Постанова від 11 грудня 2025 р. у справі №753/14392/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження 33/824/4636/2025 Категорія: 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП

ЄУН: 753/14392/25 Суддя у І інстанції: Рудюк О.Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2025 року м. Київ

Суддя Київського апеляційного суду Васильєва М.А.

за участю:

інспектора поліції ОСОБА_8.

захисника Коваленка М.І.

особи, яка притягається до

адміністративної відповідальності, ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника Коваленка Максима Івановича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 20 серпня 2025 року, якою

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнаний винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою суду ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що 22 червня 2025 року о 01.30 год. керував автомобілем «Toyota Land Gruiser» державний номерний знак НОМЕР_1 в м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 15ж, з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей та обличчя, поведінка, яка не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законодавством порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.

Крім того, ОСОБА_1 , 22 червня 2025 року о 01.30 год. керував автомобілем «Toyota Land Gruiser» державний номерний знак НОМЕР_1 в м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 15 ж, не виконав законну вимогу про зупинку транспортного засобу, поданого за допомогою проблискових маячків синього та червоного кольору та гучномовця.

Не погоджуючись з постановою суду, захисник Коваленко М.І. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, провадження у справі закрити, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт вважає постанову незаконною, необґрунтованою, такою, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Захисник наголошує, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки у наданих відео файлах відсутні будь-які фактичні дані, які б встановлювали наявність чи відсутність адміністративного правопорушення та вини в діях ОСОБА_1 . На доданих до справи відеозаписах не зафіксовано, який саме автомобіль переслідують працівники поліції, його державний номер, хто саме перебував за кермом автомобіля, чи перебувала ця особа в стані алкогольного сп`яніння та чи відмовлялась ця невідома особа від проходження огляду на стан сп`яніння. На відео записах не зафіксовано спроба зупинки автомобіля працівниками поліції, оскільки на відео відсутні зображення застосування червоного проблискового маячку та звукового сигналу для зупинки автомобіля. На відео файлі 369174 відсутній початок затримання ОСОБА_1 о 2 годині, в якості пішохода та позбавлення його волі без складання відповідного протоколу затримання. Натомість, відео розпочинаються з того моменту, що ОСОБА_1 перебуває у кайданах в автомобілі поліцейських. Щодо автомобіля TOYOTA LAND CRUISER номерний знак НОМЕР_1 , то з відеозапису, наявного в матеріалах справи, вбачається, що вказаний автомобіль стояв, не рухаючись, а в автомобілі ніхто не перебував.

Як вважає захисник, додані до справи відеозаписи не несуть жодної фактично інформації щодо скоєння ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 130 та ч.1 ст. 122-2 КУпАП, у зв`язку з чим не можуть бути визнані доказами по справі.

У відео файлі video_2025-06-27_15-37-05 присутня склейка та монтаж з декількох відео файлів, походження яких невідоме, в кінці цього файлу додано фото автомобіля з державним номером НОМЕР_1 , при цьому не зрозуміло, де, коли та при яких обставинах зроблене дане фото, сам файл має дату 27 червня 225 року, тобто через 5 днів після начебто скоєного адміністративного правопорушення.

На переконання захисника, поліцейськими не були дотримання положення Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18 грудня 2018 року № 1026, під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відео реєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях. При цьому, як наголошує захисник, у даній справі працівниками поліції у протоколі не вказано ні назву, ні модель пристроїв, які застосовувались для відео зйомки, не зазначено номер та серію диску, а суд першої інстанції в свою чергу не надав цьому належної правової оцінки.

Тому, як вважає захисник наявний в матеріалах справи диск із записаними відео файлами з нагрудних портативних камер поліцейських є неналежним доказом і незаконно визнаний судом як належний доказ.

Щодо відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, захисник зазначає, що відсутні будь-які докази, які б вказували на те, що ОСОБА_1 керував автомобілем, притягнення його адміністративної відповідальності ґрунтується на припущеннях працівників поліції і суду лиш на тому факту, що ОСОБА_1 був затриманий на вулиці через 30 хв. після обставин, викладених у протоколі та є власником автомобіля «Toyota Land Gruiser» державний номерний знак НОМЕР_1 .

На переконання апелянта, не було встановлено та доведено того факту, що ОСОБА_1 керував автомобілем 22 червня 2025 року.

