Постанова від 28 червня 2026 р. у справі №300/9084/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/9084/25 пров. № А/857/10808/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій,

суддя у І інстанції Матуляк Я.П.

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Івано-Франківськ,

дата складення повного тексту рішення 20 січня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі – ГУ ПФУ) про визнання протиправною бездіяльності щодо непроведення індексації пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії позивача, за 2016-2017 роки в розмірі 5377,90 грн, на коефіцієнти у розмірі 1,17, у розмірі 1,11, у розмірі 1,11, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197, у розмірі 1,0796, у розмірі 1,115, починаючи з 16.06.2025; зобов`язання здійснити перерахунок пенсії у відповідності до частини другої статті 42 Закону України № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2016-2017 роки в розмірі 5377,90 грн, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,17 з 01.03.2019 відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2020 № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,11 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251 «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,11 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.01.2026 у справі №300/9084/25, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, вказаний позов було задоволено.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що з метою забезпечення у 2020 - 2025 роках проведення індексації пенсій для підвищення рівня матеріального забезпечення найбільш вразливих верств населення з числа пенсіонерів Кабінет Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України визначив такі розміри коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії: у 2020 році - 1,11 згідно з Постановою №251; у 2021 році - 1,11 згідно з Постановою №127; у 2022 році - 1,14 згідно з Постановою №118; у 2023 році - 1,197 згідно із Постановою №168; у 2024 році - 1,0796 згідно з Постановою №185; у 2025 році - 1,115 згідно із Постановою №209.

Отже індексація пенсій у 2020-2025 роках повинна проводитись відповідно до Постанови №251, Постанови №127, Постанови №118, Постанови №168, Постанови №185, Постанови №209, Порядку №124 та з урахуванням приписів частини другої статті 42 Закону №1058-IV шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,17; 1,11; 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796; 1,115 відповідно.

Таким чином, суд дійшов висновку про підставність позовних вимог та їх задовольнив.

У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено відповідачем, який у своїй скарзі просив скасувати його та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог. На обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Скаржник зазначає, що обрахунок розміру пенсії, обчислений із середньої заробітної плати здійснюється наступним чином; 3764,40*1,17*1,11*1,11*1,14*1,197*1,0796 = 7994,47 грн (де 3764,40 - показник середньої заробітної плати за три календарні роки (2014-2016); 1,17, 1,11, 1,11, 1,14 та 1,197 - коефіцієнти збільшення за попередні роки відповідно до Постанов №124 від 20.02.2019, № 251 від 01.04.2020, № 127 від 22.02.2021, №118 від 16.02.2022, №168 від 24.02.2023; 1,0796 - коефіцієнт збільшення відповідно до Постанови № 185 від 23.02.2024.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи із такого.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ та з 26.07.2018 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058-IV). З розрахунку пенсії видно, що така при призначенні обчислена з урахуванням показника заробітної плати по Україні за 2016-2017 роки у розмірі 5377,90 грн.

На звернення позивача відповідач листом роз`яснив, що з 01.03.2019 проведено перерахунок пенсії та збільшено показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2014-2016 роки (3764,40 грн) на коефіцієнт 1,17, з 01.05.2020 - на коефіцієнт 1,11 (3764,40 грн х 1,17 х 1,11), а надалі із послідовним застосуванням установлених постановами Кабінету Міністрів України коефіцієнтів: з 01.03.2021 - 1,11 (4888,83 грн х 1,11), з 01.03.2022 - 1,14 (5426,60 грн х 1,14), з 01.03.2023 - 1,197 (6186,32 грн х 1,197), з 01.03.2024 - 1,0796 (7405,03 грн х 1,0796), з 01.03.2025 - 1,115 (7994,47 грн х 1,115).

Вважаючи такі дії пенсійного органу протиправними, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом, що розглядається.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Спірним у цій справі є правомірність незастосування коефіцієнтів збільшення (з 01 березня 2020 року на 1,11; з 01 березня 2021 року на 1,11; з 01 березня 2022 року на 1,14; з 01 березня 2023 року на 1,197; з 01 березня 2024 року на 1,0796 та з 01 березня 2025 року на 1,115) середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року призначення пенсії за віком 2016, 2017, 2018 у зв`язку з проведенням індексації пенсії.

Подібні правовідносини були предметом розгляду у Верховному Суді. Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 16.04.2025 у справі № 200/5836/24 виснував наступне:

"при проведенні перерахунку пенсій, призначених у 2020 - 2023 роках згідно з Законом №1058-IV, у зв`язку з щорічною індексацією, збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, як це передбачено частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV. Застосуванню також підлягають відповідні постанови Кабінету Міністрів України «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» від 22 лютого 2021 року №127, «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» від 16 лютого 2022 року №118, «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24 лютого 2023 року №168.

Порядок №124 підлягає застосуванню виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону № 1058-IV.

З огляду на визначення загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами судова палата доходить висновку, що застосування при проведенні індексації пенсій, починаючи з 2020 року, відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV положень пункту 5 Порядку №124, є протиправним.

З врахуванням вищевикладеного, абзац перший в сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку №124 повинні застосовуватися лише у відповідності з частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV, тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення вказаної пенсії.

За таких обставин, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав не знайшла підстав для відступлення від правового висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 13 січня 2025 року у справі № 160/28752/23 та інших постановах, де він застосований.

Тому, застосовуючи наведені вище норми права, з урахуванням зазначених вище висновків Верховного Суду, судова палата констатує, що Управління, здійснюючи перерахунок пенсії позивачу на підставі частини другої статті 42 Закону №1058-IV, встановивши йому щомісячну доплату до пенсії в розмірі 135 грн, 100 грн, 100 грн відповідно у 2022 - 2024 роках, замість застосування коефіцієнтів збільшення 1,14, 1,197, 1,0796 відповідно до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії позивача, діяв не у відповідності до вимог чинного законодавства.»

Застосовуючи цей висновок в контексті обставин цієї справи, апеляційний суд зазначає, що з метою забезпечення у 2020 - 2025 роках проведення індексації пенсії для підвищення рівня матеріального забезпечення найбільш вразливих верств населення з числа пенсіонерів Кабінет Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України визначив такі розміри коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, зокрема: у 2020 році – 1,11 згідно із постановою Кабінету Міністрів України №251, у 2021 році із постановою Кабінету Міністрів України №127 – 1,11, у 2022 році - 1,14 згідно із постановою Кабінету Міністрів України №118, у 2023 році - 1,197 згідно із постановою Кабінету Міністрів України №168, у 2024 році - 1,0796 згідно із постановою Кабінету Міністрів України №185, у 2025 році - 1,115 згідно із постановою Кабінету Міністрів України №209.

Таким чином, індексація пенсій у 2020-2025 роках повинна відбуватися відповідно до вказаних постанов Кабінету Міністрів України, Порядку №124 та з урахуванням приписів частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,11; 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796; 1,115 відповідно.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року у справі № 300/9084/25 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич

судді Л. Я. Гудим

В. Я. Качмар