Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №500/922/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/922/26

29 червня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління ДПС в Івано-Франківській області, у якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми "С" №00003710901 від 08.01.2026 на суму 110,00 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми "ПС" №00003690901 від 08.01.2026 на суму 1020,00 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми "С" №00003680901 від 08.01.2026 на суму 74710,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки відповідача зроблені без належного та повного дослідження фактичних обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також із перевищенням меж повноважень, визначених Податковим кодексом України. Позивач зазначає, що під час проведення контрольної розрахункової операції та фактичної перевірки інспекторами ГУ ДПС у Івано-Франківській області було порушено процедуру проведення такої перевірки та оформлення її результатів, а також допущено вихід за межі предмета фактичної перевірки, що у свою чергу свідчить про неправомірність висновків, покладених відповідачем в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Зокрема позивач вважає, що наказ на перевірку №2990-П від 03.12.2025 не містить належної ідентифікації суб`єкта перевірки, що унеможливлює встановлення, щодо кого саме призначено відповідну перевірку. Також наказ №2990-П від 03.12.2025 не містить жодних посилань на конкретні фактичні підстави для призначення перевірки, окрім звичайного формального посилання на норми, що регулюють питання призначення такої перевірки, не вказано, яка інформація була отримана від державних органів чи органів місцевого самоврядування, від якого саме органу та якого питання така інформація стосується. У зв`язку з цим вважає, що наказ не відповідає вимогам пункту 81.1 статті 81 ПКУ та не може вважатися належною правовою підставою для проведення перевірки.

Крім того, контрольна розрахункова операція була проведена з істотним порушенням вимог податкового законодавства у частині використання податковими інспекторами не бюджетних, а особистих коштів, що виключає можливість використання її результатів як належної та допустимої підстави для формування висновків фактичної перевірки. Також представниками контролюючого органу не було складено акт проведення контрольної розрахункової операції із зазначенням детальної інформації про придбаний товар, точного часу та дати покупки, суми покупки та з підписами відповідальних осіб, що не відповідає вимогам належної фіксації дій контролюючого органу. Придбаний внаслідок контрольної розрахункової операції товар продавцю-консультанту також не повертався.

Крім того позивач зазначає, що встановлення порушення органом ДПС здійснено виключно на підставі аналізу інформації, що надходила до органів ДПС каналами електронного зв`язку через СОД РРО, без безпосереднього дослідження фактичних обставин реалізації товару та без належної доказової бази. Такий підхід, на думку позивача, свідчить про формальний характер висновків перевірки та ставить під сумнів їх обґрунтованість і правомірність. Позивач вважає, що проведення фактичної перевірки у приміщенні контролюючого органу на підставі аналізу почекової інформації згідно даних СОД РРО, згідно із визначеннями Податкового кодексу України вважається камеральною перевіркою. При цьому інформація із системи СОД РРО не є достатньою та самостійною підставою для накладення штрафу на платника податків, а, отже, не може бути використана контролюючим органом як належний доказ порушення.

Щодо ненадання документів на перевірку позивач зазначає, що запитувані документи є первинними документами, а запит про надання первинних документів виходить за рамки фактичної перевірки відповідно до п. 75.1.3. ст. 75 ПК України, та є предметом документальної перевірки згідно п. 78.1. ст. 78 ПК України.

Позивач наголошує, що документи, що належать до предмета фактичної перевірки відповідно до пункту 75.1.3 статті 75 Податкового кодексу України, були надані контролюючому органу в рамках проведення перевірки, та надсилалися через електронний кабінет платника податків. Лист з доданими документами ареєстровано у ГУ ДПС в Івано Франківській області за реєстраційним індексом 62861/6 від 08.12.2025. З огляду на викладене позивач вважає, що твердження, викладені в акті перевірки, про ненадання позивачем документів, не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються належними доказами їх подання.

Ухвалою суду від 25 лютого 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, зобов`язано Головне управління ДПС у Тернопільській області одночасно з поданням відзиву на позовну заяву надати суду належним чином завірені копії всіх документів, що стали підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень - рішень.

13 березня 2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву з додатками, у якому представник Головного управління ДПС у Тернопільській області заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні у повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що посадовими особами Головного управління ДПС в Івано-Франківській області проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 за місцем провадження господарської діяльності: магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою АДРЕСА_1 . Перевірка проведена на підставі наказу ГУ ДПС у Івано-Франківській області від 03.12.2025 року №2990-П. Приписами п. 81.1 статті 81 ПК України передбачено, що за умови проведення перевірки суб`єкта господарювання в іншому місці у наказі про проведення перевірки може зазначатись лише адреса об`єкта перевірка якого проводиться. Таким чином, у наказі про призначення фактичної перевірки наявний мінімально достатній обсяг інформації щодо суб`єкта господарювання, який підлягає перевірці.

Щодо підстав проведення перевірки представник відповідача зазначає, що в наказі №2990-П від 03.12.2025 «Про проведення фактичної перевірки» року чітко зазначено «З метою здійснення контролю за дотриманням суб`єктами господарювання порядку виробництва, обігу, зберігання та транспортування підакцизних товарів, наявності ліцензій, вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін і граничних рівнів торговельної надбавки (націнки), дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками …» Відповідно наказ №2990-П від 03.12.2025 «Про проведення фактичної перевірки» містить мінімально допустимий обсяг інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України, щодо підстави проведення фактичної перевірки магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », в якому здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 .

У ході проведення фактичної перевірки встановлено факт роздрібної торгівлі (розповсюдження) сировиною для рідин, що використовується в електронних сигаретах на загальну суму 110,00 гривень, а також за даними системи обліку даних РРО ДПС України в період з 26.10.2025 року по час перевірки встановлено факт роздрібної торгівлі сировиною для рідин, що використовується в електронних сигаретах на суму 37245,00 грн, що є порушенням пункту 2 статті 23 Закону України від 18.06.2024 № 3817-1Х "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального". Також встановлено проведення розрахункової операції на повну суму покупки без застосування реєстратора розрахункових операцій та невидачу розрахункового документа встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції 110.00 гривень, чим допущено порушення п. 1, п.2 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Крім того, платником податків не надано контролюючому органу оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю, зокрема документів щодо походження товару, який знаходиться в реалізації, дані бухгалтерського обліку щодо залишків товарно-матеріальних цінностей станом на день перевірки, чим порушено пункти 44.3, 44.6 статті 44, пункт 85.2 статті 85 Податкового Кодексу України.

Щодо належності використання даних СОД РРО при проведенні фактичної перевірки, то представник відповідача зазначає, що використання такої інформації є належною реалізацією контролюючим органом податкового контролю, як необхідний комплекс заходів, що забезпечує формування та реалізацію державної фінансової політики, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій та може бути самостійною підставою для висновків під час проведення фактичної перевірки.

Щодо використання інспекторами контролюючого органу власних коштів під час контрольної розрахункової операції представник відповідача вказує, що таке не впливає на висновки контролюючого органу про порушення позивачем п.2 статті 23 Закон України від 18.06.2024 №3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», а саме роздрібна торгівля тютюновою сировиною, сировиною для рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та/або нікотином, п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», п.85.2. ст. 85 Податкового кодексу України.

13 березня 2026 року до суду надійшли пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, у яких Головне управління ДПС в Івано-Франківській області позовні вимоги вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. В обгрунтування своєї позиції зазначає, що податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки. Тобто, якщо відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), покликання у наказі на сам лише підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Відповідно, такий наказ не можна вважати протиправним.

Окрім того, зауваження позивача стосовно відсутності у наказі найменування та реквізитів суб`єкта господарювання (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи платника податку) третя особа також вважає необґрунтованими, оскільки зазначення у наказі та направленнях про проведення фактичної перевірки найменування об`єкта перевірки магазин «Тіпок аксесуари» не звужує мінімально допустимого та встановленого статтею 81 Кодексу обсягу інформації, що має бути відображена, а також не ставить під загрозу можливість реалізації платником податків своїх прав. На користь вказаного свідчить й те, що реквізити направлень на перевірку від 04.12.2025 №5461, №5462 містять адресу об`єкта, перевірка якого проводилася, отже не виникає підстав вважати, що відсутність у таких найменування та реквізити суб`єкта є таким істотним порушенням порядку призначення та проведення перевірки, котре впливає на допустимість отриманих у ході неї доказів та слугує підставою визнання протиправним прийнятого за результатами перевірки рішення.

Третя особа вважає, що проведена фактична перевірка та податкові повідомлення-рішення форми «С» №00003710901, форми «ПС» №00003690901, форми «С» №00003680901 від 08.01.2026 року є обґрунтованими, правомірними та прийнятими із дотриманням вимог чинного податкового законодавства України.

18 березня 2026 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач позицію відповідача вважає необгрунтованою з огляду на наступне. Позивач наполягає, що належна та однозначна ідентифікація платника податків або відповідного об`єкта перевірки є невід`ємною і обов`язковою складовою наказу про проведення перевірки та необхідною передумовою її законності. Вважає, що відсутність таких реквізитів у наказі фактично унеможливлює визначення того, щодо кого саме призначено перевірку, що створює ризик довільного застосування контролюючим органом своїх повноважень. З огляду на викладене, твердження контролюючого органу про те, що наказ про проведення перевірки, у якому відсутні реквізити конкретного суб`єкта господарювання, є належним та може бути правовою підставою для проведення перевірки, не відповідає вимогам податкового законодавства. Така позиція також суперечить усталеній судовій практиці, відповідно до якої недотримання встановлених Податковим кодексом вимог до оформлення наказу та інших документів на проведення перевірки є підставою для визнання такої перевірки незаконною та недопустимості використання її результатів.

Щодо підстав проведення перевірки позивач просить звернути увагу на постанову судової палати Верховного Суду від 28.05.2024 року у справі №280/1431/23, у якій сформульовані правові висновки, які мають забезпечити єдиний підхід у правозастосуванні під час розгляду спорів, предметом яких є дотримання контролюючим органом вимог абзацу 3 пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу та достатність відображення підстав для проведення фактичної перевірки на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Позивач зазначає, що наказ №2990-П від 03.12.2025 не містить жодних посилань на конкретні фактичні підстави для призначення перевірки, окрім звичайного формального посилання на норми, що регулюють питання призначення такої перевірки, не вказано, яка інформація була отримана від державних органів чи органів місцевого самоврядування, від якого саме органу та якого питання така інформація стосується.

Щодо використання даних з СОД РРО, то позивач вказує, що з витягу з інформаційної бази ДПС, який долучено відповідачем до матеріалів відзиву, не вбачається жодного випадку, коли гліцерин та ароматизатор були б відображені в одному фіскальному чеку як складові одного набору або як товари, реалізовані одночасно в межах однієї розрахункової операції. Крім того, проведення фактичної перевірки у приміщенні контролюючого органу на підставі аналізу почекової інформації згідно даних СОД РРО, згідно із визначеннями Податкового кодексу України вважається камеральною перевіркою.

Крім того, дані, внесені до бази СОД РРО, за своєю суттю є податковою інформацією. Сама по собі наявність цієї інформації не є належним доказом податкового правопорушення та не може бути підставою для автоматичного притягнення платника до відповідальності, а може бути використана лише як підстава для проведення перевірки та з`ясування обставин.

Контрольна розрахункова операція також була проведена з істотним порушенням вимог податкового законодавства у частині використання податковими інспекторами не бюджетних, а особистих коштів, що виключає можливість використання її результатів як належної та допустимої підстави для формування висновків фактичної перевірки.

25 березня 2026 року представником відповідача подано до суду відповідь на відзив, у якій заперечує доводи позивача з підстав, аналогічних тим, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Інших заяв, у тому числі по суті, до суду не надхоило.

Суд зазначає, що розгляд даної справи здійснено з урахуванням строку перебування головуючої судді у щорічній плановій відпустці, у порядку черговості.

Надаючи правову оцінку доводам сторін, викладеним у заявах по суті, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрований фізичною особою-підприємцем з наступними видами діяльності: 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах (основний); 47.25 Роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 47.54 Роздрібна торгівля побутовими електротоварами в спеціалізованих магазинах; 33.13 Ремонт і технічне обслуговування електронного й оптичного устатковання; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 77.29 Прокат інших побутових виробів і предметів особистого вжитку; 47.43 Роздрібна торгівля в спеціалізованих магазинах електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення; 46.76 Оптова торгівля іншими проміжними продуктами; 63.11 Оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов`язана з ними діяльність; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 73.12 Посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 46.43 Оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет.

Згідно відомостей ІКС "Податковий блок" ФОП ОСОБА_1 у період з 25.10.2025 року по 02.03.2026 року здійснював господарську діяльність у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою АДРЕСА_1 .

Наказом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області №2990-п від 03.12.2025, з метою здійснення контролю за дотриманням суб`єктами господарювання порядку виробництва, обігу, зберігання та транспортування підакцизних товарів, здійснення розрахункових операцій, наявності ліцензій, вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін і граничних рівнів торговельної надбавки (націнки), дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками та відповідно до пп. 80.2.2, пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України вирішено провести фактичну перевірку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: Івано-Франківська область, м.Коломия, вул. Грушевського, буд. 71А з 04.12.2025. (арк. справи 13)

На підставі наказу №2990-п від 03.12.2025 Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області виписано направлення №5461 та №5462 від 04.12.2025 на перевірку магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою: Івано-Франківська область, м.Коломия, вул. Грушевського, буд. 71А. (арк. справи 53, зворот)

Примірник наказу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області №2990-п від 03.12.2025 вручено продавцю - консультанту ОСОБА_2 04.12.2025, а також пред`явлено їй службові посвідчення та направлення від 04.12.2025 №5461 та №5462, про що вчинено відповідні записи на примірнику направлень, що залишились у контролюючому органі і які долучено до матеріалів судової справи.

За результатами фактичної перевірки господарської одиниці магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , належного суб`єкту господарської діяльності ОСОБА_1 , складено Акт фактичної перевірки №785/09-19-09-01/3870601074 від 12.12.2025 (далі - акт фактичної перевірки), який зареєстровано за місцем державної реєстрації суб`єкта господарювання 15.12.2025. (арк. справи 48)

Згідно описової частини акта фактичної перевірки, у ході її проведення здійснено придбання (надано безоплатно) набору для виготовлення рідини, що використовується в електронних сигаретах (гліцерин Flavorlab Puff смородина 5 мл, нікотин стронг Flavorlab 1 мл), вартість якого становить 110,00 гривень.

Згідно електронних копій розрахункових документів, що надходять до Системи обліку даних РРО ДПС України (далі - СОД РРО) в магазині "Тіпок аксесуари" за адресою Івано-Франківська область, м.Коломия, вул. Грушевського, буд. 71А, що належить ФОП ОСОБА_1 , відбувається реалізація зазначених наборів із зазначенням у чеках тільки гліцерину та ароматизатора, тоді як відображення нікотиновмісних рідин - підсилювачів міцності платником упущено. За даними СОД РРО в жодному випадку реалізація гліцерину та ароматизаторів окремо не здійснювалась, а виключно у наборах. Крім того, за даними системи обліку даних РРО ДПС України в період з 26.10.2025 по час перевірки в магазині " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою АДРЕСА_1 , що належить ФОП ОСОБА_1 , встановлено факт роздрібної торгівлі сировиною для рідин, що використовується у електронних сигаретах на суму 37245,00 грн.

Також перевіркою встановлено проведення розрахункової операції на повну суму покупки без застосування реєстратора розрахункових операцій, невидача розрахункового документа встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, а саме: не проведено через РРО/ПРРО та не видано фіскальний чек при реалізації сировини для рідин, що використовуються в електронних сигаретах у наборі (гліцерин Flavorlab 5 мл, ароматизатор Flavorlab Puff смородина 5 мл, нікотин стронг Flavorlab 1 мл), вартість якого становить 100,00 грн.

Крім того, до перевірки не надано документи щодо походження товару, який знаходиться в реалізації, дані бухгалтерського обліку щодо залишків товарно-матеріальних цінностей станом на день перевірки, про що складено відповідний акт.

Згідно висновків акта фактичної перевірки №785/09-19-09-01/ НОМЕР_1 від 12.12.2025, контролюючим органом встановлено порушення позивачем:

частини 2 статті 23 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального";

пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;

пунктів 44.3, 44.6 статті 44, пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України.

З вказаним актом перевірки продавець - консультант ОСОБА_2 ознайомилась, проте відмовилась від його підписання та отримання другого примірника, про що вчинено запис на акті перевірки. (арк. справи 16)

Супровідним листом від 15.12.2025 №17869/6/09-19-09-01-06 примірник акта фактичної перевірки від 12.12.2025 №785/09-19-09-01/ НОМЕР_1 направлено на адресу позивача. (арк. справи 14)

На підставі акта перевірки №785/09-19-09-01/ НОМЕР_1 від 12.12.2025 Головним управлінням ДПС у Тернопільській області винесено податкові повідомлення-рішення від 08.01.2026, зокрема:

№00003680901 про застосування до ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 74710,00 грн за порушення пункту частини 2 статті 23 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального"; (арк. справи 55)

№00003690901 про застосування до ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 1020,00 грн за порушення пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України; (арк. справи 56)

№00003710901 про застосування до ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 110,00 грн за порушення пунктів 1,2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». (арк. справи 57)

Позивач, вважаючи протиправними вказані податкові повідомлення-рішення, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Обов`язки та компетенція контролюючих органів, повноваження їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України № 2755-VI від 02.12.2010 (надалі - ПК України)

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до пункту 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (осо.и).

Згідно з підпунктами 80.2.2, 80.2.5, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності таких підстав:

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального;

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Пунктом 80.7 статті 80 ПК України передбачено, що фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

За правилом пункту 80.5 статті 80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Так, відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції), такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

З огляду на вищевказані норми чинного законодавства слід вважати, що фактична перевірка, на відміну від всіх інших, передбачених законом перевірок, здійснюється без будь-якого попередження платника податку (особи) відповідно до пункту 80.1 ст.80 ПК України.

Водночас, попри відсутність необхідності попередження платника про проведення фактичної перевірки закон встановлює підстави та обов`язкові умови (обставини), які є необхідними передумовами для її здійснення.

Так, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом за наявності визначених законом підстав, за умови вручення копії наказу та пред`явлення направлення на проведення перевірки платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції).

Судом встановлено та не заперечується позивачем, що копія наказу «Про проведення фактичної перевірки» від 03.12.2025 №2990-п, а також направлення на перевірку від 04.12.2025 №5461 та №5462 були вручені/пред`явлені особі, яка фактично проводила розрахункову операцію за місцем розташування господарської одиниці магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , продавцю - консультанту ОСОБА_2 .

Разом з тим, позивач заперечує правомірність наказу про призначення перевірки з посиланням на відсутність у ньому визначених законом підстав для її проведення, а також відустність інформації про суб`єкт перевірки.

У постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17 Велика Палата Верховного Суду сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

Таким чином, дії контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки підлягають правовій оцінці суду у межах спору щодо оскарження рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

Як зазначено вище, за правилами статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом за наявності хоча б однієї з підстав, визначених пунктом 80.2 цієї статті.

З матеріалів справи слідує, що наказ №2990-п від 03.12.2025, що слугував підставою для проведення спірної фактичної перевірки, містить посилання на підпункти 80.2.2, 80.2.5 та 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, як на правову підставу її проведення.

Щодо правового змісту підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України в контексті визначення підстави для проведення фактичної перевірки, а також застосування абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України в аспекті достатності відображення в змісті наказу підстав для її проведення, суд зазначає, що 28.05.2024 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову у справі № 280/1431/23, у якій сформулював наступний правовий висновок.

Формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов`язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо змісту наказу про проведення перевірки. У разі встановлення в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки, кожна з них не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі. Виконання такої вимоги забезпечує розуміння суб`єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави проведення. У такій ситуації в разі виникнення спору щодо наявності дійсних підстав для проведення перевірки або обґрунтованості припущень щодо вчинення суб`єктом господарювання порушень суд має можливість перевірити ці питання під час розгляду адміністративної справи.

У судовій практиці прийнято розрізняти юридичну підставу, як елемент підстави для проведення перевірки, та фактичну підставу, яка розкриває сукупність обставин, що характеризують (зумовлюють) юридичну підставу. Відображенням юридичної підстави є наведення у наказі податкового органу відповідної норми ПК України, яка надає право для проведення перевірки. Відображенням фактичної підстави вважається наведення конкретних обставин (фактів), існування яких вказує на наявність юридичної підстави.

Верховний Суд у постанові від 26.03.2024 у справі №420/9909/23, ухваленої у складі Судової палати, сформулював висновки, за змістом яких податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки. Тобто, якщо відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), покликання у наказі на сам лише підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Відповідно, такий наказ не можна вважати протиправним.

У зазначеній постанові суду Судова палата звернула увагу на наявність істотної різниці у критеріях оцінки правомірності наказу на предмет його підставності та/або оформлення, як наслідок, необхідності відмежування у спорах цієї категорії питання «наявності підстав для проведення перевірки» від питання «достатності відображення підстав для проведення перевірки у наказі» та/або «недоліків в оформленні рішення про проведення перевірки». Підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах ПК України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло. Безумовно, формалізація підстави для проведення перевірки у наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема, фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.

У постанові від 05.06.2025 у справі № 340/195/20 Верховний Суд звертає увагу, що правовий аналіз пункту 80.2 статті 80 ПК України свідчить про те, що здебільшого підстави, передбачені у відповідних підпунктах цієї норми, встановлюють лише єдину передумову для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків вимог законодавства у певній сфері, яка і є фактичною підставою для проведення перевірки.

Однак, підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України таких встановлює дві: (1) наявність та/або отримання певної інформації; (2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у відповідній сфері.

Саме тому цей підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України має істотну особливість у його застосуванні порівняно з іншими підпунктами цієї норми, яка і зумовлює висновок про те, що саме лише посилання на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України у рішенні про проведення перевірки не є мінімально достатнім обсягом інформації, яка має відображатися у наказі відповідно до абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки.

Верховний Суд наголосив, що оскільки підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки, то у наказі про призначення перевірки контролюючий орган поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення зобов`язаний відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов`язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі.

Тобто, у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен щонайменше зазначити про «наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення» або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен саме про це зазначити. Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України має це відобразити у вищезазначений спосіб.

Саме такий обсяг інформації у наказі, прийнятому відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки. Таке інформування про фактичну обставину має бути наведено саме серед підстав для проведення перевірки, тобто перед резолютивною частиною наказу. У разі, якщо наказ відповідає вимогам щодо відображення у ньому мінімально достатнього обсягу інформації щодо підстави для проведення перевірки, такий наказ не може вважатися оформленим з істотним порушенням вимог чинного законодавства. Як наслідок, такий наказ не можна вважати протиправним, оскільки його недоліки в розумінні статті 81 ПК України не є настільки значущими, що ставлять під загрозу можливість реалізації платником податків своїх прав.

Як слідує зі змісту наказу начальника Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 03.12.2025 №2990-п "Про проведення фактичної перевірки" поряд з посиланням на юридичні підстави здійснення такої перевірки, зокрема підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, контролюючим органом зазначено і фактичну підставу такої перевірки, а саме з метою здійснення контролю за дотриманням суб`єктами господарювання порядку виробництва, обігу, зберігання та транспортування підакцизних товарів, здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін і граничних рівнів торговельної надбавки (націнки), дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками.

Аналізуючи наведені обставини у взаємозв`язку з їх правовим регулюванням суд вважає, що зміст наказу начальника Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 03.12.2025 №2990-п містить достатній обсяг інформації, з якої слідує, що контролюючим органом призначено фактичну перевірку господарської одиниці з метою здійснення функцій, визначених законодавством, що узгоджується з положеннями підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України та свідчить про відсутність підстав вважати вказаний наказ таким, що оформлений з істотним порушенням вимог чинного законодавства.

Щодо посилання позивача на протиправність наказу №2990-п від 03.12.2025 з підстав неможливості ідентифікації суб`єкта перевірки через відсутність його найменування, суд зазначає наступне.

Згідно наведених вище положень абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України, у наказі про проведення перевірки зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Отже, законодавцем чітко визначено зміст наказу про проведення перевірки та зазначено обов`язкові реквізити, за відсутності яких такий наказ є недійсним, а саме: за відсутності підпису керівника та печатки контролюючого органу. Наявність іншої інформації у наказі не визначено законодавцем як обов`язкову умову його дійсності, а тому правова оцінка наказу про проведення перевірки з точки зору відповідності його положенням абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України має здійснюватись в кожному випадку окремо, з урахуванням обставин, встановлених у тих чи інших спірних правовідносинах.

Судом встановлено, що наказ начальника Головного управління ДПС в Івано-Франківській області №2990-п від 03.12.2025 "Про проведення фактичної перевірки" скріплений підписом керівника контролюючого органу та його печаткою, а тому прямі підстави для визнання такого наказу недійсним відсутні.

