Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №760/610/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 760/610/25 Головуючий у суді І інстанції: Застрожнікова К.С.

провадження № 22-ц/824/7976/2026 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Сушко Л.П., суддів Музичко С.Г., Ратнікової В.М., розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою адвоката Ладигіна Сергія Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 16 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської митниці, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

02.01.2025 року до Солом`янського районного суду міста Києва через систему «Електронний суд» надійшла вказана позовна заява, за підписом представника позивача - адвоката Ладігина С.С., в якій позивач просив суд:

стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 56890,37 грн відшкодування шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності, а саме: 50 000,00 грн моральної шкоди, 880,31 грн відшкодування витрат на поштове відправлення та 6010,06 грн відшкодування витрат на професійну правничу допомогу при захисті від притягнення до адміністративної відповідальності;

стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог, зокрема, вказано, що відповідно до протоколу №0092/10000/24 від 09.02.2024 року, 02.12.2023 року в зоні митного контролю м/п «УкрПошта», Київської митниці на території ДОПП AT «Укрпошта» (м. Київ, вул. Г. Кірпи, 2) здійснено митний огляд міжнародного поштового відправлення RD460776163UA, яке пересилалось з України ( ОСОБА_2 , АДРЕСА_2, НОМЕР_1 ) до Тайвань (ОСОБА_5, АДРЕСА_3).

Зазначається, що під час митного огляду у МПВ виявлено: Фосилії - 4 шт.

Зауважується, що 05.12.2023 року митницею здійснено взяття проб (зразків) товарів які направлено до Національного науково-природничого музею для проведення мистецтвознавчої експертизи на предмет встановлення належності зразків до культурних цінностей та визначення їх вартості, тобто, як стверджує позивач, у нього було вилучено предмети, які є його власністю і які він пересилав поштовим відправленням, а саме: скам`янілості з відбитками фрагментів скелетів безщелепних риб та рукотворна композиція з фрагментів скелету викопного краба.

У позові звертається увага на те, що 09.02.2024 року стосовно ОСОБА_1 складено протокол № 0983/10000/23 про порушення вимоги Закону України від 21.09.1999 року № 1068-XIV «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей», Наказу Міністерства культури та мистецтв України від 22.04.2002 року № 258 «Про затвердження інструкції про порядок оформлення права на вивезення, тимчасове вивезення культурних цінностей та контролю за їх переміщенням через державний кордон України», за ознаками порушення митних правил, передбачених ст. 473 МК України.

Наголошував на тому, що постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 31.05.2024 року у справі № 760/11903/24 закрито провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 473 МК України у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Зазначав, що постановою Київського апеляційного суду від 23.07.2024 у справі №760/11903/24 апеляційну скаргу представника Київської митниці Державної митної служби України залишено без задоволення, постанову Солом`янського районного суду міста Києва від 31.05.2024 у справі № 760/11903/24 залишено без змін.

Позивач вважає, що своїми діями щодо безпідставного притягнення його до адміністративної відповідальності посадові особи Київської митниці завдали йому шкоду у виді моральної шкоди, а також у виді витрат на правничу допомогу та поштових витрат, які він поніс при відправці поштового відправлення, яке так і не було відправлено, а було вилучено митницею.

Як стверджує позивач, він є відомим колекціонером, і ці зразки були для нього дуже важливими елементами його колекції, весь час він переживав за їх збереження і повернення та не дивлячись на те, що остаточне рішення Київського апеляційного суду про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення було прийняте 23.07.2024 року, свої предмети, які він відправляв, він зміг забрати в Київській митниці тільки 03.12.2024 року, адже він проживає в місті Тернополі, а його речі були вилучені Київською митницею і зберігались в м. Києві.

При цьому, позивач зазначає, що Митниця відмовлялась пересилати йому його предмети і наполягала на особистому приїзді з міста Тернополя в місто Київ і прийти в приміщення Київської митниці, щоб йому віддали належні йому фосилії, які у нього незаконно і безпідставно були вилучені.

У позові наголошується, що позивач тільки в грудні зміг знайти представника в місті Києві, якому відправив нотаріальну довіреність за якою тільки 03.12.2024 року Київська митниця повернула належні ОСОБА_1 фосилії.

Крім того, позивач зауважує, що сам процес протиправного притягнення його до адміністративної відповідальності завдав йому душевних стражданнях, які виражались у переживаннях щодо можливої конфіскації частини його колекції, незаконному притягненню до відповідальності, втрати репутації серед інших колег-колекціонерів, необхідність надавати пояснення, приймати участь у судових засіданнях, шукати захисника.

Разом з тим, позивач вказує, що було порушено його звичний устрій життя, протягом всього судового розгляду постійна нервова напруга порушувала звичний для нього ритм життя та через незаконне обвинувачення у вчиненні правопорушення у нього погіршився сон, він перебував у постійній нервовій напрузі, не міг належним чином виконувати роботу, спілкуватися з сім`єю, мав пригнічений стан та постійна нервова напруга загострила його хронічні захворювання та послабила імунітет.

Таким чином, позивач розцінює розмір заподіяної йому моральної шкоди у 50000,00 грн.

Також позивач вважає, що протиправними діями Київської митниці йому завдано шкоду у розмірі 880,31 грн, за поштове відправлення, яке так і не було відправлено.

Водночас, позивач просив стягнути з Державного бюджету України відшкодування витрат на професійну правничу допомогу при захисті від притягнення до адміністративної відповідальності у розмірі 6 010,06 грн.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 16 січня 2026 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погодившись з вказаним рішення суду першої інстанції, адвокат Ладигін С.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву задовольнити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що висновки суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено протиправність дій Київської митниці є помилковими, оскільки наявність протиправних дій зі сторони Київської митниці повністю підтверджуються постановою Київського апеляційного суду від 23.07.2024 року у справі №760/11903/24.

Протиправні дії Київської митниці полягають в тому, що вони безпідставно склали протокол відносно ОСОБА_1 , не проведи відповідну експертизу, як передбачено законодавством, а просили лише надати інформацію, порушили права ОСОБА_1 як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не повідомивши його про вилучення його речей і склали протокол в його відсутності, не дочекавшись його пояснень.

Щодо твердження Київської митниці, що до відповідальності ОСОБА_1 не притягали, а лише склали протокол, однак з таким твердженням сторона позивача не погоджується. Представник позивача з цього приводу зазначає, що Київська митниця не тільки склала протокол, а і відкрила справу про порушення митних правил, а відповідно до ст. 488 МК України, провадження у справі про порушення митних правил з цього часу вважається розпочатим, що підтверджено і постановою апеляційного суду. Київська митниця застосувала до ОСОБА_1 адміністративний вплив у виді вилучення у нього речей, які він пересилав.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги щодо підтвердження заподіяння ОСОБА_1 , моральної шкоди, представник позивача зазначав, що через дії митниці ОСОБА_1 , зазнав душевних страждань, бо були порушені його соціальні зв`язки з особою, якій він відправляв посилку, була порушена репутація ОСОБА_1 як відомого майстра і колекціонера через публікацію Київської митниці у мережі «Фейсбук» і він хвилювався за збереження його робіт, які майже рік були вилучені в нього і невідомо куди і як відправлялись на дослідження і як і де зберігались.

07 травня 2026 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив від представника Київської митниці - Кундіус Діани Сергіївни, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги представник митниці зазначала, що представником позивача не доведено протиправність дій Київської митниці, як і не доведено причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями посадових осіб митниці, що в свою чергу, виключає покладення цивільно-правової відповідальності.

Сам факт закриття судом адміністративної справи про порушення митних правил не свідчить про незаконність дій митного органу, не тягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Київської митниці заподіяли позивачу шкоду.

Крім того, зазначала, що представником позивача не надано доказів на підтвердження заподіяння моральної шкоди, зокрема не доведено, що позивач зазнав душевних страждань (переживань), необгрунтовано розмір моральної шкоди у сумі 50 000 грн, який не повинен приводити до безпідставного збагачення позивача, відсутні докази загострення його хронічних захворювань та послаблення імунітету, відсутні обгрунтування щодо репутаційних втрат серед інших колег-колекціонерів та в чому такі репутаційні втрати виражаються.

