Постанова від 13 травня 2026 р. у справі №369/12939/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.

№ 22-ц/824/9366/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 369/12939/25

14 травня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Кирилюк Г.М.

- Рейнарт І.М.

при секретарі - Уляницькій М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою керівника Фастівської окружної прокуратури Київської області - Дмитра Курила на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 лютого 2026 року, постановлену під головуванням судді Пінкевич Н.С., у справі за позовом керівника Фастівської окружної прокуратури, який діє в інтересах Фастівської районної державної адміністрації, до ОСОБА_1 , треті особи:Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», ОСОБА_2 , про витребування земельної ділянки,-

в с т а н о в и в:

У липні 2025 року керівник Фастівської окружної прокуратури, який діє в інтересах Фастівської районної державної адміністрації, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», ОСОБА_2 , про витребування земельної ділянки, в якому просив суд витребувати на користь держави в особі Фастівської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 04054642) з незаконного володіння ОСОБА_1 (РНОКПГІ НОМЕР_1 ) земельну ділянку з кадастровим номером 3222481202:02:002:0020, площею 0,15 га.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 лютого 2026 року позов керівника Фастівської окружної прокуратури, який діє в інтересах Фастівської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 треті особи Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», ОСОБА_2 , про витребування земельної ділянки залишено без розгляду.

Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26.01.2026 року, шляхом зняття арешту з земельної ділянки з кадастровим номером 3222481202:02:002:0020,загальною площею 0, 15 га, що знаходиться за адресою: с. Юрівка, Фастівського району Київської області, яка перебуває у власності ОСОБА_1 .

Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду першої інстанції, керівник Фастівської окружної прокуратури Київської області -Дмитро Курило подав апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 лютого 2026 року, справу № 369/12939/25 за позовною заявою заступника керівника Фастівської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Фастівської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», третя особа яка не заявляє самостійних вимог' на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки від недобросовісного набувача направити для продовження розгляду до Києво-Святошинського районного суду Київської області.

Судові витрати стягнути з відповідача на рахунок Київської обласної прокуратури (код 02909996, банк платника Держказначейська служба України, код банку 820172, p.p. UA028201720343 190001000015641.

В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права (ст. ст.3, 13, 177, 187, 264 Цивільного процесуального кодексу України) та неправильним застосуванням норм матеріального права (ст. ст. 387, 388, 390 Цивільного кодексу України і розділу 1 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача»).

Апеляційна скарга мотивована тим, що постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції вважав, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», який безумовно вимагає від прокурора внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у сумі вартості спірного майна, однак, з указаними твердженнями суду погодитись неможливо.

Зазначає, що механізм компенсації вартості майна, яке незаконно вибуло з володіння держави чи територіальної громади, застосовується виключно у разі, якщо відповідачем за позовом прокурора є добросовісний набувач.

У позовній заяві, письмових поясненнях, запереченнях та заяві про усунення недоліків заступником керівника Фастівської окружної прокуратури наведено низку доводів щодо недобросовісності відповідача, проте, суд першої інстанції, залишаючи позов без розгляду, не надав їм оцінки.

Вирішення питання щодо добросовісності/недобросовісності відповідача у спірних правовідносинах має здійснюватися судом на стадії ухвалення рішення і він не вправі відхиляти ці твердження позивача ще на стадії розгляду справи і залишати позов без розгляду.

Питання про добросовіспість/недобросовісності набувача судом може бути вирішене лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення (постанова Верховного Суду від 14.01.2026 у справі № 354/160/25).

Прокурор вважає що, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції помилково не врахував, що положення ст. 390 ЦК Українив частині умов та порядку компенсації добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна не застосовуються до спірних правовідносин, адже прокурор стверджує про недобросовісність відповідача.

Отже, при постановлені оскаржуваної ухвали суд першої інстанції застосував положення ч. 4 ст. 177 ЦПК України, які не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.

Скасування заходів забезпечення позову було здійснено судом першої інстанції виключно па підставі ч. 9 ст. 158 ЦПК України у зв`язку із залишенням позову без розгляду, скасування основної ухвали про залишення позову без розгляду має наслідком відновлення дії заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою від 26.01.2026 року.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Миколюк Микола Дмитрович просить апеляційну скаргукерівника Фастівської окружної прокуратури Київської області -Дмитра Курила залишити без задоволення, а ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 лютого 2026 року - без змін.

Зазначає, що на час звернення прокурора з вказаним позовом до суду вже набрав чинності і діяв Закон України № 4292-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» і позивач зобов`язаний був дотримуватися його положень при зверненні до суду, а тому суд першої інстанції на стадії підготовчого засідання застосував відповідні положення статей 177, 185 ЦПК України, які були чинні на час звернення прокурора з позовом у даній справі.

Таким чином, ухвала суду першої інстанції відповідає встановленим фактичним обставинам, прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для її скасування відсутні.

У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник позивача - прокурор Шелест Марина Борисівна підтримала доводи апеляційної скарги та просила скаргу задовольнити.

Представнк відповідача ОСОБА_1 адвокат Миколюк Микола Дмитрович просив апеляційну скаргу керівника Фастівської окружної прокуратури Київської області - Дмитра Курила залишити без задоволення, а ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 лютого 2026 року- залишити без змін.

Треті особи: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», ОСОБА_2 в судове засідання не з?явились. Про день та час слухання справи судом апеляційної інстанції повідомлись у встановленому законом порядку.

Відповідно до вимог статті 128, 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у відсутності третіх осіб: Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», ОСОБА_2 .

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи, які з`явились в судове засідання, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що керівник Фастівської окружної прокуратури, який діє в інтересах Фастівської районної державної адміністрації, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи:Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», ОСОБА_2 , в якому просив суд витребувати на користь держави в особі Фастівської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 04054642) з незаконного володіння ОСОБА_1 (РНОКПГІ НОМЕР_1 ) земельну ділянку з кадастровим номером 3222481202:02:002:0020, площею 0,15 га.

Позовні вимоги обгрунтовував тим, що рішенням Гатненської сільської ради Фастівського району № 12/200 від 26.08.2021 року затверджено проект землеустрою щодо відведення і передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_2 , що розташована в с. Юрівка Києво-Святошинського (нині Фастівського) району Київської області, з кадастровим номером 3222481202:02:002:0020, площею 0,15 га для ведення особистого селянського господарства.

На підставі вищевказаного рішення ОСОБА_2 зареєстрував право власності на вищевказану земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухому майно. Номер запису про право власності: 44221853.

У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03.10.2024року, зареєстрованого в Реєстрі за № 2358, ОСОБА_2 продав належну йому земельну ділянку ОСОБА_1 . Номер відомостей про речове право: 56950552.

Водночас встановлено, що відведення спірної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства здійснено за рахунок земель лісогосподарського призначення, у зв`язку з чим її відведення у приватну власність здійснено з порушенням вимог земельного та лісового законодавства.

Щодо недобросовісності ОСОБА_1 при набуті у приватну власність спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення прокурор зазначав, що спірна земельна ділянка вільна від забудови, переважно вкрита лісом та знаходиться у кварталі 54 Васильківського лісництва філії «Київське лісове господарство» ДП «Ліси України».

Відповідно до таксаційного опису у виділі 23 кварталу 54 знаходяться лісові культури - тополя чорна віком 60 років, висотою 25 м, діаметром 44 см. У виділі 25 кварталу 54 знаходяться лісові культури - сосна звичайна віком 66 років, висотою 22 м, діаметром 28 см.

Тобто, відповідач у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих характерних для земель лісогосподарського призначення (наявність багаторічної лісової рослинності), ознак вказаної земельної ділянки знав або, проявивши розумну обачність, ознайомившись зі змістом земельного, лісового законодавства і, за необхідності, отримавши правову допомогу перед набуттям прав на цю ділянку, повинен був знати про те, що вона не може використовуватися як земля для ведення особистого селянського господарства або присадибна ділянка.

