Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №500/2203/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2203/26

29 червня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

08 квітня 2026 року до Тернопільського окружного адміністративного суду через представника адвоката Ковальчук Оксану Володимирівну надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, у якій позивач просить суд:

визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 19.11.2025 № 8386-8885/О-02/8 1900/25, якою ОСОБА_1 відмовлено у переведенні з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до частини другої статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статей 10, 36, 37, 45 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” з 04.11.2025, тобто з дня подання відповідної заяви.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, перебуваючи на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області, отримує пенсію за віком, що призначена відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Після смерті сина, як вважає позивач, вона набула право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, однак у переведенні на такий вид пенсії позивачці було відмовлено. Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 13 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку статті 263 КАС України, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

29 квітня 2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти позову заперечує та зазначає, що частиною другою статті 36 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” визначено членів сім`ї, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, а саме: 1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. Відповідач вважає, що у позивача відсутнє право на переведення з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, оскільки, на даний час вона не набула пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

04 травня 2026 представником позивача подано до суду відповідь на відзив, у якій зазначає, що відповідач безпідставно застосовує статтю 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» без урахування статті 55 Закону №796-XII. Оскільки позивач досягла пенсійного віку у спеціальному правовому режимі, встановленому законом, тому представник вважає наявним у неї право на перехід на пенсію по втраті годувальника. З урахуванням викладеного, наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Інших заяв, у тому числі по суті, до суду не надходило.

Суд зазначає, що розгляд справи здійснено з урахуванням періоду перебування головуючої судді у щорічній плановій відпустці, у порядку черговості.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області як одержувач пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на умовах статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що підтверджується копією її пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 , протоколом про перерахунок пенсії від 03.11.2022 та не заперечується відповідачем. (арк. справи 15, 25)

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 20.11.2001 відділом РАЦС управління юстиції Чортківського району Тернопільської області, ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . (арк. справи 10)

Згідно витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин №20241007-422 від 07.10.2024, сформованого Міністерством внутрішніх справ України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 03.10.2024 року набув статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин. (арк. справи 12)

05.11.2025 Головним управлінням ПФУ в Тернопільській області зареєстровано заяву позивача про переведення її з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника. (арк. справи 13-14)

Листом від 19.11.2025 №8386-8885/О-02/8-1900/25 Головне управління ПФУ в Тернопільській області повідомило позивача про відсутність у неї права на переведення з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, оскільки на даний час вона не набула пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». (арк. справи 11)

Вважаючи вказану відмову відповідача протиправною, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з преамбулою Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Статтею 8 вказаного Закону передбачено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону №1058-IVпризначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону №1058-IVособі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Розділом V Закону №1058-IV визначено порядок та умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Так, відповідно до частини першої статті 36 Закону №1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається зазначеним у частині другій цієї статті членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності у годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії у разі встановлення III групи інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та зазначеним у частині другій цієї статті членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Частиною другою статті 36 Закону №1058-IV визначено членів сім`ї, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника:

1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;

2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;

3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.

Згідно частини третьої статті 36 Закону №1058-IV до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:

1) були на повному утриманні померлого годувальника;

2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Положення цього Закону, що стосуються сім`ї померлого, відповідно поширюються і на сім`ю особи, визнаної безвісно відсутньою або оголошеною померлою у встановленому законом порядку. (частина сьома статті 36 Закону №1058-IV)

Пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного члена сім`ї, зазначеного у частині другій статті 36 цього Закону, - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше членів сім`ї, зазначених у частині другій статті 36 цього Закону, - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками". (частина перша статті 37 Закону №1058-IV)

Відповідно до статті 38 Закону №1058-IV Пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім`ї померлого годувальника має право на таку пенсію згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім`ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно. Зміна розміру пенсії або припинення її виплати членам сім`ї здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому склалися обставини, що спричинили зміну розміру або припинення виплати пенсії.

Зі змісту вказаних правових норм слідує, що право на отримання пенсії по втраті годувальника пов`язано з такими факторами, як: ступінь родинного зв`язку заявника з померлою особою, наявність у заявника інвалідності або досягнення ним відповідного віку, здійснення заявником догляду за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років. При цьому законодавцем обумовлено, що члени сім`ї померлого годувальника, які самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Як встановлено судом, підставою для відмови позивачці у переведенні її з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника (сина), стало недосягнення заявником пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Разом з тим, згідно абзацу першого частини першої статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону. (частина третя статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»)

Отже, за змістом вищенаведених норм пенсія зі зменшенням пенсійного віку є особливим видом пенсії за віком, яка призначається конкретній особі на підставі наявного страхового стажу, залежить від періоду роботи та проживання такої особи в особливих умовах, певно визначений час, призначення якої здійснюється при досягненні особою меншого віку, що обумовлено специфікою роботи та умовами проживання.

