Постанова від 24 червня 2026 р. у справі №752/4154/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2026 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/10094/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),

суддів: Левенця Б. Б., Саліхова В. В.,

при секретарі Мудрак Р. Р.

за участі: представника скаржника - адвоката Чумакової Т. К.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Чумакової Тетяни Костянтинівни, в інтересах ОСОБА_1 ,

на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва у складі судді Ольшевської І. О.

від 18 березня 2026 року

за скаргою ОСОБА_1

на дії державного виконавця,

у цивільній справі № 752/4154/26 Голосіївського районного суду міста Києва

за позовом Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк»

до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ПП «Міміно», ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В:

В лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся в суд із скаргою на дії головного державного виконавця Броварського відділу державної виконавчої служби Лопатинської Н. О.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва 18 березня 2026 року скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ПП «Міміно», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості повернуто заявнику без розгляду.

В апеляційній скарзі адвокат Чумакова Т. К., в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Вказує, що суд першої інстанції безпідставно застосував правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 05.11.2020 у справі № 591/1581/20, та зобов`язав його надіслати копію скарги з додатками особам, які не є учасниками виконавчого провадження, а саме ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ПП «Міміно». На думку апелянта, відповідно до статті 14 Закону України «Про виконавче провадження», учасниками виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 15.05.2012 є виключно боржник ОСОБА_1 , стягувач АТ «ПроКредит Банк» та головний державний виконавець Броварського відділу державної виконавчої служби Лопатинська Н. О. Звертає увагу на те, що до скарги було додано докази надіслання її копій та додатків усім фактичним учасникам зазначеного виконавчого провадження. Заявник наголошує, що перелічені судом інші особи не мають відношення до виконавчого провадження, тому не можуть вважатися заінтересованими особами, а направлення їм копій документів є фізично неможливим. Вважає, що повернення його скарги без розгляду є безпідставним обмеженням і порушенням права на судовий захист, гарантованого статтями 55 і 64 Конституції України та роз`ясненого в рішенні Конституційного Суду України від 25.12.1997 № 9-зп/1997.

Інші учасники справи правом подачі відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник скаржника - адвокат Чумакова Т. К., підтримала апеляційну скаргу із наведених у ній підстав та доводів.

Інші учасники не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши доповідь судді Євграфової Є. П., пояснення представника скаржника - адвоката Чумакової Т. К., дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Повертаючи скаргу ОСОБА_1 без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що заявник, звернувшись до суду в порядку судового контролю за виконанням судових рішень, не додав доказів надіслання копії цієї скарги з додатками заінтересованим особам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ПП «Міміно». Встановивши, що письмову скаргу подано без додержання вимог щодо обов`язкового направлення матеріалів усім учасникам провадження, суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення на підставі частини четвертої статті 183 та статей 447-449 ЦПК України. Також суд першої інстанції зазначив, що неотримання учасниками справи копії скарги порушує визначені законом засади змагальності та рівності учасників процесу перед законом і судом, позбавляючи їх можливості своєчасно ознайомитися з матеріалами і надати заперечення. З огляду на це, суд дійшов висновку, що таке процесуальне обмеження є допустимим, а повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню після усунення недоліків. При цьому суд послався на правову позицію Верховного Суду, сформовану в постанові від 05.11.2020 у справі № 591/1581/20.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для повернення скарги ОСОБА_1 без розгляду, з наступних підстав.

Здійснюючи судовий контроль за виконанням судових рішень, суди повинні керуватися нормами процесуального права, чинними на час вчинення окремих процесуальних дій. Законом України № 4094-IX від 21.11.2024 розділ VII ЦПК України викладено в новій редакції, яка безпосередньо регламентує вимоги до форми, змісту та додатків скарги на дії виконавця. Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 448 ЦПК України, скарга повинна містити повне найменування або ім`я інших учасників справи, їх місцезнаходження або місце проживання чи перебування. Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 448 ЦПК України, до скарги обов`язково додаються докази направлення копій скарги та доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.

Частиною п`ятою статті 448 ЦПК України чітко передбачено, що суд, встановивши, що скаргу подано без додержання вимог частин третьої та/або четвертої цієї статті, повертає її скаржнику без розгляду протягом чотирьох днів після її надходження до суду.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що обов`язок направлення копії скарги покладається стосовно всіх учасників справи, а не лише безпосередніх учасників конкретного виконавчого провадження чи виконавця. Склад учасників справи визначено статтею 42 ЦПК України, відповідно до частини першої якої у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи. Як убачається з матеріалів справи, первісний позов Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» було пред`явлено до кількох співвідповідачів, серед яких ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ПП «Міміно» та ОСОБА_1 . Таким чином, усі вказані особи є відповідачами у цій цивільній справі та мають статус учасників справи у розумінні процесуального закону.

Доводи апелянта про те, що він зобов`язаний направляти документи лише сторонам виконавчого провадження, визначеним Законом України «Про виконавче провадження», ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм права, оскільки стадія судового контролю здійснюється за правилами цивільного судочинства, яке оперує поняттям учасників справи, що брали участь у розгляді спору по суті. Інші відповідачі у справі не можуть бути позбавлені процесуального права на інформацію про подану скаргу, оскільки результати її розгляду та здійснення судового контролю можуть безпосередньо впливати на їхні права та обов`язки як солідарних чи субсидіарних боржників у межах одного судового рішення.

Суд першої інстанції дійшов правильного по суті висновку про те, що ненадіслання копій скарги усім відповідачам є підставою для її повернення без розгляду. Водночас за наявності спеціальної норми права, а саме статті 448 ЦПК України в редакції Закону № 4094-IX від 21.11.2024, яка безпосередньо передбачає наслідки недотримання вимог щодо направлення скарги учасникам справи, застосуванню підлягали саме положення частини п`ятої статті 448 цього Кодексу. посилання суду на правові висновки, сформовані у постанові Верховного Суду від 05.11.2020 у справі № 591/1581/20 не є актуальними зважаючи на поточну редакцію процесуального закону.

Посилання апелянта на обмеження його права на судовий захист є безпідставними, оскільки встановлення процесуальних умов та вимог до форми і змісту заяв є легітимною практикою фіксації меж сутності прав (правовий висновок у постанові Верховного Суду від 14.12.2020 у справі № 521/2816/15-ц). Повернення скарги без розгляду через невиконання вимог закону не є відмовою у правосудді та не перешкоджає повторному зверненню після усунення вказаних недоліків.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

Отже оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають встановленим обставинам, підстави для зміни чи скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги не встановлені.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 369, 374, 375, 381, 383 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу адвоката Чумакової Тетяни Костянтинівни, в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 18 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 29 червня 2026 року.

Судді Є. П. Євграфова

Б. Б. Левенець

В. В. Саліхов