Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №759/219/19 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №759/219/19 Головуючий у суді І інстанції: Бабич Н.Д.

провадження №22-ц/824/16/2026 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Ратнікової В.М., Музичко С.Г.,

секретар судового засідання: Янчук І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 07 липня 2020 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2019 року Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, посилаючись на те, що 09 січня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк», яке змінило назву на ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 052-2008-009, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 109 783 швейцарських франків зі сплатою 10,45 % річних строком до 01 січня 2028 року. З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором 09 січня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 . У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 своїх зобов`язань за кредитним договором станом на 22 листопада 2018 року в нього утворилася заборгованість у розмірі 121 422,47 швейцарських франків, з яких: 63 720,61 швейцарських франків - заборгованість за кредитом, в тому числі прострочена заборгованість за кредитом - 8 265,68 швейцарських франків; відсотки - 54 787,80 швейцарських франків; підвищені відсотки - 2 914,06 швейцарських франків. Враховуючи викладене, ПАТ «Універсал Банк» просило в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки, що належить в рівних частках ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» за початковою ціною 1211900 грн.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 07 липня 2020 року позов задоволено частково. Постановлено в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором, укладеним з ВАТ «Універсал Банк», в сумі 121422,47 швейцарських франків, з яких 63 720,61 швейцарських франків - заборгованість за кредитом, в тому числі прострочена заборгованість за кредитом - 8265,68 швейцарських франків, відсотки - 54787,80 швейцарських франків, підвищені відсотки - 2914,06 швейцарських франків, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме - квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 68,54 кв.м., житловою площею 43,60 кв.м., яка є частковою сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (по 1/2 частині кожного), шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, не нижчою за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Виконання рішення в частині погашення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки відстрочено на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_4 (змінила прізвище з ОСОБА_4 в зв`язку з реєстрацією шлюбу 27.06.2008 року) подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що судом першої інстанції при ухваленні рішення проігноровано вимоги процесуального закону щодо порядку ухвалення судових рішень та їх змісту, оскільки всупереч п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, суд в рішенні зазначав обставини, які він вважав встановленими, однак які є недоведеними належними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Внаслідок цього і висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, що мали місце.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги посилалась на те, що суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуване рішення, не перевірив, чи дотримався позивач процедури звернення стягнення на предмет іпотеки (чи надсилались ним вимоги про задоволення вимог іпотекодержателя та чи отримані дані вимоги іпотекодавцями, тобто відповідачами по справі).

Зазначала, що в матеріалах справи міститься копія вимоги № 0912/8ГО від 20.03.2017 року на ім`я ОСОБА_2 та вимога № 0912/25ГО від 20.03.2017 року на ім`я ОСОБА_3 , що начебто надсилались банком відповідачам. До копій письмових вимог позивач додав копії поштових конвертів (поштове відправлення № 0411403847607 та № 0411403847461) адресованих відповідачам по справі, що на думку позивача є доказами відправлення та отримання вимог відповідачами. Однак, доказів, що в даних конвертах знаходились відповідні вимоги позивач не надав, як і не надав доказів, що дані вимоги були отримані відповідачами по справі.

Вважає, що оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами факт відправлення письмових вимог відповідачам та факт їх отримання відповідачами, він не дотримався процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому суд першої інстанції не мав правових підстав для задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовані також тим, що суд першої інстанції встановлюючи розмір нарахованих банком відсотків за користування кредитом мав чітко встановити момент з якого позивач скористався своїм правом дострокової вимоги всієї суми боргу, передбаченого ст. 1050 ЦК України та кредитним договором, змінивши таким чином строк виконання основного зобов`язання за кредитним договором, оскільки після зміни строку виконання зобов`язання усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів (в тому числі і відсотки за користування коштами), не мали правового значення, оскільки за вимогою банку позичальник був зобов`язаний повернути кредит в повному обсязі негайно й усі наступні щомісячні платежі за графіком після письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості не підлягали виконанню.

Також зазначала, що суд першої інстанції не маючи можливості об`єктично визначити розмір нарахованих відсотків станом на дату зміни строків виконання основного зобов`язання, в силу ст. 39 Закону України «Про іпотеку», не мав права звертати стягнення на предмет іпотеки, оскільки не міг об`єктивно зазначити загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки.

Скаржниця також посилалась на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні заяви її представника про відкладення слухання справи призначеної на 07.07.2020 року, що порушило її процесуальні права та обмежило її у можливості особисто надавати пояснення в судовому засіданні, що потягнуло за собою винесення судом незаконного рішення.

18 березня 2020 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника АТ «Універсал Банк» - адвоката Піхотенко Анни Сергіївни, в якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постановою Київського апеляційного суду від 05 листопада 2020 року, з урахуванням ухвали про виправлення арифметичної помилки від 11 грудня 2020 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 07 липня 2020 року змінено та визначено розмір заборгованості за кредитним договором в сумі 110 024,53 швейцарських франків, з яких: заборгованість за кредитом - 63 720,61 швейцарських франків, відсотки - 43 389,86 швейцарських франків, підвищені відсотки - 2 914,06 швейцарських франків. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 07 липня 2020 року в частині застосування Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого на забезпечення кредитів в іноземній валюті» скасовано. В іншій частині рішення місцевого суду залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Фаловської І.М., Ігнатенка В.М., Карпенко С.О., Мартєва С.Ю., Стрільчука В.А. від 21 липня 2021 року скасовано постанову Київського апеляційного суду від 05 листопада 2020 року, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Висновки Верховного Суду обгрунтовані тим, що встановши, що позичальник ОСОБА_2 порушив свої зобов`язання за кредитним договором, виконання яких забезпечене договором іпотеки, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що ПАТ «Універсал Банк» як іпотекодержатель набуло право звернути стягнення на передане відповідачами в іпотеку майно шляхом його продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження на підставі статті 33 Закону України «Про іпотеку».

Верховний Суд зазначив, що переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд встановив, що на виконання умов кредитного договору та договору іпотеки від 09 січня 2008 року 22 березня 2017 року ПАТ «Універсал Банк» направило рекомендованими листами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вимоги від 20 березня 2017 року. Тобто позивачем були дотримані положення статті 35 Закону України «Про іпотеку». Враховуючи, що в пункті 5.2.5 кредитного договору сторони погодили настання терміну повернення кредиту на 31 календарний день з дати відправлення кредитором позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту, то факт неотримання боржником такого повідомлення (вимоги) не може бути перешкодою для звернення іпотекодержателем до суду за захистом своїх порушених прав.

Верховний Суд обгрунтовував свої висновки також тим, що квартира АДРЕСА_1 не використовується позичальником та майновим поручителем як місце постійного проживання. Враховуючи положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», Верховний Суд прийшов до висновку, що апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Щодо визначення розміру заборгованості за кредитним договором, Верховний Суд наголошував на тому, що у кредитному договорі сторони погодили кінцевий термін повернення кредиту до 01 січня 2028 року.

Встановивши, що строк виконання основного зобов`язання було змінено і право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки припинилося на 61-й день після пред`явлення 22 березня 2017 року банком до позичальника та іпотекодавця вимог про дострокове повернення всієї суми кредиту, апеляційний суд не навів розрахунків, з яких він виходив при визначенні заборгованості за кредитним договором в розмірі 110 024,53 швейцарських франків. Посилаючись на те, що заборгованість за відсотками складає 43 389,86 швейцарських франків, суд апеляційної інстанції не дослідив належним чином наданий банком розрахунок, за яким в період з 01 по 30 квітня 2017 року заборгованість за відсотками складала 43389,78 швейцарських франків, і не встановив дійсний розмір заборгованості на день зміни строку виконання основного зобов`язання. Крім того, погодившись наданим банком розрахунком заборгованості за підвищеними відсотками в розмірі 2914,06 швейцарських франків, апеляційний суд не звернув уваги на те, що ці підвищені відсотки були нараховані банком станом на 22 листопада 2018 року, тобто після закінчення зміненого банком строку кредитування.

Також апеляційний суд не перевірив і не дав належної оцінки доводам заявника щодо наявних суперечностей між умовами пункту 5.2.5 кредитного договору, яким передбачено настання терміну повернення кредиту на 31-й календарний день з дати відправлення кредитором позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту, та надісланими відповідачам вимогами від 20 березня 2017 року, за якими банк визначив термін повернення кредиту таким, що настав достроково, на 61-й день з моменту отримання цих вимог. Встановлення зазначених обставин має важливе значення для правильного вирішення справи, так як після закінчення зміненого банком строку кредитування припиняється право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір та задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором в нього утворилася заборгованість в розмірі 121 422,47 швейцарських франків. Оскільки виконання кредитного договору було забезпечено договором іпотеки, то позивач як іпотекодержатель, в силу статті 33 Закону України «Про іпотеку» та пункту 2.1.1 договору іпотеки, набув право на звернення стягнення на предмет іпотеки. При цьому згідно зі статтею 39 Закону України «Про іпотеку» у разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Квартира, яка є предметом іпотеки, використовується відповідачами як місце постійного проживання, тому на неї розповсюджується мораторій, встановлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Однак такі висновки суду не в повній мірі відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено, що 09 січня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк», яке змінило назву на ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 109783 швейцарських франків зі сплатою 10,45 % річних строком до 01 січня 2028 року.

Відповідно до пункту 5.2.5 кредитного договору сторони погодили, що у випадку прострочення сплати чергового платежу за кредитом та/або процентів за користування кредитом понад 2 місяці, та направлення кредитором на адресу позичальника повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту і не усунення позичальником порушень умов за цим договором протягом 30 календарних днів з дати відправлення кредитором вищевказаного повідомлення (вимоги) позичальнику, вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 31 календарний день з дати відправлення кредитором позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту.

Відповідно до пункту 8.1 кредитного договору сторони погодили, що будь-які повідомлення, які направляються сторонами одна одній в рамках цього договору, повинні бути здійснені в письмовій формі та будуть вважатися поданими належним чином, якщо вони надіслані рекомендованим листом або доставлені особисто на адресу сторін, окрім випадків, що передбачені окремими положеннями цього договору.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 09 січня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .

27 червня 2008 року ОСОБА_3 уклала шлюб із ОСОБА_6 , у зв`язку з чим змінила прізвище на « ОСОБА_3 ».

Відповідно до пункту 2.1.1 договору іпотеки від 09 січня 2008 року іпотекодержатель має право у разі невиконання або неналежного виконання боржником зобов`язань, що обумовлюють основне зобов`язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами.

Відповідно до пункту 4.1 договору іпотеки від 09 січня 2008 року сторони погодили, що звернення стягнення здійснюється іпотекодержателем у випадках та на підставах, передбачених законодавством України, у разі порушення будь-якого основного зобов`язання, що забезпечене іпотекою за цим договором, та/або будь-якого зобов`язання іпотекодавців за цим договором, та/або в інших випадках відповідно до законодавства України.

У разі настання обставин, зазначених в пункті 4.1 цього договору, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцям рекомендованим листом повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. В повідомленні зазначається, який із способів задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачений Законом України «Про іпотеку», застосовується іпотекодержателем для задоволення своїх вимог (пункт 5.2 договору іпотеки від 09 січня 2008 року).

В пункті 6.9 договору іпотеки від 09 січня 2008 року сторони зазначили, що уклавши цей договір, іпотекодавці підтверджують, що погоджуються отримувати від іпотекодержателя (його уповноважених осіб) інформацію про факти невиконання зобов`язань іпотекодавцями за цим договором та/або зобов`язань боржника за основним договором, якими обумовлюють основне зобов`язання, про розмір існуючої заборгованості за цим договором та про строки і умови погашення такої заборгованості, про зміну умов обслуговування клієнтів іпотекодержателя, та його нові послуги тощо шляхом направлення іпотекодавцям відповідних повідомлень засобами зв`язку, зокрема, поштою (в тому числі електронною поштою) за адресою іпотекодавців, вказаною в цьому договорі, та/або на номер мобільного телефона іпотекодавців та/або на автовідповідач телефона тощо.

