Постанова від 08 червня 2026 р. у справі №160/18142/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

Суд: Третій апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них

Дата: 08 червня 2026 р.

Справа: №160/18142/25

Суддя: Дурасова Ю.В.

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 червня 2026 року м. Дніпросправа № 160/18142/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),

суддів: Лукманової О.М., Божко Л.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.12.2025 року (головуючий суддя Калугіна Н.Є.)

у справі за адміністративним позовом Професійно-технічного училища №88 до відповідача Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Професійно-технічне училище №88 23.06.2025 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 22.05.2025 за №4-10/15-25-СГ;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області повторно розглянути клопотання Професійно-технічного училища № 88 від 08.04.2025 № 333 та від 05.05.2025 №340 стосовно надання дозволу Професійно-технічного училища №88 на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 12,2 га згідно з Державним актом на право постійного володіння землею, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право постійного володіння землею за Мд №63 від 02.07.1992. В обґрунтування позову зазначено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 22.05.2025 № 4-10/15-25-сг протиправно відмовлено ПТУ № 88 в задоволенні клопотання про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 12 га. Відмова відповідача обґрунтовується відсутністю відомостей про внесення змін до Державного акту на право постійного володіння землею, неможливістю вчасно отримати відповіді на запити ДЗК направлені до Самарівської районної державної адміністрації, Магдалинівської селищної ради та наявністю будівлі, яка межує з земельною ділянкою, з невстановленим власником. Проте, на думку позивача, земельна ділянка орієнтовною площею 12 га входить до земельної ділянки загальною площею – 327,1 га, наданої у користування позивачеві на підставі Державного акту на право постійного володіння землею, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного володіння землею за Мд № 63 від 02.07.1992, проте не сформованої під час інвентаризації земель у 2019 році. Відповідач, відмовляючи у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки у спірному наказі вказав підставу для відмови, яка не передбачена нормами чинного законодавства.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.12.2025 року позов – задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 22.05.2025 за №4-10/15-25-СГ.

Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області прийняти рішення про надання Професійно-технічному училищу №88 дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 12,2 га згідно з Державним актом на право постійного володіння землею, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право постійного володіння землею за Мд № 63 від 02.07.1992.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Вказує, що суд першої інстанції не дослідив всі обставини у цій справі та прийняв необґрунтоване судове рішення в умовах відсутності доведеного факту порушення, при ухвалені рішення суд вийшов за межі заявлених позовних вимог.

Згідно статті 309 КАС України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Згідно ч.2 ст. 309 КАС України суд апеляційної інстанції ухвалою від 25.05.2026 продовжив строк розгляду даної справи на 15 днів.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що Професійно-технічне училище № 88 є правонаступником Навчально-виробничого об`єднання до складу якого входили ремонтно-транспортне підприємство та технічне училище, створене наказом Дніпропетровського обласного об`єднання «Агропромтехніка» від 17.03.1991 № 731.

Наказом від 22.05.2025 № 4-10/15-25-СГ «Про відмову у задоволенні клопотань», позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки.

Відмова відповідача мотивована тим, що:

- до клопотань не долучено графічних матеріалів, які мали бути додатком до цих розпорядчих рішень, на підставі яких внесені зміни (про вилучення земель з постійного володіння або припинення права на них) до землеволодіння Магдалинівського СПТУ-88 (на теперішній час ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНЕ УЧИЛИЩЕ № 88);

- надані на розгляд графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розміщення земельної ділянки не відповідають матеріалам «Научно-техническая документация по формированию территории и установлению границ Магдалиновского поселкового совета. Магдалиновского района Днепропетровской области», на яких було зазначено землеволодіння Магдалинівського СПТУ-88 (на теперішній час ПРОФЕСІЙНО- ТЕХНІЧНЕ УЧИЛИЩЕ № 88), у зв`язку із чим фактично не додано обгрунтування бажаної конфігурації та площі запитуваної земельної ділянки;

- позивачем до клопотання надана неналежним чином засвідчена копія Державного акту на право постійного володіння землею зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного володіння землею за Мд № 63 від 02.07.1992, оскільки надана копія не має юридичної сили, тому що відповідно до статті 76 Закону України «Про нотаріат» вірність копії з копії документа може бути засвідчена нотаріусом, посадовою особою органу місцевого самоврядування, посадовою особою консульської установи України, якщо вірність копії засвідчена в нотаріальному порядку або якщо ця копія видана юридичною особою, що видала оригінал документа;

- на наданих на розгляд графічних матеріалах на запитуваній земельній ділянці наявні 2 об`єкти нерухомого майна, правовий статус яких не визначено, документального підтвердження, що вказані об`єкти нерухомого майна належать ПТУ — 88, не надано, тому що долучена Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна стосується споруд, що розташовані межах земельної ділянки з кадастровим номером 1222355100:03:001:1262.

