Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №520/2039/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

29 червня 2026 року Справа № 520/2039/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Супрун Ю.О. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Кузнецова Аліса Андріївна, діючи в інтересах ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Наказ №956 від 30.11.2025 командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) полковника ОСОБА_2 про результати службового розслідування;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду та премію за листопад 2025 року;

- визнати протиправним та скасувати Наказ №1112 від 20.12.2025 командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) полковника ОСОБА_2 про результати службового розслідування;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду та премію за грудень 2025 року.

В обґрунтування позовної заяви позивачем зазначено, що наказ №956 від 30.11.2025 та наказ №1112 від 20.12.2025 в частині що стосується притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та припинення виплати додаткової допомоги та премії є необґрунтованим, а факт вчинення дисциплінарного проступку не доведеним.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2026 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

На тривалість виготовлення процесуального документу вплинула обставина знаходження судді Супрун Ю.О., у щорічній відпустці.

Крім того, відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України №376 від 28.02.2025, місто Харків у період з 24.02.2022 по 15.09.2022 належало до території активних бойових дій, а з 15.09.2022 по теперішній час є територією можливих бойових дій.

В зв`язку із здійсненням діяльності Харківським окружним адміністративним судом з відправлення правосуддя в умовах ведення бойових дій на території Харківської міської територіальної громади, розгляд справи було відтерміновано.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч.ч. 2, 3, 4, 5 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач позов не визнав. У наданому до Харківського окружного адміністративного суду відзиві на позов представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність, зазначивши, що з матеріалів справи вбачається, що підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стало порушення останнім вимог ст.ст. 13, 241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.

Обставини допущення позивачем порушення військової дисципліни підтверджується матеріалами службового розслідування. З метою спростування висновків службового розслідування позивач посилається на обставини, встановлені Шевченківським районним судом міста Харкова в постанові від 14.11.2025 по справі № 638/22221/25 за результатами розгляду матеріалів про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Натомість Шевченківським районним судом міста Харкова в постанові від 14.11.2025 по справі №638/22221/25 не встановлювались обставини перебування чи не перебування позивача на службовому місці 07.11.2025 в стані алкогольного сп`яніння. Відповідач звертає увагу, що позивача притягнуто оскаржуваним наказом до дисциплінарної відповідальності саме за порушення військової дисципліни, зокрема вимог статей 13, 241 Статуту внутрішньої служби, що підтверджується матеріалами службового розслідування представником позивача.

Стосовно наказу №1112 від 20.12.2025 командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) про результати службового розслідування відповідач зазначив, що 23.11.2025 позивачу доведено, в присутності свідків, наказ командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) №584 від 22.11.2025 року про призначення ОСОБА_1 на посаду начальника служби пально-мастильних матеріалів тилу військової частини НОМЕР_5 , роз`яснено необхідність здавання посади і справ та вручено обхідний лист. Станом на сьогодні старший лейтенант ОСОБА_1 вищезазначені накази ігнорує, здавання справ не здійснює, обійману посаду не звільняє. Свою бездіяльність він пояснює тим, що посада на яку його призначили його не влаштовує. З урахуванням зібраних матеріалів під час службового розслідування відповідачем зроблено висновок, що позивач у зв`язку зі звільненням з займаної посади не виконав наказ командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 03.12.2025 року № 372 щодо здачі посади у період з « 4» по « 5» грудня 2025 року, а отже дії позивача мають бути кваліфіковані як дисциплінарне порушення, що потребує притягнення їх до дисциплінарної відповідальності.

Представником позивача подано до Харківського окружного адміністративного суду відповідь на відзив, у якому позивачем підтримано правову позицію, викладену в позовній заяві в повному обсязі. Позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі.

Щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з позовною заявою, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Положеннями ч. 5 ст. 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

За змістом позовної заяви вбачається, що оскаржувані накази №956 від 30.11.2025 та №1112 від 20.12.2025 командира військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_3 про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 направлені позивачу 18.01.2026 у відповідь на адвокатський запит від 06.01.2026.

У відзиві на позовну відповідач зазначив, що накази командира військової частини НОМЕР_2 № 956 від 30.11.2025 та № 1112 від 20.12.2025 доведені позивачу листом від 17.01.2026 №385, копія якого міститься у додатках до позову.

Таким чином, судом встановлено, що позивач дізнався про порушення своїх прав з листа військової частини НОМЕР_6 від 17.01.2026 №385.

Разом з цим, позивач 02.02.2026 (Документ сформовано в системі «Електронний суд» 30.01.2026) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, тобто в межах місячного строку, встановленого ч. 5 ст. 122 КАС України.

З огляду на зазначене, Харківський окружний адміністративний суд приходить до висновку, що процесуальний строк на звернення з даним позовом до суду позивачем не пропущений, протилежного з боку відповідача не доведено та не підтверджено належними та допустимими доказами.

Дослідивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що 12.08.2024 ОСОБА_1 на підставі наказу командира ВЧ НОМЕР_2 №203 призначений помічником начальника служби ПММ матеріалів, тилу, логістики, що підтверджується посвідченням офіцера Збройних Сил України серії НОМЕР_7 .

Відповідно до рапорту від 07.11.2025 (вх. №10526 від 08.11.2025) начальника служби пально-мастильних матеріалів тилу логістики військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_4 позивача виявлено на робочому місці з ознаками алкогольного сп`яніння та запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння від якого він відмовився.

Заступником військового коменданта тимчасової ІНФОРМАЦІЯ_1 , майором ОСОБА_5 07.11.2025 було складено протокол ДНХІ № 5740 за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП у відношенні позивача за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння.

Постановою Шевченківського районного суду міста Харкова від 14.11.2025 по справі №638/22221/25 провадження по справі відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Наказом командира ВЧ НОМЕР_2 від 17.11.2025 №1622 призначено службове розслідування стосовно помічника начальника служби ПММ ВЧ НОМЕР_2 старшого лейтенанта ОСОБА_1 за фактом відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння 07.11.2025 та відносно якого було складено протокол ДНХІ №5740 за ч. 3 ст.172-20 КУпАП.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 № 956 від 30.11.2025 «Про результати службового розслідування» службове розслідування за фактом перебування старшого лейтенанта ОСОБА_1 на робочому місці з ознаками алкогольного сп`яніння завершено.

За порушення вимог ст.ст. 13, 241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил за порушення вимог статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України щодо не порушення військовослужбовцем законів України, Військової присяги, додержання вимог статутів Збройних Сил України, бути завжди дисциплінованим, дорожити своєю честю і гідністю, статті 13 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України щодо утримання від шкідливих звичок для здоров`я, статті 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України щодо обов`язку військовослужбовця постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов`язані завжди пам`ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому та статті 241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України щодо обов`язку військовослужбовця піклуватися про збереження свого здоров`я та утримуватися від шкідливих звичок, статті 1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України щодо бездоганного і неухильного додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України, статті 3 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України щодо свідомого ставлення військовослужбовця до виконання військового обов`язку, вірності Військовій присязі, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України щодо обов`язку військовослужбовця не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби, що полягає у перебуванні на службі та виконанні службових обов`язків у стані алкогольного сп`яніння, старшого лейтенанта ОСОБА_6 , помічника начальника служби пально-мастильних матеріалів тилу логістики військової частини НОМЕР_2 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення «сувора догана».

Начальнику стройової частини відділення персоналу штабу, начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_2 у зв`язку з перебуванням старшого лейтенанта ОСОБА_1 , помічника начальника служби пально-мастильних тилу логістики військової частини НОМЕР_2 , на військовій службі в стані алкогольного сп`яніння 07.11.2025: відповідно до положень розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, старшому лейтенанту ОСОБА_1 , помічнику начальнику служби пально-мастильних тилу логістики військової частини НОМЕР_2 , наказано не виплачувати премію за листопад 2025 року; відповідно до пункту 14 розділу ХХXІV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, наказано не включати останнього до наказів про виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, за листопад 2025 року.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач 19.11.2025 через електронну платформу "Армія +" подав рапорт на переведення його до військової частини НОМЕР_8 .

Переведення позивача до військової частини НОМЕР_8 погоджено 22.11.2025.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 22.11.2025 №584 вирішено звільнити з займаної посади та призначити до Сил територіальної оборони ЗСУ позивача на посаду начальника служби пально-мастильних матеріалів тилу в/ч НОМЕР_5 , ВОС- 7010003.

Разом з тим, відповідно до наказу Генерального штабу ЗСУ від 26.11.2025 №1238 з урахуванням п. 82,83, 110 та 257 Положення про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ України та постанови КМУ від 12.11.2024 №1291 вирішено звільнити з займаної посади і призначити старшого лейтенанта ОСОБА_1 , помічника начальника служби пально-мастильних матеріалів тилу логістики НОМЕР_9 окремої бригади територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Сил територіальної оборони ЗСУ - помічником начальника служби військової техніки озброєння логістики НОМЕР_10 окремої бригади безпілотних систем сил безпілотних систем ЗСУ, ВОС-7062003

Наказом командира ВЧ НОМЕР_2 від 03.12.2025 зобов`язано позивача у зв`язку із звільненням із посади, надати дві доби з « 4» по « 5» грудня 2025 для здавання справи та посади, яку обіймає. Підстава: наказ командира ВЧ НОМЕР_4 (по особовому складу) від 22.11.2025 №584.