Як слідує зі змісту резолютивної частини цього наказу, посадовим особам контролюючого органу наказано провести фактичну перевірку магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою: Івано-Франківська область, м.Коломия, вул. Грушевського, буд. 71А. При цьому, інформації щодо найменування суб`єкта перевірки (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) вказаний наказ не містить.

Аналізуючи положення абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо інформації, яка зазначається у наказі про проведення перевірки, суд погоджується з позицією позивача про те, що у наказі слід зазначати найменування суб`єкта перевірки (найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи), а у випадку, якщо перевірка здійснюється не за місцем знаходження суб`єкта, то додатково слід зазначити адресу місцезнаходження господарської одиниці, що підлягає перевірці.

За наведених обставин суд вважає, що відсутність у наказі №2990-п від 03.12.2025 інформації про найменування суб`єкта перевірки, зокрема прізвища, імені та по батькові ФОП ОСОБА_1 , свідчить про невідповідність цього наказу вимогам, визначеним абзацом третім пункту 81.1 статті 81 ПК України.

Разом з тим, у постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що підставами для скасування рішень контролюючого органу, прийнятих за результатами перевірки, є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Суд погоджується, що наявність повної та детальної інформації про суб`єкта перевірки у наказі про проведення перевірки сприяє реалізації принципу правової визначеності та забезпечує можливість ідентифікації такого суб`єкта. При цьому, надання правової оцінки відсутності тієї чи іншої інформації про суб`єкта перевірки у наказі про її призначення, як підстави для визнання такого наказу неправомірним, має бути здійснена судом у розрізі критерію можливості ідентифікації суб`єкта підприємницької діяльності, який повинен бути інспектований, з урахуванням тієї інформації яка у наказі зазначена.

Наявні у справі докази підтверджують, а позивачем не заперечується, що магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою АДРЕСА_1 , відомості про який зазначено у наказі №2990-п від 03.12.2025, є господарською одиницею, в якій на момент проведення перевірки здійснював господарську діяльність тільки ФОП ОСОБА_1 .

Доказів здійснення за вказаною адресою та у цьому ж магазині "Тіпок аксесуари" господарської діяльності іншими суб`єктами підприємництва матеріалами справи не містять, і позивачем такої інформації також не наведено.

За таких обставин суд вважає, що відсутність в наказі №2990-п від 03.12.2025 найменування суб`єкта перевірки (прізвища, імені та по батькові позивача), за наявності назви та адреси господарської одиниці (магазин "Тіпок аксесуари" за адресою АДРЕСА_1 ) не позбавили контролюючий орган можливості ідентифікувати суб`єкта підприємницької діяльності, а відтак вказаний недолік наказу про проведення перевірки не може бути безумовною підставою для визнання наслідків такої перевірки протиправними.

Щодо встановлених у ході перевірки порушень суд зазначає наступне.

Згідно висновків акта фактичної перевірки №785/09-19-09-01/3870601074 від 12.12.2025, контролюючим органом встановлено порушення позивачем:

частини 2 статті 23 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", у зв`язку з чим прийнято податкове повідомлення - рішення №00003680901 від 08.01.2026 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 74710,00 грн;

пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», у зв`язку з чим прийнято податкове повідомлення - рішення №00003710901 від 08.01.2026 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 110,00 грн;

пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим прийнято податкове повідомлення - рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 1020,00 грн.

Щодо податкового повідомлення - рішення №00003680901 від 08.01.2026, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 74710,00 грн за реалізацію сировини для рідин, що використовуються в електронних сигаретах, суд вказує наступне.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, тютюновою сировиною, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, а також посилення боротьби з їх незаконним виробництвом та обігом на території України визначені Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" від 18.06.2024 №3817-IX. (далі - Закон №3817-IX в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)

Основні вимоги до роздрібної торгівлі тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та тютюновою сировиною визначені статтею 23 Закону №3817-ІХ.

Так, згідно частини першої статті 23 Закону №3817-ІХ роздрібну торгівлю тютюновими виробами та/або рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюють суб`єкти господарювання за наявності у них однієї з таких ліцензій: на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, на право роздрібної торгівлі рідинами, що використовуються в електронних сигаретах.

Згідно частини другої статті 23 Закону №3817-ІХ роздрібна торгівля на території України тютюновою сировиною, сировиною для рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та/або нікотином (токсичним алкалоїдом, екстрагованим з тютюну або отриманим шляхом хімічного синтезу, який відповідає товарній позиції 2939 згідно з УКТЗЕД) окремо або в наборах забороняється.

Заборона, визначена абзацом першим цієї частини, також поширюється на безоплатне розповсюдження на території України тютюнової сировини, сировини для рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та/або нікотину (токсичного алкалоїду, екстрагованого з тютюну або отриманого шляхом хімічного синтезу, який відповідає товарній позиції 2939 згідно з УКТЗЕД) окремо або в наборах.

Роздрібна торгівля - діяльність з продажу товарів (у тому числі з їх відвантаженням для подальшої доставки) кінцевим споживачам для особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив без фактичного споживання у місці продажу або на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших закладах громадського харчування. (пункт 76 частини 1 статті 1 Закону №3817-ІХ)

Сировина для рідин, що використовуються в електронних сигаретах, - суміш нікотину, солі нікотину чистотою не менше 98 відсотків, спеціально підготовленої води, гліцерину дистильованого, пропіленгліколю та іншої сировини і матеріалів, які забезпечують встановлені виробником характеристики рідини, не призначена для кінцевого використання в електронних сигаретах для створення аерозолів (парів). (пункт 78 частини 1 статті 1 Закону №3817-ІХ)

Пунктом 21 частини другої статті 73 Закону №3817-ІХ передбачено, що до суб`єктів господарювання за вчинені правопорушення застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в таких розмірах:

роздрібна торгівля або безоплатне розповсюдження тютюнової сировини, сировини для рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та/або нікотину (токсичного алкалоїду, екстрагованого з тютюну або отриманого шляхом хімічного синтезу), який відповідає товарній позиції 2939 згідно з УКТЗЕД, окремо чи в наборах - 200 відсотків вартості реалізованих або безоплатно наданих товарів (продукції), але не менше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Наведені норми вказують на те, що законодавцем встановлено пряму заборону на роздрібну торгівлю сировиною для рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та/або нікотином (токсичним алкалоїдом, екстрагованим з тютюну або отриманим шляхом хімічного синтезу, який відповідає товарній позиції 2939 згідно з УКТЗЕД) окремо або в наборах, порушення якої карається штрафом.

