Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №520/12146/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

29 червня 2026 р. справа № 520/12146/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (Київ, НОМЕР_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) щодо не розгляду рапорту про звільнення ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ) з військової служби від 17.04.2026 року відповідно до абзацу 16 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) розглянути рапорт ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ) про звільнення з військової служби від 17.04.2026 року та прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 (РІІОКІІІІ НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ) з військової служби відповідно до абзацу 16 пункту 3 ч. 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що був призваний на військову службу під час мобілізації та проходить службу у військовій частині НОМЕР_2 . Позивач є рідним братом військовослужбовця ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання в Донецькій області. Посилаючись на наявність передбачених законом сімейних обставин для звільнення з військової служби, 17.04.2026 позивач подав до військової частини рапорт про звільнення, додавши документи, що підтверджують родинні відносини та факт загибелі брата. У зв`язку з неможливістю вручення рапорту поштовим зв`язком він був повторно направлений на офіційну електронну адресу військової частини. Станом на день звернення до суду відповідач рапорт не розглянув та жодного рішення за результатами його розгляду не прийняв, у зв`язку з чим позивач вважає таку бездіяльність протиправною та звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

Представником відповідача до суду було надано відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову зазначивши, що позивач не подав рапорт про звільнення у порядку, визначеному законодавством. На думку відповідача, направлення сканованої копії рапорту на електронну адресу військової частини не є належним способом подання ані паперового, ані електронного рапорту, оскільки електронний рапорт подається виключно через визначені інформаційно-комунікаційні системи Міністерства оборони України. У зв`язку з цим відповідач вважає, що у військової частини не виник обов`язок щодо розгляду поданого документа, а тому відсутні підстави для визнання її бездіяльності протиправною. Крім того, відповідач зазначив, що вимога про зобов`язання прийняти рішення щодо звільнення позивача є передчасною та фактично спрямована на втручання суду в дискреційні повноваження військового командування, оскільки питання звільнення потребує перевірки підстав та поданих документів. Також вказав, що позивач вважається таким, що самовільно залишив військову частину, про що видано відповідний наказ командира військової частини.

Інші заяви по суті спору до суду не надходили.

Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.

Дослідивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період 14.11.2025 до військової частини НОМЕР_2 , що підтверджується Витягом із Наказу від 14.11.2025 №2343.

ОСОБА_1 (1990 р.н) є сином ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_5 .

ОСОБА_2 (1983 р.н) є сином ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_6 .

Отже, на підставі досліджених доказів судом встановлено, що ОСОБА_1 є повнорідним братом ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_7 .

Відповідно до сповіщення сім`ї від 03.03.2023 №93 / МПЗ зазначено, що ОСОБА_2 ,1983 р.н. помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в районі н.п. Міньківка, Донецької області.

Згідно з Витягом з протоколу засідання штатної ВЛК №1669 від 21.05.2024 захворювання солдата ОСОБА_2 - "Інші форми гострої ішемічної хвороби серця". Гостра недостатність кровообігу" , ЗАХВОРБВАННЯ, ТА ПРИЧИНИ СМЕТРІ, ТАК ПОВЯЗАНІ ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ.

Так, відповідно до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 06.03.2024 №1162 ОСОБА_2 брав безпосередню участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф про України, перебуваючи в Донецькій області, Бахмутському районі, біля населеного пункту Соледар.

20 березня 2026 року позивачем подано до військової частини НОМЕР_2 рапорт на звільнення відповідно до абзацу 16 пункту 3 ч. 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

До рапорту про звільнення з військової служби від 17.04.2026 ОСОБА_5 додав копії наступних документів: власноруч засвідчена копія паспорта та коду ОСОБА_1 ; власноруч засвідчена копія свідоцтва про народження ОСОБА_6 ; власноруч засвідчена копія свідоцтва про народження ОСОБА_2 ; власноруч засвідчена копія свідоцтва про смерть ОСОБА_2 ; власноруч засвідчена копія сповіщення сім`ї № 93/МП від 03.03.2023 року; власноруч засвідчена копія Витягу з протоколу засідання штатної військово- лікарської комісії № 1669 від 21.05.2024 року; власноруч засвідчена копія довідки від 06.06.2024 № 1165 ОСОБА_2 про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України.

Судом встановлено, що рапорт про звільнення був направлений позивачем на адресу відповідача засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта», що підтверджується наявними в матеріалах справи описом вкладення до цінного листа, поштовою квитанцією від 25.03.2026 та відомостями про поштове відправлення за трек-номером № 6100150659830.

Згідно з інформацією про відстеження поштового відправлення за трек-номером № 6100150659830, наданою АТ «Укрпошта», поштове відправлення не було вручено адресату та повернуто відправнику з причини «одержувач відсутній за вказаною адресою».

17.04.2026 позивач повторно направив до військової частини НОМЕР_2 рапорт про звільнення з військової служби на підставі абзацу шістнадцятого підпункту «г» пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» на офіційну електронну адресу відповідача. Рапорт був підписаний кваліфікованим електронним підписом позивача.

До суду не надано доказів розгляду зазначених рапортів.

Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо нерозгляду поданого рапорту про звільнення з військової служби, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до вимог статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Аналогічний обов`язок громадян України кореспондується із статтею 1 Закону України від 25.03.1992 року № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі Закон № 2232-XII), який визначає правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби.

Згідно з частинами 1, 2 статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

За змістом ст. 1 Закону України "Про оборону України" особливий період період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

У подальшому, указами Президента України воєнний стан продовжувався і на момент розгляду справи строк дії воєнного стану в Україні триває.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21.10.1993 № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі Закон № 3543-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

У свою чергу, підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.

Підстави для звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.

Так, відповідно до пп."г" п.3 ч.5 ст.26 Закону №2232-XII контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: під час проведення мобілізації та дії воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

У редакції, чинній на момент подання позивачем рапорту, п.3 ч.12 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" визначав, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану: якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану (абз. 16).

Згідно з ч.7 ст.26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення №1153/2008).

Звільнення військовослужбовців із військової служби під час дії особливого періоду регламентовано п.225 цього Положення. Так, пп.2 п.225 Положення №1153/2008 передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", серед іншого, у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Пункт 233 Положення №1153/2008 передбачає, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:

підстави звільнення з військової служби;

думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;

районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (абз.3 п.241 Положення №1153/2008).

Згідно з п.242 Положення №1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання.

Пунктами 12.1, 12.11 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 за №438/16454, передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення. Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.

Відповідно до пункту 14.10 розділу XIV цієї Інструкції звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.

Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.

Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.

Відповідно до підпункту 30 пункту 5 додатку 19 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України 10.04.2009 №170, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», подаються:

копія аркуша бесіди;

копія рапорту військовослужбовця;

копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років);

документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме:

якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану:

документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про шлюб, свідоцтва про народження тощо), або копія посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці, або копія посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни, в якому проставляється відмітка про норму Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на підставі якої особі надано статус, або витяг із Єдиного державного реєстру ветеранів війни;

копія свідоцтва про смерть особи;

документи, які підтверджують факт загибелі (смерті) під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану, або копія рішення суду про оголошення особи померлою у порядку, визначеному Цивільним кодексом України, або витяг із Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин або рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою чи оголошення померлою у порядку, визначеному Цивільним кодексом України.

Аналіз вказаних норм законодавства свідчить про те, що військовослужбовці, які бажають бути звільненими з військової служби за сімейними обставинами, зобов`язані подати рапорт та документи, які підтверджують наявність передбачених законом підстав для звільнення.

На підставі статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Судом встановлено, що позивач 20.03.2026 направив рапорт про звільнення з військової служби на адресу військової частини НОМЕР_2 засобами поштового зв`язку, однак зазначене поштове відправлення було повернуто відправнику з відміткою «одержувач відсутній за вказаною адресою».

Після повернення поштового відправлення позивач 17.04.2026 повторно направив рапорт про звільнення на офіційну електронну адресу відповідача, використавши кваліфікований електронний підпис та додавши документи, що підтверджують наявність підстав для звільнення.

Відповідно до п. 1 розд. IV Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України 06 серпня 2024 року № 531 (далі Порядку №531), рапорт в електронній формі створюється та подається за допомогою засобів СЕДО, Державного вебпорталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони «Армія+» (включаючи його складові частини) (далі - Державний вебпортал) та інших інформаційно-комунікаційних систем, які введені в експлуатацію в системі Міноборони України.

Згідно з п. 5 розд. IV Порядку №531, військовослужбовець створює рапорт на Державному вебпорталі за допомогою зразків рапортів, які доступні на ньому, заповнивши всі необхідні текстові поля, зазначивши тему та суть свого клопотання.

Відповідно до п.п. 9-13 розд. IV Порядку №531, безпосередній командир (начальник) надає відповідь на електронний рапорт військовослужбовця шляхом погодження або непогодження рапорту із зазначенням правового обґрунтування та пропозицій і накладенням свого кваліфікованого електронного підпису та/або удосконаленого електронного підпису, та/або з використанням засобів Державного вебпорталу, що підтверджується накладенням кваліфікованої електронної печатки технічного адміністратора Державного вебпорталу.

Після погодження рапорту безпосередній командир (начальник) повинен відправити електронний рапорт військовослужбовця на погодження до свого безпосереднього командира (начальника), ввівши його ID-номер, а той, у свою чергу, до наступного прямого командира (начальника), ввівши його ID-номер, і так до командира (начальника), який має право приймати рішення по суті рапорту військовослужбовця.

Якщо безпосереднім командиром (начальником) військовослужбовця є командир (начальник) підрозділу, військовослужбовець вводить ID-номер СЕДО підрозділу, який можна отримати в службі діловодства.

Погодження рапорту в електронній формі безпосереднім та всіма наступними прямими командирами (начальниками) відображається на резолюції до рапорту (додаток 1), на який накладається електронна печатка адміністратора Державного вебпорталу. Даний документ надходить до СЕДО підрозділу разом з файлом рапорту.

У разі непогодження рапорту безпосереднім командиром (начальником), наступним прямим командиром (начальником) або відповідальною посадовою особою служби діловодства рішення про відмову в задоволенні вимог рапорту, із зазначенням правової підстави та обґрунтуванням, зазначається в окремому документі - «Резолюції до рапорту» (додаток 2), на який накладається кваліфікований електронний та/або удосконалений електронний підпис особи, що прийняла рішення про непогодження рапорту, та/або накладається кваліфікована електронна печатка технічного адміністратора Державного вебпорталу.

Згідно з п. 19 розд. IV Порядку №531, розгляд рапортів, поданих в електронній формі, здійснюється у строки, передбачені пунктом 9 розділу III цього Порядку, встановлених для паперових рапортів.

Так, згідно з п. 9 розд. IІІ Порядку №531, розгляд рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється:

1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов`язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров`я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин;

2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.

Наведені норми свідчать про те, що Порядком №531 врегульовано процедуру подання та розгляду рапортів військовослужбовців як у паперовій, так і в електронній формі, а також встановлено строки їх розгляду.

Як встановлено судом, після повернення поштового відправлення позивач 17.04.2026 направив рапорт про звільнення з військової служби на офіційну електронну адресу військової частини НОМЕР_2 , підписавши його кваліфікованим електронним підписом та додавши документи, що підтверджують наявність підстав для звільнення.

При цьому відповідач не заперечує факту отримання вказаного звернення, однак вважає, що направлення рапорту на електронну адресу військової частини не є належним способом подання електронного рапорту в розумінні Порядку №531.

Суд звертає увагу, що недотримання позивачем спеціальної технічної процедури подання електронного рапорту через інформаційно-комунікаційні системи Міністерства оборони України саме по собі не звільняє відповідача від обов`язку належним чином відреагувати на отримане звернення військовослужбовця, яке містить чітко сформульоване прохання про звільнення з військової служби, обґрунтування підстав такого звільнення та додані документи на їх підтвердження.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач спочатку направив рапорт засобами поштового зв`язку, однак таке відправлення було повернуто з причин, які від нього не залежали. Після цього позивач повторно направив рапорт на офіційну електронну адресу військової частини, підписавши його кваліфікованим електронним підписом та додавши документи, необхідні для вирішення питання про звільнення з військової служби.

Водночас відповідачем не надано доказів того, що після отримання зазначеного рапорту ним було вчинено будь-які дії, спрямовані на його розгляд, повідомлення позивача про недоліки способу подання рапорту, необхідність його подання через визначені Порядком №531 інформаційно-комунікаційні системи або повернення такого рапорту без розгляду із зазначенням відповідних підстав.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідач фактично залишив звернення позивача без будь-якого реагування, що не відповідає принципам належного урядування, добросовісності та обов`язку суб`єкта владних повноважень діяти у спосіб, спрямований на забезпечення реалізації прав особи.

Таким чином, враховуючи встановлений факт отримання відповідачем рапорту позивача від 17.04.2026 та відсутність доказів його розгляду чи прийняття за результатами такого розгляду будь-якого рішення, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо нерозгляду зазначеного рапорту.

Разом з тим вимога позивача про зобов`язання Військової частини НОМЕР_2 прийняти рішення саме про його звільнення з військової служби задоволенню не підлягає. Вирішення питання про наявність чи відсутність передбачених законом підстав для звільнення, перевірка поданих документів та прийняття відповідного рішення належать до компетенції уповноважених посадових осіб військового управління. Суд не може підміняти собою відповідний орган та приймати рішення, яке законом віднесене до його повноважень.

Належним способом захисту порушеного права у даному випадку є зобов`язання відповідача розглянути рапорт позивача від 17.04.2026 про звільнення з військової служби та прийняти за результатами його розгляду мотивоване рішення відповідно до вимог чинного законодавства України.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 щодо нерозгляду рапорту позивача від 17.04.2026 та зобов`язання відповідача розглянути зазначений рапорт і прийняти за результатами його розгляду відповідне рішення.

Суд критично оцінює доводи відповідача про те, що позивач вважається таким, що самовільно залишив військову частину, оскільки зазначена обставина не спростовує факту подання позивачем рапорту про звільнення та не звільняє відповідача від обов`язку його розглянути.

Як убачається з відзиву на позовну заяву, відповідач посилається на видання командиром військової частини наказу про визнання позивача таким, що самовільно залишив військову частину. Водночас жодних доказів того, що наявність такого наказу виключає можливість подання та розгляду рапорту про звільнення з військової служби або звільняє військове командування від обов`язку прийняти рішення за результатами його розгляду, відповідачем не надано.

Суд зазначає, що предметом розгляду у даній справі є правомірність бездіяльності відповідача щодо нерозгляду рапорту позивача від 17.04.2026, а не питання правомірності чи неправомірності набуття позивачем статусу особи, яка самовільно залишила військову частину.

Крім того, сам факт самовільного залишення військової частини, не позбавляє особу права на звернення із рапортом та не усуває обов`язок уповноважених посадових осіб надати належну правову оцінку поданому рапорту та прийняти щодо нього відповідне рішення.

Таким чином, наведені відповідачем обставини щодо самовільного залишення позивачем військової частини не впливають на вирішення спору в межах заявлених позовних вимог та не спростовують висновку суду про допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо нерозгляду поданого рапорту.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст.4-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 236 293, 295, 297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (Київ, НОМЕР_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо нерозгляду рапорту ОСОБА_1 від 17.04.2026 про звільнення з військової служби на підставі абзацу шістнадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 (Київ, НОМЕР_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) розглянути рапорт ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) від 17.04.2026 про звільнення з військової служби та прийняти за результатами його розгляду мотивоване рішення, з урахуванням висновків суду.

Відмовити у задоволенні іншої частини позовних вимог.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 29 червня 2026 року.

Суддя Олексій КОТЕНЬОВ