Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №560/4507/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/4507/26

РІШЕННЯ

іменем України

29 червня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оформлене протоколом №6 від 05.02.2026, зобов`язати відповідача надати відстрочку від призову на підставі п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». В обґрунтування позову зазначає, що має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», однак відповідач протиправно відмовив у наданні відстрочки.

Відповідач відзив у справі не подав, надав витребувані судом документи.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні регулюються Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-XII (далі - Закон України №3543-XII. Відповідно до ст.1 Закону №3543-XII мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Згідно зі ст. 22 Закону України №3543-XII під час мобілізації громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду. Статтею 23 Закону визначено перелік військовослужбовців, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації та яким може бути надана відстрочка від військової служби.

Згідно з пунктом 14 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані члени сім`ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім`ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім`ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи). У разі відсутності членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення норма цього пункту поширюється на членів сім`ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи.

18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560 з подальшими змінами).

Відповідно до пунктів 56, 57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії. Згідно з пунктом 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації. Відповідно до пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив таке.

В лютому 2026 ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою (вхідний №20260202-397156) про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 14 ч.1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (як член сім`ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, що зайнятий постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім`ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім`ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи). У разі відсутності членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення норма цього пункту поширюється на членів сім`ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи.

До заяви позивач додав: копію паспорта, військового квитка ОСОБА_1 , копію паспорта, довідки РНОКПП, витягу з реєстру територіальної громади щодо ОСОБА_2 (баба), копію паспорта, довідки РНОКПП, витягу з реєстру територіальної громади щодо ОСОБА_3 (дід), висновок про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватись та/або самообслуговуватись і потребує постійного стороннього догляду, виданий КНП "Віньковецька багатопрофільна лікарня" Віньковецької селищної ради Хмельницької області №3 від 20.01.2026 щодо ОСОБА_3 (дід), довідку про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб №30 від 02.02.2026, видану Віньковецькою селищною радою Хмельницької області, акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 02.02.2026, виданий Віньковецькою селищною радою Хмельницької області, копію акту обстеження матеріально-побутових умов проживання громадян від 30.01.2026, нотаріально засвідчену копію заяви ОСОБА_3 (дід) про вибір свого утриманця, копію паспорта, довідки РНОКПП, витягу з реєстру територіальної громади, пенсійного посвідчення, свідоцтва про народження, довідки до акта огляду МСЕК серії АВ №1113039 від 20.06.2018 щодо ОСОБА_4 (мати), свідоцтва про розірвання шлюбу ОСОБА_5 (батько) та ОСОБА_6 (мати), копію витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію розірвання шлюбу ОСОБА_5 (батько) та ОСОБА_6 (мати), копію паспорта, пенсійного посвідчення, свідоцтва про народження, довідки до акта огляду МСЕК серії АЖ №277306 від 12.09.2000, витягу з реєстру територіальної громади щодо ОСОБА_4 (дядько).

Згідно із висновком про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватись та/або самообслуговуватись і потребує постійного стороннього догляду, виданим КНП "Віньковецька багатопрофільна лікарня" Віньковецької селищної ради Хмельницької області №3 від 20.01.2026 ОСОБА_3 визначено потребу в постійному сторонньому догляді до 19.01.2027. Із змісту акту про встановлення здійснення особою постійного догляду від 02.02.2026 встановлений факт здійснення постійного догляду за ОСОБА_3 його онуком ( особа другого ступеня споріднення) Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_4 (мати позивача) встановлена третя група інвалідності з 20.06.2018, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії АВ №1113039 від 20.06.2018. Також ОСОБА_4 (дядько позивача) встановлено другу групу інвалідності довічно з 12.09.2000, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії АЖ №277306 від 12.09.2000. Отже, у матеріалах справи містяться відомості про наявність у особи з інвалідністю дітей - дочки (матері позивача) та сина - які самі є особами з інвалідністю. Також як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснює догляд за своїм дідом ОСОБА_3 , який потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується відповідним висновком закладу охорони здоров`я.

За результатами розгляду заяви позивача протоколом від 06.02.2026 №7 комісія ІНФОРМАЦІЯ_1 ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період. Причиною відмови вказано те, що "не підтверджено документально умови відсутності членів сім`ї першого ступеня споріднення". Про зазначене відповідач інформував позивача повідомленням №25 від 06.02.2026.

Також як вбачається з повідомлення 20260202-397156 щодо рішення про відмову в наданні відстрочки (а.с. 41) відповідно до протоколу від 05.02.2026 №6 причиною відмови є ненадання усього пакета документів.

Відповідні протоколи засідань комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.02.2026 №7 та від 05.02.2026 № 6 суду не надані.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Встановлено, що позивач надав значний обсяг документів, які прямо стосуються підстави для відстрочки (медичні висновки, акт про догляд, довідки МСЕК щодо родичів, документи про родинні зв`язки).

Водночас, формулювання "ненадання усього пакета документів" без чіткого переліку, яких саме документів не вистачає, позбавляє особу можливості виправити недоліки. Відмова, оформлена загальними фразами, є ознакою формального підходу до вирішення питання і не є обґрунтованою.

Як встановлено вище, комісія відмовила позивачу через те, що "не підтверджено документально умови відсутності членів сім`ї першого ступеня споріднення". На думку суду, це свідчить про те, що комісія не досліджувала фактичні обставини.

