Постанова від 28 травня 2026 р. у справі №303/3655/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 303/3655/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

29 травня 2026 року м. Ужгород

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:

головуючого Собослоя Г.Г.,

суддів: Кожух О.А., Мацунича М.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження за правилами письмового провадження, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання апеляційну ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представниця - адвокатка Цокало Тетяна Михайлівна, на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 липня 2025 року у справі № 303/3655/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2025 ТзОВ «Юніт Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи тим, що 25.05.2024 між ТОВ «Макс Кредит» (первісний кредитор) та відповідачем в електронній формі, із застосуванням електронного підпису (одноразового персонального ідентифікатора «28264»). На виконання умов договору первісний кредитор перерахував грошові кошти в сумі 9 000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 , чим повністю виконав свої зобов`язання. Надалі право грошової вимоги до відповідачки за вказаним кредитним договором перейшло до позивача внаслідок послідовного укладення договорів факторингу.

Зокрема, 17.12.2024 між Первісним кредитором на підставі Договору факторингу № 17122024-МК/Онлайн від 23.02.2024, відповідно до умов якого право вимоги перейшло від ТОВ «Макс Кредит» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на загальну суму 25 053,90 грн.

02.04.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено Договір факторингу № 020425-У, відповідно до умов якого право вимоги до відповідачки набув позивач на загальну суму 22 203,90 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою своїх зобов`язань, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість, який станом на дату подання позову становив 22 203,90 грн (з яких: 9 900,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 12 303,90 грн заборгованість за відсотками), а також понесені судові витрати у вигляді судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 липня 2025 року позов ТОВ «Юніт Капітал» - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором у розмірі 22 203,90 грн., витрати на професійну правову допомогу у розмірі 4 000 грн та оплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Не погоджуючись із таким рішенням суду, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатка Цокало Т.М., подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення відсотків за користування кредитними коштами.

Аргументи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що спірний договір кредитної лінії від 25.05.2024 року був укладений після набрання чинності Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 року, яким доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» та встановлено жорсткий імперативний ліміт максимального розміру денної процентної ставки на рівні не більше 1 %. Скаржник наголошує, що первісний кредитор всупереч вимогам закону встановив у договорі стандартну ставку у розмірі 1,47 % на день, у зв`язку з чим відповідні пункти договору (п. 1.5.1, п. 1.7.1) є нікчемними в силу приписів частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». На переконання апелянта, оскільки договірні умови щодо розміру відсотків є нікчемними, плата за користування кредитом вважається неузгодженою сторонами, а тому заборгованість за процентами має бути розрахована на підставі статей 1048, 1054 ЦК України виключно на рівні облікової ставки НБУ за відповідні періоди, що згідно з наданим контррозрахунком становить 1248,93 грн. Крім того, скаржник зазначає, що суд першої інстанції взагалі не надав правової оцінки вказаним доводам відповідача, викладеним у письмових поясненнях

На вказану апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» подало відзив, в якому просило рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї; докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього; суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки ціна позову у даній справі менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не належить до тих справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд даної справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла таких висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 25.05.2024 між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 00-9794409 у формі електронного документа з використанням електронного підпису «28264» (а.с. 19 - 27).

Згідно з пунктів 1.2., 2.8., 1.3. кредитного договору позивач зобов`язувався надати відповідачу кредит у розмірі 9 000,00 гривень, шляхом перерахування на рахунок позичальника за реквізитами платіжної картки НОМЕР_2 строком на 360 календарних днів - до 20.05.2025.

Тип процентної ставки – фіксована. Стандартна процентна ставка складає 1,47% від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Крдитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту у розмір 10% від суми кредиту, що складає 900 грн. (п.п. 1.5., 1.5.1, 1.6.)

Згідно з інформаційної довідки ТОВ «Платежі онлайн» та доданого до неї реєстру транзакцій встановлено, що товариство як технологічний оператор платіжних послуг повідомляє, що на сайті товариства через платіжний сервіс «Palton» було проведено успішні транзакції, зокрема № 41666-58728-02644 щодо переказу ОСОБА_1 коштів за кредитним договором № 00-9794409 від 25.05.2024 у безготівковій формі на платіжну карту № НОМЕР_2 у розмірі 9 000,00 грн (а.с.37-38).

Також з матеріалів справи вбачається, що 17.12.2024 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Макс Кредит» укладено Договір факторингу № 17122024-МК/Онлайн (а.с 47-65).

02.04.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач Товариство «ЮнітКапітал» уклали Договір факторингу № 020425-У (а.с. 66-76).

Предметами вказаних договорів факторингу було право грошової вимоги, зокрема до відповідачки ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № 00-9794409 від 25.05.2024.

Згідно з розрахунком ТОВ «Макс Кредит», станом на 17.12.2024 (дату відступлення права вимоги) заборгованість відповідачки становила 22 203,90, з яких: 9 000 грн 00 коп. тіло кредиту, 12 303 грн 90 коп. відсотки, 900 грн – комісія (а.с. 45-46).

З наданої ТОВ «Юніт Капітал» виписки з особового рахунку за період з 02.04.2025 по 07.05.2025 вбачається, що заборгованість за кредитним договором зафіксована у розмірі 22 203 грн 90 коп., з яких: 9 900 грн 00 коп. тіло кредиту, 12 303 грн 90 коп. відсотки (а.с. 44).

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 12 303,90 грн, суд першої інстанції виходив із правомірності їх нарахування за погодженою сторонами договірною ставкою.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо правильності нарахування заборгованості, судова колегія дійшла таких висновків.

Апелянт у скарзі наголошує на тому, що оскільки спірний договір кредитної лінії від 25.05.2024 року був укладений після набрання чинності Законом України від 22.11.2023 року № 3498-IX, встановлена кредитором відсоткова ставка у розмірі 1,47% на день є повністю нікчемною з моменту укладення договору, плата за кредит є неузгодженою, а тому нарахування має здійснюватися виключно на рівні облікової ставки НБУ на підставі статей 1048, 1054 ЦК України.

Колегія суддів вважає такі доводи апеляційної скарги необґрунтованими та відхиляє їх з огляду на помилкове тлумачення скаржником норм матеріального права, що регулюють дію Закону № 3498-IX у часі.

Законом України № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» було доповнено частиною п`ятою, якою дійсно встановлено жорстке імперативне обмеження максимального розміру денної процентної ставки за споживчим кредитом на рівні не більше 1 відсотка від загального розміру виданого кредиту.

Разом з тим, згідно з пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3498-IX, законодавець передбачив поетапне впровадження вказаного граничного ліміту з метою адаптації ринку фінансових послуг.

Зокрема, відповідно до підпункту 2 пункту 2 Розділу ІІ цього Закону, протягом другого перехідного етапу (який тривав 120 днів після закінчення першого етапу та охоплював період з квітня по 20 серпня 2024 року включно) максимальний розмір денної процентної ставки за новими договорами споживчого кредиту законодавчо встановлювався на рівні не більше 1,5 відсотка.

Враховуючи, що спірний кредитний договір було укладено сторонами 25.05.2024 року (тобто саме в період дії другого етапу перехідних положень), визначена в пунктах 1.5.1 та 1.7.1 договору стандартна відсоткова ставка у розмірі 1,47 % на день повністю вписувалася у визначені державою межі та не перевищувала чинний на той час граничний ліміт (1,5%).

За таких обставин, договірні умови щодо розміру відсотків станом на момент укладення правочину повністю відповідали чинному законодавству, а тому підстави для визнання цих пунктів нікчемними з моменту укладення договору та застосування до спірних правовідносин облікової ставки НБУ на підставі ст. 1048 ЦК України — відсутні. Твердження апелянта про те, що плата за кредит є неузгодженою, спростовуються підписами сторін у самому договорі. Нарахування відсотків за ставкою 1,47% на день у період дії перехідних положень закону було правомірним і правочин у цій частині є чинним.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги щодо загальної неправомірності наданого позивачем розрахунку є частково слушними, оскільки суд першої інстанції не звернув уваги на зміну законодавчого регулювання безпосередньо під час дії договору та припустився арифметичних помилок.

Так, з 21 серпня 2024 року (після спливу 240 днів з дня набрання чинності Законом № 3498-IX) перехідний період завершився і набрав чинності остаточний імперативний ліміт денної процентної ставки — не більше 1% на день. Дана норма є нормою прямої дії та поширюється на поточні правовідносини, а тому будь-які договірні умови, які перевищують 1% на день після 21.08.2024 року, втрачають чинність (стають нікчемними) в силу закону саме з цієї дати. Позивач вказаної вимоги закону не дотримався, продовживши нарахування за ставкою 1,47% і після 21 серпня.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи та здійснивши самостійний контррозрахунок заборгованості за період користування кредитом з 25.05.2024 року по 30.09.2024 року (що є кінцевою датою, до якої включно нараховувалися проценти відповідно до наданого первісним кредитором розрахунку заборгованості), зазначає таке:

1.За період з 26.05.2024 року по 22.06.2024 року (28 днів): за ставкою 1,47% на день від тіла кредиту 9 000,00 грн нараховано відсотки в сумі 3 704 грн 40 коп. (9 000,00 * 1,47% * 28).

2.22.06.2024 року відповідачкою здійснено платіж в розмірі 4 286 грн 70 коп. На підставі статті 19 Закону України «Про споживче кредитування» вказані кошти розподіляються судом таким чином: 3 704 грн 40 коп. спрямовано на повне погашення нарахованих відсотків (заборгованість за відсотками станом на 22.06.2024 року становить 0,00 грн), а залишок коштів у розмірі 582 грн 30 коп. (4 286,70 - 3 704,40) спрямовано на часткове погашення основного боргу. Таким чином, залишок тіла кредиту з 23.06.2024 року становить 8 417 грн 70 коп. (9 000,00 - 582,30).

3.За період з 23.06.2024 року по 20.08.2024 року (59 днів): на залишок тіла кредиту 8 417,70 грн за правомірною договірною ставкою 1,47% на день нараховано відсотки в сумі 7 300 грн 66 коп. (8 417,70 * 1,47% * 59).

4.За період з 21.08.2024 року по 30.09.2024 року (41 день): у зв`язку з набранням чинності імперативним обмеженням, нарахування відсотків на залишок тіла кредиту 8 417,70 грн здійснюється за граничною ставкою 1% на день, що становить 3 451 грн 38 коп. (8 417,70 * 1% * 41).

Загальний підсумок законно нарахованих та невідшкодованих відсотків за вказаний період становить: 7 300 грн 66 коп. + 3 451 грн 38 коп. = 10 752 грн 04 коп.

Натомість позивачем безпідставно заявлено до стягнення відсотки у розмірі 12 303 грн 90 коп., оскільки його розрахунок проведено без урахування зменшення залишку тіла кредиту після червневого платежу та без належного зниження відсоткової ставки до 1% з 21.08.2024 року.

Поза тим, апеляційний суд не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права (ст. 367 ч. 4 ЦПК України), а рішення суду першої інстанції містить певні упущення, які належить усунути.

Оцінюючи структуру заявленої до стягнення заборгованості в іншій частині, колегія суддів також зазначає про безпідставність вимог позивача щодо стягнення (або компенсації) комісії у розмірі 900 грн 00 коп.

Зіставляючи розрахунок заборгованості ТОВ «Макс Кредит» (а.с. 45-46) та виписку з особового рахунку ТОВ «Юніт Капітал» (а.с. 44), судом встановлено, що новий кредитор зазначив суму основного боргу (тіла кредиту) у розмірі 9 900 грн 00 коп., механічно об`єднавши фактично видане тіло кредиту (9 000 грн) та нараховану первісним кредитором комісію (900 грн).

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору споживчого кредиту, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими законом, є нікчемними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17, а також Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постановах від 09 грудня 2021 року у справі № 524/5152/15-ц та від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 дійшли сталого правового висновку, що правові норми цивільного законодавства забороняють включення до договорів споживчого кредиту умов про встановлення комісії за дії, які кредитор вчиняє на власну користь (як-от за ведення справи, розрахунково-касове обслуговування, адміністрування кредиту тощо). Такі платежі є незаконними, оскільки кредитор не надає споживачу жодної супутньої послуги за окрему плату, а лише виконує свій обов`язок щодо забезпечення видачі, обліку та супроводження кредиту.

Враховуючи нікчемність умов спірного договору в частині встановлення комісії, остання не підлягає стягненню чи компенсації на користь фінансової установи в будь-якому вигляді, зокрема й шляхом її включення новим кредитором до загального балансу основного боргу.

Враховуючи проведені судом нарахування та вирахування незаконної комісії, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню залишок тіла кредиту в розмірі 8 417 грн 70 коп. та заборгованість за відсотками у розмірі 10 752 грн 04 коп.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції — зміні шляхом зменшення розміру стягнутих сум, виклавши резолютивну частину в новій редакції про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 00-9794409 від 25.05.2024 у розмірі 19 169,74 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 8 417 грн 70 коп. та заборгованості за відсотками - 10 752 грн 04 коп.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір, а також інші витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких належать і витрати на професійну правничу допомогу), покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» підлягають частковому задоволенню на загальну суму 19 169 грн 74 коп. із заявлених 22 203 грн 90 коп., що становить 86,34% від ціни позову.

Відтак, здійснений судом першої інстанції розподіл судових витрат позивача підлягає пропорційній зміні:

- з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2 091 грн 48 коп. (2 422,40 * 86,34%);

- заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції в розмірі 4 000 грн 00 коп. підлягають пропорційному відшкодуванню за рахунок відповідача у сумі 3 453 грн 60 коп. (4 000,00 * 86,34%).

Водночас відповідачем за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір у сумі 1 809 грн 11 коп. Оскільки предметом апеляційного оскарження було рішення суду першої інстанції в частині 49,79% позовних вимог (що становить 11 055 грн 32 коп.), а за результатами апеляційного перегляду загальний розмір заборгованості зменшено на 3 034 грн 16 коп., апеляційна скарга відповідача є задоволеною на 27,45% (3 034,16 / 11 055,32).

З огляду на це, на користь відповідача за рахунок позивача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги пропорційно розміру задоволених вимог скарги у сумі 496 грн 60 коп. (1 809,11 * 27,45%).

Щодо заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає таке.

У прохальній частині апеляційної скарги апелянт просить стягнути з позивача на її користь витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн 00 коп. На підтвердження понесених витрат через систему «Електронний суд» відповідачкою подано заяву про задоволення розміру судових витрат в апеляційному провадженні, договір про надання правничої допомоги № 1314 від 01.07.2025 року, квитанцію № 1314 від 01.07.2025 року та детальний опис робіт (наданих послуг) від 31.07.2025 року.

Заперечуючи проти задоволення цих витрат, позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказав, що сума 4 000 грн 00 коп. є завищеною, належним чином необґрунтованою та неспівмірною зі складністю справи, а також зауважив, що в матеріалах справи відсутні належні докази оплати адвокатського гонорару.

Колегія суддів відхиляє зазначені доводи позивача з огляду на таке.

Стосовно тверджень позивача про відсутність доказів оплати гонорару адвокату, судова колегія зазначає, що відповідно до сталої практики Верховного Суду (зокрема, правових позицій Великої Палати Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, а також Касаційного цивільного суду у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 640/1102/13-ц та від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19), ЦПК України не ставить право на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в обов`язкову залежність від факту їх повної чи часткової оплати на момент розгляду справи судом. Витрати підлягають розподілу незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи вони тільки підлягають сплаті (згідно з п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України). Визначальним є документальне підтвердження самого зобов`язання сторони сплатити такі витрати на підставі договору та детального опису виконаних робіт.

Разом з тим, факт реального понесення вказаних витрат ОСОБА_1 у розмірі 4 000 грн 00 коп. додатково підтверджується наявною в матеріалах справи оригінальною квитанцією № 1314 від 01.07.2025 року, а також пунктом 3 наданого детального опису робіт (наданих послуг) від 31.07.2025 року, у якому представником чітко зазначено, що клієнтом станом на 31.07.2025 року внесено гонорар у розмірі 4 000 грн 00 коп. готівкою згідно з вказаною квитанцією. Наведені документи в їх сукупності повністю спростовують заперечення позивача щодо недоведеності платежу.

Щодо доводів про необґрунтованість та неспівмірність витрат через відсутність деталізації витраченого часу, судова колегія враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 02 вересня 2020 року у справі № 329/766/18 та від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19. Відповідно до неї, якщо гонорар встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, він не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Фіксований розмір гонорару за своєю правовою природою є визначеною сторонами сталою сумою за виконання конкретного доручення (у даному випадку — підготовка та написання апеляційної скарги) і не потребує додаткового підтвердження годинами чи хвилинами роботи. Оскільки підготовка скарги у цій категорії справ вимагала аналізу спеціального законодавства у сфері кредитування та фінансових розрахунків, сума гонорару у розмірі 4 000 грн 00 коп. є цілком співмірною із предметом спору та складністю справи.

Водночас, оскільки в прохальній частині скарги заявлено до стягнення очікувану суму 5 000 грн 00 коп., а договором та детальним описом підтверджено фіксований розмір гонорару за подання скарги в сумі 4 000 грн 00 коп., суд апеляційної інстанції бере за основу розрахунку саме документально підтверджені 4 000 грн 00 коп.

Дотримуючись імперативного принципу пропорційності розподілу судових витрат (частина перша статті 141 ЦПК України), витрати ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції підлягають частковому відшкодуванню за рахунок позивача ТОВ «Юніт Капітал» пропорційно розміру задоволених вимог апеляційної скарги (27,45%), що становить 1 098 грн 00 коп. (4 000,00 * 27,45%). В іншій частині цих витрат слід відмовити.

Доказів подальшого збільшення вартості правової допомоги стороною відповідача в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України суду надано не було.

Керуючись статтями 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представниця - адвокатка Цокало Тетяна Михайлівна, задовольнити частково.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 липня.2025 року у справі № 303/3655/25 змінити.\

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції.

«Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за Кредитним договором № 00-9794409 від 25.05.2024 року у розмірі 19 169 (дев`ятнадцять тисяч сто шістдесят дев`ять) грн 74 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту — 8 417 грн 70 коп., заборгованість за відсотками — 10 752 грн 04 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2 091 (дві тисячі дев`яносто одна) грн 48 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 3 453 (три тисячі чотириста п`ятдесят три) грн 60 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 496 (чотириста дев`яносто шість) грн 60 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 1 098 (одна тисяча дев`яносто вісім) грн 00 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 29 травня 2026 року.

Головуючий:

Судді: