Суд: Одеський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 09 червня 2026 р.
Справа: №522/5182/26
Суддя: Назарова М. В.
Номер провадження: 33/813/1245/26
Номер справи місцевого суду: 522/5182/26
Головуючий у першій інстанції Циб І. В.
Доповідач Назарова М. В.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.06.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Назарової М.В.,
за участю секретаря – Соболєвої Р.М.,
захисника – адвоката Шелест Олени Анатоліївни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань
апеляційну скаргу захисника Шелест Олени Анатоліївни, яка діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,
на постанов у Приморського районного суду м. Одеси від 14 травня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
в с т а н о в и в:
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 14 травня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у сумі 17000 гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 665,60 гривень.
ОСОБА_1 постановою суду визнано винним у тому, що 20.03.2026 о 03:22 год. в м. Одеса, вул. Генуезька, 20, керував транспортним засобом електросамокат «JET», д/н НОМЕР_1 потужністю до 700 Вт в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки зі згоди водія на приладі Drager Alcotest 7510 ARMF-0306, результат позитивний 1,31 %, з результатом згоден, чим порушив п. 2.9 а ПДР.
Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, захисник Шелест О.А., яка діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , звернулася до суду із апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та закрити провадження по справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 відсутній, наявний в матеріалах справи відеозапис, який начебто мав би підтвердити даний факт, неповністю відображає всю картину подій, є неповним та небезперервним.
Аналіз відеозапису ЕПР1 № 619384 (запис 20.03.2026 року з 03:22:42 по 03:23:41 ПВР 471811) дає підстави стверджувати, що вказаний запис не має відношення до адміністративної справи, оскільки ідентифікувати по відеозапису, хто їде і де, неможливо. При аналізі ЕПР1 № 619384 (запис 20.03.2026 року з 03:27:28 до 04:12:49. ПВР 471361) вбачається наступне: відео починається з 03:27:28, на відео вбачається, як особа, що знімає відео, рухається в автомобілі, а потім зображення на відеокамері пошкоджено і на ньому не видно чіткого зображення. Відео починається з 03:28:08, на відео вбачається як особа, що знімає відео, стоїть біля хлопця і веде з ним розмову. Тобто у наданих відеозаписах фіксується рух поліцейських з 03 год 22 хв по 03 год 27 хв з перервами, а початок розмови з ОСОБА_1 розпочинається о 03 год 28 хв, в той час як зазначений в протоколі про адміністративне правопорушення час, нібито керування транспортним засобом ОСОБА_1 , 03 год. 22 хв.
На наданих відеозаписах відсутня фіксація безпосереднього процесу підготовки спеціального технічного засобу до використання, зокрема, відкриття приладу та демонстрації його показників, працівником поліції у присутності ОСОБА_1 не було здійснено розпакування одноразового мундштука, не проведено контрольної перевірки (продувки) приладу перед використанням, не продемонстровано відсутність залишкового алкоголю в пристрої, а також не надано для огляду алкотестер із нульовими показниками перед проведенням тестування.
На відеозаписах відсутній факт зупинки транспортного засобу працівниками поліції.
Зазначає, що у випадку, коли викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшуковувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Даний відеозапис не може бути належним та допустимим доказом вини ОСОБА_1 , оскільки записаний з порушенням встановленого законом порядку.
ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія, а тому, посилаючись на постанови Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України 2 законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», постанову Верховного Суду від 29 березня 2023 у справі № 145/932/20, зазначає, що позбавленню права керування транспортними засобами можуть підлягати лише особи, які на момент розгляду справи були наділені таким правом.
Вказує, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи.
В апеляційній скарзі захисник просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду.
В судовому засіданні захисник Шелест О.А. підтримала доводи апеляційної скарги, просила скасувати постанову суду та закрити провадження по справі.
Особа, що притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , належно повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, до судового засідання не з`явився, що відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді, осіб, що брали участь у розгляді справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного.
Щодо клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Частиною 2 ст. 294 КУпАП встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Оскаржувана постанова винесена 14.05.2026.
Апеляційна скарга подана 24.05.2026, тобто в передбачений законом строк, тому клопотання про поновлення строку не потребує процесуального вирішення.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
За ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до вимог п. 2.9.а. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (із змінами та доповненнями), водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
З огляду на визначену ст. 266 КУпАП процедуру особи, які керують транспортними засобами, тощо і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначає Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена наказом МВС, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі – Інструкція № 1452/735).
Відповідно до пунктів 2 Розділу І Інструкції № 1452/735 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно з п. 6 Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров`я та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Відповідно до п. 7 Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров`я).
Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд вважав доведеною його вину матеріалами справи: протоколом серії ЕПР1 № 619384 від 20.03.2026 року; довідкою про отримання особою посвідчення водія, згідно якої ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія; довідкою про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення, згідно з якої ОСОБА_1 протягом року не піддавався адміністративному стягненню за ст. 130 КУпАП; роздруківкою результату приладу «Drager Alcotest 7510 ARMF-0306», результат – 1,31 ‰ проміле; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; відеозаписами на DVD-R диску; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 20.03.2026 року; витягом з ІПНП.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а вищезазначені вимоги закону судом першої інстанції виконані в повному обсязі.
Так, судом першої інстанції встановлені обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, на підставі яких суд зробив висновок про доведеність вчинення останнім інкримінованого йому адміністративного правопорушення, з яким погоджується апеляційний суд, оскільки такий висновок суду об`єктивно підтверджується належним чином дослідженими судом доказами в їх сукупності, що містяться в матеріалах справи, зокрема:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 619384 від 20.03.2026 року, яким зафіксовано, що 20.03.2026 о 03:22 год. в м. Одеса, по вул. Генуезька, 20, ОСОБА_1 керував транспортним засобом електросамокат «JET», д/н НОМЕР_1 потужністю до 700 Вт в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки зі згоди водія на приладі Drager Alcotest 7510 ARMF-0306, результат позитивний 1,31 %, з результатом згоден, чим порушив п. 2.9 а ПДР (а.с. 1);
- роздруківкою приладу Драгер, відповідно до якої результат тесту 1,31% (а.с. 5);
- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно з яким огляд проведений у зв`язку з виявленими ознаками: порушення мови, запах алкоголю з порожнини рота, проба позитивна, результат огляду – 1,31 %, з результатами ОСОБА_1 згоден, про що свідчить його підпис (а.с. 6);
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 20.03.2026 (а.с. 7);
- відеозаписом, який було оглянуто в ході розгляду справи.
З наданого відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 рухався на електросамокаті та на законну вимогу працівників поліції про зупинку не відреагував, продовживши рух (03:27:28). У зв`язку з цим поліцейські наздогнали його, після чого ОСОБА_1 пояснив, що не чув вимоги про зупинку, оскільки був у навушниках (03:28:45).
Поліцейський роз`яснив ОСОБА_1 , що рух електросамокатом по тротуару заборонений пунктом 11.13 Правил дорожнього руху, а також повідомив про виявлені у нього ознаки алкогольного сп`яніння (03:30:29). На пропозицію пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки із використанням спеціального технічного засобу, ОСОБА_1 погодився. За результатами огляду за допомогою приладу «Drager» встановлено позитивний результат (03:36:42).
На пропозицію пройти додатковий огляд у закладі охорони здоров`я ОСОБА_1 відмовився, зазначивши, що вживав алкоголь (03:37:22). Після цього працівник поліції повідомив, що стосовно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення (03:37:47).
Оцінюючи доводи апеляційної скарги про те, що за відеозаписом неможливо ідентифікувати особу, яка рухалася на електросамокаті, апеляційний суд звертає увагу, що сукупність зафіксованих обставин, а саме: відсутність інших осіб та транспортних засобів у місці події, настання комендантської години (03:22 год.), безперервність відеозапису та подальше затримання саме ОСОБА_1 , який не заперечував, що рухався на електросамокаті, у своїй сукупності переконливо свідчать про те, що на відеозаписі зафіксовано саме його дії.
Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про відсутність факту керування, оскільки вони спростовуються дослідженими у справі доказами, зокрема відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції, який є безперервним та фіксує рух ОСОБА_1 на електросамокаті, його переслідування працівниками поліції після невиконання законної вимоги про зупинку, подальше спілкування з ним та проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння.
Крім того, під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 не заперечував факт керування електросамокатом, натомість пояснював, що не почув вимогу про зупинку через використання навушників.
Така поведінка узгоджується з іншими доказами у справі та спростовує доводи апеляційної скарги про відсутність доказів керування транспортним засобом.
Сам по собі той факт фіксування, що безпосереднє спілкування з ОСОБА_1 розпочалося о 03 год. 28 хв., тоді як у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено час вчинення правопорушення 03 год. 22 хв., на що звертає увагу захисник, не свідчить про недоведеність факту керування транспортним засобом. Зазначений у протоколі час відображає момент виявлення правопорушення, тоді як подальші процесуальні дії, пов`язані із переслідуванням особи, її зупинкою, спілкуванням та проведенням огляду на стан сп`яніння, були здійснені пізніше та зафіксовані на відеозаписі.
Не свідчить про порушення встановленого порядку проведення огляду та не є безумовною підставою для визнання його результатів недопустимими доказами, твердження скарги про відсутність на відеозаписі фіксації окремих підготовчих дій, пов`язаних із використанням спеціального технічного засобу, зокрема розпакування одноразового мундштука, проведення контрольної продувки чи демонстрації нульових показників приладу до початку огляду.
Матеріали справи не містять відомостей про те, що під час проведення огляду ОСОБА_1 висловлював будь-які зауваження щодо порядку використання спеціального технічного засобу, ставив під сумнів його справність або заявляв клопотання про проведення повторного огляду з цих підстав.
Навпаки, після отримання позитивного результату огляду він повідомив працівникам поліції про вживання алкогольних напоїв та не виявив бажання пройти огляд в закладі охорони здоров`я. Так само і на підтвердження такого доводу апеляційної скарги захистом в апеляційній скарзі не ставиться питання про витребування документів щодо повірки, її дати тощо щодо використаного під час медичного огляду ОСОБА_1 приладу Драгер Алкотест 7510 № 0546.
За таких обставин наведені доводи апеляційної скарги мають характер припущень, не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому не спростовують достовірності результатів огляду на стан алкогольного сп`яніння.
Посилання захисника, що наявний в матеріалах справи відеозапис неповністю відображає всю картину подій, є неповним та небезперервним, є необґрунтованим, оскільки оглянутий відеозапис дає можливість встановити його узгодженість з іншими даними, що містяться в протоколі та інших матеріалах.
Наявним відеозаписом чітко зафіксований факт проходження огляду на місці зупинки на стан алкогольного сп`яніння водія, а також фіксація результату проведеного огляду.
Вказані обставини у встановленому процесуальним законом порядку не спростовані в суді апеляційної інстанції. Об`єму наявних відеозаписів достатньо для перевірки встановлених судом обставин перебування водія у стані алкогольного сп`яніння.
Доводи апеляційної скарги про відсутність на відеозаписі факту зупинки транспортного засобу працівниками поліції є безпідставними, оскільки як зазначалося вище, з матеріалів відеофіксації вбачається, що ОСОБА_1 не зупинився на законну вимогу поліцейських, а був наздогнаний ними після переслідування.
Отже, відсутність відеофіксації безпосереднього моменту подання вимоги про зупинку не свідчить про те, що така вимога не висувалася, та не спростовує встановлених судом першої інстанції обставин.
Щодо доводу скарги, що ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія, а позбавленню права керування транспортними засобами можуть підлягати лише особи, які на момент розгляду справи були наділені таким правом, апеляційний суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з КУпАП та інших законів України.
Згідно із ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» ратифіковано вказану Конвенцію.
Порядок реалізації Конвенції та рішень ЄСПЛ визначено ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Відповідно до ч. 1 ст. 17 даного Закону, суди при розгляді справ застосовують Конвенцію і практику ЄСПЛ як джерело права. Як встановлено рішенням ЄСПЛ у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 р., провадження у справах про адміністративні правопорушення вважається кримінальними у розумінні Конвенції.
У справі «Надточій проти України» ЄСПЛ зазначив, що Уряд України визнав кримінально-правовий характер КУпАП. Таким чином, перегляд рішень у справах про адміністративні правопорушення може бути здійснено за аналогією закону відповідно до положень кримінального процесуального законодавства.
Як зазначено в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 04.09.2023 у справі № 702/301/20, провадження № 51-944кмо23, «особі, яку визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 КК, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами». У вищезазначеній постанові Верховний Суд окремо підкреслив, що особи, які керують ТЗ без достатніх теоретичних і практичних знань та без посвідчення водія, створюють підвищену суспільну небезпечність, а тому запобігальна мета додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати ТЗ в такому разі набуває особливого значення». Таким чином, перешкоди для застосування санкції у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами відсутні.
Отже, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення водія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.
При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.
Каральна мета такого додаткового стягнення досягається як безпосередньою забороною керувати транспортними засобами (позбавлення суб`єктивного права), так і покладенням на особу обов`язків за ухилення від відбування додаткового стягнення.
З урахуванням зазначеного і судової практики, що склалась упродовж останнього часу, рівними перед законом, в частині накладення стягнення та реалізації своїх прав, будуть як особи, які на час вчинення зазначеного адміністративного правопорушення офіційно не отримали посвідчення водія на право керування транспортними засобами, так і особи, які отримали таке посвідчення.
Щодо посилання скарги, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи.
Так, протокол про адміністративне правопорушення за своєю правовою природою не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Складання протоколу - це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень ст. 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Отже, обставини, наведені у протоколі про адміністративне правопорушення, повинні підтверджуватись іншими зібраними цим суб`єктом доказами.
У справі, що переглядається, окрім протоколу про адміністративне правопорушення, наявний акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, роздруківка приладу драгер, відеозапис, які у сукупності складають доказову базу і підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки містить в собі всі необхідні дані щодо обставин.
Аналізуючи досліджені докази, оцінюючи їх у сукупності, апеляційний суд доходить до переконання, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю доведена, є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом».
Так, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим. А саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї.
Таким чином, порушень норм матеріального та процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду при її перегляді, апеляційним судом не встановлено.
Суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке підтверджується доказами дослідженими в їх сукупності та з точки зору їх достатності під час розгляду матеріалів адміністративної справи.
Доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Інших доводів апеляційна скарга не містить.
З огляду на вищенаведене, підстав для скасування постанови суду і закриття провадження по справі з наведених в апеляційній скарзі мотивів апеляційний суд не вбачає, а тому вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. 285, 294 КУпАП, апеляційний суд,
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу захисника Шелест Олени Анатоліївни, яка діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 14 травня 2026 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду М.В. Назарова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua