Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №420/33268/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/33268/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Хлімоненкової М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України, у якому позивач просить суд: визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України щодо утримання податку на доходи фізичних осіб з суми, виплаченої ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року у справі №420/20030/24; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України компенсувати ОСОБА_1 суму податку з доходів фізичних осіб, яка утримана з суми, виплаченої ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року по справі №420/20030/24.

В подальшому позивач подав до суду уточнений позов, в якому прохальну частину позову викладено у наступній редакції:

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України щодо не виплати компенсації суми утриманого податку на доходи фізичних осіб з суми, виплаченої ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року у справі №420/20030/24;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України компенсувати ОСОБА_1 суму податку з доходів фізичних осіб, яка утримана з суми, виплаченої ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року по справі №420/20030/24.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що з 02.08.2005 по 02.08.2008 та з 22.07.2009 по 20.10.2023 проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 .

У зв`язку із тим, що під час проходження служби у період з 29.01.2020 по 20.05.2023 відповідачем нараховувалось та виплачувалось грошове забезпечення позивачу у заниженому розмірі, він звернувся до суду з відповідним позовом, який рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 у справі №420/20030/24, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2025, - був задоволений.

На виконання вказаного рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 у справі № 420/20030/24 відповідачем 22.08.2025 на банківський рахунок позивача виплачено 178892,21. Однак при нарахуванні і виплаті доплати грошового забезпечення на виконання судового рішення у справі № 420/20030/24 позивачу не проведено нарахування і виплату грошової компенсації утриманого податку з доходів фізичних осіб. Вважає такі дії відповідача протиправними, так як за приписами Порядку №44 військовослужбовець, звільнений з військової служби, має право на виплату грошової компенсації за утриманий податок з доходів фізичних осіб з грошового забезпечення в період проходження ним військової служби.

Ухвалою суду від 03.10.2025 суд прийняв позовну заяву та відкрив спрощене провадження у справі.

Відповідач надав відзив на позов, в якому вказує про хибність та необґрунтованість вимог і доводів позивача, просить відмовити у задоволенні позову.

У своїх доводах відповідач зазначає, що після набрання рішенням суду у цій справі законної сили на відповідача покладається обов`язок виконати рішення суду. Водночас на відповідача, як податкового агента, законодавцем покладено обов`язок утримати відповідні суми податків та зборів із одночасною компенсацією відповідної суми позивачу. Право на захист є самостійним суб`єктивним правом, яке виникає у суб`єкта лише в момент їх порушення або оспорювання. Захист порушених прав, свобод та інтересів особи є похідним, тобто передбачає наявність факту їх порушення.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних у ній документі.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 проходив військову службу в військовій частині НОМЕР_2 з 02.08.2005 по 20.10.2023, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_3 .

Наказом начальника НОМЕР_4 прикордонного загону ДПСУ №587-ОС від 20.10.2023 року майстер-сержант ОСОБА_1 виключений із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо обрахунку у період проходження служби позивачем з 29.01.2020 по 20.05.2023 складових його грошового забезпечення без застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2020-2023 роки, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, позивач звернувся до суду з відповідним позовом, який розглядався у справі №420/20030/24.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 у справі №420/20030/24, яке в подальшому було залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2025, позовну заяву ОСОБА_1 було задоволено. Визнано протиправними дії НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 в період з 29.01.2020 року по 20.05.2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, премії, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено законом на 01.01.2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, тобто без врахуванням положень пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Зобов`язано НОМЕР_4 прикордонний загін Державної прикордонної служби України здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 20.05.2023 року, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.

У відповідь на звернення позивача, листом від 07.09.2025 відповідач надав довідку-розрахунок перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) за період з 29.01.2020 по 20.05.2023, за даними якої: нарахована сума – 232392,48 грн, утримано В/збір (5%) – 11619,62 грн, утримано ПДФО (18%) – 41830,65 грн. До виплати – 178942,21 грн.

На виконання рішення суду у справі №420/20030/24 відповідач 22.08.2025 здійснив виплату на банківський рахунок позивача перерахованого грошового забезпечення у розмірі 178942,21 грн.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо утримання сум податку на доходи з фізичних осіб з донарахованого на виконання рішення по справі № 420/20030/24 грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України вимогам.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації (ч. 2 ст. 1-2 Закону №2011-ХІІ).

Згідно з ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.168.5 ст.168 ПК України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація) визначені Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 р. № 44 (далі - Порядок № 44).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Пунктом 3 Порядку № 44 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

За приписами пунктів 4, 5 Порядку № 44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Із системного аналізу вищезазначених норм вбачається, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Верховний Суд у постанові від 27.07.2023 р. у справі № 380/813/22 вказав на те, що аналіз наведених пунктів 2-3 Порядку № 44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Верховний Суд у постанові від 27.06.2024 р. у справі № 580/602/22 зазначив, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.

Тобто, військовослужбовець, звільнений з військової служби, має право на виплату грошової компенсації за утриманий податок з доходів фізичних осіб з грошового забезпечення в період проходження ним військової служби.

До такого ж правового висновку Верховний Суд дійшов у постановах від 25.06.2020 р. у справі № 825/761/17, від 22.06.2018 р. у справі № 812/1048/17.

Судом встановлено, що відповідач на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 по справі № 420/20030/24 нарахував позивачу перераховане грошове забезпечення 232392,48 грн. та виплатив 178942,21 грн., утримавши з розрахованої суми, зокрема, ПДФО 41830,65 грн.

Таким чином, у відповідача був наявний обов`язок з виплати позивачу грошової компенсації в розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, на суму, що була виплачена на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 р. по справі № 420/20030/24.

Однак, виплату позивачу грошової компенсації податку з доходів фізичних осіб одночасно з виплатою відповідної суми грошового забезпечення відповідач не здійснив.

З урахуванням вищенаведеного та наведеної практики Верховного Суду, суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача щодо невиплати позивачу грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб у розмірі 41830,65 грн., що утримана з грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення суду у справі № 420/20030/24, у зв`язку з чим відповідача необхідно зобов`язати нарахувати на виплатити позивачу таку грошову компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб у розмірі 41830,65 грн, що утримана з грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 у справі № 420/20030/24.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1, 3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, враховуючи задоволення позовних вимог ОСОБА_1 суд вважає за доцільне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді сплаченого за подання цього позову судового збору у сумі 1211,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб у розмірі 41830,65 грн., що утримана з грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення суду у справі № 420/20030/24.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб у розмірі 41830,65 грн., що утримана з грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 у справі № 420/20030/24.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України 1211,20 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України, код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА