Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №500/1919/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1919/26

29 червня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

30 березня 2026 року до Тернопільського окружного адміністративного суду через представника адвоката Каліннікова Максима Олександровича надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, у якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за №192650014765 від 24.02.2026 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком з 17 лютого 2026 року у відповідності до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Однак, за результатами розгляду заяви та доданих до неї документів в порядку екстериторіального розподілу, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області рішенням від 24.02.2026 №192650014765 відмовило позивачу в призначенні пенсії, мотивуючи тим, що ним не підтверджено мінімально необхідний період роботи чи проживання на території зони посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993.

Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача, оскільки вважає, що його статус потерпілого від аварії на Чорнобильській АЕС, а також обставини його постійного проживання та роботи на території посиленого радіоекологічного контролю протягом чотирьох років станом на 01.01.1993 підтверджені належними доказами, які були надані до органу Пенсійного фонду.

Ухвалою суду від 03 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку статті 263 КАС України, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

17 квітня 2026 року до суду від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечує та зазначає, що відповідно до пункту 1 частини 2 статті 55 Закону №796- XII право на пенсію за віком із зниженням пенсійного віку мають потерпілі від Чорнобильської катастрофи особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіоекологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років. Відповідно до поданих документів період проживання ОСОБА_1 в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 становить 3 роки 11 місяців 7 днів, що є недостатнім для визначення його права на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку.

17 квітня 2026 року до суду також надійшов відзив Головного управління ПФУ в Тернопільській області, у якому заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції відповідач звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 29.01.2020 у справі №572/245/17, від 17.06.2020 у справі №572/456/17, від 11.11.2024 у справі №460/19947/23, згідно яких підставою для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні радіаційного забруднення. При цьому відповідач зауважує, що наявність посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії відповідно пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ. Вагомим у цьому випадку є встановлений факт фізичного перебування особи у зоні посиленого радіологічного контролю.

Інших заяв, у тому числі по суті, до суду не надходило.

Суд зазначає, що розгляд справи здійснено з урахуванням періоду перебування головуючої судді у щорічній плановій відпустці, у порядку черговості.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , документований посвідченням громадянина України, який постійно проживає або постійно працює на території зони постійного радіоекологічного контролю (категорія 4), виданим 01.04.1993 Тернопільською ОДА. (арк. справи 8, зворот)

Згідно довідки відділу «Центр надання адміністративних послуг» Чортківської міської ради від 03.12.2025 №20-10/1711 за даними реєстру територіальної громади міста Чорткова ОСОБА_1 був зареєстрований за адресами:

АДРЕСА_1 : з 02.01.1980 по 18.11.1986; з 29.12.1995 по теперішній час;

АДРЕСА_2 : з 18.11.1986 по 29.12.1995. (арк. справи 7)

Згідно відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 , заповненої з 14.04.1981, ОСОБА_1 :

05.10.1982 прийнятий на Чортківську СТО малярем 1 розряду;

27.09.1986 звільнений згідно статті 38 КЗпП УРСР (за власним бажанням);

01.10.1986 прийнятий водієм до ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

05.04.1990 звільнений з роботи за власним бажанням на підстав статті 38 КЗпП УРСР. (арк. справи 9-11)

17 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення йому пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». (арк. справи 32)

Згідно розписки повідомлення, до вказаної заяви позивачем долучено: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, паспорт, диплом про навчання, посвідчення постраждалого від ЧАЕС, трудову книжку НОМЕР_2 . (арк. справи 33)

Також з наданого Головним управлінням ПФУ у Вінницькій області пакету документів слідує, що на розгляд пенсійного органу позивачем також надано довідку відділу «Центр надання адміністративних послуг» Чортківської міської ради від 03.12.2025 №20-10/1711. (арк. справи 29)

Заява позивача за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням ПФУ у Вінницькій області, рішенням якого від 24.02.2026 №192650014765 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII у зв`язку з відсутністю необхідного періоду проживання (роботи) станом на 01.01.1993 у зоні посиленого радіологічного контролю. (арк. справи 38)

Вказане рішення мотивовано тим, що вік заявника становить 62 роки, страховий стаж складає 21 рік 10 місяців 18 днів. Період роботи/проживання на території, яка відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю, відповідно до статті 55 Закону №796-XII станом на 01.01.1993 - 3 роки 11 місяці 7 днів, що є недостатнім для визначення права на призначення пенсії за віком зі знижкою пенсійного віку згідно статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Вважаючи вказане рішення протиправним, а своє право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку порушеним, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі- Закон №796-XII) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, визначено статтею 55 Закону №796-ХІІ. Згідно з частиною третьою цієї статті призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

Приписами пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи:

особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років - зменшення віку передбачено на 2 роки та додатково 1 за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Аналіз наведених положень Закону свідчить, що обов`язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII є факт постійного проживання та (або) роботи такої особи у зоні посиленого радіологічного контролю протягом чотирьох років до 01 січня 1993 року.

