Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №740/5753/24 — Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/5753/24

Провадження № 2/740/38/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2026 року місто Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді Гагаріної Т.О.,

за участі секретаря судових засідань Мартиненко Ю.А.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Ващенко М.О.,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача адвоката Царенка А.А.,

представника органу опіки та піклування виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області Парубець М.О.,

малолітнього ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в місті Ніжині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області, про позбавлення батьківських прав,-

встановив:

25.09.2024 позивач звернулася з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила позбавити його батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову посилається на наступні обставини. 18.07.20215 між нею та відповідачем було укладено шлюб. Від шлюбу у них народилася дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач є матір`ю малолітнього ОСОБА_4 , а відповідач ОСОБА_2 є його батьком. Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 06.02.2020 шлюб розірвано. Зазанчає, що син проживає з нею та перебуває на повному її утриманні у новій родині, оскільки 08.08.2020 вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 . Впродовж тривалого часу відповідач не приймає участі у вихованні дитини, не піклується про його фізичний та духовний розвиток, не приймає участі у вихованні. Вона займається вихованням дитини та його утриманням, оскільки добровільно матеріальної допомоги відповідач на утримання сина не надає, а лише у примусовому порядку сплачує аліменти. Син вже давно називає батьком її чоловіка ОСОБА_5 , який має намір його усиновити. У свою чергу з рідним батьком ОСОБА_4 відмовляється спілкуватися та зустрічатися.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області суду від 08.10.2024 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.

У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_2 зазначив, що позовні вимоги не визнає у зв`язку з тим, що він намагається приймати участь у вихованні та утриманні сина ОСОБА_4 . Надані позивачем докази не дають підстав для прийняття рішення про позбавлення його батьківських прав. Він неодноразово приходив до школи та цікавився успішністю сина, його додано у шкільну групу «Viber». Після розірвання шлюбу з 2020 по 2022 рік він працював за кордоном, а позивач з сином у м.Києві. Він постійно телефонував сину, але позивач намагалася обмежити спілкування та шантажувала грошима. З 2022 він перебуває на території України та намагається налагодити спілкування з сином, але позивач перешкоджає йому у цьому, налаштовує ОСОБА_3 проти нього, заперечує проти їх зустрічей. Оскільки позивач чинила перешкоди у спілкуванні з сином, то він звернувся до служби у справах дітей з заявою про визначення днів побачень з сином. Рішенням виконавчого комітету Ніжинської міської ради № 245 від 23.05.2024 було визначено графік побачень, але кожного разу коли він приїздив на зустріч, позивач не надавала йому можливості бачитися з сином, влаштовувала сварки. Він неодноразово приходив до школи та цікавився успішністю сина, його додано у шкільну групу «Viber». Тривалий час він не знав, що син відвідує ДЮСФШ, а коли він дізнався, то декілька разів телефонував тренеру та спілкувався з приводу сина. Розрахунок заборгованості по аліментам, не відповідає дійсності, оскільки він не має боргу зі сплати аліментів. Зазначає, що тривалий час намагається налагодити спілкування з сином, але позивач перешкоджає йому у цьому, налаштовує ОСОБА_4 проти нього. Він купує сину подарунки. Просить суд відмовити повністю в задоволенні позовних вимог.

Позивач у судовому засіданні пояснила, що відповідач ОСОБА_2 сином не цікавиться та не хоче з ним спілкуватися. Вона хоче позбавити його батьківських прав, оскільки для дитини це буде краще. Ії чоловіка ОСОБА_4 любить та називає батьком. Після встановлення графіку побачень, син виходив до ОСОБА_2 , одного разу повернувся заплаканий і повідомив, що не хоче спілкуватися з ним. Окрім аліментів відповідач додаткових витрат на сина не несе, кошти не надсилає. ОСОБА_2 зацікавився сином тільки після її звернення з цим позовом до суду. Нинішній чоловік вважає ОСОБА_4 своїм сином та хоче його усиновити.

Представник позивача адвокат Ващенко М.О. в судовому засіданні поданий позов підтримала, просила його задовольнити із зазначених у ньому підстав. Щодо висновку служби у справах дітей, то служба винесла його на підставі поданих доказів, при цьому не виїжджала на місце проживання, не досліджувала умови проживання, вважає, що вказаним висновком не враховані інтереси дитини. За висновком психолога дитина не визнає відповідача як батька та не хоче з ним спілкуватися.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що має намір і бажання виховувати та піклуватися про сина. Він не втрачав зв`язок із сином, підтримував контакт з 2019 року. Намагався пропонувати допомогу, спілкуватися по телефону, дарувати подарунки, але позивач відмовляла та чинила перешкоди. Коли вона повідомила, що хоче позбавити його батьківських прав, то він заперечив та сказав, що хоче спілкуватися з сином. З моменту окремого проживання він подарунки не дарував, одного разу хотів подарувати сину м`яч але той відмовився. На зустрічі з сином ОСОБА_6 не приводить його, у дні зустрічі на телефонні дзвінки не відповідає. Номер телефону ОСОБА_4 у нього з`явився у 2024, до цього йому не надавали цей номер, ОСОБА_7 говорив, що це питання потрібно вирішувати з мамою, а мати говорила, що він є сторонньою людиною і номер йому не давала. Він намагався налагодити зв`язок з сином саме через спільні зустрічі. Розуміє, що син проживає у новій родині та проводить більшу частину часу з мамою та вітчимом, але намагається також приймати участь у його житті та вихованні. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача адвокат Царенко А.А. повідомив, що повномасштабного вторгнення відповідач працював за кордоном та намагався спілкуватися з сином, коли приїздив то також намагався зустрічатися, але ОСОБА_1 чинила перешкоди, тому він звернувся до служби із заявою про встановлення графіку побачень. Звернення відповідача до служби із заявою про становлення графіку побачень передувало звернення з позовом про позбавлення батьківських прав. ОСОБА_1 перешкоджає ОСОБА_2 у побаченнях з сином, зводить їх до мінімуму. ОСОБА_2 всіляко намагається спілкуватися з сином, зв`язується з вчителями, тренером, цікавиться його успіхами. Просив відмовии у задоволенні позову.

Представник органу опіки та піклування виконавчого комітету Ніжинської міської ради Парубець М.О. в судовому засіданні зазначила, що недоцільно позбавляти батьківських прав ОСОБА_2 відносно його сина ОСОБА_3 .

Малолітній ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що він не хоче спілкуватися з батьком. Одного разу при зустрічі він довів його до сліз, оскільки ставив дуже багато запитань. Він називає батьком нинішнього чоловіка матері і не бажає мати ще одного батька. Батько раніше подарунки йому не дарував.

Свідок ОСОБА_8 пояснила, що її дитина спілкується з сином сторін протягом 6 років. Коли ОСОБА_1 одружилася вдруге то частіше стала бувати у с.Бурківка і вони стали зустрічатися частіше. Влітку 2024 року вона бачила ОСОБА_2 , який приїхав у село щоб зустрітися з сином. ОСОБА_7 підтвердив, що це його батько, але як звати не знає. Вона з ним говорила та він повідомив, що є батьком ОСОБА_4 . Під час зустрічі ОСОБА_4 був відсторонений, не хотів брати подарунок. ОСОБА_4 часто представляється як ОСОБА_9 , а не ОСОБА_3. З батьком не хоче бачитися, оскільки це йому не цікаво, коли батько йому дзвонить, то він не хоче брати від нього слухавку.

Свідок ОСОБА_10 пояснила, що дружить із сім`єю ОСОБА_11 . Майже з самого народження ОСОБА_12 вони проживали окремо. ОСОБА_2 ніколи не цікавився сином. Після звернення з позовом до суду він почав ним цікавитися. Це їй відомо після спілкування з ОСОБА_3, оскільки їх діти спілкуються і спільно проводять час. ОСОБА_3 батька називає ОСОБА_2 та говорить, що не хоче спілкуватися з ним. Їй відомо що є графік спілкувань, але він не приїздить, були такі дні коли вони разом проводили час і ОСОБА_2 мав приїхати, але він не з`являвся. Подарунки почав купувати після того як між ним виник спір. Нинішній чоловік повністю забезпечує ОСОБА_4 .

Свідок ОСОБА_14 повідомив, що є другом сім`ї ОСОБА_15 . За весь час спілкування з цією сім`єю ОСОБА_2 бачив двічі, один раз на зустрічі з ОСОБА_16 згідно графіку, вдруге у судовому засіданні. ОСОБА_4 не хоче спілкуватися з батьком, вважає, що у нього є лише один батько - чоловік ОСОБА_11 . Йому відомо, що ОСОБА_2 телефонує ОСОБА_17 , хоче купувати подарунки та зустрічатися. ОСОБА_7 обожнює свою матір та її чоловіка, тиску на нього вони не чинять, це його волевиявлення не спілкуватися з батьком, про що йому відомо особисто від ОСОБА_12 .

