Постанова від 28 червня 2026 р. у справі №160/3125/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 червня 2026 року м. Дніпросправа № 160/3125/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.,

суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Південно-Східної митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 року (суддя Прудник С.В.) в справі № 160/3125/26 за позовом приватного акціонерного товариства «Камет Сталь» до Південно-Східної митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Камет Сталь» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Південно-Східної митниці про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110040/2025/000009.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 року позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110040/2025/000009.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неповного з`ясування обставин справи, невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Звертає увагу, що підтвердження походження товарів здійснюється відповідно до Угоди про вільну торгівлю між Україною та державами ЄАВТ, відповідно до якої до товарів, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄАВТ, застосовується режим вільної торгівлі (код тарифної пільги (тарифної преференції) 403) та відповідно звільнення від сплати ввізного мита, сума якого у цій справі складає 3 696 984,23 грн.

У графі 3 поданого до митного оформлення сертифікату EUR.1 від 04.07.2025 № J19299008 в адресі отримувача невірно зазначено назву міста – зазначено Kaimanske, а повинно бути Kamianske. У графі 11 сертифікату міститься печатка митного органу Королівства Норвегії, відтиск якої не відповідає офіційно доведеним до Держмитслужби зразкам печаток митних органів, уповноважених на видачу сертифікатів форми EUR 1 (відповідно до п. 1 ст. 33 Протоколу про правила визначення походження Угоди).

До митниці та до суду документ наданий в електронному вигляді не в повному обсязі (тільки перша сторінка), що виключає можливість направлення цього документа на перевірку в країну експорту.

Висновки суду фактично визнають достовірність сертифікату, а також втручаються у дискреційні повноваження митниці, зазначаючи про її дії під час митного оформлення товарів.

Вказує, що судом першої інстанції порушені право відповідача на участь у судовому розгляді, адже відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи з викликом сторін.

Крім того, судом першої інстанції помилково застосовано до спірних правовідносин приписи п. 9, 12 ст. 264 МК України, адже декларацію прийнято до митного оформлення, про що свідчить її реєстрація (тобто наявність відповідного номеру), картку відмови оформлено митницею відповідно до ст. 256 МК України.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що між приватним акціонерним товариством “КАМЕТ-СТАЛЬ” та компанією METINVEST INTERNATIONAL SA (Швейцарія) 05.02.2025 року був укладений Контракт купівлі-продажу феросилікомарганцю № MISA-KAMET-2025/1/FSM (далі - Контракт).

Відповідно до умов преамбули Контракту Продавець зобов`язується передати, а Покупець зобов`язується купити Товар, описаний нижче, відповідно до умов цього Контракту, а також додатків до нього та умов Інкотермс у редакції 2020 р.

Згідно розділу 1 “Комерційні умови” цього ж Контракту, найменування Товару, виробник, якість, пакування, маркування, кількість, період поставки та ціна Товару будуть узгоджені між Сторонами для кожної поставки та зазначені у відповідних Специфікаціях до Контракту.

В подальшому, 24.06.2025 року Сторонами було укладено Специфікацію № 2 до вищевказаного Контракту.

В цьому договірному документі, Сторони, серед іншого, погодили, що загальна кількість ресурсів, що поставляються становить 2000 МТ (+/-11%) (п. 4 Специфікації), а ціна товару складає 1124,60 євро (EUR) за 1 (одну) метричну тонну.

Окрім цього, в Специфікації було визначено умови постачання:

FCA порт Гдиня, Польща, згідно з INCOTERMS 2020;

датою постачання Товару є дата завантаження в залізничні вагони призначеного Покупцем експедитора в Місці Постачання, яка вважається датою проставлення печатки станції Постачання на відповідних залізничних накладних.

Умови оплати за Контрактом – Покупець здійснює 100% оплату за Товар на банківський рахунок Продавця, зазначений у цьому Контракті, протягом 30 календарних днів від дати відвантаження Товару, і тільки після отримання повного комплекту нижчезазначених документів.

Продавцем був наданий комерційний рахунок (інвойс) № 95568841 від 05.07.2025 року на суму 2 474 963,45 євро. В деталях рахунку вказано – Додаток (Специфікація) № 2 від 24.06.2025 року, також міститься посилання на Контракт № MISA-KAMET-2025/1/FSM від 05.02.2025.

