Постанова від 25 червня 2026 р. у справі №420/8016/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/8016/26

Перша інстанція: суддя Хлімоненкова М.В.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.

суддів – Бойка А.В., Тарновецького І.І.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі – відповідач, ГУ ПФУ в Херсонській області), в якому просить:

- визнати протиправними дії щодо обмеження з 01.03.2026 пенсії максимальним розміром 36999,57 грн. після нарахування суми індексації 2595,00 грн. за 2026 рік, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» (далі – Постанова №236);

- зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату пенсії з урахуванням суми індексації за 2026 рік в сумі 2595,00 грн., передбаченої Постановою №236 без обмеження пенсії максимальним розміром 36999,57 грн. з 01.03.2026.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року позов ОСОБА_1 – задоволено частково.

Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Херсонській області щодо обмеження з 01.03.2026 пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром та застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» (далі – Постанова №1778).

Зобов`язано відповідача здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.03.2026 без обмеження максимальним розміром та без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених Постановою № 1778, з урахуванням раніше проведених виплат.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Херсонській області витрати зі сплати судового збору у сумі 1064,96 грн.

В апеляційній скарзі, ГУ ПФУ в Херсонській області посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, просить рішення суду в цій частині скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Так, апелянт зазначає про необґрунтованість заявлених вимог та помилковість висновків суду щодо зобов`язання виплачувати пенсію без обмеження її максимальним розміром, оскільки згідно статті 2 Закону України від «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-ХІІ не може перевищувати 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Також апелянт указує, що згідно статті 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» у 2026 році, у період дії воєнного стану, передбачене застосування обмежувальних коефіцієнтів до пенсій, розмір яких перевищує 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, а тому вважає дії управління щодо обмеження пенсії максимальним розміром правомірними.

Мотивуючи свою позицію про помилковість висновків суду щодо протиправності застосування положень Постанови №1778 під час проведення індексації пенсій, апелянт наголошує, що цією постановою з 01.01.2026 Уряд визначив розміри і порядок застосування обмежувальних коефіцієнтів до спеціальних пенсій. Також апелянт звертає увагу на те, що у позовній заяві питання протиправності застосування Постанови №1778 позивачем не ставилося. Натомість позивач, мотивуючи протиправність дій щодо обмеження пенсії, посилався на Постанову №236. Як указує апелянт, ані Закон України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» ані Постанова №1778 неконституційними не визнавались, а отже є обов`язковими до застосування, у зв`язку з чим, на думку апелянта, обмеження пенсії є правомірним, а заявлений позов безпідставними.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на доводи, які ідентичні доводам викладеним у позовній заяві та які узгоджуються із висновками суду першої інстанції, зазначає про безпідставність поданої скарги. Рішення суду вважає законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду – залишити без змін.

Відповідно до частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку ГУ ПФУ в Херсонській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі – Закон №2262-ХІІ).

Крім того, позивач відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 користується пільгами, встановленими законодавством України для ветеранів органів внутрішніх справ та є особою з інвалідністю 3-ої групи.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 у справі №420/4971/25 зобов`язано ГУ ПФУ в Херсонській області здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2025 без обмеження її розміру відповідно до статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» без застосування коефіцієнтів до суми перевищення його пенсії 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, з виплатою недоотриманих сум пенсії.

На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі від 07.04.2025 №420/4971/25 відповідач здійснив перерахунок пенсії ОСОБА_1 .

Однак, після проведеного перерахунку пенсії позивачу, внаслідок застосування передбачених Постановою №1778 понижуючих коефіцієнтів, розмір пенсії значно зменшився.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, розрахунку пенсії від 01.03.2026 за пенсійною справою №2103004212 - МВС ОСОБА_1 підсумок пенсії з надбавками складає 43094,57 грн., з урахуванням максимального розміру пенсії - 36999,57 грн. Окрім того, із вказаного перерахунку вбачається проведення пенсійним органом пониження суми 36999,57 грн згідно Постанови №1778, після якого розмір пенсії до виплати складає 30302,87 грн.

Вважаючи протиправними дії щодо виплати пенсії у меншому розміру, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції встановив, що ГУ ПФУ в Херсонській області до пенсії позивача застосовані понижуючи коефіцієнти, відповідно до Постанови №1778. Оцінюючи правомірність застосування понижуючих коефіцієнтів, передбачених Постановою №1778, суд посилаючись на висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 09.06.2022 у справі №520/2098/19 указав, що застосування при перерахунку пенсії, призначеної відповідно до Закону № 2262-ХІІ, постанов Кабінету Міністрів України, якими змінюються умови та/чи норми пенсійного забезпечення, зокрема, Постанови №1778, є протиправним.

