Постанова від 28 червня 2026 р. у справі №380/2912/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/2912/25 пров. № А/857/1094/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Гудима Л.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року з питань встановлення судового контролю у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити дії,

суддя (судді) в суді першої інстанції – Кузан Р.І.,

час ухвалення рішення – не зазначено,

місце ухвалення рішення – м. Львів,

дата складання повного тексту рішення – не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

14 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернулась з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якій просила: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у проведенні з 01.02.2020, 01.02.2021, 01.02.2022, 01.02.2023 перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії на підставі довідок Адміністрації Державної прикордонної служби України: № 11/22514-суд від 07.01.2025 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2020, № 11/22515-суд від 07.01.2025 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2021, № 11/22516-суд від 07.01.2025 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2022, № 11/22517-суд від 07.01.2025 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.02.2020, з 01.02.2021, з 01.02.2022, з 01.02.2023 перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідок Адміністрації Державної прикордонної служби України: № 11/22514-суд від 07.01.2025 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2020, № 11/22515-суд від 07.01.2025 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2021, № 11/22516-суд від 07.01.2025 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2022, № 11/22517-суд від 07.01.2025 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року, яке набрало законної сили, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідок Адміністрації Державної прикордонної служби України № 11/22514-суд, № 11/22515-суд, № 11/22516-суд та № 11/22517-суд від 07.01.2025. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.02.2020, 01.02.2021, 01.02.2022 та 01.01.2023 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідок Адміністрації Державної прикордонної служби України № 11/22514-суд, № 11/22515-суд, № 11/22516-суд та № 11/22517-суд від 07.01.2025, з урахуванням виплачених сум.

11 грудня 2025 року на адресу Львівського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), у якій просить суд: встановити судовий контроль за виконанням рішення від 13 березня 2025 року по справі № 380/2912/25; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 у справі № 380/2912/25.

В обґрунтування вимог заяви зазначає, що незважаючи на набрання рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 у справі № 380/2912/25 законної сили, відповідач не здійснив відповідного перерахунку пенсії позивача та продовжує здійснювати виплату такої у неналежному розмірі. Таким чином, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 у справі № 380/2912/25 залишається не виконаним, чим порушено її право на отримання пенсії у належному (більшому) розмірі, захищене цим судовим рішенням.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити дії - відмовлено.

Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що хоча рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 у справі № 380/2912/25 на момент розгляду заяви не було виконане, підстав для встановлення судового контролю відповідно до статті 382 КАС України немає, оскільки невиконання рішення, на переконання суду, зумовлене не ухиленням відповідача від його виконання, а обставинами нормативного та технічного характеру, пов`язаними із застосуванням постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821, необхідністю доопрацювання інформаційних систем Пенсійного фонду України та порядком здійснення бюджетних видатків. Посилаючись на статтю 129-1 Конституції України, статті 23, 116 Бюджетного кодексу України, статтю 382 КАС України, правові позиції Верховного Суду у справах № 800/592/17, № 806/2143/15 та № 360/940/20, суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутні докази відмови, ухилення чи небажання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області виконувати судове рішення. Суд першої інстанції зазначив, що аналіз положень абзацу першого частини першої статті 382 КАС України свідчить про те, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про його виконання є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися залежно від наявності об`єктивних обставин, які б свідчили про ухиляння відповідача від виконання судового рішення чи/або відсутність у нього наміру його виконувати.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржувану ухвалу та задовольнити заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішння суду.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні заяви про встановлення судового контролю, хоча рішення суду від 13.03.2025 у справі № 380/2912/25 тривалий час залишається невиконаним, а відповідач продовжує виплачувати пенсію у неперерахованому розмірі. Вважає, що посилання відповідача на технічні причини та необхідність доопрацювання інформаційних систем Пенсійного фонду України не можуть виправдовувати невиконання судового рішення, оскільки такі заходи відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 821 мали бути завершені до 01.09.2025. Крім того, суд не врахував, що відсутність бюджетних асигнувань або фінансування не звільняє державний орган від обов`язку виконати судове рішення, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Також вказує, що відповідачем не надано доказів вжиття всіх можливих заходів для забезпечення виконання рішення суду, а суд першої інстанції помилково застосував положення статті 382 КАС України як дискреційні, не врахувавши, що у справах щодо пенсійного забезпечення за письмовою заявою особи суд зобов`язаний вимагати від суб`єкта владних повноважень звіт про виконання судового рішення. За таких обставин, невстановлення судового контролю суперечить принципу обов`язковості судових рішень, гарантіям статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та не забезпечує ефективного захисту порушеного права позивача.

Представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

У разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів (п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

Однак, колегія суддів не погоджується з обгрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Згідно із ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Виконання рішення суду, яке набрало законної сили, забезпечується, зокрема, і шляхом встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, як це передбачено у розділі ІV КАС України «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах».

У статті 381-1 КАС України встановлено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382 - 382-3 і 383 цього Кодексу.

Колегія суддів зауважує, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21.11.2024 № 4094-IX, який набрав чинності 19.12.2024, змінений механізм судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах. КАС України доповнено статтями 381-1, 382-1 - 382-3 та статтю 382 викладено в новій редакції.

Відповідно до ч.3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 21.11.2024 № 4094-IX установлено, що справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України (в редакції Закону № 4094-IX) суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Абзацом 2 частини 1 статті 382 КАС України передбачено, що в адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, вказаною нормою КАС України передбачено безальтернативне встановлення судом, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, у конкретному переліку справ, а саме, у справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг саме за письмовою заявою заявника.

Разом з тим, в інших справах, які не належать до категорій справ, вказаних в абз.2 ч.1 ст.382 КАС України, з урахуванням приписів абз 1. ч.1, ч.5 ст.382 КАС України, передбачено саме право суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Із матеріалів справи слідує, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 у справі № 380/2912/25 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.02.2020, 01.02.2021, 01.02.2022 та 01.01.2023 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідок Адміністрації Державної прикордонної служби України № 11/22514-суд, № 11/22515-суд, № 11/22516-суд та № 11/22517-суд від 07.01.2025, з урахуванням виплачених сум.

11.09.2025 представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із адвокатським запитом, в якому просив надати інформацію та документи щодо виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 у справі №380/2912/25.

У відповідь на зазначений адвокатський запит, ГУ ПФУ у Львівській області листом №1300-5802-8/122034 від 18.09.2025 повідомило представника позивача про те, що відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» видатки на виплату перерахованих пенсій за рішеннями суду, які набрали законної сили після набрання чинності цією постановою, здійснюються після введення в експлуатацію, доопрацьованої Пенсійним фондом України інформаційної системи для ведення обліку видатків на виплату судових рішень за джерелами їх фінансування. Головним управлінням перерахунок пенсії на виконання судового рішення у справі № 380/2912/25 буде здійснено з урахуванням викладеного.

Суд першої інстанції, розглядаючи заяву про встанорвлення судового контролю, прийшов до висновку, що обставини невиконання відповідачем у найкоротші строки рішення суду, яке набрало законної сили, не залежать від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та не свідчать про відмову чи ухиляння його від виконання рішення суду, а зумовлені технічними причинами (необхідністю доопрацювання інформаційних систем для ведення обліку видатків на виплату судових рішень за джерелами їх фінансування), після усунення яких вказане рішення суду буде виконане.

Також суд першої інстанції вказав, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про його виконання є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися залежно від наявності об`єктивних обставин, які б свідчили про ухиляння відповідача від виконання судового рішення чи/або відсутність у нього наміру його виконувати.

Однак, суд першої інстанції не врахував наступного.

Враховуючи, що дана справа є справою з приводу обчислення та перерахунку пенсії, тобто, належить до переліку, визначеного в абзаці 2 ч.1 ст.382 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, суд, який розглянув дану справу як суд першої інстанції, повинен встановити судовий контроль за виконанням рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 у справі № 380/2912/25 шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

Судом першої інстанції залишено поза увагою особливості розгляду справ з приводу судового контролю за виконанням судових рішень, встановлені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21.11.2024 № 4094-IX, які діють з 19.12.2024 (дата набрання чинності цим Законом), а також вимоги ч.3 ст. 3 КАС України, тобто допущено неправильне застосування норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, що з врахуванням вимог ст.381-1 КАС України та відповідно до пункту 4 частини першої статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції і направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви про встановлення судового контролю.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 312, ст. 315, ст. 317, ст. 320, ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року з питань встановлення судового контролю у справі № 380/2912/25 – скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви про встановлення судового контролю.

Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха

судді О. М. Гінда

Л. Я. Гудим