Як слідує з матеріалів справи, у ході фактичної перевірки уповноваженими особами контролюючого органу здійснено контрольно-розрахункову операцію, внаслідок якої придбано, а продавцем господарської одиниці, належної ФОП ОСОБА_1 , реалізовано сировину для рідини, що використовується в електронних сигаретах (гліцерин Flavorlab 5 мл, ароматизатор Flavorlab Puff смородина 5 мл) вартістю 110 грн, а також безоплатно передано нікотин стронг Flavorlab 1 мл.

Крім того, за даними системи обліку даних РРО ДПС України (далі - СОД РРО) в період з 26.10.2025 року по час перевірки встановлено факт роздрібної торгівлі сировиною для рідин, що використовується в електронних сигаретах на суму 37245,00 грн.

Оскільки загальна вартість реалізованої позивачем сировини для виготовлення рідини, що використовується в електронних сигаретах, склала 37355,00 грн (37245,00 грн + 110,00 грн), тому відповідачем на підставі пункту 21 частини другої статті 73 Закону №3817-ІХ застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі 200 відсотків, що склало 74710,00 грн (37355,00 грн * 200%).

Не погоджуючись з застосуванням таких штрафних санкцій позивач зазначає, що контрольна розрахункова операція проведена представниками податкового органу з порушенням чинного законодавства, а саме за рахунок власних коштів інспекторів, без складання відповідного акта та за відсутності повернення придбаного товару платнику податків.

Надаючи правову оцінку вказаним доводам позивача суд враховує підпункт 20.1.11 пункту 20.1 статті 20 ПК України, яким передбачено, що для здійснення функцій, визначених законом, контролюючим органам надано право проводити контрольні розрахункові операції до початку перевірки платника податків щодо дотримання ним порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій. Товари, отримані службовими (посадовими) особами контролюючих органів під час проведення контрольної розрахункової операції, підлягають поверненню платнику податків у непошкодженому вигляді. У разі неможливості повернення такого товару відшкодування витрат здійснюється відповідно до законодавства з питань захисту прав споживачів.

Аналогічні положення містить і пункт пункт 80.4 статті 80 Податкового кодексу України, згідно якого перед початком фактичної перевірки з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.

Отже, контролюючий орган має перед початком фактичної перевірки провести контрольну розрахункову операцію.

З акту фактичної перевірки №785/09-19-09-01/3870601074 від 12.12.2025 встановлено, що фахівцями ГУ ДПС в Івано-Франківській області 04.12.2025 перед початком проведення фактичної перевірки проведено контрольну розрахункову операцію із придбання набору для виготовлення рідини, що використовується в електронних сигаретах, а саме гліцерину Flavorlab 5 мл та ароматизатору Flavorlab Puff смородина 5 мл, вартість яких склала 110,00 грн. Дану операцію не було проведено через РРО/ПРРО та не видано фіскальний чек.

У письмових поясненнях, долучених до акта перевірки, особа, яка фактично здійснила розрахункову операцію ОСОБА_2 зазначила, що 04.12.2025 продала один ароматизатор смородина 5 мл за ціною 95 грн та гліцерин 5 мл Flavorlab за ціною 15 грн, також надано нікотин 1 безкоштовно об`ємом 1 мл, чеки роздрукувала нефіскальні (товарні) та видала на руки. Пояснення написано власноруч, претензій та зауважень до перевіряючих не має. Накладні на товар, що знаходиться в магазині, відсутні. Форма ведення книги обліку товарних запасів також відсутня. Вище вказаний ароматизатор, гліцерин та нікотин використовуються для змішування і паління в залежності від споживача. (арк. справи 54)

Також до акта перевірки долучені копії товарних чеків №2 від 04.12.2025, згідно яких об 11:03 год здійснено продаж ароматизатора Flavorlab Puff смородина 5 мл за ціною 95 грн, а об 11:04 год здійснено реалізацію гліцерину харчового Flavorlab 5 мл за ціною 15 грн. (арк. справи 54)

За наведених обставин суд вважає, що факт вчинення фахівцями контролюючого органу перед початком фактичної перевірки контрольної розрахункової операції задокументований належним чином і підтверджений достатніми доказами.

При цьому суд враховує, що фактично позивач не спростовує факту продажу фахівцям контролюючого органу гліцерину Flavorlab 5 мл та ароматизатору Flavorlab Puff смородина 5 мл за ціною 110,00 грн, а також безоплатної передачі нікотину об`ємом 1 мл.

Однак вважає, що такий продаж товару на суму 110,00 грн не можна вважати контрольною закупкою, оскільки товар, отриманий службовими особами контролюючого органу під час проведення контрольної розрахункової операції, всупереч вимогам пункту 20.1.11 статті 20 Податкового кодексу України, не повернуто платнику податків, не складено акт контрольної розрахункової операції, а також відсутні докази здійснення інспекторами цієї операції за рахунок бюджетних коштів.

Суд зазначає, що складання акта контрольної розрахункової операції не передбачено положеннями Податкового кодексу України, а тому його відсутність не спростовує здійснення такої операції.

Також суд зазначає, що наведені позивачем доводи про відсутність доказів проведення контрольної розрахункової операції за рахунок бюджетних коштів та дотримання порядку повернення придбаних у ході проведення контрольної закупки товарів платнику самі по собі не спростовують встановлених в акті перевірки, який є носієм доказової бази, обставин продажу сировини для рідин, що використовуються в електронних сигаретах (ароматизатору, гліцерину) та безоплатної передачі нікотину, а також непроведення розрахункової операції через РРО та невидачі розрахункового документу встановленої форми.

Аналогічний висновок у подібних правовідносинах наведений Верховним Судом у постанові від 10.04.2025 у справі № 580/1158/23 та підтриманий Верховним Судом у постанові від 11.02.2026 у справі №300/7407/24.

Щодо посилання позивача про неналежне використання даних СОД РРО при проведенні фактичної перевірки суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, висновки контролюючого органу щодо реалізації позивачем сировини для рідин, що використовуються в електронних сигаретах (ароматизатору та гліцерину) базуються, у тому числі, на інформації з системи обліку даних РРО (СОД РРО), згідно якої у період з 26.10.2025 по час перевірки в магазині " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ФОП ОСОБА_1 , здійснено роздрібну торгівлю наборів із зазначенням у чеках тільки гліцерину та ароматизаторів, на загальну суму 37245,00 грн. (арк. справи 16-18)

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктами 62.1-62.3 статті 62 ПК України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: 62.1.1. ведення обліку платників податків; 62.1.2. інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; 62.1.3. перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин; тощо.

Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій (п. 71.1 ст. 71 ПК України).

Відповідно до пункту 72.1 статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла:

72.1.1. від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація: 72.1.1.3. про фінансово - господарські операції платників податків;

72.1.1.4. про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі електронні копії розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів. Для цілей цього підпункту терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Наказом Міністерства фінансів України від 05 серпня 2020 року № 477 було затверджено Порядок функціонування Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (далі - Порядок).

Згідно пунктів 1, 2, 3, 4, 7 розділу ІІ даного Порядку, СОД РРО - інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних РРО та ПРРО (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених РРО та ПРРО), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів.

СОД РРО розташована в ДПС та використовується в межах повноважень посадовими особами органів ДПС для виконання завдань та функцій, визначених Податковим кодексом України.

СОД РРО складається із сервера додатків та бази даних.

СОД РРО забезпечує: 1) функціонування у цілодобовому режимі; 2) інтеграцію та обмін даними з фіскальним сервером контролюючого органу та іншими інформаційними системами ДПС; 3) обробку даних, отриманих від Системи збору і зберігання даних РРО, побудованої за технологією Національного банку, та від фіскального сервера контролюючого органу; 4) збереження даних про реєстрацію, перереєстрацію, скасування реєстрації РРО/ПРРО; 5) збереження документів: створених РРО, що переведені у фіскальний режим роботи; створених ПРРО, що зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу, або створених в режимі офлайн з присвоєними ПРРО фіскальними номерами з діапазону номерів, сформованих фіскальним сервером контролюючого органу, та переданих до фіскального сервера контролюючого органу після завершення режиму офлайн у порядку, встановленому статтею 7 Закону; 6) можливість надання через Електронний кабінет, що функціонує відповідно до статті 42-1 розділу II Податкового кодексу України, даних про розрахунковий документ на запит покупця (споживача).

Доступ будь-яких компонентів до бази даних СОД РРО здійснюється виключно через сервер додатків.

Таким чином, інформація, яка зберігається в СОД РРО відображає всі дані про проведені розрахункові операції та реквізити фіскального чека.

Аналіз наведених норм податкового законодавства свідчить про те, що використання податковим органом під час проведення фактичної перевірки отриманої податкової інформації, яка надходить від платників податків, через бази даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем, зокрема інформація: про фінансово-господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі щодо електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів через інформаційну систему СОД РРО, у вигляді електронного розрахункового (фіскального) документа (чека, звіту), є такою, що може використовуватися контролюючими органами, як податкова інформація під час проведення фактичних перевірок платників податків.

Використання такої інформації є належною реалізацією контролюючим органом податкового контролю, як необхідний комплекс заходів, що забезпечує формування та реалізацію державної фінансової політики, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій та може бути самостійною підставою для висновків під час проведення фактичної перевірки.

Аналогічне правозастосування викладене у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2024 року у справі № 280/6832/23 та підтримано у постанові Верховного Суду від 17 січня 2025 року у справі № 240/24491/23.

Посилання позивача на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 18.12.2025 у справі №380/10913/24 та від 12.08.2025 у справі №500/5316/21, суд вважає необґрунтованим, оскільки позиція суду касаційної інстанції у вказаних справах щодо недопустимості використання інформації, яка міститься в СОД РРО, при здійсненні фактичної перевірки обумовлена змістом спірних правовідносин та необхідністю дослідження реальних розрахункових (фіскальних) документів з метою встановлення зазначених у них реквізитів.

Натомість у даній справі предметом перевірки є факт здійснення роздрібної торгівлі, інформація про що зазначена у СОД РРО, і її підтвердження не потребує безпосереднього дослідження розрахункових документів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що податковий орган під час проведення фактичної перевірки, мав правові та фактичні підстави використовувати податкову інформацію, яка міститься в СОД РРО, зокрема щодо перевірки факту роздрібної торгівлі сировиною для рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та/або нікотином, інформація та дані якої є фактичним відображенням (дублюванням) розрахункових операцій, проведених позивачем у відповідний перевіряємий період.

Посилання позивача на те, що роздрібна торгівля сировиною, зокрема ароматизаторами та гліцерином, здійснювалась ним окремо, а не в наборах, суд не бере до уваги, оскільки положеннями частини другої статті 23 Закону №3817-ІХ заборонено роздрібну торгівлю на території України тютюновою сировиною, сировиною для рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та/або нікотином (токсичним алкалоїдом, екстрагованим з тютюну або отриманим шляхом хімічного синтезу, який відповідає товарній позиції 2939 згідно з УКТЗЕД) як окремо, так і в наборах.

Отже, враховуючи, що ФОП ОСОБА_1 у місці здійснення господарської діяльності (магазин " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою АДРЕСА_1 здійснено роздрібну торгівлю сировиною (ароматизатор, гліцерин), а також безоплатне розповсюдження нікотину для виробництва рідин, що використовуються в електронних сигаретах на загальну суму 37355,00 грн, тому суд вважає, що податковим органом правильно встановлено порушення позивачем частини другої статті 23 Закону №3817-ІХ та застосовано до позивача штрафні санкції відповідно до пункту 21 частини другої статті 73 цього Закону у розмірі 200 відсотків вартості реалізованих товарів, що склало 74710,00 грн.

Щодо податкового повідомлення - рішення №00003710901 від 08.01.2026 про застосування штрафних санкцій в сумі 110,00 грн за проведення розрахункових операцій без застосування реєстратора розрахункових операцій та без видачі відповідного розрахункового документу встановленої форми, суд зазначає наступне.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 №265/95-ВР. (далі Закон №265/95 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)

Згідно з пунктами 1, 2 частини 1 статті 3 Закону №265/95 суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок. Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється;

2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для виконання платіжних операцій. До реєстраторів розрахункових операцій належать: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп`ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо. (абзац п`ятий статті 2 Закону №265/95)

Наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 №13 затверджено Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, Порядку подання звітності, пов`язаної із використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), форми № ЗВР-1 Звіту про використання книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), з урахуванням змін, внесених Наказом Мінфіну № 306 від 18 червня 2020 року). (далі - Положення №13)

Пунктом 1 розділу ІІ Положення №13 передбачено, що фіскальний касовий чек на товари (послуги) (далі - фіскальний чек) - розрахунковий документ / електронний розрахунковий документ, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ), реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги). Форма № ФКЧ-1 фіскального касового чека на товари (послуги) наведена у додатку 1 до цього Положення.

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону №265-95 за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції, за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:

у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг) або неповну суму розрахунку при організації та проведенні азартних ігор; непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання:

100 відсотків суми, на яку здійснено продаж товарів (робіт, послуг) та/або розрахунки при організації та проведенні азартних ігор з порушеннями, встановленими цим пунктом, - за порушення, вчинене вперше;

150 відсотків суми, на яку здійснено продаж товарів (робіт, послуг) та/або розрахунки при організації та проведенні азартних ігор з порушеннями, встановленими цим пунктом, - за кожне наступне порушення.

Виходячи з наведених положень законодавства слід вважати, що пункт 1 статті 17 Закону №265-95 встановлює відповідальність за невиконання суб`єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов`язків: 1) непроведення розрахункової операції через РРО; 2) проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки; 3) невидача відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа.

Як слідує зі змісту акта фактичної перевірки від 12.12.2025 №785/09-19-09-01/ НОМЕР_1 , ФОП ОСОБА_1 для проведення розрахункових операцій зареєстровано програмний реєстратор розрахункових операцій, фіскальний номер 4001273482. (арк. справи 15)

Повідомлення про виявлення несправностей програмного реєстратора розрахункових операцій ФОП ОСОБА_1 засобами Електронного кабінету або засобами телекомунікацій до контролюючого органу не направлялися. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Судом встановлено, що у ході контрольної розрахункової операції у належній позивачу господарській одиниці магазині " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою АДРЕСА_1 , було реалізовано сировину (ароматизатор та гліцерин) для виробництва рідини, що використовується в електронних сигаретах вартістю 110,00 грн, без проведення через ПРРО та видачі розрахункового документа належної форми.

Факт непроведення вказаної розрахункової операції через ПРРО та невидачі фіскального чека підтверджується відомостями акта фактичної перевірки від 12.12.2025 №785/09-19-09-01/ НОМЕР_1 , поясненнями особи, яка фактично здійснювала розрахункову операцію ОСОБА_2 та копіями товарних чеків №2 від 04.12.2025.

При цьому позивачем не надано належних та допустимих доказів на спростування встановлених обставин та висновків податкового органу.

Отже, враховуючи, що ФОП ОСОБА_1 у місці здійснення господарської діяльності (магазин " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою АДРЕСА_1 ) здійснено розрахункову операцію на суму 110,00 грн без її проведення через програмний реєстратор розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи, а також не видано (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, тому податковим органом правильно встановлено порушення позивачем пунктів 1,2 статті 3 Закону №265/95 та застосовано до позивача штрафні санкції відповідно до пункту 1 статті 17 цього Закону у розмірі 100 відсотків суми, на яку здійснено продаж товарів, що склало 110,00 грн.

Щодо податкового повідомлення – рішення №00003690901 від 08.01.2026 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 1020 грн, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 85.1 статті 85 ПК України забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами контролюючих органів у випадках, не передбачених цим Кодексом.

Згідно пункту 85.2. статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Положеннями пункту 85.4 статті 85 ПК України передбачено, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

Приписами пункту 85.6 статті 85 ПК України передбачено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Відповідно до пункту 85.8 статті 85 ПК України посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Пунктом 121.1 статті 121 ПК України передбачено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Аналіз наведених правових норм свідчить про наявність у контролюючого органу права отримувати у ході перевірки від платника податків документи та їх копії, що належать до предмета перевірки, у той час як у платника податків наявний обов`язок надати такі документи на вимогу контролюючого органу, а тому доводи позивача щодо відсутності у податкового органу права на отримання первинних документів у межах фактичної перевірки є необґрунтованими.

З матеріалів справи слідує, що у ході проведення фактичної перевірки уповноваженими особами ГУ ДПС в Івано-Франківській області сформовано до ФОП ОСОБА_1 вимогу про надання документів, зокрема: книги обліку розрахункових операцій на реєстратор розрахункових операцій; накладні на товар, що знаходиться на збереженні та в реалізації; форма ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації; трудові угоди з працівниками, накази про прийняття на роботу, документи, що засвідчують осіб працівників (копії); ліцензії на право оптової, роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами; довідка про внесення місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів до ЄДР; документи щодо наявних основних засобів (власних або орендованих (договори оренди)). (арк. справи 72)

Вказану вимогу 04.12.2025 отримано особою, яка фактично здійснювала розрахункові операції за місцезнаходженням господарської одиниці ОСОБА_3 , що підтверджується її особистим підписом на примірнику вимогу, що лишився у контролюючого органу.

11 грудня 2025 року інспекторами ГУ ДПС в Івано-Франківській області складено акт №2375109-19-01/3870601074 про ненадання документів для проведення фактичної перевірки, згідно якого на письмову вимогу про надання до перевірки документів, що стосуються фінансово-господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 від 04.12.2025, отриману 04.12.2025, не надано накладні на товарно - матеріальні цінності, що знаходяться в реалізації. (арк. справи 49)

У письмових поясненнях від 04.12.2025 продавець - консультант ОСОБА_2 також зазначила, що накладні на товар, що знаходиться в магазині, відсутні.

Враховуючи, що встановлені податковим органом обставини щодо невиконання позивачем визначеного пунктом 85.2 статті 85 ПК України обов`язку платника податків щодо надання представникам контролюючого органу під час перевірки документів, пов`язаних з предметом перевірки знайшли своє підтвердження у межах розгляду даної справи, і позивачем не спростовані, тому відповідачем правомірно застосовано до позивача штрафні санкції відповідно до пункту 121.1 статті 121 ПК України в сумі 1020,00 грн.

Згідно частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Оцінивши зібрані у справі докази кожен окремо та в їх сукупності, встановивши обставини даної справи у межах предмета доказування суд вважає, що відповідачем доведено, а позивачем не спростовано правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень та, як наслідок, відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, тому підстави для розподілу понесених позивачем судових витрат згідно статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 29 червня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м.Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46003, код ЄДРПОУ 44143637);

третя особа:

- Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (місцезнаходження: вул. Незалежності, 20, м.Івано-Франківськ, Івано-Франківський р-н, Івано-Франківська обл., 76018, код ЄДРПОУ 43968084) .

Головуючий суддя Мірінович У.А.