Постанова від 28 червня 2026 р. у справі №320/37164/23 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/37164/23 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.

Суддів: Бужак Н.П., Грибан І.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2023 року до Київського окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення «Про виключення з реєстру платників єдиного податку» №467/2874908797 від 31 березня 2020 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки податкового боргу у позивача не було, відповідно, підстави для виключення позивача з реєстру платника єдиного податку відсутні.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року адміністративний позов задоволено повністю.

Суд вказав про те, що висновок відповідача в акті камеральної перевірки за №1193 від 19.03.2020 про те, що станом на 01.03.2020 у позивача є борг по сплаті податку з фізичних осіб в сумі 3549,29 грн є помилковим та не відповідає дійсності. Крім того, відсутність боргу позивача по сплаті податку з фізичних осіб спростовує наявність підстави для прийняття оскаржуваного рішення «Про виключення з реєстру платників єдиного податку» за №467/2874908797 від 31.03.2020, а саме: наявність податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів (підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що Головним управлінням ДПС у Київській області протиправно прийнято рішення «Про виключення з реєстру платників єдиного податку» за №467/2874908797 від 31.03.2020, а тому, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представником Головного управління ДПС у Київській області подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 19.03.2026 у справі №320/37164/23; прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю; здійснити розгляд апеляційної скарги за участю представників ГУ ДПС Київській області; повідомити про час та дату судового засідання.

Скарга мотивована тим, що рішення суду прийняте із порушенням норм матеріального права ст. 123 Податкового Кодексу України та процесуального права ст.ст. 72, 73, 77. 90. 242 Кодексу адміністративного судочинства України; внаслідок порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції надано невірну юридичну оцінку обставинам, що мають значення для справи; це спричинило помилковість висновку суду щодо прав і обов`язків сторін у справі та призвело до винесення незаконного судового рішення.

Також апелянт вказав про те, що судом першої інстанції проігноровано принципи процесуального права, закріплені ст. 90 КАС України, та здійснено поверхневий аналіз наявних в матеріалах справи доказів та не врахування аргументів наведених податковим органом, що призвело до неврахування правової позиці ГУ ДПС у Київській області; внаслідок порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції надано неправильну юридичну оцінку обставинам, що мають значення для справи.

Таким чином, апелянт вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального права, та норм процесуального права, без повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного вирішення справи.

Щодо фактичних обставин справи апелянт вказав про те, що відповідно до п. 299.10 ст. 299 Кодексу за ОСОБА_1 обліковувався податковий борг сплати єдиного податку станом на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів з 01.10.2019 по 01.03.2020 в сумі 3549,29 грн. Виходячи з вищевикладеного було складено Акт про результати камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку умов застосування спрощеної системи оподаткування від 19.03.2020 № 1193. Даний акт направлено позивачу засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення (трек-номер поштового відправлення 0820504102847) та повернуто за закінченням терміну зберігання. На підставі висновків проведеної перевірки контролюючим органом винесено рішення від 31.03.2020 року № 467/2874908797 про виключення з реєстру платників єдиного податку. Дане рішення направлене позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення (трек-номер поштового відправлення 0820504287243) та повернуто за закінченням терміну зберігання.

Контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп у разі встановлення під час проведення перевірки факту наявності у такого платника податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів. При цьому реєстрація платника єдиного податку анулюється з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.

Враховуючи зазначене, апелянт вважає, що рішення від 31.03.2020 № 467/2874908797 про виключення з реєстру платників єдиного податку ОСОБА_1 винесене відповідно до вимог чинного законодавства України.

Позивачем не подано відзиву на апеляційну скаргу.

Щодо клопотання апелянта про розгляд справи в судовому засіданні, колегія суддів зазначає наступне.

Частинами 2 та 3 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

У той же час, згідно частин 1-3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 4 статті 12, частини 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

У той же час, спірні правовідносини не відносяться до категорії справ, передбачених частиною 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як вбачається з поданого клопотання, в такому не наведено жодних доводів, які б свідчили про те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування вимагають проведення судового засідання або посилань на обставини, які можливо встановити лише у такий спосіб.