Отже, спрямовані дії ОСОБА_1 на набуття права власності на спірну земельну ділянку, яка накладається на землі державної власності лісогосподарського призначення (які вкриті лісовою рослинністю), не можна вважати добросовісними й такими, що відповідають фундаментальним засадам, на яких ґрунтуються цивільні правовідносини.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 липня 2025 року відкрито проваження у справі за позовом керівника Фастівської окружної прокуратури, який діє в інтересах Фастівської районної державної адміністрації, до ОСОБА_1 , треті особи Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», ОСОБА_2 , про витребування земельної ділянки. Призначено підготовче провадження (а.с. 73).

07 вересня 2025 року представнк відповідача ОСОБА_1 адвокат Миколюк Микола Дмитрович через підсистему «Електронний суд» подав до суду клопотання про залишення позовної заяви керівника Фастівської окружної прокуратури, який діє в інтересах Фастівської районної державної адміністрації, про витребування земельної ділянки без руху та надати позивачу строк для подання до суду експертної оцінки земельної ділянки та доказів, що підтверджують внесення на депозитинй рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості оцінки предмету позову, здійсненої у порядку, визначеному законом, станом на дату подання позовної заяви та сплати судового збору в порядку, визначеному законом, беручи до уваги вимоги п. 2 ч. 4 ст. 177 ЦПК України, п. 3 ч. 2 ст. 185 ЦПК України, Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» №4292-IX від 12.03.2025 року (а.с. 113-120).

У судовому засіданні 20 листопада 2025 року представник позивача Лебедєва Р.Р. просила суд відмовити у задоволенні клопотання.

У додаткових поясненнях та письмових запереченнях Фастівська окружна прокуратура звернула увагу суду на те, що позицію щодо недобросовісності ОСОБА_1 при набутті у приватну власність спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення зазначено в позовній заяві, а тому суд повинен виходити з позовних вимог прокурора, а саме, що в позові ставиться питання про витребування земельних ділянок у відповідача, як недобросовісного набувача. У випадку, якщо позивач обґрунтовує позов про витребування нерухомого майна недобросовісністю набувача, положення ч. 5 ст. 390 ЦК України не застосовуються.

До того ж, на виконання вимог частини 4 ст. 177 ЦПК України прокуратура у позовній заяві повідомила суд про відсутність підстав для надання документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, оскільки вказана позовна заява не стосується витребування нерухомого майна від добросовісного набувача, а даний позов пред`явлено у порядку ст. 387 Цивільного кодексу України про витребування від недобросовісного відповідача спірних земельних ділянок».

З урахуванням вищевикладеного, вважав клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Миколюка М.Д. про залишення позовної заяви без руху необґрунтованим та таким, що суперечить вимогам ст. 177 ЦПК України (а.с. 125-133, 170-180).

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 січня 2026 року задоволено клопотання представника відповідача адвоката Миколюка М.Д. про залишення позовної заяви без руху. Позовну заяву керівника Фастівської окружної прокуратури, який діє в інтересах Фастівської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 треті особи Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки - залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви у п`ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Суд запропонував внести на депозитний рахунок суду відповідну грошову суму в розмірі оцінки (експертно-грошова оцінка земельних ділянок), здійсненої в порядку, визначеному законом «Про оцінку земель», і додати до позову вказані документи.

30 січня 2026 року Фастівською окружною прокуратурою подана заява про усунення недоліків, в якій позивач просив суд продовжити розгляд цивільної справа № 369/12939/25 за позовом керівника Фастівської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Фастівської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, ОСОБА_2 , про витребування земельної ділянки від недобросовісного набувача, посилаючись на те, що обов`язок попереднього внесення вартості майна на депозитний рахунок суду передбачений у нормі матеріального права- ч. 5 ст. 390 ЦК України і поширюється на випадки подання позову про витребування майна у добросовісного набувача. При цьому у випадку подання та розгляду судом позову про витребування майна у недобросовісного набувача вимоги ч. 5 ст. 390 ЦК України не підлягають застосуванню.

Отже, увипадку, якщо позивач обґрунтовує позов про витребування нерухомого майна недобросовісністю набувача, то положення ч. 5 ст. 390 ЦК України не застосовуються.Питання про добросовісність/недобросовіспість набувача судом може бути вирішене лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення. У випадку встановлення недобросовісності набувача суд задовольняє позов без застосування ч. 5 ст. 390 ЦК України. Натомість у разі встановлення, що набувач добросовісний, суд відмовляє у задоволенні позову на підставі частини п`ятої ст. 390 ЦК України, якщо позивачем попередньо не внесено вартість майна на депозитний рахунок суду.

Вирішуючи питання про залишення позовної заяви без руху, суд повинен був виходити з позовних вимог прокурора, а саме, що в позові ставиться питання про витребування земельної ділянки у відповідача, як недобросовісного набувача (а.с. 185-195).

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 лютого 2026 року позов керівника Фастівської окружної прокуратури, який діє в інтересах Фастівської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 треті особи Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», ОСОБА_2 , про витребування земельної ділянки, залишено без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що станом на 26 лютого 2026 року недоліки, які вказані в ухвалі суду про залишення заяви без руху, не були виконані, що є наслідком залишення позовної заяви без розгляду на підставі частини тринадцятої статті 187 ЦПК України.

Перевіряючи додержання судом першої інстанції вимог процесуального законодавства при вирішенні питання про залишення без розгляду позовної заяви позивача, колегія суддів виходить з такого.

Позовна заява подається до суду в письмовій формі і за змістом повинна відповідати вимогам статті 175 ЦПК України.

Позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини - пункт 5 частини 3 статті 175 ЦПК України.

До позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви - частина 4 статті 177 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання позову до суду).

За змістом частин одинадцятої-тринадцятої статті 187 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Залишаючи позов керівника Фастівської окружної прокуратури, який діє в інтересах Фастівської районної державної адміністрації, про витребування земельної ділянки без розгляду, суд першої інстанці керувався тим, що 09 квітня 2025 року набрав чинності Закон № 4292-ІХ, яким, зокрема, доповнено:

- статтю 390 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України частиною п`ятою такого змісту: «5. Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.

Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.

Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об`єктів приватизації, визначених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви»;

- статтю 391 ЦК України доповнено частиною другою такого змісту: «Якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб`єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу»;

Законом України №4292-IX також було внесено зміни до статті 177, 185 та 265 ЦПК України, а саме доповнено:

- частину четверту статті 177 ЦПК України абзацом другим такого змісту: «У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви»;

- у статті 185 ЦПК України частину другу абзацом третім такого змісту: «Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок позивача внести відповідну грошову суму»;

- перше речення частини третьої статті 185 ЦПК України викладено в такій редакції: «3. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, внесе у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошову суму у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду»;

- статтю 265 ЦПК України доповнено частиною чотирнадцятою такого змісту: «14. У разі відмови у задоволенні позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду суд вирішує питання про повернення позивачу внесених ним на депозитний рахунок суду грошових коштів як компенсації вартості майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, а у разі задоволення позову - про перерахування грошових коштів на користь добросовісного набувача».

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції з посиланням на наведені вище норми права виснував, що держава регламентувала порядок звернення органів державної влади, органів місцевого самоврядування та прокурорів до суду з позовами, направленими на вилучення майна з приватної власності інших осіб, шляхом визначення спеціального порядку звернення, що включає забезпечення прав відповідача через внесення депозиту у розмірі вартості майна, який буде спрямований на відшкодування вартості майна в разі задоволення позову.

Отже, внесення прокурором вартості спірного майна на депозитний рахунок суду є обов`язковою умовою для подальшого розгляду справи про витребування майна.

З підстав невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд першої інстанції постановив ухвалу від 26 січня 2026 року, із зазначенням у цій ухвалі про обов`язок прокурора внести відповідну грошову суму.

Однак, суд першої інстанції не врахував, що обов`язок попереднього внесення вартості майна на депозитний рахунок суду встановлений у нормах матеріального права, зокрема, у частині п`ятій статті 390 ЦК України. Положення частини п`ятої статті 390 ЦК України поширюється на випадки подання позову про витребування майна у добросовісного набувача. У випадку подання та розгляду судом позову про витребування майна у недобросовісного набувача вимоги частини п`ятої статті 390 ЦК України не підлягають застосуванню.

Під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 28 січня 2026 року в cправі № 922/2555/21 сформулював висновок про те, що положення частини п`ятої статті 390 ЦК України поширюється на випадки подання позову про витребування майна у добросовісного набувача. У випадку подання та розгляду судом позову про витребування майна у недобросовісного набувача приписи частини п`ятої статті 390 ЦК України не підлягають застосуванню. У випадку встановлення недобросовісності набувача суд задовольняє позов на підставі статті 387 ЦК України без застосування приписів частини п`ятої статті 390 ЦК України, яка визначає порядок компенсації вартості майна добросовісному набувачеві (коли земельна ділянка належала державі (чи територіальній громаді), а останній набувач є добросовісним). Натомість у разі недоведення позивачем недобросовісності набувача і встановлення, що набувач є добросовісним, суд відмовляє у задоволенні позову, зокрема на підставі частини п`ятої статті 390 ЦК України, якщо позивачем попередньо не внесено вартість майна на депозитний рахунок суду.

За висновками Касаційного господарського суду, за умов, що прокурор заявляє вимоги про витребування майна до фізичної особи як недобросовісного набувача, внесення вартості спірного майна на депозитний рахунок суду (частина шоста статті 164, частина другастатті 174, частина тринадцята статті 238 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України) не є обов`язковим для подальшого розгляду справи.

Подібні висновки містять постанови Верховного Суду від 01 грудня 2025 року в справі № 354/419/25, від 10 грудня 2025 року в справі № 354/417/25, що свідчить про сформовану й сталу практику застосування норм права у спірних правовідносинах.

У цій справі прокурор заперечував проти залишення позовної заяви без руху з підстав невнесення ним як позивачем суми компенсації на депозитний рахунок суду та зазначав, що відповідач, на думку прокурора, не є добросовісним набувачем земельної ділянки, а, отже, наведені зміни до законодавства не підлягають застосуванню. У заяві про усунення недоліків позовної заяви прокурор указав, що спірна земельна ділянка є частиною лісового масиву земель, які перебувають під особливою охороною держави, а дії відповідача свідчать про його недобросовісність при набутті її у приватну власність.

Оскільки прокурор у даній справі посилався на недобросовісність набувача, то положення частини п`ятої статті 390 ЦК України до спірних відносин не застосовуються, а тому суд першої інстанції зробив передчасний висновок про залишення позову без розгляду.

За викладених обставин висновок суду першої інстанції про залишення без розгляду позову керівника Фастівської окружної прокуратури, який діє в інтересах Фастівської районної державної адміністрації, до ОСОБА_1 , треті особи Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», ОСОБА_2 , про витребування земельної ділянки не ґрунтується на вимогах цивільного процесуального законодавства, що призвело до постановлення помилкової ухвали.

Відповідно до статті 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду досуду першої інстанції є, зокрема: порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи наведене, колегія суддівапеляційного суду вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги керівника Фастівської окружної прокуратури Київської області -Дмитра Курилата достатніми для скасування оскаржуваної ухвали, яка перешкоджає провадженню у справі, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, розподіл судових витрат здійснюється за наслідками вирішення позовних вимог тим судом, який ухвалює остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Отже, розподіл судових витрат, в тому числі й понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції за апеляційною скаргою керівника Фастівської окружної прокуратури Київської області - Дмитра Курилана ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 лютого 2026 року, здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, враховуючи висновки Київського апеляційного суду щодо суті апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 175, 177, 187, 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу керівника Фастівської окружної прокуратури Київської області - Дмитра Курила задовольнити.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 лютого 2026 року скасувати.

Цивільну справу за позовом керівника Фастівської окружної прокуратури, який діє в інтересах Фастівської районної державної адміністрації, до ОСОБА_1 , треті особи Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», ОСОБА_2 , про витребування земельної ділянки направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: Судді: