Постанова від 13 травня 2026 р. у справі №760/19033/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.

№ 22-ц/824/9572/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа №760/19033/25

14 травня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Кирилюк Г.М.

- Рейнарт І.М.

при секретарі - Уляницькій М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника третьої особи ОСОБА_1 адвоката Ващенка Олександра Вікторовича на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 09 березня 2026 року, постановлену під головуванням судді Застрожнікової К.С., у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа: ОСОБА_1 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та перебування на утриманні,-

в с т а н о в и в:

У липні 2025 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа: ОСОБА_1 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та перебування на утриманні, в якому просила суд встановити факт спільного проживання однією сім`єю, як чоловіка і дружини без реєстрації шлюбу, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; встановити факт перебування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утриманні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з лютого 2022 року по січень 2023року.

У березні 2026 року позивачОСОБА_2 подала заяву про забезпечення позову, в якій просила суд вжити заходів забезпечення позову шляхом зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_3 призупинити здійснення виплат одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 до набрання законної сили судовим рішенням у справі посилаючись на те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 09 березня 2026 року заяву представника позивачки ОСОБА_2 адвоката Меюс Яни Сергіївни про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник адвокат Меюс Яна Сергіївна, до Міністерства оборони України, третя особа: ОСОБА_1 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та перебування на утриманні задоволено.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) призупинити здійснення виплат одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) до набрання законної сили судовим рішенням, ухваленим за наслідками судового розгляду вказаної цивільної справи.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду першої інстанції, представник третьої особи ОСОБА_1 адвокат Ващенко Олександр Вікторович подав апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 09 березня 2026 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги.

В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, є безпідставною та необґрунтованою.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суди при вирішення питаннґя про забезпечення позову повинні враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Зазначає, що виплата ОГД ОСОБА_1. (матері загиблого) призначена комісією Міноборони (протокол засідання комісії з розгляду питань, пов?язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги від 29.07.2024 № 20/д).

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (ст. 16-1, 16-3) передбачає виплату рівними частками за відсутності розпорядження, але виплата одній особі не унеможливлює подальший розподіл чи стягнення частки з отримувача.

В оскаржуваній ухвалі судом першої інстанції не наведено жодних обгрунтованих мотивів з яких виходив суд при ухваленні відповідного рішення та з яких зроблено висновок про те, що виплата матері істотно ускладнює виконання рішення, враховуючи те, що предметом позову у цій справі є встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та перебування на утриманні, тобто, немайновий позов.

За доводами апеляційної скарги оскаржувана ухвала суттєво порушує права ОСОБА_1 , яка не є відповідачем, а є третьою особою у справі і яка втрачає доступ до коштів, на які має право незалежно від результату вирішення спору про встановлення факту.

Отже, призупинення виплати ОГД матері загиблого військовослужбовця без достатніх підстав суперечить меті Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

До того ж, вважає, що розгляд клопотання позивача про забезпечення позову без повідомлення третьої особи та її представника грубо порушує принцип змагальності сторін та право на захист та ставить під сумнів неупередженість суду у цій справі.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_2 адвокат Меюс Яна Сергіївна просить апеляційну скаргу третьої особи ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 09 березня 2026 року - без змін.

Зазначає, що заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позивачем вимогами, оскільки у разі встановлення факту утримання та проживання однією сім`єю позивача з померлим ОСОБА_3 , позивач у справі ОСОБА_2 набуває право на виплати, проте може бути обмежно можливість реалізації права на отримання ОГД уразі здійснення повних виплат.

Право ОСОБА_1 на отримання грошових коштів встановлено і не оскаржується, проте, в залежності від встановленого права на виплати позивача залежить коло суб`єктів та розмір часток та можливість реалізації цього права.

Щодо відсутності належного повідомлення учасників справи про розгляд заяви про забезпечення позову сторона позивача зазначає, що суд лише у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник третьої особи ОСОБА_1 адвокат Ващенко Олександр Вікторович підтримав доводи апеляційної скарги та просив скаргу задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_2 адвокат Меюс Яна Сергіївна просила ухвалу суду про забезпечення позову залишити без змін.

Представник відповідача Міністерства оборони Українив судове засідання не з?явився. Про день та час слухання справи відповідач у справі Міністерство оборони України судом апеляційної інстанції повідомлявся у встановленому законом порядку.

Відповідно до вимог статті 128, 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у відсутності представника відповідача Міністерства оборони України.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи, які з`явились в судове засідання, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа: ОСОБА_1 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та перебування на утриманні.

Матеріально-правова вимога позивачки до відповідача щодо якої вона просить ухвалити рішення зводиться до встановлення факту спільного проживання однією сім`єю, як чоловіка і дружини без реєстрації шлюбу, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; встановлення факту перебування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утриманні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з лютого 2022 року по січень 2023року.