Захисник, посилаючись на положення ст. 7, 251, 280 КУпАП, ст. 62 Конституції України, практику Європейського суду з прав людини, вважає, що постанова підлягає скасуванню у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.

З огляду на те, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні достатні переконливі, допустимі, чіткі та узгоджені між собою докази чи неспростовані презумпції на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП, то як вважає захисник, є обґрунтовані підстави для закриття провадження у справі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та ОСОБА_1 , які підтримали доводи апеляційної скарги у повному обсязі, пояснення інспектора поліції, дослідивши матеріали справи, відтворивши відеозапис подій, наявний у матеріалах справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, слід дійти до наступного висновку.

Розглядаючи справи про адміністративне правопорушення, суддя, як це визначено у ст. 245 КУпАП, повинен всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати всі обставини справи на основі належно досліджених та оцінених в судовому засіданні доказів та вирішити справу в точній відповідності з законом.

Водночас, згідно з вимогами ст. 280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

В силу ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку відповідним органом встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, з огляду на положення ст.ст. 251, 252 КУпАП суддя у постанові повинен навести докази наявності чи відсутності адміністративного правопорушення, винуватості особи у його вчиненні, а також дати належну оцінку цим доказам у їх сукупності.

Під межами доказування розуміють сукупність доказів, достатніх для достовірного з`ясування обставин, що входять до предмета доказування. Предмет доказування у справі про адміністративне правопорушення - це сукупність фактичних обставин такої справи, встановлення яких необхідне для його правильного вирішення. До предмета доказування у справі про адміністративне правопорушення входять обставини, що підлягають з`ясуванню у цій справі, перелік яких міститься у ст. 280 КУпАП, згідно з якою орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясування інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Правильне визначення меж доказування дає змогу досягти максимальної ефективності адміністративного процесу, уникнути збору та вивчення надлишкових доказів і забезпечити досягнення цілей доказування. Таким чином, предмет доказування та межі його встановлення є якісними характеристиками процесу доказування, що дають змогу суб`єкту адміністративної юрисдикції визначити фактичний обсяг обставин, які підлягають доказуванню, та реалізувати його під час провадження у конкретній справі, виходячи з особливостей такої справи.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються:

- протоколом про адміністративне правопорушення;

- поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків;

- висновком експерта;

- речовими доказами;

- показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки;

- відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху;

- протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

З урахуванням наведеного та відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст.ст. 251, 252 КУпАП, зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.

Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП.

Проте, вищевказані вимоги закону суддею місцевого суду дотримані не у повному обсязі, і висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 за викладених у постанові обставин у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 122-1 КУпАП, не підтверджується сукупністю доказів у справі, досліджених під час апеляційного розгляду.

Так, за змістом матеріалів справи та оскаржуваної постанови, суд,

- заслухавши пояснення захисника, який просив провадження закрити, оскільки з відео не вбачається хто був за кермом, не видно номера авто, відсутні докази, що працівники поліції зупиняли автомобіль, походження відео, яке долученого до матеріалів справи, невідоме і змонтоване; що при спілкуванні ОСОБА_1 повідомив, що за кермом була дівчина ОСОБА_6 , яка припарковавши авто, пішла додому, а він пішов до заправки за цигарками, де його з незрозумілих причин було затримано;

- дослідивши протоколи про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 369174 від 22 червня 2025 року, серії ЕПР1 № 369185 від 22 червня 2025 року,з яких вбачається, що ОСОБА_1 22 червня 2025 року о 01.30 год. керував автомобілем Toyota Land Cruiser державний номерний знак НОМЕР_1 в м. Києві по вул. Дніпровська набережна, 15ж, з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей та обличчя, поведінка яка не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законодавством порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України. Крім того, ОСОБА_1 22 червня 2025 року о 01.30 год. керував автомобілем Toyota Land Cruiser державний номерний знак НОМЕР_1 в м. Києві по вул. Дніпровська набережна, 15 ж, не виконав закону вимогу про зупинку транспортного засобу, поданого за допомогою проблискових маячків синього та червоного кольору та гучномовця; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 22 червня 2025 року;

- відеозапис, з якого встановлено, що інспекторами були дотриманні вимоги «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні вказаних правопорушень.

