Постанова від 21 червня 2026 р. у справі №758/1847/26 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2026 року м. Київ

Справа №758/1847/26

Апеляційне провадження №33/824/2898/2026

Київський апеляційний суд в складі судді Соколової В.В., за участі секретаря Шаламай Ю.О., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Подільського районного суду міста Києва від 20 квітня 2026 року за матеріалами, які надійшли від Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП,

В С Т А Н О В И В

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №571187 від 20 січня 2026 року, 20 січня 2026 року о 16 год 50 хв ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Богдан А-09202», д.н.з. НОМЕР_1 , по пр-ту Гонгадзе, 5, що у Подільському районі м. Києва, відчинивши двері не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, що призвело до зіткнення з транспортним засобом «Cupra», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . При даній дорожньо-транспортній пригоді вказані автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п. 15.13 ПДР України.

Постановою Подільського районного суду міста Києва від 20 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп.

Судове рішення мотивовано тим, що інкриміновані ОСОБА_1 порушення вимог ПДР знайшли свої підтвердження в ході судового розгляду. Таким чином, в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, тобто порушення водієм транспортного засобу правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів. Суддя не взяв до уваги твердження захисника ОСОБА_1 про те, що в ДТП винен інший учасник ДТП, оскільки відповідно до принципу диспозитивності, суд позбавлений права надавати оцінку діям потерпілої ОСОБА_2 оскільки діє виключно в межах складеного протоколу стосовно ОСОБА_1 . При цьому, як вбачається з матеріалів справи, протокол не складався. Відповідно до ст. 33 КУпАП, з урахуванням обставин скоєння правопорушення, з урахуванням особи правопорушника, суд вважав необхідним застосувати до правопорушника адміністративне стягнення в межах санкції ст. 124 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Суд вважав, що саме таке обране йому стягнення, відповідно до ст. 23 КУпАП, буде мірою відповідальності та застосовано з метою виховання порушника в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, та запобігати вчиненню нових правопорушень, як самим порушником, так і іншими особами. Відповідно до ст. 40-1 КУпАП у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Не погодився із вказаною постановою ОСОБА_1 , його захисником - адвокатом Сербіною Л.В., 30 квітня 2026 року засобами поштового зв'язку подано апеляційну скаргу, яка обґрунтована тим, що оскаржувана постанова є незаконною, постановленою з порушенням норм процесуального права.

Посилається на те, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

Зазначає, що під час направлення матеріалів адміністративної справи до суду відеозапис, зазначений у протоколі до матеріалів справи не долучений. Відсутність відео на яке має місце посилання в протоколі означає, що поліція не виконала обов'язок щодо належного доказування вини.

Звертає увагу, що відмова суду про виклик та допит в якості свідка інспектора поліції ОСОБА_3 є безпідставною, оскільки суд зробив необґрунтоване припущення, що інспектор патрульної поліції або не з'явився до суду, або пояснить, що нічого не пам'ятає.

Посилається на те, що суд безпідставно відмовив стороні захисту про направлення адміністративних матеріалів на доопрацювання до Управління патрульної поліції у м. Києві.

Вказує, що схема ДТП оформлена неповно та з порушенням вимог до її змісту, а саме: не відображено належним чином боковий інтервал на момент ДТП між автобусом «Богдан» та автомобілем «Cupra»; невірно відображено фактичне положення автобуса відносно бардюру, хоча автобус фактично знаходився біля самого бардюру, схема не містить повної та достовірної фіксації суттєвих для справи обставин, що мають значення для встановлення механізму ДТП.

Звертає увагу, що на момент події 20 січня 2026 року автобус «Богдан А-09202» д.н.з. НОМЕР_1 стояв нерухомо біля бордюру за кінцевою зупинкою транспортного засобу. Перед відкриттям дверей ОСОБА_1 переконався у безпеці через дзеркало заднього виду - основний потік транспорту стояв на червоний сигнал світлофора. Згідно зі схемою ДТП, відстань від місця контакту до протилежного краю проїжджою частини становить понад 6 метрів. Частково відчинені двері автобуса «Богдан» на 30-40 см об'єктивно не створювали перешкоди для проїзду, оскільки водій автомобіля «CUPRA» мав вільний простір для безпечного маневру.

Посилається на те, що водій «Cupra» д.н.з. НОМЕР_2 мав об'єктивну змогу завчасно виявити відчинені двері автобуса та безпечно здійснити об'їзд такої перешкоди, з огляду на ширину ділянки проїжджої частини (дві смуги руху), де відбулося зіткнення, тобто будь-якої перешкоди для руху для нього створено не було.

Зазначає, що водій автомобіля «CUPRA» залишив місце ДТП, матеріалах справи немає належних доказів того, що за кермом автомобіля «CUPRA» д.н.з. НОМЕР_2 була саме ОСОБА_2 . Та обставина, що ОСОБА_2 приїхала на місце ДТП, коли вже там перебувала поліцейська патрульна машина та надання нею пояснень як нібито учасником ДТП, не доводить факту керування автомобілем ОСОБА_2 . Свідок ОСОБА_4 та ОСОБА_5 пояснили, що автомобіль «CUPRA» після ДТП від'їхав на декілька метрів, з автомобіля ніхто не вийшов, автомобіль постояв декілька хвилин і залишив місце ДТП.

Вказує, що в описі правопорушення в протоколі зазначено, що водій ОСОБА_1 «керуючи транспортним засобом відчинив двері, не переконавшись, що це буде безпечно», але не зазначено, що двері відкрились у смугу руху автомобіля «CUPRA».

На підставі викладеного, ОСОБА_1 просить скасувати постанову Подільського районного суду міста Києва від 20 квітня 2026 року, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

У запереченнях на апеляційну скаргу адвокат Сінкевич А.О. в інтересах ОСОБА_2 , просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Подільського районного суду міста Києва від 20 квітня 2026 року - без змін.

Зазначає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник - Сербіна Л.В., підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі з мотивів та підстав, зазначених у ній.

Захисник потерпілої ОСОБА_2 - адвокат Сінкевич А.О. заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а постанову районного суду - без змін.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 124 КУпАП передбачає відповідальність учасника дорожнього руху за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №571187 від 20 січня 2026 року, 20 січня 2026 року о 16 год 50 хв ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Богдан А-09202», д.н.з. НОМЕР_1 , по пр-ту Гонгадзе, 5, що у Подільському районі м. Києва, відчинивши двері не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, що призвело до зіткнення з транспортним засобом «Cupra», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . При даній дорожньо-транспортній пригоді вказані автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п. 15.13 ПДР України (а.с. 2).

На схемі місця дорожньо-транспортної пригоди, долученій до протоколу, зафіксовано дорожню обстановку, місце зіткнення, ширину дороги, відстань між об`єктами та відстань транспортних засобів учасників ДТП до сталих об`єктів, місце розташування автомобілів, отримані автомобілями-учасниками ДТП механічні пошкодження, інформацію про власників, і яка підтверджує обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, а саме порушення ОСОБА_1 п. 15.13 ПДР України (а.с. 4).

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин

Згідно положень ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху (ПДР України) та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 15.13 ПДР України забороняється відчиняти двері транспортного засобу, залишати їх відчиненими і виходити з транспортного засобу, якщо це загрожує безпеці і створює перешкоди іншим учасникам дорожнього руху.

Доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, ґрунтується на даних, які містяться:

- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №571187 від 20 січня 2026 року, який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та яким зафіксовано час, місце та обставини вчинення правопорушення(а.с. 2);

- на схемі місця ДТП від 20 січня 2026 року, яка складена у відповідності з вимогами Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС №1395 від 07листопада 2015 року (а.с. 4).

- у письмовихпоясненнях учасників ДТП - ОСОБА_1 ,ОСОБА_2 (а.с. 5,6).

Зі змісту ст. 283 КУпАП вбачається, що постанова суду має бути вмотивованою.

В противагу доводам скаржника, апеляційний суд вважає, що відповідно до вищевказаних доказів, які були предметом дослідження в суді першої інстанції, встановлено, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Богдан А-09202», відчинивши двері не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, що призвело до зіткнення з транспортним засобом «Cupra» під керуванням ОСОБА_2 . При даній дорожньо-транспортній пригоді вказані автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п. 15.13 ПДР України.

Крім того, пояснення надані учасниками ДТП безпосередньо після ДТП, не спростовують наявність факту порушення п. 15.13 ПДР в діях ОСОБА_1 , а навпаки лише підтверджують його, оскільки підтверджують факт відкриття ОСОБА_1 дверей транспортного засобу під час зупинки та отримання транспортними засобами в результаті ДТП механічних пошкоджень, які також вказують на наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями водія ОСОБА_1 і такими наслідками.

Доводи про те, що схема ДТП оформлена неповно та з порушенням вимог до її змісту апеляційна інстанція відхиляє, оскільки схема підписана обома водіями, зокрема і ОСОБА_1 , без зауважень, розташування автомобілів після зіткнення, локалізація та характер механічних ушкоджень обох транспортних засобів, які узгоджуються з поясненнями ОСОБА_1 , наданими останнім при оформленні матеріалів ДТП.

Твердження ОСОБА_1 про те, що частково відчинені двері автобуса «Богдан А-09202» на 30-40 см об'єктивно не створювали перешкоди для проїзду не заслуговують на увагу, оскільки пункт 15.13 ПДР України не містить вказівки на дозволеність на певну ширину, відчиняти двері транспортного засобу, залишати їх відчиненими на певну ширину і виходити з транспортного засобу.

Доводи апеляційної скарги про те, що водій «CUPRA» залишив місце ДТП не змінює обставин ДТП і не виключає вину іншого водія, проте відповідно до принципу диспозитивності, суд позбавлений права надавати оцінку діям потерпілої ОСОБА_2 оскільки діє виключно в межах складеного протоколу стосовно ОСОБА_1 . При цьому, як вбачається з матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за наслідками ДТП не складався. Проте ці обставини мають бути встановлені в іншому провадженні.

Таким чином, доводи скарги спростовуються матеріалами справи, а висновки суду першої інстанції, викладені у постанові є обґрунтованими, належним чином вмотивованими, та вони повністю відповідають фактичним обставинам справи.

Інших належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 не порушував ПДР, суду не надано.

При розгляді справи судом порушень ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду першої інстанції та розгляду даної справи по суті із прийняттям нової постанови, у ході апеляційного розгляду не встановлено.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що подану у справі апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову Подільського районного суду міста Києва від 20 квітня 2026 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 293, 294 КУпАП, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Подільського районного суду міста Києва від 20 квітня 2026 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення, оскарженню не підлягає.

Суддя: Соколова В.В.