Постанова від 24 червня 2026 р. у справі №460/3682/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 рокуСправа №460/3682/26 пров. №А/857/23768/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача – Качмара В.Я.,

суддів – Мандзія О.П., Онишкевича Т.В.,

при секретарі судового засідання – Гладкій С.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Дубенського відділу Державної виконавчої служби у Дубенському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинення певних дій, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року (суддя Друзенко Н.В., м. Рівне, повний текст складено 19 березня 2026 року), -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Дубенського відділу Державної виконавчої служби у Дубенському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління міністерства юстиції (далі Відділ), в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 26.01.2026 у виконавчому провадженні № 79547761, прийняту державним виконавцем Відділу Мацюк В.І. (далі Постанова).

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 5 березня 2026 року залучено до справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача – ОСОБА_2 .

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржила позивачка, яка із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В доводах апеляційної скарги вказує, що позивачка фінансово неспроможна сплатити, оскільки дохід, що вона отримує являється лише пенсія, яка становить 3934,40 грн. і штраф у розмірі 1700 грн їй не підсильний, оскільки становить половину усього її місячного доходу. Судом першої інстанції не взято до уваги, що у позивачки не виникло обов`язку по виконанню судового рішення, через те, що вона не проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає судове рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, розгляд справи просить проводити без участі представника Відділу.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана Постанова з урахуванням постанови про виправлення помилки у процесуальному документі від 18.03.2026 про накладення на боржника ОСОБА_1 штрафу в розмірі 1700,00 грн за невиконання рішення немайнового характеру без поважних причин в повній мірі відповідає нормам Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 24 квітня 2025 року у справі № 559/3407/23 (далі Рішення суду), задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном. Зобов`язано ОСОБА_3 та ОСОБА_1 усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_2 права володіння та користування житловим будинком з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , розташованим на земельній ділянці кадастровий номер 5610300000:01:003:0973, шляхом знесення (демонтажу) за їх (відповідачів) кошти: паркану, розташованого на межі земельної ділянки кадастровий номер 5610300000:01:003:2163 за адресою: АДРЕСА_1 , обмеженої сервітутом, та суміжної земельної ділянки кадастровий номер 5610300000:01:003:0973, а також стіни сараю, - всього протяжністю 10,07 метрів; навісної конструкції (альтанки), збудованої на земельній ділянці кадастровий номер 5610300000:01:003:2163 за адресою: АДРЕСА_1 на частині ділянки, обмеженій земельним сервітутом площею 0,0144 га, що зареєстрований 07.11.2007. Зобов`язано ОСОБА_3 усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_2 права володіння та користування житловим будинком з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , розташованим на земельній ділянці кадастровий номер 5610300000:01:003:0973, та через земельну ділянку кадастровий номер 5610300000:01:003:2163 (обмежену в користуванні сервітутом площею 0,0144 га, що зареєстрований 07.11.2007 на право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху) забезпечити безперешкодний проїзд ОСОБА_2 до належного їй домоволодіння шляхом надання протягом трьох днів з моменту вступу рішення в законну силу відповідних засобів (код до замка, дублікат ключів до вхідних воріт, хвіртки). В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного суду в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 23 вересня 2025 року у справі №559/3407/23, апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а Рішення суду - без змін.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 грудня 2025 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на Рішення суду та постанову Рівненського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року.

16.10.2025 на виконання Рішення суду зобов`язального характеру Дубенським міськрайонним судом Рівненської області видано виконавчі листи, зокрема і виконавчий лист, яким зобов`язано ОСОБА_3 та ОСОБА_1 усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_2 права володіння та користування житловим будинком з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , розташованим на земельній ділянці кадастровий номер 5610300000:01:003:0973, шляхом знесення (демонтажу) за їх (відповідачів) кошти: паркану, розташованого на межі земельної ділянки кадастровий номер 5610300000:01:003:2163 за адресою: АДРЕСА_1 , обмеженої сервітутом, та суміжної земельної ділянки кадастровий номер 5610300000:01:003:0973, а також стіни сараю, - всього протяжністю 10,07 метрів; навісної конструкції (альтанки), збудованої на земельній ділянці кадастровий номер 5610300000:01:003:2163 за адресою: АДРЕСА_1 на частині ділянки, обмеженій земельним сервітутом площею 0,0144 га, що зареєстрований 07.11.2007, в якому божником зазначено: ОСОБА_1 , мешканку АДРЕСА_3 (далі - Виконавчий лист).

10.11.2025, на підставі вказаного Виконавчого листа, головним державним виконавцем Відділу Мацюк В.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №79547761, яку було направлено боржнику до виконання.

В судовому чи іншому порядку вказана постанова не оскаржувалась.

30.12.2025 головним державним виконавцем Мацюк В.І. здійснено виїзд за адресою, вказаною у виконавчому документі, за результатами якого складено акт, де зафіксовано, що рішення суду не виконано. Акт підписано стягувачем Казмірук А.В.

26.01.2026 головним державним виконавцем винесено оскаржувану Постанову, якою накладено на боржника штраф на користь держави у розмірі 5100 грн за невиконання Рішення суду без поважних причин.

Постанова про накладення штрафу від 26.01.2026 направлена боржнику до виконання рекомендованим поштовим відправленням і отримана позивачем 04.02.2026.

Цією ж постановою зобов`язано божника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду.

Вважаючи Постанову протиправною, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України cудове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до статті 18 Цивільного процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Статтею 1 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі статтею 3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону № 1404-VIII у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.

Частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частини першої статті 13 Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

За правилами частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною п`ятою статті 26 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Відповідно до частини шостої цієї статті, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною 6 статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Статтею 75 Закону № 1404-VIII встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що накладення штрафу за невиконання судового рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Верховний Суд у постанові від 15 травня 2020 року у справі № 812/1813/18 зазначив, що умовою для накладення на боржника у виконавчому провадженні штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Отже, невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404-VIII. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Як слідує з матеріалів справи, Рішенням суду, яке набрало законної сили, зобов`язано, зокрема, ОСОБА_1 усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_2 права користування нерухомим майном шляхом знесення (демонтажу) визначених у рішенні споруд. На виконання зазначеного Рішення суду видано Виконавчий лист, в якому боржником визначено ОСОБА_1 . При цьому у Виконавчому листі місцем проживання боржника зазначено адресу: АДРЕСА_3 .

Отже, обов`язок позивачки виконати судове рішення виник у зв`язку з набранням ним законної сили та видачею Виконавчого листа. Водночас, факт непроживання за адресою: АДРЕСА_1 не звільняє боржника від виконання Рішення суду, яке набрало законної сили, та не є поважною причиною його невиконання в розумінні статті 63 Закону № 1404-VIII.

Постановою державного виконавця від 10 листопада 2025 року відкрито виконавче провадження № 79547761, встановлено строк для добровільного виконання Рішення суду – 10 робочих днів. Вказана постанова одержана боржником 25.11.2025.

30 грудня 2025 року державним виконавцем під час перевірки виконання Рішення суду встановлено факт його невиконання, про що складено відповідний акт.

При цьому позивачкою не надано доказів виконання Рішення суду чи існування об`єктивних поважних причин, які унеможливлювали або істотно ускладнювали виконання Рішення суду у встановлений державним виконавцем строк.

Покликання апелянта на значний розмір штрафу у сумі 1700 грн не спростовують встановленого державним виконавцем факту невиконання Рішення суду без поважних причин, оскільки наведені обставини не перебувають у причинному зв`язку з виконанням покладеного судовим рішенням обов`язку щодо демонтажу визначених об`єктів.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що державний виконавець, діючи відповідно до вимог статей 63 та 75 Закону № 1404-VIII, мав достатні фактичні та правові підстави для винесення спірної Постанови про накладення штрафу за невиконання Рішення суду, у зв`язку з чим підстави для її скасування відсутні.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Суд першої інстанції в повній мірі встановив фактичні обставини справи, надав об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених як позивачем так і відповідачем, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в апеляційній скарзі щодо цього не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар

судді О. П. Мандзій

Т. В. Онишкевич

Повне судове рішення складено 29.06.2026.