Також представник відповідача заперечував проти вимоги щодо відшкодування витрат позивача на правничу допомогу у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності, вказуючи на те, що позивач ототожнює розмір майнової шкоди з витратами на оплату правової допомоги за договором про надання правової допомоги. Проте, витрати пов`язані з наданням правової допомоги (оплата послуг адвоката) не є тотожними реальним збиткам (грошовій вартості втраченого майна та додаткових витрат на його відновлення та не набувають відповідних ознак унаслідок не реалізації права на їх відшкодування у передбаченому законом порядку.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що позивачем не наведено жодних доводів та аргументів щодо порушення з боку Київської митниці законодавства. Складення митним органом протоколу про порушення митних правил та винесення судом постанови про закриття провадження у справі не свідчить про неправомірність дій посадових осіб Київської митниці. Позивачем не доведено протиправності дій Київської митниці, як і не доведено причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями посадових осіб митниці, що, в свою чергу, виключає покладення цивільно-правової відповідальності.

Крім того, позивачем не надано суду доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди, зокрема не доведено, що позивач зазнав душевних страждань (переживань, хвилювань).

При цьому, сам факт закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення не може свідчити про заподіяння позивачу матеріальної та моральної шкоди та бути підставою для відшкодування такої.

Представником позивачем не доведено, що митний орган, складаючи відносно ОСОБА_1 протокол про порушення митних правил, вчинив протиправні дії, які не відповідають вимогам законодавства, чим спричинили матеріальну та моральну шкоду.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до статей 1173, 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування або посадовою/службовою особою цих органів при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Під час перегляду справи в апеляційному порядку, колегія суддів вважає за необхідне врахувати правові висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 22 січня 2025 року у справі №335/6977/22 (провадження № 14-87цс24):

«Для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди обов`язковою є наявність трьох елементів (умов): неправомірний характер дії (бездіяльності) цього органу (посадових або службових осіб), наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) і заподіяною шкодою. Водночас наявність вини посадових осіб органів державної влади не є обов`язковою умовою такого виду відповідальності. Тягар доведення наявності зазначених трьох умов покладається на позивача, який звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди (пункт 42).

Відповідно до статті 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є джерелом доказів у справі. Обов`язок зі збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (пункт 45 постанови).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 березня 2019 року у справі №712/7385/17 сформулювала висновок, що дії суб`єкта владних повноважень щодо складання протоколу без ухвалення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності не породжують правових наслідків для особи та не порушують її права (пункт 50).

Протокол є носієм доказової інформації, яка в подальшому може бути використана органом, який здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення з метою прийняття рішення щодо наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення в діях особи. Протокол фіксує обставини та факти виявлених порушень законодавства та не є рішенням, що створює правові наслідки і не змінює стан суб`єктивних прав особи, оскільки таким рішенням є постанова, яка приймається на підставі протоколу (пункт 52).

Під час розгляду справ про відшкодування моральної шкоди суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та на яких міркуваннях він у цьому базується, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (пункт 81).»

При цьому сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідача заподіяли позивачу моральної шкоди. Наведене узгоджується із висновком Верховного Суду, який викладено у постанові 21 жовтня 2020 року у справі №312/262/18 (провадження № 61-14401св19).

Встановлено, що постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 31.05.2024 року у справі №760/11903/24 вирішено:

- провадження в справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності відправника міжнародного поштового відправлення №RD460776163UA громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , за ст. 473 МК України закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення;

- вилучений відповідно до протоколу про порушення митних правил №0092/10000/24 від 09 лютого 2024 року товар: фосилія: Protopteraspis sp. 1, геологічний вік зразка близько 400 млн. років (дністровська серія) - 1 шт., фосилія: Protopteraspis sp. 2, геологічний вік зразка близько 400 млн. років (дністровська серія) - 1 шт., фосилія: Protopteraspis sp.2, геологічний вік зразка близько 400 млн. років (дністровська серія) - 1 шт., фосилія: Daira specioose (?) + Holyotis sp. Геологічний вік зразка близько 10 - 20 млн. років - 1 шт. - повернути власнику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , або уповноваженій ним особі (а.с. 82-93 том 1).

Суд першої інстанції у справі № 760/11903/24 виходив з того, що з врахуванням відсутності в матеріалах справи беззаперечних доказів наявності вини ОСОБА_1 у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 473 МК України, неузгодженість у наданих суду доказах щодо доведеності його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, всі сумніви суд першої інстанції трактував на користь особи, щодо якої розглядається справа про притягнення її до адміністративної відповідальності. Крім того, суд першої інстанції прийшов до висновку, що у випадку закриття провадження по справі товари, вилучені митним органом відповідно до протоколу про порушення митних правил, підлягають поверненню його власнику або уповноваженій ним особі у встановленому законом порядку.

