Постанова від 28 червня 2026 р. у справі №520/31994/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 р. Справа № 520/31994/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства "ЛОЗОВАВОДОСЕРВІС" Лозівської міської ради Харківської області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2025, головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/31994/24

за позовом Комунального підприємства "ЛОЗОВАВОДОСЕРВІС" Лозівської міської ради Харківської області

до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Лозоваводосервіс" Лозівської міської ради Харківської області (далі по тексту – КП "Лозоваводосервіс", позивач, апелянт) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі по тексту - ГУ ДПС в Харківській області, відповідач), у якому просило суд визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 23 лютого 2024 року № 00/9668/0411, яким встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств та фінустанов комунальної власності, визначеної у податковій декларації; від 23.02.2024 № 00/9602/0411, яким встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств та фінустанов комунальної власності, визначеної у податковій декларації; від 23 лютого 2024 року № 00/9621/0411, яким встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з частини чистого прибутку (доходу) комунальних унітарних підприємств, що вилучається до місцевого бюджету визначеної у податковій декларації; від 23 лютого 2024 року №00/9670/0411, яким встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з частини чистого прибутку (доходу) унітарних підприємств, що вилучається до місцевого бюджету визначеної у податковій декларації.

06.02.2025 рішенням Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/31994/24 адміністративний позов КП "Лозоваводосервіс" до ГУ ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення справи, порушення судом норм процесуального та матеріального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 у справі № 520/31994/24 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач наполягав на протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, якими відповідачем застосовано до КП «Лозоваводосервіс» фінансові санкцій за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкових (грошового) зобов`язань, оскільки вони прийняті податковим органом без урахування обставин, які вказують на відсутність вини позивача у вчиненні податкового правопорушення, а саме віднесення Лозівського району Харківської області (на території якого знаходиться підприємство) з 24.02.2022 до території можливих бойових дій, через що позивач не мав можливості своєчасно та в повній мірі сплатити узгоджені суми грошових зобов`язань.

Вказує, що судом першої інстанції залишено поза увагою обставини щодо збільшення дебіторської заборгованості по населенню за 2022 рік та за І квартал 2023 року у розмірі 43567527,20 грн., що призвело до скрутного матеріального становища, внаслідок якого КП «Лозоваводосервіс» ледве вистачало на виплату заробітної плати працівникам.

Крім того, апелянт наголошує, що на час оплати по податку на прибуток та частини чистого прибутку в 2022 році існувала заборгованість по покупній воді КП «Харківодоканал» у розмірі 4215007,95 грн, а за І квартал 2023 р. у розмірі 4514599,07 грн, що підтверджується витягами з оборотно-сальдових відомостей, що не було враховано судом першої інстанції. Стверджує, що за несплату підприємством за покупну воду, КП «Харківводоканал» було б вимушене відключити від водопостачання, що призвело б до погіршення епідеміологічного благополуччя населення, забруднення навколишнього середовища. Крім того, підприємство мало заборгованість за електроенергію у 2022 р. в розмірі 1015933,86 грн, за І квартал 2023 р. у розмірі 966054,90 грн. та за розподіл електроенергії у 2022 р. – 205192,99 грн, за І квартал 2023 р.– 206856,90 грн, що також підтверджується витягами з оборотно-сальдових відомостей.

Відповідач, у відзиві на апеляційну скаргу просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Щодо наведених апелянтом в обґрунтування неможливості вчасної сплати узгоджених грошових зобов`язань обставин, відповідач вказує, що на момент складання актів камеральної перевірки згідно даних ІС ГУ ДПС у Харківській області, від КП «Лозоваводосервіс» відповідно до вимог Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 29 липня 2022 року № 225, не надходило заяви про неможливість виконання податкового обов`язку. Зауважив, що позивачем у позовній заяві жодним чином не спростовується протиправність дій щодо несвоєчасної сплати узгоджених податкових зобов`язань. У зв`язку з чим, вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення є правомірними та винесені відповідно до вимог чинного законодавства.

Позивач у відповіді на відзив на апеляційну скаргу вказав на необґрунтованість доводів відповідача щодо умисного вчинення апелянтом порушень податкового законодавства, наведених в актах камеральної перевірки, оскільки суми податкових зобов`язань за податковою звітністю та податковим повідомленням-рішенням позивачем сплачені у повному обсязі та у розумні строки. Стверджує, що зі змісту ст.124 ПК України вбачається, що не можна притягнути до відповідальності у вигляді штрафу платника податків якщо він не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи. Проте, відповідачем всупереч вказаним приписам ст.124 ПК України було притягнуто апелянта до відповідальності у вигляді штрафу при не сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 465 306.80 грн.

Відповідно до положень ч.1 ст. 308 , п.3 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі – КАС України) розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у ній доказами та в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які позивач посилається в апеляційній скарзі, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Комунальне підприємство " Лозоваводосервіс " Лозівської міської ради Харківської області зареєстроване за кодом 41451855.

ГУ ДПС в Харківській області проведено камеральні перевірки щодо порушення КП "Лозоваводосервіс" термінів сплати узгоджених сум податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств та фінустанов комунальної власності за 2021 рік, півріччя 2022, три квартали 2022, 2022 рік, 1 квартал 2023 року та з питання порушення термінів сплати узгоджених сум податкових зобов`язань з частини чистого прибутку комунальних унітарних підприємств, що вилучається до місцевого бюджету за 2021 рік, півріччя 2022, три квартали 2022, рік 2022, 1 квартал 2023 року КП «Лозоваводосервіс», якими встановлено порушення вимог п. 57.1 ст. 57, з урахуванням вимог підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.

За результатами перевірок складено акти щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств та фінустанов комунальної власності від 29.01.2024 № 3122/20-40-04-11-04/41451855 та від 29.01.2024 № 3123/20-40-04-11-04/41451855 які було направлено рекомендованим листом з повідомлення про вручення засобами поштового зв`язку на податкову адресу позивача та вручені платнику 05.02.2024.

Перевіркою встановлено порушення пункту 57.1 статті 57, з урахуванням вимог підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, у результаті чого КП «Лозоваводосервіс»:

1. несвоєчасно сплатило узгоджені податкові зобов`язання з податку на прибуток по податковій декларації:

за 2021 рік – граничний термін сплати – 01.08.2022, а фактично сплачено позивачем – 12.08.2022 та 19.08.2022 із затримкою на 10 та 17 календарних днів;

за півріччя 2022 граничний термін сплати – 19.08.2022, а фактично сплачено позивачем – 31.08.2022, 02.09.2022, 08.09.2022 2022 із затримкою на 11-19 календарних днів;

за три квартали 2022 року граничний термін сплати – 21.11.2022, а фактично сплачено позивачем – 29.11.2022, 02.12.2022, 12.04.2023 із затримкою на 7-29 календарних днів у сумі боргу 798454,00 грн,

та винесено податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за формою «Ш» від 23.02.2023 № 00/9668/0411 на суму 39 922,70 грн (798454,00 грн х 5%);

2. несвоєчасно сплатило узгоджені податкові зобов`язання з частини чистого прибутку (доходу) комунальних унітарних підприємств, що вилучається до місцевого бюджету визначеної у податковій декларації:

за 2021 рік - граничний термін сплати – 01.08.2022, а фактично сплачено позивачем – 02.09.2022, 08.09.2022, 30.09.2022 із затримкою на 31,37,59 календарних днів ;

за півріччя 2022 граничний термін сплати – 19.08.2022, а фактично сплачено позивачем – 31.08.2022, 02.09.2022, 08.09.2022 2022 із затримкою на 11-19 календарних днів;

за три квартали 2022 року граничний термін сплати – 21.11.2022, а фактично сплачено позивачем – 29.12.2022, 20.03.2023, 07.04.2023,10.04.2023 із затримкою на від 7 до 139 календарних днів;

за 2022 рік граничний термін сплати – 13.03.2023, а фактично сплачено позивачем – 14.04.2023,17.04.2023, 05.05.2023, 08.05.2023,15.05.2023 із затримкою на від 31 до 62 календарних днів;

за 1 квартал 2023 рік граничний термін сплати – 22.05.2023, а фактично сплачено позивачем – 14.12.2023, 10.01.2024 із затримкою на від 205, 232 календарних днів у сумі боргу 2 480 652,00 грн,

та винесено податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за формою «Ш» від 23.02.2023 № 00/9621/0411 на суму 248065,20 грн (2480652,00 грн х 10%);

3. несвоєчасно сплатило узгоджені податкові зобов`язання з частини чистого прибутку (доходу) комунальних унітарних підприємств, що вилучається до місцевого бюджету визначеної у податковій декларації:

за 2021 рік - граничний термін сплати – 01.08.2022, а фактично сплачено позивачем – 12.08.2022, 19.08.2022, 31.08.2022 із затримкою на 10, 17, 29 календарних днів;

за три квартали 2022 року граничний термін сплати – 21.11.2022, а фактично сплачено позивачем – 29.11.2022 із затримкою на 7 календарних днів у сумі боргу 2 30320,00 грн,

та винесено податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за формою «Ш» від 23.02.2023 № 00/9670/0411 на суму 11 516,00 грн (230320,00 грн х 5%);

4. несвоєчасно сплатило узгоджені податкові зобов`язання з податку на прибуток підприємства:

за три квартали 2022 року - граничний термін сплати – 21.11.2022, а фактично сплачено позивачем – 28.12.2022, 29.12.2022 із затримкою на 36, 37 календарних днів ;

за 2022 рік - граничний термін сплати – 13.03.2022, а фактично сплачено позивачем – 17.04.2023, 05.05.2023, 08.05.2023, 20.06.2023, 26.07.2023 із затримкою на 34, 52,55, 98, 134 календарних днів;

за 1 квартал 2023 рік граничний термін сплати – 22.05.2023, а фактично сплачено позивачем – 26.07.2023, 16.08.2023,22.08.2023, 23.08.2023, 18.10.2023, 10.01.2024 із затримкою на від 64, 85, 91, 92, 148, 232 календарних днів у сумі боргу 1 658 029,00 грн,

та винесено податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за формою «Ш» від 23.02.2023 № 00/9602/0411 на суму 165802,90 грн (1658029,00 грн х 10%).

Так, перевіркою встановлено порушення пункту 57.1 статті 57 ПК України, з урахуванням вимог підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового Кодексу України протягом граничних строків несвоєчасно сплачено узгоджені суми податкових зобов`язань з податку на прибуток. Строки сплати податків та зборів за звітні (податкові) періоди - 2021 рік (для річного звітного (податкового) періоду) – не пізніше 1 серпня 2022 року).

Загальна сума застосованих штрафних по вищевказаних податкових повідомленнях- рішеннях складає 465 306,80 грн.

Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 26.04.2023, як таких, що складені з дотриманням, встановленого законом порядку та за наявності доказів вчинення позивачем порушення вимог пункту 57.1 статті 57 ПК України, підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані ПК України.

Цим Кодексом передбачено функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 1.1 статті 1 ПК України).

Зокрема, як встановлено підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

У розумінні підпункту 75.1.1. пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відповідно до пункту 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

З аналізу вказаних положень ПК України слідує, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, нормативно встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника.

При цьому будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання фіскально зобов`язаною особою податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності.

Наведене свідчить про обов`язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу, а відтак камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об`єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.

Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності поданні платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Виходячи з наведених норм ПК України, предметом камеральної перевірки є лише податкова звітність, тобто відомості, зазначені у відповідній податковій звітності та їх відповідність інформації, яка міститься в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Тобто, під час проведення камеральної перевірки не можуть перевірятися інші питання, крім перевірки податкової звітності суцільним рядком. Документами, що мають відношення до такої перевірки, є саме податкові декларації (розрахунки) і ніякі інші. Якщо ж під час проведення камеральної перевірки буде виявлено порушення податкового законодавства, податковий орган має право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку платника податків.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що контролюючим органом проведено камеральні перевірки КП «Лозоваводосервіс» щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств та фінустанов комунальної власності за 2021 рік, півріччя 2022, три квартали 2022, 2022 рік та 1квартал 2023 року та щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств) за 2021 рік, півріччя 2022, три квартали 200, 2022 рік, 1 квартал 2023 року.

За результатами проведених перевірок встановлено несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов`язань з податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість від 17.02.2022 № 9033891345 за січень 2022 року, податковій декларації з податку на додану вартість від 19.07.2022 № 9132463962 за березень 2022 року, податковій декларації з податку на додану вартість від 19.07.2022 № 9132541545 за травень 2022 року, податковій декларації з податку на додану вартість від 19.08.2022 № 9162537660 за липень 2022 року, податковій декларації з податку на додану вартість від 20.12.2021 № 9387177634 за листопад 2021 року, якими встановлено порушення вимог п. 57.1 ст. 57, з урахуванням вимог підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України.

За результатами перевірок складено акти щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств та фінустанов комунальної власності та з частини чистого прибутку господарських організацій від 29.01.2024 № 3122/20-40-04-11-04/41451855 та від 29.01.2024 № 3123/20-40-04-11-04/41451855.

З огляду на висновки контролюючого органу про несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов`язань, відповідачем прийнято спірні податкові повідомлення-рішення від 23.02.2024 про застосування штрафних санкцій в загальному розмірі 465 306,80 грн.

Колегія суддів зауважує, що на виконання приписів підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

За змістом положень статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Пунктом 31.1 статті 31 ПК України встановлено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З аналізу наведених норм слідує, що факт узгодження грошового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк. Невиконання обов`язку зі сплати узгодженого податкового зобов`язання призводить до набуття таким зобов`язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.

Відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) податкового (грошового) зобов`язання визначена статтею 124 ПК України.

Так, пунктом 124.1 статті 124 ПК України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до пункту 124.2 статті 124 ПК України діяння, передбачені пунктами 124.1, 124.1-1 цієї статті, вчинені умисно, -тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Згідно з пунктом 124.3 статті 124 ПК України діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Підпунктом 109.1 статті 109 ПК України встановлено, що податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктами 109.2, 109.3 статті 109 ПК України встановлено, що порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

У випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.

Стаття 112 ПК України визначає загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з пунктом 112.2 статті 112 ПК України особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Пунктом 112.7 статті 112 ПК України зазначено, що у разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків.

Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи.

У постановах від 16.03.2023 у справі №600/747/22-а, від 03.08.2023 у справі №520/22505/21, від 22.08.2023 у справі №520/18519/21 Верховний Суд сформулював висновки, які дають можливість розмежувати обставини, які утворюють склад правопорушення, за яке платник податків може бути притягнутий до відповідальності на підставі пунктів 124.1, 124.2 або 124.3 статті 124 ПК України.

Так, позиція Верховного Суду, якщо її систематизувати, полягає в тому, що відповідальність, передбачена пунктом 124.1 статті 124 ПК України, не пов`язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання. Водночас обов`язковою умовою, з якою законодавець пов`язує настання відповідальності у вигляді штрафу за пунктами 124.2 і 124.3 статті 124 ПК України є доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, - що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що контролюючим органом застосовано до позивача штрафні санкції за порушення підпункту 57.1 статті 57 ПК України, з урахуванням вимог підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, внаслідок несвоєчасної сплати КП «Лозоваводосервіс»:

узгоджених податкових зобов`язань з податку на прибуток по податковій декларації за 2021 рік граничний термін сплати 01.08.2022, а фактично сплачено позивачем 12.08.2022 та 19.08.2022 із затримкою на 10 та 17 календарних днів; за півріччя 2022 граничний термін сплати 19.08.2022, а фактично сплачено позивачем 31.08.2022, 02.09.2022, 08.09.2022 2022 із затримкою на 11-19 календарних днів; за три квартали 2022 року граничний термін сплати 21.11.2022, а фактично сплачено позивачем 29.11.2022, 02.12.2022, 12.04.2023 із затримкою на 7-29 календарних днів у сумі боргу 798454,00 грн, у зв`язку з чим відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за формою «Ш» від 23.02.2023 № 00/9668/0411 на суму 39 922,70 грн (798454,00 грн х 5%);

узгоджених податкових зобов`язань з частини чистого прибутку (доходу) комунальних унітарних підприємств, що вилучається до місцевого бюджету визначеної у податковій декларації за 2021 рік - граничний термін сплати 01.08.2022, а фактично сплачено позивачем 02.09.2022, 08.09.2022, 30.09.2022 із затримкою на 31,37,59 календарних днів; за півріччя 2022 граничний термін сплати 19.08.2022, а фактично сплачено позивачем 31.08.2022, 02.09.2022, 08.09.2022 2022 із затримкою на 11-19 календарних днів; за три квартали 2022 року граничний термін сплати 21.11.2022, а фактично сплачено позивачем 29.12.2022, 20.03.2023, 07.04.2023,10.04.2023 із затримкою на від 7 до 139 календарних днів; за 2022 рік граничний термін сплати 13.03.2023, а фактично сплачено позивачем 14.04.2023,17.04.2023, 05.05.2023, 08.05.2023,15.05.2023 із затримкою на від 31 до 62 календарних днів; за 1 квартал 2023 рік граничний термін сплати 22.05.2023, а фактично сплачено позивачем 14.12.2023, 10.01.2024 із затримкою на від 205, 232 календарних днів у сумі боргу 2 480 652,00 грн, у зв`язку з чим відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за формою «Ш» від 23.02.2023 № 00/9621/0411 на суму 248065,20 грн (2480652,00 грн х 10%);

узгоджених податкових зобов`язань з частини чистого прибутку (доходу) комунальних унітарних підприємств, що вилучається до місцевого бюджету визначеної у податковій декларації за 2021 рік - граничний термін сплати 01.08.2022, а фактично сплачено позивачем 12.08.2022, 19.08.2022, 31.08.2022 із затримкою на 10, 17, 29 календарних днів; за три квартали 2022 року граничний термін сплати 21.11.2022, а фактично сплачено позивачем 29.11.2022 із затримкою на 7 календарних днів у сумі боргу 2 30320,00 грн, у зв`язку з чим винесено податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за формою «Ш» від 23.02.2023 № 00/9670/0411 на суму 11 516,00 грн (230320,00 грн х 5%);

узгоджених податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємства за три квартали 2022 року - граничний термін сплати 21.11.2022, а фактично сплачено позивачем 28.12.2022, 29.12.2022 із затримкою на 36, 37 календарних днів; за 2022 рік - граничний термін сплати 13.03.2022, а фактично сплачено позивачем 17.04.2023, 05.05.2023, 08.05.2023, 20.06.2023, 26.07.2023 із затримкою на 34, 52,55, 98, 134 календарних днів; за 1 квартал 2023 рік граничний термін сплати 22.05.2023, а фактично сплачено позивачем 26.07.2023, 16.08.2023,22.08.2023, 23.08.2023, 18.10.2023, 10.01.2024 із затримкою на від 64, 85, 91, 92, 148, 232 календарних днів у сумі боргу 1 658 029,00 грн у зв`язку з чим винесено податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за формою «Ш» від 23.02.2023 № 00/9602/0411 на суму 165802,90 грн (1658029,00 грн х 10%).

Оскільки позивач притягнуто до відповідальності саме за п. 124.1 ст. 124 ПК України, яка не пов`язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності), а для притягнення до фінансової відповідальності платника податків, згідно з цією нормою, за загальним правилом, достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання, колегія суддів вважає безпідставними твердження апелянта про неможливість притягнення його до відповідальності за п. 124.1 ст. 124 ПК України у зв`язку з недоведеністю вини у його діях.

Посилання апелянта на сплату податкових зобов`язань у розміні строки є безпідставним, оскільки податкове законодавство визначає які строки сплати узгоджених податкових зобов`язань і не наділяє платника податків правом на власний розсуд встановлювати інші строки, ніж передбачені ПК України.

Колегія суддів зазначає, що як вбачається зі змісту позовної заяви та апеляційної скарги, позивачем не заперечуються, встановлені в актах перевірки обставини щодо порушення підприємством термінів сплати узгоджених податкових зобов`язань.

Також, позивач, заперечуючи правомірність податкових повідомлень-рішень вiд 23.02.2024, стверджує, що, з огляду на віднесення Лозівського району Харківської області (на території якого знаходиться підприємство) з 24.02.2022 до території можливих бойових дій, позивач не мав можливості своєчасно та в повній мірі сплатити узгоджені суми грошових зобов`язань.

З приводу наведеного, колегія суддів зазначає наступне.

Так, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан, який на підставі Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" неодноразово продовжувався та діє станом на сьогоднішній день.

З метою реалізації необхідних заходів щодо підтримки військових і правоохоронних підрозділів у відбитті збройного нападу російської федерації та забезпечення прав і обов`язків платників податків Верховна Рада прийняла Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану" від 3 березня 2022 року № 2118-IX, який набрав чинності 7 березня 2022 року.

Законом № 2118-IX підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України доповнений пунктом 69, яким установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Згідно з пунктом 69.1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (набрав чинності 07.03.2022), у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

В подальшому згідно Закону України № 2260-IX від 12.05.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» (набрав чинності 27.05.2022) зазначений пункт 61 було викладено в новій редакції (розширено, доповнено).

