Вирок від 21 червня 2026 р. у справі №332/3265/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 22.06.2026 Справа№ 332/3265/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 332/3265/25 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/807/513/26 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2

Категорія: ч. 4 ст. 185 КК України

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

за участі прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника – адвоката ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),

розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 на вирок Заводського районного суду м. Запоріжжя від 21 січня 2026 року, яким

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Запоріжжя, українець, громадянин України, який має середню освіту, не одружений, офіційно не працевлаштований, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 4 ст. 185 КК України та йому призначено покарання:

- за ч. 4 ст. 185 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 162 КК України у вигляді 2 років обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначено остаточне покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, з покладенням певних обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Звільнено з-під варти, зараховано у строк покарання попереднє ув`язнення з 05.09.2025 по 21.01.2026 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Цивільний позов потерпілого задоволено повністю та стягнено з ОСОБА_7 на користь потерпілого завдану шкоду у розмірі 16 966 грн. 40 коп.

Стягнуто з ОСОБА_7 процесуальні витрати на залучення експерта та проведення експертиз.

Долю речових доказів вирішено відповідно до ст. 100 КПК України, –

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком суду ОСОБА_7 визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 4 ст. 185 КК України, за наступних обставин.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, введений воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, період якого в подальшому був неодноразово продовжений згідно зі змістом відповідних нормативних актів та який діє і по теперішній час.

ОСОБА_7 03.04.2025, в період часу з 04:30 години по 06:30 години, достовірно знаючи, що на території України згідно з Указом Президента України введено воєнний стан, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, поєднане із проникненням у житло, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, переконавшись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає, скориставшись відсутністю уваги сторонніх осіб, знаходячись біля дачної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , пошкодивши паркан з лівої сторони ділянки та отримавши доступ, незаконно проник до неї. Після цього шляхом віджиму пластикового вікна ОСОБА_7 незаконно проник до приміщення будинку, розташованого на вищевказаній ділянці, звідки таємно, почергово викрав майно, належне потерпілій ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: в спальній кімнаті з дерев`яної тумби - телевізор марки “KIVI”, моделі 40U600GU, діагоналлю 40 дюймів, серійний номер «KIVI 20100553727559», в окантуванні сірого кольору, ринкова вартість якого згідно з висновком експерта від 14.04.2025 складає 5633 гривні 33 копійки; з приміщення коридору - бензопилу марки “RZTK”, моделі CS5300, серійний номер «RZC 500057IT1227UA», ринкова вартість якої згідно з висновком експерта від 21.04.2025 складає 1826 гривень 30 копійок; з приміщення коридору - ручну циркулярну пилу марки “RZTK”, моделі AAS1900, серійний номер «R7C500205TK1122UA», ринкова вартість якої згідно з висновком експерта від 09.04.2025 складає 1972 гривні 00 копійок.

Після цього ОСОБА_7 розпорядився на власний розсуд вказаними речами, чим спричинив потерпілій ОСОБА_10 матеріальну шкоду на загальну суму 9431 гривня 63 копійки.

Крім того, ОСОБА_7 в період часу з 29.04.2025 по 02.05.2025, достовірно знаючи, що на території України згідно з Указом Президента України введено воєнний стан, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у житло, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, переконавшись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає, скориставшись відсутністю уваги сторонніх осіб, знаходячись біля дачної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 , зайшовши через дірку у паркані із задньої сторони ділянки та отримавши доступ, незаконно проник до неї. Після цього шляхом віджиму металевої решітки та шляхом поштовху дерев`яного вікна ОСОБА_7 незаконно проник до приміщення будинку, розташованого на вищевказаній ділянці, звідки таємно, почергово викрав майно, належне потерпілому ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: комплект газовий «E0-LPG-3kg» ємністю 8 літрів, ринкова вартість якого відповідно до висновку експерта від 02.06.2025 № СЕ-19/108-25/11340-ТВ може складати 634 гривні 76 копійок; 2 каструлі «Krauff» об`ємом 2 літри, ринкова вартість яких відповідно до висновку експерта від 30.05.2025 № СЕ-19/108-25/11258-ТВ може складати 1017 гривень 48 копійок; 2 інверторних кулера «VN 10-20/133 230 V», ринкова вартість яких відповідно до висновку експерта від 21.05.2025 № СЕ-19/108-25/11257-ТВ складає 1421 гривень 64 копійки; дриль-шуруповерт «Сталь ДШ450РР», ринкова вартість якого відповідно до висновку експерта від 23.06.2025 № 19/108-25-804-ТВ/ПФ складає 412 гривень 10 копійок; дриль «Einhell BSM 650E», ринкова вартість якої відповідно до висновку експерта від 24.06.2025 № 19/108-25-805-ТВ/ПФ може складати 542 гривні 53 копійки; бойлер «Ariston PRO1 ECO 30» об`ємом 30 літрів, ринкова вартість якого відповідно до висновку експерта від 28.05.2025 № СЕ-19/108-25/11236-ТВ може складати 1814 гривень 90 копійок; каструлю «Krauff» об`ємом 1 літр, ринкова вартість якої відповідно до висновку експерта від 27.05.2025 № СЕ-19/108-25/11235-ТВ може складати 291 гривню 27 копійок; газонокосарку електричну Енергомаш ГК-35380, ринкова вартість якої відповідно до висновку експерта від 23.05.2025 № СЕ-19/108-25/11214-ТВ складає 4196 гривень 38 копійок; плитку індукційну «Valore ICO201», ринкова вартість якої відповідно до висновку експерта від 27.05.2025 № СЕ-19/108-25/11224-ТВ може складати 303 гривні 70 копійок; 5 рулонів сітки рабиці 1,5х10 м (діаметр проволоки 1,5 мм), оцинкованої, ринкова вартість якої відповідно до висновку експерта від 27.05.2025 № СЕ-19/108-25/11350-ТВ складає 2980 гривень 90 копійок.

Після цього ОСОБА_7 розпорядився на власний розсуд вказаними речами, чим спричинив потерпілому ОСОБА_11 матеріальну шкоду на загальну суму 13614 гривень 66 копійок.

Крім того, ОСОБА_7 у період часу з 30 червня 2025 року по 14 липня 2025 року, достовірно знаючи, що на території України згідно з Указом Президента України введено воєнний стан, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у житло, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, переконавшись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає, скориставшись відсутністю уваги сторонніх осіб, знаходячись біля дачної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 , перелізши через паркан із зовнішньої сторони ділянки та отримавши доступ, незаконно проник до неї. Після цього шляхом віджиму металевої вхідної двері ОСОБА_7 незаконно проник до приміщення будинку, розташованого на вищевказаній ділянці, звідки таємно, почергово викрав майно, належне потерпілій ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме: твердопаливну піч булер`ян, вартість якої відповідно до висновку експерта складає 6000 гривень 00 копійок, автомобільне мастило «Shell Helix Ultra 5W-40» об`ємом 4 літри, вартість якого відповідно до висновку експерта складає 1606 гривень 67 копійок, 30 метрів мідного кабелю типу ВВГ на 2 жили, перетином 2,5 мм (2х2,5), вартість якого відповідно до висновку експерта складає 934 гривні 20 копійок.

Після цього ОСОБА_7 розпорядився на власний розсуд вказаними речами, чим спричинив потерпілій ОСОБА_12 матеріальну шкоду на загальну суму 8540 гривень 87 копійок.

Крім того, ОСОБА_7 22 серпня 2025 року, приблизно о 21 годині 00 хвилин, достовірно знаючи, що на території України згідно з Указом Президента України введено воєнний стан, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у інше приміщення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, переконавшись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає, скориставшись відсутністю уваги сторонніх осіб, знаходячись біля дачної ділянки, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Скворцова, обслуговуючий садівничий кооператив «Супутник ЗТМК» (код ЄДРПОУ: 36358244), дачна ділянка № 100, перелізши через паркан із зовнішньої сторони ділянки та отримавши доступ, незаконно проник до неї. Після цього шляхом віджиму вікна ОСОБА_7 незаконно проник до побутового приміщення, розташованого на вищевказаній ділянці, звідки таємно викрав майно, належне потерпілому ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а саме: зарядну станцію, вартість якої відповідно до висновку експерта складає 8805 гривень 83 копійки, акумуляторну шліфувальну машину «Dnipro-M DGA-201 (без АКБ та ЗП)», вартість якої відповідно до висновку експерта складає 2329 гривень 53 копійки, зарядний пристрій «Dnipro-M FC-230», вартість якого відповідно до висновку експерта складає 752 гривні 85 копійок, акумуляторну батарею «Dnipro-M BP-240 4 Аг», вартість якої відповідно до висновку експерта складає 2350 гривень 53 копійки, електропилу ланцюгову «Dnipro-M DSE-15 Т», вартість якої відповідно до висновку експерта складає 3480 гривень 51 копійку.

Після цього ОСОБА_7 розпорядився на власний розсуд вказаними речами, чим спричинив потерпілому ОСОБА_13 матеріальну шкоду на загальну суму 17 719 гривень 25 копійок.

Крім того, ОСОБА_7 4 вересня 2025 року, приблизно о 10 годині 00 хвилин, перебував на території садівничого товариства «Коксохімік-1» (код ЄДРПОУ: 40217260) у м. Запоріжжі, де ц нього виник протиправний умисел на незаконне проникнення до житла та іншого володіння особи, а саме, до території домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_6 , та до приміщення житлового будинку, який знаходиться за вказаною вище адресою, право власності на яке має ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на підставі прибуткового касового ордера від 24.06.2023 № 747.

Реалізуючи свій раптово виниклий протиправний умисел, спрямований на незаконне проникнення до житла та іншого володіння особи, ОСОБА_7 , діючи умисно, всупереч волі законного володільця, маючи прямий умисел на порушення конституційного права на недоторканність житла та іншого володіння особи, передбаченого ст. 30 Конституції України, яка передбачає, що ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікована Законом України від 17.07.1997 №; 475/97-ВР, якою закріплено право людини на недоторканність житла чи іншого володіння особи, умисно, протиправно, невстановленим у ході досудового розслідування способом проник на територію домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_6 , після чого підійшов до вхідних дверей житлового будинку, який знаходиться на території домоволодіння за вищевказаною адресою, та шляхом зламу навісного замку відчинив вхідні двері, через які у подальшому проник до приміщення зазначеного житла та здійснив дрібне викрадення майна, яке належить ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

В апеляційній скарзі прокурор, не спорюючи доведеність вини та обставини кримінального провадження, не погоджується з призначеним покаранням через його м`якість, а також неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Зазначає, що рішення у частині призначення покарання не відповідає тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, даним про особу засудженого та загальним засадам призначення покарання.

Суд першої інстанції, хоча і правильно встановив фактичні обставини, не надав їм належної правової оцінки при вирішенні питання про вид та міру покарання.

Звертає увагу, що ОСОБА_7 визнаний винним у вчиненні чотирьох епізодів таємного викрадення майна, поєднаного з проникненням у житло, вчинених повторно та в умовах воєнного стану, а також у незаконному проникненні до житла та іншого володіння особи.

Отже, йдеться не про одиничний випадок протиправної поведінки, а про неодноразову злочинну діяльність, причому чотири з п`яти епізодів відносяться до категорії тяжких злочинів.

На переконання прокурора, за таких обставин висновок місцевого суду про можливість виправлення засудженого без реального відбування покарання є передчасним, необґрунтованим і таким, що суперечить вимогам ст.ст. 50, 65 КК України.

Суд безпідставно не врахував обставину, яка обтяжує покарання, а саме вчинення злочину щодо особи похилого віку.

Прокурор посилається на п. 6 ч. 1 ст. 67 КК України та зазначає, що у матеріалах провадження прямо встановлено вік потерпілої ОСОБА_12 , 1962 року народження, якій на момент вчинення злочину було 63 роки, тобто вона належала до осіб похилого віку.

При цьому орган досудового розслідування ще при формулюванні обвинувачення послався на наявність цієї обтяжуючої обставини, а під час судового розгляду обвинувачений та захисник не оспорювали фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті.

На думку прокурора, за умов розгляду справи у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України місцевий суд, визнавши доведеними викладені в обвинувальному акті обставини, не мав підстав ігнорувати ту з них, яка прямо обтяжує покарання, тим більше без наведення переконливих мотивів.

У зв`язку з цим прокурор вважає, що суд допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та порушення вимог ст.ст. 370, 374 КПК України.

Прокурор окремо вказує, що місцевий суд безпідставно врахував як такі, що пом`якшують покарання, обставини, які за змістом закону не можуть бути визнані пом`якшуючими.

Зокрема, у скарзі зазначено, що щире каяття дійсно може враховуватись на підставі ст. 66 КК України, однак посилання суду на молодий вік засудженого, відсутність наполягання потерпілих на суворому покаранні, вираження жалю та нібито сприяння розкриттю кримінальних правопорушень є необґрунтованими.

Прокурор наголошує, що на момент вчинення злочинів ОСОБА_7 вже був повнолітньою особою, мав 22 роки, отже повністю усвідомлював значення своїх дій.

Крім того, він не відшкодував потерпілим матеріальну шкоду, не вибачився перед ними, а частина викраденого майна була повернута лише внаслідок дій працівників поліції. Потерпілі ж фактично не брали участі у судових засіданнях, а лише подали письмові заяви про розгляд справи за їх відсутності, тому відсутність їхніх вимог щодо суворого покарання, на переконання прокурора, не може розцінюватися як належна підстава для пом`якшення відповідальності.

Істотним аргументом апеляційної скарги є також посилання на те, що суд неповно врахував дані про особу винного та його поведінку після викриття.

Прокурор підкреслює, що ОСОБА_7 не мав суспільно корисної зайнятості, не працював, не відшкодовував завдану шкоду, а головне — продовжив злочинну діяльність навіть тоді, коли вже перебував під домашнім арештом.

Так, у скарзі зазначено, що після застосування до нього 08.05.2025 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту за одним із епізодів, останній не став на шлях виправлення, а вчинив новий тяжкий злочин за епізодом від 30.06.2025, у зв`язку з чим 09.07.2025 йому було змінено запобіжний захід на тримання під вартою.

На думку прокурора, така поведінка свідчить про підвищену суспільну небезпечність особи, стійку злочинну налаштованість та неможливість її виправлення без ізоляції від суспільства.

Саме тому застосування ст. 75 КК України в даному випадку прокурор вважає безпідставним.

Просить вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати обставиною, що обтяжує покарання, вчинення злочину щодо особи похилого віку і призначити ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 185 КК України покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, за ч. 1 ст. 162 КК України — 2 роки обмеження волі, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточно визначити 5 років позбавлення волі без застосування ст. 75 КК України.

В іншій частині вирок прокурор просить залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді по справі, прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, провівши судові дебати і надавши обвинуваченому останнє слово, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, за обставин, викладених у вироку, а також висновки суду про юридичну кваліфікацію дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 162, ч. 4 ст. 185 КК України, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджені наявними у справі доказами, які досліджувались за згодою усіх учасників провадження, у тому числі, обвинуваченого ОСОБА_7 у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, і в апеляційній скарзі не оспорюються.

У відповідності до ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України, а також враховуючи роз`яснення, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», висновки з усіх питань, пов`язаних з призначенням покарання, необхідно належним чином мотивувати у вироку. Рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням також має бути належним чином мотивоване.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Призначаючи ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції послався на ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії кримінального проступку та тяжких злочинів, визнав щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень за обставини, що пом`якшують покарання, встановив відсутність обставин, що обтяжують покарання, врахував дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, не одружений, малолітніх чи неповнолітніх дітей на утриманні не має, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, у зв`язку з чим, прийшов до висновку про можливість призначення обвинуваченому покарання без ізоляції від суспільства, зі звільненням від його відбування з випробуванням.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується та вважає, що вирок в частині призначеного покарання та звільнення від його відбування з випробуванням підлягає скасуванню з ухваленням нового вироку.

Призначаючи ОСОБА_7 покарання, апеляційний суд враховує, що він вчинив 4 епізоди крадіжки, одну з яких вже після застосування до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, а також дані про особу обвинуваченого, який не має стійких соціальних зв`язків, не одружений, дітей на утриманні не має, не працює, стабільного джерела доходу не має, суспільно-корисною працею не займається.

До того ж, відповідно до позиції сторони захисту, висловленої у судовому засіданні апеляційного суду,саме шляхом вчинення кримінальних правопорушень обвинувачений ОСОБА_7 заробляє собі на життя.

Колегія суддів вважає, що скрутне матеріальне становище не може вказувати на збіг тяжких особистих обставин, оскільки обвинувачений є особою працездатного віку, дані про те, що він є інвалідом чи безуспішно намагався знайти роботу в матеріалах кримінального провадження відсутні, тому бажання покращити своє матеріальне становище шляхом вчинення багатьох епізодів корисливих кримінальних правопорушень не може бути прийняте судом як пом`якшуюча обставина.

Колегія суддів також вважає безпідставними висновки суду першої інстанції про те, що обвинувачений відшкодував потерпілим завдану шкоду, оскільки з матеріалів кримінального провадження вбачається, що саме за сприяння працівників правоохоронних органів було повернуто викрадене майно, належне потерпілим.

Таким чином, фактично шкоду потерпілим було відшкодовано шляхом повернення викраденого працівниками правоохоронних органів, а не обвинуваченим.

Зазначене свідчить про те, що покарання з випробуванням не досягне своєї мети, визначеної ст. 50 КК України, - виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, у зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що підстави для застосування ст. 75 КК України відсутні.

Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора щодо неврахування судом першої інстанції вчинення злочину щодо особи похилого віку як обставини, що обтяжує покарання, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 368 КПК України суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити питання, зокрема, чи є обставини, що обтяжують або пом`якшують покарання обвинуваченого, і які саме.

За п. 4 ч. 1 ст. 91 КПК України обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Обов`язок доказування перелічених обставин згідно зі ст. 92 КПК України покладається на слідчого, прокурора та в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що орган досудового розслідування при формулюванні пред`явленого обвинувачення, встановив в діях ОСОБА_7 таку обтяжуючу покарання обставину як вчинення злочину щодо особи похилого віку – ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Разом з тим, з фактичних обставин вчиненого злочину вбачається, що ОСОБА_7 вчинив крадіжку майна потерпілої з приміщення будинку, розташованого на дачній ділянці.

Враховуючи, що викрадення майна, належного ОСОБА_12 , відбувалось таємно, а не відкрито і матеріали кримінального провадження не містять доказів щодо присутності потерпілої на місці події в момент вчинення крадіжки, то і відсутні докази на підтвердження того, що обвинувачений був обізнаний про вік особи, у якої він викрадає майно.

У зв`язку з цим, суд першої інстанції обґрунтовано не врахував вказану обставину при призначенні покарання та не послався на неї в мотивувальній частині вироку.

Разом з тим, враховуючи визнання обвинуваченим своєї вини та щире каяття, колегія суддів вважає за можливе призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України в мінімальних межах санкції.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі, за ч. 1 ст. 162 КК України у вигляді 2 років обмеження волі, з призначенням на підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточного покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, з його реальним відбуванням, буде відповідати меті, визначеній у ст. 50 КК України та у відповідності до ст. 65 КК України буде достатнім для виправлення ОСОБА_7 та запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

На підставі зазначеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 414, 418, 420 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_9 задовольнити частково.

Вирок Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 21січня 2026 року у відношенні ОСОБА_7 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 162 КК України, в частині призначеного покарання скасувати та ухвалити в цій частині новий вирок.

Призначити ОСОБА_7 покарання:

- за ч. 4 ст. 185 КК України у вигляді 5 років позбавлення;

- за ч. 1 ст. 162 КК України у вигляді 2 років обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_7 остаточне покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

У решті вирок залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення.

Касаційна скарга на вирок може бути подана до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4