Зі змісту рапорту начальника служби пально-мастильних матеріалів тилу логістики військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_4 від 05.12.2025 вбачається, що 23.11.2025 позивачу доведено, в присутності свідків, наказ командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) №584 від 22.11.2025 про призначення ОСОБА_1 на посаду начальника служби пально-мастильних матеріалів тилу військової частини НОМЕР_5 , роз`яснено необхідність здавання посади і справ та вручено обхідний лист.

04.12.2025 майором ОСОБА_4 , в присутності свідків, старшому позивачу вручено фотокопію витята з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) про здавання справ і посади, яку обіймає, та роз`яснено необхідність її здавання в термін з 04.12.2025 по 05.12.2025. Позивач здавання справ не здійснює, обійману посаду не звільняє.

На підставі рапорту від 05.12.2025 наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно - господарської діяльності) від 08.12.2025 № 1851 призначене службове розслідування.

Під час службового розслідування встановлено, що позивач у зв`язку зі звільненням з займаної посади не виконав наказ командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 03.12.2025 № 372 щодо здачі посади у період з « 4» по « 5» грудня 2025 року та дії позивача кваліфіковані як дисциплінарне порушення, що вбачається з акта службового розслідування, затвердженого командиром військової частини НОМЕР_2 20.12.2025.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 №1112 від 20.12.2025 службове розслідування призначене наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно - господарської діяльності) від 08.12.2025 № 1851, завершено.

Встановлено факт не виконання наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 03.12.2025 року № 372 старшим лейтенантом ОСОБА_1 , помічником начальника служби пально-мастильних матеріалів тилу логістики військової частини НОМЕР_2 .

За порушення абзацу 2 статті 11, статей 16, 30, абзацу 1,2 статті 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, абзацу 1,6 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, притягнуто до дисциплінарної відповідальності позивача та накладено дисциплінарне стягнення «сувора догана».

Наказано начальнику стройової частини відділення персоналу штабу, начальнику фінансово-економічної служби – головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_2 , щомісячне преміювання помічника начальника служби пально-мастильних матеріалів тилу логістики військової частини НОМЕР_2 старшого лейтенанта ОСОБА_6 , за грудень 2025 року здійснювати з урахуванням пункту 4 розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260.

Вважаючи протиправними дії та накази відповідача №956 від 30.11.2025 та №1112 від 20.12.2025 щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, невиплати додаткову винагороду та премію за листопад 2025 року та за грудень 2025 року, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з цим позовом, за захистом порушених прав.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам, суд зазначає наступне.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється згідно з положеннями Закону України №2232-XII «Про військовий обов`язок та військову службу» (надалі за текстом - Закон №2232-XII).

Відповідно до ст. 2 Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 3 Закону №2232-XII правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначені Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» № 551-XIV від 24.03.1999, яким затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут). Дисциплінарний статут визначає, що усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.

Відповідно до вимог статей 1, 2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Статтею 4 Дисциплінарного статуту визначено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Згідно статті 7 Дисциплінарного статуту застосовувати заохочення та накладати дисциплінарні стягнення можуть тільки прямі командири та командири, визначені в розділі 3 цього Статуту.

За приписами статті 12 Дисциплінарного статуту заступники Міністра оборони України, командувачі видів Збройних Сил України користуються щодо підлеглих військовослужбовців дисциплінарною владою командувача військ оперативного командування, а керівники структурних підрозділів Міністерства оборони України і Генерального штабу Збройних Сил України - дисциплінарною владою командира корпусу.

Згідно з положеннями статті 45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.

Відповідно до статті 48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

Відповідно до ст. 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Частина 1, частина 3 статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, відповідно до якої на військовослужбовця покладено обов`язок свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок та беззастережно виконувати накази командирів.

Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначені Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженим Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 1 Розділу II Порядку, службове розслідування може призначатися у разі:

невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду;

невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань;

неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті;

дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця;

втрати або викрадення зброї чи боєприпасів;

порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки;

недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів;

внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення;

повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення;

скоєння військовослужбовцем під час виконання обов`язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи.

Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.

Відповідно до пункту 1 Розділу III Порядку рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.

Пунктом 1 Розділу V Порядку визначено, що за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

Згідно з пунктами 1-3 Розділу VI Порядку за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.

Отже, вирішуючи спір, необхідно виходити з обставин, встановлених службовим розслідуванням, характеру проступку, мотивів, за яких його вчинено.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування наказу №956 від 30.11.2025 командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) полковника ОСОБА_2 про результати службового розслідування та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду та премію за листопад 2025 року, суд зазначає наступне.

Так, позивача згідно п. 3 наказу №956 від 30.11.2025 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани.

Підставою для прийняття вказаного наказу слугували обставини, що позивача виявлено на робочому місці з ознаками алкогольного сп`яніння та запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння від якого він відмовився, що вбачається зі змісту рапорту від 07.11.2025 (вх. №10526 від 08.11.2025) начальника служби пально-мастильних матеріалів тилу логістики військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_4 ..

У зв`язку із чим, 07.11.2025 заступником військового коменданта тимчасової ІНФОРМАЦІЯ_1 , майором ОСОБА_5 відносно позивача складено протокол ДНХІ № 5740 за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння.

При цьому, постановою Шевченківського районного суду міста Харкова від 14.11.2025 по справі №638/22221/25 провадження по справі відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Згідно з ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи вказану постанову суд звертає увагу, що перебування позивача на службі в стані алкогольного сп`яніння та відмову від проходження огляду на стан сп`яніння не може бути підтверджене вказаним протоколом.

Таким чином, суд доходить висновку, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності можливо лише у випадку доведення вини військовослужбовця, однак відповідачем, враховуючи закриття провадження відносно позивача постановою Шевченківського районного суду міста Харкова від 14.11.2025 по справі №638/22221/25, інших належних та допустимих доказів перебування позивача на службі (07.11.2025) в стані сп`яніння та відмову від проходження огляду на стан сп`яніння не надано.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування наказу №956 від 30.11.2025 командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) полковника ОСОБА_2 про результати службового розслідування.

Продовжуючи розгляд справи, суд зазначає, що відповідно до п. 4 вказаного наказу Начальнику стройової частини відділення персоналу штабу, начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_2 у зв`язку з перебуванням старшого лейтенанта ОСОБА_1 , помічника начальника служби пально-мастильних тилу логістики військової частини НОМЕР_2 , на військовій службі в стані алкогольного сп`яніння 07.11.2025: відповідно до положень розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, старшому лейтенанту ОСОБА_7 , помічнику начальнику служби пально-мастильних тилу логістики військової частини НОМЕР_2 , наказано не виплачувати премію за листопад 2025 року; відповідно до пункту 14 розділу ХХXІV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, наказано не включати останнього до наказів про виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, за листопад 2025 року.

Відповідно до пунктів 1 - 3 розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 7 червня 2018 року № 260, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Порядок № 260), передбачено, що командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.

Розмір щомісячної премії, але не менше 10 відсотків посадового окладу, встановлює Міністр оборони України для відповідних категорій військовослужбовців виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження військової служби.

Виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання, з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов`язків.

Натомість, абзацом 2 пункту 5 Порядку № 260 установлено, що військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються за вживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибуття на службу в нетверезому стані (у стані наркотичного сп`яніння) - за місяць, у якому здійснено таке порушення.

Передбачена пунктом 1 Постанови № 168 додаткова винагорода має заохочувальний характер для визначених осіб, зокрема військовослужбовців.

Згідно зі статтею 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця, зокрема, додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів;

Враховуючи наведене, суд зазначає, що передбачена пунктом 1 Постанови № 168 додаткова винагорода спрямована на заохочення, зокрема, військовослужбовців, які виконують військовий обов`язок із додержанням військової дисципліни в умовах воєнного часу. Іншого обґрунтування, яке б зумовило відмову у виплаті позивачу додаткової винагороди відповідачем не наведено.

Таким чином, беручи до уваги протиправність наказу №956 від 30.11.2025 та його скасування, суд приходить до висновку про необхідність зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 та премію за листопад 2025 року.