Абзацом другим пункту 69.1 визначено, що у разі відсутності можливості у платника податків щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, такий платник податків звільняється від відповідальності, визначеної цим Кодексом, у межах діяльності, що провадиться через такі філії, представництва, відокремлені чи інші структурні підрозділи, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України.

Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (абзац восьмий пункту 69.1).

Наказом Міністерства фінансів України №225 від 29.07.2022 «Про затвердження Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Кодексу, та переліків документів на підтвердження» (далі - Наказ №225) затверджено Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Вказаний наказ Міністерства фінансів України було опубліковано 06.09.2022 і з зазначеної дати такий набрав чинності.

У разі наявності підстав неможливості виконання податкових обов`язків, КП «Лозоваводосервіс», в межах встановленого порядку, мало подати відповідну заяву не пізніше 30 вересня 2022 року, з переліком документів затверджених Наказом №225, що підтверджують неможливість платника - юридичної особи, зокрема щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, своєчасно виконувати свій податковий обов`язок.

Згідно з доводами відповідача заява до контролюючого органу про неможливість виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення», КП «Лозоваводосервіс» в межах Наказу №225 не подавалась. Вказані обставини позивач не заперечував.

Тобто чинним законодавством передбачений механізм звільнення від відповідальності на час дії військового стану разі неможливості вчасного виконання платником податків своїх податкових зобов`язань, проте позивач такими нормами не скористався.

Іншого механізму звільнення від відповідальності чинні норми податкового законодавства не містять.

З урахуванням вищенаведеного, пасивна поведінка позивача не свідчить про те, що він зі свого боку вчинив всі необхідні, можливі та залежні від нього дії для недопущення порушення строків погашення грошових зобов`язань.

Таких же висновків прийшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 19.04.2024 по справі №580/5283/23 та від 08.05.2025 по справі № 500/7352/23.

При цьому, колегією суддів враховано, що позивач в якості обставин для звільнення його від фінансової відповідальності посилається на форс-мажорні обставини воєнного стану в Україні, підтверджені оприлюдненим листом Торгово - промислової палати в Україні від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, сертифікат Харківської торгово-промислової палати № 6300-24-0736.

Поряд із цим усталеною є практика Верховного Суду, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру. У разі їх виникнення сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку (постанови Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, від 18.01.2024 у справі № 914/2994/22).

Верховний Суд також неодноразово зазначав (постанови від 05.12.2023 у справі №917/1593/22, від 18.01.2024 у справі № 914/2994/22, від 19.08.2022 у справі №908/2287/17), що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної Торгово-промислової палати. Водночас, сертифікат Торгово-промислової палати України не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставина форс-мажору має оцінюватись судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

У постановах від 05.10.2023 у справі №520/14773/21, від 19.08.2022 у справі №818/2429/18, від 17.06.2020 у справі №812/677/17, від 03.09.2019 у справі №805/1087/16 Верховний Суд зазначив, що має встановлюватися (доводитися) вплив обставин непереборної сили, засвідчених відповідними сертифікатами Торгово-промислової палати України, на неможливість платника податку належним чином виконувати свої зобов`язання і на зміну його економічного стану цими форс-мажорними обставинами. Ці фактори мають перебувати у причинно-наслідковому зв`язку.

Отже, необхідним є дослідження саме сукупності доводів і доказів, якими заінтересована особа обґрунтовує вплив форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) на можливість виконання нею, зокрема, вимог валютного законодавства.

Разом з цим, інших доказів, окрім листа Торгово - промислової палати в Україні від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що має загальний характер та не стосується індивідуально позивача у справі, які б свідчили про вплив на господарську діяльність КП «Лозоваводосервіс» обставин форс-мажору, матеріали справи не містять, а сторони на такі обставини не посилаються.

Таким чином, слід дійти висновку, що сам по собі лист Торгово - промислової палати в Україні від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не є достатнім доказом існування форс-мажорних обставин.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для звільнення КП «Лозоваводосервіс» від відповідальності за порушення вимог пункту 57.1 статті 57 ПК України, що в свою чергу свідчить про правомірність застосування контролюючим органом штрафних санкцій та відсутність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 23.02.2024 №№ 00/9668/0411, 00/9602/0411, 00/9621/0411, 00/9670/0411.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Згідно зі статтею 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "ЛОЗОВАВОДОСЕРВІС" Лозівської міської ради Харківської області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року по справі № 520/31994/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Любчич

Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін