Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №520/17064/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 р.Справа № 520/17064/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Семененко М.О.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Катунова В.В. ,

за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Північно-східного міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2026, головуючий суддя І інстанції: Мороко А.С., м. Харків у справі № 520/17064/24

за позовом Північно-східного міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів

до Північно-східного офісу Держаудитслужби

про визнання протиправними та скасування вимоги, попередження,

ВСТАНОВИВ:

Північно-східне міжрегіональне територіальне управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі – позивач, Північно-східне МТУ АРМА), звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Північно-східного офісу Держаудитслужби (далі - відповідач), в якому просило суд:

- визнати протиправними та скасувати вимогу Північно-східного офісу Держаудитслужби про усунення виявлених порушень від 12.06.2024 вих. №202008-14/2647-2024 та попередження Північно-східного офісу Держаудитслужби про неналежне виконання бюджетного законодавства від 12.06.2024 вих. №202008-14/2648-2024.

В обґрунтування позову зазначив, що вимога відповідача про усунення виявлених порушень від 12.06.2024 вих. №202008-14/2647-2024 та попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства від 12.06.2024 вих. №202008-14/2648-2024, є протиправними та такими, що порушують права позивача. Щодо висновків ревізійної групи в частині правильності формування видатків до кошторису на 2022, 2023 роки зауважив, що Північно-східне МТУ АРМА при формуванні проекту кошторису на 2022 та 2023 роки, передбачаючи наявність економії фонду оплати праці у відповідному періоді за рахунок вакантних посад, згідно з нормами Бюджетного кодексу України (далі - БК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Постанови Кабінету Міністрів України “Питання оплати праці працівників державних органів” від 18.01.2017 №15 (далі - Постанова №15 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Порядку складення, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 28.02.2002 №228 (далі - Порядок №228 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), правомірно включив до видатків та передбачив у розрахунках видатків на оплату праці і нарахувань на заробітну плату кошторисів такий вид стимулюючих виплат, як надбавка за інтенсивність праці та надбавка за виконання особливо важливої роботи. Вважає, що висновки ревізійної групи про неправомірність включення до розрахунку показників видатків до кошторису на 2023 роки видатків на виплату премії в розмірі 20% та додаткової премії у розмірі тримісячної заробітної плати є хибними, оскільки до таких висновків орган контролю прийшов без врахування приписів спеціального законодавства, яким є Закон України “Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів” від 10.11.2015 №772-VIII (далі - Закон №772-VIII в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Позивач зазначив, що встановлення в проєкті кошторису видатків на оплату праці на 2023 рік надбавки за вислугу років в межах граничного розміру, передбаченого законодавством, не суперечить абзацу 2 пункту 20 Порядку №228 та частини 2 статті 19 БК України.

Додатково зазначив, що протягом 2023 року довідкою про зміни до кошторису від 11.09.2023 №4 зменшено видатки на суму 1438100,00 грн, з них КЕКВ 2111 - 1178700,00 грн заробітна плата та КЕКВ 2120 - 259400,00 грн нарахування на заробітну плату. Довідкою від 22.12.2023 №12 зменшено видатки на заробітну плату на суму 610000,00 грн: з них КЕКВ – 2111 - 500000,00 грн заробітна плата та КЕКВ 2120 - 110000,00 грн нарахування на заробітну плату. Також наприкінці бюджетного 2023 року до бюджету України було списано з рахунку позивача кошти в сумі 1916091,92 грн, в тому числі КЕКВ 2111 - 1564679,10 грн, КЕКВ 2120 - 351412,82 грн. Отже, протягом 2023 року повернуто кошти в сумі - 3964191,92 грн, в тому числі кошти в сумі КЕКВ 2111 - 3243379,10 грн та КЕКВ 2120 - 720812,82 грн.

Щодо висновків ревізійної групи в частині дотримання вимог законодавства про оплату праці начальника Північно-східного МТУ АРМА, позивач наголосив, що акт ревізії не містить посилань на нормативно-правові акти, які порушено т.в.о начальника ОСОБА_1 , т.в.о начальника Мозговим Ю.В., в.о. голови АРМА Філіпом Проніним та/або осіб, винних у порушенні пункту 8 статті 31 Закону України “Про державну службу” від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), абзацу 3 пункту 8 Положення про застосування стимулюючих виплат державним службовцям, затвердженого Постановою №15 (далі – Положення №15 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) внаслідок чого, висновки акту ревізії в цій частині, не можуть призводити до будь-яких правових наслідків. Зауважив, що питання правомірності встановлення надбавок ОСОБА_2 та їх погодження було предметом дослідження Шевченківського районного суду м. Києва у справі №761/43537/23 за частинами 1, 2 статті 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Судовим розглядом, окрім іншого, встановлено, що встановлення надбавок ОСОБА_2 відбувалось відповідно до вимог діючого законодавства, а саме відповідно до Закону №889-VIII, Положення №15 та наказу АРМА від 02.09.2019 №410 "Питання організації роботи з міжрегіональними територіальними управліннями АРМА".

Отже, на переконання позивача, висновок констатуючої частини Акту ревізії, Попередження та Вимоги про встановлення фінансових порушень на загальну суму 6686184,19 грн, порушення норм чинного законодавства Північно-східним МТУ АРМА та його посадовими особами, не відповідає дійсності та спростовується доводами позивача.

Стосовно форми та змісту Вимоги, позивачем наголошено, що згідно з Вимогою відповідач вимагає вжити заходів щодо усунення фінансових порушень в частині виплати заробітної плати з урахуванням єдиного соціального внеску в загальній сумі 1842176,63 грн. У цій справі зміст спірної вимоги, яка є індивідуальним актом, спрямована на коригування роботи позивача. При цьому, зазначивши у вимозі про вжиття заходів щодо усунення фінансових порушень в частині виплати заробітної плати, орган державного фінансового контролю не зазначив, які заходи позивач має вчинити для усунення фінансових порушень, способів, у який підлягають усуненню такі порушення. Отже фактично, виконання вимоги відповідача (якщо припустити її законність можливе лише шляхом стягнення з ОСОБА_2 виплаченої заробітної плати, що суперечить положенням частини 1 статті 1215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Відтак, спірна вимога винесена з порушенням вимог Закону України “Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні” 26.01.1993 №2939-XII (далі - Закон №2939-XII) щодо її змісту, оскільки є неконкретизованою та такою, що суперечить чинному законодавству.

Представник відповідача у наданому до суду відзиві на позов проти заявленого позову заперечував та зазначив, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що ґрунтуються на його помилкових висновках. Щодо вимоги позивача про визнання протиправними дій посадових осіб Північно-східного офісу Держаудитслужби щодо зобов`язання позивача вжити заходів щодо усунення фінансових порушень в частині виплати заробітної плати з урахуванням єдиного соціального внеску в загальній сумі 1 842 176,63 грн, зауважив, що Вимога про усунення виявлених порушень від 12.06.2024 №202008-14/2647-2024 була оформлена в червні 2024 року за результатами планової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Північно-східного МТУ АРМА за період з 01.01.2022 по 31.12.2023 року.

Так, під час ревізії встановлено наступні порушення законодавства, які наразі не усунуті:

1. В порушення абзацу 3 пункту 8 Положення №15 під час виконання т.в.о. Голови Національного агентства України Жоравовичу Д.О. без погодження Міністра Кабінету Міністрів України за період з 01.01.2022 по 01.07.2023 було зайво нараховано та виплачено на загальну суму 1509980,85 грн, а саме: надбавки за інтенсивність праці, за виконання особливо важливої роботи в загальній сумі 1 337 922,53 грн, відпускні в сумі 10 200,93 грн, допомога на оздоровлення в сумі 161 857,39 грн, та, як наслідок, зайво перераховано ЄСВ в загальній сумі 332 195,78 грн (в т.ч. в 2022 році в сумі 208 794,43 грн та січень-червень 2023 року в сумі 123 401,35 грн.

2. В порушення вимог абзацу 2 пункту 20 Порядку №228, та частини 2 статті 19 БК України, до розрахунків на оплату праці на 2022-2023 роки включено видатки на виплату стимулюючих виплат (надбавки за інтенсивність праці або надбавки за виконання особливо важливої роботи), які встановлюються у межах економії фонду оплати праці, а саме: за КПКВК 6431010 “Керівництво та управління у сфері розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів” по КЕКВ 2111 “Заробітна плата” в сумі 3 359 900,00 грн (в т.ч. в 2022 році - 931 500,00 грн та в 2023 році - 2 428 400,00 грн), по КЕКВ 2120 “Нарахування на оплату праці” в сумі 739 178,00 грн (в т.ч. в 2022 році - 204 930,00 грн та в 2023 році - 534 248,00 грн), що призвело до завищення бюджетних асигнувань на загальну суму 4 99 078,00 грн.

Аналогічно, до розрахунку показників видатків до кошторису на 2023 роки були включені видатки на виплату премії в розмірі 20% та додаткова премія у розмірі тримісячної заробітної плати, тоді як відповідно до пункту 7 статті 52 Закону №889-VІІІ фонд преміювання державного органу встановлюється у розмірі 20 відсотків загального фонду посадових окладів за рік та економії фонду оплати праці.

Внаслідок зазначеного, в порушення вимог абзацу 2 пункту 20 Порядку №228 та частини 2 статті 19 БК України, Північно-східним МТУ АРМА по КПКВК 6431010 “Керівництво та управління у сфері розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів” на 2023 рік були включені видатки: на виплату додаткової премії у розмірі тримісячної заробітної плати в сумі 446 800,00 грн, надбавку за вислугу років в сумі 163 798,00 грн, що призвело до завищення бюджетних асигнувань по КЕКВ 2111 “Заробітна плата” в сумі 610 598,00 грн та по КЕКВ 2120 “Нарахування на оплату праці” в сумі 134 331,56 грн.

Таким чином, на підставі пункту 1 частини 1 статті 8, пункту 7 статті 10, частини 2 статті 15 Закону №2939-ХІІ, пунктів 46, 49-50, 52 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 №550 (далі - Порядок №550 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Північно-східний офіс Держаудитслужби пред`явив вимогу Північно-східному МТУ АРМА вжити заходів щодо усунення фінансових порушень в частині виплати заробітної плати з урахуванням єдиного соціального внеску в загальній сумі 1 842 176,63 грн.

Щодо суті порушень, викладених у Вимозі про усунення виявлених порушень від 12.06.2024 №202008-14/2647-2024, відповідач зазначив, що ревізією встановлено, що в розрахунок показників видатків до кошторису на 2022-2023 роки по Північно-східному МТУ АРМА включено видатки на виплату державним службовцям надбавки за інтенсивність праці або надбавки за виконання особливо важливої роботи.

Відповідно до пунктів 2-3 Положення №15 керівники державної служби в державному органі мають право встановлювати державним службовцям у межах економії фонду оплати праці додаткові стимулюючі виплати. Тобто, виплата стимулюючих виплат проводиться за рахунок економії фонду оплату праці, а саме за рахунок вакантних посад, лікарняних, відпустка за власний рахунок, тощо. Таким чином, при плануванні та затвердженні кошторису на рік додаткові стимулюючі виплати не включаються.

Аналогічно, до розрахунку показників видатків до кошторису на 2023 роки були включені видатки на виплату премії в розмірі 20% та додаткова премія у розмірі тримісячної заробітної плати, тоді як відповідно до пункту 7 статті 52 Закону №889-VІІІ фонд преміювання державного органу встановлюється у розмірі 20 відсотків загального фонду посадових окладів за рік та економії фонду оплати праці.

Також, до розрахунку показників видатків до кошторису на 2023 рік включено максимальний розмір надбавки за вислугу років - 50 відсотків посадового окладу. Такий розмір надбавки можливий за наявності у всіх працівників не менш як 17 років стажу роботи в державних чи прирівняних до них органах. Розмір надбавки за вислугу років визначено без детальних розрахунків із зазначенням кількості та стажу роботи працівників Північно - східного МТУ АРМА.

Таким чином, відповідач вважає, що в порушення вимог абзацу 2 пункту 20 Порядку №228 та частини 2 статті 1 БК України Північно-східним МТУ АРМА по КПКВК 6431010 “Керівництво та управління у сфері розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів” на 2023 рік були включені видатки на виплату додаткової премії у розмірі тримісячної заробітної плати в сумі 446 800,00 грн та надбавку за вислугу років в сумі 163798,00 грн, що призвело до завищення бюджетних асигнувань по КЕКВ 2111 “Заробітна плата” в сумі 610598,00 грн та відповідно по КЕКВ 2120 “Нарахування на оплату праці” в сумі 134331,56 грн.

Щодо твердження позивача, що висновки ревізійної групи в частині дотримання вимог законодавства про оплату праці начальника Північно-східного МТУ АРМА не відповідають дійсності, відповідач зауважив, що ревізією питання дотримання вимог законодавства щодо нарахування та виплати надбавок за інтенсивність праці та за виконання особливо важливої роботи встановлено, що за період з 01.01.2022 по 30.06.2023 т.в.о. голови АРМА Жоравовичу Д.О. проводилось нарахування та виплати стимулюючих виплат як начальнику Північно-східного МТУ АРМА, згідно з наказами т.в.о. начальника Північно-східного МТУ АРМА, за погодженням особи, яка виконувала обов`язки голови АРМА, під час знаходження ОСОБА_2 у відпустці.

Відповідно до пункту 11 Положення про Північне-східне міжрегіональне територіальне управління АРМА, затвердженого наказом АРМА від 09.04.2019 №181 (далі - Положення №181), начальник Північно-східного МТУ АРМА приймає рішення щодо заохочення працівників територіального управління. При цьому, начальник Північно-східного МТУ АРМА підзвітний та підконтрольний Голові АРМА.

Отже, встановлення надбавок за інтенсивність праці та за виконання особливо важливої роботи начальнику територіального управління відноситься до повноважень керівника центрального органу виконавчої влади - Голови АРМА, а встановлення вказаних надбавок Голові АРМА - здійснюється керівником державної служби у відповідному центральному органі виконавчої влади за погодженням з Міністром Кабінету Міністрів України.

На переконання відповідача, в наслідок вищевказаного в порушення пункту 8 статті 31 Закону №889-VІІІ та абзацу 3 пункту 8 Положення №15 під час виконання т.в.о. Голови Національного агентства України Жоравовичу Д.О. в наслідок недоотримання вимог законодавства щодо терміну виконання обов`язків голови та без погодження Міністра Кабінету Міністрів України за період з 01.01.2022 по 01.07.2023 було зайво нараховано та виплачено надбавки за інтенсивність праці, за виконання особливо важливої роботи в загальній сумі 1 337 922,53 грн, в т.ч. в 2022 році в сумі 868 425,59 грн та за січень-червень 2023 року в сумі 469 496,94 грн, відпускні за 2023 рік в сумі 10 200,93 грн, допомога на оздоровлення в сумі 161857,39 грн, та, як наслідок, зайво перераховано ЄСВ в загальній сумі 332 195,78 грн.

Щодо правомірності встановленого у вимозі способу усунення порушення, а також щодо ствердження позивача у позові що Вимога по формі та змісту не відповідає законодавству, відповідач стверджував, що в органу державного фінансового контролю є право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних об`єктів, яка обов`язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

Щодо відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом прийняття такої вимоги. Орган фінансового контролю має право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході ревізії підконтрольних установ, яка обов`язкова до виконання без додаткових заходів лише в частині усунення допущених порушень законодавства, не пов`язаних зі стягненням виявлених у ході ревізії збитків. Відтак, вимога в частині стягнення збитків не потребує перевірки її законності та судового втручання. Вказаний спосіб усунення порушення є пропорційним виявленим порушенням, оскільки використання бюджетних коштів із порушенням установленого порядку суперечить принципам бюджетного законодавства щодо ефективного та раціонального використання бюджетних коштів. При цьому правовідносини, пов`язані з використанням коштів місцевого бюджету, становлять суспільний інтерес, а витрачання цих коштів з порушенням установленого порядку такому інтересу не відповідає.

Враховуючи зазначене, на переконання відповідача вимога Офісу є такою, що відповідає встановленим порушенням, містить спосіб усунення, є чіткою та зрозумілою.

Відповідач вважає, що позивачем не надано жодних доказів в підтвердження доводів, викладених в позовній заяві. Оскільки позивачем в позовній заяві не надано доказів порушення прав позивача, відповідач вважає, що заявлені позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Позивачем подано відповідь на відзив на позов, в якій він зазначив, що відзив жодним чином не спростовує позицію викладену Управлінням у позовній заяві та не обґрунтовує правильності висновків зроблених під час ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Північно-східного МТУ АРМА за період з 01.01.2022 по 31.12.2023 року.

Звернув окрему увагу на “шаблонний” зміст написання “відзиву на адміністративний позов про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії” написаний на позовну заяву про визнання протиправними та скасування вимоги, попередження. На думку позивача, відзив написано не лише не розбираючись в деталях та обґрунтуваннях фактів викладених у позовній заяви Управління, використовуючи загальні норми законодавства, без надання доказів правильності висновків зроблених під час винесення вимоги та попередження, а навіть не розбираючись з предметом позову в якому Північно-східне МТУ АРМА не просить суд визнавати дії протиправними та не зобов`язує вчиняти певні дії.

Зазначив, що підтримує в повному обсязі подану позовну заяву, вважає її обґрунтованою та наполягає на її задоволенні. Також погоджується з позицією Харківського окружного адміністративного суду про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у відповідності до положень статей 171 та 257 КАС України.

Представником відповідача подані заперечення (на відповідь на відзив), в яких останній зазначив, що підтверджує доводи, викладені у відзиві на позовну заяву щодо встановлених порушень, викладених у акті ревізії №202008-38/01 від 29.04.2024 та Вимозі про усунення виявлених порушень від 12.06.2024 №202008-14/2647-2024 в частині правильності формування видатків до кошторису на 2022, 2023 роки, в частині дотримання вимог законодавства про оплату праці начальника Північно-східного МТУ АРМА, та вказаного у Вимозі про усунення виявлених порушень від 12.06.2024 №202008-14/2647-2024 зобов`язання позивача усунути фінансові порушення в частині виплати заробітної плати з урахуванням єдиного соціального внеску в загальній сумі 1 842 176,63 грн.

Провівши аналіз пояснень та міркувань з відповіді на відзив позивача щодо аргументів, наведених у відзиві, Офіс звернув увагу суду та те, що у зазначеній відповіді позивачем фактично не спростовано жодного доводу Офісу. Усі зазначені у акті ревізії та відзиві на позов доводи та аргументи Офісу, позивачем наразі не спростовані, контраргументи у відповіді на відзив не надані, тому чітку й принципову правову позицію Офісу варто приймати до уваги під час оцінки доказів і ухвалення рішення.

Підсумовуючи вищенаведене та керуючись статтями 44, 164 КАС України, Офіс підтримав викладені у відзиві на адміністративний позов доводи та просив прийняти до уваги надані заперечення, відмовити в задоволенні позовних вимог Північно-східного МТУ АРМА до Північно-східного офісу Держаудитслужби про визнання протиправними та скасування вимоги та попередження, в повному обсязі.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 адміністративний позов Північно-східного міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що у спірному висновку відповідач обмежився лише зазначенням у констатуючій частині спірного висновку наказу: “Вжити заходів щодо усунення фінансових порушень в частині виплати заробітної плати з урахуванням єдиного соціального внеску в загальній сумі 1842176,63 грн”, однак не конкретизував яких саме заходів має вжити позивач, не визначив спосіб усунення виявлених під час моніторингу порушень, що свідчить про його нечіткість та невизначеність. Всупереч положенням пунктами 49, 50 Порядку №550, відповідач не визначив у вимозі належного способу усунення виявлених порушень, а суд першої інстанції помилково погодився з відповідачем. Спірна вимога не містить чітких, конкретних і зрозумілих приписів на адресу позивача, які є обов`язковими до виконання останнім, зокрема, щодо способу усунення виявлених порушень, а тому підлягає скасуванню.

Вказав, що суд першої інстанції, погоджуючись із висновками Північно-східного офісу Держаудитслужби щодо неправомірності встановлення стимулюючих виплат, фактично неправильно застосував положення законодавства, яке регулює питання оплати праці державних службовців, з яких вбачається, що законодавець прямо передбачив можливість встановлення стимулюючих виплат державним службовцям. При цьому, жодна норма законодавства не містить заборони щодо встановлення таких виплат у випадку, коли державний службовець тимчасово виконує обов`язки за іншою посадою.

До того ж, відповідачу достеменно відомо, що ОСОБА_2 не нараховувалась заробітна плата та інші виплати за місцем тимчасового виконання посадових обов`язків. Суд першої інстанції, дійшовши протилежного висновку, фактично створив правову норму, яка відсутня у чинному законодавстві.

Також апелянт вважає помилковими посилання суду першої інстанції на те, що видання наказу про усунення від виконання повноважень начальника територіального управління свідчить про припинення виконання посадових функцій (обов`язків). Зміст відповідного наказу свідчить, що його метою було запобігання виникненню конфлікту інтересів, що прямо передбачено антикорупційним законодавством. Зазначений наказ не передбачає припинення трудових відносин, чи звільнення з посади, або ж зміну правового статусу державного службовця. Таким чином, особа продовжувала перебувати на посаді начальника територіального управління. Суд першої інстанції фактично ототожнив тимчасове усунення від прийняття окремих управлінських рішень із припиненням виконання посадових обов`язків, що є юридично необґрунтованим.

Між тим, питання правомірності встановлення надбавок ОСОБА_2 та їх погодження було предметом дослідження Шевченківського районного суду м. Києва у справі 761/43537/23 у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за частинами 1, 2 статті 172-7 КУпАП.

Також апелянт зазначив, що відповідно до Закону №2939-XII органи державного фінансового контролю здійснюють перевірку дотримання фінансової дисципліни та мають право виносити вимоги щодо усунення виявлених порушень. Разом із тим такі повноваження не передбачають права органу державного фінансового контролю фактично вирішувати питання щодо майнових наслідків виплати заробітної плати конкретній особі. Оскаржувана вимога сформульована таким чином, що її виконання фактично передбачає перегляд нарахованої заробітної плати або стягнення відповідних сум з працівника. Проте питання правомірності отримання заробітної плати та можливості її повернення належить до сфери трудових правовідносин та може вирішуватися виключно у судовому порядку. Таким чином, орган державного фінансового контролю, формулюючи відповідну вимогу, фактично вийшов за межі наданих йому законом повноважень.

Апелянт зазначив, що планування видатків за кошторисом відбувається на підставі встановлених норм видатків і врахуванням досягнутих рівнів результатів діяльності за попередній звітний рік. В цій площині вважає правомірним посилання позивача на те, що Північно-східне МТУ АРМА при формуванні проєкту кошторису на 2022 та 2023 роки, передбачаючи наявність економії фонду оплати праці у відповідному періоді за рахунок вакантних посад, згідно з наведеними вище нормами БК України, та зазначених вище Постанов КМУ, правомірно включило до видатків та передбачило у розрахунках видатків на оплату праці і нарахувань на заробітну плату кошторисів такий вид стимулюючих виплат, як надбавка за інтенсивність праці та надбавка за виконання особливо важливої роботи.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Обґрунтовуючи свою позицію зазначив, що зміст оскаржуваного судового рішення містить висновки щодо оцінки всіх наявних в матеріалах справи доказів, в тому числі і наявних доказів законності оскаржуваної вимоги. Звернув увагу суду, що доводи апеляційної скарги позивача ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені в апеляційній скарзі доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції. У своїй апеляційній скарзі позивач лише повторив доводи та обґрунтування, які вже розглядалися судом першої інстанції. Апеляційна скарга позивача не містить конкретного посилання на те, в чому ж саме полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Вважає, що доводи апеляційної скарги позивача ґрунтуються лише на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції. Обставини справи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, було повно та всебічно з`ясовано судом першої інстанції. Отже, на переконання відповідача, доводи викладені позивачем в апеляційній скарзі є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам законодавству про публічні закупівлі, що регулює спірні правовідносини.

Позивачем було подано відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій останній зазначив, що доводи, викладені у відзиві, є необґрунтованими та такими, що не враховують як бюджетного положення, так і спеціального законодавства, а саме: Закону №772-VIII. Апелянт зазначив, що надбавки ОСОБА_2 за періоди його тимчасового виконання обов`язків Голови АРМА встановлювались відповідно до займаної посади, як керівнику Північно-Східного МТУ АРМА, а розмір встановлених надбавок погоджувався особою, яка тимчасово виконувала обов`язки Голови АРМА, як безпосереднім керівником, та включаючи в себе погодження управлінням персоналу центрального апарату АРМА та фінансового управління центрального апарату АРМА. При цьому була врахована наявна відповідна законодавча процедура такого погодження, яка полягає в тому, що розмір надбавки за інтенсивність праці встановлюється державним службовцям з урахуванням критеріїв, передбачених пунктом 5 Положення №15, а саме: 1) якість і складність підготовлених документів; 2) терміновість виконання завдань, опрацювання та підготовки документів; 3) ініціативність у роботі. Надбавка за виконання особливо важливої роботи встановлюється державним службовцям з урахуванням таких критеріїв передбачених пунктом 6 Положення №15, а саме: 1) виконання завдань та функцій щодо реалізації пріоритетних напрямів державної політики, участь у розробленні проектів нормативно-правових актів, проведення експертизи таких актів; 2) виконання роботи, що вимагає від працівника особливої організаційно виконавчої компетентності та відповідальності, результатом якої є підвищення ефективності управління.

Отже, були враховані вищевказані критерії та показники роботи ОСОБА_2 , як тимчасового виконуючого обов`язки Голови АРМА, але при цьому дотримана законодавча процедура встановлення йому надбавок за займаною посадою, як начальнику управління Північно-східного МТУ АРМА.

Відповідно до Переліку посад державної служби, що прирівнюються до відповідних підкатегорій, затвердженого Постановою №15, посада начальника управління Північно-східного МТУ АРМА належить до категорії Б посад державної служби. При цьому, враховуючи Положення №15, встановлення надбавок Кабінетом Міністрів України здійснюється щодо категорії А посад державної служби.

Додатково апелянт зазначив, що Північно-східне МТУ АРМА діяло виключно в межах наданих повноважень, сумлінно та з дотриманням принципу законності, у зв`язку з чим обґрунтовано ініціювало звернення до Кабінету Міністрів України з метою отримання офіційних роз`яснень щодо обов`язковості погодження встановлення надбавок ОСОБА_2 , а також можливості їх встановлення відповідно до вимог бюджетного законодавства та положень спеціального закону.

Такий підхід свідчить про належну правову обачність і спрямованість на недопущення порушень фінансової дисципліни, особливо з огляду на правову невизначеність щодо виконання ним обов`язків Голови АРМА понад встановлений законом строк.

Водночас отримана Північно-східним МТУ АРМА офіційна відповідь Національного агентства підтверджує, що за період виконання ОСОБА_2 обов`язків Голови АРМА йому не нараховувалися та не виплачувалися заробітна плата, премії чи інші стимулюючі виплати за рахунок кошторисних призначень центрального апарату.

Разом із тим, очевидним є і той факт, що особа не може виконувати службові обов`язки без отримання належного грошового забезпечення, оскільки це суперечить як базовим принципам трудового права, так і гарантіям оплати праці, встановленим законодавством.

На переконання апелянта, Північно-східне МТУ АРМА, здійснюючи нарахування та виплату заробітної плати, надбавок та інших стимулюючих виплат, діяло правомірно, у межах наданих повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства. Такі дії були обумовлені необхідністю забезпечення гарантованого державою права особи – Начальника Північно-східного МТУ АРМА на оплату праці, оскільки виконання повноважень без належного грошового забезпечення є неприпустимим та суперечить основоположним принципам трудового права. При цьому Північно-східне МТУ АРМА діяло в умовах правової невизначеності, пов`язаної з відсутністю належного фінансового врегулювання на рівні центрального апарату АРМА, що підтверджується відсутністю нарахувань та виплат за рахунок його кошторисних призначень.

За таких обставин здійснення виплат за рахунок кошторисних призначень Північно-східного територіального управління було єдиним можливим способом недопущення порушення прав особи на оплату праці та забезпечення безперервності виконання покладених на неї функцій. Отже, серед іншого, відповідні дії Північно-східного МТУ АРМА є обґрунтованими, спрямованими на дотримання вимог законодавства та захист прав працівника, а тому не можуть розцінюватися як протиправні.

Окремо апелянт вважав за необхідне зазначити, що покладення відповідних обов`язків здійснювалося на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України, яке має обов`язковий характер до виконання та не містить визначеного строку їх здійснення. Відповідно до вимог чинного законодавства, акти Кабінету Міністрів України є обов`язковими до виконання і підлягають реалізації до моменту їх скасування, зміни або прийняття окремого рішення уповноваженим органом. За таких обставин особа, на яку покладено відповідні обов`язки, була зобов`язана їх виконувати безперервно та не мала правових підстав для самостійного припинення їх виконання. Припинення виконання таких обов`язків можливе виключно у встановленому законодавством порядку та за наявності відповідного рішення уповноваженого органу, що виключає можливість їх довільного припинення з ініціативи відповідної особи. Відтак твердження про можливість припинення виконання таких обов`язків із плином певного часу не ґрунтуються на нормах законодавства та є безпідставними.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Представники відповідача, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Північно-східним офісом Держаудитслужби, на виконання пункту 1.1.6.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Держаудитслужби на I квартал 2024 року, проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Північно-східного МТУ АРМА за період з 01.01.2022 по 31.12.2023 року.

За результатами ревізії складено Акт №202008-38/01 від 29.04.2024, який підписано посадовими особами Північно-східного МТУ АРМА 02.05.2024 із запереченнями, які 09.05.2024 останнім надано Офісу.

На адресу позивача від Північно-східного офісу Держаудитслужби 29.05.2024 направлено висновок на заперечення (зауваження) до акту ревізії №202008-38/01 від 29.04.2024.

На підставі висновків акту ревізії Північно-східним офісом Держаудитслужби 12.06.2024 сформовано та направлено на адресу Північно-східного МТУ АРМА вимогу про усунення виявлених порушень від 12.06.2024 №202008-14/2647-2024 та попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства від 12.06.2024 №202008-14/2648-2024, які отримані останнім 12.06.2024.

У вимозі про усунення виявлених порушень від 12.06.2024 №202008-14/2647-2024 викладений висновок про встановлені порушення законодавства, які не усунуті станом на день її винесення, та остання на підставі пункту 1 частини 1 статті 8, пункту 7 статті 10, частини 2 статті 15 Закону №2939-XІІ, пунктів 46, 49-50, 52 Порядку №550, містить наступну вимогу: вжити заходів щодо усунення фінансових порушень в частині виплати заробітної плати з урахуванням єдиного соціального внеску в загальній сумі 1842176,63 грн.

При цьому вказана вимога містить зазначення про те, що під час ревізії встановлено наступні порушення законодавства, які наразі не усунуті:

“1. В порушення абз. 3 п. 8 Положення про застосування стимулюючих виплат державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 № 15 (далі - Положення № 15) під час виконання т.в.о. Голови Національного агентства України Жоравовичу Д.О. без погодження Міністра Кабінету Міністрів України за період з 01.01.2022 по 01.07.2023 було зайво нараховано та виплачено на загальну суму 1509980,85 грн, а саме, надбавки за інтенсивність праці, за виконання особливо важливої роботи в загальній сумі 1337922,53 грн, відпускні в сумі 10200,93 грн, допомога на оздоровлення в сумі 161857,39 грн, та, як наслідок зайво перераховано ЄСВ в загальній сумі 332195,78 грн, в т.ч. в 2022 році в сумі 208794,43 грн та січень-червень 2023 року в сумі 123401,35 грн).

2. В порушення вимог абзацу 2 пункту 20 Порядку складання, розгляду затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228 (далі - Порядок № 228), та ч. 2 ст. 19 Бюджетного кодексу України, до розрахунків на оплату праці на 2022-2023 роки включено видатки на виплату стимулюючих виплат (надбавки за інтенсивність праці або надбавки за виконання особливо важливої роботи), які встановлюються у межах економії фонду оплати праці, за КПКВК 6431010 “Керівництво та управління у сфері розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів” по КЕКВ 2111 “Заробітна плата” в сумі 3359900,00 грн (в т.ч. в 2022 році - 931500,00 грн та в 2023 році - 2428400,00 грн), по КЕКВ 2120 “Нарахування на оплату праці” в сумі 739178,00 грн (в т.ч, в 2022 році - 204930,00 грн та в 2023 році - 534248,00 грн), що призвело до завищення бюджетних асигнувань на загальну суму 4 099 078,00 грн.

Аналогічно, до розрахунку показників видатків до кошторису на 2023 роки були включені видатки на виплату премії в розмірі 20% та додаткова премія у розмірі тримісячної заробітної плати, тоді як відповідно до п.7 ст. 52 Закону України “Про державну службу” від 10.12.2015 № 889-VIІ фонд преміювання державного органу встановлюється у розмірі 20 відсотків загального фонду посадових окладів за рік та економії фонду оплати праці.

Внаслідок зазначеного, в порушення вимог абз. 2 п. 20 Порядку № 228 та ч. 2 ст. 19 Бюджетного кодексу України, Північно-східним МТУ АРМА по КПКВК 6431010 “Керівництво та управління у сфері розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів” на 2023 рiк були включені видатки на виплату додаткової премії у розмірі тримісячної заробітної плати в сум 446800,00 грн та надбавку за вислугу років в сумі 163798,00 грн, що призвело до завищення бюджетних асигнувань по КЕКВ 2111 “Заробітна плата” в сумі 610598,00 грн та по КЕКВ 2120 “Нарахування на оплату працi” в сумі 134331,56 грн”.

У попередженні про неналежне виконання бюджетного законодавства від 12.06.2024 №202008-14/2648-2024 відповідачем викладено висновок про те, що керуючись вимогами п. 1 ч. 1 ст. 117 Бюджетного кодексу України Північно-східний офіс Держаудитслужби попереджає Північно-східне МТУ АРМА про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою щодо вжиття всіх вичерпних заходів стосовно не допущення порушень бюджетного законодавства у подальшій роботі та вказано на необхідність направлення до Північно-східного офісу Держаудитслужби інформації про вжиті заходи.

При цьому вказане попередження містить в собі зазначення про те, що складений акт ревізії від 29.04.2024 №202008-38/01, містить в собі зафіксовані випадки порушення бюджетного законодавства учасником бюджетного процесу, що визначені у п.п. 33 та 40 ч. 1 ст. 116 Бюджетного кодексу України на загальну суму 6686184,19 грн. Також вказано, що, зокрема, в порушення абз.3 п. 8 Положення про застосування стимулюючих виплат державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 № 15 (далі - Положення №15), під час виконання т.в.о. Голови Національного агентства України, без погодження Міністра Кабінету Міністрів України за період з 01.01.2022 по 01.07.2023 було зайво нараховано та виплачено надбавки за інтенсивність праці, за виконання особливо важливої роботи в загальній сумі 1337922,53 грн, в т.ч.: у 2022 у сумі 868425,59 грн та за січень-червень 2023 року в сумі 469496,94 грн; відпускні за 2023 рік в сумі 10200,93 грн; допомога на оздоровлення в сумі 161857,39 грн, з них: у 2022 році в сумі 80640,02 грн, у 2023 році в сумі 81217,37 грн та, як наслідок, зайво перераховано ЄСВ в загальній сумі 332195,78 грн (в т.ч.: у 2022 році в сумі 208794,43 грн та січень-червень 2023 року в сумі 123401,35 грн).

Водночас зазначено, що вказане порушення призвело до завищення касових видатків у бюджетній звітності форми № 2-д “Звіті про надходження та використання коштів загального фонду” за 2022 рік за КЕКВ 2111 “Заробітна плата” на суму 949065,61 грн, за КЕКВ 2120 “Нарахування на заробітну плату” на суму 208794,43 грн та за І півріччя 2023 року за КЕКВ 2111 “Заробітна плата” на суму 560915,24 грн, за КЕКВ 2120 “Нарахування на заробітну плату” на суму 123401,35 грн, чим недотримано вимоги ч.1 ст.3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 № 996- XIV (iз змінами), далі - Закон України № 996-XІV та п.1. Порядку складання бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів, звітності фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.01.2012 № 44 (із змінами), далі - Порядок № 44.

Також вказано, що ревізією обґрунтованості розрахунків до кошторису встановлено, що Північно-східне МТУ АРМА, в порушення вимог абзацу 2 пункту 20 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228 (далі - Порядок № 228), та ч. 2 ст. 19 Бюджетного кодексу України до розрахунків на оплату праці на 2022-2023 роки включено видатки на виплату стимулюючих виплат (надбавки за інтенсивність праці або надбавки за виконання особливо важливої роботи), які встановлюються у межах економії фонду оплати праці, за КПКВК 6431010 “Керівництво та управління у сфері розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів” по КЕКВ 2111 “Заробітна плата” в сумі 3359900,00 грн (в т.ч. в 2022 році - 931500,00 грн та в 2023 році 2428400,00 грн) та відповідно по КЕКВ 2120 “Нарахування на оплату праці” в сумі 739178,00 грн (в т.ч. в 2022 році - 204930,00 грн та в 2023 році - 534248,00 грн), що призвело до завищення бюджетних асигнувань на відповідні суми.

Аналогічно, до розрахунку показників видатків до кошторису на 2023 роки були включені видатки на виплату премії в розмірі 20% та додаткова премія у розмірі тримісячної заробітної плати, тоді як відповідно до п.7 ст. 52 Закону України “Про державну службу” від 10.12.2015 № 889-VIl фонд преміювання державного органу встановлюється у розмірі 20 відсотків загального фонду посадових окладів за рік та економії фонду оплати праці.

Внаслідок зазначеного, в порушення вимог абз. 2 п. 20 Порядку № 228 та ч. 2 ст. 19 Бюджетного кодексу України, Північно-східним МТУ АРМА по КПКВК 6431010 “Керівництво та управління у сфері розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів” на 2023 рік були включені видатки на виплату додаткової премії у розмірі тримісячної заробітної плати в сумі 446800,00 грн та надбавку за вислугу років в сумі 163798,00 грн, що призвело до завищення бюджетних асигнувань по КЕКВ 2111 “Заробітна плата” в сумі 610598,00 грн та по КЕКВ 2120 “Нарахування на оплату праці” в сумі 134331,56 грн. Вказане порушення призвело до завищення отриманих бюджетних асигнувань на суму 4844073,56 грн, чим не дотримано вимоги ч.1 ст.3 Закону України № 996-XIV та п. 1.2 Порядку № 44.

Позивач, вважаючи зазначені вимогу та попередження відповідача протиправними, звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, залишаючи адміністративний позов без задоволення, виходив з того, що стимулюючі виплати встановлюються державним службовцям у межах економії фонду оплати праці, а не плануються при формуванні бюджетних запитів чи затвердженні кошторисів, а тому визнав необґрунтованими доводи позивача про передбачуваність наявності економії фонду оплати праці при формуванні проекту кошторису на 2022 та 2023 роки, за рахунок вакантних посад, та правомірність включення до розрахунку видатків на оплату праці стимулюючих виплат.

Також суд вважав, що при плануванні та затвердженні кошторису на рік позивач має застовувати наявний стаж державної служби працівників, який виник на початок року з урахуванням змін протягом року. Натомість останнім не було здійснено розрахунку розміру надбавки за вислугу років із детальним зазначенням кількості та стажу працівників. Водночас, доводи позивача, стосовно гіпотетичної ситуації із стажем майбутніх працівників не можуть вважатися належним та обґрунтованими, оскільки не базуються на реальних обставинах.

Крім того, суд вказав, що під час проведення ревізії питання дотримання вимог законодавства щодо нарахування та виплати надбавок за інтенсивність праці та за виконання особливо важливої роботи встановлено, що за період з 01.01.2022 по 30.06.2023 т.в.о. Голови АРМА Жоравовичу Д.О. проводилось нарахування та виплати стимулюючих виплат як начальнику Північно-східного МТУ АРМА, згідно з наказами т.в.о. начальника Північно-східного МТУ АРМА, за погодженням особи, яка виконувала обов`язки Голови АРМА, під час знаходження Жоравовича Д.О. у відпустці. Враховуючи обставини того, що т.в.о. Голови АРМА видав наказ від 05.08.2021 № 275 та усунувся від виконання завдань, вчинення дій, прийняття рішень чи участі в їх прийнятті за посадою начальника Північного-східного МТУ АРМА, то останній тим самим припинив виконання посадових обов`язків, які передбачали критерії, визначені п.п. 5, 6 Постанови №15 для встановлення вказаних надбавок.

Також суд вказав, що встановлення надбавок за інтенсивність праці та за виконання особливо важливої роботи начальнику територіального управління відноситься до повноважень керівника центрального органу виконавчої влади - Голови АРМА, а надбавок Голові APМА здійснюється керівником державної служби у відповідному центральному органі виконавчої влади за погодженням з Міністром Кабінету Міністрів України.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про наявність порушень в частині здійснення нарахування під час виконання обов`язків т.в.о. Голови АРМА ОСОБА_2 надбавки за інтенсивність праці, за виконання особливо важливої роботи, відпускних та допомоги на оздоровлення.

Крім того, суд зазначив, що відсутність у вимозі конкретного способу її виконання не свідчить про її протиправність та не може бути підставою для скасування, оскільки вказане не позбавляє підконтрольного суб`єкта права звернутися до контролюючого органу з метою отримання роз`яснень, якщо самостійно встановити відповідний спосіб не вдається. Доказів звернення позивача до відповідача за роз`ясненням або з метою повідомлення про усунення виявлених порушень до матеріалів справи не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про підтвердження під час розгляду справи виявлених під час проведення ревізії порушень та, як наслідок, правомірність оскаржуваних вимоги Північно-східного офісу Держаудитслужби про усунення виявлених порушень від 12.06.2024 вих. №202008-14/2647-2024 та попередження Північно-східного офісу Держаудитслужби про неналежне виконання бюджетного законодавства від 12.06.2024 вих. №202008-14/2648-2024.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів встановила таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначено Законом №2939-XII.

На виконання статті 1 Закону №2939-XII здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Згідно з вимогами частини 1 статті 2 Закону №2939-XII головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, в тому числі суб`єктах господарювання, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належить суб`єктам господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43 (далі - Положення №43) Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Підпунктом 3 пункту 4 Положення №43 закріплено, що Держаудитслужба реалізує державний фінансовий контроль через здійснення: державного фінансового аудиту; перевірки державних закупівель; інспектування (ревізії); моніторингу закупівель.

Виходячи зі змісту пункту 7 Положення №43 Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.

За змістом пункту 1 Положення про Північно-східний офіс Держаудитслужби, затвердженого Наказом Держаудитслужби від 02.06.2016 №23 (далі - Положення №23), Північно-східний офіс Держаудитслужби (далі - Офіс) підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним територіальним органом.

Наказом Північно-Східного офісу Держаудитслужби від 25.08.2016 №2 затверджено Положення про Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області (далі - Положення №2).

Відповідно до пункту 1 Положення №2 Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області (далі - управління) є структурним підрозділом Північно-східного офісу Держаудитслужби.

Згідно із підпунктами 2, 7 пункту 4 Положення №2 Управління відповідно до покладених на нього завдань реалізує державний фінансовий контроль через здійснення: державного фінансового аудиту, перевірки закупівель; інспектування (ревізії); моніторингу закупівель; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог.

Процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і у суб`єктів господарювання державного сектору економіки, в тому числі суб`єктів господарювання, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належать суб`єктам господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), а на підставі рішення суду - в інших суб`єктів господарювання визначена Порядком №550.

Пунктом 2 Порядку №550 визначено що інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об`єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

Пунктами 4, 5 Порядку №550 передбачено, що планові та позапланові виїзні ревізії проводяться контролюючими органами відповідно до Закону та цього Порядку.

Планові виїзні ревізії проводяться відповідно до планів контрольно-ревізійної роботи, затверджених в установленому порядку, позапланові виїзні ревізії - за наявності підстав, визначених Законом.

За змістом частини першої статті 113 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) до повноважень органів державного фінансового контролю з контролю за дотриманням бюджетного законодавства належить здійснення контролю, зокрема, за цільовим та ефективним використанням коштів державного бюджету та місцевих бюджетів (включаючи проведення державного фінансового аудита); достовірністю визначення потреби в бюджетних коштах при складанні планових бюджетних показників; веденням бухгалтерського обліку, а також складанням фінансової і бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання, кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету.

Відповідно до частини першої статті 116 БК України порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, а саме, крім іншого, включення недостовірних даних до бюджетних пропозицій та бюджетних запитів; визначення недостовірних обсягів бюджетних коштів при плануванні бюджетних показників.

За приписами пунктів 1, 2 частини першої статті 117 БК України за порушення бюджетного законодавства до учасників бюджетного процесу можуть застосовуватися такі заходи впливу, зокрема, як: попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою щодо усунення порушення бюджетного законодавства - застосовується в усіх випадках виявлення порушень бюджетного законодавства; зупинення операцій з бюджетними коштами - застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначені пунктами 1 - 3, 10, 11, 14 - 29, 32 - 36, 38 і 40 частини першої статті 116 цього Кодексу, у порядку, встановленому статтею 120 цього Кодексу.

В силу частини першої статті 118 БК України попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою щодо усунення порушення бюджетного законодавства може застосовуватися учасниками бюджетного процесу, уповноваженими цим Кодексом на здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону №2939-XII державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

За приписами частини 1 статті 4 Закону №2939-XII інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

В силу пункту 6 Положення №43 Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку.

Вказані положення кореспондуються з пунктами 7 та 10 статті 10 Закону №2939-XII, за приписами яких органу державного фінансового контролю надається право: пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

У частині 2 статті 15 Закону №2939-XII закріплено, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються.

Згідно з пунктом 50 Порядку №550 за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи державного фінансового контролю вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об`єктів контролю; порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону №2939-XII орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль та контроль за: виконанням функцій з управління об`єктами державної власності; цільовим та ефективним використанням коштів державного і місцевих бюджетів; цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), одержаних під державні (місцеві) гарантії; достовірністю визначення потреби в бюджетних коштах при складанні планових бюджетних показників; відповідністю взятих бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі); веденням бухгалтерського обліку, а також складанням фінансової і бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету; станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів; усуненням виявлених недоліків і порушень.

У справах у подібних правовідносинах Верховним Судом сформовано стали й підхід (зокрема, в постанові від 12.11.2025 у справі № 620/6216/24, відповідно до якого вимога органу державного фінансового контролю, спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, є обов`язковою до виконання. Стосовно відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги, оскільки такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Отже, правова природа письмової вимоги контролюючого органу породжує правові наслідки, зокрема обов`язки для свого адресата, а відтак наділена рисами правового акту індивідуальної дії з урахуванням її змістовної складової, незалежно від форми документа, в якому вона міститься, і такий акт може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення із відповідним позовом. З огляду на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що спірні вимога та попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства контролюючого органу у вищевказаній частині є індивідуально-правовими актами і в силу закону є обов`язковими до виконання підконтрольною установою, якій вона адресована.

За приписами статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір. У пункті 1 резолютивної частини Рішення від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України висловив позицію, що “конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному. Реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом”.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі №820/3534/16 дійшла висновку, що спір про правомірність вимог контролюючих органів, скерованих на адресу підконтрольних суб`єктів, є публічно-правовим та підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції. У цій постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що такий висновок був сформульований Верховним Судом України у постанові від 23 лютого 2016 року по справі № 818/1857/14, і Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від цієї позиції.

Аналогічна правова позиція також підтримана і Верховним Судом, зокрема у постанові від 08 травня 2018 року у справі №826/3350/17, у якій за наслідками проведеного аналізу сутності завдань і функцій органів фінансового контролю, в тому числі у їх співвідношенні із завданнями адміністративного судочинства (рішення суб`єкта владних повноважень як предмет судового контролю), сформульовано позицію, що рішення (дії, бездіяльність) органу фінансового контролю, прийняті в результаті реалізації їх окремо взятих завдань або функцій (пред`явлення обов`язкової до виконання вимоги як одна з них), є окремими предметами судового контролю.