Свідок ОСОБА_5 пояснив, що є чоловіком позивача ОСОБА_1 , окрім ОСОБА_12 у них є спільна дитина. ОСОБА_4 називає його батьком, він вважає себе батьком для ОСОБА_12 , опікується ним, приділяє чоловічу увагу, яка необхідна хлопчику. Одного разу, ще коли він зустрічався з ОСОБА_18 , ОСОБА_7 поранився і потрібно було відвезти його до лікарні, то ОСОБА_18 не змогла додзвонитися до батька і в лікарню хлопчика возив він. ОСОБА_2 з`явився тільки ввечері. ОСОБА_2 сином не цікавиться, вони не перешкоджають їм у спілкуванні. Був випадок що у відсутність матері він сприяв зустрічі ОСОБА_4 з батьком. Під час першої зустрічі за графіком між ним ОСОБА_19 та ОСОБА_2 виник словесний конфлікт, говорили на підвищених тонах, ОСОБА_7 був цьому свідком. Зі свого боку він говорив з ОСОБА_16 з приводу батька, той повідомив, що не хоче з ним спілкуватися та носити його прізвище. Він говорив ОСОБА_4 , що батько з ним спілкується для галочки, його особиста думка то він не хотів би щоб між ними налагодилися стосунки, як між батьком та сином. На його думку ОСОБА_4 вважає його авторитетом, він його слухає як батька. ОСОБА_4 не навидить своє прізвище і хоче щоб його прізвище було ОСОБА_15 , у соціальних мережах він перейменував себе особисто сам. Він хоче усиновити хлопчика.

03.02.2025 від представника органу опіки та піклування виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області надійшла заява про доручення до матеріалів справи висновку органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно його малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

19.06.2026 сторони у судове засідання не з`явилися, від представників позивача, відповідача та третьої особи надійшли заяви про розгляд справи без їх участі.

Заслухавши пояснення позивача та її представника, відповідача та його представника, представника третьої особи, свідків, малолітнього ОСОБА_3 , дослідивши усі докази по справі, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками дитини є ОСОБА_20 до ОСОБА_2 (а.с.6).

Заочним рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 06.02.2020 шлюб між ОСОБА_20 до ОСОБА_2 розірвано. Під час державної реєстрації розірвання шлюбу відновити дошлюбне прізвище ОСОБА_20 на « ОСОБА_20 » (а.с.8-9).

Зміна прізвища позивача з ОСОБА_20 на ОСОБА_15 , підтверджується копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 від 08.08.2020 (а.с.15).

З витягів з реєстру Ніжинської територіальної громади 2023/007208044 від 08.09.2023 та № 2023/007208117 від 08.09.2023 вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10-11).

Згідно довідки Ніжинської гімназії №3, виданої ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається в 2-В класі. Вихованням дитини займається мама, піклується про навчання та поведінку дитини, контролює відвідування сином гімназії. Батько участі у вихованні дитини не бере, заклад не відвідував, успішністю сина не цікавиться (а.с.12).

З довідки Ніжинської ДЮСФШ від 04.04.2024 вбачається, що ОСОБА_3 займається в Ніжинській ДЮСФШ, вихованням займається мама та вітчим ОСОБА_5 . Матеріально забезпечують, привозять та забирають дитину виключно мама та вітчим, піклуються про його успіхи та поведінку. Батько участі у вихованні дитини не бере, заклад не відвідував, успішністю сина не цікавиться (а.с.13).

В матеріалах справи наявні результати проведеної психологічної діагностики особистісної прихильності дитини ОСОБА_3 у системі сімейної взаємодії №01-23/349 від 17.06.2024 згідно якого здійснена психологічна діагностика дитини з 06.06.2024 по 12.06.2024 в кабінеті Ніжинського міського центру соціальних служб та встановлено, що свого біологічного батька дитина сприймає та ідентифікує по прізвищу. Хлопчик має певний образ, який складається з ряду негативних характеристик, складений та в міру неоцінений, не переосмислений практично дитиною. Помітно певні рівні образи та усвідомлення негативного образу цього чоловіка - як потенційного батька у системі відносин дитини (а.с.19-20).

Згідно розрахунку заборгованості по аліментах у виконавчому провадженні НОМЕР_2 від 22.10.2024 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів в розмірі частини всіх видів заробітку на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на вересень 2024 року заборгованість відсутня (а.с.50).

З довідки Ніжинської гімназії №3 №372 від 07.11.2024, виданої ОСОБА_2 , вбачається, що його дитина ОСОБА_22 навчається в Ніжинській гімназії №3 в 3-В класі. Вихованням дитини займається мати. З батьком дитини познайомилися коли ОСОБА_7 закінчував 2-й клас, вдруге прийшов на початку жовтня 2024 року з проханням доєднатися у батьківську групу Viber. Батько успішністю сина не цікавиться, батьківські збори не відвідував (а.с.53).

Відповідно до довідки Ніжинської ДЮСФШ від 25.11.2024 вбачається, що ОСОБА_3 займається в Ніжинській ДЮСФШ, вихованням займається мама. Зі слів тренера привозять та забирають дитину виключно мама та вітчим, піклуються про його успіхи та поведінку. Батько почав цікавитися успіхами дитини в футбольній школі шляхом телефонних дзвінкі тренеру та адміністрації школи з квітня 2024 року. Зі слів тренера, батько і далі не супроводжує дитину на заняття та не відвідує змагання (а.с.71).

Відповідно до витягу із рішення виконавчого комітету Ніжинської міської ради №245 від 23.05.2024 встановлено ОСОБА_2 дні побачень з малолітнім сином ОСОБА_3 першої та третьої неділі кожного місяця з 10-00 год до 14 год за попередньою домовленістю з мамою ОСОБА_1 (а.с.49).

Відповідачем надані звернення до служби у справах дітей щодо невиконана ОСОБА_1 рішення виконавчого комітету Ніжинської міської ради №245 від 23.05.2024 яким встановлено дні побачень з малолітнім сином ОСОБА_3 (а.с.47, 48, 63, 65).

З листа служби у справах дітей виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 16.09.2024 на звернення ОСОБА_2 вбачається, що спеціалістами служби у справах дітей з ОСОБА_1 неодноразово проведено профілактичні бесіди стосовно обов`язковості виконання рішення виконавчого комітету Ніжинської міської ради №245 від 23.05.2024 щодо встановлено графіку побачень малолітнього ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_2 . Матір повідомлено про настання відповідальності за ухилення від його виконання (а.с.43).

Згідно витягу з рішення виконавчого комітету Ніжинської міської ради №245 від 23.05.2024 затверджено висновок органу опіки та піклування про те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , недоцільно позбавляти батьківських прав стосовно його малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.111-112).

Даючи оцінку зазначеному письмовому висновку органу опіки та піклування, суд погоджується з ним, оскільки він є достатньо обґрунтованим. Орган опіки та піклування резонно зазначив, що ОСОБА_2 заперечує ухилення від виконання батьківських обов'язків. Свою позицію обґрунтовує тим, що мати чинила перешкоди у спілкуванні з дитиною. Батько зауважив, що не має заборгованості по виплаті аліментів. Комісія рекомендувала батькам знайти взаємопорозуміння та спільно виховувати дитину. З метою покращення психологічного стану дитини рекомендовано звернутися до психолога. ОСОБА_2 попередили про наслідки ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків. ОСОБА_1 рекомендовано не налаштовувати дитину проти батька. Враховуючи найкращі інтереси дитини члени комісії дійшли висновку про те, що ОСОБА_2 недоцільно позбавляти батьківських прав стосовно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та встановлений графік побачень з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , першої та третьої неділі кожного місяця з 10-00 год до 14-00 год за попередньою домовленістю з мамою ОСОБА_1 .

Судом досліджені скріншоти переписок сторін у мобільному застосунку з яких вбачається, що сторони спілкувалися та сперечалися з приводу участі батька у вихованні дитини, зустрічей батька з сином, батько пропонував просив надати реквізити для зарахування коштів для придбання подарунків дитині, та оплати аліментів.

Стороною позивача надані диски з відеозаписами на яких відображений малолітній син сторін, за кадром перебуває мати, яка називає дату, час та стверджує про неявку батька на побачення. На інших відеозаписах син сторін грає на матчі у футбол та в ігровій кімнаті.

Суд критично оцінює надані стороною позивача електронні докази - диски з відеозаписами за участю малолітнього сина сторін, оскільки зміст цих записів викликає обґрунтований сумнів у їх достовірності та об`єктивності. Переглядом відеозаписів встановлено, що позакадрові репліки матері, яка самостійно називає хронологічні дані та спонукає дитину до підтвердження факту відсутності батька, свідчать про режисованість даного відео та намагання позивача сформувати у суду хибне враження про поведінку відповідача. Зафіксовані твердження дитини не є її самостійним та добровільним волевиявленням, а є результатом позакадрових підказок та інструктування з боку матері, а отже суд не бере дані відеозаписи до уваги як належні та достовірні докази невиконання батьком своїх обов`язків.

Стороною відповідача надані копії квитанцій та платіжних інструкцій про перерахування коштів на рахунок ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на додаткові витрати.

12.01.2026 ОСОБА_2 звертався до ОСОБА_1 із заявою-пропозицією щодо реалізації права на спілкування з дитиною за допомогою засобів відеозв`язку (а.с.224-225).

У період з березня 2025 по червень 2025 ОСОБА_2 надсилав на ім`я ОСОБА_1 повідомлення про графік побачень в яких пропонує забезпечити йому можливість спілкування з сином та домовитися про зустріч (а.с.150-155).

03.02.2026 ОСОБА_2 звертався до служби у справах дітей Ніжинської міської ради щодо здійснення контролю за цільовим витрачанням аліментів (а.с.206-207).

Згідно висновку служби у справах дітей Крутівської сільської ради за результатами інспекційного відвідування щодо цільового витрачання аліментів на дитину від 12.03.2026 встановлено, що одержувач аліментів забезпечує базові індивідуальні потреби дитини; надав для ознайомлення чеки, квитанції для підтвердження цільового використання коштів. За результатами бесіди з дитиною з`ясовано, що потреби дитини задовольняються повністю (а.с.208).

03.02.2026 ОСОБА_2 звертався до служби у справах дітей Ніжинської міської ради щодо здійснення контролю за виконанням рішення по встановлення графіка спілкування у форматі відеозв`язку (а.с.212-213).

19.02.2026 ОСОБА_2 звертався до служби у справах дітей Ніжинської міської ради щодо умисного знищення ідентичності дитини та системного порушення графіка спілкування до якої долучені скріншоти переписки між відповідачем та його сином ОСОБА_4 (а.с.215-223).

Одночасно слід зважити на ту обставину, що відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні зазначив про вжиття заходів щодо спілкування з дитиною та прийняття участі у житті та вихованні з сином, про що свідчить і його процесуальна поведінка (подання відзиву на позов, активне відстоювання своїх батьківських прав у судовому засіданні, звернення до органу опіки та піклування щодо встановлення графіку побачень з малолітнім сином).

Відповідач надав акт обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 від 14.05.2024, згідно якого умови проживання задовільні, житло умебльоване та мається побутова техніка, утримується у чистоті та порядку. Є можливість для окремої кімнати дитині, є місця для сну, навчання та проведення дозвілля (а.с.45).

Відповідно до копій квитанцій та товарних чеків від 03.10.2024, 03.12.2024, 01.03.2025, 28.02.2025, 06.01.2025 ОСОБА_2 пересилав кошти ОСОБА_1 для сина ОСОБА_3 , купував продукти харчування, речі (а.с.42, 61, 62, 104-105, 114, 117).

Згідно з ч.3 ст.51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною 1 ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною 7 ст.7 Сімейого Кодексу України (далі СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до п.п.1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з частинами 1-4 ст.150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до ч.1 ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч.1 ст.164 СК України.

Зокрема, п.2 ч.1 ст.164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони, він ухиляються від виконання своїх обовязків по вихованню дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Ухвалюючи таке рішення, суд має право вирішити питання про відібрання дитини у відповідача і передачу органам опіки та піклування (якщо цього потребують її інтереси), але не повинен визначати при цьому конкретний заклад.

Згідно ст.171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Аналогічні положення закріплені у ст.12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Як кореспондує ст.6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків витікає з прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначенні інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

Зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справ, має оціночний характер, залежить від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (див. постанови Верховного Суду від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22, від 28 лютого 2024 року у справі № 303/4697/22, від 23 жовтня 2024 року у справі № 464/2040/23 та ін.).

У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21 (провадження № 61-8918сво23) вказано, що тлумачення змісту п.2 ч.1 ст.164 СК України дає можливість зробити висновок, що ухилення від виконання обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Подібні правові висновки щодо застосування відповідних норм СК України викладені у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц, від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19 та від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 квітня 2020 року в справі №522/10703/18 вказано, що розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.

Обставин, які б могли свідчити про наявність загрози для малолітнього, його здоров`ю та розвитку з боку батька, судом не встановлено. Також не встановлено неможливості відновлення психоемоційного зв`язку між батьком та сином.

Суд виходить із того, що небажання дитини спілкуватися з батьком не може оцінюватися ізольовано від обставин, за яких таке ставлення сформувался. Враховуючи відсутність сприяння позивача у відновленні контакту між дитиною та батьком, а також її намір щодо усиновлення дитини своїм чоловіком, висловлена малолітнім думка не може бути визначальною для вирішення питання про позбавлення відповідача батківських прав.

Стороною позивача не надано доказів наявності підстав для застосування такого крайнього заходу як позбавлення відповідача батьківських прав, і зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав суттєво впливає на права та інтереси як батьків, так і дітей, позбавляє дитину можливості рости та розвиватися в сім`ї, рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та емоціях за відсутності достатніх доказів кожної обставини, яка б надавала підстави для позбавлення особи батьківських прав.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані ст.8 Конвенції.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16.07.2015 (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18.12.2008 у справі «Савіни проти України»).

Суд, на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для позбавлення батьківських прав, як і гострої соціальної необхідності у цьому, оскільки спочатку перебування відповідача за кордоном, на даний час проживання позивача з дитиною та відповідача в окремих населених пунктах дійсно створюють певні труднощі у налагодженні стосунків між батьком та сином. Але при цьому батько не усувається від виховання та утримання свого сина, цікавиться його життям та бажає в подальшому належним чином виконувати свої батьківські обов`язки.

Суд враховує, що відповідач не є тією особою, поведінка чи дії якого можуть свідчити про негативний вплив на дитину, а тому розрив з батьком сімейних відносин не відповідає інтересам дитини. Та обставина, що батьком тимчасово намагається спілкуватися з сином дистанційно - за допомогою засобів відеозв`язку, не є підставою для позбавлення його батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого позивач не довів.

У постанові Верховного Суду від 04 квітня 2024 року у справі №553/449/20 зазначено, що очевидно, що сімейні відносини мають «складний» характер, і сім'я може переживати як найкращі, так і найгірші часи. Суду завжди складно зробити висновок про те, що сімейні стосунки неможливо врятувати, і тому суд має позбавляти батьків такого шансу тільки в тому разі, якщо вони становлять реальну загрозу для благополуччя дитини. Простої бездіяльності з боку батька (матері) недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити його батьківських прав. Навіть якщо припустити, що саме бездіяльність батька (матері) призвела до розриву зв`язків між ним та його донькою, а не будь-яке ймовірне батьківське відчуження або психологічні маніпуляції над дитиною з боку її матері (батька), то ця обставина не є достатньою для позбавлення батька (матері) батьківських прав. Діти мають право на врахування їхньої думки і на те, щоб бути заслуханими з питань, що торкаються їх інтересів. Зокрема, в силу того, як із спливом часу діти стають більш зрілими і здатними сформулювати свою думку, суди повинні належним чином враховувати їх погляди і почуття, а також їх право на повагу до їхнього особистого життя. Водночас їх погляди необов'язково залишаються незмінними, і їх заперечення, яким слід надавати належного значення, необов'язково є достатніми для того, щоб превалювати над інтересами батьків, особливо щодо того, що стосується регулярного спілкування зі своєю дитиною. Вочевидь право дитини на висловлення своєї думки не потрібно тлумачити як фактичне надання дітям безумовного права вето без аналізу будь-яких інших факторів або без проведення оцінки для визначення їхніх найкращих інтересів.

Відповідно до ст.ст. 79, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За правилами ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За викладених обставин, виходячи з інтересів дитини, суд не вбачає підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо сина ОСОБА_3 , а тому приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 164, 165,180-181 Сімейного кодексу України, ст. ст. 141, 263-265, 280-284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської обалсті, про позбавлення батьківських прав, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя Т.О. Гагаріна