Під час здійснення митного оформлення вищевказаного товару декларантом ТОВ “МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ” було подано електронну митну декларацію (ЕМД) № 25UA110040002508U3 від 13.08.2025, за якою, в подальшому, Південно-Східною митницею було відмовлено у випуску товарів (картка відмови № UA110040/2025/000009) у зв`язку з відсутністю підстав для застосування преференційного режиму.

Так, одночасно з поданням електронної митної декларації декларантом було подано Контракт № MISA-KAMET-2025/1/FSM від 05.02.2025 року, Специфікацію № 2 від 24.06.2025 року до нього; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № 95568841 від 05.07.2025 року; коносамент № І від 27.06.2025 року, сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 № J 19299008 тощо.

Факт подання цих документів разом з ЕМД підтверджується змістом картки відмови.

Водночас, як вбачається з картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110040/2025/000009 (далі – картка відмови) за результатами перевірки митної декларації або документа, що її замінює, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України, поданих 13.08.2025 року о 17 год. 16 хв. декларантом або уповноваженою ним особою (ТОВ “МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ”), Відповідачем було прийнято рішення про відмову у митному оформленні (випуску) товарів.

Означене рішення про відмову мотивовано таким:

“В межах реалізації своїх повноважень на підставі ч. 5 ст. 264 Митного кодексу України (далі - Кодексу) з метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам, митний орган здійснює перевірку митної декларації. До митного оформлення ПРАТ "КАМЕТСТАЛЬ" подано ЕМД від 13.08.2025 UA110040/2025/002508 (25UA110040002508U3) зі звільненням від оподаткування ввізним митом товару “Феросилікомарганець” (код товару згідно з УКТЗЕД 7202300000) в рамках Угоди про вільну торгівлю між Україною та державами ЄАВТ, ратифікованої Законом України від 07 грудня 2011 року N 4091-VI (далі – Угоди), на підставі сертифікату з перевезення товару EUR.1 від 04.07.2025 № J 19299008, виданого митним органом Королівства Норвегія. Відповідно пункту 1 статті 17 Розділу V Протоколу про правила визначення походження (далі - Протоколу) ), в рамках Угоди сертифікат з перевезення товару EUR.1, використовується у преференційній торгівлі між Україною та країнами ЄАВТ. Пунктом 7 статті 18 Протоколу визначено, Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товарів EUR.1, повинні вжити заходів, необхідних для перевірки статусу походження з держав Сторін продуктів та виконання інших вимог цього Протоколу, в тому числі повинні подбати про те, щоб форми сертифікату були належним чином заповнені.

Додатком 3А до Протоколу визначені графи сертифіката EUR.1 обов`язкові до заповнення, у тому числі графа 2, у якій зазначаються назви Сторін, що підписали Угоду.

У гр. 2 сертифікату EUR.1 від 04.07.2025 № J 19299008 замість назв Сторін зазначено лише одну країну “NORGE”, що не відповідає вимогам Угоди. У гр.3 сертифікату EUR.1 від 04.07.2025 № J 19299008 в адресі отримувача невірно зазначено назву міста – зазначено Kaimanske, а повинно бути Kamianske. У гр. 11 сертифікату міститься печатка митного органу Королівства Норвегії, відтиск якої не відповідає офіційно доведеним до Держмитслужби зразкам печаток митних органів уповноваженим на видачу сертифікатів форми EUR 1 (відповідно до п.1 ст. 33 Протоколу про правила визначення походження Угоди). Виходячи із вищевикладеного у митного органу відсутні підстави для застосування преференційного режиму та надання товарам 403 преференції в рамках Угоди. Таким чином встановлено, що ЕМД подана з порушенням вимог ст.41,42 та вимоги ч.1. 257 Митного кодексу України, затвердженого Законом України від 13.03.2012 №4495-VI (далі – МКУ), в частині за явлення декларантом точних відомостей необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України”.

В подальшому вантаж Товариства було випущено у вільний обіг на підставі електронної декларації № 25UA110040002529U1 від 18.08.2025 за умови сплати визначених контролюючим органом митних платежів.

Під час переміщення товару через митний кордон України декларантом ТОВ “МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ” було подано електронну митну декларацію (ЕМД) № 25UA110040002508U3 від 13.08.2025, за якою, в подальшому, Південно-Східною митницею було відмовлено у випуску товарів (картка відмови № UA110040/2025/000009) у зв`язку з відсутністю підстав для застосування преференційного режиму. Так, одночасно з поданням електронної митної декларації декларантом було подано Контракт № MISA-KAMET-2025/1/FSM від 05.02.2025 року, Специфікацію № 2 від 24.06.2025 року до нього; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № 95568841 від 05.07.2025 року; коносамент № І від 27.06.2025 року, сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 № J 19299008 тощо.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з недоведеності відповідачем наявності підстав для обмеження позивача у праві на застосування тарифних преференцій шляхом прийняття рішення про відмову у оформленні митної декларації.

Суд визнає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ПрАТ «Камет-Сталь» 13 серпня 2025 року подано до Південно-Східної митниці електронна митна декларація (далі - ЕМД) № 25UA110040002508U3 з метою здійснення митного оформлення товару - феросилікомарганець (код згідно з УКТЗЕД 7202300000), який ввезено на митну територію України на підставі контракту № MISA-KAMET-2025/1/FSM, укладеного 05 лютого 2025 року між ПрАТ «Камет-Сталь» та компанією Metinvest International SA (Швейцарія).

У графі 36 ЕМД зазначено код преференції по ввізному миту « 403» (товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄАВТ), у графі 44 зазначено код преференційного документу « 0954» (сертифікат з перевезення товару EUR.1) та реквізити: від 04.07.2025 № J19299008, виданого митним органом Королівства Норвегія.

Декларантом до ЕМД подано наступні документи: контракт № MISA-KAMET-2025/1/FSM від 05 лютого 2025 року, специфікацію № 2 від 24 червня 2025 року; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № 95568841 від 05 липня 2025 року; коносамент № І від 27 червня 2025 року, сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 № J 19299008 та інші.

Південно-Східною митницею карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110040/2025/000009 відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів у зв`язку з відсутністю підстав для застосування преференційного режиму.

У картці відмови вказано наступне: «В рамках Угоди про вільну торгівлю між Україною та державами ЄАВТ, ратифікованої Законом України від 07 грудня 2011 року N 4091-VI (далі – Угоди), на підставі сертифікату з перевезення товару EUR.1 від 04.07.2025 № J 19299008.. Відповідно пункту 1 статті 17 Розділу V Протоколу про правила визначення походження (далі - Протоколу) ), в рамках Угоди Сертифікат з перевезення товару EUR.1, використовується у преференційній торгівлі між Україною та країнами ЄАВТ.

Пунктом 7 статті 18 Протоколу визначено, що Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товарів EUR.1, повинні вжити заходів, необхідних для перевірки статусу походження з держав Сторін продуктів та виконання інших вимог цього Протоколу, в тому числі повинні подбати про те, щоб форми сертифікату були належним чином заповнені.

Додатком 3А до Протоколу визначені графи сертифіката EUR.1 обов`язкові до заповнення, у тому числі графа 2, у якій зазначаються назви Сторін, що підписали Угоду. У графі 2 сертифікату EUR.1 від 04.07.2025 № J 19299008 замість назв Сторін зазначено лише одну країну «NORGE», що не відповідає вимогам Угоди.

У графі 3 сертифікату EUR.1 від 04.07.2025 № J 19299008 в адресі отримувача невірно зазначено назву міста – зазначено Kaimanske, а повинно бути Kamianske.

У графі 11 сертифікату міститься печатка митного органу Королівства Норвегії, відтиск якої не відповідає офіційно доведеним до Держмитслужби зразкам печаток митних органів, уповноважених на видачу сертифікатів форми EUR 1 (відповідно до п.1 ст. 33 Протоколу про правила визначення походження Угоди).

Виходячи із вищевикладеного у митного органу відсутні підстави для застосування преференційного режиму та надання товарам 403 преференції в рамках Угоди.».