При цьому, суд звертає увагу, що у постанові від 18 лютого 2020 року у справі №1840/3344/18 Верховний Суд зазначив, що «пенсія за віком» - це свого роду «державний депозит» (примусовий та індивідуальний) кожної особи, який залежить від праці такої особи, та підлягає безумовному поверненню з боку держави у встановленому розмірі протягом всього життя пенсіонера після досягнення певного віку.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що позивач перебуває на пенсійному обліку та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Отже, оскільки позивач отримує пенсію за віком на пільгових умовах (зі зниженням пенсійного віку), вона в силу вказаних вище норм законодавства є особою, яка досягла пенсійного віку, а тому висновки відповідача про відсутність у неї права на переведення з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника з вказаних підстав, є необґрунтованими.

З огляду на викладене, відмова відповідача у переведенні ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, оформлена листом від 19.11.2025 №8386-8885/О/02/8-1900/25, є протиправною та підлягає скасуванню.

Визначаючись з належним та ефективним способом поновлення порушених прав позивача, суд враховує положення частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З системного аналізу вказаних норм можна дійти висновку, що суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача прийняти рішення на користь позивача за умови виконання всіх умов, необхідних для прийняття такого рішення та відсутності у відповідача права діяти на власний розсуд. Такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.

Отже, при вирішенні питання щодо наявності у суду підстав для зобов`язання відповідача прийняти рішення на користь позивача, з`ясуванню підлягають обставини щодо виконання позивачем всіх умов, необхідних для прийняття такого рішення, а також відсутність у відповідача права діяти на власний розсуд.

Пунктом 2.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі – Порядок №22-1), передбачено, що поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

При поновленні виплати пенсії та переведенні з одного виду пенсії на інший до наявних документів особа може додати, зокрема, документи про обставини, що впливають на розмір пенсії (наприклад, зміна кількості членів сім`ї, які перебували на утриманні пенсіонера чи померлого годувальника, виникнення (втрата) права на надбавку на непрацездатних членів сім`ї і надбавку на догляд за ними, визнання заявника одиноким і таким, що потребує сторонньої допомоги, визнання заявника особою з інвалідністю або учасником війни тощо).

Згідно пункту 2.3 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу.

Також надаються такі документи:

1) документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) особи, якій призначається пенсія (надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків), та померлого годувальника (надається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, має такі документи);

2) свідоцтво про народження або документ, що посвідчує особу, зазначений у пункті 2.9 цього розділу, якій призначається пенсія;

3) документи, що засвідчують родинні стосунки члена сім`ї з померлим годувальником;

4) свідоцтво про смерть годувальника, або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим, або інформація з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин;

5) документи про вік померлого годувальника сім`ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим;

6) довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів, закладів освіти за кордоном про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання;

7) документи про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років;

8) відомості про місце проживання;

9) документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника;

10) експертний висновок про встановлення причинного зв`язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (крім дружин (чоловіків), які втратили годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, та звернулися за призначенням пенсії у зв`язку з втратою годувальника).

11) документи про стаж особи, якій призначається пенсія, визначені підпунктом 2 пункту 2.1 цього розділу (для визначення пенсійного віку осіб, зазначених у пункті 1 частини другої статті 36 Закону).

Підпунктами 2,3 пункту 2.1 Порядку №22-1 передбачено надання таких документів:

- документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу);

- для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення). За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам. У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 5). За бажанням особи для додаткового виключення періоду догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до абзацу третього частини першої статті 40 Закону за період з 01 липня 2000 року до 01 січня 2005 року подається довідка з місця роботи про період такої відпустки. Особи, яким пенсія відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення призначається з урахуванням заробітної плати, отриманої за періоди роботи на територіях держав-учасниць міжнародних договорів (угод), надають довідки про заробітну плату для призначення пенсії (з розбивкою по місяцях), видані підприємствами, установами чи організаціями (їх правонаступниками), де працювала особа, або архівними установами.

Отже, вказаними положеннями Порядку №22-1 передбачено, що при переведенні з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника заявником мають бути подані документи, визначені пунктом 2.8. Порядку №22-1, з урахуванням документів, передбачених підпунктами 2,3 пункту 2.1 цього Порядку, у тому числі документи про стаж та про заробітну плату годувальника.

З матеріалів справи слідує, що на виконання вказаних вимог закону позивачем згідно розписки – повідомлення до заяви про переведення з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника додано: паспорт НОМЕР_3 , довідку про присвоєння ідентифікаційного номера годувальнику № НОМЕР_4 , довідку про присвоєння ідентифікаційного номера заявнику № НОМЕР_5 , свідоцтво про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 , витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин №20241007-422 від 07.10.2024, документи про стаж та про заробітну плату, що відповідає наведеним вище вимогам Порядку №22-1. (арк. справи 14)

При цьому, відмова відповідача у переведенні позивача з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, оформлена листом від 19.11.2025 №8386-8885/О-02/8-1900/25, не містить зауважень щодо переліку та змісту поданих заявником документів, або висновків щодо їх недостатності. При цьому, єдиною підставою для відмови у переведенні позивача з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника зазначено недосягнення позивачем відповідного віку, що визнано судом протиправним.

З урахуванням викладеного, з огляду на наведені вище висновки суду про наявність у позивача, як отримувача пенсії за віком та члена сім`ї зниклого безвісти годувальника, права на перехід з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, а також враховуючи надання позивачем на розгляд пенсійного органу пакету документів, визначеного Порядком №22-1, суд, встановивши протиправність відмови відповідача у здійсненні такого переведення, вважає за необхідне з метою ефективного захисту та поновлення порушених прав позивача зобов`язати Головне управління ПФУ в Тернопільській області прийняти рішення про переведення ОСОБА_1 на пенсію по втраті годувальника.

Правило пункту 3 частини першої статті 45 Закону №1058-IV передбачає, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

У свою чергу суд наголошує на тому, що частина перша статті 45 Закону №1058-IV регулює строки призначення пенсії вперше, тоді як частина третя цієї норми регламентує переведення з одного виду пенсії на інший та обумовлює, що таке переведення здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Абзацом сьомим пункту 1.8 Порядку №22-1 передбачено, що днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням, продовженням виплати пенсії, припиненням перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отриманням пенсії за місцем фактичного проживання, продовженням виплати пенсії за довіреністю, виплатою частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплатою пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведенням виплати пенсії за новим місцем проживання, у зв`язку із працевлаштуванням (звільненням), початком (припиненням) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виплатою недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, припиненням виплати пенсії у зв`язку з тимчасовим проживанням за кордоном вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія - дата реєстрації заяви зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).

Враховуючи, що позивач, отримуючи пенсію за віком, звернулася із заявою про переведення на інший вид пенсії з усіма необхідними документами, яка зареєстрована Головним управлінням ПФУ в Тернопільській області 05.11.2025, що не заперечується усіма учасниками справи, тому з урахуванням наведених вище положень частини третьої статті 45 Закону №1058-IV та пункту 1.8 Порядку №22-1, відповідача слід зобов`язати перевести ОСОБА_1 на пенсію по втраті годувальника з 05.11.2025.

При цьому, підстави для зобов`язання відповідача здійснити переведення позивача з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника з 04.11.2025 суд вважає відсутніми, оскільки вказане суперечитиме наведеним вище нормам законодавства.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про доведеність позивачем заявлених вимог та необхідності часткового задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. (перше речення частини третьої статті 139 КАС України)

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. (частина 8 статті 139 КАС України)

Враховуючи, що дані правовідносини пов`язані із захистом соціальних прав позивача, який відноситься до уразливих верств населення, а спір виник внаслідок допущеної відповідачем протиправної поведінки, тому суд приходить до висновку про необхідність відшкодування за рахунок його бюджетних асигнувань понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у сумі 1064,96 грн, оскільки позовну заяву подано в електронній формі.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у переведенні ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, оформлену листом від 19.11.2025 № 8386-8885/О-02/8-1900/25.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до частини другої статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, починаючи з 05 листопада 2025 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 1064 (одна тисячі шістдесят чотири) гривні 96 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 29 червня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 код РНОКПП НОМЕР_5 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м.Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46001 код ЄДРПОУ 14035769).

Головуючий суддя Мірінович У.А.