Постанова від 25 червня 2026 р. у справі №420/35551/24 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/35551/24

Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції:

м. Одеса;

Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:

20.01.2025 року;

Головуючий в 1 інстанції: Левчук О.А.

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді – Єщенка О.В.

суддів – Крусяна А.В.

– Яковлєва О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Комунальна установа «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи» про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення Комунальної установи «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи», оформлене довідкою про невизнання інвалідом ОСОБА_1 №53 від 30 жовтня 2024 року;

зобов`язати Комунальну установу «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи» повторно провести огляд ОСОБА_1 з метою встановлення стану здоров`я та прийняти відповідне рішення з урахуванням вимог Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» №2961-IV від 06.10.2005, Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1317 від 03.12.2009.

В обґрунтування позову зазначено, що 30 жовтня 2024 року Комунальною установою «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи» на ім`я позивача видано довідку за №53 про невизнання його особою з інвалідністю.

Оспорюючи правомірність та обґрунтованість рішення відповідача, позивач зазначає, що згідно медичних показників, фізичний стан позивача стабільно та постійно погіршується. Це вказує на його неможливість виконувати певну кількість завдань, і більшу частину свого життя наразі він є непрацездатним, ніде не працює, постійно перебуваючи на стаціонарному лікуванні. При цьому, рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичних документів та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії. Однак, позивачеві не було надано офіційного висновку, де було б зазначено, які саме лікарі здійснювали огляд, які конкретно аналізи та маніпуляції проводилися, чи було здійснено огляд профільними лікарями, що можуть надавати відповідні висновки щодо стану здоров`я з наявністю або відсутністю підстав для відмови особі у продовженні статусу особи з інвалідністю, враховуючи, що стан здоров`я з приводу наявності критичних вад, які передбачають отримання статусу інваліда не зникли.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичних документів та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії.

У спірному випадку, рішення відповідача прийняте за результатами дослідження медичних документів, наданих лікувально-профілактичними закладами охорони здоров`я, а також на підставі направлення на МСЕК. Акт медичного огляду, складений стосовно позивача, містить відмітки про результати експертного огляду, дані обстеження, а також посилання на документи, які були підставою для винесення експертного рішення.

Сукупність наявних в матеріалах справи доказів свідчить, що рішення відповідача прийняте після проведення необхідних досліджень позивача лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичної документації, яка включає направлення на МСЕК, та за результатами об`єктивного обстеження позивача членами комісії, що свідчить про відсутність порушення відповідачем порядку розгляду питання про встановлення позивачеві групи інвалідності. Поряд з тим, відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження вчинення службовими особами протиправних дій щодо позивача під час прийняття спірного рішення.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки нормам законодавства, що регулює спірні правовідносини, та обставинам справи, помилково залишено поза увагою те, що позивачеві не було надано офіційного висновку, де було б зазначено, які саме лікарі здійснювали огляд, які конкретно аналізи та маніпуляції проводилися, чи було здійснено огляд профільними лікарями, що можуть надавати відповідні висновки щодо стану здоров`я з наявністю або відсутністю підстав для відмови особі у продовженні статусу особи з інвалідністю, враховуючи, що стан здоров`я з приводу наявності критичних вад, які передбачають отримання статусу особи з інвалідністю, не зникли. Медичні показники свідчать про погіршення фізичного стану позивача, тобто такий стан є стабільним та постійно погіршується. Це вказує на неможливість позивача виконувати певну кількість завдань і більшу частину свого життя наразі він є непрацездатним, ніде не працює, постійно перебуваючи на стаціонарному лікуванні.

У спірному випадку, акт огляду МСЕК складений та ґрунтується на основі попередніх досліджень, виключно за 2024 рік, однак експертною комісією не були взяті до уваги попередньо пройдені обстеження, операції, постійне перебування позивача на стаціонарному лікуванні у зв`язку із погіршенням стану здоров`я. Експертною комісією не надано обґрунтований висновок, який включає детальний опис діагнозу, результатів досліджень та підстав для невизнання особи з інвалідністю. Огляд лікарями був проведений поверхнево, без глибинного аналізу наданих документів, не враховуючи попередньо встановлені ще з 2011 року діагнози, виконані операції.

