Постанова від 25 червня 2026 р. у справі №759/19304/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/8736/2026

Справа № 759/19304/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

26 червня 2026 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Святошинського районного суду м. Києва, ухвалене у складі судді Горбенко Н.О. у м. Київ 11 березня 2026 року у справі за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Кріст» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,

в с т а н о в и в :

У серпні 2024 року позивач ЖБК «Кріст» звернувся до суду з позовом, просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ЖБК «Кріст» заборгованість в сумі 86168,30 грн., що включає основну заборгованість із щомісячного членського внеску, щомісячного внеску на утримання будинку та прибудинкової території для власників житлових та/або нежитлових приміщень будинку та додаткового разового цільового внеску ЖБК «Кріст» на проведення внутрішньобудинкових ремонтних робіт у будинку 54534 грн., інфляційні нарахування за прострочення сплати основної заборгованості 2435,63 грн., 3 % річних від простроченої суми 729,94 грн., пені за прострочення сплати внесків у розмірі 5410,73 грн., штраф за прострочення сплати внесків в розмірі 23058 грн., судовий збір в розмірі 3028 грн. та витрати на правничу допомогу 12000 грн.

Заявлені вимоги ЖБК «Кріст» мотивував тим, що 02 лютого 2023 року шляхом об`єднання фізичних осіб створено ЖБК «Кріст». 13 березня 2023 року сторонами було укладено договір № 87-7 пайової участі та порядку сплати внесків до ЖБК. Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, передав відповідачу квартиру в будинку та всі документи, необхідні відповідачу для реєстрації права власності на неї. Внаслідок цього за відповідачем було офіційно зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Вказував, що рішеннями загальних зборів ЖБК «Кріст» та договором № 87-7 пайової участі та порядку сплати внесків до ЖБК від 13 березня 2023 року було встановлено обов`язок ОСОБА_1 сплачувати ЖБК «Кріст» щомісячний членський внесок в розмірі 1464 грн. за один місяць (розмір визначено Протоколом № 7) зі строком сплати до останнього дня розрахункового (поточного) місяця включно; щомісячний внесок на утримання будинку та прибудинкової території для власників житлових та/або нежитлових приміщень в розмірі 1464 грн. за один місяць (розмір визначено Протоколом № 20) зі строком сплати до останнього дня розрахункового (поточного) місяця включно; додатковий разовий цільовий внесок на проведення внутрішньобудинкових ремонтних робіт у будинку в розмірі 38430 грн. (розмір визначено Протоколом № 20) зі строком сплати до 15 лютого 2025 року включно.

29 липня 2025 року ОСОБА_1 було направлено досудову вимогу про обов`язок негайно, але не пізніше семиденного строку з моменту пред`явлення даної вимоги здійснити оплату зазначених внесків, а також рахунки для оплати таких внесків, яка ним виконана не була. Враховуючи прострочення відповідача зі сплати внесків для членів кооперативу, позивач має право вимагати сплати штрафних санкцій за порушення виконання зобов`язання.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 11 березня 2026 року позов частково задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЖБК «Кріст» заборгованість у загальному розмірі 63110,30 грн., з яких: основна заборгованість із щомісячного членського внеску, щомісячного внеску на утримання будинку та прибудинкової території для власників житлових та/або нежитлових приміщень будинку та додаткового разового цільового внеску на проведення внутрішньобудинкових ремонтних робіт у будинку у розмірі 54534 грн., інфляційні нарахування за прострочення сплати основної заборгованості у розмірі 2435,63 грн., три відсотки річних від простроченої суми боргу у розмірі 729,94 грн., та пеня за прострочення сплати внесків у розмірі 5410,73 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЖБК «Кріст» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі у розмірі 2217,72 грн. та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 у особі представника ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11 березня 2026 року в частині стягнення з нього на користь позивача основної заборгованості із щомісячного членського внеску, щомісячного внеску на утримання будинку та прибудинкової території для власників житлових та / або нежитлових приміщень будинку та додаткового разового цільового внеску на проведення внутрішньобудинкових ремонтних робіт у будинку у розмірі 54192,40 грн., інфляційних нарахувань за прострочення сплати основної заборгованості у розмірі 2435,63 грн., три відсотки річних від простроченої суми боргу у розмірі 729,94 грн., та пені за прострочення сплати внесків у розмірі 5410,73 грн., та ухвалити нове рішення, яким частково задовольнити позов щодо стягнення заборгованості за членськими внесками до ЖБК «Кріст» за період з 01 жовтня 2024 року по 07 жовтня 2024 року на суму 341,60 грн., покласти на позивача судові витрати.

Посилався на те, що відповідно до п. 7.6 статуту ЖБК «Кріст» членство в кооперативі припиняється у випадку виключення з кооперативу. Припинення членства в кооперативі не звільняє члена кооперативу від обов`язків (в тому числі обов`язків щодо внесення та сплати передбачених цим статутом внесків, за винятком пайового внеску), що виникли до моменту припинення їх членства у кооперативі.

Наводив зміст ст. 7.8 статуту щодо моменту виключення з членів кооперативу, п. 9.2 статуту щодо визначення членських внесків, п. 9.3 статуту щодо визначення цільових внесків, які узгоджуються з визначеннями абз. 10, 11 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про кооперацію».

Вказував, що починаючи з 08 жовтня 2024 року після виключення відповідача з числа членів ЖБК «Кріст», ОСОБА_1 втратив не тільки свої права, передбачені п.п. 8.1 статуту, але й обов`язки, передбачені п.п. 8.2 статуту, зокрема у встановлений строк вносити внески (вступні, пайові, членські, цільові та ін.), передбачені статутом та іншими документами кооперативу, затвердженими відповідними органами у встановленому порядку.

В зв`язку з цим висновки суду першої інстанції про обов`язок відповідача сплачувати після виключення його з членів ЖБК «Кріст», а саме після 08 жовтня 2024 року, членські та цільові внески не відповідає вимогам абз. 10, 11 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про кооперацію», п. 7.6, 7.8, 9.2, 9.3 статуту ЖБК «Кріст», тобто прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Також суд першої інстанції прийшов до висновку, що рішення загальних зборів членів ЖБК «Кріст» від 28 січня 2025 року має обов`язковий характер для ОСОБА_1 , який не є членом ЖБК «Кріст», однак згідно з абз. 1, 13 п. 5.1 статуту для досягнення статутних цілей кооператив має право встановлювати розміри внесків членів кооперативу. Оскільки членські та цільові внески сплачуються тільки членами кооперативу, тому обов`язок зі сплати внесків також передбачений п. 8.2 статуту тільки для членів кооперативу.

Звертав увагу, що вказане рішення є саме рішенням загальних зборів членів кооперативу, а не співвласників багатоквартирного будинку. При цьому відповідача на вказані загальні збори не було запрошено ні як колишнього члена кооперативу, ні як співвласника багатоквартирного будинку. Позивач вийшов за межі повноважень та встановив обов`язок зі сплати цільових внесків та цільового внеску для всіх власників житлових та/або нежитлових приміщень будинку.

В зв`язку з цим, вважав висновки суду першої інстанції про обов`язок відповідача, який не є членом ЖБК «Кріст», сплачувати внески на підставі рішення загальних зборів членів ЖБК «Кріст» від 28 січня 2025 року, такими, що суперечать вимогам абз. 1, 13 п. 5.1, п. 8.2, 9.2, 9.3 статуту, абз. 10, 11 ч. 1 ст. 2, ст. 12 Закону України «Про кооперацію», тобто прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вказував, що висновок суду першої інстанції про відсутність у будинку ОСББ не відповідає обставинам справи, оскільки як на момент подання позову, так і на момент ухвалення рішення ОСББ «Христини Сушко» існував і був зареєстрованим з 01 липня 2025 року.

Наводив зміст п. 10 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», стверджував, що ні позов, ні додатки до неї не містять будь-яких доказів надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, які позивач вважає житлово-комунальними послугами, навпаки, у матеріалах справи є неспростовні докази відсутності надання позивачем таких послуг. Так, у відзиві на позов наявні відомості, що у квартирах будинку по АДРЕСА_2 відсутнє електропостачання, що підтверджується фактом відсутності лічильників обліку електричної енергії у щитовій шафі та унеможливлює проживання в будинку. Прибудинкова територія являє собою будівельний майданчик, не пристосований для проживання осіб у багатоквартирному будинку та небезпечний для перебування на ній без відповідних засобів захисту. Недобудованою та не пристосованою для проживання є вхідна група до будинку, зокрема відсутнє облаштування сходів на вхідних дверях.

Зазначав, що відповідно до ст. 11 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором. Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за рішенням зборів співвласників (загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) і згодою управителя та зазначається у договорі з управителем.

Однак рішення зборів співвласників ОСББ «Христини Сушко» щодо обрання ЖБК «Кріст» управителем будинку не існує, а жодного договору між ОСББ та ЖБК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » чи між ОСОБА_1 та ЖБК «Кріст» про надання послуг з управління будинком не укладалось.

Вважав, що таким чином висновки суду першої інстанції про те, що ЖБК «Кріст» наразі продовжує здійснювати управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_2 , не відповідає обставинам справи та не підтверджується жодними доказами.

Стверджував, що оскільки рішення суду щодо стягнення основної заборгованості прийняте при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, то і стягнення 3 % річних, інфляційної складової заборгованості та пені суперечить вимогам ст. 549, 625 ЦК України.

Звертав увагу, що розрахунок інфляційних втрат проведений всупереч правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 26 червня 2020 року у справі № 905/21/19.

Повідомляв, що 16 лютого 2026 року судом першої інстанції постановлено ухвалу про відмову у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_1 до ЖБК «Кріст», яка наразі оскаржується ним у апеляційному порядку; ухвалу про залишення без задоволення клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, яка обґрунтована відмовою суду першої інстанції у прийнятті зустрічного позову, яка є також незаконною на підставі ч. 4 ст. 193, ч. 5 ст. 274 ЦПК України.

Крім того, 16 лютого 2026 року судом першої інстанції постановлено ухвалу про залишення без задоволення клопотання представника відповідача у витребування доказів, яку суд першої інстанції мотивував тим, що витребувані документи не спростовують позовних вимог та не впливають на прийняття рішення.

Вказував, що витребувані ним документи згідно з переліком, наведеним у відзиві, могли додатково підтвердити факт безпідставного нарахування відповідачу заборгованості за щомісячними внесками на утримання будинку та прибудинкової території та додатковим разовим цільовим внеском на проведення внутрішньобудинкових робіт у будинку.

Від позивача ЖБК «Кріст» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Зазначав, що відповідач не спростовує встановлені судом обставини справи, не повідомляє про нові обставини, які б свідчили про їх неправильність, а обмежується довільним тлумаченням положень статуту кооперативу. Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди відповідача з прийнятим рішенням та не містять належного правового обґрунтування, яке б свідчило про неправильне застосування судом норм матеріального права або неповне встановлення обставин справи.

Щодо обов`язку відповідача утримувати майно будинку, посилався на положення ст. 11, 322 ЦК України, ст. 64, 66, 67 ЖК України, п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 1, 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», зазначав, що відповідачем також було проігноровано п. 9.4 статуту ЖБК «Кріст», згідно якого відповідальність за порушення зобов`язань щодо сплати внесків (вступного, членських, цільових) встановлюється рішенням загальних зборів членів кооперативу. Співвласники будинку (власники житлових та нежитлових приміщень) зобов`язані сплачувати внески на утримання і ремонт будинку в незалежності від набуття чи припинення членства у кооперативі.

Вказував, що відповідно до ч. 4 ст. 319, 322 ЦК України власність зобов`язує, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом, і це положення застосовується незалежно від форми управління будинком. Тобто сам факт належності квартири у багатоквартирному будинку породжує для власника обов`язок брати участь у витратах на утримання та ремонт спільного майна.

Наводив зміст ст. 151 ЖК України щодо обов`язку громадян, які мають у приватній власності квартиру, забезпечувати її схоронність, проводити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку прибудинкову територію, та схожі вимоги, які встановлені ч. 2 ст. 282 ЦК України, ч. 2 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», ч. 3 ст. 13 Конституції України, згідно якої власність зобов`язує.

Звертав увагу, що в межах іншого судового провадження в справі № 759/6838/25 відповідач визнав обов`язок сплачувати внески і погасив наявну заборгованість шляхом добровільної оплати після укладення угоди 01 травня 2025 року. Факт добровільної оплати за попередні періоди підтверджує факт визнання відповідачем обов`язків по сплаті внеску.

Підсумовував, що обов`язок відповідача по сплаті внесків на утримання та ремонт спільного майна будинку передбачено не тільки договором № 75-6 пайової участі та порядку сплати внесків до ЖБК від 15 березня 2023 року, не тільки статутом кооперативу та рішеннями загальних зборів, а й ЦК України, ЖК України, Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та іншими нормативно-правовими актами України.

Вважав безпідставними твердження відповідача, що рішенням ОСББ «Христини Сушко», яке створено в будинку, ЖБК «Кріст» не було обрано управителем будинку. Наголошував, що єдиною особою, яка утримує будинок та прибудинкову територію за адресою АДРЕСА_2 є виключно ЖБК «Кріст». Відповідач не сплачує внески на утримання будинку, проведення ремонтних робіт спільного майна жодній іншій особі, вважаючи, що тягар утримання майна мають нести інші власники інших квартир та нежитлових приміщень.

Посилався на ч. 3 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», вказував, що невикористання відповідачем належної йому квартири та/або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

Звертав увагу, що загальними зборами ОСББ «Христини Сушко» не приймалось рішення про самозабезпечення (взяття будинку на баланс) та ЖБК «Кріст» не передавався будинок у управління ОСББ чи іншій особі.

Щодо твердження відповідача, що розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат здійснено позивачем нібито всупереч правовій позиції Верховного Суду, пояснював, що такий розрахунок ним здійснено виключно з урахуванням та на підставі усталеної правової позиції Верховного Суду, а також відповідно до вимог чинного законодавства. Відповідач не навів жодних належних та допустимих доказів, які би свідчили про неправильність здійсненого розрахунку, не обґрунтував, у чому полягає невідповідність правової позиції Верховного Суду, не надав альтернативного розрахунку. Враховуючи прострочення відповідача зі сплати додаткового разового цільового внеску на проведення внутрішньобудинкових ремонтних робіт у будинку, позивач має право вимагати сплати інфляційних нарахувань та 3 % річних.

Щодо посилання відповідача на ухвали суду першої інстанції від 16 лютого 2026 року, вказував, що такі посилання є недоречними і не мають значення для розгляду апеляційної скарги. Вказував, що ухвала суду першої інстанції про відмову у прийнятті зустрічного позову була постановлена відповідно до вимог процесуального законодавства, і ця ухвала вже оскаржується в апеляційному порядку. При цьому відповідач не навів жодних конкретних аргументів, які б свідчили, що ці ухвали вплинули на правильність вирішення справи по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції даним вимогам закону відповідає.

Частково задовольняючи позов та стягуючи з ОСОБА_1 на користь ЖБК «Кріст» заборгованість у загальному розмірі 63110,30 грн., з яких: основна заборгованість із щомісячного членського внеску, щомісячного внеску на утримання будинку та прибудинкової території для власників житлових та / або нежитлових приміщень будинку та додаткового разового цільового внеску на проведення внутрішньобудинкових ремонтних робіт у будинку у розмірі 54534 грн., інфляційні нарахування за прострочення сплати основної заборгованості у розмірі 2435,63 грн., три відсотки річних від простроченої суми боргу у розмірі 729,94 грн., та пеня за прострочення сплати внесків у розмірі 5410,73 грн., суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 як власник нерухомого майна зобов`язаний утримувати своє майно та сплачувати плату за отримання житлово-комунальних послуг з управління майном, які надаються позивачем.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що згідно витягу з ЄДРПОУ, ЖБК «Кріст» є юридичною особою, зареєстрованою 17 березня 2023 року, основним видом діяльності якого, зокрема, є будівництво житлових і нежитлових будівель, а також комплексне обслуговування об`єктів (а. с. 15 т. 1).

Згідно п. 1.2 статуту ЖБК «Кріст», затвердженого протоколом № 19 загальних зборів членів ЖБК «Кріст» від 27 січня 2025 року, кооператив утворено шляхом об`єднання юридичних та фізичних осіб для утримання житлового будинку та прибудинкової території за адресою АДРЕСА_2 , проведення ремонтних робіт та надання інших послуг членам кооперативу (а. с. 17 - 32 т. 1).

Згідно п. 4.2 статуту, у відповідності з головною метою діяльності кооперативу, кооператив здійснює наступні види діяльності (своїми силами або із залученням контрагентів): комплексне обслуговування об`єктів, утримання та ремонт житлового будинку та утримання прибудинкової території, у порядку, визначеному чинним законодавством України, укладання та контроль за виконанням договорів, пов`язаних з експлуатацією і ремонтом житлового будинку і надвірних будівель та утримання прибудинкової території.

Згідно п. 7.6 статуту членство в кооперативі припиняється у випадку виключення з кооперативу за рішенням загальних зборів членів кооперативу. Припинення членства в кооперативі не звільняє члена кооперативу від обов`язків (в тому числі обов`язків щодо внесення та сплати передбачених цим статутом внесків, за винятком пайового внеску), що виникли до моменту припинення їх членства у кооперативі.

Згідно п. 7.8 статуту моментом виключення, виходу з членів кооперативу є дата прийняття відповідного рішення загальними зборами членів кооперативу.

Згідно п. 9.2 статуту членські внески - грошовий неповоротний внесок, який періодично щомісячно сплачується членами кооперативу для забезпечення його поточної діяльності, у розмірі та порядку, визначеному загальними зборами членів кооперативу.

Згідно п. 9.3 статуту цільові внески - члени кооперативу за спільним погодженням із загальним зборами членів кооперативу сплачують цільові внески грошові, інші майнові та немайнові цінності членів кооперативу, що вносяться понад пай для забезпечення статутної діяльності кооперативу.

Згідно п. 9.4 статуту співвласники будинку (власники житлових та нежитлових приміщень) зобов`язані сплачувати внески на утримання і ремонт будинку в незалежності від набуття чи припинення членства у кооперативі.

Згідно п. 14.3.9 статуту до виключної компетенції загальних зборів відноситься встановлення розмірів, строків та порядку сплати вступного, членських, цільових та інших внесків до кооперативу.

13 березня 2023 року ЖБК «Кріст» та ОСОБА_1 уклали договір № 87-7 пайової участі та порядок сплати внесків до ЖБК, згідно п. 2.1 якого за цим договором ЖБК зобов`язується здійснити реконструкцію (поділ) житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою АДРЕСА_2 (далі за текстом Об`єкт реконструкції), передати учаснику квартиру в об`єкті реконструкції, обумовлену цим договором та всі документи, необхідні учаснику для реєстрації права власності на нього, а учасник зобов`язується сплатити на користь ЖБК внески у розмірах та в порядку, встановлених даним договором та додатками до нього, та має право отримати об`єкт нерухомості у власність на умовах, визначених даним договором (а. с. 40 - 44 т. 1).

Згідно п. 2.2 договору, даний договір вважається заявою учасника про вступ до членів ЖБК, крім випадків подання учасником заяви про вступ в члени кооперативу та прийняття його в члени ЖБК до укладення даного договору

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 з 01 травня 2023 року (а. с. 38 т. 1).

27 квітня 2023 року рішенням загальних зборів членів ЖБК «Кріст» по питанню четвертому порядку денного протоколу №7 від 27 квітня 2023 року вирішено встановити з 01 травня 2023 року щомісячний членський внесок ЖБК «Кріст» в розмірі: 40 грн. за 1 кв.м. належного житлового та/або нежитлового приміщення для членів кооперативу зі строком сплати до останнього дня розрахункового (поточного) місяця включно (а. с. 45 т. 1).

28 січня 2025 року рішенням загальних зборів членів ЖБК «Кріст» по питанню п`ятому порядку денного протоколу №20 від 28 січня 2025 року вирішено встановити з 01 лютого 2025 року щомісячний внесок на утримання будинку та прибудинкової території для власників житлових та / або нежитлових приміщень будинку у розмірі: 40 грн. за 1 кв.м. загальної площі житлового та/або нежитлового приміщення на місяць зі строком сплати до останнього дня розрахункового (поточного) місяця включно. Скасовано з 01 лютого 2025 року щомісячний членський внесок, встановлений протоколом загальних зборів членів ЖБК «Кріст» № 7 від 27 квітня 2023 року.

Крім того, 28 січня 2025 року рішенням загальних зборів членів ЖБК «Кріст» по питанню шостому порядку денного Протоколу №20 від 28 січня 2025 року вирішено встановити для власників житлових приміщень будинку та членів кооперативу додатковий разовий цільовий внесок на проведення внутрішньобудинкових ремонтних робіт у будинку згідно кошторису в розмірі: 1 050 грн. за 1 кв.м. загальної площі житлового приміщення зі строком оплати до 15 лютого 2025 року включно (а. с. 46 - 47 т. 1).

08 жовтня 2024 року рішенням загальних зборів членів ЖБК «Кріст» ОСОБА_1 , затвердженим протоколом № 17, ОСОБА_1 виключено з переліку (списку) членів ЖБК «Кріст» та припинено його членство (а. с. 113 - 114 т. 1).

До відзиву ОСОБА_1 на позовну заяву долучено копії фотознімків щитової шафи та прибудинкової території, без зазначення дати та місця зйомки (а. с. 115 - 120 т. 1).

За розрахунками заборгованості, складеними ЖБК «Кріст», основна заборгованість ОСОБА_1 із щомісячного членського внеску, щомісячного внеску на утримання будинку та прибудинкової території для власників житлових та/або нежитлових приміщень будинку та додаткового разового цільового внеску ЖБК «Кріст» на проведення внутрішньобудинкових ремонтних робіт у будинку за період з 01 жовтня 2024 року по 01 серпня 2025 року складає 54534 грн., інфляційні нарахування за прострочення сплати основної заборгованості в розмірі 2435,63 грн., 3 % річних від простроченої суми 729,94 грн., пеня за прострочення сплати внесків в сумі 5410,73 грн., штраф за прострочення сплати внесків в сумі 23058 грн.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Так, судом першої інстанції встановлено, що встановлено, що ОСОБА_1 дійсно є власником квартири за адресою: АДРЕСА_4 пл. площею 36,6 кв.м.

Згідно ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що до житлово-комунальних послуг належать: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку.

У відповідності до п. 10 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники зобов`язані своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року, споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Водночас такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини другої статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Отже, згідно з наведеними законодавчими нормами споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг саме по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, сформульованій у постанові від 09 серпня 2019 року № 459/3958/15-ц).

Частиною 2 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» встановлено, що кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Згідно ст. 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками.

За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

Згідно п. 5 ст. 13 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники багатоквартирних будинків, утримання яких до дня набрання чинності цим Законом здійснювали житлово-будівельні (житлові) кооперативи, продовжують відшкодовувати витрати на утримання відповідних будинків і споруд та прибудинкових територій таким кооперативам до моменту створення в багатоквартирному будинку об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (у тому числі шляхом реорганізації кооперативу) або прийняття співвласниками рішення про форму управління багатоквартирним будинком.

Також судом першої інстанції встановлено, що співвласниками багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_2 не обрано іншого управителя, і ЖБК «Кріст» наразі продовжує здійснювати управління багатоквартирним будинком за адресою: АДРЕСА_2 .

Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції помилково встановив, що співвласниками багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_2 не прийнято рішення про створення в багатоквартирному будинку ОСББ, і що в дійсності ОСББ «Христини Сушко» зареєстроване з 01 липня 2025 року, не впливають на правильність судового рішення, оскільки в матеріалах справи відсутні докази прийняття загальними зборами ОСББ «Христини Сушко» рішення про самозабезпечення (взяття будинку на баланс) та передачі будинку в управління ОСББ чи іншій особі.

За даних обставин є правильними висновки суду першої інстанції, що навіть після того, як ОСОБА_1 було виключено з числа членів ЖБК «Кріст», його обов`язок щодо утримання майна за адресою: АДРЕСА_5 залишився.

Апеляційний суд враховує, що із часу запровадження в ЖБК «Кріст» щомісячних внесків на утримання будинку та прибудинкової території з 01 березня 2025 року попередні щомісячні членські внески, встановлені протоколом загальних зборів членів ЖБК «Кріст» № 7 від 27 квітня 2023 року, були скасовані, а також, що розмір обох внесків є однаковим, що свідчить про тотожність напрямку їх використання.

Апеляційний суд також враховує, що згідно п. 9.4 статуту співвласники будинку (власники житлових та нежитлових приміщень) зобов`язані сплачувати внески на утримання і ремонт будинку в незалежності від набуття чи припинення членства у кооперативі.

Судом правомірно звернуто увагу, що 28 січня 2025 року рішенням загальних зборів членів ЖБК «Кріст» по питанню п`ятому та шостому порядку денного протоколу №20 від 28 січня 2025 року вирішено встановити з 01 лютого 2025 року щомісячний внесок на утримання будинку та прибудинкової території та додатковий разовий цільовий внесок на проведення внутрішньобудинкових ремонтних робіт у будинку для власників житлових та/або нежитлових приміщень будинку та членів кооперативу, що узгоджується з п. 9.4 статуту.

Відтак, ОСОБА_1 як власник квартири АДРЕСА_3 та споживач житлово-комунальних послуг, які надаються позивачем ЖБК «Кріст», зобов`язаний сплачувати позивачу компенсацію витрат на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі щомісячних внесків, виходячи з установленого позивачем тарифу та площі квартири, та сплатити додатковий разовий цільовий внесок на проведення внутрішньобудинкових ремонтних робіт у будинку.

Апеляційний суд враховує та погоджується з доречними доводами позивача у відзиві на апеляційну скаргу, що обов`язок відповідача з утримання та ремонту спільного майна будинку, який компенсується сплатою ним внесків на утримання та ремонт обслуговуючому кооперативу, передбачено не тільки статутом кооперативу та рішеннями загальних зборів, а й ЦК України, ЖК України, який був чинним станом на момент спірних правовідносин, Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та іншими нормативно-правовими актами України.

Натомість, за встановлених у даній справі обставин, є необґрунтованими та відхиляються доводи апеляційної скарги, що висновки суду першої інстанції про обов`язок відповідача сплачувати після виключення його з членів ЖБК «Кріст», а саме після 08 жовтня 2024 року, членські та цільові внески на підставі рішення загальних зборів членів ЖБК «Кріст» від 28 січня 2025 року не відповідає вимогам абз. 10, 11 ч. 1 ст. 2, ст. 12 Закону України «Про кооперацію», абз. 1, 13 п. 5.1, п. 7.6, 7.8, 8.2, 9.2, 9.3 статуту ЖБК «Кріст», тобто прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права.

З урахуванням площі належної ОСОБА_1 квартири і тарифів, встановлених рішеннями загальних зборів членів ЖБК «Кріст», суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що розмір щомісячного членського внеску ЖБК «Кріст» визначений протоколом №7 від 24 липня 2023 року, становить для ОСОБА_1 1464 грн. за один місяць, розмір щомісячного внеску на утримання будинку та прибудинкової території для власників житлових та/або нежитлових приміщень будинку, визначений протоколом №20 від 28 січня 2025 року, становить для ОСОБА_1 1464 грн. за один місяць, розмір додаткового разового цільового внеску на проведення внутрішньобудинкових ремонтних робіт у будинку, визначений протоколом №20 від 28 січня 2025 року, становить для ОСОБА_1 38430 грн. зі строком сплати до 15 лютого 2025 року включно.

Оскільки ОСОБА_1 свої зобов`язання належним чином не виконує, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за період з жовтня 2024 року по серпень 2025 року зі сплати внесків, яка складається із щомісячного членського внеску у розмірі 7320 грн., із щомісячного внеску на утримання будинку та прибудинкової території для власників житлових та/або нежитлових приміщень будинку у розмірі 8 784 грн. та із додаткового разового цільового внеску на проведення внутрішньобудинкових ремонтних робіт у будинку у розмірі 38 430 грн., що підтверджується розрахунками позивача і відповідачем не спростовано, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується апеляційний суд, про стягнення із нього заборгованості у зазначеному розмірі.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи прострочення відповідача із сплати додаткового разового цільового внеску на проведення внутрішньобудинкових ремонтних робіт у будинку, стягнення щомісячного членського внеску та щомісячного внеску на утримання будинку та прибудинкової території для власників житлових та/або нежитлових приміщень будинку, суд першої інстанції вмотивовано виснував, що позивач також має право вимагати сплати інфляційних нарахувань та 3% річних.

У відповідності до наданого позивачем розрахунку заборгованості ОСОБА_1 із щомісячного членського внеску, основна сума заборгованості за період з 01 жовтня 2024 року до 01 березня 2025 року складає 7320 грн., сума інфляційних втрат на заборгованість відповідача за період з 01 жовтня 2024 року по 01 серпня 2025 року складає 609,27 грн., 3% річних - 146,50 грн. (а. с. 48 - 50 т. 1).

Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 із щомісячного внеску на утримання будинку та прибудинкової території для власників житлових та/або нежитлових приміщень будинку, основна сума заборгованості за період з 01 березня 2025 року до 01 серпня 2025 року складає 8784 грн., сума інфляційних втрат на заборгованість відповідача за період з 01 березня 2025 року по 01 серпня 2025 року складає 147,91 грн., 3% річних - 55,95 грн. (а. с. 51 - 52 т. 1).

Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 із додаткового разового цільового внеску на проведення внутрішньобудинкових ремонтних робіт у будинку, основна сума заборгованості за період з 16 лютого 2025 року до 01 серпня 2025 року складає 38430 грн., сума інфляційних втрат на заборгованість відповідача за період з 16 лютого 2025 року по 01 серпня 2025 року складає 1678,45 грн., 3% річних - 527,49 грн., пеня - 5410,73 грн. (а. с. 53 - 54 т. 1).

Таким чином, є вірними висновки суду першої інстанції, що загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед ЖБК «Кріст» становить 63110,30 грн., з яких: основна заборгованість із щомісячного членського внеску, щомісячного внеску на утримання будинку та прибудинкової території для власників житлових та / або нежитлових приміщень будинку та додаткового разового цільового внеску на проведення внутрішньобудинкових ремонтних робіт у будинку у розмірі 54534 грн. (7320 грн. + 8784 грн. + 38430 грн.); інфляційні нарахування за прострочення сплати основної заборгованості у розмірі 2435,63 грн. (609,27 грн. + 147,91 грн. + 1678,45 грн.); три відсотки річних від простроченої суми у розмірі 729,94 грн. (146,50 грн. + 55,95 грн. + 527,49 грн.); та пеня за прострочення сплати внесків у розмірі 5410,73 грн.

Доводи апеляційної скарги, що розрахунок інфляційних втрат проведений всупереч правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 26 червня 2020 року у справі № 905/21/19, не спростовують правильності нарахування позивачем інфляційних втрат, нарахованих за формулою борг * індекс інфляції * % - борг. При цьому ОСОБА_1 не зазначив, у чому, на його думку, полягає неправильність здійсненого ЖБК «Кріст» розрахунку, альтернативного розрахунку не надав.

Разом із тим, в частині стягнення штрафу за прострочення сплати внесків у розмірі 23058 грн. суд першої інстанції відмовив, обґрунтовано зазначивши, що рішенням загальних зборів не встановлено відповідальності за невиконання зазначеного зобов`язання власниками житлових приміщень, оскільки вони не є членами кооперативу, з ними не укладається договір пайової участі та порядку сплати внесків до ЖБК, та, відповідно, на них не поширюються положення п.п. 6.2, 6.3, 6.4 договору щодо відповідальності у вигляді штрафу за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов`язань.

З даними висновками ОСОБА_1 погодився і в апеляційній скарзі заперечень не висловив.

Доводи відповідача, що ні позов, ні додатки до неї не містять будь-яких доказів надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, навпаки, у квартирах будинку по АДРЕСА_2 відсутнє електропостачання, прибудинкова територія являє собою будівельний майданчик, не пристосований для проживання осіб у багатоквартирному будинку та небезпечний для перебування на ній, вхідна група до будинку є недобудованою та не пристосованою для проживання, не підтверджуються належними та допустимими доказами та відхиляються апеляційним судом, оскільки такими доказами не можуть вважатись долучені до відзиву ОСОБА_1 на позовну заяву копії фотознімків щитової шафи та прибудинкової території, без зазначення дати та місця зйомки (а. с. 115 - 120 т. 1).

Натомість, враховуючи, що відповідач не надав суду першої інстанції актів-претензій, належним чином оформлених у відповідності з вимогами «Порядку проведення перевірки відповідності якості надання деяких комунальних послуг та послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2018 року № 1145, у спірний період з 01 жовтня 2024 року по 01 серпня 2025 року, посилання відповідача на неналежне надання або відсутність житлово-комунальних послуг з управління багатоквартирним будинком є необґрунтованими та відхиляються апеляційним судом.

Крім того, апеляційна скарга містить заперечення на ряд ухвал Святошинського районного суду м. Києва від 16 лютого 2026 року.

Так, ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 16 лютого 2026 року залишено без задоволення клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Лобаня Д.М. про витребування у ЖБК «Кріст» доказів, а саме копії протоколу загальних зборів ЖБК «Кріст» від 08.10.2024 року; копії протоколу загальних зборів ЖБК «Кріст» від 28.01.2025 року; копії документів, що підтверджують укладання ЖБК «Кріст» з оператором системи розподілу (ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі чи іншим) договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії разом з копіями усіх, у тому числі непублічних, додатків до такого договору; копії документів, що підтверджують укладання ЖБК «Кріст» з постачальником універсальних послуг (ТОВ «Київські енергетичні послуги» чи іншим) договору про постачання електричної енергії разом з копіями усіх додатків до такого договору; копію кошторису ЖБК «Кріст» щодо «щомісячного внеску на утримання будинку та прибудинкової території»; копії документів, за період з 01.02.2025 по 01.08.2025 року включно, що підтверджують витрати на утримання будинку та прибудинкової території багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 ; копії документів, за період з 01.02.2025 по 01.08.2025 року включно, що підтверджують надходження до ЖБК «Кріст» коштів за «щомісячним внеском на утримання будинку та прибудинкової території»; копію кошторису ЖБК «Кріст» щодо «Додаткового разового цільового внеску на проведення внутрішньобудинкових ремонтних робіт у будинку»; копії документів, за період з 01.02.2025 по 01.08.2025 року включно, що підтверджують витрати на проведення внутрішньобудинкових ремонтних робіт у багатоквартирному будинку по АДРЕСА_2 ; копії документів, за період з 01.02.2025 по 01.08.2025 року включно, що підтверджують надходження до ЖБК «Кріст» коштів за «Додаткового разового цільового внеску на проведення внутрішньобудинкових ремонтних робіт у будинку».

Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що вказані докази можуть підтвердити факт виключення з переліку (списку) членів ЖБК «Кріст» та припинення членства вул. Сушко Христини, 8-10 у м. Києві, а також факт безпідставного нарахування відповідачу заборгованості за щомісячними внесками на утримання будинку та прибудинкової території та додатковим разовим цільовим внеском на проведення внутрішньобудинкових ремонтних робіт у будинку.

Відповідно до ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Відмовляючи в задоволенні клопотання, суд першої інстанції керувався вимогами ст. 12, 83, 84 ЦПК України і виходив з того, що документи, які відповідач просить витребувати, не спростовують позовних вимог та не впливають на прийняття рішення по вищезазначеним питанням.

Таким чином, клопотання ОСОБА_1 було розглянуто судом першої інстанції в передбаченому процесуальним законом порядку. Посилаючись на незаконність постановленої ухвали, ОСОБА_1 у апеляційній скарзі не звернувся до апеляційного суду із клопотанням про витребування доказів, якщо у витребуванні таких, згідно доводів відповідача, було необґрунтовано відмовлено судом, в зв`язку з чим заперечення апеляційної скарги відхиляються апеляційним судом як такі, що заявлені з формальних підстав.

Крім того, ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 16 лютого 2026 року було відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Лобаня Д.М. про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Згідно ч. 6 ст. 279 ЦПК України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Згідно ч. 5 ст. 274 ЦПК України суд відмовляє у розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження або постановляє ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, якщо після прийняття судом до розгляду заяви позивача належним чином подано зустрічний позов або позов третьої особи із самостійними вимогами, або за первинним позовом відбулося збільшення розміру позовних вимог або зміна предмета позову, і відповідна справа не може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що предметом позову є стягнення заборгованості у розмірі 86168,30 грн., що не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено, і свої аргументи та заперечення по справі сторони вже виклали в заявах по суті справи, керуючись ст. 19, 274, 277, 279 ЦПК України, суд першої інстанції дійшов висновку, який не суперечить наведеним нормам процесуального права, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Також ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 16 лютого 2026 року було відмовлено у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу «Кріст» про визнання рішень загальних зборів ЖБК «Кріст» незаконними до спільного розгляду із первісним позовом ЖБК «Кріст» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Разом із тим, ухвала Святошинського районного суду м. Києва від 16 лютого 2026 року у справі № 759/19304/25 про відмову в прийнятті зустрічного позову ОСОБА_1 до ЖБК «Кріст» про визнання рішень загальних зборів незаконними до спільного розгляду з первісним позовом ЖБК «Кріст» була оскаржена ОСОБА_1 в апеляційному порядку, і постановою Київського апеляційного суду від 26 червня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 16 лютого 2026 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Отже, у разі задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 не буде позбавлений можливості звернутися до суду першої інстанції із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення у даній справі за позовом ЖБК «Кріст».

Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів та відхиляються апеляційним судом.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. 7, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді : Кашперська Т.Ц.

Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.