Дослідивши клопотання апелянта, матеріали справи, предмет та підстави позову, склад учасників справи, тощо, колегія суддів дійшла висновку, що характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають її розгляду в порядку загального позовного провадження, а тому у задоволенні зазначеного клопотання необхідно відмовити.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла до наступного висновку.

Відповідно до фактичних обставин справи, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець і перебуває на обліку в Ірпінському управлінні ГУ ДПС у Київській області.

З 01.10.2014 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 був платником єдиного податку 3 групи та подавав щоквартально декларації платника єдиного податку.

Відповідач зазначив, що за позивачем обліковувався податковий борг по єдиному податку станом на кожне перше число протягом двох послідовних кварталів в сумі 3 549,29 грн, про що було складено Акт «Про результати камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку умов застосування спрощеної системи оподаткування» за №1193 від 19.03.2020 та винесено Рішення «Про виключення з реєстру платників єдиного податку» за №467/2874908797 від 31.03.2020.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем цього податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся з цим позовом до суду.

За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного оскарження, колегія суддів враховує наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності визначаються Главою 1 Розділу XIV ПК України.

Відповідно до п. 291.2 ст. 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

У пункті 291.3 ст. 291 ПК України визначено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Згідно з п. 291.4 ст. 291 ПК України суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності поділяються на чотири групи платників єдиного податку.

Як визначає п. п. 3 п. 291.4 ст. 291 ПК України до третьої групи платників єдиного податку належать: фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначено статтею 299 ПК України, відповідно до п. 299.1 якої реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

За приписами п. 299.10 ст. 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, у разі:

подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;

припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;

у випадках, визначених пп. 298.2.3 п. 298.2 та пп. 298.8.6 п. 298.8 ст. 298 цього Кодексу;

якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва юридичної особи платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків;

якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену пп. 295.9.1 п. 295.9 ст. 295 та пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 цього Кодексу;

набуття платником податку статусу резидента Дія Сіті - в останній день календарного кварталу, в якому платник податку набув статус резидента Дія Сіті.

За положеннями п. 299.2 статті 299 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.

За приписами ч. 8 п. п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, зокрема, у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

Пунктом 299.11 ст. 299 ПК України визначено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

У п. 86.2 ст. 86 ПК України передбачено, що за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному ст. 42 цього Кодексу. Абзац перший п. 86.7 ст. 86 ПК України встановлює, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному п. 44.7 ст. 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному ст. 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному п. 44.7 ст. 44 цього Кодексу.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках.

При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування, бути платником єдиного податку.

У межах спірних правовідносин, відповідачем проведено камеральну перевірку позивача щодо порушення умов застосування спрощеної системи оподаткування.

У ході перевірки встановлено порушення умов перебування позивача на спрощеній системі оподаткування - не сплачено протягом двох послідовних кварталів податкових зобов`язань, вказаний висновок зроблено виключно на підставі інформації ІС «Податковий Блок», станом на 01.03.2020 борг по сплаті єдиного податку з фізичних осіб в сумі 3 549,29 грн.

Результати проведеної перевірки щодо порушення платником єдиного податку умов застосування спрощеної системи оподаткування оформлено актом камеральної перевірки від 19.03.2020 №1193.

Перевіркою встановлено порушення абз. 8 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України.

Згідно з нормами абз. 3 п. 299.10 ст. 299 розділу XIV ПК України реєстрація платником єдиного податку може бути анульована за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 299 ПК України.

Отже, реєстрація платником єдиного податку може бути анульована за рішенням контролюючого органу у разі наявності у платника єдиного податку податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

У абз. 3 п. 299.10 ст. 299 і пп. 8 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 розділу XIV ПК України встановлені випадки, коли реєстрація платником єдиного податку може бути анульована, а порядок, або спосіб дій, контролюючого органу визначений в п. 299.11 ст. 299 ПК України, в якому зазначено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.

Верховний Суд при розгляді аналогічних адміністративних справ сформував наступні висновки: реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування.

Відповідно, єдиним законним способом реалізації владних управлінських функцій, є проведення документальної перевірки, на підставі якої встановлюється, що платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), як наслідок - прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку.

Тобто, контролюючим органом повинна бути: 1) проведена документальна перевірка платника податків; 2) у випадку наявності підстав, прийняття рішення про анулювання реєстрації, шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.04.2019 у справі № 822/2037/18, від 05.10.2021 у справі № 815/1764/16.

Однак, у справі, що розглядається, відповідачем проведена камеральна перевірка позивача щодо порушення умов застосування спрощеної системи оподаткування та за її результатами складено акт від 19.03.2020 №1193.

Отже, провівши камеральну перевірку з питання, яке не може бути предметом її дослідження з формалізацією її результатів у відповідному акті, на підставі якого прийняте податкове повідомлення-рішення, відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені ПК України, а тому таке порушення є істотним, призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки. Акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.

Крім того, як встановлено судом та не заперечується апелянтом, у позивача був відсутній податковий борг з єдиного податку протягом двох послідовних кварталів на підставі даних ІС «Податковий блок» в інтегрованій картці платника податків.

Дана обставина підтверджується листом відповідача від 10.02.2020 за №5227/ФОП/10-36-56-07, в якому зазначено, що станом на 10.02.2020 згідно з інформаційно-аналітичною системою органів ДПС по ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) податковий борг не обліковується.

Таким чином, висновок відповідача в акті камеральної перевірки за №1193 від 19.03.2020 про те, що станом на 01.03.2020 у позивача є борг по сплаті податку з фізичних осіб в сумі 3549,29 грн є помилковим та не відповідає дійсності.

Відсутність боргу позивача по сплаті податку з фізичних осіб додатково спростовує наявність підстав для прийняття оскаржуваного рішення «Про виключення з реєстру платників єдиного податку» за №467/2874908797 від 31.03.2020.

Таким чином, висновки апелянта про те, що рішення від 31.03.2020 № 467/2874908797 винесене відповідно до вимог чинного законодавства України, свого належного підтвердження у ході апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції не знайшли.

Керуючись наведеним, судова колегія погоджує висновки суду першої інстанції щодо наявності достатніх правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у Київській області «Про виключення з реєстру платників єдиного податку» №467/2874908797 від 31 березня 2020 року.

Посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм матеріального права - ст.123 ПК України (штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у разі визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання) колегія суддів оцінює критично, позаяк такі не поширюються на предмет спірних правовідносин.

Доводи апелянта щодо поверхневого аналізу наявних в матеріалах справи доказів та не врахування аргументів наведених податковим органом, що призвело до неврахування його правової позиції, колегія суддів вбачає неконкретизованими, оскільки апелянт не вказує доказ, що не досліджено судом, або досліджено невірно.

Колегія суддів вважає необхідним врахувати висновки Верховного Суду від 12 жовтня 2023 року у справі № 499/895/19 про те, що сторони мають усвідомлювати, що інститути апеляційного та касаційного перегляду впроваджені для усунення можливих помилок судового розгляду справ у першій інстанції, а не для усунення помилок сторони, допущених нею під час розгляду справи судом першої інстанції, у формулюванні стороною своїх позовних вимог, аргументів та формуванні їх доказової бази. Це відповідає і практиці ЄСПЛ, яка є джерелом права відповідно до Закону України від 23.02.2006 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Наприклад, ЄСПЛ у своєму рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine, заява № 3236/03, пункт 40) зазначив, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду.

Відповідно до висновків Верховного Суду у справі № 2-814/10 від 20 вересня 2024 року, перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції відповідає принципу інстанційності судової системи та забезпечує виконання головного завдання «арреllatio» - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція по суті є наданням новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.

Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 195, 243, 250, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович

Судді: Н.П. Бужак

І.О. Грибан