В порушення вимог Інструкції №561, Положенням про медико-соціальну експертизу та Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, спірне рішення МСЕК не було прийняте після повного медичного обстеження позивача і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичних документів та за результатами об`єктивного обстеження позивача членами комісії. Суд не дослідив належним чином, що порушення функцій організму позивача (зокрема, порушення статики та ходи) відповідають умовам для надання ІІІ групи інвалідності. Висновок же відповідача щодо відсутності "стійких порушень функцій організму" суперечить діагнозу та наявним медичним документам, які підтверджують хронічний перебіг захворювання позивача та його ускладнення. Посилання відповідача щодо відсутності динаміки захворювання не відповідає дійсності, оскільки всі медичні документи за період з 2011 по 2024 рік були надані, однак комісія їх не розглянула.

У відзиві на апеляційну скаргу Комунальна установа «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи» посилається на необґрунтованість доводів апелянта, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність підстав для скасування судового рішення. Заперечуючи проти обґрунтованості доводів та вимог апеляційної скарги, відповідач зазначає, що рішення про не встановлення позивачеві групи інвалідності прийнято з дотриманням установленої процедури та в порядку, визначеному законодавством, на підставі документів, які були надані скаржником на момент прийняття рішення.

Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, 30 вересня 2024 року на ім`я ОСОБА_1 Комунальним некомерційним підприємством видано направлення за №414 на МСЕК. У направленні міститься інформація про історію захворювання позивача, відомості стосовно тимчасової непрацездатності, відомості про стан хворого при направлення на МСЕК, відомості про проведені дослідження організму, а також діагноз при направленні на МСЕК.

30 жовтня 2024 року Комунальною установою «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи» на ім`я ОСОБА_1 видано довідку за №53 про невизнання позивача особою з інвалідністю.

Також, 30 жовтня 2024 року Комунальною установою «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи» стосовно ОСОБА_1 складено акт огляду за №1834, із відмітками про результати експертного огляду, дані обстеження, а також на документи, які були підставою для винесення експертного рішення, із проставленням підписів та печаток відповідних лікарів.

Не погоджуючись з висновком (довідкою) КУМСЕК, посилаючись на його необґрунтованість та неправомірність, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», Законом України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в України», Положенням про медико-соціальну експертизу та Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, Інструкцією про встановлення груп інвалідності (в редакції на час спірних правовідносин).

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні визначає Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 №875-XII, який гарантує особам з інвалідністю рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Відповідно до статті 2 Закону №875-XII особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Згідно статті 3 Закону №875-XII інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначаються Законом України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в України» від 06.10.2005 №2961-IV.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №2961-IV, медико-соціальна експертиза - встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.

Відповідно до частин 1, 2 статті 7 Закону №2961-IV медико-соціальна експертиза осіб з обмеженнями повсякденного функціонування та осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я.

Особа з обмеженнями повсякденного функціонування направляється для проходження медико-соціальної експертизи з метою підтвердження стійкого обмеження життєдіяльності та встановлення статусу "особа з інвалідністю" або "дитина з інвалідністю" у разі виявлення мультидисциплінарною реабілітаційною командою ознак стійкого обмеження життєдіяльності, що зазначається в індивідуальному реабілітаційному плані.

Згідно частини 8 статті 7 Закону №2961-IV, медико-соціальні експертні комісії визначають: групу інвалідності, її причину і час настання. Особа може одночасно бути визнана особою з інвалідністю однієї групи і лише з однієї причини. При підвищенні групи інвалідності в разі виникнення більш тяжкого захворювання причина інвалідності встановлюється на вибір особи з інвалідністю. У разі якщо однією з причин інвалідності є інвалідність з дитинства, вказуються дві причини інвалідності; види трудової діяльності, рекомендовані особі з інвалідністю за станом здоров`я. Висновок про нездатність до трудової діяльності внаслідок інвалідності готується виключно за згодою особи з інвалідністю (крім випадків, коли особу з інвалідністю визнано недієздатною); причинний зв`язок інвалідності із захворюванням чи каліцтвом, що виникли у дитинстві, вродженою вадою; ступінь втрати професійної працездатності потерпілим від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання; ступінь втрати здоров`я, групу інвалідності, причину, зв`язок і час настання інвалідності громадян, які постраждали внаслідок політичних репресій або Чорнобильської катастрофи; медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.

Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317.

За змістом пункту 3 Положення про МСЕК медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Згідно пункту 4 Положення про МСЕК медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Відповідно до підпункту 1 пункту 11 Положення про МСЕК міжрайонні комісії визначають, серед іншого, ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків; потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв; потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування; ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування.

Пунктом 12 Положення про МСЕК передбачено, що Кримська республіканська, обласні, центральні міські комісії, зокрема, проводять у складних випадках огляд осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленнями районних, міжрайонних, міських комісій.

Згідно пункту 17 Положення про МСЕК медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Відповідно до пункту 19 Положення про МСЕК комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

Згідно пункту 3 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.

У пункті 4 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності передбачено, що лікарсько-консультативна комісія лікувального профілактичного закладу охорони здоров`я направляє осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, на огляд комісії за формою, затвердженою МОЗ.

Комісія приймає документи осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за наявності у них стійкого чи необоротного характеру захворювання, а також у разі безперервної тимчасової непрацездатності не пізніше ніж через чотири місяці з дня її настання чи у зв`язку з одним і тим самим захворюванням протягом п`яти місяців з перервою за останніх 12 місяців, а у разі захворювання на туберкульоз - протягом 10 місяців з дня настання непрацездатності.

Пунктом 7 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності передбачено, що комісія проводить огляд тимчасово непрацездатної особи, що звернулася для проведення медико-соціальної експертизи, протягом п`яти робочих днів з дня надходження направлення лікарсько-консультативної комісії та приймає рішення про наявність чи відсутність інвалідності.

Комісія під час заповнення форми первинної облікової документації керується Інструкцією щодо заповнення форми первинної облікової документації №157-5/о «Журнал протоколів засідань медико-соціальної експертної комісії», затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 30.07.2012 № 577, у якій вказано, що дана форма має бути завірена головою МСЕК та печаткою закладу охорони здоров`я.

Комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України (пункт 20 Положення про МСЕК).

Згідно пункту 1 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 №561, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2011 року за №1295/20033, медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, здійснення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Відповідно до пункту 1.10 Інструкції №561 при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.

Згідно пунктів 1.10, 2.1, 2.2, 2.5 Інструкції №561 до основних видів порушення функцій організму людини, які визначаються медико-соціальною експертизою, належать: порушення психічних функцій (сприйняття, уваги, пам`яті, мислення, мови, емоцій, волі); порушення сенсорних функцій (зору, слуху, нюху, дотику, больової, температурної та інших видів чутливості); порушення статодинамічних функцій (голови, тулуба, кінцівок, рухливих функцій, статики, координації руху); порушення функції кровообігу, дихання, травлення, виділення, обміну речовин та енергії, внутрішньої секреції, імунітету тощо; мовні порушення (не обумовлені психічними розладами), порушення голосоутворення, форми мови - порушення усної (ринолалія, дизартрія, заїкання, алалія, афазія) та письмової (дисграфія, дислексія), вербальної та невербальної мови; порушення, які викликають спотворення (деформація обличчя, голови, тулуба, кінцівок, які призводять до зовнішнього спотворення, аномальні дефекти травного, сечовидільного, дихального трактів, порушення розмірів тулуба).

Критерії життєдіяльності людини - це здатність до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності. Ступінь обмеження життєдіяльності - величина відхилення від норми діяльності людини. Ступінь обмеження життєдіяльності характеризується одним або поєднанням декількох зазначених найважливіших його критеріїв. Виділяють три ступені обмеження життєдіяльності: помірно виражене, виражене, значне.

Здатність до орієнтації - можливість самостійно орієнтуватися у просторі та часі, мати уяву про навколишні предмети. Основними системами орієнтації є зір та слух (за умови нормального стану психічної діяльності та мови).

Параметри оцінки - можливість розрізняти зорові образи людей та предметів на відстані, що збільшується, і в різних умовах (наявність або відсутність перешкод, знайомство з обстановкою), розрізняти звуки та усну мову (слухова орієнтація) за відсутності або наявності перешкод і ступеня компенсації порушення слухового сприйняття усної мови іншими способами (письмо, невербальні форми); необхідність використання технічних засобів для орієнтації та допомоги інших осіб у різних видах повсякденної діяльності (у побуті, навчанні, на виробництві).

Здатність до спілкування (комунікативна здатність) - можливість установлювати контакти з іншими людьми та підтримувати суспільні взаємозв`язки (порушення спілкування, пов`язані з розладом психічної діяльності, тут не розглядаються).

Основним засобом комунікації є усна мова, допоміжним - читання, письмо, невербальна мова (жестова, знакова). Параметри оцінки - характеристика кола осіб, з якими можлива підтримка контактів, а також потреба у допомозі інших осіб у процесі навчання та трудової діяльності.

Ступінь обмеження життєдіяльності - величина відхилення від норми діяльності людини. Ступінь обмеження життєдіяльності характеризується одним або поєднанням декількох зазначених найважливіших його критеріїв. Виділяють три ступені обмеження життєдіяльності: помірно виражене, виражене, значне.

Помірно виражене обмеження життєдіяльності зумовлено порушеннями функції органів і систем організму, що призводять до помірного обмеження можливості навчання, спілкування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, пересування, самообслуговування, участі у трудовій діяльності.

Виражене обмеження життєдіяльності обумовлюється порушенням функцій органів та систем організму, що полягає у вираженому порушенні можливості навчання, спілкування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, пересування, самообслуговування, участі у трудовій діяльності.

Значне обмеження життєдіяльності виникає внаслідок значних порушень функцій органів чи систем організму, що призводить до неможливості або значного порушення здатності чи можливості навчання, спілкування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, пересування, самообслуговування, участі у трудовій діяльності, та супроводжується необхідністю в сторонньому догляді (сторонній допомозі).

Особі, що визнана інвалідом, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II або III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я інваліда та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.

Правильно аналізуючи наведені правові норми, судом першої інстанції вірно зазначено, що рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичних документів та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії.

Діагноз щодо стану здоров`я встановлюються медичними закладами, в яких особи проходять чи перебувають на лікуванні, в свою чергу МСЕК діагнози не визначає, натомість встановлює групу інвалідності на підставі медичних діагнозів інших закладів охорони здоров`я.

Тобто, рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення необхідних досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичної документації, яка обов`язково включає направлення на МСЕК, та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії.

Повертаючись до обставин справи, спірна довідка про невизнання позивача особою з інвалідністю прийнята комунальною установою за результатами обстеження позивача, дослідження медичних документів, наданих лікувально-профілактичними закладами охорони здоров`я за період 2024 року, а також на підставі направлення на МСЕК.

Так, акт огляду медико-соціальною експертною комісією стосовно позивача містить відомості про результати експертного огляду, дані обстеження, а також документи, які були підставою для винесення експертного рішення, підписи та печатки відповідних лікарів.

Стосовно доводів позивача про набуття ним статусу особи з інвалідністю ІІІ групи, колегія суддів вважає за необхідне зазначати, що сталою та послідовною є правова позиція Верховного Суду про те, що при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у даній справі у суду відсутні підстави для здійснення власної оцінки прийняття відповідачем висновку щодо відсутності підстав для встановлення позивачеві групи інвалідності, оскільки це є дискреційним повноваженням МСЕК, разом із тим на підставі зібраних матеріалів судом не встановлено порушення відповідачем процедури прийняття висновку на підставі приписів Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Отже, доводи апелянта (позивача) про те, оспорюване рішення відповідача прийняте без проведення необхідних досліджень або ж без урахування наданої документації медичної документації, та є об`єктивним, не знаходять свого обґрунтованого підтвердження.

У зв`язку із чим, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

З огляду на те, що судом першої інстанції при розгляді справи правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідно до вимог статті 316 КАС України підлягає залишенню без змін.

Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий суддя: О.В. Єщенко

судді: А.В. Крусян

О.В. Яковлєв