Водночас, в частині заявлених вимог щодо зобов`язання відповідача здійснити з 01.03.2026 перерахунок та виплату пенсії з урахуванням індексації пенсії, передбаченої Постановою № 236, суд встановив, що з наявного в матеріалах справи розрахунку пенсії, а саме з 01.03.2026 вбачається, що позивачеві нараховується та виплачується індексація, передбачена вищезазначеною постановою, а тому оскільки спір в цій частині відсутній вважав, що в задоволенні вимог в цій частині слід відмовити.

Таким чином, з метою захисту прав позивача, суд зобов`язав відповідача виплачувати останньому пенсію з 01.03.2026 без обмеження її максимальним розміром та без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених Постановою № 1778, тобто задовольнив позов частково.

Отже, в даному випадку спірним є питання правомірності застосування понижуючих коефіцієнтів, відповідно до положень Постанови №1778, а тому відповідаючи на доводи апеляційної скарги, та керуючись положеннями статті 308 КАС України, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй.

Згідно пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 3 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Відтак, слід дійти висновку, що у період дії в Україні воєнного стану, введеного Указом №64/2022, не обмежується конституційне право громадян на соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України.

Колегія суддів враховує, що у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 Конституційний Суд України зазначив, що в Конституції України виокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави; до них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (рішення від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004). Організаційно-правові та економічні заходи, спрямовані на забезпечення належного соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей пов`язані не з втратою працездатності, безробіттям або відсутністю достатніх засобів для існування (стаття 46 Конституції України), а особливістю виконуваних ними обов`язків щодо забезпечення однієї з найважливіших функцій держави - захисту суверенітету, територіальної цілісності України (частина 1 статті 17 Основного Закону України). Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (абзац 2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, абзац 4 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 17.03.2004 № 7-рп/2004). Заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, у зв`язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені.

Як мовилося вище, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Херсонській області та отримує пенсію відповідно до Закону № 2262-ХІІ.

01.01.2026 орган Пенсійного фонду провів перерахунок розміру пенсії позивача, вказавши підставою проведення такого перерахунку рішення суду. Підсумок пенсії позивача з надбавками склав 43094,57 грн., а з урахуванням пониження суми згідно Постанови №1778 сума становить - 30302,87 грн.

Варто зазначити, що спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, є Закон № 2262-ХІІ.

Згідно преамбули вказаного Закону, останній визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З наведеного, слід дійти висновку, що умови і норми пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, визначаються виключно Законами № 2262-ХІІ, № 1058-IV та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими саме відповідно до цих законів.

Водночас, статтею 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" установлено, що у 2026 році у період дії воєнного стану в Україні пенсії, призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", Про прокуратуру", Про статус народного депутата України", Про Національний банк України", Про Кабінет Міністрів України", Про дипломатичну службу", Про службу в органах місцевого самоврядування", Про судову експертизу", Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", Про наукову і науково-технічну діяльність", Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379/95-ВР "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України" (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» від 30.12.2025 №1778, яка набрала чинності 01.01.2026.

Пункт 1 Постанови №1778 установлює, що у період воєнного стану у 2026 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до, зокрема Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:

- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5;

- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4;

- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3;

- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2;

- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1.

Для осіб, які отримують пенсії (пенсійні виплати) у розмірі, визначеному в абзаці першому цього пункту, та мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і в яких розмір пенсії, обчисленої відповідно до частини 1 статті 27, абзацу другого частини 1 статті 28 і статті 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, коефіцієнти застосовуються до відповідних сум перевищення пенсії, призначеної (перерахованої) відповідно до актів законодавства, зазначених в абзаці першому цього пункту, понад суму пенсії, обчислену відповідно до частини 1 статті 27, абзацу 2 частини 1 статті 28 і статті 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Пункт 2 Постанови №1778 встановлює, що у період воєнного стану у 2026 році коефіцієнти, визначені пунктом 1 цієї постанови, не застосовуються до пенсій (пенсійних виплат) осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також до пенсій в разі втрати годувальника, призначених членам сім`ї загиблих (померлих, зниклих безвісти) таких осіб, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру ветеранів війни, отриманими Пенсійним фондом України у порядку інформаційної взаємодії з Міністерством у справах ветеранів.

З урахуванням наведених вище норм законодавства слідує, що у період воєнного стану у 2026 році пенсії, призначені відповідно до Закону №2262-ХІ (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням встановлених коефіцієнтів до відповідних сум перевищення пенсії.

Таким чином Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та Постановою №1778 встановлені додаткові підстави для обмеження розміру пенсій, шляхом застосування коефіцієнтів зменшення.

Відтак, вказаними положеннями законодавства фактично встановлене інше (додаткове) регулювання відносин, відмінне від того, що запроваджене Законом № 2262-ХІІ та Законом № 1058-IV, що в свою чергу суперечить приписам згаданої вище норми статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ, яка є спеціальною у законодавчому регулюванні відносин у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких осіб.

Варто також зазначити, що застосування до призначених пенсій певної категорії осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, коефіцієнтів зменшення пенсії згідно статті 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та Постанови № 1778 фактично призводить до обмеження конституційного права такої категорії осіб на належний соціальний захист, що передбачений спеціальним законом.

Колегія суддів враховує, що Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини рішення від 28.08.2020 №10-р/2020 вказав, що предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзац восьмий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 09.07.2007 № 6-рп/2007). Крім того, виходячи з того, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України (далі - Кодекс), так само, як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, що обумовлено положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України в Рішенні від 27.02. 2020 № 3-р/2020 дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України (абзац восьмий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини). Враховуючи викладене, Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.

Таким чином, зміна правового регулювання відносин у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб можлива лише у випадку внесення відповідних змін до Закону №2262-ХІІ та Закону № 1058-IV, а інші нормативно-правові акти підлягають застосуванню лише у випадку їх прийняття відповідно до цих законів.

Повертаючись до матеріалів справи колегія суддів враховує, що основний розмір пенсії позивача за результатами здійснених перерахунків пенсії 01.01.2026 та з урахуванням коефіцієнтів зменшення, згідно Постанови №1778 склав 30302,87 грн.

Апелянт зазначає, що вказаний розмір пенсії визначений з урахуванням коефіцієнтів зменшення пенсії згідно Постанови №1778 та наголошує на правомірності її застосування.

Варто зазначити, що такий перерахунок і виплата пенсії не пов`язані із збільшенням рівня грошового забезпечення, наданням передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиттям на державному рівні заходів, спрямованих на соціальний захист, а також із забезпеченням єдності умов та норм пенсійного забезпечення осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ.

Оскільки, зміна умов чи норм пенсійного забезпечення (зокрема, визначення видів грошового забезпечення для перерахунку пенсій) підзаконними нормативно-правовими актами є порушенням закону, тому дії територіального органу Пенсійного фонду щодо виплати позивачу пенсії з 01.01.2026 з урахуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, є протиправними. Колегія суддів вважає, що відповідач зобов`язаний виплачувати пенсію без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених Постановою №1778.

Враховуючи зазначене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та визнання протиправними дії ГУ ПФУ в Херсонській області щодо застосування з 01.01.2026 понижуючих коефіцієнтів, встановлених Постановою № 1778 та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії останньому з 01.01.2026 без обмеження максимальним розміром та застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених Постановою № 1778, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стосовно доводів апелянта про те, що позивач, мотивуючи заявлений позов, посилався на Постанову №236, колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів частини 2 статті 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного та ефективного захисту прав особи від порушень з боку суб`єктів владних, а тому оскільки суд встановив, що під час проведення індексації відповідно до положень Постанови №236 відповідачем, протиправно застосовані передбачені Постановою № 1778 понижуючі коефіцієнти до пенсії позивача, наведені доводи не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про часткове задоволення позову.

Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що правомірність обмеження пенсій максимальним розміром є предметом позовних вимог у справі №420/751/26, колегія суддів зазначає, що з огляду на той факт, що в цій справі такі вимоги не заявлялися та не були предметом розгляду судом першої інстанції у цій справі, підстави для надання оцінки обґрунтованості таких аргументів відсутні.

Отже, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог не спростовують, є необґрунтованими та суперечать наведеним вище нормам, а тому в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України

Головуюча суддя О. А. Шевчук

суддя А. В. Бойко

суддя І. І. Тарновецький