Вирок від 28 червня 2026 р. у справі №159/299/26 — Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/299/26

Провадження № 1-кп/159/334/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайоний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2

прокурора - ОСОБА_3

обвинуваченого - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025030550001479 від 30.12.2025 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з середньою спеціальною освітою, розлученого, є особою з інвалідністю ІІІ групи, офіційно не працевлаштований, зареєстроване і фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , раніше не судимий

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України,

у с т а н о в и в:

обвинувачений ОСОБА_4 , постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 23.06.2025 у справі №159/7468/24, яка набрала законної сили 22.10.2025, був підданий стягненню за вчинення правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Проте, достовірно знаючи про наявність цієї постанови суду, усвідомлюючи зміст накладеного стягнення і маючи реальну можливість його виконати, підриваючи авторитет судової влади, всупереч вимог частини першої статті 129-1 Конституції України, частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами, умисно вчинив дії щодо її невиконання.

Так, 30.12.2025 приблизно о 18 год ОСОБА_4 керував транспортним засобом марки «Skoda Oktavia», НОМЕР_1 , на вулиці Героїв України в м.Ковелі, де був зупинений працівниками відділу реагування патрульної поліції Ковельського РУП ГУНП.

Зазначеними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.382 КК України – умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винуватість в обсязі пред`явленого обвинувачення визнав повністю, підтвердив фактичні обставини вчиненого, показав, що не погоджувався з рішенням суду першої інстанції про притягнення його до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, оскаржував судове рішення, був обізнаний з результатом апеляційного перегляду. Проте 30.12.2025 сів за кермо на прохання брата військовослужбовця, який запізнювався на потяг. Усвідомлює протиправність вчиненого, щиро розкаюється, просить взяти до уваги конкретні життєві обставини, які спонукали його до вчинку і призначити покарання у виді штрафу в розмірі наближеному до мінімального.

Враховуючи позицію обвинуваченого ОСОБА_4 , який правильно розуміє зміст обставин інкримінованого кримінального правопорушення, суд дотримавшись вимог ч.3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які учасниками не заперечуються.

При призначенні покарання суд керується положеннями статей 50, 65 КК України, в силу яких покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

При цьому каральна функція не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільш сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства.

У будь-якому разі покарання має бути співмірним злочину, що передбачає врахування способу та об`єкта посягання, тяжкості наслідків вчиненого і потенційної суспільної небезпеки. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.

Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у рішеннях від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 та від 02.11.2004 року № 15-рп/2004 у справах про призначення судом більш м`якого покарання.

Так, у рішенні № 15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.

Справедливе застосування норм права є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, яке за наведеною у ст.12 КК України класифікацією, є нетяжким злочин, в той же час об`єктом злочину є інтереси правосуддя в частині забезпечення виконання судового рішення та дотримання в суспільстві правопорядку.

Обставин, які б обтяжували покарання не встановлено.

Обставинами, які пом`якшують покарання є щире каяття і визнання вини.

Враховуючи дані про обвинуваченого, який має статус особи з інвалідність ІІІ групи, на обліку нарколога чи психіатра не перебуває, розлучений, проживає разом з батьками пенсійного віку, після інкримінованої події до адміністративної відповідальності не притягувався, сплатив призначений у справі №159/7468/24 штраф, суд вважає необхідним і достатнім призначити покарання у виді штрафу в межах санкції закону, за яким особа притягується до відповідальності.

Процесуальні витрати відсутні, заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися. Речовий доказ — DVD диск суд відповідно до приписів ст.100 КПК України залишає при матеріалах справи.

Керуючись статтями 349, 374, 375 Кримінального процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 750 (сімсот п`ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 12750 (дванадцять тисяч сімсот п`ятдесят) гривень.

Речовий доказ - DVD диск залишити при матеріалах справи.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Ковельський міськрайонний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

ГоловуючийОСОБА_1