Позовні вимоги обгрунтовувала тим, що вона була волонтером Сил територіальної оборони Збройних Сил України, а ОСОБА_3 був там добровольцем, де вони познайомились у кінці лютого 2022 року, почали проживати однією сім`єю та мали намір одружитися. ОСОБА_3 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_3 , проте ОСОБА_3 загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 під час виконання ним обов`язків військової служби. Дані обставини підтверджуються свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_4 , виданим 06 січня 2023 року Амур-Нижньодніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та лікарським свідоцтвом про смерть № 5 від 03 січня 2023 року.

Позивач зазначала, що вонапроживала з ОСОБА_3 за адресою реєстрації та фактичного проживання позивача: АДРЕСА_3 , вони були пов`язані спільним побутом, вели спільне господарство, мали взаємні права й обов`язки щодо утримання житла, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги. Також за час життя ОСОБА_3 була зачата їх спільна з ним дитина.

Вона, як цивільна дружина, має право на отриманням соціальних виплат, пенсій, пільг, субсидій, грошової компенсації (допомоги) після смерті військовослужбовця.

Метою звернення позивача із позовною заявою про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки (подружжя) без реєстрації шлюбу та факту перебування на утриманні надасть заявнику змогу реалізувати соціально-економічні права, зокрема, пов`язані із отриманням соціальних виплат, пенсій, пільг, субсидій, грошової компенсації (допомоги) у зв`язку зі смертю цивільного чоловіка ОСОБА_3 , а також надання статусу члена сім`ї загиблого захисника. Крім того, встановлення вказаного факту необхідне заявнику для вжиття заходів щодо реалізації права на отримання грошової компенсації (допомоги) у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 .

З метою забезпечення позову позивач просила суд зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 призупинити здійснення виплат одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 до набрання законної сили судовим рішенням у справі (а.с. 210-214 том 1).

В обґрунтування доводів заяви посилалась на те, що метою звернення позивача із позовною заявою про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та факту перебування на утриманні, було надання заявниці змоги реалізувати соціально-економічні права, зокрема, пов`язані з отриманням соціальних виплат, пенсій, пільг, субсидій, грошової компенсації (допомоги), у зв`язку із смертю цивільного чоловіка ОСОБА_3 , а також надання статусу члена сім`ї загиблого захисника. Крім того, встановлення вказаного факту необхідне заявниці для вжиття заходів щодо реалізації права на отримання грошової компенсації (допомоги) у зв`язку із смертю ОСОБА_3 , який проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_5 у період з 25.12.2022 року по 02.01.2023 року та загинув ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Після смерті ОСОБА_3 заведено спадкову справу № 7/2023 у Шостій Дніпропетровській державній нотаріальній конторі. 16.03.2023 року позивачка в своїх інтересах та в інтересах спільної із спадкодавцем малолітньої дитини звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Враховуючи, що предметом спору є встановлення факту утримання та проживання однією сім`єю для надання позивачу статусу члена сім`ї, а також інформації з витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України в особі комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов?язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги від 29.07.2024 року за № 20/д щодо необхідності доведення факту утримання ОСОБА_4 для реалізації права на отримання виплат, а також враховуючи те, що на момент розгляду справи ІНФОРМАЦІЯ_4 вже виплаченоодноразову грошову допомогу в розмірі 6 150 000, 00 грн третій особі ОСОБА_1 (матері ОСОБА_3 ) і у разі здійснення виплат у повному обсязі буде ускладнено виконання рішення суду і враховуючи те, що вжиття заходів забезпечення позову за результатами розгляду цієї заяви не є вирішенням спору по суті, є потреба у забезпеченні позову у цій справі.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 09 березня 2026 року заяву представника позивачки ОСОБА_2 адвоката Меюс Яни Сергіївни про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник адвокат Меюс Яна Сергіївна, до Міністерства оборони України, третя особа: ОСОБА_1 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та перебування на утриманні задоволено.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) призупинити здійснення виплат одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) до набрання законної сили судовим рішенням, ухваленим за наслідками судового розгляду вказаної цивільної справи.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що зважаючи на характер спірних правовідносин сторін, суть заявлених позовних вимог та беручи до уваги те, що забезпечення позову є тимчасовим заходом, суд приходить до висновку, що невжиття заходів забезпечення позову у даній справі може утруднити чи зробити неможливим виконання у майбутньому рішення суду, оскільки позивачка, у випадку задоволення заявлених нею позовних вимог, також, як і третя особа у справі ОСОБА_1 , матиме право на отримання одноразової грошової допомоги, яка призначається у разі загибелі військовослужбовця, особам, визначеним у п. 4 ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у рівних частках.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погодитися не може, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Способи забезпечення позову, які передбачені частиною першою статті 150 ЦПК України, залежать від характеру спірних правовідносин, позовних вимог та інших обставин конкретного спору, що зумовлюють необхідність забезпечення виконання судового рішення. Перелік таких способів не є вичерпним.

До видів забезпечення позову законом віднесено, зокрема, накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб (пункт 1 частини першої статті 150 ЦПК України).

Відповідно до статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що: «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначила, що: «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Таким чином, при розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Окрім того, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Колегією суддів апеляційного суду встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що предметом позову у цій справі є вимога ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю, як чоловіка і дружини без реєстрації шлюбу, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; встановлення факту перебування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утриманні на утриманні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з лютого 2022 року по січень 2023 року.

Звернення позивача ізпозов про встановлення факту, що має юридичне значення, необхідне заявнику, у тому числі, для вжиття заходів щодо реалізації права на отримання грошової компенсації (допомоги) відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 під час участі у бойових діях.

Запропонований заявником ОСОБА_2 вид забезпечення позову, який задоволено судом першої інстанції, полягає у зобов`язанні ІНФОРМАЦІЯ_3 призупинити здійснення виплат одноразової грошової допомоги матері ОСОБА_3 - третій особі у справі ОСОБА_1 до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

Доводячи обставини щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, позивачка зазначала, що на момент розгляду справи ІНФОРМАЦІЯ_4 вже виплаченоодноразову грошову допомогу в розмірі 6 150 000, 00 грн третій особі у справі ОСОБА_1 (матері ОСОБА_3 ) і у разі здійснення виплат у повному обсязі буде ускладнено виконання рішення суду у цій справі.

Разом з тим, заявник ОСОБА_2 належним чином не обґрунтувала, у чому полягають об`єктивні ризики невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю, як чоловіка і дружини без реєстрації шлюбу; встановлення факту перебуванняна утриманні, а також наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову про встановлення факту.

При цьому, заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача(заявника), а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, а також врахувати, що забезпеченням позову захищаються законні права (інтереси) позивача у разі, коли відповідач діє недобросовісно.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом, одноразова грошова допомога у зв`язку з загибеллю ОСОБА_3 вже призначена Міністерством оборони України та виплачена в розмірі 6 150 000, 00 грн матері загиблого ОСОБА_1 (третя особа у справі), яка мала право на її отримання, а тому забезпечення позову у цій справі шляхом призупинення здійснення виплат одноразової грошової допомоги матері загиблого військовослужбовця суперечить меті Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

При цьому, можливе настання негативних наслідків про які зазначає позивачка, а саме, у разі здійснення виплат у повному обсязі буде ускладнено виконання рішення суду, не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення позову у цій справі про встановлення факту, оскільки суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.

Врахувавши предмет спору, а також умови застосування заходів забезпечення позову, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про відсутність зв`язку між заявленими позовними вимогами та способом забезпечення позову, про який просить заявник (позивач) ОСОБА_2 .

Вирішуючи заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову, суд першої інстанції не оцінив обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, не дослідив усіх передбачених нормою процесуального права юридичних (доказових) фактів, наявність яких впливає на остаточний результат вирішення питання про забезпечення позову, та дійшов помилкового висновку про задоволення заяви про забезпечення позову, який не ґрунтується на вимог цивільного процесуального законодавства.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги представника третьої особи ОСОБА_1 адвоката Ващенка Олександра Вікторовича та достатніми для скасування оскаржуваної ухвали.

Порушення судом першої інстанції норм процесуального права призвело до неправильного вирішення питання про забезпечення позову, а це, відповідно до статті 376 ЦПК України, є підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову.

Посилання у доводах апеляційної скарги на те, що розгляд клопотання позивача про забезпечення позову без повідомлення третьої особи ОСОБА_1 та її представника грубо порушує принцип змагальності сторін та право на захист не ґрунтується на вимогам закону.

Як передбачено частиною першою статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 153 ЦПК України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Аналіз частин першої, третьої, четвертої статті 153 ЦПК України свідчить про те, що повідомлення учасників справи про розгляд заяви про забезпечення позову є правом, а не обов`язком суду.

Щодо судових витрат

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, розподіл судових витрат здійснюється за наслідками вирішення позовних вимог тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

У справі, що перебувала на розгляді в суді апеляційної інстанції, об`єктом апеляційного оскарження є ухвала суду про забезпечення позову.

Забезпечення позову є інститутом судового захисту та процесуальною дією, що здійснюється в межах основного судового провадження за позовом, а не самостійним окремим провадженням.

Отже, розподіл судових витрат, в тому числі й понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції за апеляційною скаргою представника третьої особи ОСОБА_1 адвоката Ващенка Олександра Вікторовича, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, враховуючи висновки Київського апеляційного суду щодо суті апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 149, 150, 153, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника третьої особи ОСОБА_1 адвоката Ващенка Олександра Вікторовича задовольнити.

Ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 09 березня 2026 рокускасувати та ухвалити нове судове рішення.

Заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник адвокат Меюс Яна Сергіївна, до Міністерства оборони України, третя особа: ОСОБА_1 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та перебування на утриманні, залишити без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: Судді: