Постанова від 28 червня 2026 р. у справі №140/12447/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/12447/25 пров. № А/857/14458/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінда О.М., Мандзія О.П.,

розглянувши в електронній формі в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та зобов`язання вчинити дії,

суддя (судді) в суді першої інстанції – Костюкевич С.Ф.,

час ухвалення рішення – не зазначено,

місце ухвалення рішення – м. Луцьк,

дата складання повного тексту рішення – не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення від 11.09.2025 № 033050009977 про відмову у переведенні на пенсію по віку відповідно до Закону України від 10.12.2015 №889-VIII “Про державну службу”; зобов`язати перевести з пенсії по віку, призначеної відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” на пенсію за Законом України “Про державну службу” з дати звернення (04.09.2025), зарахувавши до стажу державної служби період роботи в державних органах та в органах місцевого самоврядування з 06.11.1991 по 31.03.2025 із визначенням розміру пенсії відповідно до наданих із заявою довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих Управлінням соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради від 04.09.2025 №255/5.19 та № 255/5.29.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, перебуваючи на обліку в ГУ ПФУ у Вінницькій області як отримувач пенсії за віком за нормами Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-IV, 04.09.2025 звернулася до територіального управління ПФУ за місцем проживання із заявою про призначення пенсії за віком згідно Закону України “Про державну службу” від 10.12.2015 №889-VIII, який набув чинності 1 травня 2016 року. Вказує, що згідно пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” за принципом екстериторіальності його документи для призначення пенсії були направлені на розгляд до ГУ ПФУ у Вінницькій області. Рішенням ГУ ПФУ у Вінницькій області від 11.09.2025 №033050009977 їй відмовлено, у зв`язку із відсутністю 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Відмова мотивована тим, що посадові особи місцевого самоврядування не є державними службовцями, а тому періоди роботи на посадах службовців в органах місцевого самоврядування не можуть бути зараховані до стажу державної служби. Зауважує, що до заяви про перехід на пенсію по віку по Закону України “Про державну службу” від 10.12.2015 №889-VIII долучила дві довідки про складові заробітної плати державного службовця по формі затвердженій Постановою правління Пенсійного фонду України 17.01.2017 №1-3 для призначення пенсії по віку згідно Закону України “Про державну службу” від 10.12.2015 №889- VIII, у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, видані Управлінням соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради від 04.09.2025 №255/5.19 та №255/5.29.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 11.09.2025 №033050009977 про відмову ОСОБА_1 в переведенні на пенсію по віку відповідно до Закону України “Про державну службу” від 10 грудня 2015 року №889-VIII. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийняти рішення про переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року №1058-IV на пенсію за віком згідно із Законом України “Про державну службу” від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, з 04.09.2025, зарахувавши до стажу державної служби період роботи в органах місцевого самоврядування з 06.11.1991 по 31.03.2025 та з визначенням розміру пенсії відповідно до довідок Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради від 04.09.2025 №255/5.19 та №255/5.29.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що враховуючий достатній стаж роботи на посадах державного службовця, позивач має право на пенсію відповідно до Закону України “Про державну службу”, а відтак рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області від 11.09.2025 №033050009977 про відмову позивачу в перерахунку пенсії/перехід на пенсію за Законом України “Про державну службу” від 10.12.2015 №889-VIII є неправомірним. Таким чином, у позивача наявні умови для реалізації права на одержання пенсії державного службовця згідно із п.10 розділу ХІ Закону України № 889-VIII від 10.12.2015р. «Про державну службу» та відповідно ст.37 Закону України № 3723-XII від 16.12.1993р. «Про державну службу».

Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що час роботи в органах місцевого самоврядування, в тому числі на виборних посадах, зараховується до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723- ХІІ до 04.07.2001, тобто на дату набрання чинності Законом України №2493-ІІІ від 07.06.2001 «Про службу в органах місцевого самоврядування», відповідно до якого посади місцевих рад та їх виконавчих комітетів віднесені до відповідних категорій посад органів місцевого самоврядування, а не до відповідних категорій посад державних службовців. Тому стаж роботи в органах місцевого самоврядування не може бути врахований до стажу державної служби в розумінні п.10 та 12 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII. При всебічному, повному і об`єктивному розгляді наданих до заяви позивача документів встановлено що стаж роботи на посадах, віднесених до посад державної служби станом на 01.05.2016 рік складає 09 років 07 місяців 28 днів (з 06.11.1991 по 03.07.2001). З огляду на вищевикладене Головним управлінням відмовлено позивачу в переведенні на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи на посадах державної служби, так як норми а ні п.10, а ні п.12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889, не дотримуються. З огляду на вищевикладене, підстави для проведення перерахунку відсутні, позовні вимоги позивача не ґрунтуються на вимогах норм чинного законодавства України.

Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 з 07.03.2024 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за віком згідно Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-IV.

04.09.2025 звернулася до територіального управління ПФУ за місцем проживання із заявою про перехід з пенсії по віку на пенсію відповідно до Закону України “Про державну службу” №889-VIII від 10.12 2015, долучивши дві довідки про складові заробітної плати державного службовця, видані Управлінням соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради від 04.09.2025 №255/5.19 та №255/5.29, та згідно пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” за принципом екстериторіальності її документи для призначення пенсії були направлені на розгляд до ГУ ПФУ у Вінницькій області

11.09.2025 рішенням ГУ ПФУ у Вінницькій області №033050009977 позивачу відмовлено в переході на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу” у зв`язку із відсутністю 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, оскільки посадові особи місцевого самоврядування не є державними службовцями.

Відповідачем не зараховано до стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців період роботи на посадах в органах місцевого самоврядування з 06.11.1991 по 31.03.2025.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Закон України “Про державну службу” від 10.12.2015 № 889-VІІІ, який набрав чинності з 01.05.2016 (далі - Закон № 889-VІІІ), визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Відповідно до ст. 90 Закону № 889-VІІІ, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року № 622 затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі- Порядок).

Пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (п. 1 Порядку).

Також, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що підпунктом 1 пункту 2 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 889-VIII, визнано таким, що втратив чинність, Закон України “Про державну службу” (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, № 52, ст. 490 із наступними змінами, Закон України “Про державну службу” № 3723-XII від 16.12.1993, далі Закон № 3723-ХІІ), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закон № 3723-ХІІ, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Пунктом 10 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Пунктом 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Проаналізувавши вищенаведені норми, суд апеляційної інстанції зауважує, що обов`язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії державного службовця за віком після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Аналогічні правові висновки щодо застосування зазначених норм права було викладено у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 500/5183/17, від 11.04 2023 у справі № 1.380.2019.003855.

Зі змісту спірного рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області слідує, що позивачу відмовлено у переведенні на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII, у зв`язку з недостатністю стажу державної служби, через незарахування певних періодів роботи позивача до державної служби.

Зокрема, відповідачем не зараховано до стажу державної служби період роботи з 06.11.1991 по 31.03.2025 в органах органах місцевого самоврядування, а саме в Управлінні соціального захисту населення ВК Ковельської міської ради, а саме: 33 роки 04 місяці 26 днів.

Статтею 118 Кодексу законів про працю України передбачено, що працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, а також у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації.

Згідно з роз`ясненнями Міністерства юстиції України від 03 червня 1994 року №4-5-1156, погодженими з КМУ, до стажу державної служби зараховують період роботи в цих органах лише на виборних та відповідальних посадах до припинення дії статті 6 Конституції УРСР і внесення змін до статті 7 Конституції УРСР (до 24 жовтня 1990 року). Відповідальною вважається посада, прийняття на яку здійснювалось колегіальним органом (рішення, бюро, комітету, постановою конференції, зборів) партійних, профспілкових, комсомольських організацій.

Також статтею 46 Закону України “Про державну службу” №889-VIII визначені особливості стажу державної служби, зокрема у пункті 2 зазначено, що до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України “Про службу в органах місцевого самоврядування”.

В свою чергу, п. 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою КМУ від 25 березня 2016 року № 229 передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України “Про державну службу” від 10 грудня 2015 року № 889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про державну службу” від 10 грудня 2015 року № 889-VIII.

Пунктом 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про державну службу” №889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Так, пунктом 1 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою КМУ від 03.05.1994 № 283, який діяв на час проходження позивачем служби в органах місцевого самоврядування, регламентовано, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 283, до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування передбачених статтею 14 Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування”.

У пункті 4 Порядку № 283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.

Із записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 слідує, що:

- 06.11.1991 відповідно до наказу №685 від 06.11.1991 позивач прийнята на посаду інспектора з працевлаштування в УСЗН ВК Ковельської міської ради (запис №7);

- 29.03.1996 наказом №20 від 29.03.1996 ОСОБА_1 переведено на посаду спеціаліста з працевлаштування ІІ категорії (запис №10);

- 01.01.1999 згідно наказу №2 від 01.01.1999 переведена на посаду спеціаліста з працевлаштування І категорії до ВСЗН ВК Ковельської міської ради (запис №15);

- 01.07.2000 відповідно до наказу №1 від 03.07.2000 переведена на посаду спеціаліста з працевлаштування відділу з призначення пенсій та доплат в Управління праці і соціального захисту населення Ковельської міської ради (запис №17);

- 01.08.2002 наказом №121 від 09.08.2002 переведена на посаду завідувача відділом обслуговування інвалідів, ветеранів війни та праці, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, головного спеціаліста управління праці і соцзахисту населення (запис № 21);

- 11.09.2006 згідно розпорядження №231-о від 14.08.2006 переведена на посаду начальника відділу обслуговування інвалідів, ветеранів війни та праці, взаємодії з фондами і громадськими організаціями (запис № 25);

- 03.01.2012 відповідно до розпорядження №35 від 28.12.2011 ОСОБА_1 переведена на посаду головного спеціаліста відділу персоніфікованого обліку пільгових категорій населення та соціального захисту інвалідів (запис № 27);

- 16.06.2020 розпорядженням №55-ро від 15.06.2020 переведена на посаду головного спеціаліста відділу соціальних гарантій (запис № 30);

- 01.02.2024 згідно розпорядження №17-ро від 16.01.2024 переведена на посаду головного спеціаліста відділу ветеранської політики (запис № 32);

- 31.03.2025 відповідно до розпорядження №34-ро від 05.03.2025 звільнена за власним бажанням за ст. 38 КзППУ (запис № 33);

Отже, трудовою книжкою підтверджується факт роботи позивача в період з 06.11.1991 по 31.03.2025 на посадах, які зараховуються до стажу державної служби в органах місцевого самоврядування.

Разом із тим, відповідач не заперечує, що відповідно до наданих документів загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 41 рік 11 місяців 10 днів.

Таким чином, з урахуванням періодів роботи позивача на посадах в органах місцевого самоврядування, загальний стаж роботи ОСОБА_1 на посадах, які дають право на призначення пенсії відповідно до Законом України “Про державну службу” становить 33 роки 04 місяці 26 днів.

У постанові від 25.05.2023 в справі №580/3805/22 в подібних правовідносинах Верховним Судом зроблено висновок, що визначальною умовою для зобов`язання переведення особи з пенсії за віком на пенсію відповідно до ЗУ від 16.12.2023 №723 “Про державну службу” є не просто наявність у особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади держслужби або 20 років стажу держслужби на залежно від того чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), але й обов`язкова наявність певної додаткової умови: у порядку визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах віднесених до категорій посад державних службовців.

Враховуючий достатній стаж роботи на посадах державного службовця, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач має право на пенсію відповідно до Закону України “Про державну службу”, а відтак рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області від 11.09.2025 №033050009977 про відмову позивачу в перерахунку пенсії/перехід на пенсію за Законом України “Про державну службу” від 10.12.2015 №889-VIII є неправомірним та підлягає скасуванню.

Крім цього, суд апеляційної інстанціїзвертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 “Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб” затверджений Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі - Порядок № 622).

Згідно з пунктом 4 Порядку № 622, пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому:посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби); розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60.

За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні; у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 01.05.2016, середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 01.05.2016 на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 року, а також для осіб, які не працювали починаючи з 01.05.2016 на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 року як за повний місяць; матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.

За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах 3 - 5 цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 року, за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.

Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики (пункт 5 Порядку № 622).

Як встановлено судом першої інстанції, довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, видані Управлінням соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради від 04.09.2025 №255/5.19 та №255/5.29, відповідають формам, затвердженим Постановою №1-3.

Оскільки, вищезазначені довідки є джерелом інформації про доходи позивача, що впливають на правильність обчислення пенсії, а тому вказані в них відомості мають бути враховані пенсійним органом.

Підсумовуючи вищенаведене, суд колегія суддів наголошує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (постанова Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі 826/4418/14).

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Враховуючи викладене, та беручи до уваги те, що позивачу вже була призначена пенсія за віком відповідно до ЗаконуУкраїни №1058, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що достатнім і ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийняти рішення про переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року №1058-IV на пенсію за віком згідно із Законом України “Про державну службу” від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, з 04.09.2025, зарахувавши до стажу державної служби період роботи в органах місцевого самоврядування з 06.11.1991 по 31.03.2025 та з визначенням розміру пенсії відповідно до довідок Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради від 04.09.2025 №255/5.19 та №255/5.29.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах “Салов проти України” (заява № 65518/01; пункт 89), “Проніна проти України” (заява № 63566/00; пункт 23) та “Серявін та інші проти України” (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року у справі №140/12447/25 – без змін.

Постанову разом із паперовими матеріалами справи надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха

судді О. М. Гінда

О. П. Мандзій