Норма п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" містить альтернативні умови виникнення права на відстрочку для членів сім`ї другого ступеня споріднення: або повна відсутність членів сім`ї першого ступеня споріднення, або наявність обставин, за яких члени сім`ї першого ступеня споріднення самі потребують догляду / за станом здоров`я не можуть його здійснювати. Отже, пункт 14 ч.1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" передбачає відстрочку не лише за відсутності членів сім`ї першого ступеня спорідненості, але й у випадку, коли вони самі потребують догляду або мають інвалідність, що унеможливлює здійснення ними догляду.

Як встановлено судом, позивач у своїй заяві не стверджував про відсутність родичів першого ступеня споріднення. Навпаки, позивач належним чином повідомив ТЦК та СП про їх наявність, однак надав медичні документи (довідки до акта огляду МСЕК серії АВ №1113039 та серії АЖ №277306), які підтверджують, що діти особи, яка потребує догляду (мати та дядько позивача), самі є особами з інвалідністю та не здатні забезпечити належний постійний догляд за ОСОБА_3 .

Відповідач, приймаючи оскаржуване рішення (протокол №7 від 06.02.2026), застосував формальний підхід: обмежився констатацією непідтвердження "відсутності" родичів першого ступеня, проігнорувавши надані позивачем докази щодо стану їх здоров`я (інвалідності) та не надавши жодної правової оцінки неможливості здійснення ними догляду. Це свідчить про те, що рішення прийняте без урахування усіх обставин, що мають значення, і є необґрунтованим.

Таким чином, відповідач в особі комісії не провів належної перевірки поданих позивачем документів і проігнорував той факт, що наявні родичі першого ступеня споріднення самі є особами з інвалідністю.

Крім того, суд звертає увагу на наявність у матеріалах справи повідомлення про відмову з посиланням на інший протокол - від 05.02.2026 №6, де причиною відмови вказано "ненадання усього пакета документів". Суд виходить з того, що рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути чітким та зрозумілим. Формулювання про ненадання "усього пакета" без конкретизації того, яких саме документів, передбачених законодавством, не вистачає для прийняття позитивного рішення, порушує принцип правової визначеності та позбавляє особу можливості усунути недоліки.

Отже, як вбачається з наявних у справі документів, існують два протоколи з різними датами (05.02.2026 та 06.02.2026) і різними підставами для відмови щодо однієї і тієї ж заяви, що викликає сумніви у тому, як саме відбувався розгляд. Відповідач не спростував зазначене належними доказами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що відповідач, будучи суб`єктом владних повноважень, не надав суду копій відповідних протоколів засідань комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 від 05.02.2026 №6 та від 06.02.2026 №7. Ненадання ключових доказів, які слугували підставою для відмови заявнику, свідчить про недоведеність відповідачем правомірності своїх рішень.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував на принципі "належного урядування", згідно з яким державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Прийняття відповідачем різних рішень із різними, нечіткими або взаємовиключними підставами для відмови свідчить про порушення цього принципу.

З огляду на викладене, комісія ІНФОРМАЦІЯ_2 при розгляді заяви позивача діяла формально, поверхово, не дослідила всі подані документи в їх сукупності та не застосувала норму матеріального права, яка підлягала застосуванню. Відтак, рішення відповідача про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації є протиправним та підлягає скасуванню.

У той же час, суд не може зобов`язати відповідача прийняти конкретне рішення про надання відстрочки, з огляду на таке.

Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям правомірності, а не підміна цього суб`єкта при прийнятті рішень, які віднесені до його виключної компетенції.

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, згідно з якими під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Відповідно до законодавства України, зокрема Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, виключною компетенцією щодо перевірки підстав, оцінки документів та прийняття рішення про надання або відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації наділені саме відповідні комісії при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки.

Суд звертає увагу на те, що в даному випадку відповідач, відмовляючи позивачу, фактично не досліджував суть поданих медичних документів (щодо стану здоров`я діда, матері та дядька позивача), а відхилив заяву з формальних підстав - пославшись на "ненадання усього пакета документів" та нібито непідтвердження відсутності родичів першого ступеня споріднення.

Оскільки комісією ТЦК та СП не проводилась оцінка документів по суті на предмет їх відповідності вимогам законодавства для встановлення факту здійснення догляду (зокрема, щодо чинності медичних довідок, достовірності актів тощо), суд не може перебрати на себе ці функції та наперед вирішити питання про наявність абсолютних підстав для надання відстрочки. Зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення про надання відстрочки за таких обставин буде становити безпідставне втручання суду в дискреційні повноваження державного органу.

Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З огляду на викладене, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача у цій справі є саме скасування протиправного рішення комісії ТЦК та СП та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача з урахуванням висновків суду. Під час повторного розгляду відповідач зобов`язаний належним чином, всебічно та повно дослідити надані позивачем докази та прийняти обґрунтоване рішення по суті заяви. Враховуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов - задоволити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оформлене протоколом №6 від 05.02.2026.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (вхідний №20260202-397156) про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, та прийняти відповідне мотивоване рішення.

У задоволенні решти вимог позову - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1200 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 29 червня 2026 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт - НОМЕР_1 )

Відповідач:ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 )

Головуючий суддя І.С. Козачок