Постанова від 28 червня 2026 р. у справі №420/32782/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/32782/25

Перша інстанція: суддя Лебедєва Г.В.,

повний текст судового рішення

складено 26.05.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючої-судді – Казанчук Г.П.

суддів – Градовського Ю.М., Єщенка О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Головного управління Національної поліції в Одеській області, Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області, Національної поліції України, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВИКЛАД ОБСТАВИН :

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.02.2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Головного управління Національної поліції в Одеській області, Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області, Національної поліції України, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо належного розгляду заяви ОСОБА_1 від 10.07.2025 року про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та прийняти рішення про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів або мотивовану відмову у їх внесенні.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_4 розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.07.2025 року про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та прийняти рішення про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів або мотивовану відмову у їх внесенні, з урахуванням висновків суду у цій справі.

Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку та його розшук.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_4 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку та його розшук.

Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо направлення звернення до Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області для здійснення адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 .

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомити Одеське районне управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області про відсутність підстав для здійснення адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 .

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.

Рішення суду набрало законної сили.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17.04.2026 року частково задоволено заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 420/32782/25.

Встановлено судовий контроль за виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.02.2026 року у справі № 420/32782/25.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_4 подати до Одеського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.02.2026 року у справі № 420/32782/25 в частині зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.07.2025 року про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та прийняти рішення про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів або мотивовану відмову у їх внесенні, з урахуванням висновків суду у цій справі, протягом 10 днів з моменту отримання копії цієї ухвали.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_4 надати до суду визначені пунктами 3, 4 частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» актуальні на час подання відомості щодо керівника ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідального за виконання рішення, а саме: прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові, його адресу місця проживання чи перебування, дату народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті).

В задоволенні решти вимог заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року застосовано до ІНФОРМАЦІЯ_1 заходи процесуального примусу шляхом накладення штрафу в порядку частини першої статті 145 та частини першої статті 149 Кодексу адміністративного судочинства України в розмірі 3328,00 грн.

Стягнуто в дохід Державного бюджету України із ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) штраф у розмірі 3328 грн 00 коп на рахунок Державної судової адміністрації України.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ІНФОРМАЦІЯ_4 подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у застосуванні заходів процесуального примусу у вигляді штрафу відносно ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було повно та всебічно досліджено обставини справи, не враховано об`єктивні причини неподання звіту у встановлений строк та не надано належної оцінки фактичним умовам діяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 в умовах воєнного стану.

Вказує, що суд першої інстанції що ІНФОРМАЦІЯ_5 здійснює виконання значного обсягу службових, мобілізаційних та адміністративних функцій, а також одночасно забезпечував опрацювання великої кількості судових рішень та процесуальних документів, що істотно впливає на строки підготовки відповідей та звітів до суду.

Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_5 зазначив, що вимога про надання персональних даних керівника органу у форматі, визначеному пунктами 3, 4 частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», потребувала додаткового погодження та перевірки, оскільки зазначені відомості містять персональні дані та підлягають особливому порядку обробки. Надання таких даних не могло бути здійснено формально або автоматично без дотримання внутрішніх процедур та погодження із ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Рух справи в апеляційній інстанції:

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2026 року відкрито апеляційне провадження, витребувано адміністративну справу та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов, -

УСТАНОВИВ:

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.

Суд зазначає, що судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-Позивача.

Аналіз зазначених норм законодавства свідчить, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.

Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.

Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Слід зазначити, що головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.

Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами.

Тому після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення.

В основу ефективності правосуддя покладається здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав та свобод особи.

Отже, здійснюючи функції щодо судового контролю суд першої інстанції вживав активні процесуальні дії щодо виконання рішення суду, а відтак зобов`язання надати персональні дані керівника органу, з огляду на їх відсутність у загальному доступі, та через не виконання вимог суду в частині надання звіту про виконання рішення, суд першої інстанції діяв у межах та у спосіб повноважень, визначених законодавством.

Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 44 КАС України встановлено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Пунктом 3 частини п`ятої статті 44 КАС України визначено, що учасники справи зобов`язані з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою.

Частиною першою статті 144 КАС України визначено, що заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Заходи процесуального примусу застосовуються судом, як правило, негайно після вчинення порушення (частина друга статті 144 КАС України).

Пунктом 5 частини першої статті 44 КАС України встановлено, що заходами процесуального примусу є штраф.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 149 КАС України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від учинення дій, покладених судом на учасника судового процесу.

Відповідно до частини четвертої статті 149 КАС України ухвалу про стягнення штрафу може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду вищої інстанції. Оскарження такої ухвали не перешкоджає розгляду справи. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали про накладення штрафу є остаточною і оскарженню не підлягає. Ухвала Верховного Суду про стягнення штрафу оскарженню не підлягає.

Пунктом 6 частини третьої статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Відповідно до пункту 24 частини першої статті 294 КАС України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо стягнення штрафу в порядку процесуального примусу.

Отже для застосування штрафу, слід установити склад порушення, яке в даному випадку, полягає у невиконанні вимог ухвали ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року. При цьому, установлення факту невиконання рішення суду полягає у констатації того, що відповідач у строк, визначений судом не надав витребувану інформацію.

Так, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_4 надати до суду визначені пунктами 3, 4 частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» та актуальні на час подання відомості щодо керівника ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідального за виконання рішення, а саме: прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові, його адресу місця проживання чи перебування, дату народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті).

При цьому, визначення строку протягом якого слід було виконати вимоги суду в частині надання актуальних персональних даних керівника ІНФОРМАЦІЯ_7 , зазначена ухвала суду не містить. Відсутність чітко встановленої дати в ухвалі унеможливлює фіксацію факту порушення строків.

Не встановлення судом строку, протягом якого відповідач зобов`язаний надати витребувану інформацію, не створює складу порушення такого як невиконання процесуальних обов`язків або ухилення від учинення дій, покладених судом. Не визначення судом строку, протягом якого слід надати суду інформацію свідчать проте, що кінцевий строк виконання не сплив.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про невиконання ІНФОРМАЦІЯ_5 обов`язку покладеного судом щодо надання суду визначених пунктами 3, 4 частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» та актуальних на час подання відомостей щодо керівника ІНФОРМАЦІЯ_7 , відповідального за виконання рішення до 26 травня 2026 року, проте вказане не створює складу порушення, за яке передбачено застосування штрафу.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року не відповідає вищенаведеним критеріям.

Відповідно до ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Крім того, колегія суддів наголошує, що вимоги апеляційної скарги про постановлення ухвали, якою відмовити у застосування заходів процесуального примусу у вигляді штрафу, оскільки вирішення таких вимог у розумінні статті 149 КАС України віднесено до компетенції суду, який має установити факт невиконання вимог ухвали суду про витребування інформації.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, при вирішенні питання про застосування штрафу до ІНФОРМАЦІЯ_7 , дійшов помилкових висновків щодо невиконання вимог ухвали суду в частині ненаданні витребуваної інформації. У зв`язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а ухвалу суду першої інстанції - скасувати.

Підстав для перерозподілу судових витрат не має.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 312, 316, 321, 322, 325, 382 КАС України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити частково.

Скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуюча суддя Г.П. Казанчук

Суддя Ю.М. Градовський

Суддя О.В. Єщенко