При цьому, особам, які додатково до зазначеної умови постійно проживали у зоні посиленого радіологічного контролю в період з моменту аварії (26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року, ще встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку - 2 роки.

Особам, які постійно не працювали/постійно не проживали в зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року, але постійного проживали/постійно працювали у зоні посиленого радіологічного контролю протягом чотирьох років до 01 січня 1993 року, зменшення пенсійного віку застосовується без початкової величини зменшення пенсійного віку, з розрахунку - 1 рік за 3 роки проживання роботи.

Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року.

Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону. (частина третя статті 55 Закону №796-XII)

Виходячи зі змісту правовідносин, які регулюються Законом №796-XII, слід вважати, що обов`язковий для отримання особою статусу постраждалого від Чорнобильської катастрофи період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26.04.1986. Отже, щодо проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні посиленого радіологічного контролю протягом 4 років станом на 01.01.1993, то його необхідно обраховувати з 26.04.1986 по 01.01.1993. Вказане пов`язане із поняттям виникнення зони посиленого радіологічного контролю, яке згідно чинного законодавства нерозривно пов`язано із моментом аварії на Чорнобильській АЕС.

За умовами частини першої статті 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Згідно частини другої статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років.

Згідно частини третьої статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років.

Призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за нормами Закону №1058-IV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом №796-XII.

Положення Закону №796-XII за дотриманням умов, визначених у ньому, дозволяють зменшувати пенсійний вік особи, але не більше, ніж на 5 років, та, відповідно, необхідний стаж.

Зі змісту оскаржуваного рішення від 24.02.2026 №192650014765 слідує, що відповідач ГУ ПФУ у Вінницькій області дійшов висновку про відсутність у позивача права на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ у зв`язку з відсутністю необхідного чотирьохрічного періоду проживання (роботи) станом на 01.01.1993 у зоні посиленого радіоекологічного контролю.

Суд критично оцінює такою позицією відповідача та вважає її необґрунтованою з огляду на наступне.

Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове держане пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного ного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1).

У підпункті 7 пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1 наведено перелік документів, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи, зокрема:

для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;

для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування;

для осіб, які евакуйовані із зони відчуження у 1986 році, додаються документи, видані Житомирською або Київською облдержадміністраціями;

посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Аналіз наведених положень підпункті 7 пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1 свідчить про те, що при оформленні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ особи, потерпілі від Чорнобильської катастрофи, зобов`язані надати до органу Пенсійного фонду документи, що підтверджують обставини, з якими закон пов`язує надання такої пільги, як зниження пенсійного віку, а саме: посвідчення особи, потерпілої від Чорнобильської катастрофи та відповідні документи щодо проживання, роботи на територіях радіоактивного забруднення або евакуації з відповідних територій.

При цьому, для потерпілих осіб, віднесених до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, наявність посвідчення не є обов`язковою, оскільки законодавцем визначено умову його подання «за наявності». У той же час відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування є обов`язковими для оформлення пенсії відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що при зверненні до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, позивачем надано, серед іншого:

копію посвідчення громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4), серії НОМЕР_3 ;

копію трудової книжки серії НОМЕР_1 від 14.04.1981;

довідку ЦНАП Чортківської міської ради від 03.12.2025 №20-10/1711.

Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, який затверджено Постановою Кабінету Української РСР від 23.07.1991 №106 м.Чортків Тернопільської області відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю (4 зона).

Згідно наданої позивачем довідки ЦНАП Чортківської міської ради від 03.12.2025 №20-10/1711, яка також була предметом розгляду органу Пенсійного фонду, позивач був зареєстрований за адресами:

АДРЕСА_1 : з 02.01.1980 по 18.11.1986; з 29.12.1995 по теперішній час;

АДРЕСА_2 : з 18.11.1986 по 29.12.1995.

Суд погоджується з твердженням відповідачів та наведеними ними позиціями Верховного Суду, згідно яких у спірних правовідносинах предметом доказування є саме факт проживання особи у зоні посиленого радіоекологічного контролю, а не факт її реєстрації. Разом з тим суд зазначає, що поняття реєстрації місця проживання є пов`язаним із фактом проживання, та за відсутності жодних доказів проживання чи перебування позивача за адресою, відмінною від місця його реєстрації, відсутні підстави вважати позивача таким, що не проживав за місцем своєї реєстрації.

Слід зазначити, що суд адміністративної юрисдикції не уповноважений встановлювати юридичний факт фактичного проживання особи за тією чи іншою адресою, а наведені вище обставини підлягають дослідженню виключено на підставі наявних у матеріалах справи доказів та виключно у межах спірних правовідносин.

Повертаючись до обставин справи суд також враховує, що згідно записів у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 у період з 05.10.1982 по 27.09.1986 працював у Чортківському СТО, а з 01.10.1986 по 05.04.1990 у Чортківському АТК, що на думку суду також підтверджує обставини його фактичного проживання та роботи у місті Чорткові, яке віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Жодних зауважень до повноти чи достовірності записів у трудовій книжці позивача або виданій йому довідці органом місцевого самоврядування, оскаржуване рішення не містить.

За встановлених судом обставин та з урахуванням досліджених судом доказів окремо та у їх сукупності суд вважає, що наданою позивачем довідкою органу місцевого самоврядування від 03.12.2025 №20-10/1711 та відомостями трудової книжки серії НОМЕР_1 підтверджено період проживання ОСОБА_1 на території посиленого радіоекологічного контролю з 26.04.1986 по 01.01.1993, який становить більше чотирьох років.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено наявність у позивача в сукупності необхідного періоду (не менше чотирьох років) проживання (роботи) на території зони посиленого радіоекологічного контролю з 26.04.1986 (дата аварії на ЧАЕС) до 01.01.1993, за наявності якого позивач може набути право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 24.02.2026 №192650014765, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначені пенсії за віком згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є протиправним та підлягає скасуванню.

Оскільки судом визнано протиправним та скасовано рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії, враховуючи що пенсійним органом у спірному рішенні не заперечується, що на момент звернення з заявою позивачу виповнилось 62 роки, а також з огляду на підтвердження судом проживання позивача станом на 01.01.1993 року не менше чотирьох років у зоні посиленого радіоекологічного контролю, у тому числі до 31 липня 1987 року, що дає право на зниження віку виходу на пенсію на два роки, а також підтвердження факту проживання у зоні посиленого радіаційного контролю по теперішній час, що дає право на додаткових три роки зменшення віку виходу на пенсію, що сумарно становить визначених законодавцем п`ять років, визнання відповідачем страхового стажу 21 рік 10 місяців 18 днів, що загалом є достатнім для призначення пенсії у відповідності до вимог ст. 55 Закону 796-XII, тому суд вважає наявними підстави для зобов`язання орган Пенсійного фонду України призначити позивачу таку пенсію.

Водночас щодо вимоги про зобов`язання Головне управління ПФУ в Тернопільській області призначити та виплачувати з 17.02.2026 ОСОБА_1 пенсію за віком згідно статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», то суд зауважує таке.

30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16 березня 2021 року за № 339/35961. (далі - Постанова правління ПФУ № 25-1)

Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління ПФУ № 25-1 передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.

Запроваджена у зв`язку зі змінами, внесеними до Порядку № 22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку №22-1 заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Аналізуючи зазначені норми Порядку № 22-1, суд зазначає, що:

- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території;

- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10);

- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.

Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку №22-1, належним відповідачем у правовідносинах щодо призначення пенсії є Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, як структурний підрозділ, що визначений за принципом екстериторіальності, який розглядав заяву про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову.

Таким чином, з метою поновлення порушених прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити з 17.02.2026 ОСОБА_1 пенсію за віком згідно статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Разом з тим, щодо вимог про зобов`язання Головне управління ПФУ в Тернопільській області виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 17.02.2026, то суд вважає такі вимоги передчасними, оскільки на момент розгляду даної справи відсутні підстави вважати, що у випадку призначення Головним управлінням ПФУ у Вінницькій області позивачу пенсії за віком його права будуть порушені Головним управлінням ПФУ в Тернопільській області внаслідок невиплати такої пенсії.

З урахуванням викладеного суд вважає, що у цій частині позовних вимог слід відмовити з підстав їх передчасності.

Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу,, суд доходить висновку, що відповідачами не доведено належними та достовірними доказами правомірність оскаржуваного рішення, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Разом з тим, згідно частини восьмої статті 139 КАС України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що предметом спору є захист соціальних прав позивача, зокрема на належне пенсійне забезпечення, і спір виник внаслідок неправильного рішення Головного управління ПФУ у Вінницькій області, тому суд вважає, що понесені позивачем витрати по сплаті судового збору в сумі 1064,96 грн підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань вказаного органу у повному обсязі.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 243-246, 255, 258, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 24 лютого 2026 року №192650014765 щодо відмови ОСОБА_1 в призначені пенсії за віком згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити з 17 лютого 2026 ОСОБА_1 пенсію за віком згідно статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 1064 (одна тисячі шістдесят чотири) гривні 96 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 29 червня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 код РНОКПП НОМЕР_4 );

відповідачі:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м.Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46001 код ЄДРПОУ 14035769);

- Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місцезнаходження: вул. Зодчих, 22, м.Вінниця, Вінницька обл., Вінницький р-н, 21005 код ЄДРПОУ/РНОКПП 13322403) .

Головуючий суддя Мірінович У.А.