідною заявою, оскільки вважав, що спадщину прийняв його брат, який є відповідачем у справі. Окрім того, позивач зазначає, що після смерті матері погіршився його стан здоров`я.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Шестимісячний строк на прийняття спадщини після смерті батька позивача сплив 22.12.2025. До нотаріуса позивач звернувся 28.01.2026 та того ж дня отримав відмову у вчиненні нотаріальних дій, а до суду звернувся 06.02.2026. Таким чином, з дати закінчення строку для прийняття спадщини (22.12.2025) до звернення до нотаріуса (28.01.2026) минув незначний час (37 днів).

При таких обставинах, враховуючи обставини цієї конкретної справи, суд вважає, що наявні підстави для визначення позивачу додаткового строку для прийняття спадщини на підставі частини третьої статті 1272 ЦК України.

Близькі за змістом висновки містяться в постанові Верховного Суду від 14 серпня 2024 року у справі № 537/3556/22 (провадження № 61-2839св24).

V. Розподіл судових витрат

Розподіляючи судові витрати у виді судового збору, суд керується ч. 9 ст. 141 ЦПК України, яка передбачає, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір виник не з протиправних дій відповідача, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 247, 258, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк тривалістю в один місяць від дня набрання рішенням суду законної сили для подання заяви до нотаріальної контори/нотаріуса про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті матері - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_4 РНОКПП НОМЕР_5

Повний текст рішення виготовлено 29.06.2026.

Суддя Тетяна БОЛЬШАКОВА