Постанова від 28 червня 2026 р. у справі №734/5209/25 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 734/5209/25 Головуючий у 1 інстанції Домашенко Ю. М.

Провадження № 33/4823/596/26

Категорія - частина 1 статті 130 КУпАП

Постанова

іменем України

29 червня 2026 року місто Чернігів

Чернігівський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Парфененко О. Я., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Полянчука Владислава Богдановича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 02 червня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 ,

встановив:

1. Короткий зміст оскарженого судового рішення.

Постановою Козелецького районного суду Чернігівської області від 02 червня 2026 року притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення: штраф в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Суд першої інстанції встановив, що 19 листопада 2025 року в 00 годин 18 хвилин на 98 км автодороги М-01 Київ-Чернігів-Нові Яриловичі в селі Кіпті водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Kia Clarus, реєстраційний номер НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп?яніння: порушення координації рухів, виражене тремтіння пальців рук, розширені зіниці очей, які не реагують на світло. Від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп?яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції).

2. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Захисник Полянчук В. Б. не погодився із судовим рішенням та подав апеляційну скаргу. Захисник, посилаючись на положення статей 19, 59, 62, 63 Конституції України, практику Конституційного Суду України, Верховного Суду, Європейського суду з прав людини, пункт 1 частини першої статті 247 КУпАП, просив скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі або ж вирішити питання про можливість застосування аналогії закону та призначити більш м`яке стягнення, ніж передбачено законом, відповідно до статті 69 КК України, в межах частини першої статті 130 КУпАП у виді штрафу без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Апеляційну скаргу захисник обґрунтував тим, що суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення належним чином не дослідив матеріали справи та не надав належну правову оцінку доводам сторони захисту. Суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_1 заперечує проти протоколу та не визнає своєї вини, є військовослужбовцем, який виконував обов`язки військової служби, у зв`язку із чим його дії слід кваліфікувати за статтею 172-20 КУпАП і огляд на стан алкогольного сп`яніння стосовно нього повинен був здійснюватися відповідно до статті 266-1 КУпАП виключно посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини з використанням спеціальних технічних засобів та тестів відповідно до спеціального порядку. Натомість працівник поліції, встановивши, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних Сил України, огляд на стан сп`яніння провів в порядку статті 266 КУпАП. Захисник вважає, що процедура огляду, яку застосували до ОСОБА_1 згідно з приписами частини дев`ятої статті 266-1 КУпАП, є недійсною, а її результати недопустимими доказами, оскільки отримані всупереч умовам і порядку, встановленим законом. Захисник зазначає, що ОСОБА_1 під час складання адміністративного матеріалу виконував обов`язки військової служби та повертався в розпорядження військової частини після відпустки. Зазначене вказує на те, що ОСОБА_1 діяв в стані крайньої необхідності, а саме виконував наказ щодо забезпечення оборони України, що виключає можливість притягнення його до адміністративної відповідальності. Під час складання адміністративних матеріалів ОСОБА_1 не роз`яснені його права та обов`язки. Протокол про адміністративне правопорушення слід визнати недопустимими доказом з огляду на допущені порушення працівниками поліції. Також захисник зазначає, що право керування транспортним засобом необхідне ОСОБА_1 для можливості виконувати обов`язки військової служби, а тому, керуючись аналогією закону, у відповідності до статті 69 КК України, йому можна призначити більш м`яке покарання в межах санкції частини першої статті 130 КУпАП у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами.

3. Мотиви та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини шостої статті 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Особа, яка подала скаргу – захисник, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності належним чином повідомлені про дату час і місце судового засідання, але не з`явились у судове засідання, не повідомили апеляційний суд про наявність поважних причин неявки.

Апеляційний суд дійшов висновку розглянути справу за відсутності особи, яка подала скаргу – захисника та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки їх неявка у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, згідно з положеннями частини шостої статті 294 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини сьомої статті 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Основним завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення, відповідно до статті 245 КУпАП, є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із Законом.

Згідно зі статтею 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, на підставі перевірки та належної оцінки зібраних по справі доказів під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, виконав вимоги статті 280 КУпАП, повно з`ясував всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та вірно прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Частина перша статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до пункту 2.5. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Як слідує з матеріалів справи, стосовно ОСОБА_1 складений протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 517159 від 19 листопада 2025 року за частиною першою статті 130 КУпАП, згідно з яким 19 листопада 2025 року в 00 годин 18 хвилин на 98 км автодороги М-01 Київ-Чернігів-Нові Яриловичі в селі Кіпті водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Kia Clarus, реєстраційний номер НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп?яніння: порушення координації рухів, виражене тремтіння пальців рук, розширені зіниці очей, які не реагують на світло. Від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп?яніння у встановленому законом порядку відмовився.

Апеляційний суд дійшов висновку, що протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою особою з дотриманням вимог статтей 254-256 КУпАП та містить усі необхідні для розгляду справи відомості, істотні недоліки при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, які б тягли за собою визнання протоколу недопустимим доказом – відсутні, достовірність відомостей, які зазначені у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколу.

Так, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 517159 від 19 листопада 2025 року; відеозапис з нагрудної камери поліцейського; направленням на медичний огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я з метою виявлення стану наркотичного сп?яніння від 19 листопада 2025 року; довідкою старшого інспектора ВАП УКПП у Чернігівській області від 20 листопада 2025 року; довідкою старшого інспектора ВАП УПП у Чернігівській області від 20 листопада 2025 року;

Суд першої інстанції дослідив докази, які подав захисник: військовий квиток, виданий ОСОБА_1 ; посвідчення учасника бойових дій від 26 січня 2024 року, видане ОСОБА_1 ; довідку (форма 5), видану військовою частиною НОМЕР_2 , № 1491/896 від 14 березня 2025 року; відпускний квиток № 1488/2075 від 01 жовтня 2025 року, виданий військовою частиною НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_1 , згідно з яким останній звільнений в частину щорічної основної відпустки до міста Костопіль Рівненської області терміном на 15 днів та 2 доби на дорогу з 02 листопада 2025 року до 18 листопада 2025 року, після закінчення відпустки зобов`язаний з`явитися до місця служби 23 години 59 хвилини 18 листопада 2025 року; службову характеристику; нагородну книжку, яка посвідчує нагородження ОСОБА_1 медаллю «За сумлінну службу» ІІІ ступеня.

Апеляційний суд відхиляє доводи захисника про те, що стосовно ОСОБА_1 , як військовослужбовця, який керував транспортним засобом, передбачено порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння – за статтею 266-1 КУпАП, виходячи з наступного.

У статті 15 КУпАП передбачено особливості адміністративної відповідальності військовослужбовців та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів, за вчинення адміністративних правопорушень, зокрема, відповідно до частини першої статті 15 КУпАП, військовослужбовці за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Положеннями статті 266-1 КУпАП визначений порядок огляду, зокрема, військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях.

При цьому суд зазначає, що в статті 266-1 КУпАП не визначається порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які керують транспортним засобом.

Таким чином, порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України, які керують транспортними засобами на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції здійснюється в загальному порядку, встановленому статтею 266 КУпАП.

У цій справі встановлено що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та 18 листопада 2025 року керував транспортним засобом, при цьому але він не був таким, що безпосередньо виконував обов`язки військової служби або перебував на території військової частини, на вулицях, у закритій спортивній споруді, у сквері, парку, чи у громадському транспорті (включаючи транспорт міжнародного сполучення) чи в забороненому законом іншому місці.

У зв`язку з цим, твердження захисника про порушення поліцейським порядку огляду військовослужбовця на стан сп`яніння, є помилковим.

Отже, апеляційний суд встановив, що протокол про адміністративне правопорушення із доданими до нього доказами, поза розумним сумнівом підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння та його відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, що є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП.

Інші доводи захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності спростовуються дослідженими доказами та є такими, що не є визначальними при встановленні винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Відповідно до положень статті 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Санкція частини першої статті 130 КУпАП передбачає безальтернативне адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

При цьому, накладене на ОСОБА_1 стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік є невід`ємною частиною стягнення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Суд першої інстанції призначив стягнення ОСОБА_1 у відповідності із вимогами статтей 33, 36 КУпАП, у розмірі, визначеному в санкції частини першої статті 130 КУпАП, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності, яке є безальтернативним.

За таких обставин, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її зміни чи скасування.

За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції дійшов висновку залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд -

постановив:

Апеляційну скаргу захисника Полянчука Владислава Богдановича в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 02 червня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, ОСОБА_1 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяО. Я. Парфененко