Спірним в цій справі є правомірність відмови у митному оформленні (випуску) товарів у зв`язку з відсутністю підстав для застосування преференційного режим з підстав неналежного оформлення сертифікату перевезення товарів EUR.1.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Статтею 1 Митного кодексу України (далі - МК України) установлено, що законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом та іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору України.

Відповідно до частини першої статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта.

За положеннями частини восьмої статті 257 МК України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів, зокрема, відомості про нарахування митних та інших платежів, а також про надання забезпечення сплати митних платежів: а) ставки митних платежів; б) застосування пільг зі сплати митних платежів; в) суми митних платежів; г) офіційний курс валюти України до іноземної валюти, у якій складені рахунки, визначений відповідно до статті 3-1 цього Кодексу; ґ) спосіб і особливості нарахування та сплати митних платежів; д) спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі надання забезпечення сплати митних платежів) (пункт 6).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 289 МК України обов`язок із сплати митних платежів виникає у разі ввезення товарів на митну територію України - з моменту фактичного ввезення цих товарів на митну територію України.

Згідно з положеннями частин першої та другої статті 271 МК України мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. В Україні застосовуються такі види мита: 1) ввізне мито; 2) вивізне мито; 3) сезонне мито; 4) особливі види мита: спеціальне, антидемпінгове, компенсаційне, додатковий імпортний збір.

Статтею 272 МК України встановлено, що ввізне мито встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України.

За положеннями частини першої статті 279 МК України базою оподаткування митом товарів, що переміщуються через митний кордон України, є:

1) для товарів, на які законом встановлено адвалорні ставки мита, - митна вартість товарів;

2) для товарів, на які законом встановлено специфічні ставки мита, - кількість таких товарів у встановлених законом одиницях виміру.

Для товарів, на які законом встановлено комбіновані ставки мита, база оподаткування визначається відповідно до пунктів 1 і 2 цієї частини.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 280 МК України в Україні застосовуються такі види ставок мита:

1) адвалорна - у відсотках до встановленої статтею 279 цього Кодексу бази оподаткування;

2) специфічна - у грошовому розмірі на одиницю бази оподаткування, встановлену статтею 279 цього Кодексу;

3) комбінована, що складається з адвалорної та специфічної ставок мита.

Забороняється застосовувати інші, ніж встановлені у частині першій цієї статті, види ставок мита.

Ставки мита, крім сезонного та особливих видів мита, встановлюються виключно законами України з питань оподаткування.

Ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.

Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.

До товарів, які випускаються у вільний обіг на митній території України відповідно до частини шостої статті 75 цього Кодексу, застосовуються знижені ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не визначено законом.

До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Статтею 281 урегульоване питання тарифних пільг (тарифних преференцій), за положеннями частини першої якої допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Митний орган має право зупинити надання тарифної пільги (преференції) до товарів, що походять з держави, з якою Україною укладено міжнародний договір про вільну торгівлю, поставляються одним і тим самим експортером та щодо яких компетентним органом держави експорту надано відповідь про непідтвердження їх преференційного походження за попередніми поставками за результатами перевірок, проведених за запитом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, до надходження результатів перевірки їх преференційного походження згідно з міжнародним договором про вільну торгівлю.

Товари, щодо яких здійснюється перевірка достовірності заявленого преференційного походження, випускаються митним органом у вільний обіг на митній території України, за умови сплати ввізного мита за повними ставками Митного тарифу України.

До товарів відновлюється режим вільної торгівлі відповідно до статті 301 цього Кодексу, за умови одержання митним органом від компетентних органів держави експорту результатів перевірки, які свідчать, що перевірені документи дійсні, підтверджують преференційне походження товарів з відповідної держави і відповідають вимогам міжнародного договору про вільну торгівлю.

Кабінет Міністрів України затверджує концепцію "походження товарів" і методи адміністративного співробітництва відповідно до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, які підлягають застосуванню з дня набрання чинності відповідним рішенням Підкомітету з питань митного співробітництва, утвореного відповідно до статті 83 глави 5 розділу IV зазначеної Угоди, що оприлюднюється відповідно до процедури, встановленої Кабінетом Міністрів України.

За обставинами цієї справи ПрАТ «Камет-Сталь» при здійсненні митного оформлення товару (феросилікомарганець (код згідно з УКТЗЕД 7202300000)) для підтвердження наявності підстав для застосування тарифної преференції подано сертифікат з перевезення (походження) товару від 04 липня 2025 року форми EUR.1 № J 19299008.

Митним органом відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів з тих підстав, що сертифікат з перевезення товару EUR.1. не відповідає вимогам до його форми, а саме: у графі 2 сертифікату EUR.1 від 04.07.2025 № J 19299008 замість назв сторін зазначено лише одну країну «NORGE», що не відповідає вимогам Угоди; у графі 3 сертифікату EUR.1 від 04.07.2025 № J 19299008 в адресі отримувача невірно зазначено назву міста – зазначено Kaimanske, а повинно бути Kamianske; у графі 11 сертифікату міститься печатка митного органу Королівства Норвегії, відтиск якої не відповідає офіційно доведеним до Держмитслужби зразкам печаток митних органів уповноваженим на видачу сертифікатів форми EUR 1 (відповідно до пункту 1 статті 33 Протоколу про правила визначення походження Угоди).

Законом України №4091-VI від 07 грудня 2011 року ратифіковано Угоду про вільну торгівлю між Україною та державами ЄАВТ (далі – Угода), учасниками якої є Україна, з одного боку, та Республіка Ісландія, Князівство Ліхтенштейн, Королівство Норвегія, Швейцарська Конфедерація (далі - держави ЄАВТ), з другого боку.

Пунктом 1 статті 2.1 цієї Угоди визначено, що розділ 2 «Торгівля товарами» застосовується до таких товарів, якими торгують Сторони:

a) всіх товарів, що класифіковані у розділах з 25 до 97 Гармонізованої системи опису та кодування товарів (ГС), за винятком продукції, зазначеної в додатку I;

b) перероблених сільськогосподарських товарів, зазначених у додатку II, враховуючи домовленості, що викладені у цьому додатку, а також

c) риби та інших морських продуктів, зазначених у додатку III.

Пунктом 1 статті 2.3 цієї Угоди передбачено, що з набранням чинності цією Угодою Сторони повинні скасувати всі мита та еквівалентні миту податки і збори на імпорт товарів, які походять з держав ЄАВТ або України і які зазначено в пункті 1 статті 2.1, за винятком випадків, коли інше зазначено в додатку IV. Жодні нові мита та еквівалентні миту податки і збори на імпорт не будуть запроваджені.

Товар, у митному оформленні (випуску) якого відмовлено спірною в цій справі карткою відмови, (феросилікомарганець) є товаром, класифікованим за розділом 72 ГС, у зв`язку з чим на нього поширюються умови розділу 2 Угоди «Торгівля товарами» та дія преференційного режиму щодо скасування мита на імпорт цього товару за Угодою про вільну торгівлю між Україною та державами ЄАВТ.

Разом з тим, для застосування тарифних преференцій декларант має підтвердити походження товару, зокрема, шляхом надання сертифікату з перевезення (походження) товару форми EUR.1.

Декларантом у графі 36 «Преференція» ЕМД № 25UA110040002508U3 від 13 серпня 2025 року вказано « 403».

Відповідно до Класифікатора звільнень від сплати митних платежів при ввезенні товарів на митну територію України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 вересня 2012 року № 1011, код пільги « 403» застосовується до товарів, що ввозяться в Україну згідно з міжурядовою угодою України з державами ЄАВТ.

Також декларантом до ЕМД надано сертифікат форми EUR.1 від 04 липня 2025 року № J 19299008, що підтверджує факт походження товару з держав ЄАВТ.

Статтею 41 МК України визначено документи, що підтверджують країну походження товару, відповідно до частини першої якої документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару або засвідчена декларація про походження товару, або декларація про походження товару, або сертифікат про регіональне найменування товару.

Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації, крім випадків, якщо обов`язкове подання оригіналу такого документа для цілей визначення країни походження товару передбачено законами України або міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина друга статті 41 МК України).

Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом цієї країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару (частина третя статті 41 МК України).

Судом установлено, що для підтвердження походження ввезеного товару з держави ЄВАТ декларантом митному органу надано виданий компетентним органом Королівства Норвегія сертифікат форми EUR.1 від 04 липня 2025 року № J 19299008.

Суд відхиляє наведені апелянтом зауваження до поданого сертифікату.

Так, зауваження стосовно того, що у графі 2 сертифікату EUR.1 від 04 липня 2025 року № J 19299008 замість назв сторін зазначено лише одну країну - «NORGE», є формальним зауваженням, адже Королівство Норвегія є країною ЄАВТ і одним з підписантів Угоди про вільну торгівлю між Україною та державами ЄАВТ.

При цьому додатком 3А до Протоколу про правила визначення походження передбачено, що в графі 2 має бути вказано відповідну країну, групу країн або територій.

Отже, зазначення у графі 1 сертифікату країни, що входить до ЄАВТ, не є тим порушенням, яке вказує на дефектність сертифікату.

Крім того, судом першої інстанції слушно зауважено, що відповідачем у картці відмови не зазначено, яким саме вимогам Угоди не відповідає зазначення країни-члена ЄАВТ в сертифікаті з перевезення товару EUR.1.

Стосовно зауваження митного органу, що у графі 3 сертифікату EUR.1 від 04 липня 2025 року№ J 19299008 в адресі отримувача невірно зазначено назву міста «Kaimanske» замість «Kamianske» суд зазначає таке.

Пунктом 2 статті 31 Протоколу про правила визначення походження визначено, що очевидні формальні помилки, такі як друкарські помилки на підтвердженні походження, не повинні бути причиною відхилення цього документа, якщо ці помилки не є такими, що викликають сумніви стосовно правильності тверджень, зроблених у цьому документі.

Неправильне написання міста є опискою, яка жодним чином не впливає на можливість ідентифікації кінцевого отримувача товару, адже графа 3 сертифікату містить назву підприємства отримувача товару (PJSC «KametSteel» - ПРАТ «Камет-Сталь»), адресу в місті Кам`янському (Soborna street 18B – вулиця Соборна 18-Б), код ЄДРПОУ (05393085).

Отже, ця описка жодним чином не вказує на недійсність або дефектність сертифікату, а тому впливає на право позивача на застосування тарифної преференції.

Наступним зауваженням митниці є те, що у графі 11 сертифікату міститься печатка митного органу Королівства Норвегії, відтиск якої не відповідає офіційно доведеним до Держмитслужби зразкам печаток митних органів уповноваженим на видачу сертифікатів форми EUR.1 (відповідно до пункту 1 статті 33 Протоколу про правила визначення походження Угоди).

Пунктом 1 статті 33 Протоколу про правила визначення походження Угоди визначено, що митні органи держави ЄАВТ та України повинні забезпечувати один одного, через Секретаріат ЄАВТ, зразками печаток, які використовуються їхніми митними відомствами під час видачі сертифікатів перевезення товарів EUR.1 та EUR-MED з адресами митних органів, які відповідають за перевірку цих сертифікатів, декларацій інвойс та декларацій інвойс EUR-MED.

Суд першої інстанції, відхиляючи аргумент відповідача, послався на інформацію, розміщену на офіційному сайті Норвезької митниці, стосовно того, що в Королівстві Норвегія розпочали використання нових форм сертифікатів перевезення товарів EUR.1, в тому числі з використанням нової печатки, яка візуально відповідає тій, що була проставлена на сертифікаті EUR.1 від 04 липня 2025 року № J 19299008.

Апелянтом не спростовано цього висновку суду першої інстанції.

З цього питання апелянтом із посиланнями на лист Держмитслужби від 13 лютого 2023 року № 15/15-03-01/7/664 вказано, що штамп, що використовується уповноваженими органами Республіки Норвегії, має прямокутну форму, у лівому куті якого розташована емблема, штамп має позначку про дату, назву місця, в якому розташований уповноважений на видачу Сертифікату орган, а також номер печатки, яку цей орган використовує. Проте відбиток штампу на Сертифікаті, наданому митниці, не відповідає за формою, містить емблему, яка за розміром не відповідає встановленому, не містить дату. Зазначений у відбитку номер печатки Мо № 6 не відповідає встановленому для використання цим уповноваженим органом.

Разом з тим, такі доводи апелянта судом відхиляються як необґрунтовані, адже митним органом не враховано факт використання митним органом Королівства Норвегія нових форм сертифікатів та нової печатки.

В цьому випадку відповідачем не доведено наявність обґрунтованих сумнівів, які б дозволяли відповідачу позбавити позивача права на застосування тарифних преференцій, передбачених міжнародною угодою, а наведені відповідачем обставини в обґрунтування наявності такого сумніву суд визнає безпідставними.

Відтак, суд доходить до висновку, що на ввезений позивачем товар поширюється пільга зі сплати ввізного митна, зобов`язання щодо чого Україна взяла на себе за наведеним міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Рішення про відмову у митному оформленні приймається в межах строку, відведеного статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення. Неприйняття такого рішення протягом зазначеного строку є бездіяльністю, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу.

Враховуючи, що підставою для відмови у митному оформленні товару митним органом зазначено відсутність підстав для застосування преференційного режиму, а суд дійшов висновку, що на ввезений позивачем товар поширюється пільга зі сплати ввізного митна, зобов`язання щодо чого Україна взяла на себе за наведеним міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, суд погоджує висновок суду першої інстанції про протиправність відмови у митному оформленні (випуску) товарів карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110040/2025/000009 через відсутність підстав для застосування преференційного режиму.

Посилання апелянта на те, що до митниці та до суду документ наданий в електронному вигляді не в повному обсязі (тільки перша сторінка), що виключає можливість направлення цього документа на перевірку в країну експорту, є безпідставними, адже не спростовують висновків суду першої інстанції щодо дефектності сертифікату як підстави для відмови у митному оформленні (випуску) товарів.

Також є хибним аргумент апелянта про те, що висновки суду фактично визнають достовірність сертифікату, а також втручаються у дискреційні повноваження митниці, зазначаючи про її дії під час митного оформлення товарів.

Судом першої інстанції в межах спірних правовідносин надана оцінка підставам відмови у митному оформленні (випуску) товарів та зауваженням, висловленим митним органом до поданого декларантом сертифікату, та не робився висновок про дійсність такого сертифікату.

Також суд першої інстанції, скасувавши картку відмови, жодним чином не втрутився у дискреційні повноваження митного органу.

При цьому суд зауважує, що саме до компетенції суду належить перевірка правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, яким є відповідач.

Стосовно доводу апелянта про порушення судом першої інстанції права відповідача на участь у судовому розгляді відмовою у задоволенні клопотання про розгляд справи з викликом сторін.

Суд зауважує, що ця справа не є справою, яка відповідно до частини четвертої статті 12 КАС України має розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження, є справою незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України.

За положеннями частин першою та другою статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з частиною четвертою статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";

6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

Ця справа на відноситься до переліку справ, зазначених у частині четвертій статті 257 КАС України.

Відтак, судом першої інстанції правомірно справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідачем не наведено в апеляційній скарзі (як й в клопотанні про розгляд справи із викликом сторін) будь-яких переконливих обставин, які б давали підстави суду першої інстанції розглянути справу із викликом сторін, а факт необхідності огляду судом першої інстанції документу, що містить конфіденційну інформацію, неможливістю подання копії такого документу до матеріалів справі, не є обґрунтованою підставою для розгляду справи із викликом сторін.

До того ж суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем не доведено, що документ, про який він вказує, дійсно, містить конфіденційну інформацію.

Щодо неправильного застосування судом першої інстанції пунктів 9, 12 статті 264 МК України суд зауважує, що таке неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права не призвело до неправильного вирішення справи, тому не є підставою для скасування судового рішення.

Підсумовуючи викладене, суд погоджує висновок суду першої інстанції про задоволення позову.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Оскільки ця справа є справою незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та не відноситься до справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Південно-Східної митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 року в справі № 160/3125/26 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 року в справі № 160/3125/26 за позовом приватного акціонерного товариства «Камет Сталь» до Південно-Східної митниці про визнання протиправними та скасування рішень залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 29 червня 2026 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Повне судове рішення складено 29 червня 2026 року.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя В.Є. Чередниченко

суддя С.М. Іванов