Постанова від 28 червня 2026 р. у справі №760/35124/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2026 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/8916/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),

суддів: Левенця Б. Б., Саліхова В. В.,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО»

на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва у складі судді Майстренко О. М.

від 16 лютого 2026 року

у цивільній справі № 760/35124/25 Солом`янського районного суду міста Києва

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В:

В грудні 2025 року позивач звернувся в суд з даним позовом, в якому просив стягнути заборгованість за надані послуги.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 16 лютого 2026 року позовну заяву повернуто позивачу.

В апеляційній скарзі Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО», посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Зазначає, що підприємство звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії та гарячої води, а також абонентського обслуговування та внесків. Указує, що загальна сума позовних вимог станом на 30.09.2025 становить 45 898,62 грн, яка включає основний борг, інфляційні втрати, три проценти річних та пеню. Звертає увагу на те, що ухвалою суду від 30.01.2026 позовну заяву було залишено без руху з наданням п`ятиденного строку для усунення недоліків. Зазначає, що копію цієї ухвали апелянт отримав в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» 09 лютого 2026 року. Апелянт указує, що визначений судом процесуальний строк розпочався 10 лютого 2026 року і з урахуванням положень частини шостої статті 124 Цивільного процесуального кодексу України закінчувався 16 лютого 2026 року. Пояснює це тим, що останній день строку припав на вихідний день - 14.02.2026 (субота), тому останнім днем строку став наступний робочий день (понеділок). Наголошує, що саме 16.02.2026 засобами поштового зв`язку на адресу суду було направлено заяву про усунення недоліків за № ЗПР/43/26. Зазначає, що факт подання заяви підтверджується описом вкладення у цінний лист із штрихкодовим ідентифікатором 0100101456182 з відповідною відміткою пошти від 16.02.2026. Скаржник підкреслює, що суд першої інстанції, не дочекавшись закінчення встановленого строку та надходження поштової кореспонденції, у той самий день, 16.02.2026, передчасно постановив оскаржувану ухвалу про повернення позовної заяви. Звертає увагу, що в межах визначеного строку підприємство повністю виконало вказівки суду, надавши уточнену редакцію позовної заяви з належним чином підписаними адвокатом Владиславом Коцюбою додатками, включаючи розрахунки, довідки та витяги. Пояснює, що чинне законодавство не встановлює мінімального строку нарахування інфляційних втрат і трьох процентів річних, тому період нарахування з 01.01.2024 по 30.09.2025 було визначено позивачем самостійно. Указує, що відображення повної структури боргу з нульовими показниками за окремими складовими (зокрема, щодо послуг, спожитих до 01.05.2018) було здійснено задля прозорості розрахунків, що не суперечить вимогам статті 175 ЦПК України. Звертає увагу, що до заяви про усунення недоліків було долучено також необхідні матеріали на підтвердження переходу права вимоги, набутого на підставі договору цесії від ПАТ «КИЇВЕНЕРГО». Посилаючись на правову позицію Верховного Суду у справі № 201/1333/19, апелянт зазначає, що на стадії відкриття провадження суд не вправі оцінювати достатність доказів, оскільки така оцінка здійснюється під час розгляду справи по суті. Скаржник вважає, що повернення позовної заяви за наявності усунених у встановлений строк недоліків є виявом надмірного формалізму суду та порушенням права на доступ до правосуддя, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористались.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже розгляд даної справи здійснюється без повідомлення учасників справи.

Учасники справи належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду від 16.02.2026 в порядку письмового провадження без виклику учасників справи, що підтверджується звітами про доставку копії ухвали про відкриття апеляційного провадження до електронного кабінету та на електрону пошту позивача та його представника, та поштовими відправленнями, що направлялись відповідачу, та повернулись із зазначенням причини повернення «за закінченим терміном зберігання» та «адресат відсутній за даною адресою».

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив із того, що ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 30 січня 2026 року позовну заяву Комунального підприємства «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» було залишено без руху та надано позивачу п`ятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків. Суд зазначив, що вказану ухвалу позивач отримав в електронному кабінеті в підсистемі «Електронний суд» 09 лютого 2026 року. Встановивши, що станом на 16.02.2026 позивач не звернувся до суду із заявою про усунення недоліків, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування наслідків, передбачених процесуальним законом. Керуючись частиною третьою статті 185 ЦПК України, суд визнав позовну заяву неподаною та повернув її позивачеві.

Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, сформульованих або законних інтересів. Процесуальний порядок звернення до суду передбачає дотримання вимог щодо форми та змісту позовної заяви, визначених статтями 175 і 177 ЦПК України. У разі виявлення невідповідності заяви цим вимогам суддя на стадії відкриття провадження наділений повноваженнями залишити позовну заяву без руху, встановивши строк для усунення її недоліків, що врегульовано частиною першою статті 185 ЦПК України. Разом з тим, повернення позовної заяви на підставі частини третьої статті 185 цього Кодексу можливе виключно у випадку, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом.

Матеріалами справи підтверджується, що копію ухвали Солом`янського районного суду міста Києва від 30 січня 2026 року про залишення позовної заяви без руху підприємство отримало в електронному кабінеті 09.02.2026, відтак перебіг встановленого судом п`ятиденного строку розпочався 10.02.2026. За правилами частини третьої статті 124 ЦПК України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Оскільки закінчення строку усунення недоліків припало на вихідний день - 14.02.2026 (субота), останнім днем цього строку став перший наступний робочий день, а саме 16.02.2026.

При цьому колегія суддів зазначає, що відповідно до абзацу першого частини восьмої статті 14 ЦПК України реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі. Позивач реалізував своє право на обрання форми звернення до суду та подав первісну позовну заяву в паперовій формі. Наявність у позивача зареєстрованого електронного кабінету, через який він був поінформований про зміст ухвали суду від 30.01.2026, не обмежує його гарантованого законом права на подання подальших процесуальних документів, зокрема заяви про усунення недоліків, у паперовій формі засобами поштового зв`язку.

Відповідно до положень частини шостої статті 124 ЦПК України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Як убачається з наявних у справі доказів, позивач повністю дотримався встановленого процесуального строку та 16.02.2026 направив на адресу Солом`янського районного суду міста Києва через відділення поштового зв`язку заяву про усунення недоліків за № ЗПР/43/26 з доданими до неї матеріалами. Надіслання кореспонденції у визначений строк підтверджується належним доказом - описом вкладення у цінний лист із штрихкодовим ідентифікатором 0100101456182 та календарним штемпелем оператора поштового зв`язку від 16.02.2026.

Незважаючи на це, суд першої інстанції 16.02.2026, тобто безпосередньо в останній день встановленого строку для усунення недоліків, не чекаючи закінчення повної доби та реального часу, необхідного для поштового пересилання й реєстрації вхідної кореспонденції судом, передчасно постановив ухвалу про повернення позовної заяви з мотивів незвернення позивача із відповідною заявою. Подібні дії місцевого суду становлять порушення норм процесуального права, оскільки штучно обмежили встановлений законом і судом строк для реалізації позивачем своїх прав.

Колегія суддів також звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Верховного Суду на стадії вирішення питання щодо відкриття провадження у справі суддя не має права вирішувати питання достатності доказів, поданих позивачем на обґрунтування своїх вимог, оскільки оцінка доказів є можливою виключно на стадії розгляду справи по суті. Відсутність певних доказів або незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням не перешкоджає відкриттю провадження, оскільки ці обставини є предметом дослідження під час судового розгляду, тому суд не вправі через питання повноти доказів при пред`явленні позову залишати заяву без руху та повертати її заявнику. Суворе трактування національним судом процесуального правила та надмірний формалізм при оцінці виконання позивачем вимог ухвали про залишення позову без руху призводять до неправомірного обмеження права особи на доступ до суду, що є складовою частиною права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (правовій висновки у постановах Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 761/41071/19, від 25.01.2021 у справі № 201/1333/19).

Оскільки матеріалами справи спростовується факт невиконання позивачем вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху у встановлений судом строк, у Солом`янського районного суду міста Києва станом на 16.02.2026 були відсутні правові підстави для застосування наслідків частини третьої статті 185 ЦПК України.

Передчасне повернення позовної заяви за умови належного виконання вказівок суду засобами поштового зв`язку у межах строку свідчить про порушення судом норм процесуального права, та постановлення ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Відтак, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню з підстав визначених ст. 379 ЦПК України із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 369, 374, 379, 381, 383 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» задовольнити.

Ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 16 лютого 2026 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді Є. П. Євграфова

Б. Б. Левенець

В. В. Саліхов