Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №761/37751/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/9616/2026

Справа № 761/37751/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

24 червня 2026 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Діденка А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва, постановлену у складі судді Осаулова А.А. в м. Київ 18 березня 2026 року про залишення позову без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , третя особа Державна казначейська служба України про відшкодування шкоди,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,

в с т а н о в и в :

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, просив стягнути з відповідачів солідарно на свою користь 259016,01 грн. у рахунок відшкодування спричинення матеріальної шкоди, з яких 195 грн. поштові витрати, 258821,01 грн. втраченої (упущеної) вигоди у вигляді не отриманого позивачем грошового забезпечення (заробітної плати).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 18 березня 2026 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Позивач ОСОБА_1 , не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали, порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 18 березня 2026 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про повторну неявку ОСОБА_1 без поважних причин. Фактично 12 січня 2025 року судове засідання не відбулося не з його вини, перед засіданнями 19 січня 2026 року та 18 березня 2026 року він завчасно повідомив суд про хворобу та неможливість явки, таким чином, у кожному випадку причини неявки були поважними, а суд був належним чином повідомленим.

Посилався на формальне застосування судом ст. 257 ЦПК України, без надання належної оцінки поважності причин неявки та поданим доказам. Залишення позову без розгляду є крайньою процесуальною санкцією, яка може застосовуватись лише за умови недоведеності зловживання процесуальними правами або відсутності поважних причин неявки, однак у даному випадку таких обставин не було встановлено.

Посилався на практику Верховного Суду, який неодноразово зазначав, що суд зобов`язаний оцінювати поважність причин неявки, що поважними є обставини, які є об`єктивно непереборними, що має бути забезпечений баланс між процесуальною дисципліною та правом на доступ до правосуддя, і що суд першої інстанції цього не забезпечив.

Вказував, що суд першої інстанції проігнорував правові висновки Великої Палати Верховного Суду, згідно яких суд не повинен допускати надмірного формалізму, який обмежує доступ до правосуддя, що право на суд має бути реальним, а не ілюзорним, що суд має забезпечити реальну участь особи у процесі, що процесуальні санкції мають бути пропорційними.

Посилався на порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначив, що суд припустився надмірного формалізму, що фактично призвело до позбавлення позивача права на доступ до правосуддя, і такі дії суперечать гарантіям справедливого судового розгляду.

Суд безпідставно не визнав хворобу позивача поважною причиною, попри надані медичні докази. Захворювання на СOVID-19 є об`єктивної та непереборною обставиною, що унеможливлює участь в судовому засіданні.

Вказував, що суд не забезпечив можливість реалізації позивачем процесуальних прав, що порушує принципи змагальності та рівності сторін.

Посилався на неприпустимий процесуальний тиск, зазначав, що фактично дії суду створюють ситуацію, за якої позивач змушений відмовлятись від участі в справі, що є неприпустимим та суперечить засадам цивільного судочинства.

Крім того, 20 травня 2026 року ОСОБА_1 подав доповнення до апеляційної скарги.

В зв`язку з тим, що доповнення подані після строку на апеляційне оскарження, який сплив 02 квітня 2026 року, а позивач не заявив клопотання про поновлення строку для подання доповнень до апеляційної скарги, такі доповнення відповідно до ст. 126, 364 ЦПК України були залишені без розгляду.

Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.

В судове засідання учасники справи не з`явились, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення судової повістки-повідомлення: ОСОБА_1 , Хмельницька спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону та Державна казначейська служба - до електронного кабінету, решта відповідачів - на поштову адресу.

Від прокурора 23 червня 2026 року надійшла заява про забезпечення можливості присутності прокурора у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку, з посиланням на те, що судова повістка надійшла до прокуратури засобами поштового зв`язку лише 22 червня 2026 року. Враховуючи вищевикладене, також просив поновити строк для подання заяви про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку.

Перевіривши доводи, заявлені у клопотанні, апеляційним судом встановлено, що судову повістку-повідомлення Хмельницька спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону отримала у електронному кабінеті 15 червня 2026 року, тобто відповідач був завчасно повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Враховуючи, що заяву про забезпечення можливості присутності прокурора у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку подано 23 червня 2026 року, тобто пізніше, ніж за п`ять днів до судового засідання, як передбачено ч. 2 ст. 212 ЦПК України, поважних причин пропуску цього строку прокурором не наведено, заяву було залишено без розгляду відповідно до ст. 126 ЦПК України.

Від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, що унеможливлює фізичну явку до приміщення суду. Копія медичного висновку про тимчасову непрацездатність, терміном дії з 16 червня по 26 червня 2026 року, долучена до клопотання.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, передумовою якого є не відсутність учасників справи, а неможливість вирішення спору в судовому засіданні (правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 25 червня 2024 року в справі № 359/6678/19, провадження № 61-17877св23).

Враховуючи вищевикладене, оскільки ОСОБА_1 у апеляційній скарзі вже висловлено позицію щодо підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, при цьому останній не був позбавлений можливості звернутися до суду із заявою про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, однак на власний розсуд цією можливістю не скористався, враховуючи, що ОСОБА_1 вже подавав до апеляційного суду клопотання про відкладення розгляду справи і судове засідання було відкладене за його клопотанням, а також зважаючи на необхідність дотримання процесуальних строків, апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності учасників справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, відхиливши клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що в судове засідання, яке було призначено на 12 листопада 2025 року, позивач не з`явився, належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи, причини неявки суду не відомі.

В судове засідання, яке було призначено на 19 січня 2026 року, позивач не з`явився, належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи, подав клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки бажає скористатись правничою допомогою адвоката. Доказів залучення адвоката у період з 19 січня 2026 року по 18 березня 2026 року не надано.

В судове засідання, яке було призначено на 18 березня 2026 року, позивач не з`явився, належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи, подав клопотання про відкладення розгляду справи через хворобу. При цьому, разом з клопотанням було надано консультативний висновок лікаря від 07 березня 2026 року, за яким позивачу відкрито листок непрацездатності з 07 березня 2026 року по 16 березня 2026 року, тобто доказів неможливості з`явитись в судове засідання 18 березня 2026 року не надано.

Відтак, позивач повторно не з`явився в підготовче засідання, про день та час розгляду справи, що були призначені на 12 листопада 2025 року, 19 січня 2026 року, 18 березня 2026 року. сторона позивача повідомлялась належним чином в електронному кабінеті, про що свідчать матеріали справи.

Залишаючи позов без розгляду ухвалою від 18 березня 2026 року на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства позов підлягає залишенню без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача в підготовче засідання, та відсутністю заяви про розгляд справи без позивача.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними, виходячи із наступного.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України, яким встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантії їх реалізації.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з частиною третьою статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки в судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Отже за змістом пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі повторної неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу; заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Правове значення в такому разі має належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача (постанова Верховного Суду від 20 червня 2022 року у справі № 607/2015/17).

Подібні висновки сформульовано у постановах Верховного Суду від 11 січня 2023 року у справі № 500/3032/18, від 12 січня 2023 року у справі № 205/3009/16, від 14 лютого 2023 року у справі № 947/15909/21, від 25 травня 2026 року у справі № 766/3193/25.

Суд зобов`язаний припиняти недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки до суду належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору, зокрема забезпечує захист інтересів відповідача, який змушений витрачати час, кошти на свою чи представника явку в судові засідання (див. постанову Верховного Суду від 07 липня 2023 року в справі № 522/2301/19, від 25 травня 2026 року у справі № 766/3193/25).

Норми ЦПК України про залишення позову без розгляду сконструйовані таким чином, що дає суду можливість не розглядати позовну заяву особи і повернути її без розгляду, що має вигляд застосування до особи, яка ініціювала позовне провадження, своєрідної форми відповідальності за дії, пов`язані з неявкою на засідання суду (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2023 року у справі № 9901/221/21).

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо нез`явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 07 серпня 2020 року у справі № 405/8125/15-ц, від 17 листопада 2021 року у справі № 640/17803/15-ц, від 18 листопада 2022 року у справі № 905/458/21, від 24 березня 2025 року у справі № 706/208/15-ц.

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.

За змістом пункту 1 частини другої статті 200 ЦПК України до повноважень суду за результатами підготовчого засідання належить зокрема залишення позовної заяви без розгляду.

Із матеріалів справи вбачається, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 16 вересня 2025 року відкрито провадження у справі № 761/37751/25 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 12 листопада 2025 року (а. с. 45).

Копію ухвали про відкриття провадження, згідно довідки Шевченківського районного суду м. Києва, направлено позивачу до його електронного кабінету та доставлено 17 вересня 2025 року (а. с. 55).

Згідно довідки Шевченківського районного суду м. Києва від 12 листопада 2025 року, складеної секретарем судового засідання, у зв`язку з неявкою всіх сторін та відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось (а. с. 60).

На а. с. 61 знаходиться копія судової повістки про виклик до суду ОСОБА_1 на 19 січня 2026 року.

19 січня 2026 року ОСОБА_1 особисто подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, призначеної на 19 січня 2026 року о 14:00, в зв`язку з необхідністю залучення адвоката, який буде представляти його інтереси в даному провадженні (а. с. 67).

Згідно довідки Шевченківського районного суду м. Києва від 19 січня 2026 року, складеної секретарем судового засідання, у зв`язку з неявкою всіх сторін та відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось (а. с. 68).

На а. с. 69 знаходиться копія судової повістки про виклик до суду ОСОБА_1 на 19 січня 2026 року.

14 березня 2026 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, призначеної на 18 березня 2026 року о 14:00, в зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, оскільки він захворів на COVID-19, до якого долучив копію консультативного висновку отоларинголога та результату дослідження (а. с. 97 - 99).

На а. с. 101 - 102 знаходиться протокол судового засідання за 18 березня 2026 року, у якому прокурором було заявлено клопотання про залишення позову без розгляду в зв`язку з повторною неявкою позивача (а. с. 101), і яке судом першої інстанції оскаржуваною ухвалою від 18 березня 2026 року було задоволено (а. с. 104 - 107).

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

З урахуванням наведеного, апеляційний суд приймає до уваги, що матеріали справи не містять довідок про доставку судових повісток, направлених позивачу ОСОБА_1 . Водночас, перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення позивача про дату, час і місце розгляду справи, апеляційним судом встановлено через Електронний суд, що ОСОБА_1 належно повідомлявся судом першої інстанції шляхом направлення судових повісток до електронного кабінету.

Так, 18 листопада 2025 року суд першої інстанції направив учасникам справи, в тому числі ОСОБА_1 , судову повістку про виклик до суду на 19 січня 2026 року, яка отримана ним в Електронному суді 24 листопада 2025 року.

В подальшому 22 січня 2026 року суд першої інстанції направив учасникам справи, в тому числі ОСОБА_1 , судову повістку про виклик до суду на 18 березня 2026 року, яка отримана ним в Електронному суді 23 січня 2026 року.

Крім того, ОСОБА_1 подавалися клопотання про відкладення розгляду справи, у яких самим позивачем зазначено, що справа призначена на 19 січня 2026 року о 14:00 та на 18 березня 2026 року о 14:00, та які підтверджують, що позивач був достеменно обізнаний про дату, час та місце розгляду справи, а отже, належно повідомлений судом.

Отже, у розглядуваній справі суд першої інстанції, з висновками якого погоджується апеляційний суд, правильно виходив з того, що станом на 18 березня 2026 року мала місце повторна неявка належним чином повідомленого позивача у підготовче засідання, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України є підставою для залишення позову без розгляду.

Загалом справа перебувала у провадженні суду першої інстанції понад шість місяців.

Апеляційний суд не заперечує доводів апеляційної скарги, що тимчасова непрацездатність є в цілому поважною причиною неявки в судове засідання. Разом із тим, листок непрацездатності, долучений до клопотання про відкладення розгляду справи, виданий ОСОБА_1 лише до 16 березня 2026 року, а отже не є доказом поважності його неявки в судове засідання, призначене на 18 березня 2026 року.

Крім того, з урахуванням вищевикладених правових висновків Верховного Суду, у разі повторної неявки позивача у підготовче або судове засідання поважність причин такої неявки не має процесуального значення для вирішення питання щодо залишення позову без розгляду.

Оскільки 18 березня 2026 року позивач до суду не з`явився, заяв про розгляд справи за його відсутності не подав, а тому суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про залишення позову без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

За загальним правилом, залишення позову без розгляду не перешкоджає повторному зверненню до суду.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена із додержанням вимог закону і не може бути скасована з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 18 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.