При цьому, перевіряючи доводи захисника про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом та відсутні докази, що його зупиняли працівник поліції, суд дійшов висновку, що такі доводи спростовуються долученими відео, з яких вбачається, що автомобіль Toyota Land Cruiser чорного кольору зупинився перед працівниками поліції, а потім різко почав рух. При цьому, суд звернув увагу, що водій даного авто значно пришвидшився і рухався на червоні сигнали світлофора, у зв`язку з чимвказав, що можна зробити висновки, що водій вказаного авто розумів, що його переслідує авто працівників поліції (на відео видно, що уних увімкнені проблискові маячки червоного та синього кольору), крім того, це була комендантська година, й інших авто на дорозі не було. Працівники поліції, переслідуючи дане авто, зупинились біля нього, але водія в середині вже не було. У подальшому, як убачається з відео, ОСОБА_1 було затримано працівниками поліції, і він одразу почав намагатись вирішити питання з працівниками поліції. При цьому, було встановлено, що вказане авто належить саме ОСОБА_1 . Між тим, останній не вказував, що він не керував даним авто чи за кермом була його дівчина. Разом з тим, як убачається з відео, навіть після того,як працівник поліції повідомив ОСОБА_1 про кримінальну відповідальність, якщо він не перестане пропонувати «все вирішити», останній продовжував це робити. Також, як убачається з відео, через деякий час, коли працівники поліції не реагували на його пропозиції щодо домовленостей, останній вже вказав, що він не керував даним авто, поруч перебував чоловік, який вказував, що він військовий, і з їх компанією ніколи не було проблем, вони нормальні хлопці, але його в машині ОСОБА_1 не було, з ним був інший чоловік. При цьому про наявність дівчини останній не зазначав.

Ураховуючи наведене, те, що автомобіль, який переслідували працівники поліції, належить саме ОСОБА_1 , коли працівники поліції під`їхали до авто, то в ньому взагалі нікого не було, останній одразу не заперечував, що не він був за кермом, а намагався вирішити питання «в інший спосіб», суд дійшоввисновку, що за кермом був саме ОСОБА_1 , який, розуміючи, що його переслідують працівники поліції у комендантську годину, не зупинився на їх вимогу, а намагався уникнути адміністративної відповідальності за свої дії, шляхом створення обстановки, яка виключає таку відповідальність.

Також, перевіряючи доводи захисника про те, що незрозуміло, звідки взялись відео уматеріалах справи, відео єзмонтованим, суд дійшов висновку, що вони є надуманими і такими, що не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

За таких обставин суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбаченихч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 122-2 КпАП України.

Проте, такі висновки суду першої інстанції не у повній мірі відповідають фактичним обставинам справи, на що обґрунтовано послався захисник в апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду справи.

Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 та захисник підтримали доводи апеляційної скарги у повному обсязі.

При цьому ОСОБА_1 пояснив, що у цей день він дійсно зустрічався з друзями. Потім він із другом та на теперішній час колишньою дівчиною друга поїхали у справах. За кермом перебувала дівчина друга. Коли їх зупиняли працівники поліції, то вона трохи призупинила автомобіль, але друг попросив, щоб вона поїхала, бо друг перебував у розшуку ІНФОРМАЦІЯ_2. Коли повернулись до будинку, то він ( ОСОБА_1 ) пішов на заправку, нікуди не тікав, йшов спокійно, а друг побіг за пагорб, а потім пішов до нього ( ОСОБА_1 ) до дому. Дівчина, якщо він не помиляється, також пішла до нього до дому. Він ( ОСОБА_1 ) обійшов будинок та пішов на заправку «КЛО» за цигарками. Він дійсно був випивший, але автомобілем не керував. До нього підійшов поліцейський. Це була комендантська годину, тому підійшли до нього, бо більше нікого не було. На нього надягнули кайданки. Поліцейських було двоє. Один з них зупинив його після того, як він вийшов з туалету, а інший поліцейський був біля авто. Коли його затримали поліцейські, він так їм і вказав, що не перебував за кермом. Проте, поліцейські говорили, що є адвокат, він і розбереться, хто був за кермом. Він пропонував поліцейським покликати дівчину, щоб перевірити, але поліцейські відмовились, сказали, що не потрібно. При цьому він дійсно заперечував проти проходження огляду на стан сп`яніння саме тому, що не керував автомобілем.