У постанові від 08 травня 2018 року у справі №826/3350/17 Верховний Суд зазначив, що під час вирішення справ, предметом яких є правомірність вимог контролюючих органів, скерованих на адресу підконтрольних суб`єктів, судам належить, виходячи із правової природи письмової вимоги контролюючого органу, враховувати чи прийнята вона на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством. З метою встановлення того, чи контролюючим органом при прийнятті спірної вимоги владні управлінські функції реалізовані у передбачений законом спосіб, суду належить надати правову оцінку змісту вимоги як індивідуально-правового акту.

Обґрунтованість, в силу статті 2 КАС України, є однією з обов`язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.

Отже, з метою дотримання завдань і основних засад адміністративного судочинства необхідно об`єктивно перевірити обґрунтованість доводів позивача щодо дотримання органом фінансового контролю законності при прийнятті спірної вимоги, а також обґрунтованість доводів контролюючого органу щодо того, чи породжує спірна вимога права і обов`язки позивача.

Верховний Суд у постановах від 20 лютого 2018 року та від 08 травня 2018 року у справах №822/2087/17 та №826/3350/17 відповідно зазначив, що висновок суду про те, що збитки контролюючим органом можуть бути стягнуті лише в ході відповідного судового процесу (а не шляхом пред`явлення обов`язкової до виконання вимоги), не спростовує того, що “законна вимога” контролюючого органу, як індивідуально-правовий акт, повинна відповідати вимогам закону в частині її змісту і форми. Саме аналіз змісту вимоги контролюючого органу свідчить про те, чи такі вимоги дотримано та чи породжує така вимога права і обов`язки для підконтрольної установи.

З проведеного вище аналізу сутності завдань і функцій органів фінансового контролю, в тому числі у їх співвідношенні із завданнями адміністративного судочинства (рішення суб`єкта владних повноважень як предмет судового контролю), висновується, що рішення (дії, бездіяльність) органу фінансового контролю, прийняті в результаті реалізації їх окремо взятих завдань або функцій (пред`явлення обов`язкової до виконання вимоги як одна з них), є окремими предметами судового контролю.

Та обставина, що законодавство прямо передбачає порядок реалізації окремо взятого завдання чи функції контролюючого органу, зокрема стягнення збитків у судовому порядку на підставі пункту 10 частини 1 статті 10 Закону № 2939-XII, з чим кореспондується пункт 50 Порядку №550, жодним чином не відміняє чи спростовує того, що всі рішення, дії чи бездіяльність органів державного фінансового контролю, прийняті або здійснені при реалізації ними їх владних управлінських функцій, можуть бути окремим предметом судового розгляду при поданні відповідного адміністративного позову.

За своєю правовою природою реалізація контролюючим органом компетенції в частині пред`явлення обов`язкових до виконання вимог і в частині здійснення процедури стягнення заподіяних збитків передбачає наявність різних, окремих, незалежних процедур.

Таку ж саму правову позицію Верховний Суд застосував, зокрема у постановах від 12 травня 2022 року у справі №620/4169/20, від 22 жовтня 2020 року у справі №820/3089/17, від 31 травня 2021 року у справі №826/18686/16, від 31 серпня 2021 року у справі №160/5323/20, від 02 листопада 2021 року у справі №420/6808/19, від 09 березня 2023 року у справі №500/2489/21, від 06 липня 2023 року у справі №1740/2398/18.

З матеріалів справи судом встановлено, що Північно-східним офісом Держаудитслужби, на виконання пункту 1.1.6.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Держаудитслужби на I квартал 2024 року, проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Північно-східного МТУ АРМА за період з 01.01.2022 по 31.12.2023 року.

За результатними ревізії складено Акт №202008-38/01 від 29.04.2024, який підписано посадовими особами Північно-східного МТУ АРМА 02.05.2024 із запереченнями, які 09.05.2024 останнім надано Офісу.

На адресу позивача від Північно-східного офісу Держаудитслужби 29.05.2024 направлено висновок на заперечення (зауваження) до акту ревізії №202008-38/01 від 29.04.2024.

На підставі висновків акту ревізії Північно-східним офісом Держаудитслужби 12.06.2024 сформовано та направлено на адресу Північно-східного МТУ АРМА вимогу про усунення виявлених порушень від 12.06.2024 №202008-14/2647-2024 та попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства від 12.06.2024 №202008-14/2648-2024, які отримані останнім 12.06.2024.

У вимозі про усунення виявлених порушень від 12.06.2024 №202008-14/2647-2024 викладений висновок про встановлені порушення законодавства, які не усунуті станом на день її винесення, та остання на підставі пункту 1 частини 1 статті 8, пункту 7 статті 10, частини 2 статті 15 Закону №2939-XІІ, пунктів 46, 49-50, 52 Порядку №550, містить вимогу: вжити заходів щодо усунення фінансових порушень в частині виплати заробітної плати з урахуванням єдиного соціального внеску в загальній сумі 1842176,63 грн.

Щодо висновків відповідача про порушення позивачем абзацу 3 пункту 8 Положення №15, під час виконання т.в.о. Голови Національного агентства України Жоравовичу Д.О. без погодження Міністра Кабінету Міністрів України за період з 01.01.2022 по 01.07.2023 було зайво нараховано та виплачено на загальну суму 1509980,85 грн, а саме, надбавки за інтенсивність праці, за виконання особливо важливої роботи в загальній сумі 1 337 922,53 грн, відпускні в сумі 10 200,93 грн, допомога на оздоровлення в сумі 161 857,39 грн, та, як наслідок, зайво перераховано ЄСВ в загальній сумі 332 195,78 грн (в т.ч. в 2022 році в сумі 208 794,43 грн та січень-червень 2023 року в сумі 123 401,35 грн), судом встановлено наступні обставини.

Відповідно до статті 4 Закону №772-VIII Голова Національного агентства призначається на посаду Кабінетом Міністрів України за поданням Прем`єр-міністра України, внесеним за пропозицією конкурсної комісії з відбору кандидата на посаду Голови Національного агентства.

Як свідчать матеріали справи, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04 серпня 2021 року №886-р «Про тимчасове покладення виконання обов?язків Голови Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, на ОСОБА_2 » виконання обов?язків Голови АРМА, тимчасово, до призначення в установленому порядку Голови АРМА, покладено на начальника Північно-східного МТУ зазначеного Агентства Жоравовича Дмитра Олексійовича.

Згідно з наказом АРМА від 05.08.2021 №269/9-03-ос «Про виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 04 серпня 2021 року №886-р» на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 04 серпня 2021 року №886-р «Про тимчасове покладення виконання обов`язків Голови Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, на ОСОБА_2 » ОСОБА_2 приступив тимчасово, до призначення в установленому порядку Голови АРМА, до виконання обов`язків Голови АРМА з 05 серпня 2021 року.

Зважаючи на вищезазначене, т.в.о. Голови ОСОБА_4 було видано наказ від 05 серпня 2021 року №275 «Про запобігання виникнення потенційного або реального конфлікту інтересів» в якому зазначено, що він усувається від виконання завдань, вчинення дій, прийняття рішень чи участі в їх прийняття за посадою начальника Північно-східного МТУ АРМА тимчасово на час виконання посадових обов`язків Голови АРМА.

Цим же наказом визначено, що відповідальною за виконання завдань вчинення дій, прийняття рішень чи участі в їх прийняття за посадою начальника Північно-східного МТУ АРМА згідно повноважень, визначених Положенням про міжрегіональні територіальні управління АРМА, затвердженим наказом АРМА від 15.02.2019 №38, визначено головного спеціаліста сектору правового забезпечення Північно-східного МТУ АРМА Азаренкову Наталію Володимирівну за її згодою.

ОСОБА_1 виконувала обов`язки начальника Північно-східного МТУ АРМА протягом періоду з 05.08.2021 по 27.11.2022 року.

На підставі наказу АРМА від 23.11.2022 №321/9-03-ос «Про тимчасове покладення виконання обов`язків» та наказу Північно-східного МТУ АРМА від 24.11.2022 №53/2, з 28 листопада 2022 року призначено тимчасово виконувати обов`язки за посадою начальника Північно-східного МТУ АРМА головного спеціаліста сектору менеджменту активів Північно-східного МТУ АРМА Мозгового Ю.В.

ОСОБА_5 виконував обов`язки начальника Північно- східного МТУ АРМА протягом періоду з 28.11.2022 по 02.07.2023 року.

Зважаючи на вищезазначене встановлено, що на ОСОБА_6 було тимчасово покладено виконання обов`язків Голови АРМА протягом 2022 року та 6 місяців 2023 року, без призначення на відповідну посаду у встановленому чинним законодавством порядку.

У зв`язку з тим, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04 серпня 2021 року №886-р не визначено термін та умови оплати праці т.в.о. Голови АРМА ОСОБА_2 , який виконував посадові обов`язки Голови АРМА, нарахування заробітної плати проводилось відповідно до затвердженого штатного розпису для Північно-східного МТУ АРМА за фактично займаною посадою начальника на підставі табелів обліку робочого часу, які складені працівником Північно-східного МТУ АРМА.

Ревізією питання дотримання вимог законодавства щодо нарахування та виплати надбавок за інтенсивність праці та за виконання особливо важливої роботи встановлено, що за період з 01.01.2022 по 30.06.2023 т.в.о. голови АРМА ОСОБА_2 проводилось нарахування та виплати стимулюючих виплат як начальнику Північно-східного МТУ АРМА, згідно з наказами т.в.о. начальника Північно-східного МТУ АРМА, за погодженням особи, яка виконувала обов`язки голови АРМА, під час знаходження ОСОБА_2 у відпустці.

Так, згідно з наказом т.в.о. начальника Північно-східного МТУ АРМА від 25.02.2022 №15/2, на період з 01.02.2022 по 31.12.2022 ОСОБА_2 встановлено надбавку за інтенсивність праці в розмірі 330 відсотків від посадового окладу. Підстава для встановлення вищезазначеної надбавки є лист погодження в.о. голови АРМА Філіпа Проніна від 25.02.2022 №1459/2-48-22/10.

Згідно з наказами т.в.о. начальника Північно-східного МТУ АРМА від 25.02.2022 №16/2 та від 19.05.2022 №26/2 на період з 01.02.2022 по 30.04.2022 та 01.05.2022 по 31.12.2022 ОСОБА_2 встановлено надбавку за виконання особливо важливої роботи в розмірі 150 відсотків від посадового окладу. Підстава для встановлення вищезазначеної надбавки є листи погодження в.о. голови АРМА Філіпа Проніна від 25.02.2022 №1458/2-48-22/10 та від 19.05.2022 №1985/2-48-10.

Аналогічно, на 2023 рік на підставі наказів від 26.01.2023 №11/2 та від №10/2 на період з 01.01.2023 по 31.12.2023 встановлені надбавка за інтенсивність праці в розмірі 330 відсотків та за виконання особливо важливої роботи в розмірі 150 відсотків. Підстава для встановлення вищезазначених надбавок є листи погодження в.о. голови АРМА Філіпа Проніна від 26.01.2023 №523/2-48-23/10 та від 26.01.2023 №5223/2-48-23/10.

Вказані обставини відповідачем не заперечуються.

За твердженням відповідача, враховуючи що т.в.о. Голови АРМА видав наказ від 05.08.2021 №275 та усунувся від виконання завдань, вчинення дій, прийняття рішень чи участі в їх прийнятті за посадою начальника Північного-східного МТУ АРМА, тим самим припинив виконання посадових обов`язків, які передбачали критерії визначені пунктами 5, 6 Постанови №15 для встановлення вищевказаних надбавок.

Висновок відповідача про порушення пункту 8 статті 31 Закону №889-VIII та абзацу 3 пункту 8 Положення №15 ґрунтується на тому, що під час виконання т.в.о. Голови АРМА Жоравовичу Д.О. в наслідок недотримання вимог законодавства щодо терміну виконання обов`язків голови та без погодження міністра Кабінету Міністрів України за період з 01.01.2022 по 01.07.2023 було зайво нараховано та виплачено надбавки за інтенсивність праці, за виконання особливо важливої роботи, відпускні, допомогу на оздоровлення, та як наслідок, зайво перераховано ЄСВ.

