Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №729/342/26 — Бобровицький районний суд Чернігівської області

Справа 729/342/26

3/729/145/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2026 р. Суддя Бобровицького районного суду Чернігівської області Бойко В.І, за участі секретаря судового засідання Шлапак Н.А., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності адвоката Гунько О.Ю.,

розглянула адмінматеріал, який надійшов з відділення поліції №2 (м. Бобровиця) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

в с т а н о в и в:

28.02.2026 о 00 год. 58 хв. в с. Кобижча по вул. Братів Лисенків, буд. 16, водій ОСОБА_1 керувала т.з. Opel Astra д.н.з НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного приладу газоаналізатору Drager 6820, результат огляду 1,19 проміле, тест №1859, чим порушила п. 2.9 «а» ПДР України і скоїла адмінправопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнала та пояснила, що 28.02.2026 на автомобілі Opel Astra д.н.з НОМЕР_1 в с. Кобижча, їхала до свого знайомого та по дорозі до нього автомобіль застряг. Чекаючи поки витягнуть її автомобіль, вона за 4 години до того, як її зупинили працівники поліції, пригубила 50 грамм алкоголю. Після того, як витягли автомобіль, вона продовжила рух та її зупинили працівники поліції. Розмова з працівниками поліції почалася з того, що вони попросили в неї документи, але не повідомили причину зупинки. В подальшому, під час спілкування повідомили, що в неї наявні ознаки алкогольного сп`яніння та запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки, на що вона погодилася. Вийшовши з автомобіля, їй дали трубку для проходження тесту на технічному приладі газоаналізаторі Drager 6820, яку вона самостійно відкрила, після чого вона була вставлена в мундштук, але огляд на стан сп`яніння пройшла не одразу, а десь через 10 хвилин. З викладеним, у долученому до протоколу про адміністративне правопорушення поясненні на місці зупинки погодилася, у зв`язку з тим, що на той момент дуже хвилювалася. На даний час, з результатом огляду не погоджується, в зв`язку з чим, просить закрити провадження у справі за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності адвокат Гунько О.Ю. у судовому засіданні та в письмових поясненнях до суду просить провадження у справі закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що працівниками поліції не надано жодного належного допустимого доказу щодо керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився з порушенням процедури, а тому її вина у вчиненні даного адміністративного правопорушення не є доведеною. Зазначає, що ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» визначено підстави для зупинки транспортного засобу поліцейськими. Таким чином у поліцейських не було законних підстав для зупинки транспортного засобу, враховуючи те, що, згідно долученого відеозапису, працівниками поліції не було названо причину зупинки транспортного засобу взагалі. Із матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається, що водій допустила будь-які порушення правил дорожнього руху, за які її слід було зупинити, а тому вважає усі наступні вимоги працівників поліції неправомірними, а складені процесуальні документи не належними та не допустимими доказами, що ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» визначено підстави для зупинки транспортного засобу поліцейськими.

Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 802519 від 28.02.2026 року, складеного щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, слідує, що останній, ставиться у провину порушення вимог п.2.9.а Правил дорожнього руху, тобто керування транспортним в стані алкогольного сп`яніння.

На доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП поліцейськими долучено до протоколу роздруківку газоаналізатора Драгер, акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, диск із відеозаписом події, що мала місце при складанні матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 зафіксованої на нагрудний реєстратор поліцейського.

Вивчаючи вказані докази, долучені до матеріалів справи про адміністративне правопорушення, приходить до висновку, що направлення водія поліцейським на огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції можливе лише за умови законної зупинки поліцейським транспортного засобу, яким керує особа, щодо якої існують підстави вважати, що вона перебуває у стані сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. При цьому, поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Як вбачається з матеріалів справи та відеозапису з фіксацією обставин події, працівниками поліції не доведено належними і допустимими доказами факту порушення водієм ОСОБА_1 таких положень Правил дорожнього руху, які б відповідно до зазначених вимог закону давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під час керуванням останнього.

Не містять таких доказів і наявні у справі відеозаписи з камер поліцейських. При перегляді відеозапису із бодікамер, встановлено, що ОСОБА_1 не було повідомлено причину зупинки транспортного засобу, не вказано факт порушення нею правил дорожнього руху, що стало причиною подальшої зупинки транспортного засобу та перевірки його документів.

Так, 28.02.2026 року о 00:57:04 автомобіль поліцейського рухається за транспортним засобом, який не можливо ідентифікувати. В 00:58:53 поліцейські зупиняють автомобіль за яким рухались та не повідомляючи причину зупинки, через хвилину розмови запитує чи все в порядку з документами і чи має водій посвідчення водія. Тобто, як вбачається з відеозапису, підстав для зупинки транспортного засобу у поліцейських не було.

Таким чином, поліцейський має право вимагати у водія пред`явлення документів, якщо існує достатньо підстав вважати, що така особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав, визначених ст. 35 Закону «України «Про національну поліцію») чи безпосередньо при оформленні дорожньо-транспортної пригоди. У випадку, якщо поліцейський належним чином не зафіксував факти порушення особою Правил дорожнього руху, вимоги відповідної посадової особи про пред`явлення водієм документів, в тому числі посвідчення водія, є неправомірними.

Таким чином на долученому до матеріалів справи відеозаписі з бодікамер поліцейських, де зафіксовано момент зупинки транспортного засобу, вбачається, що ОСОБА_1 було зупинено без причини, що не відповідає вимогам закону про наведення конкретної причини зупинення транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки.

Водночас, з наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що під час спілкування з поліцейськими водій поводила себе адекватно, чітко відповідала на їх запитання, висловлювала свої заперечення, її поведінка цілком відповідала обстановці.

За таких обставин, вважаю, що всі сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні даного правопорушення слід тлумачити на її користь. З урахуванням викладеного, вважає, що за встановлених у справі обґрунтованих сумнівів щодо законності дій працівників поліції, в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому справу відносно неї за вказаною статтею слід закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судовому засіданні кожен окремо пояснили, що 28.02.2026 о 00 год. 58 хв. під час патрулювання в с. Кобижча по вул. Братів Лисенків, буд. 16, був зупинений автомобіль Opel Astra д.н.з НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 на підставі ч. 3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», так як за наданою інформацією водій даного автомобіля може перебувати в стані алкогольного сп`яніння. Під час спілкування з водієм повідомили їй про причину зупинки, та в подальшому в неї були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння. Під відеозапис на нагрудну бодікамеру М505В водієві було запропоновано пройти огляд на місці зупинки, на що вона погодилася та повідомила, що випила 50 грамм алкоголю, результат огляду 1,19 проміле. Водію ОСОБА_1 було роз`яснено її права, обов`язки та повідомлено, що за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніня буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, її захисника, свідків, дослідивши адміністративний протокол та додані до нього матеріали, суддя приходить до наступних висновків.

Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобо`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року за № 1306 «Про правила дорожнього руху».

Пунктами 1.3 та 1.9. Правил дорожнього руху України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які їх порушують, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність передбачена нею настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Статтею 266 КУпАП визначено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду врегульована Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України, МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735.

Пунктом 6 розділу І Інструкції визначено, що огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів цієї справи, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, будучи водієм, у вказаній дорожній обстановці, вимог наведених вище Правил дорожнього руху України не дотрималася.

Не дивлячись, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не визнає свою вину, вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується належними та допустимими в розумінні ст. 251 КУпАП доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 602519 від 28.02.2026 року, в якому зафіксовано факт протиправних дій та виявлені у водія явні ознаки алкогольного сп`яніння, які зумовили законну вимогу поліцейського, спрямовану до водія, пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння;

В силу ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має права та обов`язки.

З адміністративного протоколу серії ЕПР1 № 602519 від 28.02.2026 року вбачається, що особі, як вчинила адміністративне правопорушення роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, про що свідчить її підпис у відповідній графі цього протоколу(а.с.1).

Крім того, відповідно до пункту 2 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.

ОСОБА_1 таким правом скористалася та надала письмові пояснення по суті порушення, власноручно зазначивши на окремому аркуші долученому до протоколу про адміністративне правопорушення, що вона з результатом огляду згодна та винну свою визнає. Доказів, що таке пояснення вона писала під тиском працівників поліції, як вказувала ОСОБА_1 в судовому засіданні, суду не надано.

- роздруківкою результатів проходження тесту з використанням приладу Драгер 6820, результат тесту 1,19 %;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зафіксовано, що ОСОБА_1 пройшла огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, результат огляду 1,19 %;

- розпискою згідно якої ОСОБА_4 зобов`язується доставити т.з. автомобіль Opel Astra д.н.з НОМЕР_1 , та не допускати ОСОБА_1 до керування транспортного засобу до повного його витверезіння;

- з відеозапису вбачається, що водія ОСОБА_1 28.02.2026 о 00 год. 58 хв. в комендантську годину у с. Кобижча по вул. Братів Лисенків, буд. 16, зупинили працівники поліції. Після зупинки транспортного засобу між ОСОБА_1 та працівниками поліції відбулася розмова, в ході якої працівники поліції запитали чи витягли її автомобіль, на що вона їм подякувала за те, що не допомогли. Під час спілкування повідомили, що у неї наявні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, хитка хода та запропонували пройти огляд на місці зупинки, на що вона погодилася. Також, з відео вбачається, що ОСОБА_1 самостійно відкрила трубку, яка в подальшому була вставлена в мундштук. Огляд на стан сп`яніння відбувся не відразу, бо прилад був розряджений, а інших осіб, які б могли пройти огляд замість ОСОБА_1 або замінити трубку на іншу, вже розпаковану, відеозапис не містить. Потім ОСОБА_1 пройшла огляд на стан сп`яніння, прилад показав, що вона перебуває в стані алкогольного сп`яніння, результат огляду 1,19 проміле та повідомила, що випила 50 грамм алкоголю. Ніяких зауважень та заперечень, що вона не погоджується з результатом огляду не висловлювала та хвилювань з її боку, відеозапис не містить. Окрім того, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 під час огляду на сп`яніння, намагалася в приватній формі про щось домовитись з працівниками поліції. Після цього працівники поліції роз`яснили, що буде складатися адміністративнй протокол та склали його.

Суд надає критичну оцінку доводам адвоката Гунько О.Ю. про те, що поведінка ОСОБА_1 у доданих відеоматеріалах є повністю адекватною, ознаки сп`яніння відсутні, оскільки вказані твердження обумовлені суб`єктивним сприйняттям адвокатом відеозапису, в той час коли, згідно Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких саме у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Отже, відповідно до п. 12 Розділу 2 Інструкції поліцейський, керуючись суб`єктивним критерієм сприйняття щодо перебування особи в стані сп`яніння на підставі виявлення ним відповідних ознак такого сп`яніння, вирішує питання про проведення огляду.

Підстав не довіряти результатам огляду на стан сп`яніння, проведеного на місці зупинки транспортного засобу у суду немає. При цьому ОСОБА_1 не заявляла вимог про надання їй сертифікату відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

Суд, також надає критичну оцінку твердженням адвоката Гунько О.Ю. про те, що мундштук був замінений під час перерви у відеозаписі, оскільки під час проведення огляду скарг з цього приводу від ОСОБА_1 не надходило, натомість ОСОБА_1 повідомляла, що вживала спиртні напої, а на місці зупинки були відсутні інші особи, які б могли замінити мундштук. Наявна перерва у відеозаписі розцінюється як технічна і вона не є такою, що ставить під сумнів зміст зафіксованого на відеозапису.

Окрім цього, в судовому засіданні був досліджений лист ВП № 2 (м. Бобровиця) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області про те, що 28.02.2026 о 00 год. 30 хв. від інспектора СРПП ВП № 2 (м. Бобровиця) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області Пішого Артем надійшло повідомлення, що він отримав усну інформацію, що в с. Кобижча водій транспортного засобу Опель світлого кольору рухається на автомобілів стані алкогольного сп`яніння. Старший інспектор-черговий ВП № 2 (м. Бобровиця) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області Кочубей Богдан дав наряду вказівку про створення службового завдання в планшетному пристрої, з метою перевірки даної інформації, так як наряд вже на той час перебував в с. Кобижча.

Таким чином, доводи представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності адвоката Гунько О.Ю. з приводу незаконності дій інспекторів в частині незаконної зупинки транспортного засобу відповідно до ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію» є безпідставними, оскільки на думку суду не є предметом розгляду у даній справі, будь-яких доказів встановлення незаконності дій працівників поліції, які мали місце 28.02.2026 року, протиправної поведінки суб`єктів владних повноважень, або будь-яких провокацій під час зупинки транспортного засобу та під час проходження огляду на стан сп`яніння, суду не надано. Оцінка діям поліцейських на предмет належного виконання своїх службових повноважень, не належить до повноважень суду у даному провадженні, натомість може бути надана повноважним органом у випадку ініціювання відповідного питання стороною захисту у встановленому законом порядку. Між тим в судовому засіданні було встановлено, що сама ОСОБА_5 або її представник зі скаргами на дії інспекторів не звертався, перевірки законності їх дій не ініціювали, а саму підставу зупинки транспортного засобу, яким керувала ОСОБА_1 вказали працівники поліції та необхідність такої зупинки підтверджується відповіддю наданою ВП № 2 (м. Бобровиця) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області. Окрім того, суд вважає, не згода водія із причинами зупинки або ненадання працівниками поліції доказів вчинення правопорушення, не позбавляє водія обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, та не впливає на причину зупинки. Крім того, на даний час діє воєнний стан і працівники поліції мають право зупиняти та перевіряти усі транспортні засоби. Таким чином, дана обставина, на яку посилається адвокат Гунько О.Ю. не може бути підставою для закриття провадження у справі.

Враховуючи наведені обставини, посилання на недопустимість доказів з підстав, на думку адвоката, неправомірної зупинки транспортного засобу, є неспроможними, оскільки незгода водія із причинами зупинки, або його необізнаність про це, не позбавляє його обов`язку на вимогу поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння у разі виявлення ознак такого і такий обов`язок прямо передбачений Правилами дорожнього руху та не пов`язаний з причиною зупинки транспортного засобу, що не виключає відповідальності за адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Отже, наявність події адміністративного правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

За приписами статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справ про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оцінюючи зазначені докази, суд бере до уваги, що протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення. Однак, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовними та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, і являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи. Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого Кодексом України про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях підкреслив, що суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені в даній справі, були вивчені і була надана конкретна чітка відповідь на аргументи, які є вирішальними для вирішення справи (справи «Ван де Хурк проти Нідерландів», §61, «Болдеа проти Румунії», §30, «Морейра Феррейра проти Португалії», § 84).

Отже, дані протоколу про адміністративне правопорушення та додані до нього докази у своїй сукупності беззаперечно підтверджують той факт, що водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

З урахуванням встановлених фактичних обставин даного адміністративного провадження, які підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку, що винуватість водія ОСОБА_1 у порушенні вимог п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху, а саме водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, а також кваліфікація її дій за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, є доведеною «поза розумним сумнівом».

Відповідно до ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Слід зазначити, що у рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Отримуючи посвідчення водія та сідаючи за кермо автомобіля, яке є джерелом підвищеної небезпеки, ОСОБА_1 повинна була неухильно дотримуватись вимог Правил дорожнього руху, якими категорично заборонено керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння та навіть просто втомленому водію.

Враховуючи характер вчинення правопорушення, особу правопорушника, сімейний стан, ступінь його вини, майновий стан, вік, суд дійшов до висновку про застосування до правопорушника адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, з метою виховання правопорушника, який вчинив адміністративне правопорушення, у дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Невизнання ОСОБА_1 своєї вини за ч. 1 ст. 130 КУпАП суд розцінює, як метод її захисту, з метою уникнути від адміністратиної відповільності.

Дана міра адміністративного стягнення буде необхідною та достатньою для попередження особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, в скоєнні нових адміністративних правопорушень.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір`у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, стягується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 130, 283, 284, 294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування усіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 665 гривень 60 копійок.

Згідно з ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 цього Кодексу постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби і у порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання постанови законної сили.

Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя В.І. Бойко