Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №500/2150/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2150/26

29 червня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

07 квітня 2026 року до Тернопільського окружного адміністративного суду через представника адвоката Рукавця Олександра Володимировича надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, у якій позивач просить суд:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо призначення ОСОБА_1 пенсії не з дати виникнення права;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити та перерахувати пенсію за віком як учаснику бойових дій з дати виникнення права, з урахуванням усіх належних доплат та надбавок;

зобов`язати виплатити заборгованість з пенсії за весь період неправомірного непризначення пенсії у повному обсязі з 14.08.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, 14.08.2025 ОСОБА_1 згідно наказу №226 від 14.08.2025 звільнився з лав ЗСУ за віком згідно пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу». З цього моменту в нього виникло право на отримання пенсії за віком. 29.08.2025 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Листом від 10.11.2025 № 8539/3-1900-25 відповідач повідомив, що пенсію призначено з дня звернення до Пенсійного фонду, тобто з 29.08.2025, хоча право на пенсію у нього виникло з 14.08.2025. При цьому зазначає, що подання про призначення пенсії за три місяці мало бути подане ІНФОРМАЦІЯ_1 , чого останнім зроблено не було. Позивач вважає своє право на своєчасне призначення пенсії порушеним, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 13 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку статті 263 КАС України, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

24 квітня 2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти позову заперечує та зазначає, що згідно пункту 1 частини 1 статті 45 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України №1058 право на призначення дострокової пенсії за віком мають, зокрема, військовослужбовці, які брали участь у бойових діях, після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок. Позивач 29.08.2025 звернувся до органів Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. Оскільки звернення позивача за призначенням пенсії відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону №1058 відбулося після спливу трьох місяців з дня досягнення ним пенсійного віку (55 років), тому органом Пенсійного фонду пенсійну виплату призначено із дати подання позивачем відповідної заяви. З огляду на викладене відповідач вважає, що будь-яких порушень прав позивача на пенсійне забезпечення, зокрема щодо порядку проведення призначення (перерахунку) пенсії та її виплати, органом Пенсійного фонду України не допущено.

Інших заяв, у тому числі по суті, до суду не надходило.

Суд зазначає, що розгляд справи здійснено з урахуванням періоду перебування головуючої судді у щорічній плановій відпустці, у порядку черговості.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проходив військову службу у складі Збройних Сил України, з якої був звільнений з 14.08.2025 у запас за підпунктом «а» (за віком – у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі) відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», що підтверджується наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) №226 від 14.08.2025. (арк. справи 6)

Під час перебування на військовій службі позивачем здобуто статус учасника бойових дій, про що свідчить копія посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого командиром військової частини НОМЕР_2 06.10.2023. (арк. справи 9)

29 серпня 2025 року позивач звернувся до органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення йому пенсії за віком, як учаснику бойових дій. (арк. справи 23)

Згідно протоколу про призначення пенсії від 05.09.2025, позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 29 серпня 2025. (арк. справи 8)

На звернення позивача від 24.10.2025 Головне управління ПФУ в Тернопільській області листом від 10.11.2025 №8051-8539/З-02/8-1900/25 повідомило, що оскільки звернення за призначенням пенсії відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону №1058 відбулось після спливу трьох місяців з досягнення позивачем пенсійного віку (55 років), тому пенсію призначено із дня подання заяви. (арк. справи 7)

Вважаючи, що пенсія за віком мала бути призначена з дня виникнення такого права, а саме з 14.08.2025, а не з дати звернення (29.08.2025), позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб визначені Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII. (далі – Закон №2262-XII)

Згідно частини першої Закону №2262-ХІІ особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали особами з інвалідністю за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності.

Члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.

Військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби. (частина перша статті 2 Закону №2262-ХІІ)

Згідно частини першої статті 5 Закону №2262-ХІІ особам, звільненим з військової служби, іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей може призначатися (за їх бажанням) пенсія на умовах і в порядку, передбачених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". При цьому для обчислення пенсій враховуються всі види грошового забезпечення, що отримували зазначені особи, які мають право на пенсію за цим Законом, перед звільненням зі служби.

Військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету. (стаття 7 Закону №2262-ХІІ)

Згідно з преамбулою Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону №1058-IV призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 115 Закону №1058-IV визначено порядок пенсійного забезпечення окремих категорій громадян.

Так, згідно пункту 4 частини першої статті 115 Закону №1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20, 21 і 25 частини першої статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12, 13 і 16 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (крім працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів), особи з числа резервістів, військовозобов`язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім`ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до пунктів 3 і 4 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, пункту 5 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, а також пункту 6 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що військовослужбовці після звільнення зі служби, за наявності відповідної кількості вислуги років мають право на призначення пенсії відповідно до Закону №2262-ХІІ. Під час проходження військової служби, за умови участі у бойових діях та за наявності відповідної кількості страхового стажу (25 років для чоловіків і 20 років для жінок) військовослужбовці мають право на призначення дострокової пенсії за віком згідно статті 115 Закону №1058-IV, а саме чоловіки – по досягненню 55 років, жінки – з 50 років. При цьому, отримуючи пенсію за віком згідно Закону №1058-IV особа після звільнення зі служби не позбавлена права (за наявності підстав) на переведення на пенсію за вислугу років згідно Закону №2262-ХІІ. Також у випадку, коли під час проходження служби особа не отримувала жодної пенсії, та за наявності після звільнення зі служби у неї права на пенсію за віком згідно Закону №1058-IV та за вислугою років згідно Закону №2262-ХІІ, призначається одна пенсія за її вибором.

Як встановлено судом, після звільнення зі служби на підставі наказу від 14.08.2025 №226, позивач 29.08.2025 звернувся до органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення йому пенсії за віком згідно Закону України №1058-IV. При цьому, власним підписом у вказаній заяві підтвердив, що пенсія іншого виду, за іншими законами України або в іншій державі йому не призначалась. (арк. справи 23)

За результатами розгляду вказаної заяви відповідачем прийнято позитивне рішення та призначено позивачу дострокову пенсію за віком відповідно до статті 115 Закону №1058-IV, починаючи з дати подання заяви, а саме з 29.08.2025, у той час як позивач вважає правильним призначення йому пенсії з 14.08.2025, тобто з дати звільнення зі служби.

Отже, ключовим у даній справі є питання правомірності призначення пенсії з дати подання заяви чи з дати виникнення у позивача права на таку пенсію.

Строки призначення пенсії визначені статтею 45 Закону №1058-IV, згідно пункту першого частини першої якої пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадку, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

При відстрочці часу призначення пенсії за віком пенсія з урахуванням положень статті 29 цього Закону призначається за заявою пенсіонера з дня, що настає за останнім днем місяця, в якому набуто повний місяць страхового стажу (у тому числі сумарно) для відстрочки часу виходу на пенсію, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з такого дня;

Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону. (частина 2 статті 45 Закону №1058-IV)

Отже, за загальним правилом пенсія за віком згідно Закону №1058-IV призначається з дня звернення за такою пенсією. Виключення становлять випадки, коли пенсія призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку:

якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку;

якщо призначення пенсії здійснюється автоматично у випадку досягнення особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Згідно частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Згідно протоколу про призначення пенсії від 05.09.2025, на момент звернення з заявою про призначення пенсії позивач досягнув 60 років, загальна кількість страхового стажу становить 27 років 5 місяців 1 день, що є недостатнім для призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону №1058-IV.

Разом з тим, кількість здобутого позивачем страхового стажу та статус учасника бойових дій надали позивачу право на призначення дострокової пенсії згідно пункту 4 статті 115 Закону №1058-IV, яке і було ним реалізовано 29.08.2025.

Отже, враховуючи, що з заявою про призначення дострокової пенсії за віком, як учасник бойових дій, позивач звернувся 29.08.2025, тобто поза межами трьох місяців з дня досягнення ним пенсійного віку (55 років), передбаченого пунктом 4 частини першої статті 115 Закону №1058-IV, тому відповідачем правильно застосовано загальне правило, визначене частиною першою статті 45 Закону №1058-IV та призначено позивачу пенсію з дня його звернення.

Доводи позивача про відсутність у нього можливості раніше особисто звернутись з заявою про призначення пенсії, суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Порядок подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846/ (далі – Порядок №22-1)

Пунктом 1.1 Порядку №22-1 передбачено, що заява про призначення, перерахунок, поновлення, продовження пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, про припинення виплати пенсії у зв`язку з тимчасовим проживанням за кордоном може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436.

У період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох наступних місяців після місяця, в якому його буде припинено чи скасовано, заява про призначення пенсії та документи, необхідні для призначення пенсії, особами, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у період дії воєнного стану, які безпосередньо беруть участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України (далі — оборона України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації), або які перебувають на момент набуття права на призначення пенсії на лікуванні, реабілітації, протезуванні за кордоном, можуть надсилатися поштою.

З аналізу наведених положень Порядку №22-1 слідує, що заява про призначення пенсії за віком згідно Закону №1058-IV має бути подана до територіального органу Пенсійного фонду України особисто заявником або через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал), або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням електронного підпису.

При цьому, з метою безперешкодної реалізації особами, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, права на призначення пенсії, законодавцем передбачено можливість у період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох наступних місяців після місяця, в якому його буде припинено чи скасовано, подати заяву про призначення пенсії та документи, необхідні для призначення пенсії, шляхом їх надсилання поштою.

За наведених обставин слід вважати, що позивач, досягнувши пенсійного віку, передбаченого пунктом 4 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV (55 років) та здобувши статус учасника бойових дій, мав право подати заяву про дострокове призначення йому пенсії за віком як шляхом особистого звернення до органу, що призначає пенсію, так і дистанційно: через вебпортал, через Портал Дія або шляхом надсилання документів через установу поштового зв`язку.

Натомість, вказане право реалізовано позивачем лише 29.08.2025, що стало підставою для призначення йому пенсії з цієї дати, як з дати звернення відповідно до частини першої статті 45 Закону №1058-IV.

Посилання позивача на наявність у ІНФОРМАЦІЯ_3 обов`язку самостійно звернутись до пенсійного органу з поданням про призначення позивачу пенсії за три місяці до досягнення ним граничного віку перебування на військовій службі, суд не бере до уваги, оскільки рішення, дії чи бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 не є предметом оскарження у межах даної справи.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про недоведеність позивачем заявлених вимог, у той час як відповідачем надано докази на підтвердження правомірності своєї поведінки.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 29 червня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_3 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м.Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46001, код ЄДРПОУ 14035769).

Головуючий суддя Мірінович У.А.