Таким чином, зі змісту постанови Солом`янського районного суду м. Києва від 31.05.2024 у справі №760/11903/24 встановлено, що підставою для закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.473 МК України є відсутність в діях особи складу означеного правопорушення.

Постановою Київського апеляційного суду від 23.07.2024 року у справі № 760/11903/24 апеляційну скаргу представника Київської митниці Державної митної служби України залишено без задоволення, постанову Солом`янського районного суду міста Києва від 31.05.2024 залишено без змін (а.с. 13-27 том 1).

В матеріалах справи міститься копія квитанції Укрпошти про міжнародне поштове відправлення № RD460776163UA від 30.11.2023 року вартістю 880,31 грн (а.с. 28 том 1)

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу при захисті від притягнення до адміністративної відповідальності позивачем до матеріалів справи долучено копії:

- акту приймання-передачі наданих послуг № 1 від 24.07.2024 до Договору про надання правової допомоги № 22/12/23 від 22.12.2023 на загальну вартість 6 010,06 грн (а.с. 29-30 том 1);

- рахунку № 1 від 19.03.2024 за Договором про надання правової допомоги № 22/12/23 від 22.12.2023 за послугу «Ознайомлення з матеріалами справи № 0092/10000/24 від 09.02.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил за ст. 473 Митного кодексу України, в приміщенні Київської митниці» вартістю 1 000,00 грн (а.с. 31 том 1);

- рахунку № 2 від 28.03.2024 за Договором про надання правової допомоги № 22/12/23 від 22.12.2023 за послугу «Підготовка і подача до Київської митниці Пояснень щодо протоколу про порушення митних правил № 0092/10000/24 від 09.02.2024 року» вартістю 1 000,00 грн (а.с. 32 том 1);

- рахунку № 3 від 31.05.2024 за Договором про надання правової допомоги № 22/12/23 від 22.12.2023 за послугу «Підготовка і подача до Солом`янського районного суду міста Києва Пояснень від 28.05.2024 року щодо відсутності в діях складу адміністративного правопорушення та підстав для притягнення до відповідальності (Справа № 760/11903/24, протокол про порушення митних правил № 0092/10000/24 від 09.02.2024 року)» вартістю 1 000,00 грн та за послугу «Участь у судовому засіданні в Солом`янському районному суді міста Києва у справі № 760/11903/24 (протокол про порушення митних правил № 0092/10000/24 від 09.02.2024 року)» вартістю 1 000,00 грн (а.с. 33 том 1);

- рахунку № 4 від 10.07.2024 за Договором про надання правової допомоги № 22/12/23 від 22.12.2023 за послугу «Підготовка і подача до Київського апеляційного суду Пояснень від 10.07.2024 року щодо апеляційної скарги Київської митниці на постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 31.05.2024 року у справі № 760/11903/24 (Справа № 760/11903/24, протокол про порушення митних правил № 0092/10000/24 від 09.02.2024 року)» вартістю 1 005,03 грн (а.с. 34 том 1);

- рахунку № 5 від 23.07.2024 за Договором про надання правової допомоги № 22/12/23 від 22.12.2023 за послугу «Участь у судовому засіданні 23.07.2024 року у Київському апеляційному суді у справі № 760/11903/24 (протокол про порушення митних правил № 0092/10000/24 від 09.02.2024 року)» вартістю 1 005,03 грн (а.с. 35 том 1);

- платіжної інструкції № 3365-7598-2258-0229 від 19.03.2024 про переказ ОСОБА_1. Ладигіну С.С. грошових коштів в розмірі 1 000,00 грн з призначенням платежу «Переказ власних коштів» (а.с. 36 том 1);

- платіжної інструкції № 3374-3757-2722-0858 від 28.03.2024 про переказ ОСОБА_1. Ладигіну С.С. грошових коштів в розмірі 1 000,00 грн з призначенням платежу «Переказ власних коштів» (а.с. 37 том 1);

- платіжної інструкції № 3438-5909-2840-0674 від 31.05.2024 про переказ ОСОБА_1. Ладигіну С.С. грошових коштів в розмірі 2 000,00 грн з призначенням платежу «Переказ власних коштів» (а.с. 38 том 1);

- платіжної інструкції № Р24А2968034668D2779 від 10.07.2024 про переказ ОСОБА_1. Ладигіну С.С. грошових коштів в розмірі 1 005,03 грн з призначенням платежу «Переказ власних коштів» (а.с. 39 том 1);

- платіжної інструкції № Р24А3027391851D2527 від 23.07.2024 про переказ ОСОБА_1. Ладигіну С.С. грошових коштів в розмірі 1 005,03 грн з призначенням платежу «Переказ власних коштів» (а.с. 40 том 1);

- договору про надання правничої допомоги № 22/12/23 від 22.12.2023 року укладеного між адвокатом Ладигіним С.С. та ОСОБА_1 , предметом якого є надання адвокатом правничої допомоги клієнту на умовах і в порядку визначених цим договором та законодавством, без обмежень повноважень, як представника/захисника у справах про притягнення до відповідальності за ст. 473 Митного кодексу України, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар (виногороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання (а.с. 59-62 том 1).

Також до матеріалів справи долучено: копію заяви ОСОБА_1 до Київської митниці від 06.08.2024 про повернення вилучених предметів з поштового відправлення № RD460776163UA (а.с. 41 том 1); копію постанови Солом`янського районного суду м. Києва від 19.07.2024 у справі № 760/15905/24 (а.с. 112-115 том 1); роздруківку скріншоту з сайту ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 205-206 том 1); роздруківку скріншоту статті ОСОБА_1 (а.с. 207-208 том 1); роздруківку скріншоту з сайту tsn.ua (а.с. 209-211 том 1); роздруківку скріншоту з соціальної мережі Facebook (а.с. 212-215 том 1).

Тож встановивши фактичні обставини у справі, врахувавши правові позиції, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22 січня 2025 року у цивільній справі №335/6977/22, не встановивши неправомірності у діях працівника митниці під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки у справі відсутні підстави для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб відповідача у вигляді відшкодування шкоди.

Відсутність складу адміністративного правопорушення у діях позивача встановлена судом за результатами оцінки всіх доказів у справі, що не доводить очевидної протиправності дій працівника митниці під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення.

Постановою у справі про адміністративне правопорушення не встановлено, що складений протокол про адміністративне правопорушення не відповідав вимогам закону та те, що на момент складення протоколу про адміністративне правопорушення дії працівника митниці були протиправними.

Враховуючи те, що у спірних правовідносинах закриття справи у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення відбулося не через невідповідність протоколу вимогам закону або через інші протиправні дії працівників митниці під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, у позивача не виникло право на відшкодування моральної шкоди, у зв`язку із чим відсутні підстави для задоволення позову.

Вимоги позивача про стягнення 880,31 грн відшкодування витрат на поштове відправлення та 610,06 грн відшкодування витрат на професійну правничу допомогу при захисті від притягнення до адміністративної відповідальності, є похідними від основної вимоги (відшкодування завданої моральної шкоди), з огляду на те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги про відшкодування моральної шкоди, в іншій частині позовних вимог також слід відмовити.

Доводи апеляційної скарги про те, що наявність протиправних дій зі сторони Київської митниці підтверджується постановою Київського апеляційного суду від 23.07.2024 року у справі № 760/11903/24, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки сам по собі факт закриття справи про адміністративне правопорушення за відсутністю складу правопорушення не є достатньою підставою для висновку про протиправність дій працівника митниці та не породжує автоматичного обов`язку держави з відшкодування шкоди.

Стороною позивача не надано суду доказів того, що посадова особа митниці при складенні протоколу про порушення митних правил порушила вимоги Митного кодексу України та не доведено підстав для цивільно-правової відповідальності митниці.

Доводи апеляційної скарги про те, що через дії митниці ОСОБА_1 , зазнав душевних страждань, бо були порушені його соціальні зв`язки з особою, якій він відправляв посилку, була порушена репутація ОСОБА_1 як відомого майстра і колекціонера через публікацію Київської митниці у мережі «Фейсбук», суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки наведені обставини не є підставою для відшкодування моральної шкоди, з огляду на закриття провадження у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення (у справі №760/11903/24), саме по собі становить достатню справедливу сатисфакцію за будь-яку завдану позивачу моральну шкоду, у зв`язку з чим немає необхідності для її стягнення у грошовому еквіваленті.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні, не спростовують.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Ладигіна Сергія Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 16 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено «17» червня 2026 року.

Головуючий суддя Л.П. Сушко

Судді С.Г. Музичко

В.М. Ратнікова