Захисник, підтримавши надані в суді першої інстанції пояснення, наголосив на тому, що жодного доказу того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, матеріали справи не містять, суд «перекривив» пояснення ОСОБА_1 і поклав їх в основу рішення.

У суді апеляційної інстанції повторно досліджені наявні докази у справі, а саме:

- протоколи про адміністративне правопорушення, складені уповноваженою особою відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 122-1 КУпАП;

- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 22 червня 2025 року року, відповідно до змісту якого, огляд уповноваженою особою Національної поліції не проводився (ас. 5);

- постанова про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , який не пред`явив посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії (ас. 6);

- відеозапис досліджуваних подій, якій міститься на ДВД-диску (ас. 10), на якому міститься 4 відеофайли:

- перше відео - коротке відео, без звуку, їде машина патрульної поліції. ) о 01.42 22 червня 2025 року з`являється чорний автомобіль, який виїжджає з прибудинкової території, зупиняється, а потім продовжує рух. На відео по відблискам вбачається включення проблискових мачків, автомобіль поліцейських їде за чорним автомобілем. Обидва автомобіля продовжують рух на червоний сигнал світлофора;

- друге відео - 01.42 год. відеофіксація з камери «Лівермола». На відеозаписі чорний автомобіль, який наздоганяє автомобіль патрульної поліції. На одному стоп-кадрі зафіксований державний номер автомобіля НОМЕР_1 ;

- третє відео - автомобіль патрульної поліції заїжджає у двір будинків, проїжджає повз автомобілі, потім повертається до автомобіля з номерним знаком НОМЕР_1 , зупиняється за цим автомобілем, який припаркований. В автомобілі нікого немає. 01.45 год. поліцейські походили, нікого не видно;

- на четвертому відеозаписі (02.00-02.13 год.) зафіксована розмова поліцейських, які на планшеті шукають якусь інформацію, після чого чутно чоловічий голос, який, не зрозуміло до кого звертаючись, висловлюючись нецензурно, говорить, щоб підійшли до нього та все вирішать. На відео зафіксований один поліцейський, який стоїть біля машини, з якої лунають наведені вище слова. На запитання поліцейського, чого не зупинились, чутно, як чоловік, який перебуває в автомобілі, запитує: «Коли?» та пропонує сісти в автомобіль і все вирішити. Потім на відео видно, що в автомобілі знаходиться ОСОБА_1 , який, звертається, судячи з усього, до поліцейського, пропонує сісти в автомобіль та поговорити «по-братськи». Один з поліцейських сідає в автомобіль, і ОСОБА_1 просить зняти кайданки, називає на вимогу поліцейського свої анкетні дані та місце проживання. Поліцейський попереджає ОСОБА_1 про кримінальну відповідальність за «порішати», після чого трохи послаблює кайданки на руках, які завернуті назад. ОСОБА_7 говорить, що ні в чому невинуватий, йшов додому. Потім з ОСОБА_1 знімають кайданки. Чутно, як хтось говорить, що він сам військовий. Поліцейський попереджає цю особу за ст. 345 КК України. Стоїть якийсь чоловік і каже, що не їхав з ОСОБА_1 , з ким їхав ОСОБА_1 , не знає. Один з поліцейських говорить, що, кого останнього впіймали, той і «папа». ОСОБА_1 дають можливість зателефонувати, в процесі розмови ОСОБА_1 намагається дати трубку одному з поліцейських, на що поліцейській відмовляється. Далі поліцейський каже цьому чоловікові, що ОСОБА_1 сказав, що їхав з другом. На що цей чоловік заперечує, що їхав з ОСОБА_1 , і говорить, що він під`їхав лише тільки зараз. Поліцейський встановлює дані про особу ОСОБА_1 , його місце проживання. З відеозапису далі чується розмова декількох чоловіків, один з яких говорить про те, що він йшов з заправки, а його затримали. Хтось з присутніх чоловіків задає питання поліцейському, яка причина зупинки на що ОСОБА_1 говорить, що його не зупиняли, не він був за кермом. ОСОБА_1 у цей час спілкується з адвокатом, повідомляє про це поліцейського та говорить, що адвокат цікавиться причиною зупинки, на що поліцейський знову повідомляє, що автомобіль не зупинився на вимогу. ОСОБА_1 у черговий раз запитує, де саме не зупинився, а потім говорить по телефону та наголошує, що він йшов з АЗС та був зупинений працівниками поліції, які наділи на нього кайданки. На запитання захисника, чи не перебував він за кермом, ОСОБА_1 говорить, що він і не перебував за кермом, що його затримали та наділи кайданки, що дівчина перебувала за кермом, припаркувались, а потім його зупинили далеко від цього місця. Поліцейський знову наголошує, що автомобіль не зупинився на вимогу поліцейського. ОСОБА_1 вказує про те, що у нього була операція на серці, а з ним так поводились. При цьому ОСОБА_1 визнає, що порушив комендантську годину. ОСОБА_1 протягом всього часу висловлюється нецензурною лайкою. Поліцейські пропонують ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, на що ОСОБА_1 відмовляється, вкотре зазначає, що він не перебував за кермом. Один з поліцейський наголошує на зворотньому, на що ОСОБА_1 просить надати докази, що саме він був за кермом. Поліцейський говорить про те, що докази будуть в суді. ОСОБА_1 заперечує це, в чергове акцентуючи увагу, що за кермом була дівчина, що він був затриманий, коли йшов з АЗС, що він не перебував за кермом, на що поліцейський відповідає ОСОБА_1 про те, що він в суді буде це розповідати. Поліцейський знову пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або проїхати до лікаря-нарколога, на що ОСОБА_1 відмовляється та наголошує, що не він був за кермом. ОСОБА_1 просить забезпечити свідків, акцентуючи на тому, що він не був за кермом. Поліцейський знову ж таки говорить ОСОБА_1 , що останній буде про це розповідати в суді. Протягом певного часу зміст розмови повторюється. ОСОБА_1 у подальшому роз`яснюються права, вручається копія постанови та протоколу про адміністративне правопорушення, та продовжується невдоволення присутніх осіб тим, що, хоча і комендантська година, але вони ж у себе у дворі, нікому не заважають. Поза цією розмовою чутно, як ОСОБА_1 комусь знову розповідає, що він не керував автомобілем, що він був затриманий, коли йшов з АЗС. Один з чоловіків, який зафіксований на відео, звертається до поліцейського з приводу того, що зараз про щось говорити пізно, що треба було зупинити автомобіль, щоб водій пройшов огляд на алкотестері, а не так, що вони зупинили людину, яка йшла пішки, і обвинувачують її у тому, що вона керувала автомобілем.

Будь-яких інших доказів та доводів матеріали справи не містять.

З метою перевірки доводів апеляційної скарги щодо обставин досліджуваних подій, повного та всебічного розгляду вказаного провадження, судом апеляційної інстанції опитаний інспектор поліції ОСОБА_8 , який в суді апеляційної інстанції пояснив, що деталей не пам`ятає. У той день він разом з напарником був на патрулюванні у Дарницькому районі. Була комендантська година. По дорозі вони побачили автомобіль «Ленд Крузер», який почали зупиняти за допомогою проблискових маячків. Автомобіль призупинився, а, коли він ( ОСОБА_8 ) намагався підійти до автомобіля, то вказаний автомобіль поїхав. Цей автомобіль наздогнали на іншій вулиці, коли автомобіль вже стояв у дворі. Хто був за кермом, він не бачив. Але побачили, як двоє осіб тікають. Один з них був ОСОБА_1 , якого вони потім затримали. ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 плутався у поясненнях, говорячи, то він керував, то не він, то знайома. Оскільки у нього були ознаки алкогольного сп`яніння, то йому запропонували пройти огляд на стан сп`яніння, але ОСОБА_1 відмовився. Після цього на ОСОБА_1 були складені протоколі за ч. 1 ст. 130 та ч. 1 ст. 122-1 КУпАП про не зупинку автомобіля на вимогу поліції. Дівчини він не бачив, її не було. Вони бачили тільки двох осіб чоловічої статі, які тікали. Оскільки ОСОБА_1 був власником автомобіля, саме на нього і були складені протоколи. Спочатку ОСОБА_1 тягнув час, хотів з`ясувати щось з адвокатом, який сказав ОСОБА_1 відмовитись від огляду, що ОСОБА_1 і зробив. Є відео зі «Смарт-сіті», на якому зафіксовано, що автомобіль не зупинився на вимогу поліції і продовжив рух. Хто перебував за кермом, він ( ОСОБА_8 ) не знає, і стверджувати, що за кермом був саме ОСОБА_1 , не буде. Але ОСОБА_1 був в автомобілі.

Після перегляду відеозаписів ОСОБА_8 вказав, що на відео зафіксований саме той автомобіль, який вони зупиняли, проте, стверджувати, що за кермом був саме ОСОБА_1 не буде і не може. Коли вони (працівники поліції) підійшли до авто, побачили, як за пагорб побігли двоє чоловіків. Куди саме вони побігли, не було видно. Щодо відеозаписів, то на той час писала тільки одна бодікамера, тому немає даних, як він наздоганяв та затримав ОСОБА_1 . Другого спочатку не затримали, але він сам потім повернувся. Кайданки на ОСОБА_1 одягнули, щоб не втік, не уникнув відповідальності. Не пам`ятає, чи відмовлявся ОСОБА_1 від проходження огляду саме тому, що не перебував за кермом.

Згідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2002 року, водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Визначення терміну «керування транспортним засобом» наведене в п. 27 Постанові Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функції водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Крім того, в п. 38 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року (справа № 404/4467/16-а (2-іс/811/3/17) зазначено, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування».

Таким чином, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху - для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.

Необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП є керування особою транспортним засобом і встановлення вказаного факту є обов`язковим при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Між тим, на переконання суду апеляційної інстанції, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом.

За таких обставин є не спростованими доводи сторони захисту , що за досліджуваних обставин ОСОБА_1 не керував транспортним засобом.

Судом апеляційної інстанції вжиті всі передбачені законом заходи для дослідження всіх доказів у справі за протоколами про адміністративні правопорушення, складених стосовно ОСОБА_1 , та вичерпані можливості отримати додаткові дані на спростування/підтвердження доводів, викладених в апеляційній скарзі, щодо правомірності складання таких протоколів, з урахуванням всіх досліджених даних, відсутності в матеріалах справи відеозапису з нагрудних камер працівників поліції, де було б беззаперечно зафіксовано рух транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 9 Конституції України Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Україна, давши згоду на обов`язковість міжнародного договору, зобов`язується діяти таким чином, щоб не позбавити його мети та не зробити його неможливим для виконання. Тому і ратифікована Конвенція і практика ЄСПЛ відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» для України є джерелами права і обов`язковими до застосування.

Виходячи з прецедентної практики ЄСПЛ, справи про адміністративні правопорушення є кримінальними для цілей застосування Конвенції (див. рішення у справах «Езтюрк проти Німеччини» (Ozturk v. Germany), від 21 лютого 1984 року, пп. 52-54, Series A № 73; «Лауко проти Словаччини» (Lauko v. Slovakia), 2 вересня 1998 року, пп. 56-59, Reports of Judgments and Decisions 1998-VI, і хоча особа за національним законом притягується до адміністративної відповідальності, їй пред`явлено «кримінальне обвинувачення» у його автономному розумінні ЄСПЛ, яке повинно тлумачитися в світлі трьох критеріїв, а саме з урахуванням кваліфікації розгляду з точки зору внутрішньодержавного законодавства, його сутності і характеру, суворості потенційного покарання (пункт 51 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Михайлова проти Російської Федерації»).

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових принципах, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і вчинене саме особою стосовно якої складено протокол про правопорушення.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення (в даному випадку митного органу) має пояснювати усі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії відображеній у протоколі, як суть правопорушення. Наявність таких обставин, яким версія митного органу не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення (в даному випадку Управління патрульної поліції м. Києва), був спростований фактами, встановленими на підставі належних та допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною у інкримінованих діях.

З огляду на встановлені під час апеляційного розгляду обставини, відсутність у матеріалах справи беззаперечних, достатніх, допустимих доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 122-1 КУпАП, за обставин, викладених у протоколах про адміністративне правопорушення та постанові суду, апеляційний суд доходить висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні вказаних правопорушень, у зв`язку з чим постанова суду підлягає до скасування.

Разом з тим, нормами КУпАПне передбачено закриття провадження у зв`язку з недоведеністю винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а тому провадження у справі щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 122-1 КУпАП за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії, підлягає до закриття на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 вказаних складів адміністративного правопорушення.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу захисника Коваленка Максима Івановича в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 20 серпня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, - скасувати, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 122-1 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя

Київського апеляційного суду М.А.Васильєва