Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №300/235/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/235/25 пров. № А/857/47141/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Затолочного В.С., Судової-Хомюк Н.М.,

за участю секретаря судового засідання: Вербінець Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року, ухвалене суддею Остап`юк С.В. о 11:38, повний текст якого складений 07 листопада 2026 року, у справі №300/235/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ІВАНО-ФРАНКІВСЬК-ДАХ” до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

14 січня 2025 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськ-Дах" звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідача - Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 019554/0705 від 11.09.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спірним рішенням зменшено суму бюджетного з ПДВ на 3 595 756 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафу) в розмірі 898 939 гривень.

Доводи позивача зводяться по помилковості висновків контролюючого органу про відсутність дозвільних документів на проведення нового будівництва та про те, що виконані підрядниками роботи та використані (списані) будівельні матеріали на загальну суму 4 900 898,14 гривень слід вважати такими, що використані товариством не в господарській діяльності. Вимога контролюючого органу про необхідність підтвердження (встановлення) фактичного завершення процесу оформлення дозвільних документів щодо об`єкта нерухомості з метою отримання бюджетного відшкодування не є нормативно підкріпленою. Під час перевірки податковий орган був проінформований про факт вжиття товариством заходів пов`язаних з отриманням дозвільних документів на зведення відповідних об`єктів. У зв`язку з проведенням таких будівельних робіт до товариства уповноваженим на те органом не вживалось жодних заходів реагування (винесення приписів, звернення до суду). Вказане, на переконання позивача, вказує на необґрунтованість позиції податкового органу щодо встановлення факту самочинного будівництва та, як наслідок, не визнання понесених товариством витрат такими, що використані в його господарській діяльності. Також позивач зазначає, що у акті перевірки відсутні зауваження контролюючого органу, щодо обґрунтованості оформлення та відображення товариством первинних документів бухгалтерського обліку, а отже підтверджено на підставі них факт здійснення господарської операції. Вказує, що господарські операції платника податків були реальними, товарними, направленими на досягнення економічного ефекту та на отримання прибутку, тобто, господарські операції мали економічну та ділову доцільність, а укладені договори не мають ознак нікчемності або фіктивності, не суперечать інтересам держави, оскільки були укладені та реалізовані в рамках законної господарської діяльності суб`єктів господарювання. У свою чергу відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що, зважаючи на відсутність у ТОВ «Івано-Франківськ-Дах» дозвільних документів на проведення нового будівництва лінії фарбування фіброцементних листів, зокрема: повідомлення про початок виконання підготовчих робіт, повідомлення про початок виконання будівельних робіт, дозволу на виконання будівельних робіт, і те, що у визначений контролюючим органом термін та до завершення перевірки так і не надано документального підтвердження щодо використання в господарській діяльності виконаних робіт ТОВ «Калушстальбуд» в сумі 13077879,00 грн (без ПДВ) та списаних будівельних матеріалів в сумі 4900898,14 грн, то такі роботи та будівельні матеріали використані ТОВ «Івано-Франківськ-Дах» не в господарській діяльності платника податку. Таким чином, на підставі наданих до перевірки документів не надається можливість встановити факт використання товариством виконаних робіт та будівельних матеріалів в сумі 17978777,14 грн на рахунок 15 «капітальні інвестиції» в господарській діяльності ТОВ «Івано-Франківськ-Дах», у зв`язку з чим підлягають визначенню податкові зобов`язання з податку на додану вартість на підставі абзацу «г» п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України.

В ході перевірки ТОВ «Івано-Франківськ-Дах» встановлено, що в порушення пп.«г» п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) - товариством не нараховано податкове зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 3595756 грн (17978777,14 грн х 20%) на вартість виконаних робіт та будівельних матеріалів, списання яких не підтверджене первинними документами (документами, які б підтверджували їх використання в господарській діяльності підприємства). Таким чином, в порушення вимог пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 189.1 ст. 189, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), пункту 32 Додатку до Закону України «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» від 19 травня 2011 року N 3392-VI (із внесеними змінами та доповненнями), ст. 34, ст. 35, ст. 36, ст. 37 Закону України « Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року №3038 VI (із внесеними змінами та доповненнями) ТОВ «Івано-Франківськ-Дах» занижено податкове зобов`язання всього в сумі 3595756 грн, зокрема: травень 2024 року в сумі 3595756 грн.

Позивач скористався право подання письмового відзиву на апеляційну скаргу.

Позивач вважає, що судом першої інстанції правомірно зроблено висновок про те, що вище обумовлені витрати є витратами, що використані в господарській діяльності товариства з огляду на те, що зазначені витрати є витратами понесеними під час реалізації статутних видів діяльності товариства, тобто, за основним видом діяльності згідно КВЕД 23.65 - Виготовлення виробів із волокнистого цементу (покрівельні матеріали та вироби) та на виконання рішення акціонерів щодо розширення діючого виробництва Товариства, а саме впровадження проекту «Нове будівництво лінії фарбування фіброцементних листів». Товариство вважає незаперечним той факт, що будівництво нових виробничих приміщень з метою розширення асортименту продукції та збільшення обсягів реалізації є господарською діяльністю враховуючи зміст статутної діяльності та види господарської діяльності Товариства. Згідно з статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно. Невід`ємною частиною поняття «господарська діяльність» є поняття «розумної економічної причини (ділової мети)» господарської діяльності. Зміст поняття «розумної економічної причини (ділової мети)» господарської діяльності передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому. Саме таку мету ставить перед собою Товариство будуючи нове виробниче приміщення – цех лінії фарбування листів плоских фіброцементних. Отже, придбання товарно-матеріальних цінностей та відповідних послуг для будівництва об`єкту, тобто на приріст активів платника може підпадати на підставі вищенаведених норм під перелік операцій, за якими у забудовника виникає право на віднесення суми податку до податкового кредиту. Дані обставини мали місце у відповідних правовідносинах товариства, протилежне не спростовано контролюючим органом та не доведено документально, тобто, відсутня доказова база, яка спростовує спрямованість будь-яких операцій товариства на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст активів платника, а так само створення умов для такого приросту в майбутньому. Контролюючим органом не доведено факт вчинення операцій поза межами розумної економічної причини (ділової мети) господарської діяльності. Отже, податковими органами помилково робиться висновок про те, що відсутність дозвільних документів на проведення нового будівництва означає, що виконані підрядником роботи та використані (списані) будівельні матеріали слід вважати такими, що використані не в господарській діяльності. Відповідачем не враховано ту обставину, що процес оформлення дозвільної документації паралельно супроводжувався: 1) зверненням до заставодавця (АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ») з метою отримання дозволу на поділ земельних ділянок, оскільки земельні ділянки знаходились у власності ПрАТ «Івано-Франківськцемент» - пов`язаної з Позивачем особою через кінцевого бенефіціарного власника та перебували у заставі для забезпечення зобов`язань за кредитним договором з АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ»; 2) отриманням дозволу на виготовлення технічної документації на відповідний поділ земельних ділянок; 3) документальним оформленням вилучення з застави частини земельних ділянок, які утворилися у результаті поділу (внесенням змін до договору іпотеки договору застави); 4) документальним оформленням припинення речових прав на попередні (до поділу) земельні ділянки; 5) документальним оформленням орендних правовідносин, щодо виділених земельних ділянок, їх реєстрації у відповідних реєстрах згідно норм чинного законодавства України; 6) припинення орендних правовідносин та їх реєстрації у відповідних реєстрах згідно норм чинного законодавства України; 7) оформленням договорів купівлі-продажу виділених земельних ділянок, їх реєстрації у відповідних реєстрах згідно норм чинного законодавства України. Відповідачем не враховано та не спростовано ту обставину, що господарські операції позивача були реальними, товарними, направленими на досягнення економічного ефекту та на отримання прибутку, тобто, господарські операції мали економічну та ділову доцільність, а укладені договори не мають ознак нікчемності або фіктивності, не суперечать інтересам держави, оскільки були укладені та реалізовані в рамках законної господарської діяльності суб`єктів господарювання. Відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. В Акті перевірки відсутні зауваження контролюючого органу, щодо обґрунтованості оформлення та відображення Товариством первинних документів бухгалтерського обліку, а отже підтверджено на підставі них факт здійснення господарської операції. Господарські операції ТОВ «Івано-Франківськ-Дах» з ТОВ «Калушстальбуд» (код ЄДРПОУ 36403176) відповідають меті діяльності Позивача та реальність таких підтверджується наявними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, які складені за результатами проведених операцій та не мають дефектів форми, змісту або походження та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх, однак податковий орган їх безпідставно не взяв до уваги. Нормативно-правове регулювання дозвільної системи у сфері господарської діяльності (Закон України «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» та Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», інші підзаконні нормативні акти) не має безпосереднього зв`язку з іншими нормами спеціального законодавства у сфері оподаткування, а саме нормами Податкового кодексу України та не впливає на порядок формування податкового кредиту у розумінні норм Податкового кодексу України, в тому числі, враховуючи визначення, обумовлене підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України щодо господарської діяльності та не обмежує суб`єкта господарювання у праві на бюджетне відшкодування податку на додану вартість. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та його подальше бюджетне відшкодування наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Зазначена правова норма контролюючого органу (пп. «г») п. 198.5 ст. 198 ПК України) не відносить обов`язковість остаточного узгодження процесу отримання дозвільних документів на будівництво об`єкта нерухомості, у зв`язку з придбанням/створенням якого і виникло від`ємне значення різниці між сумами податкового кредиту та податкових зобов`язань. Право на бюджетне відшкодування не пов`язане з моментом урегулювання питання остаточного оформлення дозвільних документів та надходження основних засобів на баланс підприємства та відображенням їх на рахунку 10 «Основні засоби». Якщо зазначені підприємством витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), придбання об`єктів матеріальних необоротних активів відображені на рахунку 15 «Капітальні інвестиції», це підприємство має право на отримання бюджетного відшкодування

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськ-Дах" зареєстроване, як юридична особа та перебуває на обліку в ГУ ДПС в Івано-Франківській області. Основний вид діяльності Товариства за КВЕД 23.65 "Виготовлення виробів із волокнистого цементу".

На підставі наказу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 09.07.2024 №2120-п, направлення на перевірку від 11.07.2024 за №4003, посадовою особою Головного управління ДПС в Івано-Франківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Івано-Франківськ-Дах", щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за травень 2024 року від`ємного значення з податку на додану вартість від 20.06.2024 за №9168883663, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, яке визначено з урахуванням від`ємного значення з ПДВ, задекларованого у попередніх звітних періодах, відповідно до затвердженого плану перевірки, за результатами якої 29.07.2024 складено акт №13831/09-19-07-05/43632293.

Перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за травень 2024 року від`ємного значення з податку на додану вартість, встановлено порушення позивачем підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, пункту 32 Додатку до Закону України "Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності" від 19 травня 2011 року №3392-VI (із внесеними змінами та доповненнями), статті 34, статті 35, статті 36, статті 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17 лютого 2011 року №3038-VI (із внесеними змінами та доповненнями), вимог Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 (зі змінами та доповненнями) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289, в результаті чого ТОВ "Івано-Франківськ-Дах": завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (р.20.2.1) в сумі 3 595 756 гривень, в тому числі по періодах: травень 2024 року 3 595 756 гривень. Відмовлено у бюджетному відшкодуванні за травень 2024 року на суму ПДВ 2 004 074 гривень.

Не погодившись з висновками акту перевірки, ТОВ "Івано-Франківськ-Дах", керуючись пунктом 86.7. статті 86 Податкового кодексу України, подало заперечення від 27.08.2024 за №01/103-24 до Акту документальної позапланової виїзної перевірки щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За наслідками розгляду заперечень позивача від 27.08.2024 за №01/103-24 на акт перевірки, Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області, висновок акта перевірки викладено в такій редакції:

Перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за травень 2024 року від`ємного значення з податку на додану вартість, встановлено порушення платником податків підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, пункту 32 Додатку до Закону України "Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності" від 19 травня 2011 року №3392-VI (із внесеними змінами та доповненнями), статті 34, статті 35, статті 36, статті 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17 лютого 2011 року №3038-VI (із внесеними змінами та доповненнями), частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України №435-IV від 16.01.2023 (із внесеними змінами та доповненнями), в результаті чого ТОВ "Івано-Франківськ-Дах": завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за рахунок платника у банку (р.20.2.1) в сумі 3 595 756 гривень, в тому числі по періодах: травень 2024 року 3 595 756 гривень.

На підставі акту перевірки від 29.07.2024 за №13831/09-19-07-05/43632293, ГУ ДПС в Івано-Франківській області 11.09.2024 прийнято податкове повідомлення-рішення за №019554/0705, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника в банку в сумі 3 595 756 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 898 939 гривень.

Не погоджуючись з прийнятим ГУ ДПС в Івано-Франківській області 11.09.2024 податковим повідомленням-рішенням №019554/0705, ТОВ "Івано-Франківськ-Дах" оскажило його в адміністративному порядку до Державної податкової служби України скаргу від 14.10.2024.

Розглянувши скаргу ТОВ "Івано-Франківськ-Дах" від 14.10.2024 з клопотанням про долучення додаткових матеріалів до неї на податкове повідомлення-рішення від 11.09.2024 за №019554/0705, Державна податкова служба України прийняла рішення від 10.12.2024 за №36885/6/99-00-06-01-04-06, яким залишила спірне ППР без змін, а скаргу - без задоволення.

ТОВ "Івано-Франківськ-Дах", вважаючи винесене ГУ ДПС в Івано-Франківській області податкове повідомлення-рішення №019554/0705 від 11.09.2024 протиправними, звернулось до суду з вимогою про його скасування.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи межі перегляду справи, передбачені ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з пунктом 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Абзацами 1, 2 пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У відповідності до п. 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до пункту 134.1 статті 134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно пункту 135.1 статті 135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит -це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

До того ж, у відповідності до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту, наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. За відсутності факту поставки товарів, відповідні суми не можуть враховуватись у податковому обліку, навіть за наявності формально складених первинних документів або сплати грошових коштів.

Розумною економічною причиною (діловою метою) в розумінні підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Стаття 200 ПК України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Згідно з підпунктом 200.1, 200.2 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

У відповідності до положення пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

З аналізу вказаних положень податкового законодавства вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Зазначена правова позиція неодноразово була викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 28 квітня 2020 року у справі № 826/15568/16, від 10 квітня 2020 року у справі № 808/954/17, від 09 вересня 2021 року у справі № 460/2315/19.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (пункт 200.7 статті 200 ПК України).

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної та зареєстрованої податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Отже, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність спірних господарських операцій, а відтак і обґрунтованість визначення позивачем податкового кредиту.

Також суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Розумна економічна причина (ділова мета) для цілей податкового обліку передбачає обов`язкову спрямованість господарської операції платника податків на отримання позитивного економічного ефекту.

Поняття економічного ефекту в нормах ПК не розкрито, однак, виходячи із визначення господарської діяльності, наведеного в пп 14.1.36 п.14.1 ст. 14 ПК України та розуміння економічної доцільності, можна дійти висновку, що економічний ефект передбачає отримання доходу, зокрема у формі приросту (збереження) активів платника податків та/або їх вартості.

При цьому не обов`язково, щоб такий ефект спостерігався негайно після вчинення господарської операції. Також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі і операція може виявитися збитковою, що є природнім перебігом подій при здійсненні господарської діяльності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані положеннями Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до визначення терміну «первинний документ», яке наведене в статті 1 Закону № 996-ХІV - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо її закінчення.

У силу вимог статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового документального підтвердження сум податкового кредиту, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце. Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», так само характеризує і податковий облік.

Під час вирішення спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, наявність у платника податків первинних документів в підтвердження задекларованих сум витрат та податкового кредиту, є підставною для врахування таких при формування доходів та одержання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків сформував дані податкового обліку, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на положення статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України обставини підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, причому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з`ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з встановленими обставинами мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Крім того, при вирішенні податкових спорів суд враховує презумпцію добросовісності платника податків за якою передбачається економічна виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішення та вимоги суб`єкта владних повноважень щодо відповідності визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, вважає за необхідне зазначити наступне.

Перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за травень 2024 року від`ємного значення з податку на додану вартість, встановлено порушення платником податків підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, пункту 32 Додатку до Закону України "Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності" від 19 травня 2011 року №3392-VI (із внесеними змінами та доповненнями), статті 34, статті 35, статті 36, статті 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17 лютого 2011 року №3038-VI (із внесеними змінами та доповненнями), частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України №435-IV від 16.01.2023 (із внесеними змінами та доповненнями), в результаті чого ТОВ "Івано-Франківськ-Дах": завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетоному відшкодуванню за рахунок платника у банку (р.20.2.1) в сумі 3 595 756 гривень, в тому числі по періодах: травень 2024 року 3 595 756 гривень.

Зокрема, перевіркою своєчасності, достовірності і повноти визначення суми податкових зобов`язань та врахування при розрахунку показника рядка 19 Декларації (рядок 9 (колонка Б) встановлено їх заниження на суму 3 595 756 гривень, що призвело до завищення на суму 3 595 756 гривень, показника рядка 19 Декларації. Заниження задекларованих суб`єктом господарювання показників у рядку 4.1 Декларації, за операціями, що оподатковуються за основною ставкою, встановлено внаслідок відсутності у ТОВ "Івано-Франківськ-Дах" дозвільних документів на проведення нового будівництва лінії фарбування фіброцементних листів, зокрема: повідомлення про початок виконання підготовчих робіт, повідомлення про початок виконання будівельних робіт, дозволу на виконання будівельних робіт, і те, що у визначений контролюючим органом термін та до завершення перевірки не надано документального підтвердження щодо використання в господарській діяльності виконаних робіт ТОВ "Калушстальбуд" в сумі 13 077 879,00 гривень (без ПДВ) та списаних будівельних матеріалів в сумі 490 0898,41 гривень, як наслідок, такі роботи та будівельні матеріали використані ТОВ "Івано-Франківськ-ДАХ" не в господарській діяльності.

В свою чергу не встановлення факту використання товариством виконаних робіт та будівельних матеріалів в сумі 17 978 774,14 гривень в господарській діяльності ТОВ "Івано-Франківськ-Дах" слугувало наслідком визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 3 595 756 гривень, (17 978 774,14 гривень, х 20%).

Судом з матеріалів справи встановлено, що на виконання рішення акціонерів на розширення діючого виробництва ТОВ "Івано-Франківськ-Дах", а саме впровадження проекту "Нове будівництво лінії фарбування фіброцементованих листів" визначено земельні ділянки, які знаходились у власності ПрАТ "Івано-Франківськцемент" і перебували в заставі в забезпечення зобов`язань за кредиторним договором АТ "Креді Агріколь Банк".

Заставодавець - ПрАТ "Івано-Франківськцемент" листом від 08.04.2024 №01/657-8/2 звернулося до заставоутримувача земельних ділянок, АТ "Креді Агріколь Банк", про дозвіл на виготовлення технічної документації про поділ земельних ділянок із наступним вивільненням тих земельних ділянок, що перейдуть у власність ТОВ "Івано-Франківськ-Дах".

Листом №56401-169 від 15.05.2024 АТ "Креді Агріколь Банк" надав згоду на: виготовлення Технічної документації на поділ земельних ділянок, які знаходяться в с.Ямниця, Івано-Франківського району, Івано-Франківської області: кадастровий номер 2625888601:04:011:0001 (площа 22,5805 га)та кадастровий номер 2625888601:03:018:0475 (площа 17, 4027 га) які належать ПРАТ "Івано-Франківськцемент" і оформлені в іпотеку Банку відповідно до договору іпотеки №3872708-1-і1 від 23.02.2021; вилучення з застави частини земельних ділянок, які утворяться внаслідок поділу, та на яких відсутні об`єкти нерухомості.

09.08.2024 між ПрАТ "Івано-Франківськцемент" та АТ "Креді Агріколь Банк" укладено Договір про зміну №2 в Договір іпотеки №3872708-1-і1, укладеного між ПрАТ "Івано-Франківськцемент" та АТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ" про заставу зменшених земельних ділянок, виключивши ті, які повинні перейти у власність ТОВ "Івано-Франківськ-Дах".

Після отримання згоди АТ "Креді Агріколь Банк" про дозвіл на виготовлення технічної документації про поділ земельних ділянок, виділені земельні ділянки площею 1,3341 га та 1,9741 га, спочатку передано в оренду ТОВ "ІВАНО-ФРАНКІВСЬК-ДАХ" згідно договорів оренди від 28.05.2024 року, а опісля внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та укладення Договору про зміну в Договір іпотеки від 09.08.2024, а саме 12.08.2024 Договору оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав.

Після прийняття рішення про поділ земельних ділянок ПрАТ "Івано-Франківськцемент" звернулося до ТОВ "ГЕКТАР ІФ" для укладення договорів №113/24 від 17.04.2024 для виготовлення Технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки 17,4027 га та №114/24 від 17.04.2024 для виготовлення Технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки 22,5805 га.

13.05.2024 видано Накази ПрАТ "Івано-Франківськцемент" №188, та №189 "Про поділ земельної ділянки приватної власності ПрАТ "Івано-Франківськцемент" з проханням зареєструвати кожну земельну ділянку в Державному земельному кадастрі з присвоєнням кадастрового номера.

В Державному земельному кадастрі Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру 28.05.2024 зареєстровано дані щодо нових земельних ділянок, які утворилися в результаті поділу на підставі Технічної документації.

Зазначені земельні ділянки продано 26.08.2024 ТОВ "Івано-Франківськ-Дах" і знаходяться у його власності, що не заперечується сторонами.

Щодо господарських операцій позивача з ТОВ "Калушстальбуд", судом встановлено, що 19.03.2024 між ТОВ "Івано-Франківськ-Дах" (Замовник), ПрАТ "Івано-Франківськцемент" (Генеральний підрядник) та ТОВ "Калушстальбуд" (Субпідрядник) укладено договір підряду №70.

Відповідно до умов договору підряду №70 від 19.03.2024 субпідрядник зобов`язується у встановлені строки виконати за завданням генерального підрядника роботи, які зазначені в додатках до цього договору, а замовник зобов`язується прийняти ці роботи та своєчасно здійснити їх оплату.

Перелік робіт, загальна кількість робіт, вартість та порядок оплати, термін виконання та гарантійні терміни на роботи визначаються в додатках, які є невід`ємними частинами договору.

На виконання умов договору підряду № 70 від 19.03.2024 ТОВ "Калушстальбуд" згідно акту №2 приймання виконаних будівельних робіт акту від 31.05.2024, виконало комплекс робіт на об`єкті "Нове будівництво лінії фарбування фіброцементониих листів" на загальну суму 15693454,80 гривень, в тому числі ПДВ - 2615575,80 гривень, зокрема :

- виготовлення та монтаж метало конструкцій, в тому числі: розробка креслень КМД - 193,32 тони по ціні 500,00 гривень/одиницю з ПДВ на загальну суму 96600,00 гривень, в тому числі ПДВ - 16110,00 гривень, виготовлення металевих конструкцій (очистка піскоструменева, ґрунтування та фарбування в два шари) – 193,32 тони по ціні 20500,00 гривень/одиницю з ПДВ на загальну суму 3963060 гривень в тому числі ПДВ - 660510,00 гривень, вартість метизів для збирання даних металоконструкцій - 56,471 тони по ціні 1500,00 гривень одиницю з ПДВ на загальну суму 84706,50 гривень, в тому числі ПДВ - 14117,75 гривень; вартість металопрокату (середня ціна) – 193,32 тони по ціні 47318.81 гривень/одиницю з ПДВ на загальну суму 9147672,35 гривень, в тому числі ПДВ - 1524612,06 гривень доставка - 193,32 тони по ціні 200,00 гривень/одиницю з ПДВ на загальну суму 38664,00 гривень, в тому числі ПДВ - 6444,00 гривень, монтаж металевих конструкцій - 56,471 тони по ціні 8800,00 гривень/одиницю з ПДВ на загальну суму 496944,80 грн, в тому числі ПДВ - 82824,13 гривень;

- Влаштування фундаментів, земляні роботи, в тому числі: розробка грунту екскаватором з доробкою вручну (виїмка ґрунту під фундаменти та цокольні балки), з перевезенням до 500 м та складуванням - 128,00 метрів кубічних по ціні 240,00 гривень/одиницю з ПДВ на загальну суму 30720,00 гривень, в тому числі ПДВ - 5120,00 гривень, зворотна засипка пазух з пошаровим ущільненням - 748,00 метрів кубічних по ціні 180,00 гривень/одиницю з ПДВ на загальну суму 134640,00 гривень, в тому числі ПДВ - 22440,00 гривень; влаштування щебеневої подушки під фундаменти та цоколя - 630,00 метрів квадратних по ціні 130,00 гривень/одиницю з ПДВ на загальну суму 81900.00 грн, в тому числі ПДВ - 13650,00 гривень; улаштування бетонної підготовки т 1000 мм. - 21,569 метрів кубічних по ціні 1100.00 гривень/одиницю з ПДВ на загальну суму 23725,90 гривень, в тому числі ПДВ - 3954,32 гривень, бетонування фундаментів та цокольних балок (установлення та в`язання арматури, монтаж та демонтаж опалубки, виставлення анкерів, гідроізоляція) - 123,725 метрів кубічних по ціні 4250.00 гривень/одиницю з ПДВ на загальну суму 525831,25 гривень, в тому числі ПДВ - 87638,54 гривень;

- Влаштування промислової бетонної підлоги т.200 мм, один шар армування крок 200X200 А ф12, в тому числі: влаштування бетонної підготовки т. 100 м - 4965,00 метрів квадратних по ціні 90,00 гривень/одиницю з ПДВ на загальну суму 446850,00 грн, в тому числі ПДВ – 74475,00 гривень, влаштування щебеневої основи т.100-300 мм і ущільненням - 5184,00 метрів квадратних но ціні 120,00 гривень/одиницю з ПДВ на загальну суму 622080,00 гривень, в тому числі ПДВ - 103680,00 гривень.

Для виконання вищезазначених робіт, замовник (ТОВ "Івано-Франківськ-Дах") надав ТОВ "Калушстальбуд" наступні будівельні матеріали на загальну суму 4 900 898,14 гривень, зокрема, бетони важкі В10 С8/10 (М150) F50 Р4 з доставкою - 472,3 метрів кубічних на суму 1060540,52 гривень, бетони важкі В10 С8/10 (М150) F50 РЗ з доставкою - 55,1 метрів кубічних на суму 131314,07 гривень, бетони важкі В15 С12/15 (M200)W4 F200 РЗ на гір породі з доставкою - 78 2 метрів кубічних на суму 245411,92 гривень, бетони важкі ВІ5 С12/15 (M200)W6 F200 РЗ з доставкою - 3,0 метрів кубічних на суму 11026,55 гривень, бетони важкі В25 С20/25 (M350)W4 F100 РЗ з доставкою - 11 метрів кубічних на суму 36128.28 гривень, бетони важкі В25 С20/25 (M350)W6 F100 РЗ з доставкою - 34.0 метрів кубічних на суму 116839.85 гривень, щебінь фр.0-10 - 104,82 тони на суму 25680,90 гривень, щебінь фр.0-40 - 2614,16 тони на суму 851606.40 гривень, щебінь фр.20-40 - 231,84 тони, на суму 125298.90 гривень, щебінь фр.40-70 - 5100,98 тони на суму 2164880,40 гривень, щебінь фр.5-20 - 63,22 тони на суму 28607,05 гривень, мастика бітумна-каучукова BauGut 18 кг покрівельна гідроізоляція - 21 штука на суму 16070,12 гривень, арматура 12 А400С /А500С 12м - 1,663 тони на суму 38771,45 гривень, арматура 12мм А500С ст.Зпс МІРА 12м - 0,95 тони на суму 22750.90 гривень, арматура 6,5 А240С L-6000 мм - 0,203 тони на суму 6239,75 гривень, прокат сталевий круглий кл. А240 ф 6.5 Зпс міра 6м - 0,600 тони на суму 16867.01 гривень, дріт в`язальний ф 1,2 мм на катущці К300 - 35.0 кг на суму 1964.07 гривень.

В бухгалтерському обліку списання вищенаведених будівельних матеріалів відображено наступним проведенням: Д-т рах.15 "капітальні інвестиції" К-т рах. 201 "сировина і матеріали", 205 "будівельні матеріали" в сумі 4 900 898,14 гривень.

З огляду на вказане, використання ТОВ "Івано-Франківськ-Дах" виконаних підрядниками робіт та використаних (списаних) будівельних матеріалів здійснено саме для проведення будівництва лінії фарбування фіброцементних листів в с. Ямниця, Івано-Франківського району, Івано-Франківської області.

Таким чином, господарські операції ТОВ "Івано-Франківськ-Дах" з ТОВ "Калушстальбуд" (ЄДРПОУ 36403176) відповідають меті діяльності позивача та реальність таких підтверджується наявними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, які складені за результатами проведених операцій та не мають дефектів форми, змісту або походження та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх, однак податковий орган їх безпідставно не взяв до уваги.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що господарські операції, які були предметом дослідження в ході проведення перевірки, відповідають видам діяльності позивача та його контрагентів. Станом на час здійснення господарських операцій такі були зареєстрованими належним чином. Жодних ознак фіктивного підприємництва щодо таких не встановлено.

Надані суду документи, на підтвердження здійснення позивачем господарських операцій з його контрагентами відповідають вимогам, встановленим Законом №996-XIV до первинних документів, не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність здійснення господарських операцій позивача з ТОВ "Калушстальбуд" (ЄДРПОУ 36403176).

Суд апеляційної інстанції зауважує, що для застосування пункту 198.5 статті 198 ПК України контролюючий орган має довести не лише факт придбання товарів/послуг із ПДВ, а й те, що такі товари/послуги призначаються для використання або фактично починають використовуватися в операціях, які не є господарською діяльністю платника, або в інших операціях, визначених цим пунктом.

Саме по собі посилання контролюючого органу на відсутність у Реєстрі будівельної діяльності відомостей про об`єкт нового будівництва чи дозвільних документів на проведення будівельних робіт не доводить, що придбані позивачем роботи, послуги та обладнання не були пов`язані з господарською діяльністю або використовувалися поза її межами.

Податковий орган у цій частині не довів нереальності відповідних господарських операцій, не спростував факту отримання позивачем робіт, послуг та обладнання, не довів їх невикористання або призначення для використання в негосподарській діяльності.

Оцінка наявності або відсутності повного комплекту містобудівної чи дозвільної документації може мати значення у відносинах державного архітектурно-будівельного контролю, однак для цілей застосування пункту 198.5 статті 198 ПК України така обставина не є самостійною та достатньою підставою для висновку про негосподарський характер придбаних робіт, послуг чи обладнання.

За змістом частин 1 та 2 статті 41-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" державний архітектурно-будівельний нагляд - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об`єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час провадження ними містобудівної діяльності. Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено органи, що здійснюють архітектурно-будівельний контроль та нагляд, а саме Управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

Разом з тим, відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами зокрема є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

З аналізу зазначених норм Податкового кодексу України та Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" слідує, що виявлення порушень державного архітектурно-будівельного нагляду не віднесено до повноважень податкового органу та наявність таких порушень не може бути покладено в основу висновків про відсутність господарських операцій, якщо дані первинних документів вказують на фактичне здійснення певних робіт (надання послуг), що обумовлені договорами, та з них можна встановити їх обсяг та зміст.

Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду від 14.02.2020 у справі №440/198/19.

Ба більше, дозвіл на виконання будівельних робіт не відноситься до числа документів первинного бухгалтерського обліку, а тому його наявність чи відсутність не може впливати на формування ТОВ "Івано-Франківськ-Дах" податкового кредиту.

Таким чином, ТОВ "Івано-Франківськ-Дах" на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, складених у ході здійснення господарських операцій з ТОВ "Калушстальбуд" правомірно включено суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Аналізуючи наведені правові норми та обставини справи, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції, що висновки ГУ ДПС в Івано-Франківській області щодо порушення ТОВ "Івано-Франківськ-Дах" підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі 3 595 756,00 гривень (заниження податкового зобов`язання всього в сумі 3 595 756,00 гривень за травень 2024 року), застосування штрафних санкцій у розмірі 898 939,00 гривень, є неправомірними та необґрунтованими.

Суд апеляційної інстанції вважає, що належним способом відновлення порушеного права є визнання протиправним та скасування рішення податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області № 019554/0705 від 11.09.2024 як протиправного.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів суду апеляційної інстанції керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в апеляційних скаргах аргументи учасників справи, оскільки судом першої інстанції були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття судового рішення.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 139, 195, 242, 308, 309, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року у справі №300/235/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І. В. Глушко

судді В. С. Затолочний

Н. М. Судова-Хомюк

Повне судове рішення оформлене суддею-доповідачем 26.06.2026 згідно з ч.3 ст.321 Кодексу адміністративного судочинства України.