Вказана позиція Харківського окружного адміністративного суду знаходить своє відображенні в постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2025 по справі 520/8516/25.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування наказу №1112 від 20.12.2025 командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) полковника ОСОБА_2 про результати службового розслідування та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду та премію за грудень 2025 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 Порядку реалізації експериментального проекту щодо вдосконалення механізму переміщення військовослужбовців Збройних Сил за їх ініціативою, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 листопада 2024 р. №1291 (далі за текстом - Порядок №1291) визначено процедуру реалізації експериментального проекту щодо вдосконалення механізму переміщення військовослужбовців між військовими частинами Збройних Сил за їх ініціативою.

Відповідно до п. 3 Порядку №1291 метою експериментального проекту є вдосконалення механізму переміщення військовослужбовців Національної гвардії за їх ініціативою між територіальними управліннями, вищими військовими навчальними закладами, навчальними військовими частинами (центрами), установами, закладами охорони здоров`я, базами, з`єднаннями, військовими частинами Національної гвардії.

Відповідно до п. 6 Порядку №1291 рапорт на переміщення подається засобами Державного вебпорталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони (далі - Портал). До рапорту військовослужбовець додає необхідні документи.

Таким чином, військовослужбовець із власної ініціативи може подати рапорт до Порталу на переведення до іншої частини за його бажанням без погодження командира (начальника) військової частини на переміщення.

В розрізі наданих до суду доказів вбачається, що 19.11.2025 позивач через електронну платформу "Армія +" подав рапорт на переведення до військової частини НОМЕР_8 , яке погоджено 22.11.2025.

Відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_4 від 22.11.2025 №584 з урахуванням п. 82, 83 та 257 Положення про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ осіб офіцерського складу Сил територіальної оборони ЗСУ вирішено звільнити з займаної посади та призначити до Сил територіальної оборони ЗСУ, зокрема, старшого лейтенанта ОСОБА_1 , помічника начальника служби пально-мастильних матеріалів тилу логістики ВЧ НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_11 – начальником служби пально-мастильних матеріалів тилу ВЧ НОМЕР_5 , ВОС- 7010003.

Разом з тим, відповідно до наказу Генерального штабу ЗСУ від 26.11.2025 №1238 з урахуванням п. 82,83, 110 та 257 Положення про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ України та постанови КМУ від 12.11.2024 №1291 вирішено звільнити з займаної посади і призначити старшого лейтенанта ОСОБА_1 , помічника начальника служби пально-мастильних матеріалів тилу логістики НОМЕР_9 окремої бригади територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Сил територіальної оборони ЗСУ - помічником начальника служби військової техніки озброєння логістики НОМЕР_10 окремої бригади безпілотних систем сил безпілотних систем ЗСУ, ВОС-7062003.

Тобто, станом на 26.11.2025 існувало два накази про призначення ОСОБА_1 у різні військові частині, окреслена обставина не заперечується та не спростована відповідачем в ході розгляду справи.

В свою чергу, суд звертає увагу, що відповідно п.15-3 Порядку №1291 на період чинності двох або більше нескасованих наказів (розпоряджень) щодо переміщення одного і того ж військовослужбовця до різних військових частин командиру військової частини забороняється виключати із списків військової частини військовослужбовця, щодо якого прийняті такі накази (розпорядження).

Таким чином, на період чинності наказу Генерального штабу ЗСУ від 26.11.2025 №1238 так і наказу командира ВЧ НОМЕР_4 від 22.11.2025 №584 виключення позивача із списків військової частини суперечить положенням Порядку №1291.

Проте, наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 03.12.2025 зобов`язано позивача у зв`язку із звільненням із посади протягом двох діб з « 4» по « 5» грудня 2025 здати справи та посаду, яку обіймає. Підстава: наказ командира ВЧ НОМЕР_4 (по особовому складу) від 22.11.2025 №584.

Позивачу 04.12.2025 доведено про наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 03.12.2025 та необхідності в період дві доби з «4» по « 5» грудня 2025 здати справи та посаду, яку обіймає.

На підставі рапорту майора ОСОБА_4 від 05.12.2025 наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно - господарської діяльності) від 08.12.2025 № 1851 призначено службове розслідування у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 перевищив строки здачі посади.

Службовим розслідуванням встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 03.12.2025 № 372 старшому лейтенанту ОСОБА_1 , помічнику начальника служби паливно-мастильних матеріалів тилу логістики військової частини НОМЕР_2 , у зв`язку зі звільненням з займаної посади, надано дві доби з “4” по “5” грудня 2025 року для здавання справ та посади, яку обіймає. Підстава: наказ командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від “22” листопада 2025 року №584.

З пояснень начальника служби пально-мастильних матеріалів тилу логістики військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_4 стало відомо, що 23.11.2025 ОСОБА_4 в присутності двох свідків солдата ОСОБА_8 та старшого солдата ОСОБА_9 своєму безпосередньому підлеглому старшому лейтенанту ОСОБА_1 , помічнику начальника служби пально-мастильних матеріалів тилу логістики військової частини НОМЕР_2 , вручено наказ командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) №584 від 22.11.2025 про призначення ОСОБА_1 на посаду начальника служби пально-мастильних матеріалів тилу військової частини НОМЕР_5 . Також ОСОБА_1 в присутності солдата ОСОБА_8 та старшого солдата ОСОБА_9 вручено обхідний лист і роз`яснена необхідність максимально швидко здати займану посаду, бо на це місце вже знайдено підходящого спеціаліста, який не зловживає спиртними напоями. 04.12.2025 майором ОСОБА_4 , в присутності свідків, старшому лейтенанту ОСОБА_1 вручено в руки фотокопію витята з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) про здавання справ і посади, яку обіймає, та роз`яснено необхідність її здавання в термін з 04.12.2025 по 05.12.2025. Станом на 17.12.2025 старший лейтенант ОСОБА_1 вищезазначені накази і законні вимоги командування ігнорує, обхідний лист в стройову частину не здає, обійману посаду не звільняє. З 04.12.2025 року на робочому місці ОСОБА_1 не з`являється, жодних посадових обов`язків не виконує. Свою поведінку старший лейтенант ОСОБА_1 пояснює тим, що посада на яку призначено ОСОБА_1 його не влаштовує і обіймати її він не збирається.

З пояснень старшого солдата ОСОБА_9 стало відомо, що 23.11.2025 в присутності ОСОБА_9 начальник служби пально-мастильних матеріалів тилу логістики військової частини НОМЕР_2 майор ОСОБА_10 вручив наказ командира військової частини НОМЕР_4 від 22.11.2025 № 584 своєму підлеглому старшому лейтенанту ОСОБА_1 про призначення ОСОБА_1 на посаду начальника служби пально-мастильних матеріалів тилу військової частини НОМЕР_5 . Також ОСОБА_1 вручено обхідний лист і роз`яснено необхідність швидко здати займану посаду. Станом на 17.12.2025 старший лейтенант ОСОБА_1 посаду, обхідний лист в стройову частину та обійману посаду не здав.

З пояснень солдата ОСОБА_8 стало відомо, що 23.11.2025 року в присутності ОСОБА_8 начальник служби пально-мастильних матеріалів тилу логістики військової частини НОМЕР_2 майор ОСОБА_10 вручив наказ командира військової частини НОМЕР_4 від 22.11.2025 № 584 своєму підлеглому старшому лейтенанту ОСОБА_1 про призначення ОСОБА_1 на посаду начальника служби пально-мастильних матеріалів тилу військової частини НОМЕР_5 . Також ОСОБА_1 було вручено обхідний лист і роз`яснено необхідність швидко здати займану посаду. Станом на 17.12.2025 старший лейтенант ОСОБА_1 посаду, обхідний лист в стройову частину та обійману посаду не здав.

З пояснень старшого лейтенанта ОСОБА_1 стало відомо, що з 12.08.2024 перебуває на посаду помічника начальника служби пально-мастильних матеріалів тилу логістики військової частини НОМЕР_2 . 23.11.2025 ОСОБА_1 доведено начальником служби пально-мастильних матеріалів тилу логістики військової частини НОМЕР_2 майором ОСОБА_11 . Наказ командира військової частини НОМЕР_4 від 22.11.2025 № 584 про призначення ОСОБА_1 на посаду начальника служби пально-мастильних матеріалів тилу військової частини НОМЕР_5 та роз`яснено необхідність здавання посади, справ та вручено обхідний лист. ОСОБА_1 не здано посаду в зв`язку з тим, що через "Армію +" 19.11.2025 він подав рапорт на переведення до військової частини НОМЕР_8 та 22.11.2025 у мобільному додатку "Армія +" ОСОБА_1 прийшло погодження на переведення до військової частини НОМЕР_8 на посаду помічника начальника служби військової техніки, озброєння логістики військової частини НОМЕР_8 . На запитання, чи відомо, що ОСОБА_1 повинний здати посаду, в зв`язку з призначенням на посаду до військової частини НОМЕР_5 , ОСОБА_1 відповів, що йому відомо, що потрібно здати посаду, але ОСОБА_1 не має наміру переводитися до військової частини НОМЕР_5 , так як наявний наказ від 26.11.2025 № 1238 Генерального штабу ЗСУ про призначення ОСОБА_1 на посаду помічника начальника служби військової техніки, озброєння логістики НОМЕР_10 окремої бригади безпілотних систем сил безпілотних систем ЗСУ. На даний час ОСОБА_1 чекає поки військова частини НОМЕР_2 підготує наказ про переведення ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_8 , після чого ОСОБА_1 відразу здасть посаду.

Таким чином з урахуванням зібраних матеріалів актом службового розслідування, затвердженого командиром військової частини НОМЕР_2 20.12.2025 встановлено, що ОСОБА_1 відмовився виконувати наказ командира ВЧ НОМЕР_2 від 03.12.2025 №372 щодо здачі посади у встановлений термін.

Так, позивача згідно п. 3 наказу №1112 від 20.12.2025 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани.

В свою чергу, суд звертає увагу, що відповідно до абзацу 3 ст. 37 Статут внутрішньої служби Збройних сил України встановлено, що про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов`язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання.

Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов`язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.

Після доведення ОСОБА_1 даного наказу то останній зазначив, про неможливість виконання даного наказу в порядку абзацу 3 ст. 37 Статут внутрішньої служби Збройних сил України, оскільки на період чинності наказу Генерального штабу ЗСУ від 26.11.2025 №1238 так і наказу командира ВЧ НОМЕР_4 від 22.11.2025 №584 заборонено було виключати із списків військової частини ОСОБА_1 , щодо якого прийняті такі накази.

Позивач 19.12.2025 звернувся із скаргою на дії командування військової частини НОМЕР_2 .

При цьому, наказом командира військової частини НОМЕР_2 № 398 від 28.12.2025 надано 3 доби з « 28» по « 30» для здавання справ та посади, яку обіймає ОСОБА_1 . Підстава: наказ начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 26.11.2025 №1238.

У відповідь заяву позивача від 19.12.2025, листом тимчасово виконуючого обов`язки командира військової частини НОМЕР_11 від 29.12.2025 позивача повідомлено про скасування як нереалізованого пункту 5 наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від 22.11.2025 №584, щодо призначення ОСОБА_1 на посаду начальника ПММ тилу військової частини НОМЕР_12 .

Таким чином, наказ командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від 22.11.2025 №584, на підставі якого було наказом командира ВЧ НОМЕР_2 від 03.12.2025 позивача зобов`язано здати справу та посади скасовано в частині призначення ОСОБА_1 на посаду начальника ПММ тилу військової частини НОМЕР_12 .

Крім того, 30.12.2025 ОСОБА_1 призначено наказом командира в/ч НОМЕР_2 на підставі наказу начальника Генерального штабу ЗСУ (по особовому складу) від 26.11.2025 №1238, на посаду помічника начальника служби військової техніки озброєння логістики в/ч НОМЕР_8 .

Отже, суд доходить висновку, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності можливо лише у випадку доведення вини військовослужбовця, однак відповідачем, враховуючи обставини справи не надано належних та допустимих доказів щодо порушення позивачем абзацу 2 ст. 11, ст. 16, ст. 30, абзацу 1,2 ст. 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, абзацу 1,6 ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування №1112 від 20.12.2025 командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) полковника ОСОБА_2 про результати службового розслідування.

Продовжуючи розгляд справи, суд зазначає, що відповідно до п. 5 вказаного наказу начальнику стройової частини відділення персоналу штабу, начальнику фінансово-економічної служби – головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_2 , щомісячне преміювання помічника начальника служби пально-мастильних матеріалів тилу логістики військової частини НОМЕР_2 старшого лейтенанта ОСОБА_6 , за грудень 2025 року наказано здійснювати з урахуванням пункту 4 розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 (далі - Порядок №260).

Відповідно до пункту 1 розділу XVI вказаного Порядку №260 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.

Згідно з пунктом 4 розділу XVI Порядку №260, при порушенні військової дисципліни або у разі притягнення військовослужбовця наказом відповідного керівника до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, під час виконання ними службових обов`язків, незадовільному виконанні службових обов`язків, виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється в таких розмірах: у разі накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення «сувора догана», оголошеного письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління), або у разі притягнення.

В свою чергу, відповідно до пунктів 1 - 3 розділу XVI Порядку №260, передбачено, що командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.

Розмір щомісячної премії, але не менше 10 відсотків посадового окладу, встановлює Міністр оборони України для відповідних категорій військовослужбовців виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження військової служби.

Виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання, з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов`язків.

Таким чином, беручи до уваги протиправність наказу №1112 від 20.12.2025 та його скасування, суд приходить до висновку про необхідність зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу премію за грудень 2025 року.

Крім того, суд звертає увагу, що наказом командира військової частини НОМЕР_2 №1112 від 20.12.2025 позивач не позбавлявся додаткової винагороди, передбаченої додаткову винагороду передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 за грудень 2025 року.

Також в розрізі наданих до суду доказів, судом не встановлено, що позивачу не виплачувалась додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 за грудень 2025 року.

Отже, судом не встановлено підстав для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 за грудень 2025 року

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Розподіл судових витрат в частині сплати судового збору в порядку ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI.

Щодо клопотання представника позивача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 40000,00 грн., суд зазначає наступне.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя №R(81)7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

При цьому, незважаючи на те, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до поданих представником позивача доказів вбачається, що 10.11.2025 між адвокатським об`єднанням «Мельник і партнери» (Об`єднання) та Усовим Євгеном Вікторовичем (Клієнт) укладено договір про надання професійної правничої допомоги.

02.02.2026 між адвокатським об`єднанням «Мельник і партнери» (Об`єднання) та Усовим Євгеном Вікторовичем (Клієнт) укладено додаткову угоду до договору про надання професійної правничої допомоги від 10.11.2025 б/н, відповідно до якого доповнено Дговір про надання професійної правничої допомоги від 10.11.2025 б/н пунктом 2.2.а:

« 2.2.а Сторони погодили що гонорар (винагорода) за надання адвокатських послуг (правової допомоги) за договором про надання професійної правничої допомоги від 10.11.2025 б/н, а саме ведення адміністративної справи № 520/2039/26 в суді першої інстанції, тобто в Харківському окружному адміністративному суді, буде обчислюватись у фіксованому розмірі та складає 40 000 (сорок тисяч) гривень, яка підлягає сплаті Клієнтом не пізніше 30 (тридцяти) днів на реквізити Об`єднання після набрання рішення (ухвали) законної сили, в незалежності від результату розгляду».

Згідно акта від 11.03.2026 виконаних робіт по Договору б/н про надання професійної правничої допомоги від 10.11.2025 з урахуванням додаткової угоди від 02.02.2026 ведення адміністративної справи № 520/2039/26 в суді першої інстанції, тобто в Харківському окружному адміністративному суді, буде обчислюватись в фіксованому розмірі та складає 40000 (сорок тисяч) гривень в незалежності від кількості витраченого з часу адвокатом Об`єднання на складання будь-яких процесуальних документів, зокрема:

- усна консультація адвоката з вивченням документів;

- складення позовної заяви з урахуванням та аналізом правових позицій Верховного Суду у схожих правовідносинах та погодженням з клієнтом подальшої правової допомоги;

- складення відповіді на відзив та подання її до суду.

Відповідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Суд враховує, що в даному випадку розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, а отже є визначеним.

Згідно з ч.ч. 6,7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд звертає увагу, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат слід враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову, враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. Слід також враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі, яка розглядається, є розумність заявлених витрат, тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

Суд зауважує, що складність справи обумовлена як суттю спору й характером спірних правовідносин (нестандартний спір, нетипові правовідносини), так і кількістю учасників, обсягом доказів, кількістю засідань.

З огляду на зміст спірних правовідносин та правове регулювання таких, зроблений представником позивача розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката, критерії, з врахуванням яких визначається розмір витрат на оплату послуг адвоката, встановлені частиною 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, пропорційності складності наданих послуг правовому супроводу справи в суді, суд вважає необґрунтованою заявлену до стягнення суму витрат на професійну правничу допомогу (40000,00 грн.) та становить надмірний тягар для відповідача.

Разом з тим, стосовно розміру понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, проаналізувавши зроблені представником позивача розрахунки, виходячи із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 2 000,00 грн., які, на переконання суду, є достатніми та співмірними із часом витраченим адвокатом та обсягом наданих ним послуг.

Таким чином, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню у розмірі 2000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_2 .

Керуючись ст.ст. 13, 14, 139, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ №956 від 30.11.2025 командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) полковника ОСОБА_2 про результати службового розслідування.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 та премію за листопад 2025 року.

Визнати протиправним та скасувати наказ №1112 від 20.12.2025 командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) полковника ОСОБА_2 про результати службового розслідування.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) премію за грудень 2025 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано - 29.06.2026, враховуючи час перебування судді у відпустці та з урахуванням наявності безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.

Суддя Супрун Ю.О.