Постанова від 13 листопада 2025 р. у справі №761/31891/23 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження 33/824/3880/2025 Категорія: ч. 1 ст. 173-2 КУпАП

ЄУН: 761/31891/23 Суддя у І інстанції: Голуб О.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2025 року м. Київ

Суддя Київського апеляційного суду Васильєва М.А.

за участю:

потерпілої ОСОБА_1

захисника Кар`єва А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника Кар`єва Андрія Анатолійовича в інтересах ОСОБА_2 на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2023 року, якою

ОСОБА_2 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин Туреччини, працюючий в ТОВ «Престиж продукт» на посаді генерального директора, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ,

визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 10 (десяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 170 (сто сімдесят) гривень,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою суду ОСОБА_2 визнаний винуватим у тому, що 8 серпня 2023 року о 18 год. 35 хв., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно співмешканки ОСОБА_1 , а саме: погрожував, переслідував, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою суду, захисник Кар`єв А.А. в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2023 року стосовно громадянина Туреччини ОСОБА_2 , провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Одночасно, у змісті апеляційної скарги захисником подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови місцевого суду, який, як наголошує захисник, пропущений з поважних причин, оскільки строки на звернення до суду апеляційної інстанції пропущені з причин того, що оскаржувана постанова від 17 жовтня 2023 року була зареєстрована 30 грудня 2023 року із забезпеченням надання загального доступу в ЄДРСР з 1 січня 2024 року; 4 листопада 2023 року ОСОБА_2 виїхав за межі України і до цього часу перебуває в ОАЕ, і лише 25 червня 2025 року представником ОСОБА_2 - адвокатом Кар`євим А.А. отримана вказана постанова під час ознайомлення з матеріалами справи, про що зазначено у самій справі. Окрім того, як вказує захисник, 8 серпня 2023 року, коли ОСОБА_2 знаходився у службовому кабінеті у приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва, він спілкувався з молодою дівчиною, яка не могла бути суддею, тобто, будь-якої участі у судовому засіданні ОСОБА_2 не приймав і не бачив суддю Голуб О.А. Про те, що його особа не була встановлена суддею свідчить і той факт, що в оскаржуваній постанові вказана адреса реєстрації ОСОБА_2 , а саме: АДРЕСА_2 , у той час, як з 3 жовтня 2023 року ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 . Окрім того, як вказує захисник, як громадянин Туреччини, не будучи обізнаний у своїх правах, він лише запитав з якого приводу його викликали та розповів, що ніякого домашнього насильства не могло бути, оскільки ОСОБА_5 не є його співмешканкою і що конфлікт відбувся через діяльність його підприємства ТОВ «Престиж продукт». У подальшому ОСОБА_5 його запевнила, що подавала заяву до поліції про те, що виклик відбувся помилково.

У матеріалах справи про адмінправопорушення, як далі зазначає апелянт, наявна довідка про доставку повідомлення «Щодо документу «Судова повістка про виклик про виклик до суду цивільній, адміністративній, про адміністративне правопорушення, іншій» на 17 жовтня 2023 року 9:00:00 год. у справі № 761/31891/23 від 12 жовтня 2023 року, сформоване 12 жовтня 2023 року о 18:12:11 год. одержувачу ОСОБА_2 на номер телефону НОМЕР_1 ; доставлене 12 жовтня 2023 року о 18:40:59 год.». Разом з тим, цей номер телефону не належить ОСОБА_2 , і у протоколі про адміністративне правопорушення вказаний інший номер, по якому ОСОБА_2 і був запрошений, але не на 17 жовтня 2023 року, а на іншу дату. З огляду на вказані обставини, строк на апеляційне оскарження постанови суду пропущений з поважних причин та просить його поновити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник вказує, що судом першої інстанції було зазначено, що ОСОБА_1 є колишньою співмешканою ОСОБА_2 . Разом з тим, ОСОБА_1 ніколи не була співмешканкою ОСОБА_2 , який одружений з 3 жовтня 2003 року з ОСОБА_7 , у шлюбі з якою в них народилися троє дітей.

Звертає апелянт увагу і на те, що матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про вчинення з боку ОСОБА_2 домашнього насильства, як і відсутні пояснення як ОСОБА_1 , яка визнана потерпілою, так і самого ОСОБА_2 .

Окрім того, апелянт зазначає, що до правоохоронних органів було звернення не самої ОСОБА_1 , а її знайомої ОСОБА_8 , а підставою конфлікту між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було невиконання зобов`язань останньої щодо митного оформлення товару підприємства, власником якого є

ОСОБА_2. ОСОБА_2. в судове засідання не з`явився. Як повідомив захисник, останній перебуває за межами України.

Вислухавши думку учасників апеляційного розгляду, зважаючи на положення ст. 294 КУпАП, апеляційний суд вважає можливим проведення апеляційного розгляду за відсутності ОСОБА_2 .

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника на підтримку доводів клопотання про поновлення строку та апеляційної скарги, пояснення потерпілої та свідків, дослідивши наявні у справі, а також надані під час апеляційного розгляду потерпілою додаткові докази, перевіривши доводи апеляційної скарги, слід дійти такого висновку.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Суд може поновити строк на апеляційне оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, якщо його було порушено з поважних причин.

Перевіркою матеріалів встановлено, що у провадженні місцевого суду перебували матеріали у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, розгляд яких призначався неодноразово.

За змістом постанови розгляд справи відбувся 17 жовтня 2023 року, за результатами якого у цей же день винесена оскаржувана постанова.

З урахуванням положень ст. 294 КУпАП останній день подання апеляційної скарги є 27 жовтня 2023 року -робочий день - п`ятниця.

Апеляційна скарга разом з додатками захисником подана 27 червня 2025 року.

Перевіряючи доводи клопотання про поновлення строку, з матеріалів справи встановлено, що згідно з даними матеріалів справи, які надійшли до місцевого суду, місцем реєстрації ОСОБА_2 вказана адреса: АДРЕСА_2 , № телефону НОМЕР_2 (ас.1).

Разом з тим, матеріали справи містять довідку про доставлення смс-повідомлення - документу «Судова повістка» на № НОМЕР_1 (ас. 10).

Відомості про направлення ОСОБА_2 копії постанови матеріали справи не містять.

Згідно з матеріалами справи з 3 листопада 2023 року ОСОБА_2 виїхав за межі України. Даних про повернення останнього в Україну матеріали справи не містять і стороною захисту не надано.

Таким чином доводи захисника про те, що ОСОБА_2 не знав про винесену постанову, що позбавило можливості у встановлений законом строк її оскаржити, матеріалами справи не спростовані, а тому апеляційний суд доходить висновку, що строк пропущений з поважний причин та підлягає поновленню.

Що стосується доводів апеляційної скарги, то апеляційний суд доходить такого висновку.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За приписами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Вищевказані вимоги закону суддею місцевого суду дотримані, і висновок суду про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, за обставин, наведених у постанові, підтверджується дослідженими під час апеляційного розгляду доказами.

Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» під психологічним насильством слід розуміти форму домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній формі, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Згідно п. 17 ч. 1 ст. 1 цього Закону, фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Згідно диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.

Тобто, обов`язковими елементами складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, є умисні дії/бездіяльність та наявність наслідків їх вчинення, зокрема, у виді завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, або ж за наявності можливості завдання такої шкоди.

Приймаючи рішення про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні насильства у сім`ї психологічного характеру, суддя місцевого суду послався на те, що встановлені обставини підтверджуються відомостями, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАВ №263438 від 8 серпня 2023 року та рапортах працівників поліції, долучених до протоколів.

Апеляційний суд погоджується з таким рішенням суду першої інстанції.

Так, під час апеляційного розгляду потерпіла ОСОБА_1 , заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, пояснила, що з ОСОБА_2 вона перебувала у сімейних стосунках з 2019 року. Він пішов з сім`ї, орендував будинок, де вони разом проживали. У травні 2022 року ОСОБА_2 переїхав до неї. До подій, які є предметом розгляду, між ними відбувся дійсно конфлікт з робочих питань, проте, в апеляційній скарзі неправдиво викладені обставини, пов`язані з роботою. З травня 2022 року вони з ОСОБА_2 стали проживати разом у належній їй квартирі, що підтверджується відповідними документами. Спочатку війни вона з донькою виїхала за кордон. У цей час виникали моменти, коли ОСОБА_2 хотів, щоб його діти проживали з ним у її квартирі, а вона заперечувала проти цього, що підтверджується даними переписки. По суті у них був спільний побут, що також підтверджується листуванням. ОСОБА_2 був одружений, але запевнив, що не живе з дружиною. Однак, в апеляційній скарзі зазначено зовсім інше, що не відповідає дійсності. Вони з ОСОБА_2 посварились на побутовому ґрунті, після чого ОСОБА_2 , залишивши ключі, пішов. Місяць вони не спілкувались. Потім він хотів все повернути у стосунках, але вона ( ОСОБА_1 ) цього вже не хотіла. ОСОБА_2 , після того, як вона повернулась в країну, почав приїжджати до під`їзду, до її офісу. Через друзів намагався її повернути. Один раз влаштував в Офісі скандал. ОСОБА_2 постійно їй писав: і в ночі, і в день, погрожував, що вона не буде колишньою, а буде лише покійною. Вона втомилась від цього, призначила йому дату зустрічі, але знала, що її у цей день не буде в м. Києві. Він розлютився, почав телефонувати її керівнику. Перед цим погрожував їй, що скаже її керівництву, що вона бере хабарі, а потім і сказав про це, показуючи її смс-ки, в яких вона дійсно просила у нього гроші, але на інші потреби; намагався дискредитувати її в очах керівництва. За його релігією лише він мав право розірвати стосунки. Потім їй стало відомо, що потайки від неї ОСОБА_2 зробив дублікат ключів від її квартири. Після цього вона вже була підготовлена, звернулась до безкоштовної служби підтримку від домашнього насильства. 8 серпня, виходячи з ліфта і підходячи до дверей, вона побачила із-за сміттєпроводу ОСОБА_2 , який вийшов їй на зустріч. Він прижав її до стінки, хотів забрати ключі. Вона закричала про допомогу. Це почула сусідка з квартири 36 та викликала наряд поліції. Перед цим ОСОБА_2 і погрожував їй, і благав, і клявся у коханні. ОСОБА_2 кудись подівся. Вона разом з сусідкою вийшли з будинку. Сусідка пішла по своїх справах, а вона зателефонувала подрузі, щоб остання викликала поліцію зі служби підтримки. Згодом ОСОБА_2 вийшов з під`їзду, просив поговорити. У цей час приїхала поліція, працівники якої виписали ОСОБА_2 тимчасовий заборонний припис. З того часу між ними припинилось будь-яке спілкування. Повернувшись до дому та переодягнувшись, вона побачила синець на руці. Їй у службі підтримки радили все фіксувати, що вона і зробила. На наступний день прийшли дві її подруги, а потім вона пішла до поліції, де все розказала та показала. Її метою було, щоб ОСОБА_2 залишив її у спокої. Тоді була кримінальна справа, її допитували. Слідчого експерименту не було, сусідку не опитували. Потім їй стало відомо, що 27 вересня справу закрили, тобто, тим же числом, коли вона давала показання. Вона ту постанову не оскаржувала, бо хотіла лише, щоб ОСОБА_2 зник з її життя. Події, які описані у протоколі про адмінправопорушення, мали місце. Були випадки, коли вона із-за дій ОСОБА_2 зверталась до кіберполіції, де їй рекомендували змінити номер телефону, проте, вона не могла цього зробити, бо це був основний робочий телефон. Вона із-за такої поведінки ОСОБА_2 , зверталась до посольства з відповідною заявою, проте, їй зателефонували з посольства та повідомили, що не можуть нічого зробити.

З пояснень свідка ОСОБА_8 - подруги потерпілої, встановлено, що вона знає і потерпілу, і ОСОБА_2 , з якими разом неодноразово відпочивали у компаніях, у т.ч. офісі ОСОБА_2 , виїздили на відпочинок разом, у т.ч. і на автомобілі останнього. Потерпілу та ОСОБА_2 всі знайомі сприймали, як пару. Спочатку ОСОБА_2 орендував будинок, де вони з ОСОБА_1 проживали. Потім ОСОБА_1 повернулась до себе в квартиру, в якій ОСОБА_2 проживав протягом робочого тижня, а на вихідні повертався до орендованого будинку, куди приїжджали його діти. Після того, як ОСОБА_1 повернулась в Україну у 2022 році, вони почали проживати разом. ОСОБА_2 забирав у неї ( ОСОБА_12 ) ключі від квартири ОСОБА_1 , коли та виїжджала за кордон. На початку травня 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посварились, оскільки ОСОБА_1 вирішила припинити стосунки з ОСОБА_2. З цього моменту почалось переслідування ОСОБА_1 з боку ОСОБА_2 . Він приходив і до будинку, і в офіс; викликав на розмову її ( ОСОБА_12 ) чоловіка, щоб останній поговорив з ОСОБА_1 та вплинув на останню. Це продовжувалось досить тривалий час. Їй відомо, що був випадок, коли ОСОБА_2 цілу ніч дзвонив у двері квартири ОСОБА_14 . Вона рекомендувала ОСОБА_1 звернутись до поліції. Потім сталось так, що від ОСОБА_1 надійшов телефонний кодовий двзінок, і вона ( ОСОБА_12 ) усвідомила, що треба викликати поліції, що вона і зробила, повідомивши, що дзвінок зроблений на прохання подруги. Згодом дізналась, що сусідка також викликала поліцію.

Відповідно до пояснень свідка ОСОБА_15 вона знає і ОСОБА_1 , і ОСОБА_2 , які спочатку разом не проживали. Потім ОСОБА_2 став проживати у квартирі ОСОБА_1. З якого часу, вона не пам`ятає. Щодо подій 8 серпня їй нічого невідомо, але їй відомо, що незадовго до цього ОСОБА_1 вирішила розійтись з ОСОБА_2 , що призвело до психологічного насильства з боку ОСОБА_2 , оскільки останній не міг цього прийняти, говорив, що ОСОБА_1 , все рівно буде його. Він приходив на роботу до неї, влаштовував скандали. Вона ( ОСОБА_17 ) психологічно допомагала ОСОБА_1 ОСОБА_2 писав безпосередньо їй ( ОСОБА_19 ), щоб вона вплинула на ОСОБА_1 , на що вона просила ОСОБА_2 залишити ОСОБА_1 у спокої, але ОСОБА_2 казав про зворотнє.

Обставини, зазначені потерпілою та свідками, знайшли своє відображення у наданих потерпілою документах: копіях заяв на адресу поліції, Надзвичайного і Повноважного Посла Республіки Туреччина в Україні, начальника ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області, в яких ОСОБА_1 вказувала про обставини переслідування її з боку ОСОБА_2 , зазначаючи про обставини спільного проживання з ним та подальшу поведінку ОСОБА_2 після прийнятого нею рішення про припинення стосунків; копіях матеріалів кримінального провадження № 12923105100001817 від 7 вересня 2023 року, у т.ч. копії постанови про закриття кримінального провадження від 27 вересня 2023 року; знімках з екрану мобільного телефону, в яких зафіксоване листування свідка ОСОБА_20 та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , фотознімках тілесних ушкоджень, нанесених ОСОБА_2 8 серпня 2023 року; фотознімках, починаючи з 2019 року, на яких зафіксовані події сумісного перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , у т.ч. у компанії друзів, серед яких свідок ОСОБА_12 ; спільних фотознімках особистого характеру, які свідчать про близькі відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , тощо (64-80, 85-145).

За змістом рапорту ст. інспектора СПНД Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві Т. Кирилюк, 8 серпня 2023 року близько 18.35 год. під час добового наряду у складі групи з протидії домашньому насильству було здійснено виїзд за адресою: АДРЕСА_3 , про що зареєстровано в Журналі ЄО заяв та повідомлень про відчиненні кримінального правопорушення та інші події Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві за № 44476 від 8 серпня 2023 року. В ході відпрацювання виклику на місці події було виявлено ОСОБА_1 , яка повідомила, що її колишній співмешканець ОСОБА_2 , її переслідує та погрожу. Відносно ОСОБА_2 складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (ас. 5).

Відповідно до рапорту оперативного чергового Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві від 8 серпня 2023 року, 8 серпня 2023 року о 18.38 год. надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 8 серпня 2023 року о 18.37 год. за адресою: АДРЕСА_3 , заявниця повідомляє, що її подругу переслідує співмешканець, погрожує, непускає в підїзд, співмешканець, ніби, з Туреччини, в даний час знаходиться біля будинку чи в першому підїзді, чекають на наряд. Заявник ОСОБА_8 . По прибуттю за вказаною адресою виявлено ОСОБА_1 , якав повідомила, що її колишній співмешканець ОСОБА_2 її переслідує та погрожує. Відносно ОСОБА_2 складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та винесено ТЗП заборона контактувати та на вхід до місця проживання постраждалої строком на 5 діб (ас. 6).

Будь-яких інших доказів матеріали справи не містять і сторонами не надано.

Оцінюючи та аналізуючи докази в їх сукупності, якими спростовуються доводи апеляційної скарги, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, за встановлених місцевим судом обставин.

За встановлених під час апеляційного розгляду справи обставин, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку, що судове рішення постановлено з дотримання вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП, а тому апеляційна скарга захисника Кар`єва А.А. не підлягає до задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Поновити захиснику Кар`єву Андрію Анатолійовичу в інтересах ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2023 року.

Апеляційну скаргу Кар`єва Андрія Анатолійовича в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2023 року щодо ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя

Київського апеляційного суду М.А. Васильєва