Постанова від 28 червня 2026 р. у справі №400/8479/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/8479/25

Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Миколаїв;

Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:

13.11.2025 року;

Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді – Єщенка О.В.

суддів – Бітова А.І.

– Градовського Ю.М.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, що полягають у невірному визначення норм закону при здійсненні перерахунку пенсії;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити з 01.03.2024 року обчислення пенсії у відповідності до пункту «а» статті 13 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а саме:- звільненому у відставку за станом здоров`я, на підставі пункту 2 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення та за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення, що всього становить 67% сум грошового забезпечення;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити з 01.03.2024 року виплату недоотриманих сум пенсії.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач з 2000 року проходив службу в Державній кримінально - виконавчій службі України та наказом від 10.05.2017 №63/ ОС-17 звільнений зі служби через хворобу, відповідно до частини п`ятої статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», пункту другого частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» та пункту «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Вислуга років позивача становить 18 років 08 місяців 19 днів – в календарному обчисленні; 24 роки 03 місяці 06 днів – в пільговому обчисленні.

Судовим рішенням, яке набрало законної сили у справі №400/4084/24, зобов`язано ГУПФУ з 01.03.2024 здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років згідно пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Однак, в порушення вимог пункту «а» частини 1 статті 13 цього Закону ГУПФУ відмовляє позивачеві у розрахунку пенсії у розмірі 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення, у тому числі враховуючи 3 відсотки відповідних сум грошового забезпечення за кожний рік вислуги понад 20 років.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року адміністративний позов задоволено.

Суд визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, що полягають у невірному визначенню норм закону при здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити з 01.03.2024 року обчислення пенсії ОСОБА_1 у відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а саме – звільненому у відставку за станом здоров`я на підставі пункту 2 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», - 55% відповідних сум грошового забезпечення та за кожний рік вислуги понад 20 років - 3% відповідних сум грошового забезпечення, що всього становить 67% сум грошового забезпечення.

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити виплату ОСОБА_1 недоотриманих сум пенсії, починаючи з 01.03.2024.

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1211,2 гривень.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звільнений зі служби за станом здоров`я через хворобу, мав вислугу повних 24 роки та набув право на обрахунок пенсії за пунктом «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відтак, згідно вимог пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсія позивача підлягає обчисленню, виходячи з базового розміру 55%, з урахуванням 3% відповідних сум грошового забезпечення за кожний рік вислуги понад 20 років, тобто у розмірі 67% від сум грошового забезпечення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволення позову у повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що під час розрахунку пенсії ГУПФУ діяло на виконання своїх повноважень, з дотриманням чинного законодавства та обґрунтовано, тому порушень прав та інтересів позивача не допустило. Натомість висновок суду про задоволення позову ґрунтується на неналежному дослідженні доказів, внаслідок чого безпідставно покладено на ГУПФУ обов`язок здійснити позивачеві перерахунок та виплату пенсії у розмірі відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а саме – звільненому у відставку за станом здоров`я на підставі пункту 2 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», - 55% відповідних сум грошового забезпечення та за кожний рік вислуги понад 20 років - 3% відповідних сум грошового забезпечення, що всього становить 67% сум грошового забезпечення.

Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, ОСОБА_1 з 2000 року проходив службу в Державній кримінально - виконавчій службі України та наказом від 10.05.2017 №63/ОС-17 звільнений зі служби через хворобу, відповідно до частини п`ятої статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», пункту другого частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» та пункту «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Згідно Довідки ДУ «Південноукраїнська виправна колонія (№83)» від 30.01.2024 №8/1-108, вислуга років позивача становить 18 років 08 місяців 19 днів – в календарному обчисленні; 24 роки 03 місяці 06 днів – в пільговому обчисленні; загальний страховий стаж 28 років 09 місяців 17 днів.

Також, судовим рішенням, яке набрало законної сили у справі №400/4084/24, зобов`язано ГУПФУ з 01.03.2024 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років згідно пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Однак, в порушення вимог пункту «а» частини 1 статті 13 цього Закону ГУПФУ відмовляє позивачеві у розрахунку пенсії у розмірі 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення, у тому числі враховуючи 3 відсотки відповідних сум грошового забезпечення за кожний рік вислуги понад 20 років, протиправно визначаючи базовий розмір пенсії – 62% відповідних сум грошового забезпечення.

Не погоджуючись з діями відповідача, посилаючись на їх неправомірність та необґрунтованість, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, визначені Законом №2262-ХІІ.

Відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону №2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше.

Статтею 13 Закону №2262-ХІІ (в редакції на час набуття позивачем права на пенсію) передбачено, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах, зокрема:

а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я, особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", звільненим зі служби у Службі судової охорони за віком чи через хворобу - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Як свідчать обставини справи, позивач звільнений зі служби за станом здоров`я на підставі пункту 2 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», має вислугу більше 20 років, в даному випадку 24 роки, тому згідно вищенаведених положень пункту «а» статті 13 Закону №2262-ХІІ набув право на розрахунок основного розміру пенсії – 67% відповідних сум грошового забезпечення.

Таким чином, є правильним висновок суду першої інстанції про те, що пенсія позивача підлягає обчисленню відповідно до пункту «а» статті 13 Закону №2262-ХІІ у розмірі 67% як такому, що має повні 24 рок вислуги, звільнений зі служби за пунктом 2 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» - за станом здоров`я (через хворобу), виходячи з базового розміру 55% та 3% відповідних сум грошового забезпечення.

Враховуючи викладене, є правильним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для задоволення позовних позивача.

Оскільки висновки суду відповідають нормам матеріального і процесуального права та обставинам справи, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідно до вимог статті 316 КАС України підлягає залишенню без змін.

Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 9, 139, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області – залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: А.І. Бітов

Ю.М. Градовський