Постанова від 28 червня 2026 р. у справі №240/23388/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/23388/25

Головуючий у 1-й інстанції: Майстренко Наталія Миколаївна

Суддя-доповідач: Томчук А.В.

29 червня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Томчука А.В.

суддів: Драчук Т. О. Савицької Н.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Житомирській області та ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Житомирській області з вимогами:

- визнати протиправними дії Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Житомирській області, які полягають у нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 до 10.01.2025 в неповному обсязі, а саме: з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 № 1078;

- зобов`язати Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Житомирській області нарахувати та виплатити позивачу різницю індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 10.01.2025 в загальній сумі 366122,28 грн. відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 № 1078 із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу", затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 № 44;

- визнати протиправною бездіяльність Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Житомирській області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;

- зобов`язати Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Житомирській області нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 01.04.2026 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 відповідно до приписів абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Зобов`язано Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 з урахуванням положень абзаців четвертого - шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, та з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язано Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати - за період з 01.03.2018 по день фактичної виплати індексації.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що відповідач, здійснюючи нарахування та виплату індексації грошового забезпечення після березня 2018 року, фактично врахував лише норми абзаців першого, другого пункту 5 Порядку № 1078, не застосувавши положення абзаців третього - шостого цього пункту; водночас за 2023 рік індексація правомірно не нараховувалась у зв`язку із зупиненням дії Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», а за 2024– 2025 роки підстави для задоволення позову відсутні з огляду на особливий порядок обчислення індексу споживчих цін та недосягнення порогу індексації.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Житомирській області подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції безпідставно ототожнив різні за правовим статусом військові формування, застосувавши до спірних правовідносин норми, що регулюють грошове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, зокрема постанову Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294, тоді як посадові оклади осіб рядового і начальницького складу Держспецзв`язку визначалися спеціальною постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2006 № 1588, а з 01.09.2011 - постановою № 1294 після внесення відповідних змін. Також зазначає, що індексація позивачу нараховувалась та виплачувалась у повному обсязі, що підтверджується довідкою № 32/06-738/2025/ВН від 04.07.2025, якій суд першої інстанції не надав належної оцінки. Крім того, апелянт вказує, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки замість вимоги позивача про «визнання протиправними дій» суд вирішив «визнати протиправною бездіяльність». Також зазначає про пропуск позивачем строку звернення до суду, оскільки грошовий атестат було вручено позивачу 10.01.2025, а позов подано лише 07.10.2025.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ОСОБА_1 також подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо нарахування та виплати різниці індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2023 року по 10 січня 2025 року та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування скарги зазначає, що Закон про Державний бюджет не може змінювати або зупиняти дію матеріального закону соціального характеру, посилаючись на статті 1, 8, 19, 22, 43 Конституції України та правові позиції Конституційного Суду України. Вказує, що зупинення дії Закону № 1282-XII не скасовує конституційну гарантію збереження купівельної спроможності доходів та не усуває обов`язок держави забезпечувати достатній рівень грошового забезпечення військовослужбовців. Водночас щодо 2024 та 2025 років зазначає, що підстав для нарахування індексації за ці періоди не вбачає з огляду на недосягнення порогу індексації.

Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Житомирській області подало відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому заперечило щодо доводів та мотивів такої скарги та просило відмовити в її задоволенні. Зазначає, що доводи апеляційної скарги позивача ґрунтуються на довільному тлумаченні рішення суду першої інстанції та фактично підміняють його зміст. Вказує, що у 2023 році дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» було зупинено Законом про Державний бюджет на 2023 рік, зазначена норма була чинною, неконституційною не визнана, а тому підлягала обов`язковому застосуванню. Щодо 2024 року зазначає, що перевищення порогу індексації у 103% відбулося лише у червні 2024 року, а починаючи з серпня 2024 року позивачу фактично нараховувалась та виплачувалась індексація. Щодо 2025 року вказує, що поріг індексації у 103% не був досягнутий, що виключає підстави для її нарахування.

З урахуванням приписів статті 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, позивач у спірний період проходив військову службу в Управлінні Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Житомирській області.

Як встановлено з довідки про суми нарахованого та виплаченого грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 10.01.2025 індексацію грошового забезпечення в повному обсязі, а саме з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, виплачено не було.

Позивач, вважаючи, що відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 10.01.2025 у передбачених законом розмірах, звернувся до суду з цим позовом.

У відповідності до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Водночас за приписами частини другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційних скарг та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з наступного.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України врегульовано Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII).

За приписами статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з статтею 2 Закону № 1282-XII, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі оплата праці (грошове забезпечення).

Статтею 4 Закону № 1282-XII передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону № 1282-XII підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

За правилами частини 2 статті 5 Закону № 1282-XII, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Як унормовано статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Наведені вище приписи свідчать про те, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абзац 8 пункту 4 Порядку № 1078).

Згідно з пунктом 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Як унормовано абзацом 1 пункту 5 Порядку № 1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Абзацом 2 пункту 5 Порядку № 1078 визначено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Питання виплати суми індексації у місяці підвищення грошових доходів, а також виплати визначеної суми індексації (фіксованої суми індексації) до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) врегульовано абзацами третім, четвертим, шостим пункту 5 Порядку №1078.

За правилами абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Відповідно до Закону України "Про Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України" від 23.02.2006 № 3475-IV 15.11.2006 Кабінетом Міністрів України прийнята постанова № 1588 "Про грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу та умови оплати праці працівників Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації".

Дана постанова набрала чинності починаючи з 01.07.2007.

Законом № 1194-VII від 09.04.2014 "Про внесення змін до Закону України "Про Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України", яким викладено в новій редакції Закон України "Про Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України" та який набрав чинності з 17.05.2014, підпункт 1 пункту 1 статті 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" після слів "Державної спеціальної служби транспорту", доповнено словами - "Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України".

Відтак, починаючи з 17.05.2014 дія Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ стала поширюватись на військовослужбовців Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Варто зауважити, що Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, поточної та індексації-різниці.

Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078).

Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункту 4 Порядку № 1078).

Щодо фіксованої суми індексації, то дійсно Закон № 1282-ХІІ і Порядок № 1078 такого поняття не містять.

Проте вказаний термін фігурував у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 № 526, у якій були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Однак постановою Уряду "Про впорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" № 1013 від 9 грудня 2015 року цей Додаток був викладений у новій редакції і з 1 грудня 2015 року у цьому Додатку, як і в цілому Порядку № 1078 поняття фіксованої суми індексації не згадується.

Так, з 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015 до 01.04.2021, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково вказує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави дійти висновку, що нарахування та виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, тому з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу військовослужбовця, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі № 380/5493/21, від 6 квітня 2023 року у справі № 420/11424/21, від 20 квітня 2023 року у справі № 320/8554/21 та ряду інших.

При цьому з огляду на приписи абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Так, в ході судового розгляду в суді першої інстанції встановлено, що розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року не збільшився, а навіть зменшився у порівнянні з лютим 2018 року, тобто такий є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Отже, починаючи з березня 2018 року сума індексації з урахуванням абзацу 3, 4, пункту 5 Порядку № 1078 підлягала виплаті позивачу у фіксованому розмірі щомісячно.

Водночас відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення (індексацію-різницю) за період з 2023 -2025 років суд першої інстанції зазначив, що дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» зупинено на 2023 рік, а з 01.01.2024 обчислення індексу споживчих цін провадиться наростаючим підсумком з нового базового місяця, при цьому поріг індексації (103 %) перевищено не було, відповідно у позивача не виникло право на нарахування відповідного виду індексації.

Колегія суддів частково не погоджується з такими мотивами суду першої інстанції з огляду на таке.

Що стосується права позивача на отримання індексації грошового забезпечення за 2023 рік, то суд апеляційної інстанції зважає на ту обставину, що відповідно до абзацу 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" № 2710-IX від 03.11.2022 зупинено на 2023 рік дію Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Положення абзацу 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", яким зупинено на 2023 рік дію Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", є чинними та не визнавались неконституційними, а відтак підлягають застосуванню.

Отже, підприємства, установи, організації у 2023 році звільнені від обов`язку здійснювати нарахування та виплату індексації доходів, зокрема оплати праці (грошового забезпечення), тому відсутні підстави для зобов`язання відповідача нарахувати індексацію позивачу за цей період.

Водночас статтею 39 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" встановлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.

Статтею 34 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується.

Тобто, у 2024 році право на проведення поточної індексації заробітної плати працівників поновлено, а у 2025 році - продовжено.

Водночас, на переконання апеляційного суду, розмір поточної індексації, передбаченої у пункті 1-1 Порядку № 1078, із застосуванням базового місяця січня 2024 року та базового місяця січня 2025 року (які встановлені Законами України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" та "Про Державний бюджет України на 2025 рік") для обчислення індексу споживчих цін жодним чином не впливають на суму фіксованої індексації (індексації-різниці), передбаченої пунктом 5 Порядку № 1078.

До таких висновків колегія суддів дійшла з огляду на те, що відповідно до згаданих вище приписів абзацу 6 пункту 5 Порядку № 1078 зміна місяця для обчислення індексу споживчих цін не може бути підставою для невиплати військовослужбовцю індексації-різниці, нарахованої на виконання пункту 5 Порядку № 1078, адже ключовим фактором для виникнення у працівника права на вказаний вид індексації є зміна розміру тарифної ставки (окладу) за займаною посадою, чого в розглядуваному випадку не мало місця.

Апеляційний суд зазначає, що суд першої інстанції при вирішенні цього спору помилково ототожнив різні за своєю суттю поняття, не розмежувавши «поточну» індексацію та «індексацію-різницю».

Разом з тим у розглядуваному випадку, зважаючи на встановлене судом право на отримання позивачем індексації-різниці відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, за період з 01.03.2018 по 31.12.2022, наявні правові підстави для визнання протиправною бездіяльності Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації за період з 01.01.2024 по 10.01.2025 відповідно до приписів абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 та зобов`язання Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення (індексацію-різницю) за період з 01.03.2018 по 31.12.2022, з 01.01.2024 по 10.01.2025, виходячи з щомісячної фіксованої величини 4031,21 грн, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром-підвищення доходів відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.

Щодо вимоги позивача про компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, то суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу.

Відповідно до пунктів 2-6 Порядку грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Територіальні органи Державного казначейства та установи банків провадять за платіжними документами видачу податковим агентам готівки для здійснення одночасно виплати грошового забезпечення та грошової компенсації із сплатою (перерахуванням) в установленому порядку податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Як уже зазначалось, індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців, і як одна з основних державних гарантій щодо оплати їх праці підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

При цьому, нарахування та виплата індексації грошового забезпечення мала бути здійснена відповідачем саме з моменту набуття позивачем права на її нарахування та виплату відповідно до вимог Закону № 1282-XII.

Відтак, з урахуванням наведеного правого регулювання, нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.

Щодо компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати - за період з 01.03.2018 по день фактичної виплати індексації, правильно застосував норми Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-III та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.

Основною умовою для виплати компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Оскільки судом першої інстанції встановлено протиправність бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 31.12.2022, позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати такої індексації.

Довід апелянта-відповідача про те, що індексація позивачу була нарахована та виплачена своєчасно, що виключає підстави для компенсації, спростовується встановленими судом обставинами про те, що відповідач не застосовував положення абзаців третього - шостого пункту 5 Порядку № 1078 при нарахуванні індексації.

Стосовно доводу апелянта-відповідача про те, що суд першої інстанції безпідставно ототожнив різні за правовим статусом військові формування та застосував до спірних правовідносин постанову Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294, колегія суддів зазначає таке.

Дійсно, Державна служба спеціального зв`язку та захисту інформації України та Збройні Сили України є різними військовими формуваннями з окремим правовим статусом. Водночас колегія суддів звертає увагу, що предметом спору є не порядок визначення посадових окладів, а порядок нарахування індексації грошового забезпечення, який регулюється Законом № 1282-XII та Порядком № 1078 і має універсальний характер, поширюючись на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання. Порядок № 1078 не містить виключень для осіб рядового і начальницького складу Держспецзв`язку. Пунктом 2 Порядку № 1078 прямо передбачено, що індексації підлягає грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу.

При цьому незалежно від того, якою саме постановою Кабінету Міністрів України визначалися посадові оклади позивача (постановою № 1588 чи постановою № 1294), факт підвищення посадових окладів у березні 2018 року у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 не заперечується жодною зі сторін. Саме цей факт є визначальним для встановлення базового місяця індексації та застосування механізму, передбаченого абзацами третім - шостим пункту 5 Порядку № 1078.

Отже, зазначений довід апеляційної скарги не спростовує висновків суду першої інстанції по суті спору.

Стосовно доводів апелянта-відповідача про те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки довідці № 32/06-738/2025/ВН від 04.07.2025, колегія суддів зазначає, що наявність довідки про нарахування та виплату грошового забезпечення сама по собі не спростовує висновку суду першої інстанції про те, що відповідач при нарахуванні індексації фактично врахував лише норми абзаців першого, другого пункту 5 Порядку № 1078, не застосувавши положення абзаців третього - шостого цього пункту. Зазначена довідка підтверджує факт нарахування та виплати індексації у певних розмірах, однак не свідчить про правильність застосування відповідачем механізму індексації, передбаченого абзацами четвертим - шостим пункту 5 Порядку № 1078.

Стосовно доводу апелянта-відповідача про вихід суду першої інстанції за межі позовних вимог, оскільки замість «визнання протиправними дій» суд вирішив «визнати протиправною бездіяльність», колегія суддів зазначає таке. Позивач у позовній заяві заявляв як вимогу про визнання протиправними дій Управління, які полягають у нарахуванні та виплаті індексації в неповному обсязі, так і вимогу про визнання протиправною бездіяльності, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті компенсації втрати частини доходів. Суд першої інстанції, кваліфікувавши спірні правовідносини як бездіяльність (ненарахування та невиплата індексації відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078), фактично надав правову оцінку тим самим обставинам, на які посилався позивач, що відповідає вимогам частини 2 статті 5 КАС України, згідно з якою захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Отже, суд першої інстанції не вийшов за межі позовних вимог.

Стосовно аргументів апеляційної скарги відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, колегія суддів зазначає таке.

Суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо строку звернення з позовом до суду, обґрунтовано виходив з того, що позивач дізнався про порушення свого права з моменту отримання ним повної, достовірної та зрозумілої інформації про склад і розмір грошового забезпечення щодо кожного місяця спірного періоду, а саме з дати ознайомлення з письмовою відповіддю відповідача (довідкою щодо грошового забезпечення). Позов подано протягом трьох місяців з моменту ознайомлення з документом, що відображає фактичні суми нарахувань та виплати грошового забезпечення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для залишення позовної заяви без розгляду з огляду на пропуск строку звернення до суду, оскільки спір стосується правильності нарахування індексації грошового забезпечення, а для оцінки такої правильності позивачу необхідно було отримати детальну інформацію про складові грошового забезпечення за кожен місяць спірного періоду, яку він отримав лише після направлення адвокатського запиту.

З урахуванням наведеного вище апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Житомирській області є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, оскільки доводи такої не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду цієї адміністративної справи.

Разом з тим апеляційна скарга ОСОБА_1 є обґрунтованою та підлягає задоволенню частково, оскільки суд першої інстанції помилково відмовив у задоволенні позовних вимог щодо виплати індексації-різниці за період з 01.01.2024 по 10.01.2025, не розмежувавши «поточну» індексацію та «індексацію-різницю» і не врахувавши, що фіксована сума індексації-різниці, у разі поновлення виплати індексації у 2024-2025 роках, підлягає виплаті до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), яке у спірний період не відбувалось.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Беручи до уваги наведене, оскільки суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та при ухваленні судового рішення неправильно застосував норми матеріального права, рішення суду першої інстанції належить скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо індексації-різниці за 2024-2025 роки та з прийняттям у цій частині нової постанови про задоволення позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Відповідно до частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача, тому з урахуванням положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати перерозподілу не підлягають.

Вирішуючи питання про зміну розподілу судових витрат за наслідками розгляду апеляційної скарги сторони позивача, апеляційний суд, зважає на те, що оскільки апелянт звільнений від сплати судового збору, а інших витрат, пов`язаних із розглядом справи, не встановлено, тому питання про розподіл таких не вирішується.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Житомирській області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2026 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог, що стосуються нарахування і виплати ОСОБА_1 індексації-різниці за період з 01.01.2024 по 10.01.2025.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації за період з 01.01.2024 по 10.01.2025 відповідно до приписів абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Зобов`язано Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 10.01.2025 з урахуванням положень абзаців четвертого - шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, та з урахуванням раніше виплачених сум, з відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

В іншій частині рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2026 року по справі № 240/23388/25 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий Томчук А.В.

Судді Драчук Т. О. Савицька Н.В.