Відповідно до пункту 2.4.6 договору іпотеки від 09 січня 2008 року іпотекодавці зобов`язані повідомити іпотекодержателя про зміну своєї реєстрації та/або місця постійного проживання, зміну місця працевлаштування, прізвища, імені, по-батькові, та інших обставин, що можуть вплинути на виконання зобов`язань за цим договором, та/або договорами, що обумовлюють основне зобов`язання, протягом трьох робочих днів з дати настання таких змін з наданням відповідних документів (у разі якщо іпотекодавцями є фізичні особи).

22 березня 2017 року ПАТ «Універсал Банк» направило рекомендованими листами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вимоги від 20 березня 2017 року, за змістом яких повідомило, що позичальник не виконує зобов`язання за Кредитним договором і станом на 20 березня 2017 року має заборгованість перед банком в розмірі 76 738,66 швейцарських франків, з яких: 1 907,07 швейцарських франків - прострочена заборгованість за кредитом, 70 079,22 швейцарських франків - строкова заборгованість за кредитом; 4 580,03 швейцарських франків - відсотки/комісія, нараховані за користування кредитними коштами; 172,37 швейцарських франків - підвищені відсотки/пеня/штраф за порушення виконання зобов`язань. Тому банк вимагав усунути порушення умов Кредитного договору, сплатити прострочену заборгованість за кредитом, відсотки, нараховані за користування кредитними коштами, та штрафні санкції за порушення виконання зобов`язань за Кредитним договором. У випадку невиконання вказаних вимог термін повернення кредиту визнається банком таким, що настав достроково на 61 день з моменту отримання цих вимог.

Відповідачі не отримали вищевказані рекомендовані листи з вимогами банку і вони повернулися відправнику без вручення.

ОСОБА_2 не виконував належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором, внаслідок чого в нього утворилася заборгованість, яка згідно з розрахунком ПАТ «Універсал Банк» станом на 22 листопада 2018 року складала 121 422,47 швейцарських франків, з яких: 63 720,61 швейцарських франків - заборгованість за кредитом, в тому числі прострочена заборгованість за кредитом - 8 265,68 швейцарських франків; відсотки - 54 787,80 швейцарських франків; підвищені відсотки - 2 914,06 швейцарських франків.

Переглядаючи позовні вимоги в частині звернення стягнення заборгованостіза на предмет іпотеки, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

07 червня 2014 року набув чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (у редакції, яка була чинною на час укладення договору купівлі-продажу та проведення державної реєстрації), згідно з пунктом 1 якого (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Аналіз зазначених норм Закону дає підстави для висновку, що Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» застосовується при одночасній наявності всіх перерахованих умов.

Поняття «мораторій» у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов`язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України).

Отже, мораторій є відстроченням виконання зобов`язання, а не звільненням від його виконання. Тому встановлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» мораторій не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) в разі невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати його (відчужувати без згоди власника).

Рішення судів про звернення стягнення на предмет іпотеки, ухвалені до та після прийняття Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», залишаються в силі, а їх виконання припиняється до вдосконалення механізму, передбаченого статтею 3 цього Закону.

Крім того, згідно з пунктом 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Отже, вказаний Закон є правовою підставою, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію положень цього Закону на період його чинності.

Рішення ж суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону не підлягає виконанню.

Місце проживання відповідач ОСОБА_2 , який є позичальником за кредитним договором №052-2008-009 від 09.01.2008 року та майновим поручителем за договором іпотеки 09.010.2008 року зареєстроване за іншою адресою, відмінною від адреси предмету іпотеки.

Встановлено, що ОСОБА_2 в апеляційній скарзі від 13 червня 2019 року (а.с.89-90 том 1) та ОСОБА_1 в апеляційних скаргах від 14 лютого 2019 року і від 27 листопада 2019 року на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 11 січня 2019 року про відкриття провадження (а.с. 66-67 129-130 том 1), у справі зазначили, що проживають за адресою: АДРЕСА_2 .

Тому суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що квартира АДРЕСА_1 (яка є предметом іпотеки) не використовується позичальником та майновим поручителем як місце постійного проживання.

Належних та допустимих доказів того, що предмет іпотеки (квартира АДРЕСА_1 ) використовувався відповідачами у спірний період як місце постійного проживання, позивачем не надано; клопотань про витребування відповідних доказів судом - не заявлено, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того встановлено, що квартира АДРЕСА_1 набута ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у власність по 1/2 частині на підставі свідоцтва про право власності, виданого Святошинською районною у місті Києві радою згідно із Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», а відтак не є придбаною за кредитні кошти.

Відтак, підстав для застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» немає.

Таким чином, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 07 липня 2020 року в частині відстрочення виконання рішення на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого на забезпечення кредитів в іноземній валюті» підлягає скасуванню.

Щодо визначення розміру заборгованості за кредитним договором №052-2008-009 від 09.01.2008 року, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Відповідно до статей 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок про те, що згідно з вимогами кредитного договору за наявності прострочення виконання основного зобов`язання в обумовлений сторонами строк кредитор використав право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору, шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку за рахунок переданого в іпотеку майна. Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.

Тобто, у разі пред`явлення кредитором вимоги про дострокове повернення кредиту на підставі частини другої статті 1050 ЦК України він такими діями на власний розсуд змінює умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.

Встановлено, що у кредитному договорі сторони погодили кінцевий термін повернення кредиту до 01 січня 2028 року.

Положенням кредитного договору передбачено, що у випадку настання будь-якої з обставин, вказаних у пункті 5.2.5, та направлення кредитором на адресу позичальника повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту і не усунення позичальником порушень за цим договором протягом 30 календарних днів з дати відправлення кредитором вищевказаного повідомлення (вимоги) позичальнику, вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 31 календарний день з дати відправлення кредитором позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту.

Також, сторони в п. 8.1 кредитного договору досягли згоди, що будь-які повідомлення, які направляються сторонами одна одній в рамках цього договору, повинні бути здійснені в письмовій формі та будуть вважатися поданими належним чином, якщо вони надіслані рекомендованим листом або доставлені особисто на адресу сторін, окрім випадків, що передбачені окремими положеннями цього договору.

Водночас у зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором 22 березня 2017 року ПАТ «Універсал Банк» направило рекомендованими листами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вимоги від 20 березня 2017 року, за змістом яких вимагало дострокового повернення кредиту та сплати процентів за кредитним договором. У випадку невиконання цієї вимоги термін повернення кредиту визнається банком таким, що настав достроково на шістдесят перший день з моменту отримання цієї вимоги. (а.с. 36-39 том 1).

В суді апеляційної інстанції встановлено, що станом на дату укладення кредитного договору (09.01.2008 року) чинною була редакція ч. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»: якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом 30 календарних днів.

Проте, станом на дату направлення вимог відповідачам (22.03.2017 року) чинною була редакція Закону України «Про споживче кредитування» вказаної статті в іншому вигляді а саме: якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів.

Отже, банк вірно зазначив у претензії строк в 60 днів. Відповдіно судом апеляційної інстанції втсановлено, що строк вимоги закінчується 22 травня 2017 року. Саме по цей день банк має право нараховувати відсотки за кредитним договором.

Судом апеляційної інстанціїи не встановлено обставин, що свідчать про виконання боржником вимоги банку від 20 березня 2017 року.

Отже, банк використав право вимоги дострокового повернення всієї суми кредиту, як передбачено пунктом 5.2.5 кредитного договору, шляхом направлення вказаної вимоги.

Відповідно до розрахунку заборгованості наданого позивачем до позовної заяви, загальна сума заборгованості відповідача ОСОБА_2 за кредитними договором №052-2008-009 від 09.01.2008 року станом на 22.11.2018 року (за період з 09.01.2008 року по 22.11.2018 року) становить 121 422,47 швейцарських франків, з яких: заборгованість по кредиту -63 720,61 швейцарських франків, в тому числі прострочена заборгованість по кредиту - 8265,68 швейцарських франків; відсотки - 54787,80 швейцарських франків; підвищені відсотки - 2914,06 швейцарських франків (а.с. 48-50 том 1).

Під час перегляду справи в апеляційному суді для встановлення об`єктивних обставин у справі, щодо достовірного з`ясування розміру заборгованості за кредитними договором №052-2008-009 від 09.01.2008 року, за клопотанням адвоката Мєстєчкіна І.В., в інтересах ОСОБА_1 , ухвалою Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року призначено у справі судово-економічну експертизу (а.с.69-72 том 6).

На вирішення експертизи поставлено питання: Який розмір заборгованості (окремо по тілу кредиту, відсотках та прострочених відсотках за підвищеною ставкою) ОСОБА_2 перед ПАТ «Універсал Банк» по кредитному договору №052-2008/-009 від 09.01.2008 року, станом на 22.03.2017 року?

25 серпня 2022 року матеріали вказаної справи надійшли до Київського апеляційного суду без виконання експертизи, у зв`язку з не проведенням оплати за виконання експертизи (а.с. 103 том 6).

Також, у зв`язку з повторним заявленим клопотанням адвоката Мєстєчкіна І.В., в інтересах ОСОБА_1 , про призначення судово-економічної експертизи, Київський апеляційний суд постановив ухвалу від 04 жовтня 2022 року про задоволення такого клопотання та призначення у справі судово-економічної експертизи (а.с. 149-152 том 6).

На вирішення експертизи поставлено питання: Який розмір заборгованості (окремо по тілу кредиту, відсотках та прострочених відсотках за підвищеною ставкою) ОСОБА_2 перед ПАТ «Універсал Банк» по кредитному договору №052-2008/-009 від 09.01.2008 року, станом на 22.03.2017 року?

Відповідно до висновку експертів КНДІСЕ від 20.03.2026 року № 6294/24-72, зазаначено, що в рамках наданих документів, неможливо документально в повній мірі дослідити та встановити розмір заборгованості (окремо по тілу кредиту, відсотках та прострочених відсотках за підвищеною ставкою) ОСОБА_2 перед ПАТ «Універсал Банк» по кредитному договорму № 052-2008-009 від 09.01.2008 року, станом на 22.03.2017 рку, з урахуванням наданих ПАТ «Універсал Банк» додаткових матеріалів (банківських виписок за кредитним договором № 052-2008-009 від 09.01.2008 року за період з 24.04.2012 року по 02.12.2015 року), з причин наведених в дослідницькій частині висновку (а.с. 66-78 том 7).

Під час перегляду справи, суд апеляційної інстанції враховує правові висновки зроблені Верховним Судом у даній справі у постанові від 27.07.2021 року.

Враховуючи те, що у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором позивач скористався своїм правом на дострокове повернення кредиту та з огляду на те, що позивачем строк виконання основного зобов`язання було змінено, у зв`язку з направленням вимоги від 20.03.2017 року, відповідно до якої право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки припинилось на 61-й день після пред`явлення 22 березня 2017 року банком до позичальника та іпотекодавця, таким чином розмір заборгованості за кредитним договором слід розраховувати за період з 09.01.2008 року по 22.05.2017 року.

Відповідно до наданого в суді апеляційної інстанції розрахунку заборованості, у відповідача ОСОБА_2 наявна заборгованість за кредитним договором №052-2008/-009 від 09.01.2008 року (за період з 09.01.2008 року по 22.05.2017 року) у розмірі 116 814,56 швейцарських франків, з яких 71986,29 швейцарських франків (що включає в себе прострочену заборгованість в розмірі 2494,47 швейцарських франків), відсотки - 44 444,35 швейцарських франків, 383,92 швейцарських франків (а.с. 131-132 том 7).

Слід зазначити, що тіло кредиту складає 71 986,29 швейцарських франків (що включає в себе прострочену заборгованість в розмірі 2494,47 швейцарських франків) з розрахунку:

109 783 швейцарських франків (сума кредиту, що була надана відповідачу) - 37 796,71 швейцарських франків (сума, що була сплачена відповідачем та зарахована на погашення тіла кредиту, та відображена в розрахунку заборгованості в графі «зараховано по кредиту») = 71 986,29 швейцарських франків.

З урахуванням наведеного вище заборгованість за кредитним договором №052-2008/-009 від 09.01.2008 року підлягає стягненню на користь позивача у розмірі 116 814,56 швейцарських франків, з яких 71986,29 швейцарських франків (що включає в себе прострочену заборгованість в розмірі 2494,47 швейцарських франків), відсотки - 44 444,35 швейцарських франків, 383,92 швейцарських франків.

Відтак доводи апеляційної скарги в частині неточностей у розрахунках заборгованості наданих поивачем, які були долучені до позовної заяви, є слушними.

Таким чином, оскаржуване рішення необхідно змінити в частині розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не довів належними та допустимим доказами факт відправлення письмових вимог відповідачам та факт їх отримання відповідачами, суд апеляційної інстанції відхиляє, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надсилав відповідачам вимогу від 20.03.2017 року, що пдітверджується копіями поштовий конвертів (а.с. 37, 39 том 1).

Вимога, направлена відповідачу ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_3 отримана не була відповідачем та повернулась на адресу банку. Проте, направлена вимога відповідачці ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_2 було отримана останньою особисто 24.03.2017 року, що підтверджується її підписом в поштовому зворотньому повідомленні (а.с. 29 том 2).

Також судом апеляційної інстанції були прийняті докази, про які сторони дізнались після повернення матеріалів з експертизи (виписки по рахунку, протоколи та рішення банку щодо безнадійсності боргу.

Представники відповідачів в судовому засіданні апеляційної інстанції просили відмовити у позові, оскільки заборгованість по їх предмету списана та визнана безнадійною.

Представник банку в суді апеляційної інстанції наполягав на задоволенні позову, пояснив, що договору чи рішення про прощення боргу немає, внутрішня документація щодо перенесення боргів на рахунок безнадійних та відновлення, не стосується боржників, оскільки договір кредиту є дійсним, та банк наполягає на зверненні стягнення на предмет іпотеки.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає посилання представників відповідача про відсутність боргу, є не обгрунтованими, та не підтверджені належними доказами.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч.4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу, суд першої інстанції вирішуючи даний спір не вірно визначив розмір заборгованості за кредитним договором №052-2008/-009 від 09.01.2008 року, який підлягає стягненню на користь позивача та підлягає зміні, визначивши розмір заборгованості за кредитним договором № 052-2008-009 від 09.01.2008 року в розмірі 71 986,29 швейцарських франків - заборгованості за кредитом (тіло)(що включає в себе прострочену заборгованість у розмірі 2494,47 швейцарських франків), 44 444,35 швейцарських франків - заборгованості по відсоткам, 383,92 швейцарських франків - підвищені відсотки за період з 09.01.2008 року по 22.05.2017 року. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 07 липня 2020 року скасувати в частині відстрочення виконання рішення на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого на забезпечення кредитів в іноземній валюті». В іншій частині рішення слід залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.374, 376 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 07 липня 2020 року в частині визначення розміру заборгованості змінити та визначити розмір заборгованості за кредитним договором № 052-2008-009 від 09.01.2008 року в розмірі 71 986,29 швейцарських франків - заборгованості за кредитом (тіло)(що включає в себе прострочену заборгованість у розмірі 2494,47 швейцарських франків), 44 444,35 швейцарських франків - заборгованості по відсоткам, 383,92 швейцарських франків - підвищені відсотки за період з 09.01.2008 року по 22.05.2017 року.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 07 липня 2020 року скасувати в частині відстрочення виконання рішення на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого на забезпечення кредитів в іноземній валюті».

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено «29» червня 2026 року.

Головуючий суддя Л.П. Сушко

Судді В.М. Ратнікова

С.Г. Музичко