Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №520/6718/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 р.Справа № 520/6718/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Фоміної Л.О.,

Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,

за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2026, головуючий суддя І інстанції: Шевченко О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі №520/6718/25

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач, апелянт) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, в якій просив:

- відкрити провадження за нововиявленими обставинами у справі № 520/6718/25;

- задовольнити заяву про перегляд рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 року у справі № 520/6718/25 за нововиявленими обставинами;

- скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 року у справі № 520/6718/25 та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2026 заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2025 року по справі № 520/6718/25 залишено без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2025 року по справі № 520/6718/25 залишено без змін.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для розгляду поданої заяви, недоведеність обставин, що мають значення для розгляду заяви, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у оскаржуваній ухвалі, обставинам, викладеним у заяві та обставинам справи, а також порушення процесуального права, просить:

- скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2026 року у справі № 520/6718/25 повністю;

- задовольнити заяву про перегляд рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 року у справі № 520/6718/25 за нововиявленими обставинами;

- скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 року у справі №520/6718/25 та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції констатував одним простим стверджувальним реченням, що відсутня нововиявлена обставина, без зазначення жодних мотивів такого висновку, будь-якої інтерпретації та оцінки судом викладених у заяві аргументів та доводів. Суд не розкрив мотиви та підстави свого висновку та не зазначив, чому він до нього дійшов, чому суд вважає наявність Директиви – спеціального нормативно-правого акту, яким встановлено порядок поновлення на обліку раніше виключених з нього осіб, що спростовує висновок суду, покладений в основу рішення по суті спору, щодо автоматичного поновлення позивачу статусу військовозобов`язаного з набранням чинності Закону України від 22 липня 2014 року №1604-VII, яким підвищено граничний вік перебування у запасі до 60 років, не нововиявленою обставиною.

Також зазначає, що в оскаржуваній ухвалі не міститься аргументів та мотивів висновку суду про те, що позивач нібито міг знати про мобілізаційну директиву Генерального штабу Збройних Сил України від 22 червня 2015 року №322/2/2180дск, що має гриф «ДСК», до звернення до суду з позовом та ухвалення судового рішення по справі. Суд першої інстанції не навів жодного правового механізму, згідно якого цивільна особа без відповідного допуску могла б ознайомитись із документом «ДСК». Апелянт зазначає, що він не є та ніколи не був співробітником ані ГШ ЗС України, ані органів ТЦК чи будь-яких інших військових формувань. Вказана Директива має гриф «ДСК» (для службового користування), в публічному доступі відсутня, тому об`єктивно не була і не могла бути відома йому на момент розгляду справи. Про її існування позивач дізнався випадково, аналізуючи судову практику у ЄДРСР. Посилання суду першої інстанції на можливість обізнаності позивача про існування та/або зміст вказаної Директиви з грифом «ДСК» є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності.

Крім того, вказав, що посилання суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі на постанову Верховного Суду від 09 квітня 2026 року по справі № 280/6524/24 є нерелевантним, оскільки вказана постанова не стосується питань перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами. Також апелянт зазначає, що суд залишив поза увагою його клопотання про витребування у відповідача повного тексту директиви Генерального штабу Збройних Сил України від 22 червня 2015 року № 322/2/2180дск з додатками та копії особової справи позивача.

Відповідач, скориставшись правом, передбаченим статтею 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що оскаржувана ухвала є такою, що постановлена у відповідності до норм матеріального та процесуального права, з огляду на це просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Учасники справи про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

У судовому засіданні позивач апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просив провести засідання у справі без його участі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, дійшла таких висновків.

Судом встановлено, що 25.03.2025 ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив (з урахуванням уточнених позовних вимог):

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (код НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) щодо невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) з військового обліку по досягненню ним граничного віку перебування в запасі, що підтверджується довідкою №1/133 від 06.04.2016 р., виданою ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (код НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) з військового обліку по досягненню ним граничного віку перебування в запасі, що підтверджується довідкою №1/133 від 06.04.2016 р., виданою ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 по справі № 520/6718/25 залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 10.02.2026 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник – адвокатка Степанишена Анастасія Володимирівна, на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2025 у справі № 520/6718/25.

08.04.2026 до Харківського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, в якій позивач просив:

- відкрити провадження за нововиявленими обставинами у справі № 520/6718/25;

- задовольнити заяву про перегляд рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 року у справі № 520/6718/25 за нововиявленими обставинами;

- скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 року у справі № 520/6718/25 та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Залишаючи без задоволення заяву позивача про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 у справі № 520/6718/25 суд першої інстанції виходив з того, що наявність мобілізаційної директиви Генерального штабу Збройних Сил України від 22 червня 2015 року №322/2/2180дск «Організаційно-методичні вказівки щодо порядку проведення призову військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, в особливий період та його документального оформлення», про яку, як зазначив позивач, йому не було відомо на момент звернення до суду з позовом та ухваленням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 у справі №520/6718/25, а також те, що позивач дізнався про зазначену мобілізаційну директиву від 22 червня 2015 року №322/2/2180дск вже після звернення до суду та ухвалення рішення по справі, не є нововиявленою обставиною у розумінні пункту 1 частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України. Крім того, для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї. Якщо вона все-таки могла знати про певну обставину за добросовісного ставлення до справи, тоді ця підстава для перегляду відсутня. Разом з тим, заявником не доведено, що про цю мобілізаційну директиву він об`єктивно не міг знати до звернення до суду з позовом та ухвалення судового рішення по справі.

Колегія суддів з цього приводу зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини 1 статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Положеннями частини 2 статті 361 КАС України передбачено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

Згідно з частиною 4 статті 361 КАС України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:

1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;

2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

За змістом статті 362 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати заяву про перегляд судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили, за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 363 КАС України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 361 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про існування таких обставин.

Колегія суддів зазначає, що нововиявлені обставини – це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Відповідно до правової позиції, яка викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 9901/819/18, істотними обставинами є фактичні дані (явища, події, факти або сукупність умов), що в установленому порядку спростовують факти, які були покладено в основу судового рішення. Тобто це обставини, які впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається, обізнаність суду стосовно яких у розгляді справи забезпечила б прийняття цим судом іншого рішення.

До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору.

При цьому, необхідними ознаками нововиявлених обставин є: існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи й ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; істотність цих обставин для розгляду справи (внаслідок урахування цих обставин суд міг би прийняти інше рішення, ніж те, що було прийняте).

Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Тобто, нововиявлені обставини за своєю юридичною сутністю є фактичними даними, що спростовують свідчення, висновки які було покладено в основу рішення. Іншими словами, якби нововиявлена обставина була відома суду під час винесення судового рішення, то вона б обов`язково вплинула на остаточні висновки суду.

Верховний Суд у постанові від 21 січня 2021 року у справі № 820/1400/17 зазначав, що інститут перегляду судових рішень у адміністративних справах за нововиявленими обставинами є додатковою гарантією та можливістю реалізації основного завдання адміністративного судочинства, а саме – ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. За своєю суттю він докорінно відрізняється від права на апеляційне або касаційне оскарження судових рішень. Інститут перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами спрямований на забезпечення додаткової можливості особі домогтися перегляду судового рішення з підстав наявності таких обставин навіть після використання права апеляційного та/або касаційного перегляду судових рішень, якими закінчено розгляд справи, і особа позбавлена можливості повторно звертатись до суду з таким самим позовом (до того самого відповідача, про той самий предмет спору і з тих самих підстав) і вимагати нового розгляду адміністративного спору з урахуванням нової обставини, яка має суттєве значення для його вирішення, але не була врахована судом при ухваленні судового рішення.

З урахуванням наведеного, перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин, тому першочерговим обов`язком суду є встановлення відсутності або наявності нововиявлених обставин.

Здійснюючи процедуру перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом, а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13, провадження № 12-158гс19, (пункти 7.4-7.5)).

Водночас не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв`язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені процесуальним законом, відсутні, а також якщо ці обставини були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17, провадження № 14-549зц18 (пункти 27, 28)).

Не належать до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, доказ, який підтверджує обставини, що виникли після рішення, або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову; не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судами у процесі розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 9901/819/18, провадження № 11-430заі20 (пункт 6.38)).

Звертаючись до суду першої інстанції із заявою про перегляд рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 за нововиявленими обставинами позивач посилається на положення пункту 1 частини 2 статті 361 КАС України, зазначаючи, що істотною обставиною, що не була встановлена судом і не була та не могла бути відома ОСОБА_1 на час розгляду справи, є Директива Генерального штабу Збройних Сил України від 22.06.2015 № 322/2/2180дск «Організаційно-методичні вказівки щодо порядку проведення призову військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, в особливий період та його документального оформлення», якою визначено порядок поновлення громадян на військовому обліку військовозобов`язаних, які були виключені (зняті) з нього за старим законодавством).

Позивач зазначає, що вказаний нормативний документ Генерального штабу Збройних Сил України безпосередньо регулює спірні правовідносини у справі № 520/6718/25 та визначає алгоритм дій з метою реалізації положень статті 28 Закону №2232-XII (з урахуванням внесених змін Законами №1169-VII, №1604-VII) та є обов`язковим для застосування, зокрема у спірних правовідносинах у даній справі. Також у поданій заяві ОСОБА_1 вказав, що відповідно до положень п. 11 Додатку 2 до Директиви, Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487 (пп. 14-5, 14-6, 21, 22), а також Порядку № 559 від 16.05.2024, поновлення особи на військовому обліку є окремою індивідуальною адміністративною дією, що включає: виклик особи, перевірку підстав виключення, направлення на ВЛК, прийняття рішення уповноваженою посадовою особою та відповідний запис у військово-облікових документах. Жодна з цих процедурних вимог відповідачем не виконана.

Водночас колегія суддів зазначає, що наведені заявником мотиви з посиланням на Директиву Генерального штабу Збройних Сил України від 22.06.2015 № 322/2/2180дск за своєю суттю є новою підставою позову та не доводить існування нововиявлених обставин, з якими пункт 1 частини другої статті 361 КАС України пов`язує можливість перегляду судового рішення.

Незгода заявника з наданою судом оцінкою не утворює передбаченої пунктом 1 частини другої статті 361 КАС України підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28.05.2026 у справі № 2а/0470/3175/11.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи заяви про перегляд судового рішення фактично є доповненням обґрунтування заявлених раніше позовних вимог, а не нововиявленою обставиною в розумінні статті 361 КАС України.

Враховуючи викладене, у межах наведених заявником доводів, передбачених пунктом 1 частини другої статті 361 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, немає, а тому суд першої інстанції дійшов правильного по суті висновку про залишення без задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2025 року по справі №520/6718/25.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд, ЄСПЛ) процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя як така не суперечить положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) за умови відсутності зловживання (пункти 27-28 рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Правєдная проти Росії», заява № 69529/01 та пункт 46 рішення від 6 грудня 2005 року у справі «Попов проти Молдови № 2» заява № 19960/04). Однак при цьому ЄСПЛ наголошує, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, потрібно тлумачити у світлі преамбули до Конвенції, яка проголошує принцип верховенства права як частину спільної спадщини держав-учасниць. Одним з аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду (пункт 61 рішення ЄСПЛ у справі «Брумареску проти Румунії» від 28 жовтня 1999 року, заява № 28342/95). Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду й нового рішення по суті. Перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою, а саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин (пункти 51-52 рішення ЄСПЛ у справі «Рябих проти Росії» від 24 червня 2003 року, заява № 52854/99; ухвала Суду щодо прийнятності заяви № 62608/00 «Агротехсервіс проти України»; пункти 42-43 рішення Суду у справі «Желтяков проти України» від 9 червня 2011 року, заява № 4994/04).

З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанцій щодо відсутності правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 у справі № 520/6718/25, оскільки не є нововиявленими ті обставини (відповідно до вимог чинного процесуального законодавства), на які посилається позивач у заяві про перегляд вказаного рішення суду за нововиявленими обставинами.

Інші міркування і твердження скаржника не спростовують правильності висновків суду.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстави для скасування ухвали суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 229, 242, 243, 250, 308, 312, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 361 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року по справі №520/6718/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.О. Фоміна

Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов

Повний текст постанови складено 29.06.2026.