Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №520/2555/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

29 червня 2026 р. справа № 520/2555/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат та соціальних послуг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про розгляд подання про призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 від 22.01.2026, яким відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п. А ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п. А ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням загальної вислуги на день звільнення 25 років 07 місяців 07 днів.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито спрощене провадження в адміністративній справі згідно з положеннями п. 3 та п. 10 ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 257 КАС України, якими унормовано що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Справа розглянута з урахуванням перебування судді Біленського О.О. у відпустці та відрядженні з 08.06.2026 по 29.06.2026.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 2, 3, 4, 5 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 проходила службу в Державній кримінально-виконавчій службі України, звільнена зі служби за власним бажанням з 28.02.2023. Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні складає 19 років 09 місяців 09 днів, у пільговому обчисленні – 25 років 07 місяців 07 днів. Отже, позивач має достатню вислугу років для призначення пенсії. Північно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції 21.01.2026 підготовлено та надіслано до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області подання та інші матеріали для призначення пенсії позивачу відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Однак, рішенням Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат та соціальних послуг ГУПФУ в Харківській області від 22.01.2026 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років, мотивуючи відмову тим, що визначальною для набуття права на призначення пенсії за вислугу років є саме календарна вислуга років, а не загальна. Проте, право позивача на пільгове зарахування вислуги років саме для призначення пенсії передбачене частиною 4 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України». Зокрема, відповідно до частини 4 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів. Таким чином, позивач вважає прийняте відповідачем рішення протиправним, у зв`язку з чим звернулась до суду з даним позовом.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області подано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідно до наданих уповноваженим органом матеріалів для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 було звільнено 28.02.2023 із Державної установи "Олексіївська виправна колонія (№25)" за власним бажанням відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію". Вислуга років у календарному обчисленні становить 19 років 09 місяців 09 днів, вислуга років у пільговому обчисленні становить 25 років 07 місяців 07 днів. Оскільки вислуга років позивача складає 19 років 09 місяців 09 днів, що недостатньо для призначення пенсії на умовах пункту "а" статті 12 Закону №2262-ХІІ (необхідно 25 років і більше), підстави для призначення пенсії відсутні. Відповідно, за результатами розгляду подання про призначення пенсії ОСОБА_1 , згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", прийнято рішення від 22.01.2026, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходила службу в Державній кримінально-виконавчій службі України.

Наказом Державної установи "Олексіївська виправна колонія (№25)" від 28.12.2023 №27/ОС-23 підполковника внутрішньої служби ОСОБА_1 , головного бухгалтера - начальника відділу фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку, звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України відповідно до пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням).

Відповідно до зазначеного наказу вислуга років позивача на день звільнення у календарному обчисленні складала 19 років 09 місяців 09 днів, у пільговому обчисленні - 25 років 07 місяців 07 днів.

21.01.2026 Північно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції підготовило та надіслало до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області подання та пенсійні матеріали для призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

За результатами розгляду вищевказаного подання Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції рішенням Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат та соціальних послуг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 22.01.2026 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років, оскільки відповідно до пункту "а" статті 12 Закону №2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині 3 статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 01.10.2020 або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше, тоді як календарна вислуга позивачки на момент звільнення складає 19 років 09 місяців та 09 днів.

Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначає Закон України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" від 23.06.2005 №2713-IV (далі - Закон №2713-IV).

Частиною 1 статті 23 Закону №2713-IV держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону №2713-IV пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону №2262-XII. При звільненні зі служби особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» від 24.03.1998 №203/98-ВР.

Згідно з частиною 4 статті 23 Закону №2713-IV особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів; особам, які проходять службу у воєнізованих формуваннях і установах виконання покарань, призначених для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, - один місяць служби за півтора місяця, а в установах виконання покарань, призначених для тримання і лікування інфекційних та психічно хворих засуджених, - один місяць служби за два місяці за переліком посад і в порядку, що затверджуються Міністерством юстиції України.

Право на пенсійне забезпечення на умовах Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII, зокрема, мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України (пункт "б" частини 1 статті 1-2 Закону №2262-ХІІ).

Відповідно до пункту "а" частини 1 статті 12 Закону №2262-ХІІ пенсія за вислугу років особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону, призначається незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

Питання пільгового обчислення календарної вислуги років особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби уже досліджувалось Верховним Судом.

Так, у постанові від 14.04.2021 у справі №480/4241/18 Верховний Суд у складі судової палати дійшов зокрема висновків, що право на пільговий залік вислуги років для осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби передбачене також і Законом України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України".

Відповідно до частин 3, 4 статті 23 цього Закону пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів.

Досліджуючи природу пільгового зарахування вислуги років, Верховний Суд у складі судової палати у постанові від 14.04.2021 у справі №480/4241/18 зробив висновок, що таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.

Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ.

Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що позивач проходила службу на посадах рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби і на момент звільнення її календарна вислуга в пільговому обчисленні становила більше 25 календарних років.

За таких обставин, позивач набула право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» частини 1 статті 12 Закону №2262-ХІІ.

Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на Порядок №393 є безпідставним і ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, оскільки передбачене цим Порядком право на пільгове зарахування вислуги років враховується для визначення розміру пенсії, а не її призначення.

Натомість, предметом спору у цій справі є не визначення розміру пенсії, а її призначення.

Право позивачки на пільгове зарахування вислуги років саме для призначення пенсії передбачене частиною 4 статті 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України", яка підлягає застосуванню під час вирішення цієї справи.

Так, у справі, яка розглядається, позивач проходила службу на посадах рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби, для яких Законом №2713-IV встановлено спеціальний порядок пільгового заліку вислуги років.

Вказані висновки викладені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 18.02.2025 у справі №520/14878/23 та у постанові від 18.05.2026 у справі №600/399/24-а.

Посилання ж пенсійного органу на висновки Верховного Суду у постановах від 31.08.2023 у справі №200/4951/22 та від 11.09.2023 у справі №480/4827/22 є безпідставним, оскільки такі зроблені у правовідносинах, які не є подібними до правовідносин у справі, яка розглядається.

У вищезазначених справах позивачами були особи, які проходили службу в національній поліції та прикордонній службі, на яких Закон №2713-IV не поширюється.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що рішення Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат та соціальних послуг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про розгляд подання про призначення пенсії за вислугу років, передбаченої Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, ОСОБА_1 від 22.01.2026 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо способу відновлення порушених прав позивача суд зазначає наступне.

З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проєктом нормативно-правового акта.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Ефективний засіб правового захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушених прав, позивач звернувся до суду із вимогами щодо визнання протиправним рішення відповідача та зобов`язання вчинити певні дії щодо призначення пенсії на пільгових умовах.

Проте слід врахувати, що призначення пенсії є дискреційним повноваженням відповідача, тому суд не може підміняти цей орган та приймати за нього відповідне рішення.

Вирішуючи питання дискреційних повноважень пенсійного органу щодо зобов`язання відповідача вчинити дії, а саме: призначити позивачу пенсію за вислугу років на підставі пункту "а" статті 12 Закону Закон №2262-XII з 01.02.2023, Верховний Суд у постанові від 18.05.2026 у справі №600/399/24-а дійшов аналогічних висновків.

Таким чином, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу суд доходить висновку, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути подання Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 21.01.2026 про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 19, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат та соціальних послуг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про розгляд подання про призначення пенсії за вислугу років, передбаченої Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, ОСОБА_1 від 22.01.2026.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути подання Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 21.01.2026 про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн. 96 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Біленський О.О.