Позивач вважає протиправним наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки.

Суд першої інстанції позов задовольнив.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України

Статтею 79-1 ЗК України визначено порядок формування земельної ділянки як об`єкту цивільних прав.

За змістом ч.ч. 1-4 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав.

Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється:

у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок;

шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі:

проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) та/або надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

технічних документацій із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок у разі поділу та/або об`єднання земельних ділянок.

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно із Статутом ПТУ № 88 (пункт 1.1.), Професійно-технічне училище № 88 є підпорядкованим Міністерству освіти і науки державним професійно-технічним навчальним закладом другого атестаційного рівня, що забезпечує реалізацію права громадян на здобуття професійно-технічної та повної загальної середньої освіти.

Головним завданням училища є забезпечення права громадян України на професійне навчання відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей з метою задоволення потреб економіки країни у кваліфікованих і конкурентноспроможних на ринку праці робітниках (пункт 1.4 Статуту).

Професійно-технічне училище № 88 є неприбутковою організацією. Освітній заклад фінансується на нормативній основі за рахунок коштів обласного бюджету та власних надходжень.

Згідно пункту 1.6. Статуту, училище надає платні освітні та інші послуги, визначені училищем відповідно до Переліку платних послуг, які можуть надаватись навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 р. № 796, та пов`язані з його основною статутною діяльністю, у тому числі за видами економічної діяльності згідно з Національним класифікатором України ДК 009:2010 «Класифікація видів економічної діяльності», а саме 01.11. Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Училище має землю у постійному користуванні, де розміщене навчальне господарство, яке здійснює господарську діяльність з виробництва продукції, що пов`язана з біологічними процесами її вирощування, призначеної для споживання в сирому і переробленому вигляді (сільськогосподарське виробництво), а також займається переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Земельні ділянки були передані училищу ще під час його створення у 1991 році.

Рішенням Магдалинівської селищної ради народних депутатів №133 від 16.10.1991року «Про погодження на виділення землі в володіння учбового господарства Магдалинівське СПТУ № 88» було вирішено погодитись на виділення земель загальною площею 256 га для створення учбового господарства № СПТУ № 88 із земель к-пу «За мир».

Рішенням Магдалинівської районної ради народних депутатів / ІХ позачергова сесія ХХІ скликання/ від 22.11.1991 року «Про надання земельного наділу та сільськогосподарських будівель господарству СПТУ-88» було вирішено:

1. Вилучити із землекористування колгоспу «За мир» земельну ділянку в розмірі 343,3 га для організації навчального господарства Магдалинівського СПТУ-88;

2. Виділити Магдалинівському СПТУ-88 земельну ділянку 343,3 га для організації навчального господарства із земель запасу районної Ради народних депутатів. 3. Продати СПТУ-88 сільськогосподарські будівлі в порядку, визначеному робочою комісією АПО та колгоспу «За мир».

З метою організації учбового процесу, відповідно до рішення Магдалинівської селищної ради народних депутатів №133 від 16.10.1991, рішення Магдалинівської селищної ради народних депутатів (ІХ позачергова сесія ХХІ скликання) від 22.11.1991 у постійне володіння Магдалинівському СПТУ – 88 (Професійно-технічне училище №88, код ЄДРПОУ 21902066) було виділено земельну ділянку загальною площею – 327,1 га, в т.ч. ріллі 282,8 га, пасовищ – 25,2 га, огородів – 0,1 га, полезахисних лісосмуг - 0,5 га, господарських шляхів – 3,0 га, господарських дворів – 15,3 га, інших угідь – 0,2 га, що підтверджується Державним актом на право постійного володіння землею зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного володіння землею за Мд № 63 від 02.07.1992.

Розпорядженням Магдалинівської районної державної адміністрації (Представника Президента України) № 104 від 10.03.1993 року «Про утворення і перерозподіл земель запасу на території колгоспу «За мир», на підставі Рішення Магдалинівської районної ради народних депутатів /ХІІ сесія/ від 24.07.1992 року і у зв`язку з важким становищем у забезпеченні нормами спецгоспу «За мир», вирішено створити за рахунок земель підсобного господарства Магдалинівське СПТУ землі запасу районної Ради у кількості 302,1 га.

Надати землі запасу районної Ради, створені за рахунок земель підсобного господарства СПТУ слідуючим землекористувачам:

- підсобному господарству СПТУ-88 – 112,8 га у довгострокове користування і 20 га короткострокового користування строком на один рік;

- колгоспу «За мир» - 140,4 га у довгострокове користування;

- Магдалинівській селищній Раді під огороди строком на один рік – 28,8 га.

Відповідно до державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форма 6- зем) станом на 01.01.2016 року площа земель державного підприємства, установи, організації ПТУ № 88 складала – 105,00 га.

Позивач зазначає, що після розроблення землевпорядної документації, за результатами проведення топографо-геодезичних робіт встановлено зменшення площі земельної ділянки № 179 з 92,5442 га до 80,4194 га за рахунок ріллі та земель під господарськими будівлями і дворами, порівняно із вихідними даними, зокрема, в довідках з державної статистичної звітності з кількісного обліку земель про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, користувачами, угіддями.

Позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області з клопотанням від 08.04.2025, в якому просило надати дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), згідно Державного акту на право постійного володіння землею зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного володіння землею за Мд № 63 від 02.07.1992, орієнтовною площею 12,2 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення, розташовані на території Магдалинівської селищної ради Самарівського району Дніпропетровської області.

До клопотання додано:

копія виписки з ЄДР щодо ПТУ № 88, копія Статуту ПТУ № 88, копія Державного акту на право постійного володіння землею зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного володіння землею за Мд № 63 від 02.07.1992, копія довідки від 05.11.2019 р № 1418/408-19-0.3 (ф 6-зем), копія інформаційної довідки з ДРРП від 27.02.2025 17:48:08 № 415602648 відносно ПТУ № 88, копія листа Дніпропетровської ОДА від 27.03.2025 вих.№ 1406/0/31-25.

Листом від 29.04.2025 відповідач повідомив позивача про те, що:

- до листа не долучено жодних розпорядчих документів та графічних матеріалів до них, на підставі яких внесені зміни (вилучення земельних ділянок з постійного володіння або припинення права на них) із землеволодіння Магдалинівського СПТУ-88 відповідно до Державного акту;

- долучена до листа завірена копія з копії Державного акту не містить відповідних записів щодо змін у землеволодінні;

- надані на розгляд графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розміщення земельної ділянки не відповідають матеріалам «Науково-технічної документації по формуванню територій та встановлення меж Магдалинівської селищної ради», на яких позначено землеволодіння Магдалинівського СПТУ-88, відсутнє обгрунтування конфігурації та площі запитуваної земельної ділянки;

- у Державному фонді документації із землеустрою та оцінки земель Головного управління відсутній примірник вищезазначеного Державного акту та матеріали із землеустрою, на підставі яких виданий Державний акт, а долучена до листа завірена копія зв копії вищезазначеного Державного акту не має юридичної сили.

У відповідь на лист відповідача від 29.04.2025, позивач 05.05.2025 надав Головному управлінню Держгеокадастру у Дніпропетровській області інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.02.2025, копію Розпорядження Магдалинівської районної державної адміністрації (Представника Президента України) №104 від 10.03.1993, лист до державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форма 6-зем) станом на 01.01.2016.

А також повідомив відповідача про те, що:

«Рішенням Магдалинівської селищної ради народних депутатів № 133 від 16.10.1991 року «Про погодження на виділення землі в володіння учбового господарства Магдалинівське СПТУ № 88» було вирішено погодитись на виділення земель загальною площею 256 га для створення учбового господарства № СПТУ № 88 із земель к-пу «За мир».

Рішенням Магдалинівської районної ради народних депутатів /ІХ позачергова сесія ХХІ скликання / від 22.11.1991 року «Про надання земельного наділу та сільськогосподарських будівель господарству СПТУ-88» було вирішено:

Згідно Державного акту на право постійного володіння землею зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного володіння землею за Мд № 63 від 02.07.1992 року, виданий Магдалинівському СПТУ – 88 у постійне володіння для організації учбового процесу відповідно до рішення Магдалинівської селищної ради народних депутатів № 133 від 16.10.1991, рішення Магдалинівської селищної ради народних депутатів (ІХ позачергова сесія ХХІ скликання) від 22.11.1991, загальна площа земельної ділянки – 327,1 га в т.ч. ріллі 282,8 га, пасовищ – 25,2 га, огородів – 0,1 га, полезахисних лісосмуг - 0,5 га, господарських шляхів – 3,0 га, господарських дворів – 15,3 га, інших угідь – 0,2 га.

Розпорядження Магдалинівської районної державної адміністрації (Представника Президента України) № 104 від 10.03.1993 «Про утворення і перерозподіл земель запасу на території колгоспу «За мир», на підставі Рішення Магдалинівської районної ради народних депутатів /ХІІ сесія/ від 24.07.1992 року і у зв`язку з важким становищем у забезпеченні нормами спецгоспу «За мир», вирішено створити за рахунок земель підсобного господарства Магдалинівське СПТУ землі запасу районної Ради у кількості 302,1 га.

- колгоспу «За мир» - 140,4 га у довгострокове користування;

- Магдалинівській селищній Раді під огороди строком на один рік – 28,8 га.

Відповідно до державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форма 6-зем) станом на 01.01.2016 площа земель державного підприємства, установи, організації ПТУ № 88 складала – 105,00 га.

Після розроблення землевпорядної документації, за результатами проведення топографо-геодезичних робіт встановлено зменшення площі земельної ділянки №179 з 92,5442 га до 80,4194 га за рахунок ріллі та земель під господарськими будівлями і дворами, порівняно із вихідними даними, зокрема, в довідках з державної статистичної звітності з кількісного обліку земель про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, користувачами, угіддями».

Також навів інформацію у хронолічному порядку щодо зміни площі земель ПТУ №88 за час володіння землею.

А також повідомив відповідача про те що, листом від 30.10.2024 за вих.№ 938 ПТУ №88 повідомляло Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про втрату ПТУ № 88 оригіналу Державного акту на право постійного володіння землею зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного володіння землею за Мд № 63 від 02.07.1992 року, виданий Магдалинівському СПТУ – 88 (Професійно-технічне училище № 88, код ЄДРПОУ 21902066) та просило видати дублікат держаного акту.

Пунктом 5.12. Інструкції визначено, що при втраті (псуванні) державного акта, який зберігався у районному (міському) управлінні (відділі) Держкомзему, керівник районного (міського) управління (відділі) Держкомзему зобов`язаний негайно повідомити Держкомзем та землевласника або землекористувача і видати за власний рахунок новий державний акт.

ПТУ №88, як користувач земельної ділянки не отримував від Держгеокадастру жодних повідомлень про втрату (псування) державного акта, який зберігався у районному (міському) управлінні (відділі) Держкомзему, у відповідності до положень Інструкції.

Враховуючи наведене, позивач зазначив, що підтримує раніше подане клопотання про надання дозволу Професійно-технічному училищу № 88 на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), згідно Державного акту на право постійного володіння землею зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного володіння землею за Мд № 63 від 02.07.1992, орієнтовною площею 12,2 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення, розташовані на території Магдалинівської селищної ради Самарівського району Дніпропетровської області».

Відмова відповідача мотивована тим, що:

- до клопотань не долучено графічних матеріалів, які мали бути додатком до цих розпорядчих рішень, на підставі яких внесені зміни (про вилучення земель з постійного володіння або припинення права на них) до землеволодіння Магдалинівського СПТУ-88 (на теперішній час Професійно-технічне училище № 88);

- надані на розгляд графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розміщення земельної ділянки не відповідають матеріалам «Научно-техническая документация по формированию территории и установлению границ Магдалиновского поселкового совета. Магдалиновского района Днепропетровской области», на яких було зазначено землеволодіння Магдалинівського СПТУ-88 (на теперішній час Професійно-технічне училище № 88), у зв`язку із чим фактично не додано обгрунтування бажаної конфігурації та площі запитуваної земельної ділянки;

Позивач вважає протиправним вказаний наказ відповідача, яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки.

Надаючи оцінку зазначеним правовідносинам та висновкам суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції бере до уваги, що частиною 2 статті 123 Земельного кодексу України унормовано, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за документацією із землеустрою, звертається з заявою про надання дозволу на розробку документації із землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У заяві зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення.

До заяви додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частина 3 ст. 123 Земельного кодексу України передбачає, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає заяву і дає дозвіл на розроблення документації із землеустрою або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою, місце розташування об`єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

Частиною 16 ст. 123 Земельного кодексу України передбачено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення заяви без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 123 ЗК України.

Матеріалами справи підтверджується, що підставами для відмови у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки були:

- до клопотань не долучено графічних матеріалів, які мали бути додатком до цих розпорядчих рішень (рішення Виконавчого комітету Магдалинівської селищної ради народних депутатів від 16.10.1991 № 133 «Про погодження на виділення землі в володіння учбового господарства Магдалинівського СПТУ-88»; рішення Магдалинівської районної ради народних депутатів ЛІХ позачергова сесія ХХІ скликання/ від 22.11.1991 «Про надання земельного наділу та сільськогосподарських будівель господарству СПТУ-88»; розпорядження Магдалинівської районної державної адміністрації (Представника Президента України) від 10.03.1993 № 104 «Про утворення і перерозподіл земель запасу на території колгоспу «За мир»), на підставі яких внесені зміни (про вилучення земель з постійного володіння або припинення права на них) до землеволодіння Магдалинівського СПТУ-88 (на теперішній час ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНЕ УЧИЛИЩЕ № 88);

При цьому, у наказі зазначено, що Головним управлінням Держгеокадастру уДніпропетровської області вжиті всі необхідні заходи для отримання потрібної інформації і документації, зокрема, були направлені листи до Самарівської районної державної адміністрації та Магдалинівської селищної ради з метою вишукування/отримання матеріалів щодо земель, які перебувають у володінні ПТУ-88. Станом на дату прийняття даного наказу відповіді відсутні і необхідна інформація та документація відсутні.

Відповідно до статті 55 Закону України «Про землеустрій», встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалів топографо-геодезичних робіт.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється за рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки, землекористувача.

У разі передачі у власність та користування земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування технічна документація розробляється на підставі дозволу, виданого відповідним органом (крім випадків, якщо відповідно до закону розроблення технічної документації здійснюється без надання такого дозволу).

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає:

а) завдання на складання технічної документації із землеустрою;

б) пояснювальну записку;

в) матеріали топографо-геодезичних робіт;

г) кадастровий план земельної ділянки;

ґ) перелік обмежень у використанні земельної ділянки;

д) відомості про встановлені межові знаки.

Згідно з частиною шостою статті 186 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

На етапі встановлення меж земельної ділянки досліджуються правові підстави (вихідні дані з кадастру, акти), проводяться топографо-геодезичні роботи для визначення точок на місцевості та встановлення межових знаків, а також створюється технічна документація, яка фіксує ці межі, включаючи обмеження використання землі. Досліджуються наявні документи, проводяться польові вимірювання, узгоджуються межі з сусідами, і все це оформлюється в технічну документацію та реєструється в державному кадастрі.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак, отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не являється правовстановлюючим актом.

Отже, набуття особами права власності або користування на земельну ділянку відбувається поетапно - починаючи з отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, який оформлюється відповідним рішенням органу місцевого самоврядування або органу державної влади, погодження та затвердження такого проекту землеустрою та завершується рішенням про передачу земельної ділянки у власність або користування.

Матеріалами справи підтверджується, що у 2019 році відповідачем проведено інвентаризацію земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Магдалинівської селищної ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, згідно технічної документації.

Так, в Пропозиції щодо ухгодження даних, отриманих у результаті проведення інвентарізації земель з інформацією, що міститься у документах та посвідчують право на земельні ділянки і Державного земельному кадастрі зазначено (а.с.195 т. 1,):

«В результаті виконаних робіт щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення на території Магдалинівської селищної ради Магдалинівського району Дніпропетровської області при детальному аналізі наданих Замовником документів, планово-картографічних матеріалів та іншої інформації, яка розміщена на Публічній кадастровій карті України, загалом сформовано земельні ділянки загальною площею 80,4194 га.

На проінвентаризованих землях загальною площею 80,4194 га на території Магдалинівської селищної ради Магдалинівського району Дніпропетровської області відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року № 1051, обмеження у використанні вищезазначених земель встановлено:

Ділянка № 179 встановлено обмеження код – 01.05 – охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи ЛЕП 150 кВ площею 1,9514 га (Постанова Кабінету Міністрів України № 209 "Про затвердження Правил охорони електричних мереж" від 04.03.1997).

За результатами проведення топографо-геодезичних робіт встановлено зменшення площі земельної ділянки № 179 з 92,5442 га до 80,4194 га за рахунок ріллі та земель під господарськими будівлями і дворами, порівняно з вихідними даними, наданими Замовником, зокрема, в довідках з державної статистичної звітності з кількісного обліку земель про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями.

При проведенні робіт з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності та складанні технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок № 179, виявлено розбіжність між інформацією, що міститься у вихідних даних, наданих Замовником, зокрема, в довідках з державної статистичної звітності з кількісного обліку земель про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями, а саме:

площа згідно вихідних даних — 92,5442 га;

встановлена площа при проведенні інвентаризації — 80,4194 га».

При цьому, згідно Довідки з державної статистичної звітності з кількісного обліку земель про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями №1418/408-19-0.30 від 05.11.2019 (а.с. 197 т.1), згідно з обліковими даними державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями станом на 01.01.2016 за позивачем обліковувалась земельна ділянка:

місце розташування - Дніпропетровська обл., Магдалинівський район, Магдалинівська селищна рада (за межами населеного пункту)

запитувана площа (га) - 92,5442 га

форма власності - державна

категорія земель – 01-землі сільськогосподарського призначення

цільове призначення: згідно КВЦПЗ - розділ-01 підрозділ - 01.09 Для дослідних і навчальних цілей, згідно 6-зем- шифр рядка-12 сільськогосподарські науково-дослідні установи і навчальні заклади номер рядка 1.2.2,

угіддя, згідно Постанови КМУ 1051 - Група 001 підгрупа 01 Рілля; Група-013 підгрупа-00 Землі під сільськогосподарськими будівлями і дворами Графа 05-рілля, графа 14- під господарськими будівлями і дворами, згідно 6-зем – графа 05-рілля, графа 14 – під господарськими будівлями і дворами,

користувач (за наявності) - Магдалинівське СПТУ-88, державний акт на право постійного користування землею від 02.07.1992 року

вид користування (за наявності) - постійне

додатково - 59е-чорноземи звичайні середньо гумусні глибокі важко суглинкові та їх залишково-і слабо солонцюваті відміни; 1212-лучно-чорноземні ґрунти та їх слабо солонцюваті і слабо осолоділі відміни важко суглинкові і легкоглинисті.

Отже, під час проведення інвентаризації земель у 2019 році, відповідач обмежився формулюванням зміни встановленої площі земельної ділянки в бік її зменшення на 12 га (орієнтовано) тим, що зазначив про розбіжність між інформацією, що міститься у вихідних даних, наданих Замовником, зокрема, в довідках з державної статистичної звітності з кількісного обліку земель про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями.

При цьому, підстави такої розбіжності відповідачем не вказані.

Разом з тим, як вбачається, згідно довідки Держстату з обліку земель, станом на 01.01.2016 така земельна ділянка була площею 92,5442 га.

Відповідно до статті 52 Закону України «Про адміністративну процедуру», адміністративний орган досліджує обставини, що мають значення для вирішення справи, виходячи з принципів законності та офіційності. Адміністративний орган визначає відповідно до законодавства способи та обсяг встановлення обставин справи. При цьому адміністративний орган не обмежений доводами учасників адміністративного провадження, наданими ними доказами та клопотаннями. Адміністративний орган повинен неупереджено дослідити всі обставини справи, у тому числі ті, що є сприятливими, а також ті, що є несприятливими для учасників адміністративного провадження. Забороняється вимагати від учасника адміністративного провадження надання доказів, які не стосуються обставин справи, а також всупереч принципу офіційності, згідно з яким обов`язок збирання доказів покладений на адміністративний орган.

При цьому, статтею 16 цього закону закріплено принцип офіційності, який полягає у тому, що, адміністративний орган зобов`язаний встановлювати обставини, що мають значення для вирішення справи, і за необхідності збирати для цього документи та інші докази з власної ініціативи, у тому числі без залучення особи витребовувати документи та відомості, отримувати погодження та висновки, необхідні для вирішення справи. Адміністративний орган не може зобов`язувати особу самостійно отримувати документи та інші докази, необхідні для здійснення адміністративного провадження, якщо такий обов`язок не визначено законом.

Адміністративний орган не може вимагати від особи надання документів та відомостей, що перебувають у володінні адміністративного органу або іншого органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи або організації, що належить до сфери управління такого органу.

Отже, зазначення відповідачем у спірному наказі (від 22.05.2025 за №4-10/15-25-СГ), що Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровської області вжиті всі необхідні заходи для отримання потрібної інформації і документації, оскільки були направлені листи до Самарівської районної державної адміністрації та Магдалинівської селищної ради з метою вишукування/отримання матеріалів щодо земель, які перебувають у володінні ПТУ-88 та станом на дату прийняття даного наказу відповіді відсутні і необхідна інформація та документація відсутні, не є свідченням дотримання суб`єктом владних повноважень під час розгляду питання позивача вимог Закону України «Про адміністративну процедуру», зокрема, в частині дотримання принципу офіційності.

Також колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що відповідачем не доведено невідповідність наданих позивачем графічних матеріалів земельної ділянки Науково-технічній документації щодо формування території та встановленню меж Магдалинівської селищної ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, в матеріалах справи така документація також відсутня.

Слід зазначити, що, на виконання ухвали суду першої інстанції, Магдалинівським селищним головою у листі від 26.11.2025 № 05-13-4279/0/2-25 повідомлено суд про те, що розташування земельної ділянки щодо адміністративних меж земельної ділянки в межах Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 02.07.1992 №63 не може бути визначено, оскільки відсутня документація із землеустрою щодо земельної ділянки орієнтовною площею 12 га із сільськогосподарського призначення.

Щодо відсутності у копії Державного акта на право постійного володіння землею, наданого позивачем до клопотання, відповідач (в суді першої інстанції) зазначив, що даний Акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного володіння землею за № 63 від 02.07.1992, тому не висловив сумніву щодо права позивача на постійне користування земельною ділянкою, що підтверджено Державним актом від 02.07.1992 року.

До того ж, згідно листа відповідача від 07.11.2023 вих.№ 29-4-0.222-66062-23, Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області зазначено, що Державний акт на право постійного володіння землею зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного володіння землею за Мд № 63 від 02.07.1992 не скасовувався.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції піддав обґрунтованій критиці підстави, зазначені відповідачем, для відмови у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки, як ймовірне розташування на земельній ділянці об`єктів нерухомого майна, оскільки як вже зазначалось, на етапі розроблення проекту землеустрою з`ясовуються ідентифікуючи ознаки земельної ділянки та відповідні обмеження, тому, якщо під час розроблення проекту землеустрою буде встановлено певні обмеження у праві позивача на користування земельною ділянкою така інформація буде відображатись у проектній документації, яка у подальшому буде предметом розгляду уповноваженим органом, в даному випадку відповідачем.

Законодавчо встановленою підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Однак, відповідачем не доведено невідповідність наданих позивачем графічних матеріалів земельної ділянки Науково-технічній документації щодо формування території та встановленню меж Магдалинівської селищної ради Магдалинівського району Дніпропетровської області.

Відповідно, ті підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, що наведені у спірному наказі не відповідають визначеним статтею 123 ЗК України, тому, наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 22.05.2025 за №4-10/15-25-СГ, є протиправним.

Згідно практики Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення у справі «Suominen v. Finland», заява № 37801/97, пункт 36), орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень; принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Отже, критеріями обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень є:

1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення;

2) пов`язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять правову основу такого рішення;

3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих документів, інших доказів), врахування яких є обов`язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення;

4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи;

5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.

Відтак, невиконання суб`єктом владних повноважень законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Згідно правового висновку Верховного Суду невмотивованість та неналежна обґрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень є достатньою підставою для визнання такого рішення протиправним, зокрема, такий висновок також викладено, у постановах від 20 травня 2022 року у справі № 340/370/21, від 16 березня 2023 року у справі № 160/18668/2 та від 16 травня 2023 року у справі № 380/3195/22.

Крім того, у постанові від 28 лютого 2020 року у справі № П/811/1015/16 сформульовано правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої принцип належного урядування має надзвичайно важливе значення для забезпечення правовладдя в Україні; неухильне дотримання основних складових принципу належного урядування забезпечує прийняття суб`єктами владних повноважень легітимних, справедливих та досконалих рішень; принцип належного урядування підкреслює те, що між людиною та державою повинні бути вибудовані саме публічно-сервісні відносини, у яких інституції та процеси служать всім членам суспільства.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що у праві існують три основні стандарти доказування:

«баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence);

«наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence);

«поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt) та у справах, де суб`єкт владних повноважень доводить правомірність своїх рішень, що передбачають втручання у власність або діяльність суб`єкта приватного права, подані таким суб`єктом владних повноважень докази, за загальним правилом, повинні відповідати критерію «поза розумним сумнівом».

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № 822/863/16, від 21 листопада 2019 року у справі № 826/5857/16, від 11 лютого 2020 року у справі № 816/502/16, від 16 червня 2020 року у справі № 756/6984/16-а, від 18 листопада 2022 року у справі № 560/3734/22 та від 4 квітня 2023 року у справі № 160/23388/21.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з урахуванням вищевикладених обставин спірний наказ відповідача не відповідає вищезазначеним принципам, а отже не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

При цьому решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

Суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи встановлені судом першої інстанції обставини, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності при безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, за результатами з`ясування обставини у справі та їх правової оцінки, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно правової позиції, викладеної у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, ефективний спосіб захисту прав повинен:

1) забезпечити поновлення порушеного права

2) в разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування

3) такий захист повинен бути повним (тобто не частковим)

4) забезпечувати мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії

5) забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту, одне право має захищатися одним позовом.

Рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті і захищати порушене право чи інтерес. Якщо для реалізації рішення суду потрібно ще раз звертатися до іншого суду й отримувати ще одне рішення це означає, що обраний спосіб захисту (який часто зумовлений обмеженнями, що діють у певній юрисдикції) є неефективним.

Відповідач обмежений рамками імперативних приписів законодавства, які надають їй два можливих варіанти рішення: задовольнити клопотання за наявності законних підстав чи надати обґрунтовану відмову. Дискреція в цьому питанні відсутня, оскільки адміністративний орган не має права самостійно ухвалювати рішення діяти чи не діяти або визначити спосіб дій.

На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє.

У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

При цьому, дискреція органу державної влади чи місцевого самоврядування можлива лише в тому випадку, коли альтернативне рішення є законним і правомірним.

Дискреція не є довільною, вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ухвалення рішення у справі обумовлене вимогами ефективності судового захисту.

Рішення, яке зобов`язує «повторно розглянути заяву», не захищає права і свободи, не привносить правової визначеності.

В даному випадку відповідач може прийняти аналогічне рішення, яке стане предметом нового судового оскарження.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Розглядаючи клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки, відповідач відмовив позивачу у його задоволенні з підстав, що не передбачені законодавством, а тому, повинен був його задовольнити.

Тому, позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання не можна вважати такими, що відповідають вимогам статті 242 КАС України, відповідно до частин першої та четвертої якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у справі № 520/9626/24 (постанова від 07 травня 2025 року).

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню, у такій спосіб:

визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 22.05.2025 за №4-10/15-25-СГ та зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області прийняти рішення, яким надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 12,2 га згідно з Державним актом на право постійного володіння землею, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право постійного володіння землею за Мд № 63 від 02.07.1992.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову.

Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача спростовуються доводами, викладеними позивачем та нормами законодавства, що регулює дані правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст.241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області – залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.12.2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та в силу ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова

суддя О.М. Лукманова

суддя Л.А. Божко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua