Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №521/22520/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1117/26

Номер справи місцевого суду: 521/22520/25

Головуючий у першій інстанції Маркарова С.В.

Доповідач Копіца О. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі головуючого судді Копіци О.В., за участі секретаря судового засідання Ровенко А.С.,в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника Миколюка А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Миколюка А.П.,в інтересах ОСОБА_1 ,на постанову Хаджибейського районного суду м. Одесивід 29.04.2026відносно:

ОСОБА_1 ,який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Одесі, громадянина України, тимчасово не працюючого, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

- про накладення стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП

установив:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.

Зазначеною постановою суду 1-ої інстанції ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, а також стягнено з нього на користь держави судовий збір у сумі 665 грн. 60 коп.

Відповідно до вказаної постанови суду, 09.12.2025 водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки ЗАЗ SENS держ. знак НОМЕР_1 по пл. Олексіївській біля буд. 23 в м. Одесі, знаходився у стані наркотичного сп`яніння, чим порушив п.2.9а) Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ № 1306від 10.10.2001 (далі – ПДР).

Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі захисник Миколюк А.П.не погодився з оскаржуваною постановою, вказавши на те, що вона є незаконною, винесена при неповному з`ясуванні всіх обставин справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, з огляду на те, що:

- суд 1-ої інстанції не звернув увагу на відсутність у ОСОБА_1 клінічних ознак сп`яніння та порушення процедури огляду;

- висновок лікаря без лабораторного підтвердження є недопустимим доказом, зокрема,висновок № 002734 ґрунтується виключно на результатах експрес-тесту (імунохроматографічного аналізу), такі тести є скринінговими, вони показують лише наявність метаболітів, але не визначають стан сп`яніння, концентрацію чи час вживання речовини;згідно з п. 7 Розділу III Інструкції №1452/735, лабораторні дослідження біологічного середовища є обов`язковими; за відсутності результатів методів GC/MS (газова хроматографія) або LC/MS, висновок вважається недійсним; у матеріалах справи відсутні дані про проведення специфічного лабораторного підтвердження;

- судом не враховано вплив лікарських препаратів, які приймав ОСОБА_1 , а саме: нестероїдні протизапальні препарати (зокрема Ібупрофен), які впливають на метаболізм та можуть викривляти результати швидких тестів;

- суд не витребував інформацію з КНП «ООМЦПЗ» щодо можливості впливу ліків в даному конкретному випадку, чим порушив принцип об`єктивності;

- суд залишив поза увагою судову практика апеляційних судів України про те, що висновок лікаря-нарколога про стан наркотичного сп`яніння не може визнаватися належним доказом, якщо він зроблений із порушенням встановленої законом процедури, зокрема без проведення обов`язкових лабораторних досліджень.

Посилаючись на наведені обставини, захисник Миколюк А.П. просить скасувати постанову суду та провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_2 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника Миколюка А.П., перевіривши доводи апеляційної скарги та ретельно дослідивши матеріали справи, апеляційний суд доходить висновків про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно із ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.06.2006, визначено, що суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує на те, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Апеляційний суд критично відноситься до тверджень захисника Миколюка А.П. щодо наявності підстав для закриття провадження стосовно ОСОБА_1 у зв`язку із відсутністю події та складу правопорушення, оскільки вони є безпідставними та, навпаки, спростовуються доказами по справі.

Аналіз матеріалів провадження свідчить про те, що факт події та винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України повністю доведена та підтверджується наявними в матеріалах провадження доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 540471 від 09.12.2025, відповідно до якого 09.12.2025 водій ОСОБА_1 , керував автомобілем марки ЗАЗ SENS держ. Знак НОМЕР_1 по пл. Олексіївській біля буд. 23 в м. Одесі в стані наркотичного сп`яніння, чим порушив п. 2.9 а) ПДР України;

- висновком КНП «ООМЦПЗ» ООР щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування від впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 14.12.2025 (а.с. 6), згідно якого встановлено, що ОСОБА_1 на момент проведення огляду в медичному закладі, тобто станом на 09.12.2025, перебував у стані наркотичного сп`яніння, під впливом канабіноїдів;

- відеозаписом з нагрудної камери відео-реєстратора співробітників поліції, на якому зафіксовано огляд ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я.

Із аналізу наявного в матеріалах справи відеозапису з бодікамери поліцейських вбачається, що транспортний засіб під керуванням водія ОСОБА_1 був зупинений співробітниками поліції у зв`язку із відсутністю освітлення номерного знаку, в ході спілкування із останнім у нього були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, водночас водій заперечував вживання наркотичних засобів.

Згодом, за згодою ОСОБА_1 було проведено поверхневий огляд салону керованого ним транспортного засобу, поліцейський пояснив, що у зв`язку із виявленими у нього ознаками наркотичного сп`яніння йому необхідно пройти огляд на виявлення стану наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я, на що останній погодився.

В подальшому, на відеозаписі зафіксовано проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я, проведення лікарем візуального огляду останнього - перевірки координації його рухів, після чого огляд медичним працівником - лікарем КНП «ООМЦПЗ» ООР - було проведено шляхом відібрання у ОСОБА_1 біологічного зразку - сечі.

За результатами проведеного у присутності ОСОБА_1 експрес-тесту у останнього було виявлено канабіноїди, внаслідок чого лікар пояснив останньому, що його біологічний матеріал - сеча - буде направлений до лабораторії для проведення додаткового дослідження та у разі підтвердження стану водія буде складено лікарем відповідний висновок (б/к № 470620, час: 00.08.20-00.16.50).

Згодом, лікар повідомив ОСОБА_1 про те, що результат проведення його огляду на виявлення стану наркотичного сп`яніння буде складено 14.12.2025, після чого співробітник поліції виписав повідомлення про необхідність явки до УПП в Одеській обл. на вказану дату для можливого складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення перебування останнього у стані наркотичного сп`яніння.

Відтак, з огляду на дотримання процедури проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння, посилання захисника в наведеній частині є неспроможними, внаслідок чого підстави для визнання зібраних доказів недопустимими, на чому наполягає захисник, відсутні.

Апеляційний суд погоджується з твердженнями сторони захисту про те, що згідно із п.п. 6,8 Розділу III Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 з подальшими змінами (надалі - Інструкція №1452/735), проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов`язкове, зокрема уразі позитивного результату тесту обов`язковим є проведення підтверджуючого дослідження — газорідинної хроматографії з полум`яно-іонізаційним детектором для визначення концентрації алкоголю у крові та сечі та газової (рідинної) хромато-мас-спектрометрїї на вміст наркотичного засобу, водночас, наявні в матеріалах справи докази, які повторно досліджені апеляційним судом, не дають підстави стверджувати про порушення лікарем вказаного пункту Інструкції, в той же час стороною захисту клопотань щодо витребування із медичного закладу інформації щодо проведених лабораторних досліджень, заявлено не було.

Як і не було подано клопотань про витребування акту медичного огляду, в той час як відповідно до п.п. 14, 15 та 18 розділу IІІ Інструкції №1452/735, за результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акту медичного огляду. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (додаток 4), видається на підставі акта медичного огляду. Акт медичного огляду особи складається в одному примірнику, який залишається в закладі охорони здоров`я.

За наведених обставин, апеляційних суд констатує, що заключний висновок та діагноз за результатами огляду про те, що ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп`яніння, встановлений лікарем після оцінки всіх клінічних та лабораторних даних, що відповідає процедурі огляду на стан наркотичного сп`яніння, тому всупереч доводів захисника, відсутні підстави стверджувати, що висновок лікаря є недопустимим доказом та ґрунтується виключно на результатах експрес-тесту (імунохроматографічного аналізу).

Тож, не може вплинути на висновок суду про доведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння і відсутність у матеріалах справи даних про лабораторні дослідження зразків біологічного середовища водія, а докази, які б свідчили про порушення процедури проведення лабораторних досліджень або використання недозволених методів чи обладнання, відсутні.

Разом із цим, апеляційний суд звертає увагу сторони захисту на те, що ОСОБА_1 під час прямування разом із поліцейськими до закладу охорони здоров`я пояснив, що вчора він дійсно вживав наркотичні засоби, а саме: канабіс (б/к № 473746, час: 22.09.17).

Відтак, позиція сторони захисту, яка висловлена в апеляційній скарзі, та відповідна процесуальна поведінка, пов`язана з наведенням доводів, які не підтверджені належними і достатніми доказами, та які не узгоджуються з дійсними обставинами справи, розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту на власний розсуд з метою уникнення відповідальності за вчинене правопорушення.

Надаючи оцінку твердженням захисника з приводу того, що судом не враховано вплив лікарських препаратів, які приймав ОСОБА_1 , а саме: нестероїдні протизапальні препарати (зокрема Ібупрофен), які впливають на метаболізм та можуть викривляти результати швидких тестів, а також не витребувано інформацію з КНП «ООМЦПЗ» щодо можливості впливу ліків, апеляційний суд такі до уваги не приймає, та наголошує на тому, що в даному конкретному випадку в ході апеляційного перегляду справи не було встановлено порушення процедури проведення лабораторних досліджень, саме на підставі яких лікарем було складено висновок про перебування ОСОБА_1 в стані наркотичного сп`яніння, а не на підставі швидких тестів, як помилково зазначає захисник в апеляційній скарзі.

Із цих же підстав апеляційний суд відхиляє посилання сторони захисту на неврахування місцевим судом практика апеляційних судів України про те, що висновок лікаря-нарколога про стан наркотичного сп`яніння не може визнаватися належним доказом, якщо він зроблений із порушенням встановленої законом процедури, зокрема без проведення обов`язкових лабораторних досліджень, яка не є релевантною у зазначеній справі з огляду на різні обставини справ.

Водночас, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що розбіжності в тлумаченнях можуть сприйматися як невід`ємна риса судової системи, що складаються з певної мережі судів. Тобто, різні суди можуть дійти до неоднакових, але тим не менш раціональних та обґрунтованих висновків стосовно подібного юридичного питання з подібними фактичними обставинами (рішення ЄСПЛ у справі Шахін і Шахін проти Туреччини).

Принцип єдності судової практики не може бути абсолютним, оскільки в протилежному випадку це означало б неможливість виправити судом свою позицію, або виключало можливість динамічного розвитку права, можливість розвитку незалежності суддівського висновку.

Отже, зазначені вище докази спростовують доводи апелянта та підтверджують винуватість ОСОБА_1 «поза розумним сумнівом» у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за кваліфікуючими ознаками: керування транспортним засобом в стані наркотичного сп`яніння.

Таким чином, апеляційний суд констатує, що зібрані у справі про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 докази є належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП.

Інших істотних та переконливих доводів, які б свідчили про недопустимість доказів, які містяться в матеріалах справи або спростовували висновки суду першої інстанції в оскаржуваній постанові про доведеність вини ОСОБА_1 та були підставою для її скасування або зміни, не наведено, та під час апеляційного розгляду не встановлено.

У відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

На підставі викладеного, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу захисника Миколюка А.П., в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову суду 1-ої інстанції як законну, обґрунтовану та вмотивовану - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 7, 251, 252, 266, 280, 283, 294 КУпАП апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу захисника Миколюка А.П., в інтересах ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанову Хаджибейського районного суду м. Одеси від 29.04.2026про накладення стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду О.В. Копіца