Надаючи оцінку таким висновкам відповідача, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 7 Закону №889-VIII державний службовець має право на оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби, рангу та умов контракту про проходження державної служби (у разі укладення).

Відповідно до абзацу 8 пункту 14 розділу XI Закону №889-VIII керівники державної служби у межах економії фонду оплати праці мають право встановлювати державним службовцям додаткові стимулюючі виплати відповідно до Положення про застосування стимулюючих виплат, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Так, пунктом 2 Положення №15 визначено, що керівники державної служби в державному органі мають право встановлювати державним службовцям у межах економії фонду оплати праці додаткові стимулюючі виплати.

До додаткових стимулюючих виплат державним службовцям належать надбавки:

1) за інтенсивність праці;

2) за виконання особливо важливої роботи (пункт 3 Положення №15).

Надбавка за інтенсивність праці та надбавка за виконання особливо важливої роботи (далі - надбавки) встановлюються державним службовцям у відсотках до посадового окладу.

Надбавки встановлюються згідно з наказом (розпорядженням) керівника державної служби в державному органі (пункт 4 Положення №15).

Згідно з пунктом 5 Положення №15 надбавка за інтенсивність праці встановлюється державним службовцям з урахуванням таких критеріїв:

1) якість і складність підготовлених документів;

2) терміновість виконання завдань, опрацювання та підготовки документів;

3) ініціативність у роботі.

Пунктом 6 Положення №15 визначено, що надбавка за виконання особливо важливої роботи встановлюється державним службовцям з урахуванням таких критеріїв:

1) виконання завдань та функцій щодо реалізації пріоритетних напрямів державної політики, участь у розробленні проектів нормативно-правових актів, проведення експертизи таких актів;

2) виконання роботи, що вимагає від працівника особливої організаційно-виконавчої компетентності та відповідальності, результатом якої є підвищення ефективності управління.

Відповідно до абзацу 3 пункту 8 Положення №15 встановлення надбавок керівникам центральних органів виконавчої влади, що не є членами Кабінету Міністрів України, діяльність яких спрямовується і координується безпосередньо Кабінетом Міністрів України, здійснюється керівником державної служби у відповідному центральному органі виконавчої влади за погодженням з Міністром Кабінету Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №613 затверджено Положення про АРМА (далі - Положення №613).

Так, згідно з підпунктом 13 пункту 11 Положення №613 Голова АРМА вирішує в установленому порядку питання щодо заохочення державних службовців та працівників центрального апарату АРМА, керівників територіальних управлінь АРМА.

Згідно з пунктом 1 Наказу АРМА від 02.09.2019 №410 Голова АРМА, або особа, яка виконує обов`язки Голови АРМА здійснює вирішення питання щодо заохочення начальника міжрегіональних територіальних управлінь АРМА, зокрема погодження розміру додаткових стимулюючих виплат, а саме надбавок за інтенсивність праці та за виконання особливо важливої роботи.

Відповідно до пункту 11 Положення про Північне-східне міжрегіональне територіальне управління АРМА, затвердженого наказом АРМА від 09.04.2019 №181 (далі - Положення №181), начальник Північно-східного МТУ АРМА приймає рішення щодо заохочення працівників територіального управління. При цьому, начальник Північно-східного МТУ АРМА підзвітний та підконтрольний Голові АРМА.

З урахуванням наведеного, у системному взаємозв`язку положень Закону №889-VIII, Положення №15, Положення №613, Наказу АРМА №410 та Положення №181 вбачається, що встановлення надбавок за інтенсивність праці та за виконання особливо важливої роботи начальнику територіального управління відноситься до повноважень керівника центрального органу виконавчої влади - Голови АРМА, а встановлення вказаних надбавок Голові АРМА - здійснюється керівником державної служби у відповідному центральному органі виконавчої влади за погодженням з Міністром Кабінету Міністрів України.

Колегія суддів звертає увагу, що питання правомірності встановлення надбавок ОСОБА_2 та їх погодження було предметом дослідження Шевченківського районного суду м. Києва у справі №761/43537/23 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 , на час вчинення інкримінованого адміністративного правопорушення заступника Голови АРМА за частинами 1, 2 статті 172-7 КУпАП.

В межах розгляду справи №761/43537/23 судом, зокрема, було встановлено, що процедура встановлення стимулюючих виплат ОСОБА_2 та іншим керівникам територіальних управлінь відбувалась таким чином:

1) Начальник управління персоналу центрального апарату АРМА управління разом із Управлінням фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку вивчає навантаження на працівників та готує пропозиції про встановлення стимулюючих надбавок.

2) Керівник АРМА погоджує пропонований управлінням персоналу центрального апарату АРМА управління та управлінням фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку розмір стимулюючих виплат.

3) Виконувач обов`язків начальника Північно-Східного міжрегіонального територіального управління АРМА видає наказ про встановлення стимулюючих доплат.

Фактично, рішення про встановлення стимулюючих виплат носить колегіальний характер, і на кожному з цих етапів службовими особами забезпечується об`єктивність у прийнятті рішень.

Крім того, судом встановлено, що стимулюючі виплати встановлювались ОСОБА_2 не як виконувачу обов`язків голови АРМА, а як керівнику територіального управління.

Згідно з наказом АРМА від 10.02.2022 №44 «Про розподіл обов`язків між Головою АРМА (особою, на яку тимчасово покладено виконання обов`язків Голови АРМА) та заступником Голови АРМА» за підписом т.в.о. Голови АРМА Жоравовича Д.О. установлено, що у разі відсутності Голови АРМА (особи, на яку тимчасово покладено виконання обов`язків Голови АРМА) у зв`язку з відпусткою, відрядженням, тимчасовою непрацездатністю та з інших причин його обов`язки виконує заступник Голови АРМА ОСОБА_3 відповідно до цього наказу.

Згідно з наказом АРМА від 01.06.2022 №86 «Про розподіл обов`язків між Головою АРМА та заступником Голови АРМА» за підписом т.в.о. Голови АРМА Жоравовича Д.О. установлено, що у разі відсутності Голови АРМА у зв`язку з відпусткою, відрядженням, тимчасовою непрацездатністю та з інших причин його обов`язки виконує заступник Голови АРМА відповідно до цього наказу, а у разі одночасної відсутності Голови АРМА та заступника Голови АРМА – начальник Управління менеджменту активів або іншого управління відповідно до рішення Голови АРМА. У разі відсутності зазначеного рішення обов`язки Голови АРМА виконує начальник Управління правового забезпечення.

25.02.2022 згідно з наказом АРМА від 14.02.2022 №57/9-08-ос т.в.о. Голови АРМА Жоравович Д.О. перебував у відпустці.

19.05.2022 згідно з наказом АРМА від 18.05.2022 №105/9-08-ос т.в.о. Голови АРМА Жоравович Д.О. перебував у відпустці.

26.01.2023 згідно з наказом АРМА від 24.01.2023 №27/9-08-ос т.в.о. Голови АРМА Жоравович Д.О. перебував у відпустці.

У зв`язку із відсутністю Жоравовича Д.О. відповідно до положень вищевказаних наказів АРМА №44 та №86 у вказані періоди обов`язки Голови АРМА виконував заступник Голови АРМА ОСОБА_3 .

Відповідно до п. 3 Положення про застосування стимулюючих виплат державним службовцям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 №15 «Питання оплати праці працівників державних органів», визначено, що до додаткових стимулюючих виплат державним службовцям належать надбавки: 1) за інтенсивність праці; 2) за виконання особливо важливої роботи.

Відповідно до п. 2 вказаного Положення керівники державної служби в державному органі у межах економії фонду оплати праці мають право встановлювати державним службовцям додаткові стимулюючі виплати.

Разом з тим, як вбачається з наказу АРМА від 02.09.2019 №410 «Питання організації роботи з міжрегіональними територіальними управліннями АРМА» (далі – Наказ АРМА №410) встановленню стимулюючих виплат начальникам та заступникам начальників міжрегіональних територіальних управлінь АРМА передує погодження їх розміру Головою АРМА або особою, яка виконує обов`язки Голови АРМА.

Так, наказами Північно-східного міжрегіонального територіального управління АРМА (далі - Північно-східне МТУ АРМА) від 25.02.2022, 19.05.2022, 26.01.2023 за підписом т.в.о. Північно-східного МТУ АРМА Н. Азаренкової та Ю. Мозгового ОСОБА_2 , як начальнику Північно-східного МТУ АРМА надбавку за інтенсивність праці та за виконання особливо важливої роботи встановлено на підставі листів в.о. Голови АРМА ОСОБА_3 про погодження їх розміру від 25.02.2022, 26.01.2023, 19.05.2022. Таким чином, 25.02.2022, 19.05.2022 та 26.01.2023 ОСОБА_3 мав повноваження погоджувати розмір додаткових стимулюючих виплат начальникам та заступникам начальників міжрегіональних територіальних управлінь АРМА.

Своєю чергою без погодження ОСОБА_3 було неможливо здійснити зазначені виплати ОСОБА_2 .

Згідно з частиною 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За встановлених судом обставин, у спірний період ОСОБА_2 тимчасово виконував обов`язки Голови АРМА, однак заробітну плату отримував не як голова АРМА, а за місцем перебування на посаді начальника Північно-східного МТУ АРМА, у тому числі додаткові стимулюючі виплати у вигляді надбавки за інтенсивність праці та надбавки за виконання особливо важливої роботи, які були встановлені йому не як особі, яка тимчасово виконувала обов`язки Голови АРМА, а як начальнику Північно-східного МТУ АРМА. Зазначені надбавки встановлювалися наказами Північно-східного МТУ АРМА за підписом т.в.о. Північно-східного МТУ АРМА ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на підставі листів в.о. Голови АРМА ОСОБА_3 про погодження їх розміру, який 25.02.2022, 19.05.2022 та 26.01.2023 мав повноваження погоджувати розмір додаткових стимулюючих виплат начальникам та заступникам начальників міжрегіональних територіальних управлінь АРМА, зокрема начальнику Північно-східного МТУ АРМА.

При цьому відповідно до пункту 1 Наказу АРМА №410 саме Голова АРМА або особа, яка виконує його обов`язки, наділені повноваженнями щодо погодження розміру додаткових стимулюючих виплат начальникам міжрегіональних територіальних управлінь АРМА.

Колегія суддів зазначає, що сам факт покладення на ОСОБА_2 обов`язків Голови АРМА не змінював правової природи спірних виплат та не свідчив про те, що вони встановлювалися йому як виконувачу обов`язків Голови АРМА.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем не встановлено жодних порушень при нарахуванні та виплаті ОСОБА_2 інших складових заробітної плати в цей період відповідно до затвердженого штатного розпису для Північно-східного МТУ АРМА за фактично займаною посадою начальника, виходячи з посадового окладу начальника територіального управління та інших відповідних нарахувань, а не за посадою голови АРМА.

З огляду на викладене, до спірних правовідносин підлягали застосуванню положення Наказу АРМА №410 щодо погодження розміру стимулюючих виплат Головою АРМА або особою, яка виконує його обов`язки. Натомість положення абзацу 3 пункту 8 Положення №15, якими передбачено погодження встановлення надбавок керівникам центральних органів виконавчої влади з Міністром Кабінету Міністрів України та на порушення якого посилається відповідач, регулюють інші правовідносини та не поширюються на випадок встановлення стимулюючих виплат начальнику міжрегіонального територіального управління АРМА.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що встановлення та погодження надбавок ОСОБА_2 відбувалось відповідно до вимог діючого законодавства, а саме відповідно до Закону №889-VIII, Положення №15 та Наказу АРМА від №410.

Отже, надбавки ОСОБА_2 за періоди його тимчасового виконання обов`язків Голови АРМА встановлювались відповідно до займаної посади, як начальнику Північно-Східного МТУ АРМА, а розмір встановлених надбавок погоджувався особою, яка тимчасово виконувала обов`язки Голови АРМА, як безпосереднім керівником, та включаючи в себе погодження управлінням персоналу центрального апарату АРМА та фінансового управління центрального апарату АРМА. При цьому була врахована наявна відповідна законодавча процедура такого погодження, яка полягає в тому, що розмір надбавки за інтенсивність праці встановлюється державним службовцям з урахуванням критеріїв, передбачених пунктом 5 Положення №15.

Враховуючи вищевказані критерії та показники роботи ОСОБА_2 як тимчасового виконуючого обов`язки Голови АРМА, була дотримана законодавча процедура встановлення йому надбавок за займаною посадою, як начальнику управління Північно-східного МТУ АРМА.

Відтак, підстави вважати, що при їх встановленні було порушено вимоги абзацу 3 пункту 8 Положення №15, відсутні.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача про те, що видання т.в.о. Голови АРМА наказу від 05.08.2021 №275 про усунення від виконання завдань, вчинення дій, прийняття рішень чи участі в їх прийнятті за посадою начальника Північно-східного МТУ АРМА свідчить про припинення виконання ним посадових обов`язків, які є підставою для встановлення надбавки за інтенсивність праці та надбавки за виконання особливо важливої роботи, з огляду на наступне.

Наказ про усунення від виконання окремих повноважень був прийнятий з метою запобігання виникнення потенційного або реального конфлікту, пов`язаного з одночасним тимчасовим виконанням ОСОБА_2 обов`язків Голови АРМА та перебуванням останнього на посаді начальника Північно-східного МТУ АРМА, який безпосередньо голові АРМА підпорядковується. Такий наказ був спрямований на тимчасовий перерозподіл управлінських функцій та забезпечення належної діяльності територіального управління, однак сам по собі не припинив проходження ОСОБА_2 державної служби на посаді начальника Північно-східного МТУ АРМА та не змінив його правового статусу.

При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що ОСОБА_2 не був звільнений із посади начальника Північно-східного МТУ АРМА, його службові правовідносини не припинялися, за ним зберігалася відповідна посада, а стимулюючі виплати встановлювалися саме як начальнику МТУ АРМА у порядку, визначеному Наказом АРМА №410.

Посилання відповідача на те, що у зв`язку з виданням зазначеного наказу ОСОБА_2 перестав відповідати критеріям, визначеним пунктами 5 та 6 Положення №15, є необґрунтованими, оскільки такі критерії підлягають оцінці суб`єктом, уповноваженим приймати рішення про встановлення стимулюючих виплат, з урахуванням результатів службової діяльності державного службовця за відповідний період. Сам по собі факт тимчасового невиконання окремих повноважень за посадою начальника Північно-східного МТУ АРМА не свідчить автоматично про відсутність інтенсивності праці, ініціативності, складності виконуваної роботи чи виконання особливо важливих завдань, визначених пунктами 5 та 6 Положення №15.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що у спірний період ОСОБА_2 фактично виконував обов`язки Голови АРМА, тобто продовжував здійснювати державну службу та виконував значно ширший за обсягом і рівнем відповідальності комплекс управлінських функцій, ніж ті, що були притаманні посаді начальника міжрегіонального територіального управління.

За таких обставин тимчасове усунення від здійснення окремих повноважень за посадою начальника територіального управління не означає припинення виконання ним службових обов`язків як державного службовця, а тим більше не свідчить про відсутність інтенсивності праці, виконання особливо важливої роботи чи інших критеріїв, визначених пунктами 5 та 6 Положення №15.

Навпаки, виконання обов`язків Голови АРМА саме по собі свідчить про здійснення ОСОБА_2 службової діяльності підвищеної складності, відповідальності та інтенсивності, а тому наведені відповідачем доводи не підтверджують відсутності правових підстав для встановлення йому спірних стимулюючих виплат як начальнику Північно-східного МТУ АРМА.

Колегія суддів також враховує, що рішення про погодження розміру надбавок було прийнято виконувачем обов`язків Голови АРМА, який відповідно до Наказу АРМА №410 був наділений відповідними повноваженнями та здійснював оцінку наявності підстав для їх встановлення. Втручання суду у таку дискреційну оцінку можливе лише у разі доведення її очевидної свавільності, необґрунтованості або прийняття з порушенням вимог законодавства. Проте таких доказів відповідачем не наведено.

Отже, сам по собі факт видання наказу про усунення ОСОБА_2 від виконання окремих повноважень за посадою начальника МТУ АРМА не є належною та достатньою підставою для висновку про втрату ним права на встановлення стимулюючих виплат або про невідповідність критеріям, передбаченим пунктами 5 та 6 Положення №15.

Крім того, як зазначає позивач, АРМА зверталося до Кабінету Міністрів України в 2020 році з пропозицією погодження встановлення надбавок тимчасово виконуючому обов`язки Голови АРМА. За результатами опрацювання пропозиції АРМА було відмовлено, оскільки встановлення надбавок тимчасово виконуючому обов`язки Голови АРМА не належить до компетенції Кабінету Міністрів України, та направлено вирішувати порушене питання щодо надбавок відповідно до вимог законодавства.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про протиправність в цій частині висновків Акту ревізії, Попередження та Вимоги про порушення позивачем абзацу 3 пункту 8 Положення №15 та, відповідно, безпідставне нарахування та виплату на загальну суму 1509980,85 грн, а саме надбавки за інтенсивність праці за виконання особливо важливої роботи в загальній сумі 1 337 922,53 грн, відпускних в сумі 10 200,93 грн, допомоги на оздоровлення в сумі 161 857,39 грн, та як наслідок, зайвого перерахування ЄСВ в загальній сумі 332 195 78 грн (в т.ч. в 2022 році в сумі 208 794,43 грн та січень-червень 2023 року в сумі 123 401,35 грн).

Щодо висновків відповідача про порушення позивачем вимог абзацу 2 пункту 20 Порядку №228 та частини 2 статті 19 БК України, внаслідок чого до розрахунків на оплату праці на 2022-2023 роки включено видатки на виплату стимулюючих виплат (надбавки за інтенсивність праці або надбавки за виконання особливо важливої роботи), які встановлюються у межах економії фонду оплати праці, за КПКВК 6431010 “Керівництво та управління у сфері розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів” по КЕКВ 2111 “Заробітна плата” в сумі 3359900,00 грн (в т.ч. в 2022 році - 931500,00 грн та в 2023 році - 2428400,00 грн), по КЕКВ 2120 “Нарахування на оплату праці” в сумі 739178,00 грн (в т.ч, в 2022 році - 204930,00 грн та в 2023 році - 534248,00 грн), що призвело до завищення бюджетних асигнувань на загальну суму 4 099 078,00 грн. Аналогічно, до розрахунку показників видатків до кошторису на 2023 роки були включені видатки на виплату премії в розмірі 20% та додаткова премія у розмірі тримісячної заробітної плати, тоді як відповідно до пункту 7 статті 52 Закону №889-VIІ фонд преміювання державного органу встановлюється у розмірі 20 відсотків загального фонду посадових окладів за рік та економії фонду оплати праці. Внаслідок зазначеного, в порушення вимог абзацу 2 пункту 20 Порядку №228 та частини 2 статті 19 БК України, Північно-східним МТУ АРМА по КПКВК 6431010 “Керівництво та управління у сфері розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів” на 2023 рiк були включені видатки на виплату додаткової премії у розмірі тримісячної заробітної плати в сум 446800,00 грн та надбавку за вислугу років в сумі 163798,00 грн, що призвело до завищення бюджетних асигнувань по КЕКВ 2111 “Заробітна плата” в сумі 610598,00 грн та по КЕКВ 2120 “Нарахування на оплату працi” в сумі 134331,56 грн.”, судом встановлено наступні обставини.

Зі змісту Акту ревізії №202008-38/01 від 29.04.2024 убачається, що в розрахунок показників видатків до кошторису на 2022-2023 роки Північно-східним МТУ АРМА протиправно включено видатки на виплату державним службовцям надбавки за інтенсивність праці та надбавки за виконання особливо важливої роботи (додаткові стимулюючі виплати), з приводу чого зазначаємо таке.

Так, на сторінках 20-21 Акту ревізії №202008-38/01 від 29.04.2024 зазначено, що: «ревізією правильності планування видатків на оплату праці встановлено, що Північно-східне МТУ АРМА в порушення вимог абзацу 2 пункту 20 Порядку №228 та ч. 2 ст. 19 Бюджетного Кодексу України до розрахунків на оплату праці на 2022-2023 роки включено видатки на виплату вищезазначених надбавок за КПКВК 6431010 «Керівництво та управління у сфері розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» по КЕКВ 2111 «Заробітна плата» в сумі 3 359 900,00 грн (в т.ч. в 2022 році - 931 500,00 грн та в 2023 році - 2 428 400,00 грн) та відповідно по КЕКВ 2120 «Нарахування на оплату праці» в сумі 739 178,00 грн (в т.ч. в 2022 році - 204 930,00 грн та в 2023 році - 534 248,00 грн), що призвело до завищення бюджетних асигнувань на відповідні суми .

Відповідно до частини 1 статті 50 Закону №889-VIII держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов`язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.

Згідно зі статтею 51 БК України, керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах.

Абзацом 8 пункту 14 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII визначено, що керівники державної служби протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом у межах економії фонду оплати праці мають право встановлювати державним службовцям додаткові стимулюючі виплати відповідно до Положення про застосування стимулюючих виплат, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-ІХ встановлено, що норми абзацу восьмого пункту 14 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" застосовуються до 31 грудня 2022 року.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710- №2710-IX встановлено, що норми абзацу восьмого пункту 14 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" застосовуються до 31 грудня 2023 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 №15 затверджено Положення №15, яким визначено механізм застосування стимулюючих виплат державним службовцям з метою посилення мотивації працівників державних органів до високопрофесійної, результативної та високоякісної роботи.

Відповідно до пунктів 2-3 Положення №15 керівники державної служби в державному органі мають право встановлювати державним службовцям у межах економії фонду оплати праці додаткові стимулюючі виплати.

До додаткових стимулюючих виплат державним службовцям належать надбавки:

1) за інтенсивність праці;

2) за виконання особливо важливої роботи.

Як свідчать матеріали справи видатки з оплати праці працівників АРМА та його територіальних органів затверджені на 2022, 2023 роки, відповідно, Законами України «Про державний бюджет України на 2022 рік», «Про державний бюджет України на 2023 рік» виходячи зі штатної чисельності працівників Північно-східного МТУ АРМА.

Розмір видатків на оплату праці доведено до Північно-східного МТУ АРМА головним розпорядником бюджетних коштів (Центральним апаратом АРМА) лімітною довідкою про бюджетні асигнування та кредитування на 2022 та 2023 роки відповідно.

Розрахунок видатків на оплату праці і на нарахування заробітної плати на 2022-2023 роки в межах видатків, визначених лімітною довідкою про бюджетні асигнування та кредитування, складався з дотриманням пункту 20 Порядку №228, в межах штатної чисельності працівників Північно-східного МТУ АРМА, яка становить 14 осіб та був затверджений Центральним апаратом АРМА, як головним розпорядником коштів.

Станом на 01.01.2022 штатна чисельність працівників Північно-східного МТУ АРМА складала 14, фактична чисельність працюючих складала 9 осіб. Вакантними посадами на вказану дату було 5 посад (стор. 19 Акту ревізії).

Станом на 01.01.2023 штатна чисельність Північно-східного МТУ АРМА складала 14 одиниць, фактична чисельність працюючих складала 8 осіб. Вакантними посадами на вказану дату було 6 посад (стор. 19 Акту ревізії).

Отже, економія фонду оплати праці утворюється за рахунок вакантних посад в розрізі затвердженої чисельності працівників, фонду оплати праці і видатків на утримання відомства.

З огляду на встановлені обставини, колегія суддів зазначає, що Північно-східне МТУ АРМА при формуванні проекту кошторису на 2022 та 2023 роки, передбачаючи наявність економії фонду оплати праці у відповідному періоді за рахунок вакантних посад, згідно з наведеними вище нормами БК України, Постанови №15, Порядку №228 правомірно включило до видатків та передбачило у розрахунках видатків на оплату праці і нарахувань на заробітну плату кошторисів такий вид стимулюючих виплат, як надбавка за інтенсивність праці та надбавка за виконання особливо важливої роботи.

Крім того, в Акті ревізії на сторінці 21 (передостанній абзац) зазначено, що: « в порушення вимог абзацу 2 пункту 20 Порядку №228 та ч. 2 ст. 19 Бюджетного Кодексу України Північно-східним МТУ АРМА по КПКВК 6431010 «Керівництво та управління у сфері розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» на 2023 рік були включені видатки на виплату додаткової премії у розмірі тримісячної заробітної плати в сумі 446 800,00 грн та надбавку за вислугу років в сумі 163798,00 грн, що призвело до завищення бюджетних асигнувань по КЕКВ 2111 «Заробітна плата» в сумі 610598,00 грн та відповідно по КЕКВ 2120 «Нарахування на оплату праці» в сумі 134331,56 гривень. (Довідка-розрахунок по оплаті праці щодо включення додаткової премії в розмірі трьохмісячної заробітної плати та надбавки за вислугу років працівникам Північно-східного МТУ АРМА за 2023 рік у Додатку 12 до акту) ».

В основу описаного порушення покладено твердження ревізійної групи про неправомірність включення до розрахунку показників видатків до кошторису на 2023 роки видатків на виплату премії в розмірі 20% та додаткової премії у розмірі тримісячної заробітної плати, а також максимального розміру надбавки за вислугу років - 50 відсотків посадового окладу, через те, що такий розмір надбавки можливий за наявності у всіх працівників не менш як 17 років стажу роботи в державних чи прирівняних до них органах.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону №772-VIII заробітна плата працівників Національного агентства складається з посадового окладу, надбавки за вислугу років, доплати за ранг, премії та інших надбавок, встановлених законодавством про державну службу.

Частиною 4 статті 13 вказаного Закону передбачено, що Голові, заступникові Голови, працівникам Національного агентства виплачується додатково премія у розмірі тримісячної заробітної плати за умови успішної незалежної оцінки ефективності діяльності Національного агентства та успішного проходження щорічної оцінки виконання покладених обов`язків і завдань працівниками Національного агентства.

Статтею 12 Закону №772-VIII встановлено, що незалежна зовнішня оцінка діяльності Національного агентства проводиться щороку.

Статтею 50 Закону №889-VIII визначено, що заробітна плата державного службовця складається з: 1) посадового окладу; 2) надбавки за вислугу років; 3) надбавки за ранг державного службовця; 6) премії (у разі встановлення).

При цьому загальний розмір премій, передбачених пунктом 2 цієї частини, які може отримати державний службовець за рік, не може перевищувати 30 відсотків фонду його посадового окладу за рік.

Згідно з частиною 7 статті 52 Закону №889-VIII фонд преміювання державного органу встановлюється у розмірі 20 відсотків загального фонду посадових окладів за рік та економії фонду оплати праці.

Отже, законодавцем у Законі №772-VIII, який є спеціальним нормативно-правовим актом у порівнянні із Законом №889-VIII для працівників Національного агентства окрім премії, визначеної статтею 50 Закону №889-VIII (з урахуванням положень про її максимальний розмір), встановлено право на додаткову премію у розмірі тримісячної заробітної плати (частина 4 статті 13 Закону №772-VIII), на розмір якої обмеження, запровадженні частиною 3 статті 50, частини 7 статті 52 Закону №889-VIII, не розповсюджуються.

Колегія суддів зазначає, що Закон №772-VIII є спеціальним законом, який визначає правовий статус Національного агентства, особливості проходження служби та матеріального забезпечення його працівників. Водночас Закон №889-VIII є загальним нормативно-правовим актом, який регулює питання проходження державної служби та оплати праці державних службовців загалом.

З аналізу положень статті 13 Закону №772-VIII убачається, що законодавець, поряд із визначенням загальних складових заробітної плати працівників Національного агентства, окремо передбачив спеціальну гарантію у вигляді додаткової премії у розмірі тримісячної заробітної плати, право на отримання якої виникає за наявності встановлених законом умов, а саме успішної незалежної оцінки ефективності діяльності Національного агентства та успішного проходження працівниками щорічного оцінювання результатів службової діяльності.

Натомість положення статей 50 та 52 Закону №889-VIII регламентують порядок преміювання державних службовців у загальному порядку, визначають розмір фонду преміювання державного органу та встановлюють граничний розмір премій, що виплачуються відповідно до цього Закону.

Системний аналіз наведених норм свідчить, що додаткова премія, передбачена частиною четвертою статті 13 Закону №772-VIII, не є премією, про яку йдеться у статті 50 Закону №889-VIII, а є самостійним видом матеріального стимулювання, запровадженим спеціальним законом для працівників Національного агентства. Відтак обмеження щодо максимального розміру преміювання та фонду преміювання, встановлені частиною третьою статті 50 і частиною 7 статті 52 Закону №889-VIII, поширюються виключно на премії, передбачені цим Законом, та не можуть застосовуватися до додаткової премії, право на яку безпосередньо передбачене спеціальним законом.

Інше тлумачення зазначених норм фактично призвело б до нівелювання змісту частини 4 статті 13 Закону №772-VIII, оскільки спеціально встановлена законодавцем гарантія втратила б самостійне правове значення. Такий підхід не відповідає загальновизнаному принципу тлумачення норм права, відповідно до якого у разі конкуренції загальної та спеціальної норм застосуванню підлягає спеціальна норма (lex specialis derogat legi generali).

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що контролюючий орган, формуючи висновок про порушення, неправильно застосував норми матеріального права, не врахував особливості правового регулювання, встановлені Законом №772-VIII, та безпідставно поширив на додаткову премію, передбачену спеціальним законом, обмеження, які стосуються виключно премій, що виплачуються відповідно до Закону №889-VIII.

Відтак висновок ревізійної групи про неправомірність включення Північно-східним МТУ АРМА до розрахунку показників видатків до кошторису на 2023 роки видатків на виплату премії в розмірі 20% та додаткової премії у розмірі тримісячної заробітної плати є помилковим та не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Щодо доводів відповідача про встановлення позивачем розміру фонду надбавки за вислугу років із розрахунку 50 відсотків посадового окладу, без детальних розрахунків із зазначенням кількості та стажу роботи працівників Північно - східного МТУ АРМА, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 52 Закону №889-VIII надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

Колегія суддів зауважує, що кошторис бюджетної установи є плановим фінансовим документом, який визначає граничний обсяг видатків, необхідних для забезпечення діяльності установи протягом відповідного бюджетного періоду, та складається виходячи із прогнозних показників, а не виключно з фактичного кадрового складу станом на дату його затвердження.

Водночас положення частини 1 статті 52 Закону №889-VIII встановлюють лише максимальний розмір надбавки за вислугу років, яка може бути встановлена державному службовцю залежно від стажу державної служби, однак не містять вимог щодо обов`язкового визначення фонду оплати праці виходячи виключно із фактичного стажу державної служби осіб, які на момент складання кошторису займають відповідні посади.

За таких обставин включення позивачем до розрахунку фонду оплати праці максимально можливого розміру надбавки за вислугу років саме по собі не свідчить про порушення вимог бюджетного законодавства чи законодавства про державну службу, оскільки наведене відповідає прогнозному характеру кошторисного планування та спрямоване на забезпечення належного фінансування установи у разі зміни кадрового складу протягом бюджетного року.

При цьому відповідач не навів жодної норми права, яка б покладала на позивача обов`язок визначати фонд надбавки за вислугу років виключно виходячи із фактичного стажу державної служби працівників, які обіймали посади станом на дату складання кошторису, а також не довів, що включення до кошторису відповідних прогнозних видатків спричинило незаконне або надмірне використання бюджетних коштів.

Слід також зауважити, що відповідно до пункту 20 Порядку №228 до кошторисів можуть включатися тільки видатки, передбачені законодавством, необхідність яких обумовлена характером діяльності установи.

Тож, встановлення Північно-східним МТУ АРМА в проєкті кошторису видатків на оплату праці на 2023 рік надбавки за вислугу років в межах граничного розміру, передбаченого законодавством, не суперечить абзацу 2 пункту 20 Порядку №228 та частині 2 статті 19 БК України.

Отже, висновок ревізійної групи про неправомірність формування фонду надбавки за вислугу років із розрахунку максимального її розміру ґрунтується на припущеннях та не підтверджений належним нормативним обґрунтуванням, у зв`язку з чим колегія суддів вважає його необґрунтованим.

Колегія суддів також звертає увагу, що протягом 2023 року Довідкою про зміни до кошторису від 11.09.2023 №4 зменшено видатки на суму 1 438 100,00 грн, з них КЕКВ 2111 - 1178 700,00 грн заробітна плата та КЕКВ 2120 - 259 400,00 грн нарахування на заробітну плату. Довідкою від 22.12.2023 №12 зменшено видатки на заробітну плату на суму 610 000,00 грн: з них КЕКВ -2111- 500 000,00 грн заробітна плата та КЕКВ 2120 - 110 000,00 грн нарахування на заробітну плату. Ця інформація також зазначена в акті перевірки.

Також наприкінці бюджетного 2023 року до бюджету України було списано з рахунку Північно-східного МТУ АРМА кошти в сумі 1 916 091,92 грн, в тому числі КЕКВ 2111- 1564679,10 грн, КЕКВ 2120 - 351412,82 грн.

Отже, Північно-східним МТУ АРМА протягом 2023 року повернуто кошти в сумі - 3 964 191,92 грн, в тому числі кошти в сумі КЕКВ 2111- 3243379,10 грн та КЕКВ 2120 720812,82 грн.

Проте, вказана інформація не була врахована ревізійної групою під час визначення розміру фінансових порушень, що призвело до їх завищення.

Стосовно доводів та аргументів як позову так і апеляційної скарги про те, що відповідачем не вказано, які саме заходи має вжити позивач для усунення виявлених порушень, колегія суддів зазначає, що у спірній вимозі про усунення виявлених порушень визначено порядок усунення, при цьому, щодо усунення фінансових порушень, встановлених при виплаті заробітної плати відповідач не обмежує позивача у виборі шляху усунення порушення, оскільки саме позивач є компетентним органом для вибору способу усунення виявлених порушень, встановлених при виплаті заробітної плати.

Відсутність у вимозі конкретного способу її виконання не свідчить про її протиправність та не може бути підставою для скасування, як зазначає суд першої інстанції, оскільки вказане не позбавляє підконтрольного суб`єкта права звернутися до контролюючого органу з метою отримання роз`яснень, якщо самостійно встановити відповідний спосіб не вдається.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02 квітня 2020 року у справі №820/3534/16, від 28 квітня 2020 року у справі № 826/8741/16.

Доказів звернення позивача до відповідача за роз`ясненням або з метою повідомлення про усунення виявлених порушень до матеріалів справи не надано.

Водночас, вищенаведене не спростовує загальний висновок колегії суддів про протиправність спірної вимоги від 12.06.2024 вих. №202008-14/2647-2024.

Оскільки суд дійшов висновку про протиправність вимоги про усунення виявлених порушень, підстави для винесення попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства також є відсутніми.

Колегія суддів виходить із того, що попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства є заходом впливу, який застосовується за наявності встановленого порушення вимог бюджетного законодавства. Відтак правомірність такого акту є похідною від наявності належним чином встановленого факту порушення.

З огляду на те, що в межах розгляду цієї справи судом встановлено відсутність порушень бюджетного законодавства, які були покладені відповідачем в основу як вимоги про усунення виявлених порушень, так і попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства, останнє також не відповідає критеріям законності, обґрунтованості та вмотивованості.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що вимога Північно-східного офісу Держаудитслужби про усунення виявлених порушень від 12.06.2024 вих. №202008-14/2647-2024 та попередження Північно-східного офісу Держаудитслужби про неналежне виконання бюджетного законодавства від 12.06.2024 вих. №202008-14/2648-2024 є протиправними, а отже вимоги про їх скасування є такими, що підлягають задоволенню.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з частинами 1, 2 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 у справі 520/17064/24 прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті, а отже підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Північно-східного міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 у справі № 520/17064/24 скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов Північно-східного міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів до Північно-східного офісу Держаудитслужби про визнання протиправними та скасування вимоги, попередження задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати вимогу Північно-східного офісу Держаудитслужби про усунення виявлених порушень від 12.06.2024 вих. №202008-14/2647-2024 та попередження Північно-східного офісу Держаудитслужби про неналежне виконання бюджетного законодавства від 12.06.2024 вих. №202008-14/2648-2024.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя М.О. Семененко

Судді З.Г. Подобайло В.В. Катунов

Повний текст постанови складено 29.06.2026 року